результат

1. n

1) видання, видавання, випуск

2) видання, випуск; номер, число (газети, журналу); примірник

3) витікання, вихід

4) вихід, вихідний отвір

5) результат, кінець, підсумок

6) мед. виділення

7) звич. pl юр. доходи, прибутки

8) видача, видавання

9) спірне питання; предмет обговорення (суперечки); проблема

10) юр. нащадок; потомство; діти

11) фін. емісія

2. v

1) видавати, випускати (газету, журнал тощо)

2) пускати в обіг (гроші тощо)

3) виходити, видаватися

4) давати (вказівку); видавати (наказ)

5) випливати, походити, виходити

6) закінчуватися, завершуватися

7) відбуватися внаслідок, бути наслідком (чогось)

8) постачати; забезпечувати; відпускати; видавати

9) юр. народитися, походити (від когось)

* * *

1) випуск, видання, опублікування; випуск; номер, екземпляр (газети, журналу); видача; eк. емісія

2) витікання; вихід, вихідний отвір

3) питання, проблема; юp. питання, яке становить предмет суперечки

4) результат; підсумок

5) pl; eк. цінні папери; доходи, прибутки

6) мeд. виділення

7) юp. нащадок; потомство, діти

1) випускати, видавати; пускати в обіг ( гроші); виходити ( про видання); видаватися; видавати ( укази); вiйcьк. віддавати накази; видавати ( ліцензію)

2) виходити, випливати, витікати

3) кінчатися, завершуватися

4) забезпечувати, постачати

5) юp. народитися, походити ( від кого-небудь)

1) наслідок, результат

2) продовження (книги)

* * *

1) результат, наслідок

2) продовження ( книги); сіквел

1) припинення, завершення, закінчення; кінець

2) результат, наслідок

3) закінчення строку

4) військ. закінчення строку служби

5) кінець

6) межа

7) грам. закінчення слова, суфікс; останній склад; остання літера

8) зал. кінцева станція; кінець колії

* * *

1) завершення, припинення; кінець, заключення

2) закінчення строку

3) кінець; межа, границя

4) гpaм. закінчення слова, суфікс; кінцевий склад, кінцева буква

5) залізнич. кінцева станція, кінець лінії

6) cпeц. кінцевий пристрій

7) мyз. нахшлаг

••

1) ( from) випливати, відбуватися в результаті ( чого-небудь); виникати

2) (in) кінчатися ( чим-небудь), мати ( своїм) результатом ( що-небудь)

3) юp. рідко. переходити до попереднього власника

1) остаточний, кінцевий

2) основний, первинний

3) найвіддаленіший

4) cпeц. критичний

5) cпeц. максимальний

6) лiнгв. той, що падає на останній склад слова ( про наголос)

1) кінцевий, остаточний результат; межа

2) основний принцип

1) завершувати

2) (in) завершуватися (чим-н.); за результат мати

Ніцше, Фридрих Вільгельм (1844, Рекен, Пруссія - 1900) - нім. філософ. Закінчив Ляйпцизький ун-т; проф. класичної філології у Базельському ун-ті (1869 - 1879). Погіршення стану здоров'я спричинилося до того, що Н., залишивши посаду проф., переїхав до Італії і Швейцарії, де протягом 10 років жив самітником, займаючись творчою працею. Через різке загострення психічної хвороби у 1889 р. його було допроваджено до психіатричної лікарні, де він і помер. Ранні захоплення романтизмом приводять Н. до музики Вагнера та філософії Шопенгауера. В часи романтичних пошуків генія - як виразника трагічно-художнього творення культури - Н. виходить з Античності як вузла, яким пов'язана й сучасна культура. Геній уявляється йому "центром" входження у буття, здатним створювати естетично виправдані його феномени. В першій праці Н. "Народження трагедії" (1872) феномен античної культури постає у двоїстості аполлонівського та діонісійського начал. Аполлон очолює царину довершених образів: світла, розумності та краси, а Діоніс - несталих: хаосу, шаленства й руйнації Г. рецька культура постає як арена боротьби цих принципів, являючи історичну зміну епох. Кардинальна зміна аполлонівсько-діонісійського взаємовідношення в культурі відбувається завдяки переорієнтації принципу індивідуації з художньої інтуїції на морально-логічний дискурс. Означені філософські інтенції Н. знаходить у Сократа, називаючи його першим декадентом в західній історії С. воє головне завдання Н. вбачає у з'ясуванні причин переваги раціональних чинників життя над інстинктивними, здійснюючи філософський задум "переоцінки цінностей". Для розуму основу єдності світу являє собою Абсолют - як умова існування цінностей. Саме Бог перетворює цінності на вічні інстанції. Ідея "смерті Бога" звільняє людину з полону цієї хибної свідомості ("Весела наука", 1882). Історичний процес втрати влади надчуттєвого над сущим (християнство, мораль, філософська істина) Н. називає нігілізмом, підсумовуючи це ємкою фразою: "Бог помер". Під поняттям "Бог" розуміються всі номінації надчуттєвого: ідеали, норми, принципи, цілі, цінності тощо, за допомогою яких суще набуває сенсу. Воля людини побачити "знецінений" світ дає їй змогу поєднати прагнення власної та світової волі. Якщо історична форма декадансу, за Н., починається з Сократа, то Платон продовжив творення ідеї "істинного світу", за якою стоять "примари" добра, справедливості, краси, що вже не причетні до життя. "Істинний світ" християнства розкривається перед людиною тільки в результаті каяття, яке виражається в аскезі й провині за прояв людських життєвих імпульсів. Шлях трансформації "істинного світу" продовжує філософія Канта, де постулюється поняття "ноуменального світу", підтверджуючи належність морального імперативу. Моральний дискурс породжує нові форми утопізму (соціалізм, анархія), які поширюють ентропію власного безсилля, а за проголошенням ідеалів свободи ховається воля до заперечення життя. Ключовим поняттям рушійної сили в структуруванні цінностей моралі є Ressentiment (франц. злопам'ятство). Воно характеризує атмосферу ворожості, ненависті та почуття безсилля, що виникають внаслідок невідповідності між внутрішніми домаганнями і фактичним становищем людини в суспільстві. Згідно з Н., сучасна людина - це "перехід і загибель", тому образ "надлюдини" розглядається як символ довершеності культури та породження нових людських перспектив. "Надлюдина" - це представник нової аристократії духу, що протистоїть не злій людині, а ницій та кволій. Вона формується в результаті вдосконалення, розвитку й відбору сильної породи. Цей відбір відбувається на підставі здатності до самозречення та самотворення, сприйняття трагедійності буття у коловороті "вічного повернення" й бажання сягнути недозволеного. "Надлюдина" - результат культурно-духовного вдосконалення; біологічний тип, що перевершує сучасну людину з її інтелектуально-моральними якостями, які спричиняють появу песимізму й нігілізму. Мораль сама була зброєю проти самої себе, породивши самонедовіру й песимізм як реакцію на занепад життєвих інстинктів. Утворивши два способи світосприйняття (покірливе скніння в тенетах моралі та агресивне подолання негативних оцінок), песимізм переходить у фазу нігілізму. Нігілізм - це патологічний проміжний стан, який бачить цінність там, де їй не відповідає жодна реальність. За Н., сучасність просякнута неповними формами нігілізму - це декаданс без переосмислення цінностей; подолання цього стану вбачається в інтегральному принципі сущого - "волі до влади", що втілює постійне самоуповноваження природних сил до зростання усіх форм життя. Н. як філософ створив нову парадигму культурно-філософської орієнтації й заклав основи філософії життя.

[br]

Осн. тв.: "Народження трагедії з духу музики" (1872); "Людське, надто людське" (1878); "Весела наука" (1882); "По той бік добра і зла" (1886); "Генеалогія моралі" (1887); "Так казав Заратустра" (1883 - 1891); "Жадання влади: досвід переоцінки всіх цінностей" (1887); "Антихристиянин" (1888).

ТЕЛЕОЛОГІЯ ( від грецьк. τέλοζ - мета, кінець, ціль; λόγοζ - слово, вчення) - вчення про ціль, доцільність; вчення, згідно з яким не лише людська діяльність, а й природні явища та історичні події спрямовані до певної мети і підпорядковуються їй; розгляд речей, явищ з точки зору доцільності на противагу причинній необхідності або як доповнення до неї. Телеологічний підхід акцентує увагу на питанні - для чого, задля якої цілі здійснюється той чи інший процес Ц. ей принцип "кінцевих причин" (causa finalis), згідно з яким ідеальна ціль, кінцевий результат впливає на об'єктивний перебіг процесу, може набувати різних форм. їх розмаїття маніфестується у різних типах Т. Розрізняють Т. як вчення про "зовнішню доцільність" й іманентну Т. У рамках першого її тлумачення вирізняють антропоцентричну Т., яка виходить з того, що все існує для людини (Вольф); метафізичну Т. - яка ґрунтується на визнанні кінцевої цілі, що панує над світовим процесом (Тейяр де Шарден); трансцендентну Т. - що постулює існування потойбічної цілепокладаючої істоти; відповідно світ тлумачиться як продукт або результат її діяльності (Шопенгауер, неотомісти). Основи іманентної Т. (тобто такої, яка приписує розвиткові природи внутрішню ціль) були закладені Аристотелем. Внутрішня ціль становить причину розвитку природи. Ентелехія є завершення, результат і ціль цього розвитку. Ідеї іманентної Т. розвивалися Ляйбніцем у монадології, зокрема у вченні про наперед визначену гармонію, Шеллінгом (ідея "світової душі"), у філософії Гегеля. Кант здійснив спробу поєднання принципів детермінізму і телеологізму. З одного боку, для розуму важливо не випускати з уваги причинний механізм природи, з другого - необхідно враховувати у речах природи принцип цілей. На думку Канта, питання про доцільність чи недоцільність природи має проблематичний характер, тобто рівною мірою можливо довести тезу і антитезу. Принципом Т. послуговуються деякі наукові напрями (віталізм, неовіталізм), згідно з якими розвиток організмів є доцільним.

ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ - процес формування цілі як ідеального образу бажаного (цілеформування); її досягнення і втілення у результаті діяльності (цілереалізація). В окремому цільовому акті присутні і явні і не явні компоненти. На підставі того факту, що Ц. не зводиться до одного простого цільового акту, а є процесом, де ціль, засіб і результат постійно міняються місцями, можна твердити про принципову можливість експлікації неявних компонентів Ц. У процесі Ц. неявні передумови і засоби Ц. стають явними. Це стосується не лише однієї із сторін Ц. - цілереалізації (ціль - засіб - результат), а й іншої сторони - цілеформування (потреба - мотив - інтерес). Неявне Ц. генетично передує явному. Воно виникає у категоріальних структурах практики і культури, формуючись спочатку не як форма мислення, а як певна схема, первісно не відокремлена від тієї чи іншої конкретної дії. У соціальних стосунках неявне Ц. відіграє не меншу роль, ніж явне, навіть у такій спеціалізованій діяльності людини, як наукове пізнання, оскільки у будь-якій царині людської діяльності неможлива абсолютно повна рефлексія над її засадами і передумовами. На стадії цілеформування і цілереалізації завжди присутні неявні моменти, що призводить до відхилення від первісного задуму, труднощів у досягненні мети тощо. Врахування цього аспекту Ц. необхідне як при теоретичному осмисленні феномену Ц., так і при його практичному здійсненні.

- gerrymandering

1) вступати (на посаду, в організацію тощо — to)

2) примикати, приєднуватися; приставати (до думки тощо — to)

3) погоджуватися (з чимсь — to)

4) юр. збільшуватися (в результаті приросту майна)

* * *

1) вступати (на посаду, у володіння, в організацію)

2) примикати, приєднуватися

3) погоджуватися

4) юp. збільшуватися в результаті приросту ( про майно)

1) закінчення, завершення

2) укладення (договору тощо)

3) висновок

4) результат, наслідок

5) юр. рішення суду

* * *

1) закінчення, завершення

2) укладення ( угоди)

3) умовивід, висновок; висновок силогізму

4) результат, наслідок

5) юp. рішення суду; заключна частина або узагальнення документа чи аргументації в процесі

1. n

1) результат, наслідок

2) мат. другий член пропорції

2. adj

1) що є результатом (чогось)

2) послідовний; наступний; що настає після

3) логічно послідовний, логічний

4) геол. консеквентний

* * *

1) результат, наслідок

2) гpaм. другий член умовного речення, наслідок

3) мaт. другий член, знаменник пропорції

1) який є результатом

2) послідовний; наступний за

3) логічно послідовний, логічний

4) гeoл. консеквентний

отже, тому, в результаті

* * *

1) висновок

2) результат, наслідок

* * *

1) мaт. ( безпосередній) наслідок

2) ( неминучий) висновок; наслідок, результат, підсумок

що призводить до зворотних результатів

* * *

n амер., розм.

підтасовка результатів голосування (шляхом анулювання бюлетенів, поданих за кандидата іншої партії)

* * *

n; амер.