Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

распоряжение

  • 1 распоряжение

    1) ( действие) розпоря́дження, (неоконч.) розпоряджа́ння

    в \распоряжение ние кого́-чего́ — у розпоря́дження кого́-чого́

    име́ть в своём \распоряжение нии — ма́ти в своє́му розпоря́дженні

    2) ( указание) розпоря́дження, розпоря́док, -дку; ( приказ) нака́з, -у; за́гад, -у

    по его́ \распоряжение нию — за його́ нака́зом (розпорядженням), з його́ нака́зу (розпоря́дження)

    3) ( распределение) розпо́діл, -у; ( распорядок) розпорядок; ( расположение) розташува́ння, розмі́щення

    Русско-украинский словарь > распоряжение

  • 2 предоставлять

    предоставить (право кому) давати, дати, надавати, надати кому що (право), (себе) застерегати, застерегти (собі право); (отдавать на волю чью) віддавати віддати (на волю чию), (себя) здаватися, здатися на кого, на що; (позволять) дозволяти, дозволити кому що (з)робити. -лять волю (свободу действий) - давати волю кому. [Він за день увесь садок обірве, коли дасте йому волю (Звин.)]. -лять на чьё-л. усмотрение, кому-л. на усмотрение - давати (віддавати) на волю чию, давати (віддавати) кому на волю, на призволяще. [Даю вам на волю (на призволяще) - як хочете, так і робіть]. -вляю себя на ваше усмотрение - здаюся на вашу волю, на ваш суд. -вить себя на волю судьбы, на волю случая - здатися на долю (на ласку долі), на випадок. -вьте это судьбе, на волю судьбы - дайте (віддайте) це на волю долі. -вьте это времени - дайте це на волю часові. -влять, -вить себе право - застерегати (застерегти) собі право. -влять право кому - давати (надавати) право кому. [Громада надала мені таке право (Звин.)]. -влять что в пользование чьё либо - давати що до користування кому. -влять в чьё-л. распоряжение - давати кому що до волі, на чию хіть (волю) здавати. -влять себя в чьё-л. распоряжение - здаватися на чию волю. -вить выбор (выбрать) - дати до вибору (дати вибрати) кому що. -вить кому жить как хочет (как угодно) - дати кому жити, як хоче. -вить кому делать, что хочет - дати волю чинити що-хотя. [Воля їм тепер чинити що-хотя (Куліш)]. -вить работу, службу кому - дати працю, посаду кому. -вьте мне это сделать - дозвольте (дайте, дайте мені волю) це зробити. -вьте мне это знать, решить - дозвольте мені це знати, вирішити. -тавь это мне (не мешайся в это) - полиши це на мене, не втручайся в це (в цю справу). Суд -вил мне подать ходатайство о помиловании - суд дав мені право (суд дозволив мені) прохати про помилування. Предоставленный - даний, відданий. -ный на волю судьбы - даний (відданий) на ласку долі. -нное кому право - (на)дане кому право. -ный самому себе - покинутий (полишений, зданий) на самого себе. Предоставляемый - даваний. -ться - даватися, надаватися, бути даним. -ется вам право - дається (надається) вам право. Судить об этом -ется другим - міркувати про це дається (на волю) иншим.
    * * *
    несов.; сов. - предост`авить
    1) (давать в пользование что-л., давать возможность обладания кем-чем) дава́ти (даю́, дає́ш), да́ти (дам, даси́); ( отдавать) віддава́ти, відда́ти

    \предоставлять вить кого́ самому́ (сами́м) себе́ — ( дать возможность поступать самостоятельно) да́ти змо́гу кому́ ді́яти самості́йно (розпоряджа́тися свої́м ча́сом); ( перестать заботиться) поки́нути (поли́шити) кого́ на само́го се́бе; ( оставить на произвол судьбы) поки́нути кого́ напризволя́ще

    2) (что - давать возможность делать что-л., распоряжаться чем) дава́ти, да́ти (що); (слово, право пользования) надава́ти, нада́ти (що, чого); ( оставлять) залиша́ти, зали́ши́ти, полиша́ти, полиши́ти (що); ( позволять) дозволя́ти, дозво́лити (що)

    Русско-украинский словарь > предоставлять

  • 3 заведывание

    завідування; (ведение) відання, (распоряжение) порядкування, орудування, (гал.) заряджування чим; (хозяйничание) господарювання де. Отдать в -ние - віддати в завідування; (поручить) приручити кому що.
    * * *

    Русско-украинский словарь > заведывание

  • 4 назначение

    1) (обозначение, отмечание чего) визначання, визначування, зазначання, зазначування, на[по]значання, на[по]значування, відзначання, відзначування, оконч. визначення, зазначення и зазначіння, на[по]значе[і]ння, відзначе[і]ння чого;
    2) (определение чего кому, чему, для кого, для чего, на что) призначання, призначування, визначання; визначування, приділяння чого кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що; (оконч. и результат действия) призначення и призначіння, визначення, приділення и придіління, приділ (-лу). [Кожна година в нього мала своє призначення (Коцюб.)]. -ние награды - призначання (призначення) нагороди. -ние наказания - визначання (визначення), призначання (призначення) кари. -ние срока - призначання (призначення), визначання (визначення) терміну (строку, речінця). -ние цены - визначання (визначення) ціни. Дать -ние чему - призначити (приділити) що куди, до чого, на що, дати призначення (приділ) чому. Дать совсем другое -ние чему - дати зовсім инше призначення чому, призначити що на зовсім инше. [Дав зовсім инше призначення тому закладові (Ор. Левиц.)]. Доставить письмо по -нию - приставити (віддати, принести, привезти) листа, кому (куди) призначено. Не доходит по -нию - не доходить, куди призначено (шутл. куди націлено). [Його увага, здається, не доходить, куди її націлено (Короленко)]. По месту -ния - до призначеного місця, куди призначено. Отправиться к месту своего -ния - поїхати (піти, вирядитися), куди призначено (до призначеного місця). Станция -ния - станція призначення;
    3) (на должность, для исполн. обязанности) призначання, настановляння, настановлювання, наставляння кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяння кого за кого, (гал.) іменування кого ким, на яку посаду; (оконч. и результат действия) призначе[і]ння, (только оконч.) настановлення, настанова, наставлення, приділе[і]ння; (только куда, кому, к кому) надавання, оконч. надання кого куди, кому, до кого. [Почув про призначення його на голову комісії (Київ). Читаєш здебільшого (по газетах) у відділі нових призначень «Трупов, Дьяков…» (Н. Рада)]. -ние на вакантное место - призначання (призначення), настановляння (настановлення, настанова) на вільну посаду. Получить -ние - дістати (одержати) призначення, бути призначеним (настановленим). Состоялось -ние его на службу - його призначено (настановлено) на посаду;
    4) (человека на земле) призначення. [Довідується про своє місце й призначення в житті (Грінч.). Задумався про те, яке призначення в людини (Крим.). Чоловіче, подумай про своє високе призначення (Наш)].
    * * *
    1) ( действие) призна́чення, (неоконч.) призна́чання; ви́значення, (неоконч.) визнача́ння; призна́чення, (неоконч.) признача́ння; наставляння
    2) (распоряжение, постановление; основная функция чего-л., цель) призна́чення

    испо́льзовать (переда́ть, посла́ть) по \назначение нию — ви́користати (переда́ти, посла́ти) за призна́ченням

    ме́сто \назначение ния — місце призна́чення

    Русско-украинский словарь > назначение

  • 5 наряд

    1) (действие) - см. Наряжание и Наряжение;
    2) (приказ о посылке людей на работу) загад (-ду), наказ (-зу), наряд и (рус.) наряд, виряд (-ду), нарядження, відрядження. [Цими днями Союзхліб дасть перші наряди Наркомзему на відвантаження насіння (Пр. Правда). Київські підприємства приймають екскурсійні групи за нашими нарядами (Пр. Правда). Коні розіслані в наряд (Івч.)]. По -ду - з наказу, за нарядом, за на[від]рядженням;
    3) (отряд) наряд (-ду). -ряд гарнизонный - залоговий наряд. -ряд полицейский - наряд (загін) поліції. - ряд рабочих - наряд робітників. -ряд суточный - наряд добовий;
    4) (роспись, список) реєстр (-ру), спис (-су), список (-ску). -ряд приданому - реєстр (спис) посагу (віна);
    5) (одеяние) убрання, убір (р. убору), (редко) прибір (-бору), (зап.) стрій (р. строю), (роскошный) шати (р. шат). [Знов фіялочка на себе синє вбрання надіва (Крим.). І пишно так горить нове твоє убрання, немов ти під вінець весільний одяглась (Філян.). Витрусила до дна кешені свого чоловіка на убори (Н.-Лев.). Жінота закрашала святними строями сіре тло голого села (Коцюб.)]. В полном -де - в усьому (в повному) уборі (строї);
    6) (у птиц) убрання;
    7) (избы) опорядження; (украшение) оздоблення, оздоба;
    8) (инструментов) справилля (-лля); срв. Набор 3.
    * * *
    I
    ( одежда) убрання́ и убра́ння, убір, род. п. убо́ру, наря́д, -у; диал. стрі́й, род. п. стро́ю; (богатый, роскошный) ша́ти, род. п. шат
    II
    (распоряжение, предписание; отряд) наря́д, -у

    быть в \нарядде — воен. бу́ти в наря́ді

    Русско-украинский словарь > наряд

  • 6 наряжать

    нарядить
    1) (сряжать, снаряжать кого), зряджати и зряджувати, зрядити, (з)наряджати, (з)нарядити, виряджати, вирядити, споряджати, спорядити, (отряжать) відряджати, відрядити кого; (налаживать что) налагоджувати, налагодити, налаштовувати, налаштувати, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати що. -дить ткацкий станок - налагодити (налаштувати) ткацький верстат;
    2) (назначать) уряджати, урядити, призначати и призначувати, призначити що, (в дело, на роботу) наряджати, нарядити, зряджати, зрядити, кого, ви[від]ряджати, вирядити, відрядити кого, що, ставити, поставити, становити, постановити кого на що, до чого и що (з)робити, (делать распоряжение) загадувати, загадати кому що (з)робити и що, наказувати, наказати кому що и що (з)робити, (назначать кого кем) настановляти, настановити, ставити, поставити, (о мног.) понастановляти кого ким и на кого, за кого. [Зараз нарядили верхового та й послали у ту слободу (Рудч.)]. -дить подводу - наказати (загадати) вирядити підводу. -дить караул, людей в караул - поставити, постановити (призначити; зап. виточити) варту (сторожу), людей на варту. -дить следствие - урядити (призначити) слідство. -дить людей на работу - загадати (наказати), щоб люди вийшли на роботу, поставити (зрядити, вирядити) людей на роботу. [На ту роботу зрядили двадцять чоловіка (Сл. Ум.)]. -дить войска в экпедицию - вирядити військо в експедицію. -дить кого в выборные - настановити (поставити) кого виборним, на (за) виборного;
    3) (нарядно одевать) (гарно, пишно) убирати, убрати, прибирати, прибрати, виряджати, вирядити, зряджати, зрядити, (зап.) вистроювати и (редко) строїти, вистроїти, (прихорашивать) причепурювати, чепурити, причепурити, вичепурювати, вичепурити, прикукоблювати, прикукобити, (о мног.) повбирати, поприбирати, повиряджати и повиряджувати, позряджати и позряджувати, повистроювати, попричепурювати, повичепурювати кого. [В ясну одежу убрати (Л. Укр.). У мундир уберуть (Рудан.). Прибери пень, буде хорошень (или то й пень покращає) (Приказки). Ми звінчаємося й принесемо (матері) і хусток і золотих очіпків; а що тебе вже виряджу, так… (Квітка). Зрядив його пан ласкавий, як рідного брата (Куліш). Вистроїла дочку, як на баль (Волинь). Одягли (його), причепурили (Рудч.). Спершу він був чепурив її, купуючи їй то те, то се з одежі (Грінч.). Ми таки його прикукобили, прибрали (Борзенщ.)];
    4) (отделывать начисто) опоряджати, опорядити, (украшать) оздобляти, оздобити що (напр. хату). Наряжённый -
    1) зряджений, (з)наряджений, виряджений, споряджений, відряджений; налагоджений, налаштований, нарих[ш]тований;
    2) уряджений, призначений, наряджений, зряджений, виряджений, відряджений, поставлений, постановлений, загаданий, наказаний; настановлений, поставлений;
    3) (гарно, пишно) убраний, прибраний, виряджений, зряджений, вистроєний, причепурений, вичепурений, прикукоблений, пов[попри]бираний, повиряджаний и повиряджуваний, повистроюваний и т. п. [Сидить на різьбленому стільці, пишно вбрана (Л. Укр.). Дівчата гарні, усі прибрані (Квітка). Парубочки повряджані (Чуб. III)];
    4) опоряджений, оздоблений.
    * * *
    I несов.; сов. - наряд`ить
    ( одевать) [га́рно, пи́шно, розкі́шно] вбира́ти, [га́рно] вбра́ти (вберу́, вбере́ш) и мног. [гарно] повбира́ти, наряджа́ти, наряди́ти, -ряджу́, -ря́диш и мног. понаряджа́ти и понаря́джувати, -джую, -джуєш; обряджа́ти, обряди́ти, несов. ряди́ти; ( прихорашивать) чепури́ти и причепу́рювати, -рюю, -рюєш, причепури́ти; диал. вистро́ювати, -ро́юю, -ро́юєш, ви́строїти
    II несов.; сов. - наряд`ить
    ( назначать) наряджа́ти, наряди́ти, -ряджу́, -ря́диш

    Русско-украинский словарь > наряжать

  • 7 откомандировывать

    -дировать кого куда від[ви]ряджати, від[ви]рядити, від[ви]правити, (стар.) ординувати кого. -вать кого от чего - відряджати, відрядити, відкликати, відкликати від чого и з чого. -вать от полка и прикомандировать к штабу - відкликати з полку і приставити до штабу. -вать кого в чьё распоряжение - відрядити кого в чиє орудування; (временно отчислить) відряджати, відрядити тимчасово кого. -вать кого к месту служения - відрядити кого на місце служби, на посаду. Откомандированный - від[ви]ряджений, від[ви]правлений, ординований; відкликаний.
    * * *
    несов.; сов. - откомандиров`ать
    відряджа́ти, відряди́ти, відкомандиро́вувати, відкомандирува́ти

    Русско-украинский словарь > откомандировывать

  • 8 предписание

    -ска
    1) (действ.) припис (-су), приписання;
    2) (приказ) припис, наказ (-зу). [Приписи гігієни (Фр.). Приписи закону (права). Приписи етики (Л. Укр.)]. По -нию врача - з припису (за приписом, з наказу) лікаря. Во исполнение, -ния - виконуючи припис.
    * * *
    1) ( приказание) нака́з, -у; ( распоряжение) розпоря́дження
    2) (предложение соблюдать что-л.) при́пис, -у, приписа́ння, припи́сування

    Русско-украинский словарь > предписание

  • 9 приказание

    наказ, приказ, розказ (-зу), розказання; см. Приказ. [Ніколи приказу твого не переступив (Єванг.). Я волі й розказанню його королівської милости противен бути не хочу. (Ор. Левиц.)]. По -нию - з наказу чийого. Делать по чьёму-л. -нию - робити, чинити з чийогось наказу. Исполнять, -нить чьё -ние - виконувати, виконати чий наказ и т. д.; чинити, учинити волю чию. Впредь до -ния - аж до наказу.
    * * *
    нака́з, -у; ро́зказ, -у, зака́з, -у; за́гад, -у, прика́з, -у; ( распоряжение) розпоря́дження; ( предписание) при́пис, -у

    Русско-украинский словарь > приказание

  • 10 произвольный

    1) (зависящий от воли) самовільний, самохітній. [Самовільний (самохітній) рух]; срв. Непроизвольный;
    2) (свободный) вільний, свобідний. [Вільний вибір]. -ное распоряжение чем-н. - вільне (свобідне) порядкування де, у чому, вільне орудування чим;
    3) (необоснованный) довільний. [Довільне товмачення ведійських гімнів]. - ное утверждение - довільне твердження;
    4) (своевольный, самовольный) свавільний, самовільний, самочинний. -ный поступок - самовільний учинок.
    * * *
    1) (зависящий от собственной воли, сознания) дові́льний
    2) (производимый по личному произволу, прихоти) сваві́льний; ( самовольный) самові́льний
    3) (не вытекающий с необходимостью из чего-л.) дові́льний; ( необоснованный) необґрунто́ваний; ( лишённый оснований) безпідста́вний

    произво́льная мы́шца — анат. вольови́й м'яз

    Русско-украинский словарь > произвольный

  • 11 узаконение

    1) ( действие) узако́нення, узако́нювання
    2) ( распоряжение) розпоря́дження; ( закон) зако́н, -у

    Русско-украинский словарь > узаконение

  • 12 указание

    1) ( действие) показа́ння, указа́ння; указа́ння; зазна́чення; вказі́вка, указа́ння; зага́дування; нака́з, -у; указа́ння; сві́дчення
    2) (сведение, сообщение о чём-л.) по́каз, -у, показа́ння, указа́ння; ( обозначение) зазна́чення
    3) (замечание, разъяснение, распоряжение) вказі́вка

    Русско-украинский словарь > указание

  • 13 указка

    1) (палочка, которой что-л. указывают) ука́зка
    2) ( указатель) пока́жчик, реже пока́зник
    3) (указание, распоряжение) вказі́вка

    Русско-украинский словарь > указка

См. также в других словарях:

  • РАСПОРЯЖЕНИЕ — РАСПОРЯЖЕНИЕ, распоряжения, ср. 1. только ед. Действие по гл. распорядиться распоряжаться. Распоряжение имуществом. Передать вопрос на распоряжение директора. 2. Постановление, приказ. Правительственное распоряжение. Отдать распоряжение. Получить …   Толковый словарь Ушакова

  • распоряжение — См. приказ иметь в своем распоряжении, последнее распоряжение... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. распоряжение директива, указание, приказ, приказание, команда, повеление;… …   Словарь синонимов

  • Распоряжение — Распоряжение: Распоряжение  в административном праве вид акта управления, издаваемого, как правило, единолично руководителем коллегиального органа, в целях разрешения оперативных вопросов; чаще всего, имеет ограниченный срок действия и… …   Википедия

  • РАСПОРЯЖЕНИЕ — РАСПОРЯЖЕНИЕ, я, ср. 1. см. распорядиться. 2. Приказ, постановление. Отдать р. Официальное р. На стене вывешено новое р. • В распоряжение кого (чего), в знач. предлога с род. (офиц.) кому н., для кого н., для выполнения каких н. функций.… …   Толковый словарь Ожегова

  • распоряжение — Правовой акт, издаваемый единолично руководителем учреждения. Примечание Распоряжение является формой доведения до исполнителей оперативных вопросов. Обычно распоряжение имеет ограниченный срок действия и касается узкого круга должностных лиц.… …   Справочник технического переводчика

  • Распоряжение — Государство * Армия * Война * Выборы * Демократия * Завоевание * Закон * Политика * Преступление * Приказ * Революция * Свобода * Флот Власть * Администрация * Арист …   Сводная энциклопедия афоризмов

  • РАСПОРЯЖЕНИЕ — письменное или устное служебное сообщение, передаваемое к исполнению от старших командиров подчиненным. Самойлов К. И. Морской словарь. М. Л.: Государственное Военно морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941 Распоряжение …   Морской словарь

  • Распоряжение — в гражданском праве правомочие собственника вещи, позволяющее включать ее в экономический оборот путем совершения распорядительных сделок: купля продажа, поставка, дарение и др. См. также: Право собственности Финансовый словарь Финам …   Финансовый словарь

  • распоряжение —     РАСПОРЯЖЕНИЕ, команда, приказ, приказание, устар. веление, устар. повеление     РАСПОРЯЖАТЬСЯ/РАСПОРЯДИТЬСЯ, приказывать/приказать, высок. повеле вать/повелеть, разг., несов. и сов. велеть, разг. командовать/скомандовать, разг.… …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • РАСПОРЯЖЕНИЕ — 1) одно из правомочий собственника вещи, позволяющее ему совершать такие сделки, как купля продажа, поставка, дарение, аренда и др. В результате актов Р. имуществом осуществляется его отчуждение, а также передача во временное владение и… …   Юридический словарь

  • РАСПОРЯЖЕНИЕ — 1) в российском государственном и административном праве акт управления, изданный в пределах компетенции должностного лица, государственного органа; имеет обязательную силу.2) В гражданском праве одно из правомочий собственника …   Большой Энциклопедический словарь

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»