посто

постояти, (немного) постояти трохи, пристояти, (долго) попостояти. [Слухаю: гомін у хаті, - пристояв трохи, послухав]. -те здесь, я скоро вернусь - постійте тут трохи, я швидко вернусь. Цена эта не долго -ит - ціна ця недовго потриває. Погода -ит долго - година (погода) триватиме. Дом -ит - будинок вистоїть. Постой (подожди!) - стій! стривай! постривай! тривай! -ять за себя - постояти за себе; (шутл.) не дати собі в кашу наплювати.

* * *

истоптать

1) (копытами, ногами) стоптувати, стоптати, то[у]пцювати, сто[у]пцювати, ґрасувати, зґрасувати (землю, траву), (истолачивать) столочувати, столочити (траву, пашню), (сбивать топча) збивати, збити, (бегая) згарцювати, (измять топча) місити, змісити, (о мн.) постоптувати, постолочувати, потоптати, потолочити що; срвн. Вытаптывать. [Мою червону китайку під ноги стоптав (Пісня). І що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? (Основа). Ой у полі жито копитами збито (Пісня). Гнат кинув Олександру на землю, змісив її ногами (Коцюб.). Коні баштан згарцювали (Мнж.)];

2) (загрязнять ногами пол) ступувати, ступати, потупати, ґрасувати, зґрасувати (поміст), (о мн.) поґрасувати, послідити, (реже) друбцювати, здрубцювати, угоцати; срвн. Исследить. [Потупали землю в хаті (Житом. п.). Зґрасували всеньку підлогу (Липовеч.). Бач, як угоцали долівку (Кролев. п.)];

3) (обувь) стоптувати, стоптати, сто[у]пцювати, (исшаркать) човгати, зчовгати, (о мн.) постоптувати (чоботи). [Чорт сім пар постолів стоптав, поки їх докупи зібрав (Номис). Зчовгав уже батькові чоботи, у школу ходячи (Берд. п.)]. Истоптанный -

1) стоптаний, зґрасований, столочений;

2) ступаний, зґрасований;

3) стоптаний, зчовганий, (о мн.) постоптувані (напр. чоботи). -ная обувь - см. Истопок. -ться -

1) стоптуватися, столочуватися, бути стоптаним, столоченим, зґрасованим;

2) (об обуви) стоптуватися, стоптатися, сто[у]пцюватися, зчовгатися.

* * *

несов.; сов. - истопт`ать

1) ( приминать ногами) топта́ти, -пчу́, -пчеш, потопта́ти, вито́птувати, ви́топтати, -топчу, -топчеш, сто́птувати, стопта́ти и мног. посто́птувати; (преим. траву, посевы) толочи́ти, -лочу́, -ло́чиш и толо́чити, столо́чи́ти и потоло́чи́ти; диал. ґрасува́ти, зґрасува́ти

2) (следить, натаптывать) зато́птувати, затопта́ти, сов. насліди́ти, -сліджу́, -слі́диш и -сліди́ш, натопта́ти

3) ( изнашивать обувь) сто́птувати, стопта́ти и мног. посто́птувати; топта́ти, потопта́ти, підто́птувати, підтопта́ти, відто́птувати, відтопта́ти, вито́птувати, ви́топтати

4) ( исхаживать) сто́птувати, стопта́ти

несов.; сов. - истопт`аться

1) топта́тися, -пчеться, потопта́тися, вито́птуватися, ви́топтатися, -топчеться, сто́птуватися, стопта́тися и мног. посто́птуватися; толочи́тися, -ло́читься и толо́читися, столо́чи́тися и потоло́чи́тися

2) несов. зато́птуватися

3) сто́птуватися, стопта́тися и мног. посто́птуватися; топта́тися, потопта́тися

квартирувати(ся), кватирувати(ся), коморити, коморувати, жити (сидіти) в комірному (в сусідах), мешкати; (о войске) стояти постоєм (станцією), стояти. В городе -рует конный полк - у місті стоїть (постоєм) кінний полк.

* * *

1) квартирува́ти; ме́шкати

2) воен. квартирува́ти

личачок (-чка), посто[і]лець (-стільця), постолик, ходачок (-чка), верзунчик.

* * *

1) зшива́ти, зши́ти (зши́ю, зши́єш) и мног. позшива́ти, сто́чувати, -чую, -чуєш, сточи́ти, -чу́, -чиш и мног. посто́чувати

2) ( изготовлять шитьём) ши́ти, поши́ти, сов. зши́ти

вытоптать витоптувати, витоптати, стоптувати, стоптати, ступцювати (сов.) ступати (сов.), витупувати, витупати, збродити (сов.). [Увесь поміст у хаті ступали діти]; (топая копытами) ґрасувати, зґрасувати. [Татари стояли, копитами землю ґрасували]; (посев, траву) толочити, витолочувати, витолочити, утолочити, збивати, збити, талувати, (сов.) потропити, збродити. [Худоба збродила луку].

* * *

несов.; сов. - в`ытоптать

изъесть (о ржавчине) з'їдати, з'їсти, проїдати, проїсти; (о червях) точити, проточити, поточити, сточити; (о моли) їсти, поїсти; (о болезни, разрушающей ткани) з'їдати, з'їсти, проїдати, проїсти; (свищами) порити, понорити, знорити. Изъеденный - з'їдений, проїдений; проточений, поточений, сточений; поїдений, (свищами) понорений, знорений. Плод -ный червями - червивий, хробачний плід, червотока.

* * *

несов.; сов. - изъ`есть

1) з'їда́ти, з'ї́сти (з'їм, з'їси́) и мног. поз'їда́ти, ї́сти, пої́сти; ( проедать) проїда́ти, прої́сти и мног. попроїда́ти; ( истачивать) сто́чувати, сточи́ти и мног. посто́чувати, сов. поточи́ти

2) ( искусывать) куса́ти, покуса́ти, гри́зти, -зу, -зеш, погри́зти; з'їда́ти, з'ї́сти

истаскать

1) витягати, витягти що звідки; см. Вытаскивать;

2) (одежду, обувь) тягати, стягати, зношувати, зносити, (пров.) халястати, схалястати що (одежу, взуття), (обувь ещё) стоптувати, стоптати (взуття); см. Истаптывать 3. [Чисто (совсем) стягала нову хустку, свиту (Поділля). Свою свиту схалястала то сердиться, що в мене ще нова (Звин.)]. Истасканный - (об одежде) зношений, потяганий, схалястаний, (об обуви) стоптаний. -ное платье - зношене (потягане) вбрання. -ный человек - стоптана, підтоптана, потріпана людина. -ться -

1) (изнашиваться) тягатися, стягатися, зношуватися, зноситися, (об обуви) стоптуватися, стоптатися;

2) (перен. о челов.) стоптуватися, стоптатися, потріпатися, (распуститься) зледащіти; см. Исшататься.

* * *

несов.; сов. - истаск`ать

1) зно́шувати, зноси́ти (зношу́, зно́сиш) и мног. позно́шувати; ( обувь) сто́птувати, стопта́ти, -пчу́, -пчеш и мног. посто́птувати, підто́птувати, підтопта́ти; (сов.: истрепать) потріпа́ти

2) (перен.: о словах, мыслях) зата́скувати, затаска́ти, заяло́жувати, заяло́зити, -яло́жу, -яло́зиш

несов.; сов. - истаскаться

1) зно́шуватися, -шується, зноси́тися (зно́ситься) и мног. позно́шуватися; ( об обуви) сто́птуватися, стопта́тися, -пчеться и мног. посто́птуватися; потріпа́тися

2) (перен.: становиться изнурённым) зно́шуватися, -шуюся, -шуєшся, зноси́тися (зношу́ся, зно́сишся), підто́птуватися, підтопта́тися, -топчу́ся, -то́пчешся, сов. потріпа́тися

3) страд. несов. зно́шуватися; сто́птуватися, підто́птуватися; зата́скуватися, заяло́жуватися, -жується

источить

1) (стачивать) згострювати, згострити, (на ток. станке) сточувати, сточити, (о мн.) позгострювати, посточувати що (напр. ножі, пили);

2) см. Вытачивать;

3) (о шашле и переносно: изъедать) точити, сточити, поточити, розточувати, розточити, переточувати, переточити, (о мн.) попереточувати кого, що. [Одвірки шашіль сточив (М. Грінч.). Бодай вас сточило, як шашіль сволок (Коцюб.). Бач, як поточило дерево - мабуть шашіль (Сл. Гр.). Вони (зайди) вас розточать живих, так як мене розточили (Франко). Черви переточили дерево (Сл. Гр.)]. Черви сыр -ли - черва сир поточила;

4) (перен. о горе, тоске) точити, сточити. Источенный - згострений, сточений, (о мн.) позгострювані, посточувані; (изъеденный и перен.) сточений, поточений, розточений, переточений. [Минав сірі плити, поточені дощами та вітрами (Коцюб.). Хоча серце замучене, поточене горем… (Шевч.)]. -ться -

1) (острением) згострюватися, згостритися, сточуватися, сточитися;

2) (о дереве и т. п.) точитися, бути сточеним, розточеним.

* * *

несов.; сов. - источ`ить

1) ( изнашивать точением) сто́чувати, сточи́ти и мног. посто́чувати

2) (изъедать, продырявливая) точи́ти, поточи́ти, сто́чувати, сточи́ти; перето́чувати, переточи́ти, труби́ти, -бить, перетруби́ти; диал. розто́чувати, розточи́ти

несов.; сов. - источ`иться

1) ( изнашиваться) сто́чуватися, сточи́тися, -читься и мног. посто́чуватися

2) страд. несов. сто́чуватися; точи́тися, сто́чуватися; перето́чуватися; розто́чуватися

истомиться стомлюватися и стомлятися, стомитися, (сильно) натомлюватися, натомитися, зморитися, (о мн.) постомлюватися, потомитися, (тоской, ожиданием) нудитися, знудитися; срвн. Устать. [Хто із мук стомився та із сліз? (Грінч.). Не багато й поробив, а вже натомився (Звин.)].

* * *

несов.; сов. - истом`иться

1) см. Жилище;

2) (нанятое помещение) квартира, кватира, (зап.) помешкання (ср. р.), мешкання, (помещение) приміщення. [Що ж ви, панно, в кватирі живете, а грошей не платите вже другий місяць? (Грінч.). Вступив до своєї маленької кватири (Крим.). Перенісся на инше помешкання, наняв два покої кухнею (Франко). І наняли собі таке мешкання, щоб так як слід приятелів приймати (Куліш)]. -ра с пансионом - квартира з удержанням, з харчами (харчею), (одна комната) станція. [У тієї Пйотрової поставила Антося на станцію (Свидн.). Приїхали до Київа, стали на станції (Н.-Лев.)]. Общая -ра (общежитие) - житлогурток (-тка), житлогурт (-ту), гуртожит (-ту), гуртожиток (-тка). Снимать, снять -ру - наймати, на(й)няти, винаймати, винайняти квартиру (помешкання), закватирувати, замешкати, стати на квартиру де, у кого. [Закватирував у попа (Кон.)]. Расположиться на -ры (о войске) - постоєм стати, закватирувати де. Сдать -ру кому - наняти квартиру (помешкання, мешкання) кому, пустити (при(й)няти) на квартиру (в комірне) кого. Сдать -ру кому в своём помещении - пустити (при(й)няти) до себе в комірне (в сусіди) кого, (с пансионом) узяти кого на станцію (на квартиру з удержанням). Очистить -ру - звільнити квартиру (помешкання, приміщення). Переменить -ру - перейти на иншу квартиру (в инше помешкання). Отдаётся меблированная -ра - наймається квартира (помешкання, приміщення) з меблями (умебльована квартира, -не помешкання). Временная -ра - тимчасова, квартира, -ве помешкання. Жить в наёмной -ре - жити (мешкати) в найманій квартирі (помешканні), жити в комірнім, у сусідах. Совместная -ра - спільна квартира (помешкання). Жить в совместной -ре - жити (мешкати) спільно з ким, у посполі. [Ще й нажилася в комірнім: викидав Тимоха з подвір'я, і вона найняла собі хатину в посполі, так і жила (Свидн.)]. Главная -ра, воен. - головна квартира. Стоять на зимних -рах (о войске) - стояти на зимових квартирах, зимувати.

* * *

(прочный: о ткани, постройке, дереве и т. п.) міцний, кріпкий, тривкий, дебелий, кремезний, крем'язний, (выносливый: о нервах, здоровьи) міцний, кріпкий, тривкий. [Сукно таке міцне, що й зносу йому не буде (Київщ.). Потрібно насамперед наукового знаряддя й тих тривких підвалин, що дає позитивне знаття (Єфр.). Тесляр колисочку дебелу майструє в сінях (Шевч.). Вихор стане у крем'язних дубів коліна гнути (Куліш). У мене здоров'я тривке: ніколи не хворію (Канівщ.). Свита ще кріпка, ще осінь переходжу в їй (Київщ.)]. -кое телосложение - міцна (дужа, кремезна) будова тіла, міцна (дужа, кремезна) статура в кого. [Будова тіла міцна, кремезна (Н.-Лев.)]. Человек -кого сложения - людина міцної (дужої, кремезної) будови (статури), міцного (дебелого) складу. -кий человек - людина при здоров'ї, людина кремезна (міцна, кріпка, дужа, дебела, міцносила, заживна). [Дід Дорош був старий, але ще кремезний чоловік (Грінч.). Іще кріпкий чумак був (М. Вовч.). Гафійка стояла міцна, запалена сонцем (Коцюб.). Там такий ще дебелий дід, що їсти не проситиме: сам собі заробить (Бердянщ.)]. -кая фигура, -кие руки, ноги, плечи - міцна (кремезна, дебела, дужа, заживна) постать, міцні (кремезні, дебелі, дужі) руки, ноги, плечі. [Кругла, заживна постать (Л. Укр.)]. Он ещё -пок на ногах - він ще міцний (твердий) на ноги. -кое здоровье - міцне здоров'я. -кий ум - міцний (дужий) розум. -пок на ухо кто - недочуває хто, глухенький, приглухуватий, тугий на слухи хто. -кий на язык - цупкий на язик, мовчазний, мовчун (-на). -кий на деньги - скупий, твердий на гроші. -кий в слове - держкий на слово. -кий сон - міцний (сильний, (провинц.) товстий) сон. [Натомившися, спав твердим, міцним сном (М. Левиц.). Спить товстим сном (Рудч.)]. -кий мороз, холод - цупкий (лютий, сильний) мороз холод. [Холодом повіяло цупким (Грінч.)]. -кий снег, лёд - твердий (держкий) сніг, лід. -кий камень - твердий (міцний) камінь. -кий (о фруктах, плодах) - ядерний. [Ядерний огірок. Ядерні яблука - довго пролежать (М. Грінч.)]. -кая водка, вино, чай - міцна горілка, міцне вино, міцний (густий) чай. -кие напитки - міцні (п'яні) трунки. -кий табак - міцний (лютий, сильний) тютюн. -кая стража - пильна (гостра, сильна) варта, сторожа. [Повели його за гострою вартою (М. Грінч.)]. -кое словцо - круте слівце, (похабность) гниле слово. -пок задним умом кто - по шкоді мудрий хто. [Лях мудрий по шкоді: як покрали коні, став кінницю замикати (Приказка)]. Думать -кую думу - дуже (тяжко, глибоко) замислюватися про що, сильну думу думати про що. Довольно -кий - міцненький, кріп(к)енький, дебеленький. [П'яненький, а в ногах таки кріпенький (Сніп). Копик він кріпкенький (Греб.)]. Более -кий - міцніший, кріпший, дебеліший, покріпший. [Будем на невольників покріпші пута надівати (Март.)]. Очень -кий - міцненний, кріпенний, дебеленний. Становиться, стать крепче - дужчати, подужчати, міцні(ша)ти, по[з]міцніти, поміцнішати, дебелішати, подебелішати, умоцьовуватися, умоцюватися, замоцюватися. [Мед (напиток) як довго постоїть, то вмоцюється (Борзен.)].

* * *

1) (растение) мох (р. моху, мн. мохи, -хів), морох (-ху), (і)мшедь (-ди), мохнатиння (- ння). [Налапав м'який мох, а під мохом твердий камінь (Н.-Лев.). Як піде дощ та постоє стіжок, то так морохом і обросте (Вовчанщ.). Замість хліба якесь мохнатиння поросло на полі (Липовеч.)]. Обростать, обрости мхом - обростати, обрости (поростати, порости) мохом, мохнатіти, обмохнатіти, о(б)мохтіти. [А над річкою могила мохом поростає (Рудан.). Він такий уже старий, що увесь мохом обріс (Рудч.). Лежачи і камінь мохнатіє (Номис)]. Мох белый (Sphagnum Ehrh.) - торфник (-ку). Мох водяной (Conferva L.) - конферва, зелениця, водяна вовна. Мох исландский (Cetraria islandica Asch.) - границя (звичайна), грань (-ни), ісландський мох. Мхи, бот. Bryophyta - мохівці (-ців), мохи;

2) (у животных) пух (-ху), пушок (-шку). [На череві самий пушок (Сл. Ум.)];

3) см. Моховина.

* * *

осадиться

1) бути в облозі, бути обляганим, обложеним. Город -ется неприятелем - ворог облягає місто;

2) -даться, -диться и Осесть - осідати, осісти, осідатися, зсідатися, зсістися (зсядеться), осаджуватися. [Спочатку осідає великий пісок. Нехай вода постоїть у відрі, крейда зсядеться].

* * *

1) хим. осіда́ти, оса́джуватися

2) метеор. опада́ти

1) см. Остановление. -вка работ - припинення роботи;

2) зупинка, запинка, припинка, припин, простій (-стою), постоянка; перерва, (задержка) загайка, угайка, перебивка. Десять минут -вки - десять хвилин простою, зупинки, постоянки. Сделать небольшую -вку - зробити коротеньку зупинку (припинку). Итти, ехать, лететь без -вки - іти, їхати, летіти без упину, без спину, без припину. Работать без отдыха, без -вки - робити без відпочинку, без перестан(к)у (без перестання, без устанку, без упину, без спин(к)у, без припину, без відгалу[ю], без стиху), срв. Безостановочно. -вка в торговле - перерва в торговлі. -вка в выдаче жалованья - загайка в виплаті платні. В деле произошла - вка - в роботі сталася перебивка (загайка, угайка). Только за ним и -вка - тільки за ним і (діло) стало (стоїть), тільки за ним і утайка (загайка). -вка только за тем, что - тільки що. [Він-би сватав, тільки що бідна].

* * *

I. під (р. поду). Печной под - черінь (-рени ж. р. и -реня м. р.). [Гаряча черінь]. Делать под печи (из глины) - набивати черінь.

II. и Подо предл.

1) с вин. пад. - під кого, під що, попід що (срв. п. 2), (только при обозначении времени) проти чого. Стать под дерево, под навес - стати під дерево, під повітку. Подойти под окно (снаружи) - підійти під вікно. Сесть под окно (у окна) - сісти край вікна. Ложись под стену, а я с краю - лягай повз (під, попід) стіну, а я з краю. Подступить под Москву - підступити під Москву. [Татарин далі вже й під Київ підступає]. Взять кого под руку, под руки - взяти кого під руку, попід руки. [Взяли царя попід руки (Рудан.). Мене вхопили двоє молодиць попід руки (М. Вовч.)]. Перейти под власть кого - перейти під кого, під чию руку. Посадить, взять под арест - узяти під арешт, за (під) сторожу. Отдать под суд - віддати до суду, поставити на суд (перед суд) кого. Дом отдан под постой - дім віддано на постій. Дать под заклад что-л. - дати на (в) заставу що. Давать взаймы под залог - давати позикою під заставу. Танцевать под фортепиано - танцювати під фортеп'яно. Петь под аккомпанимент гитары - співати під гітару, в супроводі гитари. Заснуть под плеск волн - заснути під плюскіт хвиль. Подделать медь под золото - підробити мідь під золото. Подобрать под цвет, под рост - добрати до кольору (під колір), до зросту (під зріст). Под силу, не под силу - до снаги, не до снаги. Под ряд - см. Подряд. Стричь волосы под гребёнку - стригти волосся під гребінець. Ехать под гору - їхати з гори. Подняться под (самые) облака - піднятися попід (самісінькі) хмари. Ему под пятьдесят лет - йому років під п'ятдесят, йому близько пятидесяти років. Под новый год, под праздник, под пятницу - проти нового року, проти свята, проти п'ятниці. [Проти п'ятниці мені приснився сон]. Под вечер - над вечір, проти вечора, надвечори - см. Вечер. Под утро - над світ, перед світом. Под пьяную руку - під п'яну руч, по-п'яному, по п'яну. Под конец года - наприкінці року;

2) с твор. пад. - під ким, під чим, (для обозначения пространности места, а также при множественности предметов или мест, под которыми или у которых действие совершается или что-л. имеет пребывание) попід чим. [Як іде, то під нею аж земля стугонить (Неч.-Лев.). Під ним коник вороненький на силу ступає (Шевч.)]. Сидеть под деревом, под кустом - сидіти під деревом, під кущем. Расположиться под деревьями - розташуватися попід деревами. Под горой, под горами - попід горою, попід горами. [Стоїть гора високая, попід горою гай (Гліб.). Два рядки білих хат попід горами біліють (Неч.-Лев.)]. Вдоль под чем - попід чим и попід що. [Карпо скочив через перелаз і пішов попід тином (Неч.-Лев.). Попід темним гаєм їдуть шляхом чумаченьки (Шевч.). Була попід панським садом на великому ставу виспа (М. Вовч.). Попід те село є ліс (Звин.)]. Мы живём под Киевом - ми живемо під Київом. На дачах под Киевом - на дачах попід Київом. В сражении под Полтавой - в бою під Полтавою, коло Полтави. [А вже Палій під Полтавою із Шведом побився (Макс.)]. Под тенью дуба - в холодку під дубом. Под глазом, под глазами - під оком, попід очима. Под окном, под окнами - під вікном, попід вікнами, попідвіконню. Быть, находиться подо льдом, под снегом - бути, перебувати під льодом (під кригою), під снігом. [Ставок під кригою в неволі]. Поле под рожью, под овсом - поле під житом, під вівсом (під житами, під вівсами). Земля под огородом, под лесом - земля під городом; під лісом. Под родным кровом - під рідною стріхою. В рамке под стеклом - в рамках, в ра[я]мцях за склом. Под замком - на замку. Под арестом - під арештом, за (під) сторожею. [Держав їх на замку за сторожею до королівського суду (Куліш)]. Быть, находиться под следствием, под судом - бути, перебувати під слідством, під судом. Под опекою, под надзором - під опікою, під доглядом (під наглядом) чиїм. Быть, находиться под защитою - бути, перебувати під захистом чиїм, (в защищённом месте) за захистом. Быть под ружьём - бути при зброї. Быть под ветром - бути за вітром. Ходить под страхом - ходити під страхом. Под страхом смертной казни - під загрозою смертної кари. Под начальством, под предводительством, под командою кого - за чиїм (и під чиїм) приводом, під ким, під чиїм командуванням. Под начальством атамана такого-то - під отаманом таким-то. Под властью кого - під ким. [Буде добре запорозцям і під турком жити (Пісня)]. Под редакциею - за редакцією (за редагуванням) и під редакцією. Иметь под рукою - мати під рукою, на похваті. Узнать под рукою - довідатися нишком. Под секретом - під секретом. Под хреном - до хріну, з хріном. [Порося до хріну]. Что разумеете вы под этим словом - що розумієте ви під цим словом. Под 30-м градусом широты - на 30-му градусі широти. Из-под - см. Из.

* * *

1) с вин. п. під (кого-що)

2) с твор. п. під (ким-чим); (преим. с мест. "мною") пі́до, пі́ді (ким-чим)