почаҥаш

1) (в пространстве) початок (-тку) и (зап.) початок (-тку). [От початок дошки, а от кінець її (Київщ.). Нитки так попереплутувалися, що й не знайдеш ні початку, ні кінця (Київщ.). Початок (Шевченкової) поеми «Княжна» (Доман.)]. В -ле книги - на початку книжки (книги). От -ла до конца - від початку (від краю) до кінця (до краю). [Перейдімо поле від початку до кінця (від краю до краю) (Київщ.)]. -ло долины - верхів'я (початок) долини. Брать -ло - починатися, (реже) зачинатися. [Наша річка зачинається десь дуже далеко (Звин.)];

2) (во времени) початок и (зап.) початок, почин (-ну), починок (-нку), начаток (-тку), (зачало) зачало, зачаток (-тку). [Початок і не можна знать, відкіля взявся (Номис). Був початок осени (Грінч.). Перед початком учення (Васильч.). Тихо лину до ясного краю, де нема ні смерти, ні почину (Грінч.). Починок словесности руської (Куліш)]. Не иметь ни -ла, ни конца - не мати ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця- краю). Нет ни -ла, ни конца - нема(є) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця- краю), нема(є) початку (почину) і кінця (краю, кінця-краю). [Душі почину і краю немає (Шевч.)]. В -ле - см. Вначале. В -ле чего - на початку чого. [На початку нового семестру (Київ)]. В самом -ле чего - а) на самому початку, наприпочатку чого; б) з почину, з починку; срв. ниже С самого -ла а и Сначала; в) (в зародыше) в зародку, в зароді, (в корне) в корені. [Удар, що мав їх усі (надії) в зароді розбити (Франко)]. В -ле жизни - на початку (свого) життя. В -ле своего поприща - на початку свого життьового шляху (своєї кар'єри). -ло весны - початок весни, провесна, провесень (-сни). В -ле весны - на початку весни, на провесні. -ло года - початок року. В -ле года, месяца - на початку року, місяця. -ло мира - початок (первопочаток) світу. [До початку сього світа, ще до чоловіка (Рудан.). Допитувався про первопочаток світу (Крим.)]. От -ла мира - від початку світа, відколи світ настав (зачався). -ло пятого (часа) - початок на п'яту (годину). В -ле пятого - на початку п'ятої. Для -ла (для почина) - на початок, на почин, для почину. [Дав йому п'ятсот карбованців на початок господарства (Грінч.). Дайте нам на почин (Грінч. III). Коли досі не бив ні разу, то виб'ю для почину (Мова)]. О -ле этого ещё и не думали - про початок цього ще й не думали, ще й заводу того нема(є) (не було). От -ла - з початку, з почину; срв. Искони. [Не заповідь нову пишу вам, а заповідь стару, котру маєте з почину; заповідь стара, се слово, котре ви чули з почину (Біблія)]. От -ла до конца - від (з) початку (з почину) до кінця, (диал.) з початку до останку. [Чоловікові не зрозуміти всього з почину та й до кінця (Куліш). З початку до останку він цілий вік не вилазить з чужої роботи (Звин.)]. По -лу - з початку, з почину. [З почину знати, яких нам треба ждати справ (Самійл.)]. Судить по -лу о чём - робити з (на підставі) початку висновок про що, висновувати (сов. виснувати) з (на підставі) початку що. С -ла существования чего - відколи існує що. С -ла существования мира - відколи існує світ, як світ стоїть (настав), як світ світом. С самого -ла - а) з (від) самого початку (почину), з почину, з починку, з (самого) зачала, з самого першу; см. ещё Сначала. [З самого початку виявився іронічний погляд на діячів у комедії (Грінч.). Російська держава від самого почину була заразом азійською державою (Куліш). З почину були самовидцями (Куліш). Він щось почав був говорити, да судді річ його з починку перебили (Греб.). Треба усе з зачала і до ладу вам розказати (М. Вовч.). Якби я знав (це) з самого першу, то я-б тоді сказав (Квітка)]; б) (прежде всего) з самого початку, насамперед, всамперед, передусім, передовсім. [Насамперед я перекажу вам зміст книжки (Київ)]; в) (сразу, немедленно) з самого початку, зразу, відразу. [Ми тільки-що наткнулись, він так-таки зразу і почав лаятись (Новомоск.)]. Начать с самого -ла - почати з самого початку (від самого краю). [Я почну від самого краю (Кониськ.)]. С -лом двадцатого столетия - з початком двадцятого століття (Вороний). Брать (вести) -ло - брати початок (почин), (роз)починатися. Иметь -ло в чём - мати початок (почин) у чому, починатися в чому и з (від) чого. Полагать, положить, давать, дать -ло чему - покладати (робити), покласти (зробити) початок чому и чого, давати, дати початок (почин) чому, (редко) скласти (закласти, зложити) початки чого, (основывать) засновувати, заснувати, закладати, закласти що; (показывать пример) давати, дати привід. [Шекспір поклав початок сьогочасної комедії (Рада). Я не скупий на подяку і, щоб зробити початок, пораджу… (Куліш). Леся Українка дає почин індивідуалістичній поезії (Рада). Я діла власного зложив початки (Біл.-Нос.). Другу тисячу доклав, а хліб продам, то з баришів закладу третю (Тобіл.). Як ви дасте привід, то й инші сядуть на коней (Н.-Лев.)]. Получать, получить -ло от чего - починатися, початися, ставати, стати з (від) чого, походити, піти, виходити, вийти, по(в)ставати, по(в)стати з чого; срв. Происходить 2. [З тої коняки і почалися наші коні (Рудан.). Як і від чого все стало? (Самійл.)]. -ло этого идёт от чего - це бере початок (почин) (це починається) з (від) чого. -ло этого рода идёт от такого-то - цей рід походить (іде) від такого-то. Доброе -ло полдела откачало (- половина дела) - добрий початок - половина справи (діла); добрий початок (почин) до кінця доведе; добре почав, добре й скінчив. Не дорого -ло, а похвален конец - не хвались починаючи, а похвались кінчаючи. Лиха беда -ла - важко розгойдатися, а далі легко;

3) (причина) початок, причина, (источник) джерело. [В цих оповіданнях землю показано, як невичерпне джерело вічної астрономічної казки (М. Калин.)]. -ло -чал - початок початків, причина причин, джерело джерел, первопочаток (-тку), первопричина, перводжерело. -ло света (оптич.) - (перво)джерело світла. Вот -ло всему злу - от початок (причина, корінь) всього лиха (зла);

4) (основа) основа, (возвыш.) начало, (принцип) принцип (-пу), засада. [Життьова основа людини є той самий принцип, що надихає природу (М. Калин.). Охопити в статті цінності великої культури, щоб у тисячі рядків нерозривно сплелися порізнені начала (М. Калин.)]. Доброе, злое -ло - добра, недобра основа, (возвыш.) добре, недобре начало. Духовное и плотское -ло - духова (духовна) і матеріяльна основа, духовий (духовний) і матеріяльний принцип. -ла жизни - життьові основи (засади). -ло возможных перемещений - принцип можливих переміщень;

5) -ла (мн. ч.) - а) (основные принципы науки, знания) основи, засади чого. -ла космографии, математики - основи (засади) космографії, математики. Основные -ла - основні засади (принципи); б) (первые основания, элементы) початки (-ків) чого; срв. Начатки 2 а. -ла знания - початки знання; в) (основания) основи, підстави (-тав), засади (-сад), принципи (-пів). [Перебудування світу на розумних основах (М. Калин.). Ми збудували нову армію на нових засадах, для нових завдань (Азб. Комун.)]. -ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные - засади (реже підстави) колегіяльні, комісійні, компанійські (товариські), корпоративні, паритетні (рівні, однакові), повноправні. На коллегиальных, комиссионных -лах - на колегіяльних засадах (колегіяльно), на комісійних засадах. На -лах хозрасчета - на підставі госпрозрахунку. Вести дело на компанейских -лах - провадити підприємство (справу) на компанійських засадах;

6) (коренное вещество) основа, (материя) речовина, матерія, надіб'я (-б'я). Горькое -ло - гірка основа (речовина), гіркота. Красящее - ло - фарбовина, фарбник (-ка и -ку), красило. Коренное -ло кислоты - корінна основа кислоти;

7) (химич. элемент) елемент (-та);

8) - а) (власть) влада, уряд (-ду), зверхність (- ности); срв. Начальство 1. Быть, находиться под -лом кого, чьим - бути (перебувати) під владою (рукою) в кого, чиєю, бути під урядом (проводом) чиїм, бути під зверхністю чиєю, бути під ким. Держать -ло, править -лом - перед вести; (править) керувати, правити ким, чим, де, старшинувати над ким, над чим, де; см. Начальствовать 1; б) см. Начальник;

9) церк. - а) (начальные слова, -ные молитвы) початок молитви, початкові молитви, (возвыш.) начало. Творить -ло - правити начало; б) (первая ступень иночества) новоначало, новопочаток (-тку). Положить -ло - закласти новопочаток, взяти постриг, постригтися в ченці (о женщ.: в черниці). Быть под -лом - бути (перебувати) під чиєю рукою, бути під керуванням (під наглядом) у кого, чиїм, бути на покуті. [Під рукою того старця перебувало троє послушників (Крим.)]. Отдать кого под -ло кому - здати кого під чию руку (під чиє керування);

10) -ла (чин ангельский) церк. - начала (-чал), початки (-ків).

* * *

1) поча́ток, -тку, почи́н, -у, почина́ння

2) (первоисточник, основа) осно́ва, пе́рвень, -вня; ( причина) причина, початок

3)

4)

5) (научный закон, правило) принцип

6) (ед.: о начальнике, главе) начальник

1) матем. поча́ток, -тку

- начало координат

2) ( основное положение) осно́ва, заса́да; ( принцип) при́нцип, -пу; (первые сведения, элементарные знания) поча́ток, -тку; ( элемент) елеме́нт, -ту

- началла математики

1) матем. поча́ток, -тку

- начало координат

2) ( основное положение) осно́ва, заса́да; ( принцип) при́нцип, -пу; (первые сведения, элементарные знания) поча́ток, -тку; ( элемент) елеме́нт, -ту

- началла математики

и всходить взойти

1) на что (вверх) - сходити (зіходити), зіхожати, сов. зійти, (о многих - посходити), виходити, вийти, братися. [Зійду на гору. Насилу вийшов на гору. Вийду на шпильочок. Чую, як щось береться по сходах (Кул.)]; (с трудом передвигая ноги, вскарабкаться) видибати, вибитися (на гору, на високість). В-ить на корабль - вступити на корабель;

2) (о светилах небесных) сходити (зіходити), зійти, уставати, устати, ви(й)нятися. [Сонце сходить. Зоря зійшла. Скоро сонечко вийметься (М. Вовч.)]. Солнце уже высоко взошло - сонце вже геть підійшло (Звиног.), геть підбилося (М. Вовч.);

3) см. Возноситься, Подыматься. Дым волнами восходит - дим хвилює;

4) (о посевах) сходити (зіходити), схожати, сов. зійти, (о многом) посходити, повисходжувати, повисходювати. [Ярина сходить. Пшениця зійшла. Посходив часник. Повисходює з землі геть-усе (Звиног.)];

5) (о тесте) сходити (зіходити), сов. зійти, висходитися. [Паляниця висходилася].

* * *

1) (подниматься вверх; возноситься) схо́дити, зіхо́дити, вихо́дити, підійма́тися, підніма́тися

2) ( о светилах) схо́дити, зіхо́дити, підійма́тися, підніма́тися

3) ( к чему - иметь своим началом) вести́ похо́дження (від чо́го), бра́ти [свій] поча́ток, бра́ти [свої] поча́тки (в чо́му), ма́ти вихідни́м пу́нктом (що), сяга́ти (чого́); ( происходить) похо́дити (від чо́го)

несов.; сов. - забалов`ать

1) розпе́щувати, розпе́стити; ( распускать) розпуска́ти, розпусти́ти; ( портить излишней заботой) розбе́щувати, розбе́стити, -бе́щу, -бе́стиш

2) (сов.: начать баловаться) поча́ти пустува́ти (ба́луватися), запустува́ти; поча́ти дурі́ти, задурі́ти

залаятися, почати лаятися.

* * *

-ся, забрызгать, -ся, забрызнуть, -ся забризкувати, -ся, забризкати, -ся, оббризкувати, -ся, оббризкати, -ся, (с плеском) захлюпувати, -ся, захлюпати, -ся, (диал.) об(п)ляскувати, -ся, об(п)ляскати, -ся, (о многих) позабризкувати, -ся, позахлюпувати, -ся, пооб(п)ляскувати, -ся; (с оттенк. запачкать) обляпувати, -ся, обляпати, -ся, заляпувати, -ся, заляпати, -ся, поляпати, -ся, (о мног.) позаляпувати, -ся, пообляпувати, -ся; (воском) завощити, -ся. [Жовті черевички водою позабризкувала. Біля колодязя як почнемо одна на одну хлюпати, позахлюпуємось так, що аж тече. Одну сорочку випрала, а геть уся обляскалася (М. Грінч.). Глиною спідницю обляпала].

* * *

несов.; сов. - забр`ызгать

1) забри́зкувати, забри́зкати и мног. позабри́зкувати; ( пачкать) заля́пувати, заля́пати и мног. позаля́пувати, уля́пувати, уля́пати; ( обрызгивать) обля́пувати, обля́пати и мног. пообля́пувати; ( обливать) захлю́пувати, захлю́пати и мног. позахлю́пувати; ( грязью) заболо́чувати, заболоти́ти и мног. позаболо́чувати, ви́ляпати сов. и забо́втувати, забо́втати и мног. позабо́втувати, задри́пувати, задри́пати и мног. позадри́пувати, забрьо́хувати, -брьо́хую, -брьо́хуєш, забрьо́хати

2) (сов.: начать брызгать) забри́зкати, поча́ти бри́зкати (кропи́ти), закропи́ти, -кроплю́, -кро́пиш; ( начать прыскать) поча́ти при́скати (пи́рскати, по́рскати; чви́ркати)

завести

1) (кого куда) заводити, завести, запроваджувати, запровадити, (о мног.) позаводити, позапроваджувати кого куди. [Вона, до нас діток своїх завела (М. Вовч.). Ви повз нашу хату йтимете, то заведіть оцього хлопчика до нас (Чернігів). Запровадив дівчину в темний ліс]. -сти в тупик - загнати (запровадити) в безвихідь, у суточки, (фамил.) вивести на слизьке. [Він мене під'їв, але-ж і я його виведу на слизьке];

2) (вводить что-либо новое) заводити, завести, запроваджувати, запровадити, (мног.) позаводити, позапроваджувати що; (основать что-либо) заводити, завести що. [Треба в цьому селі завести школу й кооперативне товариство]. -дить, -сти хорошие порядки - заводити, завести добрий лад. -дить ссору, драку, битву - зводити, звести (зчиняти, зчинити) сварку, бійку, бій; заводитися, завестися з ким сваритися, битися. [Як прийде вона, то й зведе сварку. Завелися так, що ніхто не розборонить. Як збіжаться, то так і заведуться битися]. -сти спор - засперечатися. -сти знакомство, дружбу с кем - завести знайомство, приятельство з ким, зазнайомитися, заприятелювати з ким. -водить, -вести пиры, гулянья и т. п. - заводити, завести (уряджати, урядити) бен(ь)кети, гулянки и т. п. -дить разговор - знімати (зняти) розмову (річ), завести мову про що. -вести тяжбу, процесс - розпочати справу, процес, запозиватися;

3) -дить, -сти механизм (пружинный) - накручувати, накрутити що. [Накрути годинника, бо він став тому, що не накручений]. Заведенный - заведений, запроваджений; накручений.

* * *

I. задвинуть засувати и засовувати, засунути що. -нуть задвижку у дверей - засунути засув у дверях. -нуть ящик у стола - засунути шухляду в столі. Задвинутый - засунутий и засунений. -ться - засуватися и засовуватися, засунутися. Дверь -галась на задвижку - двері засувалися засувом (на засув).

II. что и чем засовати, почати совати чим и що; заворушити, почати ворушити чим.

* * *

1) засо́вуватиш и засува́ти, засу́нути и мног. позасо́вувати и позасува́ти

2) ( закрывать) закрива́ти, закри́ти и мног. позакрива́ти, засо́вувати и засува́ти, засу́нути и мног. позасо́вувати и позасува́ти

заклевать закльовувати, заклювати, задзьо[ю]бувати, задзьо[ю]бати, (о мн.) позакльовувати, позадзьо[ю]бувати; (забивать) затукувати, затукати, позатукувати. Заклёванный - закльований, задзьо[ю]баний; затуканий.

* * *

несов.; сов. - заклев`ать

1) закльо́вувати, -кльо́вую, -кльо́вуєш, заклюва́ти, -клюю́, -клює́ш; ( о птицах) задзьо́бувати, -бує, задзьо́бати

2) (сов.: начать клевать) поча́ти клюва́ти

заколдовать заворожувати, заворожити, зачаровувати, зачарувати, замовляти, замовити, заклинати, заклясти, (шепотом) зашіптувати, зашептати, (о мн.) позаворожувати, позачаровувати, позамовляти и т. д. кого, що. [О, зачаруй його, заворожи (Л. Укр.). Ворожбит йому рушницю замовив, щоб стріляла нехибно]. Заколдованный - заворожений, зачарований, замовлений, замовний, заклятий, (шепотом) зашептаний. [Чого се ти сидиш, як заворожений? (М. Вовч.). Мов зачарований стоїть Бахчесарай (Л. Укр.). Скарб - замовний, не дається в руки. Спить ціле місто, мов заклятий край (Л. Укр.)]. -ное место - зачароване місце. -ный круг - зачароване коло, магічне коло. [Опинилися в зачарованому колі внутрішніх суперечностей].

* * *

несов.; сов. - заколдов`ать

1) зачаро́вувати, зачарува́ти и мног. позачаро́вувати, почарува́ти; ( завораживать) заворо́жувати, -жую, -жуєш, заворожи́ти, -рожу́, -ро́жиш

2) (сов.: начать колдовать) этногр., перен. поча́ти чарува́ти (чаклува́ти); ( начать ворожить) поча́ти ворожи́ти

1) поча́ти (-чне́) жоло́бити

2) (безл.: о судороге) поча́ти ко́рчити (судо́мити)

1) поча́ти (-чне́) жоло́битися

2) ( начать топорщиться - об одежде) поча́ти стовбу́рчитися, настовбу́рчуватися

1) закривля́тися, закриви́тися, -кри́виться

2) (сов.: начать кривиться) поча́ти (-чне́) криви́тися

1) поча́ти шту́рхати (штурха́ти, туса́ти); поча́ти штовха́ти (пха́ти)

2) (пиная, загнать куда-л.) зашту́рхати; заштовха́ти, запхну́ти

см. Запрядать.

* * *

1) запустувати, почати жирувати, пустувати, (распрыгаться) розстрибатися;

2) (долго, неумеренно) розпустуватися, розжируватися, задуріти.

* * *

1) ( начать резвиться) поча́ти гра́тися; загра́тися; ( зашалить - о детях) поча́ти пустува́ти, запустува́ти

2) (резвясь, увлечься) загра́тися, запустува́тися

залаятися. [Ні з ким не залається, не заведеться (Квітка)].

* * *

забешкетувати.

* * *

I. затачать зашивати, зашити; (заштопать) заштопувати, заштопати, (о мног.) позашивати, позаштопувати. Затачанный - зашитий; заштопаний.

II. заточить

1) загострювати, загострити, виточувати, виточити, (о мног.) позагострювати, повиточувати. -вать, -чить зазубрину - заточувати, заточити щербину;

2) почати гострити. Заточенный - загострений, виточений; заточений.

* * *

1) зато́чувати, заточи́ти, -точу́, -то́чиш; ( заострять) заго́стрювати, -рюю, -рюєш, загостри́ти, -гострю́, -го́стриш, застру́гувати, заструга́ти, -ружу́, -ру́жеш и -руга́ю, -руга́єш

2) (сов.: начать точить) поча́ти точи́ти; ( начать острить) поча́ти гостри́ти (струга́ти)