-
1 полка
• -
2 полка
-
3 полка
-
4 полка
полиця, ум. поличка. -ки для посуды- мисник, судник; (для икон) бо[і]жник, бо[і]жниця. -ка треугольная в углу - косинець (-нца), косинчик. -ка в ружье - панівка, панва, поличка, натравка.* * *I1) поли́ця2) ж.-д. поли́ця, ла́ва, ла́вка3) ( у старинного огнестрельного оружия) поли́чка, пані́вка4) см. полок I 1)II( действие) с.-х. полоття́, полі́нняIII1) уменьш. пі́лка2) ( у лифа) пі́лка -
5 полка
(двутавровой балки) поли/ця -
6 полка балки
поли́ця ба́лки -
7 полка обода
поли́ця о́бода -
8 полка уголка
поли́ця ку́тика -
9 полка балки
поли́ця ба́лки -
10 полка обода
поли́ця о́бода -
11 полка уголка
поли́ця ку́тика -
12 полка уголка
-
13 комполка
(команди́р полка) воен. компо́лку (нескл., м.) (команди́р по́лку), комполка́ (команди́р полка) -
14 книжный
1) книжковий. [Чуття любови до женщини розвіяло книжковий туман (Франко). Засісти за вчену книжкову працю (Крим.)]. -ная лавка, -ный магазин - книгарня. [Насамперед побіг по книгарнях подивитися, чи нема яких новин літературних (Грінч.)]. -ная палата - книжкова палата. -ная полка, -ный шкап - книжкова полиця, книжкова шафа, полиця, шафа на книжки. -ный рынок - книжковий, книгарський ринок (-нку). [На книгарський ринок викидаються все нові та нові видання (Єфр.)]. -ный торговец - книгар (-ря). -ная торговля - а) торго[і]вля (торгування) книжками; б) (книжная лавка) книгарня. - ный червь - книжковий черв ((х)робак), книгогриз. [З мене - вчений книжковий черв-робак (Крим.)]. -ное золото - см. Книжчатый;2) (о языке, стиле) книжний. -ный язык - книжна мова. [Він не встиг зрозуміти правничу книжну мову (Кон.)];3) (о начитан. человеке) книжник, учений, книжна людина, (редко) книжковий (чоловік), (ирон.) книгогриз. [Люди книжкові змальства у всякій розумній речі дадуть раду (Куліш)].* * *1) (относящийся к книге, предназначенный для книг) книжко́вийкни́жная пала́та — книжко́ва пала́та
\книжный магази́н — книга́рня, книжко́ва крамни́ця, книжко́вий магази́н
2) перен. кни́жнийкни́жные зна́ния — кни́жні знання́
\книжный стиль — кни́жний стиль
-
15 командир
1) (воен.) командир (-ра), старшина; (полка) (стар.) рейментар (-ра); (нерегулярн. группы: предводитель) ватажок (-жка), ватажко. [Наші командири (Пр. Пр.). Школа червоних старшин]. -дир дивизии, корпуса - командир дивізії, корпусу;2) (в обиходе) командир, верховода, отаман, голова.* * *команди́р -
16 нижний
1) (находящийся внизу, на низу, идущий по низу) долішній, (редко) нижній. [Долішня частина п'єдесталу (Л. Укр.). Гості ідуть у дім долішнім входом (Л. Укр.). Долішня часть села (Франко). Емблеми горішнього і долішнього Єгипту (Л. Укр.). Не випрохав нижнього, не випросиш вищого (Номис)]. -ний конец стола - долішній кінець (край) столу (стола). -няя конечность - долішня кінцевина (кінцівка). -ний Новгород - Нижній Новгород. Гласные -него подъёма - голосні долішнього підняття (піднесення). -нее окно - долішнє вікно. -няя палата (в англ. парламенте) - нижня (нижча) палата. -няя полка шкафа - долішня полиця шахви (зап. шафи). -ний Рейн - долішній Райн. Верхнее, среднее и -нее течение реки - горішній, середній і долішній біг ріки (річки). -ний этаж - долішній поверх;2) (находящийся под низом, исподний) спідній. [Спіднє жорно (Франко). Слабенький промінець висвічує на підлозі крізь спідню щілину зачинених дверей (Крим.). Закопилила спідню губу (Н.-Лев.)]. -нее бельё - см. ниже -нее платье б. -нее платье - а) (брюки) штани (-нів), (юбка) спідниця; б) (исподнее) спідня одежа; (кальсоны) спідні (-ніх) (штани), сподні (день), підштанки (-ків). -ние слои почвы - спідні шари ґ[г]рунту. -няя челюсть - спідня щелепа;3) (низовой) низовий. -ние города - низові міста, міста в пониззі (ріки, річки). -няя путина - плав (плавба) за водою;4) (низший) нижчий. -ние присутственные места - нижчі урядові установи. -ний чин, устар. - нижчий чин (-на), (рядовой) рядовий (-вого), рядовий (простий) солдат, (унтер-офицер) унтер-офіцер, (зап.) підофіцер (-ра). -ние чины - нижчі чини.* * *1) ни́жній; (прям.: находящийся внизу) до́лішній\нижний ее окно́ — ни́жнє (до́лішнє) вікно́
\нижний ий реги́стр — муз. ни́жній регі́стр
\нижний ий чин — воен. дорев. ни́жній чин
2) (исподний) спі́дній, ни́жній\нижний ее белье — спі́дня біли́зна (оде́жа), біли́зна
-
17 откомандировывать
-дировать кого куда від[ви]ряджати, від[ви]рядити, від[ви]правити, (стар.) ординувати кого. -вать кого от чего - відряджати, відрядити, відкликати, відкликати від чого и з чого. -вать от полка и прикомандировать к штабу - відкликати з полку і приставити до штабу. -вать кого в чьё распоряжение - відрядити кого в чиє орудування; (временно отчислить) відряджати, відрядити тимчасово кого. -вать кого к месту служения - відрядити кого на місце служби, на посаду. Откомандированный - від[ви]ряджений, від[ви]правлений, ординований; відкликаний.* * *несов.; сов. - откомандиров`атьвідряджа́ти, відряди́ти, відкомандиро́вувати, відкомандирува́ти -
18 перевод
1) (действие) переводження; переписування; перекладання; перетовмачування. -вод из одного полка в другой - переміщення з одного полку до другого. -вод в высший класс - промоція. [Таку розмову вели чвертокласники вже перед промоцією в семінарію (Свид.)]. -вод долга - переписування боргу. -вод на камень, литогр. - перебивання на камінь. -вод денег, почт. - переказування, переказ грошей;2) (на другой язык) переклад. -вод с русского языка на украинский - переклад з російської мови на українську. Стихотворный -вод - віршовий переклад, переспів;3) перевід (-воду), звід (р. зводу), вивід (-воду), згуба. [Козацькому роду нема переводу];4) см. Переводина.* * *1) переве́дення, переві́д, -во́ду, перево́д2) ( на другой язык) пере́клад, -у, переклада́ння3) ( денег) пере́каз, -у; перека́зування4) ( трата попусту) марнува́ння; переві́д5) ж.-д. переві́д6) спец. ба́лка; ( между стропилами) ба́нтина; ( матица) сво́лок, диал. трям, уменьш. трямо́к, -мка́ -
19 полковник
полковник, (стар.) рейментар (-ря). -ница - полковниця, полковникова.* * *1) полко́вник2) ( командир полка) ист. полко́вник -
20 посудник
судник, мисник.* * *1) (рабочий, моющий посуду) посу́дник2) (полка, шкафчик для посуды) диал. ми́сник, су́дник, -а и судни́к, -а
- 1
- 2
См. также в других словарях:
Полка — Полка: В Викисловаре есть статья «полка» Полка (архитектура) архитектурный элемент. Полка (мебельное изделие) мебельное изделие … Википедия
ПОЛКА — 1. ПОЛКА1, полки, жен. 1. Прикрепленная к стене горизонтальная доска для предметов домашнего обихода, для книг и др. «Отрядом книг уставил полку.» Пушкин. || Несколько таких досок, прикрепленных к вертикальным стойкам. Книжная полка до самого… … Толковый словарь Ушакова
ПОЛКА — 1. ПОЛКА1, полки, жен. 1. Прикрепленная к стене горизонтальная доска для предметов домашнего обихода, для книг и др. «Отрядом книг уставил полку.» Пушкин. || Несколько таких досок, прикрепленных к вертикальным стойкам. Книжная полка до самого… … Толковый словарь Ушакова
ПОЛКА — 1. ПОЛКА1, полки, жен. 1. Прикрепленная к стене горизонтальная доска для предметов домашнего обихода, для книг и др. «Отрядом книг уставил полку.» Пушкин. || Несколько таких досок, прикрепленных к вертикальным стойкам. Книжная полка до самого… … Толковый словарь Ушакова
полка — положить зубы на полку. Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. полка полочка, выступ, полок, место, прополка, мебель, облом, антресоль, божница Словарь русских синонимов … Словарь синонимов
ПОЛКА — ПОЛКА, см. пола. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
полка — 1. ПОЛКА, и; мн. род. лок, дат. лкам; ж. 1. Доска, горизонтально укреплённая на стене, в стене или в шкафу, для предметов домашнего обихода, книг и т.п. Выдвижная п. Книжная, кухонная п. П. этажерки. П. в буфете. П. для цветов, для обуви.… … Энциклопедический словарь
полка — Мебельное изделие без передней стенки, с задней стенкой или без нее, для размещения книг или других предметов. [ГОСТ 20400 80] полка Опора, поддерживающая снизу снаряд для метания из арбалета (лука). [ГОСТ Р 51549 2000] Тематики оружие… … Справочник технического переводчика
ПОЛКА — архитектурный облом, горизонтальный прямоугольный выступ (в базе колонны, в карнизе и т. д.) … Большой Энциклопедический словарь
полка — ПОЛКА, и, жен. 1. Приделанная к стене, вделанная в стену или шкаф горизонтальная доска, плоскость из твёрдого материала для различных предметов. Книжная п. Кухонная п. 2. Место для лежания в железнодорожном вагоне. Нижняя, верхняя п. • Зубы на… … Толковый словарь Ожегова
ПОЛКА 1 — ПОЛКА 1, и, ж. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова