поссориться

посваритися (реже посварити), посердитися, порізнитися, роздружитися, (о родных) розріднитися, розбрататися, у сварку, у розбрат зайти з ким, (образно) глек розбити з ким. [Пан із паном посвариться, терплять горе козаки (Франко). Посердились, та не знаю за що (Куліш). Инколи з пересердя і в сварку зайдеш (Мова)]. -лись из-за пустяков - за дурницю посварилися; (шутл.) за масляні вишкварки не помирилися (посварилися).

* * *

1) нагри́зтися, -зуся, -зе́шся; (семечек, орехов) налуза́тися

2) (перен.: поссориться) нагри́зтися, наги́ркатися

с кем полаятися, перелаятися, посваритися, погиркатися з ким. [Буває, що й полаємося, але зараз і помиримось].

* * *

погризтися, поїстися, (повздорить) погиркатися. [Що-дня вони з що-небудь та й погризуться. Свої собаки поїлися].

* * *

1) погри́зтися

2) ( поссориться) догри́зтися, поги́ркатися

1) (над кем) безчестити, збезчестити, ганьбити, зганьбити, оганьбити кого. [Вбили батька, оганьбили матір (М. Стариц.)];

2) (с кем) (сов.) полаятися, посваритися з ким за що. [Полаялись за масляні вишкварки)];

3) безчеститися, збезчеститися, ганьбитися, зганьбитися и т. д., бути збезчещеним и т. д.

* * *

1) ( ругаться некоторое время) пола́ятися

2) ( поссориться) посвари́тися, пола́ятися; поги́ркатися, погри́матися

3) см. надругаться

1) подря́патися

2) ( поссориться) посвари́тися; поги́ркатися

обычно во мн. Пустяки дурниця, (ничто) марниця, (мелочь) дрібниця, абищиця, мала річ, (зап.) фрашки (-шок), (пустое) пусте (-того), байка; (ум.) дурничка, дрібничка; срв. Вздор, Мелочь. [Але нащо-ж вимагати, щоб я згинув за дурницю? (Сам.). А що Зінька взято до тюрми, то то дурниця: подержать та й випустять (Грінч.). Перед ним стає гріхом дрібниця кожна (Сам.). Ображаєтесь усякою дрібничкою (Мова). Марниця, братіку! (Франко). Для твого слуху сі слова - марниця (Л. Укр.). Хоча люди дещо про дівера і верзуть, та то пусте (Кониськ.). Але що там, усе байка, коби лиш гроші (Франко). Посаг, скарби все то фрашки (Гол.). Це така абищиця, що не варт і казати (Сл. Ум.)]. Говорить -ки (вздор) - дурниці правити, плести, провадити, говорити пусте, провадити не знать-що, (болтать) базікати, теревенити; см. Вздор, Пустословить. [Покинь плести дурниці: тут час не жде (Грінч.)]. Наговорил -ков - наплів дурниць, (небылиц, врак) наказав на вербі груш, наказав три мішки гречаної вовни. Не верь: всё это -ки - не вір: усе це дурниця, усе це пусте. Заниматься -ками - бавитись дурницею, -ницяки, пустим. Обращать внимание на - ки - звертати увагу на дурницю (дурниці). Спорить о -ках - сперечатися, змагатися за дурницю, за пусте. Поссориться из-за -ков - посваритися за дурницю, за що-будь; за масляні вишкварки не помиритись (Номис). Началось с -ков - почалось з пустого, з дурниці зайшло. Всякий -стяк - кожна дурниця (дрібниця), леда-що (р. леда-чого). -ки (о вещах: мелочь) - дрібниця (в знач. соб.), дрібниці, (ничто) фрашки (зап.). [I дзеркала - нема й тії дрібниці (пустяка) (Грінч.)]. -ки (самая малость) - трішки, трішечки, крапелька, дрібка, марниця. [Марницю заробив (Л. Укр.). Дрібку того часу маю (Франко)]. -ки (нетрудно) - пусте діло (М. Лев.), (зап.) фрашки, (диал.) шаль. [Якби не пісок, то-б шаль довезти дуба (Леб. п.)]. -стяк-дело - пуста справа, пусте діло, (зап.) фрашки. -ки (пустое)! - пусте! (ничего) дарма! Это, брат, не -ки - це, братіку, не пусте, не дурниця, (не шутки) не переливки; це тобі, брат(е), не жарти.

* * *

1) ( мелочь) дрібни́ця; ( ничтожный факт) дурни́ця

2) ( не представляющая ценности вещь) дрібни́чка

3)

1) кого с кем - порізнити, (о мног.) порозрізнювати кого з ким; срв. Разрознить;

2) (поссориться) порізнитися, посваритися з ким;

3) (разойтись в чём, напр. в показаниях, в пении) порізнити в чому.