пристойне

1) (о человеке) порядний, пристойний, доладни[і]й, звичайний; срв. Приличный. [Він собі чоловік порядний (Г. Барв.). Раніше трохи негарна слава про Миколу йшла, хоч тепер він і був доладній парубок (Грінч.)]. -ная компания - порядне (пристойне) товариство;

2) (приличествующий кому) пристойний кому. [Нема, кажу, пари мені пристойної (Г. Барв.)]. -ное обращенье, обхожденье - пристойне поводження (поводіння). -ное жалование - пристойна (порядна, путяща) платня.

* * *

1) (пристойный) звичайний, пристойний, гожий, (вежливый) ґречний. Сделаться более -ным - позвичайнішати. -ный костюм - пристойне вбрання. -ный вид - пристойний, порядний вигляд. -ный молодой человек - пристойний, ґречний юнак;

2) (соответственный, приличествующей кому чему) пристойний кому, чому и для кого, для чого, належний, слушний для кого, для чого. [Нема, кажу, пари мені пристойної (Г. Барв.). До плуга треба слушного погонича, щоб проворний був (Борз.)]. Девушке -на скромность - дівчині пристойна соромливість. -ная пенсия - чимала, значна пенсія. -ный подарок - значний подарунок. -ное вознаграждение - відповідна, належна, (значительное) значна винагорода.

* * *

1) присто́йний; ( порядочный) поря́дний

2) ( вполне удовлетворительный) [цілко́м] задові́льний; ( хороший) присто́йний; ( изрядный) неаби́який, чима́лий и чимали́й, чимале́нький; ( солидный) солі́дний

3) ( кому-чему - подобающий) яки́й (що) ли́чить (кому-чему); ( надлежащий) нале́жний (кому-чому); ( соответствующий) відпові́дний (до чого, чому); ( уместный) доре́чний (для чого)