-
61 взъерошиваться
взъерошить, -ся см. Взлохмачиваться, взлохматиться.* * *несов.; сов. - взъер`ошитьсяскуйо́вджуватися, скуйо́вдитися, куйо́вдитися, покуйо́вдитися и закуйо́вдитися, кошлатися, поко́шлатися и скошла́тися и мног. переко́шлатися, кошла́титися, поко́шлатитися и ско́шлатитися, ку́длатися, поку́длатися, сов. ску́длатися, заку́длатися; наї́жуватися, наї́житися, наїжа́чуватися, наїжа́читися и мног. понаїжа́чуватися -
62 всклокоченный
скуйо́вджений, покуйо́вджений, закуйо́вджений, скудо́вчений, покудо́вчений, кошла́тий, поко́шланий, ско́шланий, переко́шланий, покошла́чений, скошла́чений, поку́дланий, скудланий, заку́дланий, розкуйо́вджений, розпа́тланий, розко́шланий, розкошлачений, розку́дланий -
63 всклокочивать
всклокоченный см. Всклочивать.* * *несов.; сов. - всклок`очитьскуйо́вджувати, скуйо́вдити, куйо́вдити, покуйо́вдити и закуйо́вдити, кудо́вчити, скудо́вчити и покудо́вчити, ко́шлати, поко́шлати и ско́шлати, переко́шлати (мног.), кошла́тити, покошла́тити и скошла́тити, ку́длати, поку́длати и ску́длати и заку́длати; ( растрёпывать) розкуйо́вджувати, розкуйо́вдити, розпа́тлувати, розпа́тлати, сов. розко́шлати, розкошла́тити, розку́длати -
64 всклокочиваться
несов.; сов. - всклок`очитьсяскуйо́вджуватися, скуйо́вдитися, куйо́вдитися, покуйо́вдитися и закуйо́вдитися, кудо́вчитися, скудо́вчитися и покудо́вчитися, ко́шлатися, поко́шлатися и ско́шлатися, переко́шлатися (мног.), кошла́титися, поко́шлатитися и скошла́титися, ку́длатися, поку́длатися и ску́длатися и закудлатися, розкуйо́вджуватися, розкуйо́вдитися, розпа́тлуватися, розпа́тлатися, сов. розко́шлатися, розкошла́титися, розку́длатися -
65 встрёпывать
встрепать давати (дати) скубки, матланки; (о волосах) - скудовчити, розкудлати. Встал, как встрёпанный - скочив, як перемитий.* * *несов.; сов. - встреп`атьскуйо́вджувати, скуйо́вдити, куйо́вдити, покуйо́вдити, ко́шлати, поко́шлати и ско́шлати, кошла́тити, покошла́тити и скошла́тити, ку́длати, поку́длати и ску́длати и ску́длити и заку́длати, кудо́вчити, скудо́вчити; ( растрёпывать) розкуйо́вджувати, розкуйо́вдити, розпа́тлувати, розпа́тлати -
66 епитимья
церк.єпіти́мія, поку́та -
67 изъеденный
1) з'ї́дений, пої́дений; прої́дений; сто́чений, пото́чений2) поку́саний, погри́зений; з'ї́дений -
68 искупать
-плять, искупитьI. 1) (приобретать куплею) скуповувати, скупити, закуповувати, закупити що, (о мн.) пос[поза]куповувати що, (всё необход.) скуплятися, скупитися, обкуплятися, обкупитися з чим. [Був на базарі, позакуповував усе (Звин.)];2) (выкупать) викупати, викупляти, викупити, відкупати, відкупляти, відкупити кого, що з чого, від чого, (о мн.) пови[повід]купляти; см. Выкупать. [Я не світоч, не Месія, їх від згуби не відкуплю (Франко)];3) (заглаживать поступок) ви[від]купляти, ви[від]купити що, (раскаянием, делом) (с)покутувати, сов. спокутувати (реже спокутати), відпокутовувати и відпокутувати, сов. відпокутувати що, за що, чим. [Нема на тобі вини, - ти викупив її (Мирн.). П'ятнадцять год буду сей гріх відпокутовувати (Квітка). Єсть учинки, яких нічим не одкупити, ні спокутувати й за які опрощення не може бути (Єфр.). Послав тебе на те, щоб давній братів гріх спокутувать і змити (М. Рильськ.). Щоб спокутати як-небудь своє лиходійство, Гриць, прибігши додому, одразу підскочив до дривітні та й давай рубати дрова (Яворн.)]. Искуплённый - (приобретенный) с[за]куплений; викуплений, відкуплений, спокутуваний и спокутаний. -ться -1) с[за]куповуватися, с[за]купитися, бути с[за]купленим2) викупатися, викуплятися, викупитися, бути викупленим з чого;3) ви[від]куплятися, ви[від]купитися, (с)покутуватися, сов. спокутуватися и спокутатися.II. Искупать, -ся - скупати, -ся (в воді).* * *I сов.скупа́ти, покупа́ти; мног. перекупа́ти; ( выкупать) викупа́тиII несов.; сов. - искуп`ить1) поку́тувати, споку́тувати, сов. відпоку́тувати2) ( возмещать) надолу́жувати и надолу́жати, надолу́жити -
69 искупительный
1) викупний. -ная плата - викупне (-ного);2) (избавительный) збавенний, визволенний, спасенний; (заглаживающий поступок) покутний (-ного). -ная жертва - покутна, спокутна жертва.* * *поку́тний, споку́тний -
70 искушение
1) (испытание) випробовування, сов. випробування, спитування, вивіряння, вивірення, виставляння, виставлення на спробу, піддавання, піддання спробі кого, чого; время, предмет -ния - см. Искус 1;2) (прельщение) спокушання, зводжування, (обольщение) перелещування кого; (соблазн) спокуса, покуса, скус (-су), скуса (ум. скуска), помана. [Не боячись уже спокус світових, вертаються до людей, щоб послужити людям (Крим.). Покус таких до нас підходять тисячі що-дня (Франко). І приказка є: менчий скус, менчий струс (Звиног.). Сохрани мене від всякої напасти і скуси диявольської (Рудан.). Дівка - то скуска (Приказка). На принади нової землі замовчи ти, помано (Франко)]. Беги от -ния - тікай (від) спокуси. Не введи нас во -ние - не введи нас у спокусу (Єв.). Вводить в -ние - на покусу підводити, нараж(ув)ати на (с)покусу. [Ти мене на покусу підводиш (Стор.). Не потрібно наражувати їх (грішми) на покусу, а себе на неприємність (Франко)]. Дух -ния - дух-спокусник, дух спокуси. Впадать в -ние - спокушатися, спокуситися, входити, увійти в спокусу. Ох, -ние! - ох, спокусо моя!; чистий гріх! Подвергать -нию - ставити спокуси кому; піддавати кого спокусі. Устоять перед -нием - проти спокуси встояти; опертися спокусі.* * *споку́са, неоконч. спокуша́ння; підку́са; диал. поку́са, ва́ба; випро́бування, (неоконч. д.) випробо́вування, випро́буванняввести́ в \искушение ние — спокуси́ти, -кушу́, -ку́сиш
-
71 куривать
см. Курить.* * *многокр.1) [ча́сто; часте́нько; не раз] кури́ти (пали́ти, смали́ти); поку́рювати2) [ча́сто; часте́нько; не раз] гна́ти (кури́ти) -
72 наказание
1) (действие) а) покарання; скарання; (через палача) с[від]катування кого за що. [З покаранням убійців справа затихне (Франко)]; б) наказ, загадання, загад (-ду);2) (кара) кара, (ум. каронька), покара, карання, покарання, скарання, укарання (-ння), пеня (-ні). [За всякі провини була зараз кара (Грінч.). Варті ми надгороди, а не кар (Франко). Не боже карання, своє дурування (Номис). Всякі його укарання зносила, терпіла (Гол. 1). Хоч вина твоя яка буде - за правду збавлю тобі пені (Квітка)]. -ние божье (божеское, господне) - кара божа (господня), божий на[по]пуст (-ту). Жестокое -ние - люта кара, люте покарання. -ние исправительное - кара для поправи, виправна кара. -ние розгами - кара (покарання) різками, хлоста (-ти), хлост (-ту). [Після хлости жити не можна: дівчата очі висміють (Кониськ.)]. -ние смертью - кара на горло (на смерть), скарання горлом, покарання смертю. -ние телесное - тілесна кара, кара по тілу (Кониськ.), кара на тіло (М. Грінч.). -ния уголовные - горлові кари. Мера -ния - міра (вимір) кари. Высшая мера -ния - найвища кара, розстріл (-лу). Степень -ния - міра (ступінь) кари. Положение о -ниях - карний статут (-ту), карний кодекс (-су). Под страхом -ния - під загрозою кари, під карою. [А я під карою готов по світу оповістить, що рівні нам немає (Куліш)]. В -ние кому - на кару, (вместо -ния) за кару кому. [Хай на кару вам се прийде без завади (Самійл.). Доля щербата поставила їх за чиїсь гріхи на кару коло газетної української роботи (Рада)]. По совокупности -ний - за сукупністю кар. Заслужить -ние - заслужити кари (на кару). Назначить (определить) -ние - визначити (призначити) кару. Налагать, наложить -ние - накладати, накласти кару. Нести, понести -ние - приймати, при(й)няти кару (покуту), (казниться) каратися. [Щоб міг нарешті він принять од мене кару (Самійл.). Приняв кару й покуту (Коцюб.) А я й досі караюся і каратись буду й на тім світі (Шевч.)]. Подвергать, -ся -нию - см. Подвергать, -ся. Смягчить -ние - полегчити кару. Увеличить, уменьшить -ние - збільшити, зменшити кару. Не избегнуть -ния - не втекти (від) кари, не минути кари (Кониськ.);3) стар. - наука, навчання (чого).* * *ка́ра, покара́ння, кара́ння, скара́ння; (церк., перен.) поку́та; (возмездие поэз.) пока́ра; диал. укара́нняв \наказание ние кому́ — на ( реже за) ка́ру кому́; ( чтобы наказать) щоб покарати кого́
[вот] \наказание ние [мне, тебе́] с кем — [от] му́ка (клопіт, моро́ка, заморо́ка, ка́ра) [мені́, тобі́] з ким
су́щее (бо́жеское, пря́мо, про́сто) \наказание ние с кем-чем — спра́вжня (бо́жа, про́сто, яка́сь) ка́ра з ким-чим
теле́сное \наказание ние — тіле́сна ка́ра, тіле́сне покара́ння
-
73 неискупимый
неспокутний, неспокутуваний, (о грехе ещё) неспасенний. [Неспокутуваного гріха завдасть це діло (Безвірник 1930). Гріха неспасенного докупишся (Стефаник)].* * *яко́го (що) не мо́жна поку́тувати (споку́тувати), непоку́туваний, неспоку́туваний -
74 окулировать
1) (оспу) щепити (щеплю, -пиш);2) (прививать глазок одного дерева к другому) очкувати, ку[а]лірувати, щепити, (о мног.) поку[а]лірувати, пощепити. Окулированный -1) щеплений;2) очкований, ку[а]лірований, щеплений.* * *сад.окулі́рувати, очкува́ти -
75 погрызенный
погри́зений; полу́заний, полу́щений; поку́саний; пото́чений -
76 поёжиться
1) пощу́литися, поску́люватися, поку́литися; ( поморщиться) помо́рщитися2) перен. пом'я́тися, пому́лятися -
77 поерошить
покуйо́вдити, покудо́вчити, поку́длати, поко́шлати, покошла́тити -
78 покаяние
(раскаяние) каяння, каяття, покаяння; (искупление) покута, спокута. Где грех там и -ние - де гріх, там і покута. Всё победит искреннее -ние - все переможе щире каяття. Поступить в монастырь на -ние - піти в манастир на покуту. Отпусти душу на -ние - пусти душу на покаяння. Искупать -нием - спокутувати, відпокутувати. [Спокутував гріхи свої].* * *покая́ння; ( раскаяние) каяття́, ка́яння, розка́яння; ( искупление) поку́та -
79 покаянный
покутний, покутницький, покаянний. -ная власяница - покутна верета. -ная одежда - покутницька одежа. -ный плач - покутний плач. -ные мысли - покаянні думки.* * *покая́нний; поку́тний -
80 покопошиться
покопи́шитися, покомаши́тися; ( повозиться) поку́блитися
См. также в других словарях:
покуёт — [поковать] … Словарь употребления буквы Ё
ПОКУ — пассивное оконечное устройство … Словарь сокращений и аббревиатур
поку — [پاکو] теғи тез, ки бо он ришу мӯйсар метарошанд, устура; покуи бехатар асбоби риштарошӣ, ки теғи тунук дорад; поку задан, поку рондан бо поку ришу мӯйсар тарошидан … Фарҳанги тафсирии забони тоҷикӣ
поку́да — нареч. и союз. прост. 1. нареч. То же, что пока (в 1 знач.). [Лебедкина:] Спрячь меня покуда, душа моя; а когда он придет, ты меня выпроводи. А. Островский, Поздняя любовь. Считаю мещанство самой злой и не преодоленной покуда опасностью. Леонов,… … Малый академический словарь
поку́дова — нареч. и союз. прост. 1. нареч. То же, что пока (в 1 знач.). [Ипполит:] Да вот что! Поберегите это покудова! (Подает толстый пакет). А. Островский, Не все коту масленица. 2. временной союз. То же, что пока (во 2 и 3 знач.). И покудова с иконой… … Малый академический словарь
поку́пка — и, род. мн. пок, дат. пкам, ж. 1. Действие по знач. глаг. покупать 1. Покупка дома. □ Бухгалтер Никодим Аксенович, как всегда, заприходовав покупку цемента, принес документы на подпись к Чупрову. Тендряков, Падение Ивана Чупрова. 2. Купленная… … Малый академический словарь
поку́ривать — аю, аешь; несов., перех. и без доп. разг. Не спеша или время от времени, понемногу курить. Там сидели большею частию иностранцы, важно покуривая свои глиняные трубки. Пушкин, Арап Петра Великого. Валентина Егоровна, хотя ей запретили врачи,… … Малый академический словарь
поку́сывать — аю, аешь; несов., перех. Время от времени, слегка кусать (в 1 и 3 знач.). Следователь имел утомленный вид, нервно покусывал усы и говорил неохотно. Чехов, Следователь. Свежо, мороз покусывает щеки. Овечкин, Гости в Стукачах … Малый академический словарь
поку́чивать — аю, аешь; несов. разг. Время от времени, слегка кутить. Он пустился в какие то мелкие аферы на ее деньги, много выезжал, покучивал, играл. Боборыкин, Перевал … Малый академический словарь
поку́шать — аю, аешь; сов., перех. (что и чего) и без доп. Поесть (употребляется обычно с оттенком вежливости или ласки; в литературной речи в 1 лице не употребляется). [Дуня] ласково обратилась к проезжему с вопросом: не угодно ли будет ему чего нибудь… … Малый академический словарь
покуда — поку/да … Правописание трудных наречий
