поляна

галява, галявина, гальовина, поляна, полявина, польовина, прогалина, прогайльовина, прогальо[я]вина, прогальоватина, (круглая в лесу) гало (-ла), гал (-лу) и галь (-лю), (образно) лисина.

* * *

I. 1) лісовий, (реже) лісний; гайовий; см. Лес 1. [Я людина лісова: родилася, зросла і жила я досі в країні лісовій (Кониськ.). Лісова Пісня (Л. Укр.). Гайова царівна (Грінч.)]. -ной бог - лісовий бог (-га), полісун (-на), (классич.) сільван (-на); см. Леший. -ная ботаника -лісоботаніка. -ное ведомство - лісне урядництво. -ной институт - лісний інститут (-та). -ное дерево - лісове дерево, лісовина. -ной материал - лісове дерево. -ная поляна - лісова поляна, лісова галява; см. Поляна. [На галяву вискакує з гущини сарна (Коцюб.)]. -ное пространство - лісовина; (боровое) боровина. -ная сторона - лісова сторона (країна). -ная стража - лісова сторожа. -ное дело, хозяйство - лісівництво, лісове господарство. -ной барин, -ная кукла (шутл.) - лісовий дядько; см. Медведь. -ной дядя - см. Леший. -ной горох, бот. Vicia silvatica L. - лісова вика, лісовий горошок (-шку и -шка). -ной орех - а) (орешник) - см. Лещина; б) (плод) лісковий горіх (-ха). -ная фисташка, бот. Staphylaea pinnata L. - клокичка. -ной хвощ, бот. Equisetum silvaticum L. - хвощ (-ща) лісовий;

2) деревний, лісний. -ная пристань - лісна пристань (-ни). -ной склад - лісний склад (-ду), лісна (-ної). [У нас на лісній уже нема добрих дубків, попродали (Звин.)];

3) см. Леший;

4) см. Лесничий.

II. Лесной - волосі[е]нний, волосняний. -ной волос - см. II. Леса.

* * *

1) лучка, лужок (-жка); (мурава) моріг (-рогу), моріжок (-жка и -жку), мурава, муравиця, муравка. [Пасіка в садку у його на лужку (Кониськ.). (Вівця) прожогом почесала з шляху до зеленого моріжку вхопити свіжої травиці (Мирн.)];

2) (прогалина) галява, галявина, прогалина, прогальовина, поляна, полявина; срв. Прогалина и Поляна. [На галяву вискакує з гущини сарна (Коцюб.)].

* * *

1) перелісся;

2) (поляна) галява, галявина, прогальовина. См. Поляна.

* * *

(пустое, открытое место среди чего-л.) прогалина, прога(й)льовина, прогалявина, прогалюватина, (образно) лисина, (в лесу) галява (см. Поляна), (во льду) теплина (см. Полынья). [Поробилися чорні прогалини серед білого снігу].

* * *

1) ( поляна) галя́ва, галя́вина; прога́лина, про́лісок, -ску

2) (промежуток между чем-л.) прога́лина

галявина, галявинка, поляна

галявина, галявинка, поляна

 ж поляна, галявина

Красна Поляна К.

Толстой, Лев Миколайович (1828, Ясная Поляна - 1910) - рос. письменник, релігійний мислитель, філософ-мораліст. Світогляд зрілого Т. формувався і розвивався під впливом Євангелія, деяких східних релігій, філософських ідей Аврелія, Епіктета, Сенеки, Ціцерона, Йоанна Златоуста, Паскаля, Руссо, Ларошфуко, Канта, Сковороди, Шопенгауера, Емерсона, Торо та ін. Засновник релігійно-філософського вчення ("толстовства"), спрямованого на розв'язання смисложиттєвих проблем людського існування засобами нової, "істинної" релігії ненасильництва, добра, всезагальної любові. До систематичної розробки цього вчення Т. береться досить пізно - в кін. 70 - на поч. 80-х рр. після пережитої ним глибокої духовної кризи. Т. дійшов висновку, що реалізуючи себе як вільна істота у своєму особистому внутрішньому, духовному житті, "неминуче виконує приписані їй закони", у житті зовнішньому, стихійному, "ройовому", "слугує знаряддям досягнення "історичних загальнолюдських цілей". В царині зовнішнього життя, куди Т. включав економіку й політику, державу, культуру й церкву, свобода і мораль неможливі, бо тут кожне явище і дія зумовлені попередніми і є ланкою низки нейтральних в ціннісному плані каузальних взаємодій Л. ише віддавши перевагу внутрішньому життю, людина може досягти свободи й жити згідно з ідеалами істини, добра і краси. Втілення цих ідеалів він пов'язував із встановленням спільного володіння землею, простим селянським способом життя, самовідданим служінням Богові й людям. Бога Т. сприймав і розумів не ортодоксально, а ґрунтуючись на власному розумінні внутрішнього, духовного життя людини. До Бога він прирівнював світове надіндивідуальне життя й вічну цілісність і гармонійну єдність духа й матерії. Релігійне ж спасіння, залучення до вічного життя, царства небесного тлумачив не як прийдешній Страшний Суд, а як подолання власної індивідуальної суб'єктивності й злиття зі світовим, спільним загальнолюдським життям, яке має здійснюватися персонально кожним віруючим "тепер і тут", в час його життя. Філософію, науку й мистецтво Т. вважав неспроможними відповісти на найглибше й найважливіше питання - про сенс людського життя. Можливість його розв'язання він пов'язував не зі спеціальними студіями, а з ясним розумом, чистим сумлінням й іншими моральними чеснотами, наголошував, що тільки в царині етичній можливий справжній поступ знань - істинних і життєзначущих. Перед смертю скептицизм Т. набуває всеосяжного характеру, мислитель відмовляється в цей період від ідеалізації не лише культури, а й природи, землеробського способу життя й навіть праці та сім'ї, пов'язуючи християнський ідеал з поняттям нірвани як небуття.

[br]

Осн. тв.: філософського змісту: "Чим людина живе" (1881); "Сповідь" (1882); "То що ж нам робити" (1883); "Що таке мистецтво" (1899); "Вірте собі" (1906); "Війна і мир" (1865); "Воскресіння" (1899).