поліцейський

См. также в других словарях:

• поліцейський — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• поліцейський — а, е, заст. 1) Стос. до поліції (у 1 знач.). || Який працює в поліції (у 1 знач.). || у знач. ім. поліце/йський, кого, ч. Те саме, що поліцай. •• Поліце/йський нагля/да/ч у дореволюційній Росії – некласний чиновник міської та розшукної поліції.… …   Український тлумачний словник

• поліцейщина — и, ж., заст., зневажл. Система поліцейської регламентації суспільного життя; поліцейський режим …   Український тлумачний словник

• поліцист — а, ч., зах. Поліцай, поліцейський …   Український тлумачний словник

• полісмен — а, ч. Поліцейський в Англії, США та деяких інших країнах …   Український тлумачний словник

• поліційний — а, е, рідко. Те саме, що поліцейський …   Український тлумачний словник

• стан — I у, ч. 1) Тулуб, корпус людини; торс. || Те саме, що талія I. || перен. Про стовбур дерева. •• Висо/кий ста/ном високий на зріст. Рі/вний ста/ном стрункий, не сутулий. Тонки/й ста/ном не товстий, з тонкою талією. 2) заст. Те саме, що …   Український тлумачний словник

• ажан — а, ч. Поліцейський чин у Франції …   Український тлумачний словник

• брандмайор — а, ч., іст. У Росії – поліцейський чиновник, начальник усіх пожежних частин столичного або губернського міста …   Український тлумачний словник

• десяцький — кого, ч., іст. 1) У дореволюційній Росії – нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали селяни. 2) На Запорізькій Січі – ватажок нижчої військової одиниці – десятки …   Український тлумачний словник

• квестор — а, ч. 1) У парламентах деяких країн – завідувач адміністративно господарської частини. 2) Поліцейський чин в Італії …   Український тлумачний словник