-
1 право
ПРАВО - система загальнообов'язкових норм і відносин, яка охороняється засобами державного впливу, включаючи примусові заходи. П. забезпечує юридичну регламентацію суспільних відносин у межах усього суспільства. Реальний зміст і соціальне призначення правових функцій зумовлені формою і характером державного устрою, економічними відносинами та відношеннями власності, які склались у суспільстві. Водночас П. є відносно самостійним, впливаючи в свою чергу на державні інституції шляхом встановлення юридичних правил і законів, загальнообов'язкових для всіх державних структур. Формування П. - складний історичний процес. Першими регуляторами поведінки людей були звичаї, застосування яких не вимагало державного примусу. Створення держави відбувалось одночасно зі становленням особливих органів, на які покладалося завдання виконання примусових рішень, що вело до відокремлення П. від інших соціальних норм. Починаючи від Античності утверджуються дві основні теорії природи П.: теорія природного ("природженого") П., яка утверджує зумовленість правових принципів, законів, норм природою людини і, як наслідок, їх незалежність від конкретних соціальних умов і держави; позитивістська теорія П., яка утверджує відносність правових норм, їх обумовленість різними особистісними і суспільними факторами. Сучасне П. синтезує ці підходи, надаючи важливого значення невідчужуваним правам людини, одночасно вказуючи на їхню соціальну обумовленість. Перші форми з'явились у прадавні часи писаного П. (закони Хаммурапі у Вавилоні, Хеттські закони) Н. айбільш розвинутою формою стародавнього П. було римське П., яке стало основою для формування феодального П. шляхом трансформацій та пристосування його до нових економічних реалій і потреб. Із розвитком товарно-грошових відносин у Європі значного поширення набуло т. зв. Магдебурзьке П., яке фіксувало особливий статус і права середньовічних міст. Подальший розвиток економічних та суспільних відносин зумовлює появу нових галузей законодавства, диференціацію П. на правові системи та сфери застосування. Важливого значення набуває формування загальносвітових принципів П. (Статут ООН, Загальна декларація прав людини). -
2 heirship
право спадкоємця; право успадкування; статус спадкоємця -
3 electorship
-
4 testimonial capacity
право давати свідоцькі свідчення; статус свідка -
5 estate
1. ком. майно; маєтність; власність; статок; достатки; багатство; 2. маєток; 3. юр. юридична власність; речове право; право речового характеру; 4. спадщина; спадок; успадкування1. сукупна власність у формі матеріальних і нематеріальних благ; 2. володіння земельною власністю або участь у земельній власності; 3. правовий статус власника щодо своєї власності; 4. власність, майно тощо, що залишаються після смерті власника═════════■═════════bankrupt's estate майно неспроможного боржника • майно банкрута; corporate estate майно підприємства • майно компанії; deceased estate майно покійника/ покійниці (небіжчика/небіжчиці, покійного/покійної) • маєток покійника/покійниці (небіжчика/небіжчиці, покійного/покійної); encumbered estate заставлений маєток • заставлена нерухомість; entailed estate заповідне майно; freehold estate безумовне право власності на нерухоме майно • фригольд; hereditary estate спадкове майно • спадщина • спадок • успадкування; joint estate спільне майно; leasehold estate орендований маєток • речове право орендаря; partnership estate майно товариства; personal estate особисте майно; residuary estate незаповідана частина спадщини • спадкове майно без боргів; separate estate відокремлене майно; settled estate закріплене майно; testamentary estate заповідане майно; trust estate майно, що передається на підставі довіреності; vested estate належне майно═════════□═════════estate at sufferance володіння за мовчазною згодою власника; estate at will нестрокова оренда • нестрокове орендне право; estate by the entirety подружня спільність майна; estate for life довічне володіння майном; estate in common спільне володіння в частках; estate in coparcenary спільне успадкування; estate in dower майно, яке переходить до вдови за правом довічного володіння; estate in entirety подружня спільність майна; estate in freehold право власності на нерухомість; estate in joint tenancy спільне право на нерухомість; estate in land право на нерухомість; estate in severalty самостійне незалежне майно; estate of inheritance земельна власність, яка переходить у спадщину; estate planning планування майна; estate subject to a conditional limitation обмежене за часом речове право; estate tail заповідне майно з обмеженою власністю; estate tax майновий податок; estate upon condition умовне право на нерухомість • умовно обмежене речове право═════════◇═════════маєток, маєтність < прасл. основи *majǫt, пов'язаної з *jьmeti — мати (ЕСУМ 3: 358); форма маетностей у значенні «земельне володіння» фіксується уже в 1430 р. (CCM 1: 570); майно < ст. сл. нмамь < прасл. *jьmati, *jьmamь — брати, мати (ЕСУМ 3:414) -
6 law
1) закон; право ( як система законів); правознавство, законознавство; юстиція; професія юриста; суд, судовий процес, судова процедура; розм. юристи; правило; the law розм. поліція, поліцейський2) атриб. юридичний, законний, правовий•law based on judicial decisions — право, засноване на судових (прецедентних) рішеннях
law enforcement classification of confidential information — засекречування конфіденційної інформації поліцією ( або іншим правоохоронним органом)
law of international organizations — право, що регулює діяльність міжнародних організацій
law on amendments and additions — ( to the law on smth) закон про внесення змін і доповнень ( до закону про щось)
law on combating organized crime — = law on combatting organized crime закон про боротьбу з організованою злочинністю
- law-abiding citizenlaw on combatting organized crime — = law on combating organized crime
- law-abiding person
- law-abidingness
- law administration
- law agent
- law analogy
- law and equity
- law and order
- law-and-order
- law-and-order advocate
- law-and-order campaign
- law-and-order candidate
- law-and-order champion
- law-and-order force
- law and order maintenance
- law and usage of Parliament
- law application
- law as a career
- law as amended
- law as fact
- law as norm
- law blank
- law-book
- law books
- law-breaker
- law-breaking
- law case
- law canter
- law centre
- law changes
- law charge
- law charges
- law Christian
- law clerk
- law code
- law commentator
- law compliance
- law-complying
- law-complying citizen
- law-complying person
- law conference
- law costs
- law course
- law-court
- law courts
- law-creating
- law-creating process
- law-creating source
- law creation
- law day
- Law Day
- law defiance
- law-defying person
- law degree
- law department
- law dictionary
- law digest
- law doctorate
- law drafting
- law draftsman
- law due to expire
- law education
- law effectiveness
- law enforcement
- law-enforcement
- law enforcement agency
- law enforcement action
- law enforcement administration
- law enforcement administrator
- law enforcement agencies
- law enforcement forces
- law enforcement agency
- law enforcement agent
- law enforcement authority
- law enforcement body
- law enforcement classification
- law-enforcement community
- law enforcement duty
- law enforcement effectiveness
- law enforcement establishment
- law-enforcement executive
- law enforcement force
- law enforcement intelligence
- law enforcement investigator
- law enforcement manual
- law enforcement matter
- law-enforcement officer
- law-enforcement official
- law enforcement personnel
- law enforcement policy
- law enforcement procedure
- law enforcement process
- law enforcement statistics
- law enforcement structure
- law enforcement system
- law-enforcement technique
- law enforcer
- law enforcing body
- law examiner
- law-executing power
- law expenses
- law factory
- law faculty
- law firm
- law for the time being
- law form
- law-forming decision
- law French
- law-giver
- law-governed
- law-governed state
- law in effect
- law in force
- law in vigor
- law in vigour
- law-interpreting power
- law interpretation
- law is silent
- law judgement
- law judgment
- law language
- Law Latin
- law lecture
- law library
- law-list
- Law Lords
- law lords
- law-maker
- law-making
- law-making activity
- law-making body
- law-making instrument
- law-making power
- law-making process
- law-making treaty
- law manuscript
- law martial
- law matter
- law merchant
- law-monger
- law obedience
- law-obedient
- law obedient citizen
- law obedient person
- law observance
- law of accidental error
- law of agency
- law of arbitral procedure
- law of armed conflict
- law of arms
- law of business property
- law of casuality
- law of civil procedure
- law of conflict
- law of contract
- law of copyright
- law of corrections
- law of crime
- law of crimes
- law of criminal procedure
- law of domestic relations
- law of domestical relations
- law of employment
- law of enforceable rights
- law of equity
- law of evidence
- law of God
- law of immovable property
- law of industrial relations
- law of inheritance
- law of international trade
- law of landlord and tenant
- law of marriage
- law of master and servant
- law of merchant shipping
- lawof nations
- lawof nature
- law of neighboring tenements
- law of neighbouring tenements
- law of no effect
- law of obligation
- law of outer space
- law of peace
- law of persons
- law of power
- law of practice
- law of precedent
- law of prize
- law of procedure
- law of property
- law of property act
- law of quasi-contract
- law of real property
- law of rights
- law of self-preservation
- law of shipping
- law of substance
- law of succession
- law of talion
- law of the air
- law of the case
- Law of the Church
- Law of the church
- law of the Constitution
- law of the court
- law of the flag
- law of the jungle
- law of the land
- law of the land clause
- law of the sea
- law of the situs
- law of the staple
- law of the United Nations
- law of torts
- law of treaties
- law of trust
- law of wages
- law of war
- law of wills
- law offender
- law-office
- law office
- law officer
- law officers of the Crown
- law on additions
- law on amendments
- law on cooperation
- law on elections
- law on refugees
- law on the state budget
- law order
- law person
- law policy
- law position
- law practice
- law proceeding
- law proceedings
- law profession
- law professor
- law-protected
- law reform
- law remedy
- law report
- law reporter
- law reports
- law-restricted
- law review
- law revision
- law revision commission
- law school
- law school curriculum
- law side
- law sitting
- law society
- law spiritual
- law still in force
- law still in vigor
- law still in vigour
- law student
- law suit
- law system
- law teacher at the university
- law teaching
- law temporal
- law term
- law-term
- law terminology
- law terms
- law textbook
- law theory
- law-trained
- law treaty
- law-unabiding
- law-unabiding citizen
- law unacted upon
- law violation
- law-violator
- law was in being since...
- law wife
- law-writer
- law's provision
- laws of war -
7 enjoy
мати ( право тощо), володіти ( правом тощо); здійснювати ( право тощо); користуватися (авторитетом, довірою, правом тощо), реалізувати ( право тощо)enjoy free education, health care, and other benefits — користуватися правом безкоштовної освіти, охорони здоров'я та іншими пільгами
enjoy full political, legal, economic, social, and educational equality with men — мати рівні з чоловіком політичні, юридичні, соціальні та освітні права ( про жінку)
enjoy the protection of the Constitution and the laws — користуватися захистом Конституції та законів
enjoy the right to a speedy and public trial — мати право на швидкий і публічний суд (судовий процес, судовий розгляд)
- enjoy a rightenjoy the right to have the assistance of counsel — (for defence [defense]) мати право на адвоката ( для захисту)
- enjoy a veto
- enjoy administrative autonomy
- enjoy authority
- enjoy autonomy
- enjoy benefits
- enjoy citizenship
- enjoy confidence
- enjoy consultative status
- enjoy customs privileges
- enjoy diplomatic immunity
- enjoy diplomatic privileges
- enjoy elevated status
- enjoy equal rights
- enjoy freedom
- enjoy freedom of movement
- enjoy guarantees
- enjoy immunity
- enjoy immunity from taxes
- enjoy international status
- enjoy independence
- enjoy legal protection
- enjoy legal right
- enjoy liberty
- enjoy political control
- enjoy prestige
- enjoy privileges
- enjoy protection
- enjoy public support
- enjoy religious freedom
- enjoy special immunity
- enjoy the right of citizenship
- enjoy the same protection
- enjoy the status of a diplomat
- enjoy unlimited power -
8 власність
ВЛАСНІСТЬ - максимально можливе розпоряджання предметами різного роду, встановлене звичаєвим чи писаним правом. Суб'єктами В. можуть бути окремі індивіди чи колективи; відповідно розрізняють індивідуальну (приватну і суспільну) та колективну В. Індивіди можуть виступати співвласниками, і таку форму В. відрізняють від колективної В., оскільки суб'єктом колективної В. є певний колектив, взятий у цілому. Об'єктами В. можуть бути природні та штучні об'єкти, включаючи ідеї, задуми, проекти, різного роду інформацію ("інтелектуальна В."). У деяких суспільствах у минулому узаконеними об'єктами В. були люди (рабовласництво), в наш час рабовласництво існує лише в прихованій формі (de facto, а не de jure). Інститут В., що його встановлює звичаєве чи писане право (включаючи поєднання обох), передбачає певні способи набуття права В., використання цього права та способи відмови від В.: переведення В. в статус нічийної, передачі права В. іншій особі (продаж, дарування тощо). Особливості інституту В. залежать від типу суспільства, вони змінюються також історично. З В., як правило, пов'язаний рівень добробуту, суспільне становище, влада, рівень свободи, повага (престиж) і т. д. Тому форми В. та норми, які регламентують право В., перебувають у центрі уваги політичної філософії. Різні концепції політичної філософії та відповідні політичні ідеології відрізняються тим, який інститут В. вони вважають прийнятним О. скільки центральним у політичній філософії є поняття "справедливість", то найчастіше право В. розглядається під кутом зору забезпечення бажаного рівня соціальної справедливості. Виникнення сучасного суспільства і ринкової економіки було наслідком того, що інститут В. став ґрунтуватися на праві В., у відповідності з яким відчуження В. виключається. Основна аргументація на користь права В. полягає в тому, що воно забезпечує більший рівень незалежності людини (її свободи), а також розв'язує економічну ініціативу, забезпечуючи тим самим високі темпи економічного зростання.В. Лісовий -
9 perpetuity
n1) вічність; безмежність, нескінченністьin (for, to) perpetuity — назавжди, навіки
2) безстрокове володіння3) довічна рента4) майновий статус, що не може бути скасований* * *n1) вічність, нескінченність2) безстрокове володіння ( чим-небудь); довічна рента; майновий статус, який не може бути відміненим -
10 diplomatic
adj2. ввічливий, тактовний- diplomatic activity дипломатична діяльність, активність- diplomatic agent дипломатичний представник- diplomatic bag дипломатична валіза/ пошта- diplomatic body дипломатичний корпус- diplomatic ceremonial дипломатичний протокол- diplomatic circles дипломатичні кола- diplomatic channels дипломатичні канали- diplomatic climb-down (over smth.) дипломатична поступка (з якогось питання)- diplomatic contacts дипломатичні зв'язки/ контакти- diplomatic corps дипломатичний корпус- diplomatic courier дипломатичний кур'єр- diplomatic efforts дипломатичні зусилля- diplomatic formula дипломатична формула/ основа- diplomatic identity card дипломатична картка- diplomatic immunity дипломатична недоторканість, дипломатичний імунітет- diplomatic initiatives дипломатичні ініціативи- diplomatic intercourse дипломатичні зносини- diplomatic law дипломатичне право- diplomatic mail дипломатична пошта- diplomatic means дипломатичні засоби- diplomatic mission дипломатичне представництво- diplomatic mix-up дипломатична плутанина- diplomatic negotiations дипломатичні переговори- diplomatic personnel дипломатичні співробітники (посольства)- diplomatic pouch дипломатична валіза/ пошта- diplomatic practice дипломатична практика- diplomatic privileges дипломатичні привілеї- diplomatic rank дипломатичний ранг- diplomatic recognition дипломатичне визнання- diplomatic relations дипломатичні відносини- diplomatic representation дипломатичне представництво- diplomatic representative дипломатичний представник- diplomatic sell-out дипломатична зрада- diplomatic service дипломатична служба- diplomatic settlement вирішення проблеми/ врегулювання конфлікту шляхом переговорів по дипломатичних каналах- diplomatic solution вирішення (кризи тощо) дипломатичним шляхом/ шляхом переговорів- diplomatic sources дипломатичні джерела- diplomatic staff дипломатичні співробітники- diplomatic status дипломатичний статус- diplomatic support дипломатична підтримка- diplomatic victory дипломатична перемога- diplomatic way-out вихід (з кризової ситуації) за допомогою дипломатії, шляхом проведення переговорів- diplomatic status офіційний дипломатичний статус- to call for a diplomatic settlement закликати до вирішення/ врегулювання (конфлікту) засобами дипломатії- to find a diplomatic settlement знайти вирішення (конфлікту тощо) засобами дипломатії- to give diplomatic support надати дипломатичну підтримку- to seek a diplomatic way-out намагатися знайти вихід (з кризи тощо) дипломатичними засобами- through a diplomatic bargain щляхом дипломатичної угоди, шляхом проведення переговорів- through diplomatic channels за дипломатичними каналами -
11 grant
1) дозвіл; дарування; дарча; дарчий акт; дотація, субсидія; відчуження; документ про відчуження майна; одноразова грошова виплата; передача прав(а) власності; видача ( чогось); надання ( чогось)2) дозволяти; дарувати; відчужувати; надавати (ліцензію, право тощо); давати (дозвіл, дотацію тощо); передавати ( право власності)•grant a compensation award to an injured worker — надавати компенсаційну виплату ушкодженому працівнику
grant divorce at the request of either party — дозволяти розлучення на прохання будь-якої з двох сторін
- grant a benefitgrant immunity from prosecution in return for testifying for the state — надавати імунітет ( від судового переслідування) в обмін на свідчення на користь обвинувачення ( або держави)
- grant a guarantee
- grant a lease
- grant a leave
- grant a leave of the court
- grant a licence
- grant a license
- grant a motion
- grant a patent
- grant a permission
- grant a permit
- grant a petition
- grant a policy
- grant a power
- grant a relief
- grant a request
- grant a respite
- grant a stay of execution
- grant a tales
- grant a visa
- grant a title
- grant amnesty
- grant an appeal
- grant an application
- grant an exemption
- grant asylum
- grant audit
- grant authority
- grant-back clause
- grant bail
- grant charter
- grant citizenship
- grant concession
- grant demands
- grant discharge
- grant divorce
- grant dominion status
- grant emergency powers
- grant emoluments
- grant exemption from a tax
- grant exemption from taxation
- grant exterritoriality
- grant extraterritorial rights
- grant from government
- grant from the Crown
- grant funds
- grant holiday without pay
- grant immunity
- grant-in-aid
- grant landing rights
- grant leave
- grant legal aid
- grant of authority
- grant of benefit
- grant of dignity
- grant of immunity
- grant of nationality
- grant of pardon
- grant of patent
- grant of parole
- grant of permission
- grant of power of attorney
- grant of probate
- grant of probation
- grant of recognition
- grant of representation
- grant of separation
- grant of time off
- grant of title of honor
- grant of title of honour
- grant pardon
- grant Parliamentary sanction
- grant parole
- grant permission
- grant permit
- grant political asylum
- grant political autonomy
- grant power
- grant powers
- grant preference unilaterally
- grant privilege
- grant probate
- grant protection
- grant rehearing
- grant relief
- grant relief of waiver
- grant sanction
- grant self-government
- grant state independence
- grant surety
- grant the power of attorney
- grant the refugee status
- grant the request for retrial -
12 qualify
кваліфікувати; відповідати вимогам; мати право, володіти правом; робити (ставати) правомочним (правочинним); володіти цензом; робити застереження; застерігати ( резервувати право тощо); обмежувати; уточнювати- qualify a verdictqualify a witness by the obligation of an oath — надавати статус свідка шляхом приведення до присяги
-
13 enable
v2) робити можливим; полегшувати3) робити придатним4) юр. уповноважувати5) юр. узаконювати; надавати юридичного статусу* * *v1) давати ( кому-небудь) можливість або право ( що-небудь зробити)2) уможливлювати; створювати можливість, полегшувати3) icт. робити придатним4) юp. уповноважувати5) юp. узаконювати, надавати юридичний статус6) дозволяти; розблокувати; включати -
14 метафізика
МЕТАФІЗИКА ( від грецьк. μετά; φνσικά - після фізики) - філософське вчення про надчуттєві принципи та першооснови буття. Термін "М." ввів систематизатор творів Аристотеля Андронік Родоський (І ст. до н. е.), стосовно групи трактатів про "буття саме по собі". Сам Аристотель називав науку, що викладена в цих книгах, "першою філософією", "наукою про божество" ("теологією"), або просто "мудрістю". Умоосяжний, теоретичний характер цієї науки протиставляв сфері практичного досвіду, чим утверджується вища цінність М. Аристотель тут виступав як учень Платона. Однак, якщо для Платона існує лише одна філософія - мудрість, що спрямована на пізнання істинно сущого, тобто ідей, то Аристотель відрізняє "першу філософію" від другої ("фізики") і в такий спосіб закріплює за М. статус вищого знання про першопричини буття, знання, що існує як мета людського життя і джерело насолоди. Середньовічна філософія вважала М. вищою формою раціонального пізнання буття, але такою, що підпорядкована одкровенню. В її річищі детально тлумачилися проблеми співвідношення свободи і необхідності, загальних понять, можливості богопізнання за аналогією з пізнанням вищих родів сущого - блага, істини тощо. М. Нового часу долає межі теології. Зазнавши значного впливу натурфілософських ідей Відродження, М. насичується природничонауковою тематикою і водночас актуалізує у своєму проблемному корпусі питання гносеології. М. раціоналізму Щекарт, Спіноза, Ляйбніц) розвивалася в тісному зв'язку із традиційною онтологією. "Емпірична М." різко виступала проти гіпостазування сутностей, характерного для схоластичної філософії. У XVI - XVII ст. формується т. зв. нім. "шкільна", або "університетська", Неосхоластична М. Вона виникла внаслідок перенесення на нім. протестантський ґрунт ісп. єзуїтської М., що набула розвитку у працях Суареса. У нім. "шкільній" М. предмет визначається за Аристотелем: суще, стани сущого і види сущого; суб'єкт розглядається як: суб'єкт пізнання, граматичний суб'єкт, предмет дослідження. Одними із перших нім. проф. М. були Корнеліус Мартині (1568 - 1621), Якоб Мартині (1570 - 1649), Клеменс Тимплер, Абрахам Калов (1612 - 1686). Класична М., що репрезентована насамперед творами Вольфа, становить своєрідну трансформацію "шкільної" неосхоластичної М. Вольф вводить у М. картезіанський принцип "cogito, ergo sum." Це змінює характер викладу матеріалу та його послідовність: онтологія, загальна космологія, емпірична психологія, раціональна психологія, природна теологія. Кант звернув увагу на здатність М. періодично відновлюватися в культурі. М. є завершенням культури людського розуму і, за Кантом, можлива як систематичне знання, виведене із чистого розуму. Він вводить розрізнення М. природи і М. звичаєвості; остання є такою сферою, де суперечності чистого розуму знаходять практичне розв'язання. Проте Кант не побудував системи М., обмежившись дослідженням протиріч, в які доконче потрапляє розум у намаганні синтезувати завершену картину світу. Фіхте і Шеллінг, спираючись на кантівський принцип активності суб'єкта, прагнули створити позитивну М. З цією метою вони тлумачать діалектику розуму не як теоретичну безвихідь, а як рушій мислення, що веде до істини. Гегель вперше протиставив М. і діалектику як два різних методи пізнання. Разом з тим він розумів свою власну філософію як "істинну М.", "науку наук". У марксизмі зберігається тлумачення М. як методу, протилежністю якого є діалектика - спосіб мислення і вчення про розвиток буття і мислення. У друг. пол. XIX ст. складається негативне ставлення до М., особливо її гегелівської версії. Антиметафізичну спрямованість має антропологія Фоєрбаха, ірраціоналізм К'єркегора, волюнтаризм Шопенгауера. Проти М. були налаштовані позитивізм і неокантіанство. З критикою позитивного ставлення до М. виступили академічні й університетські філософи України (Юркевич, Гогоцький, Ліницький, Козлов). У рос. філософській традиції В. Соловйов розробив пантеїстичну "М. Всеєдності". Флоренський, Булгаков, Франк поєднували пошуки М. із проблемою антроподицеї. На Заході Гартман, спираючись на критичну онтологію, прагнув по-новому осмислити проблеми М. Неотомісти (Жильсон, Маритен) актуалізували метафізичні принципи середньовічної схоластики. У певний спосіб відновлюються підставові принципи традиційної М. також у філософії процесу Вайтгеда, феноменології Гуссерля, екзистенціалізмі. Гайдеггер, критикуючи М. як тип західноєвропейської культури, намагався повернутися до М. в її доплатонівській формі Н. еопозитивісти, спочатку відкинувши М. (напр., ранній Вітгенштайн), врешті-решт приходять до визнання проблематики М. Критичний раціоналізм Поппера також стверджує право М. на існування. У теорії "трьох світів" він обґрунтовує буття фізичного і ментального світів, а також світу об'єктивного знання. Постструктуралістський філософський дискурс перейнявся метою "деконструкції" (Деррида) попередньої метафізичної традиції. Дельоз і Гваттарі вважають, що клас філософії буття, починаючи з Платона й Аристотеля, оперує незмінними бінарними опозиціями типу "субстанція - акциденція", "об'єкт - суб'єкт", і протиставляють їм філософію становлення. Разом з тим сучасний філософський дискурс залишає за М. право на осмислення ситуації буття людини у світі.Ю. Іщенко -
15 competence of witness
правовий статус належного свідка; свідоцька дієздатність (правоздатність, правомочність); право давати свідчення ( про свідка) -
16 condition
1) умова, суттєва умова; клаузула; статус, стан, становище; застереження2) визначати, зумовлювати, обумовлювати, ставити умову; застерігати ( резервувати право тощо)•- condition an offense
- condition in deed
- condition in law
- condition laid down
- condition of a crime scene
- condition of marriage
- condition of parole
- condition of reciprocity
- condition precedent
- condition resolutive
- condition subsequent
- condition suspensive
- condition usually implied -
17 enable
(на)давати право; давати можливість; надавати юридичний статус; узаконювати; уповноважувати -
18 place
1. n1) місцеsome place, some time — де-небудь, коли-небудь
jumping place — спорт. місце для стрибків; ав. місце приземлення
reporting place — спорт. місце прибуття на змагання
2) місто, містечко, населений пунктParis is a noisy place — Париж — шумне місто
3) місце на поверхні, ділянка, точка на поверхні4) звичне (відведене) місце5) сидіння, місце (за столом тощо)6) місце в книзі, сторінка; уривок7) простір8) (P.) площа; невелика вулиця; тупик9) маєток10) приміщення, дім; місце спеціального призначенняplace of joining — військ. призовний пункт
11) домівка, житло12) заміський будинок13) посада, службове місце14) висока державна посада, посада державного міністра15) членство, участь (у спортивній команді)16) обов'язок17) спорт. одно з перших трьох місць у змаганні18) гірн. вибій, виробка19) розрядplace horse — кінь, що зайняв одно з перших місць на перегонах
place of arms — військ. плацдарм
another place — парл. палата лордів
in the first place — по-перше, насамперед
to take place — трапитися, мати місце
to go places — амер. досягти успіху
the place where you cough — убиральня, туалет
there is no place like home — у гостях добре, а вдома краще
2. v1) ставити, класти; установлювати, розташовувати2) улаштовувати (на посаду)3) вміщувати, віддавати (кудись)4) укладати, робити замовленняto place a call — амер. замовляти розмову по телефону
5) домовлятися (про видання книги, про постановку п'єси тощо)6) продавати (товари, акції)1) покладати (надіі); довірятися комусь8) визначати місце (дату); співвідноситиI know his face but I cannot place him — мені знайоме його обличчя, але я не можу згадати, де я його бачив (хто він такий)
9) вважати10) спорт. визначати зайняті місця, присуджувати місце (у змаганні)11) амер. підвищити голос (у розмові тощо)* * *I [pleis] n1) місцеsome place, some time — де-небудь, коли-небудь
turnback place — місце повороту ( велоспорт); місце, місто, містечко; ( населений) пункт
holy places — святі місця; місце, точка на поверхні; ділянка
bad /raw, tender, sore/ place — хворе місце, болячка
2) звичайне, звичне, відведене місцеremark out of place — недоречне зауваження; сидіння, місце (у класі, за столом, у поїзді); місце в книзі; сторінка; уривок
3) місце, простір; суттєве місце; важлива роль; слушний момент, ситуація5) маєток; садиба6) будівля, приміщення, місце спеціального призначенняplace of joining — вiйcьк. призовний пункт; помешкання, житло
7) маєток, заміський будинок; icт. укріплення8) посада, місце, служба; висока державна посада; відповідальна посада, високий пост; членство, участь ( у спортивній команді); тк.; sing справа, право, обов'язок9) положення, статус10) cпopт. друге або третє призове місце; cл. друге місце ( на перегонах)11) гipн. вибій, виробка12) мaт. розряд13) acтp. місцезнаходження ( небесного тіла)II [pleis] vin the first place — по-перше, насамперед взагалі
1) ставити, поміщати; розміщати; поміщати, віддавати ( куди-небудь)2) призначати на посаду; ставити на парафію ( священика)3) поміщати, вкладати гроші ( place out); робити, поміщати замовлення; домовитися про видання книги, постановку п'єси4) продавати товари, акції5) (in, on) покладати ( надії)6) визначати місце або дату; співвідносити ( з чим-небудь); вважати, зараховувати; оцінювати; cпopт. визначати зайняті місця в змаганні; cпopт. присудити друге або третє призове місце; cл.; cпopт. присудити друге місце ( на перегонах); посісти ( яке-небудь) місце (на конкурсі, виборах)7) pass займати певне положення; знаходитися в певному положенні8) cл. підвищити голос (у розмові, співі)to place a construction on smth; smb — по-своєму розуміти, інтерпретувати що-небудь, кого-небудь
-
19 enable
v1) давати ( кому-небудь) можливість або право ( що-небудь зробити)2) уможливлювати; створювати можливість, полегшувати3) icт. робити придатним4) юp. уповноважувати5) юp. узаконювати, надавати юридичний статус6) дозволяти; розблокувати; включати -
20 place
I [pleis] n1) місцеsome place, some time — де-небудь, коли-небудь
turnback place — місце повороту ( велоспорт); місце, місто, містечко; ( населений) пункт
holy places — святі місця; місце, точка на поверхні; ділянка
bad /raw, tender, sore/ place — хворе місце, болячка
2) звичайне, звичне, відведене місцеremark out of place — недоречне зауваження; сидіння, місце (у класі, за столом, у поїзді); місце в книзі; сторінка; уривок
3) місце, простір; суттєве місце; важлива роль; слушний момент, ситуація5) маєток; садиба6) будівля, приміщення, місце спеціального призначенняplace of joining — вiйcьк. призовний пункт; помешкання, житло
7) маєток, заміський будинок; icт. укріплення8) посада, місце, служба; висока державна посада; відповідальна посада, високий пост; членство, участь ( у спортивній команді); тк.; sing справа, право, обов'язок9) положення, статус10) cпopт. друге або третє призове місце; cл. друге місце ( на перегонах)11) гipн. вибій, виробка12) мaт. розряд13) acтp. місцезнаходження ( небесного тіла)II [pleis] vin the first place — по-перше, насамперед взагалі
1) ставити, поміщати; розміщати; поміщати, віддавати ( куди-небудь)2) призначати на посаду; ставити на парафію ( священика)3) поміщати, вкладати гроші ( place out); робити, поміщати замовлення; домовитися про видання книги, постановку п'єси4) продавати товари, акції5) (in, on) покладати ( надії)6) визначати місце або дату; співвідносити ( з чим-небудь); вважати, зараховувати; оцінювати; cпopт. визначати зайняті місця в змаганні; cпopт. присудити друге або третє призове місце; cл.; cпopт. присудити друге місце ( на перегонах); посісти ( яке-небудь) місце (на конкурсі, виборах)7) pass займати певне положення; знаходитися в певному положенні8) cл. підвищити голос (у розмові, співі)to place a construction on smth; smb — по-своєму розуміти, інтерпретувати що-небудь, кого-небудь
- 1
- 2
См. также в других словарях:
Статус депутата — Правовой статус парламентария это совокупность прав и обязанностей, определяется Конституцией Российской Федерации, а именно ст. 97, ст. 98, Федеральными Конституционными законами, а также ФЗ от 8 мая 1994 г «О статусе члена Совета… … Википедия
Статус русского языка в странах постсоветского пространства — История В республиках СССР впервые государственный статус титульных языков был зафиксирован в конституциях в 1989 году. В Законах о языке, принятых союзными республиками в 1989 году (в Белоруссии и Туркмении 1990 году), русскому языку придавались … Энциклопедия ньюсмейкеров
Статус политический — (лат. status – состояние, положение) – совокупность прав, свобод и обязанностей человека, политических институтов, фиксирующих их политическое положение в обществе и государстве, закрепленное юридически. Конституция России (гл.2) «Права и свободы … Политология. Словарь.
Право международных организаций — отрасль современного международного права, нормы которой определяют статус международных организаций, регулируют вопросы их создания и деятельности. С момента возникновения первых международных организаций стали возникать нормы, которые… … Википедия
СТАТУС — (от лат. status состояние, положение) социальный, соотносительное положение (позиция) индивида или группы в социальной системе, определяемое по ряду признаков, специфичных для данной системы (экономических, профессиональных, этнических и… … Философская энциклопедия
Право наций на самоопределение — Право народов на самоопределение в конституционном и международном праве право народов (наций) определять форму своего государственного существования в составе другого государства или в виде отдельного государства. В общем смысле, это право той… … Википедия
ПРАВО — система социальных норм и отношений, охраняемых силой государства. Тесная связь с государством осн. отличие П. от правил поведения в доклассовом обществе, а также от др. нормативных систем (напр., морали). Связь П. с государством не… … Философская энциклопедия
Статус города — (городские права) система законодательных установлений, благодаря которым населённый пункт приобретает определённые права, выделяющие его из ряда сельских населённых пунктов. Содержание 1 История 2 Присвоение статуса 2.1 … Википедия
ПРАВО, ЗАКОН — (law) Практически все описания права признают существование позитивного права, которое в самых общих чертах можно определить как свод норм, установленных любым суверенным государством. За рамками этого определения теории права резко расходятся в… … Политология. Словарь.
Право граждан на объединение — (англ. unification right of citizens) одно из важнейших гражданских прав, гарантированных Конституцией РФ* (ст. 30). В РФ каждый имеет право на объединение, включая право создавать профсоюзы для защиты своих интересов. Свобода деятельности … Энциклопедия права
СТАТУС-КВО — [лат. status quo] юр. в международном праве: положение, существующее в какой л. определенный момент. Словарь иностранных слов. Комлев Н.Г., 2006. статус кво (лат. status quo) в международном праве положение, существующее в какой л. определенный… … Словарь иностранных слов русского языка