подати

* * *

* * *

1) gener. pagante

2) econ. versante, censuario (подати), esecutore del pagamento, pagatore, soggetto pagante

3) fin. scontante (по векселю), scontatore (по векселю), scontista (по векселю)

вексель, обмінка. Простой в. - звичайний в. Переводно-простой в. - переказово- звичайний в. Обратный в. - зворотний в. Погасить в. - оплатити в. Поручительство по векселю - порука на векселі. Пред'явить вексель ко взысканию - подати вексель до суду на кого.

* * *

1) вість (р. вісти), вістка, звість (р. звісти), звістка. Дать весть о себе - подати звістку, датися чути про себе. Без вести - безвісти. [Пропав безвісти. Загиблий (пропалий, пропащий) безвісти];

2) чутка, чуття. [Нема й чуття про його].

* * *

увага; (сильнее) пильна увага. Обращать, обратить внимание на что-л. - звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, (вульг.) вдаряти (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком; (сжалиться) зглянутися на кого. [На все сам звертає увагу (Рудч.). На вважають вони на літа, на вроду (Шевч.). Москаль на сльози не вдаря (Ном.). Вона недужа лежала, дак він і тоді уваги не клав (Червіг.). Я вже її накинув оком. Згляньтеся (огляньтеся) на мене невидющого!]. Обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание - спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь. [Уривок з пісні, що спав на увагу ще авторові «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притяг до себе увагу таткову (Крим.). Кожному мусіла кинутися на увагу його чорна борода (Крим.)]. Обратите внимание - уваж, уважте, вважай, уважайте. Сосредоточивать внимание - збирати (зосереджувати) увагу на чому. Не обращать, не обратить внимания, оставлять без внимания - не звертати уваги, не вважати, не (по)турати на що, занехаювати, занехаяти що, занедбувати, занедбати що, нехтувати, знехтувати (занехтувати) що, чим, легковажити що. [Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов'язки]. Он, и внимания не обращает на это - він і байдуже на те, про те, до того (Квіт.). А это остаётся без внимания - а це байдуже, а про це (за це) байдуже. Принимать во внимание, в соображение что-л. - брати, взяти що на увагу, зважати, зважити на що-неб., уважати, уважити на що-неб., мати на увазі, оглядатися, оглянутися на що. Принимая во внимание - беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого. [Маємо письменство не так-то вже й бідне, як на наші обставини]. Представлять чьему-л. вниманию - подавати, подати кому до уваги щось, ставити, поставити що-н., кому-н. перед очі, на очі. [Левицький поставив перед очі читачеві багатющу колекцію «пропащих» (Єфр.)]. Отвратить (отвлечь) внимание - відвернути (одтягти) увагу чиюсь, (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти бери (Мнж.)]. Оказать внимание - дати увагу комусь, показати увагу, зробити ласку. Благодарю за внимание - дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе). Относиться со вниманием к чему, посвящать внимание чему-л. - віддавати увагу чомусь. Заслуживающий, достойный внимания - вартий уваги, (справедливый) слушний. [Думка ця слушна: дає вихід із становища].

* * *

вручить доручати, доручити, вручати, вручити, подавати (подати) до рук, (поручать) приручати, приручити. Врученный - доручений, вручений, до рук поданий, приручений.

* * *

несов.; сов. - вруч`ить

выколотить вибивати, повибивати, а теснее: витріпувати, повитріпувати (порох з одежі чи з меблів); (подати) здирати; (самоуправно) грабувати. Выколоченный -

1) вибитий, витріпаний;

2) здертий, виграбуваний.

* * *

несов.; сов. - в`ыколотить

1) вибива́ти, вибити и мног. повибива́ти; (колотя, очищать от пыли) витрі́пувати, ви́тріпати

2) (перен.: взыскивать путём принуждения) стяга́ти и стягувати, стягти́ и стягну́ти и мног. постяга́ти и постягувати; витяга́ти и витя́гувати, ви́тягти и ви́тягнути и мног. повитяга́ти и повитя́гувати, здира́ти, зідра́ти и зде́рти и мног. поздира́ти, виду́шувати, ви́душити, вибива́ти, ви́бити и мног. повибива́ти

3) ( зарабатывать с трудом) заробля́ти, зароби́ти, сов. загорюва́ти

4) (колотя, разминать) вибива́ти, ви́бити

гласність, прилюдність, привселюдність (р. -ности), вселюдна відомість. Предать гласности - подати до вселюдної відомости.

* * *

I. приятель, друг; мн. - друзі (р. друзів), други (р. другів). [Коли ти, сестро, такий мені приятель, то зоставайся собі тут (Рудч.) Без вірного друга великая туга. Не друзі, а чужії]; (о женщинах) приятелька, подруга, другиня, друга. Закадычный друг - друзяка, кревний друзяка, (вульг.) закантика.

II. Друг, кратк. форма от местоим. Другой. Друг друга - один (или одно, одне) одного. [Ненавиди[я]ть один (одне) одного. Вони варті один одного = они стоят друг друга]. Друг другу - один одному, одно[е] одному. [Приневолює їх подати одно одному руки (Єфр.)]. Друг за друга - один (одне) за одного. [Ми відповідаєм один за одного]. Друг за другом - один (одне) по одному [по однім], (реже) один (одне) за другим. [Один по однім тихо роки встають у спомині моїм (Черн.)]. Друг о друге - один (одне) про одного, кожне про кожного. [Довідалися кожне про кожного (Крим.)]. Друг против друга - один проти одного, навпроти себе. [Діти одної матери, рідні брати стояли навпроти себе (Єфр.)]. Друг с другом - один (одне) з одним. [Ми добре познайомилися один з одним]. Друг у друга - один (одне) в одного. [Питали один в одного]. Самдруг - удвох, сам з кимсь.

* * *

1) (действие дышущего) дихання, подих, віддих, дух. [Причувається дихання сонних. Дослухався до кожного подиху. Він затамовує навіть віддих, боячись подати знак життя (Коц.)]. Тяжёлое, стеснённое -ние - відсапування. Переводить -ние - зводити дух (после усталости) відсапувати. Перевести -ние - звести дух, передихнути, віддихатися, відсапати, відсапнути. Притаить -ние - затаїти (притаїти) духа (дух), заперти (затамувати) дух (віддих), мовчати та й тихо дихати. Остановить -ние - спинити дух. Захватывать, спирать -ние - запирати дух, спирати дух (дихання), забивати дух, захопляти дух. Дыхание спёрло, захватило (безл.) - сперло духа (дух), сперло груди, перехопило дух, забило дух, дух забивсь, дух занявсь. [Вона аж зблідла, дух забивсь (Неч.-Лев.). Ноги затрусилися, і дух занявсь, і сама ні з місця (Кв.)]. Отогревать, -греть -нием что - відхук[х]увати, відхук[х]ати. [Насилу відхукав собі руки];

2) (веяние чего) подих, подихання, дихання. [Подих ночи. Подих революції. Дихання землі, весни]. -ние жизни - дух життя, дух живий. [Помер - і ніхто вже в нього не вдмухне духа живого].

* * *

1) ди́хання и диха́ння

2) ( вдохи и выдохи) ди́хання, по́дих, -у, ві́ддих, -у; дух, -у

3) ( веяние) по́дих, ди́хання

скарга, а оттенки:

1) (выражение неудовольствия, скорби, страдания, ропот) скарга на що, жалкування, жаління, нарікання, бідкання. Жалобы - жалі (р. -лів) на що, скарги, жалощі, жалібниці [Годі! ні скарг, ані плачу (Л. Укр.). Залюбки слухали наші письменники жалкування нашого поета (Кул.). Не докучав жалінням. Бідкання розсердило мене. Якісь недоспівані жалі (Л. Укр.). Багато справедливих жалів можна поставити на рахунок інтелігенції (Єфр.). Розносили по всіх усюдах кревні сльози та гіркі жалібниці (Мирн.)];

2) (юрид.) скарга, (руссизм) жалоба; (возбуждение процесса) позов (р. позва, мн. позви), (стар.) супліка, протестація. [Подати в суд скаргу на кого]. Жалоба апелляционная, кассационная - скарга апеляційна, касаційна. Достигнуть -бой - вискаржити, вижаліти, (процессом) випозивати щось. [Вона вже розжалілася йому, а що вижаліла? (Мирн.)]. Подавать (приносить) -бу на кого - подавати (заносити) скаргу на кого, куди, (обычн. словесно) скаржити кого, скаржитися кому на кого.

* * *

запятить (осаживать назад) подавати, подати назад, збивати, збити назад (напр., коні); (задвигать назад, запихать, засовывать) запихати; запхати и запхнути, засовувати и засувати, засунути; (воз, зкипаж, всё, что на колёсах) закочувати, закотити, заточувати, заточити; (толкать) тручати, утрутити кого, що куди. -ти коляску в сарай - закоти колясу до возовні.

* * *

несов.; сов. - зап`ятить

1) ( телегу) зако́чувати, закоти́ти и мног. позако́чувати, зато́чувати, заточи́ти, -точу́, -то́чиш

2) ( запихивать) запиха́ти, запха́ти и запхну́ти и мног. позапиха́ти, засо́вуватиш и засува́ти, засу́нути и мног. позасо́вувати

(устн. или письмен.) заява. Письменное -ние - писана заява. Внеочередное -ние - позачергова заява. Подать, сделать -ние - подати, зробити заяву.

* * *

заявить кому

1) (сообщать) заявляти, заявити кому, завідомляти, завідомити кого, освідчувати, освідчити кому, ознаймувати, ознаймити кого, (предлагать) загадувати, загадати кому. [Моя любая дитино, заявляю тобі свою волю (Стор.). По закону 1781 р. пани повинні були пристати на викуп, як тільки про це їм селяни загадають (Доман.). В «Крашанці» Куліш ознаймує; що всі українські історичні джерела брехливі (Грінч.)];

2) (проявлять) виявляти, виявити, проявляти, проявити. -ть себя чем - заявлятися, заявитися чим, визначатися, визначитися як хто, як що; (сторонником ч.-л.) признаватися, признатися до чого. -ть себя, о себе (обнаруживать своё присутствие) - показуватися, показатися кому, зголошуватися, зголоситися у (до) кого, подавати, подати свій голос, об'являтися, об'явитися, оповіщатися, оповіститися ким (через кого), чим, озиватися, озватися. [Хто хоче працювати в комісії, має зголоситися у (до) секретаря. Досі зголосилося нових членів дев'ятеро. Коли-б не Галичина, то (українство) фізичної не мало-б змоги подавати свій голос, як окрема нація (Єфр.). Піп нічим не об'являвсь, і Раїса трохи заспокоїлась (Коцюб.). Дає почин тій індивідуалістичній поезії, що останніми часами починає у нас озиватись (Єфр.)];

3) (документ) засвідчувати, засвідчати, засвідчити. Заявленный - заявлений, завідомлений, освідчений; виявлений, проявлений; зголошений; засвідчений. Проживает с незаявленными документами - мешкає з незасвідченими документами. Незаявленный жилец - незаявлений (незголошений) пожилець.

* * *

несов.; сов. - заяв`ить

1) заявля́ти, заяви́ти, -явлю́, -я́виш

2) ( показывать) пока́зувати, показа́ти, -кажу́, -ка́жеш; (обнаруживать, проявлять) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти

растение плод, напиток) кава. [Професор загадав Хведорові подати їм гарячої чорної кави (Крим.)]. -фе настоящий, жолудевый. ячменный, ржаной, морковный - кава справжня (правдива), жолудева, ячна, житня, морквяна. -фе-мокка - кава-мок[х]а, мок[х]ська кава. -фе крепкий, жидкий, черный, со сливками, по венски, по варшавски - кава міцна, рідка (тонка), чорна, вершкова, по-віденському, по-варшавському. Кушать -фе - пити каву. Пить, распивать -фе - пити каву, кавувати; срвн. Кофейничать. Людям со слабым сердцем -фе вреден - людям слабим на серце кава вадить. Чашка -фе - чашка (зап. філіжанка) кави. [Коли-б-мені зранку кави філіжанку (Пісня)].

* * *

милостина (-ни), милостиня (-ні). [Який манастир, така милостиня (Приказка)]. Подавать, подать -ню - подавати, подати (милостину и -ню), дарувати, подарувати що. [Милостину якусь мені подають (Крим.). Подав йому, що там лучилось (Квітка)]. Он любит подавать -ню - він до бідних подачний. Просить -ню - просити милостини и -ні; см. Ходить по миру (

II. Мир 5).

* * *

думка, гадка про що, (взгляд) погляд на що, (суждение) суд, присуд (-ду), (редко, полон.) здання (-ння) про що, розмисел (-слу) у чому. [Не можна було вивести, якої він думки про громаду (Кониськ.). Своїх власних гадок не встиг ще виробити (Крим.). Мені не вперше доводиться чути такі погляди на Шевченкову «Катерину» (Грінч.). Ворог переполовинених (половинчатых) поглядів (Єфр.). Вирікати свій суд про філологічні справи (Крим.). А моє таке здання: час уже людям перестати воювати (Бердич.). Мати власний розмисел у військових справах (Л. Укр.)]. -ние относительно чего - думка що-до чого. Я того -ния, что - я тієї (тої, такої) думки, що; моя така думка, що; на мою думку; я так гадаю; як на мене, то. По -нию кого - на думку, на гадку чию, кого, на чий погляд (суд), з чийого погляду, як гадає хто. [На кумову думку, син мусить хазяйнувати (Грінч.). На їх погляд, се дурість і гріх (Франко). На мій суд, вашу високість не зустрічають тут з такою церемонією, до якої ви звикли (Куліш). З його погляду, не заподіяв того, в чому його винуватять (Кониськ.)]. По моему -нию - на мою думку, на мій погляд. По его -нию - на його думку (погляд), (иногда) по його. [По його, так уже-б пора і додому (Квітка)]. Вопреки чьему -нию - всупереч думці кого, чиїй, проти думки кого, чиєї, проти кого. [Не бувши спеціялістом, ляпати дурниці проти техніка, плескати нісенітниці проти хеміка (Крим.)]. Общее -ние - загальна думка (гадка), загальний погляд (суд). Общественное -ние - громадська думка, громадський погляд, (зап.) опінія. [Неволя громадського погляду (Куліш)]. Особое -ние - окрема думка, -мий погляд. Предвзятое -ние - см. Предвзятый. Быть о себе высокого -ния - см. Мнить о себе. Высказывать, высказать свое -ние - висловлювати, висловити свою думку, свій погляд (суд, присуд), подавати, подати свою думку про що, виявляти, виявити свій погляд на що, давати свій суд над чим. [Переказавши зміст, ось який присуд висловила вона про твір (Грінч.). Виявила свій погляд на старосвітські закони (Єфр.). (Оповідає,) не оцінюючи подій, не даючи свого суду над ними (Єфр.)]. Иметь о ком хорошее -ние - бути про кого доброї думки, мати про кого добру думку. Оставаться, остаться при своём -нии - лишатися, лишитися, зоставатися, зостатися при своїй думці, з власною думкою, при своєму погляді; (при особом -нии) лишатися, лишитися, зоставатися, зостатися при окремій думці, при окремому погляді, не пристати на чию думку; см. Оставаться. Придерживаться -ния - додержуватися думки. Присоединяться, присоединиться к чьему -нию - приставати, пристати на чию думку, прилучатися, прилучитися до чиєї думки. Разделять чьё -ние - поділяти чию думку, гадку, чий погляд. Соглашаться, с чьим -нием - погоджуватися з чиєю думкою, приставати на чию думку. Укрепиться во -нии - зміцніти на думці.

* * *

думка, гадка, мисль и (реже) мисля (-лі), дума, дум (-му), погадка, (фамил.) погаданка, (помысл) помисл, умисел (-слу), ум.-ласк. думонька, гадонька, мислонька, думочка. [А думка край світа на хмарі гуля (Шевч.). Напрямки філософської думки (Основа 1915). Що хатка, то й инша гадка (Номис). Між ученими людьми пронеслася тоді гадка (Куліш). Мислі до суду не позивають (Номис). Серця не давлять понурії думи (Грінч.). В моїх чуттях, у помислах і мові (Франко). Стали умисли козацьку голову розбивати (Ант.- Драг.). І думу в мене, думу, як на морі шуму (М. Вовч.). Виорала дівчинонька мислоньками поле (Чуб. V). Усе їй той козаченько з мислоньків не сходить (Л. Укр.). Голос як сурмонька, але-ж чортова думонька (Номис). Думки-гадоньки не мають (Шевч.)]. -ль благодарная, высокая, низкая, благородная - вдячна, висока, низька (ниця), шляхетна думка (дума). [Творець високих дум (Самійл.) Гніздо думок високих (Франко)]. -ль светлая, остроумная блестящая - світла (ясна), бистра (дотепна), блискуча думка. -ль грустная, печальная, тяжёлая - смутна, сумна, важка думка. -ль предвзятая, задняя, преступная - упередня, потаєнна, злочинна думка. Делать что с предвзятою -лью - робити що з упередньою думкою (з упередженням). Говорить с задней -лью - говорити (казати) з потаєнною думкою (знарошна), (намекать, перен.) говорити (казати) на здогад буряків, щоб дали капусти. Иметь заднюю -ль на кого - закидати на кого, мати на кого потаєнну думку. -ль мрачная, чёрная - понура, чорна дум(к)а. -ль пылкая (горячая) - палка думка (гадка). [В- останнє згадати палкії гадки (Л. Укр.)]. -ль сокровенная, заветная - таємна, заповітна дум(к)а. Руководящая, главная -ль сочинения - провідна, головна думка (ідея) твору. Без -лей - без думок, бездумно. [Бездумно дивлячись (Л. Укр., Крим.)]. В -лях - на думці, у думці; срв. Мысленно. [Мовив собі на думці (Кониськ.). Виправдував він себе в думці (Васильч.)]. Иметь в -лях - мати на думці, покладати в думках, в голові класти, в голову собі класти. [Не мав на думці (Коцюб.). І в голову собі не клала (Сторож.)]. И в -лях не было, и в -лях не имел - і думки (гадки) не було, і на думці не було, і думки не мав, і думкою не вів, і в голові (в головах) не покладав про що, за що. [За вдачу її він тоді й не думав і гадки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові собі по покладав (Н.-Лев.). Ти собі і в головах не покладай! (Квітка). Полягали спати, навіть думкою не ведучи про ніж (Франко)]. Мне это не по -ли (не по нраву) - це мені не до мислі (не до мислоньки, не до вподоби). [Як-же її любити, коли не до мислі? (Метл.). І не до любови, і не до розмови, і не до мислоньки моєї (Чуб. V)]. По -ли автора - на думку (на гадку) авторову, як гадає автор. При одной -ли об этом - на саму думку (згадку) про це. Материне серце обіллялося жалем на саму думку, що дитина мерзла-б (Коцюб.)]. С такими -лями - у таких думках, з такими думками. Вертится -ль - роїться (крутиться) думка (гадка). Взвешивать в -лях - розважати в думках (в мислях). Высказывать -ль (мнение) - висловлювати думку (гадку). Не допускать и -ли - і в думці не мати, і в голові не покладати, і в головах не покладати, і думки не припускати. Навести на -ль кого - на думку навернути кого. Наводить на -ль (намекать) - давати на розум, казати на здогад. Обратить все свои -ли на что - звернути (обернути) усі свої думки на що. Одна -ль опережает (обгоняет) другую - дум(к)а дум(к)у поганяє (пошибає, пошиває), (поэт.) за думою дума роєм вилітає (Шевч.). Обуревают меня -ли - беруть мене гадки (думки), облягають гадки (думки) голову, обсідають мене думи (думки), (поэт.) мислоньки заносять (Метл.). Осенила -ль - зринула (в голові) (осияла) думка, (фамил.) стрельнула, (шибнула) думка. [Якась надзвичайна думка стрельнула йому до голови (Грінч.)]. Ошрешиться от -ли - зректися думки, покинути думку. Потерять -ль - спустити з думки. Избавиться от -ли - позбутися думки. Притти на -ль - спасти (впасти, прийти) на думку, навернутися на думку. [На думку мені спало (Звин.). Досі мені й на думку ні разу не впало про заміжжя (Кониськ.)]. Приходить к -ли (к заключению) - приходити до думки (до висновку). Постичь -ль чью - збагнути думку чию. Подать, дать -ль - подати думку, на розум послати кому (Квітка). Вот так дельная -ль! - от так розумна (путяща) думка! Пугать (разгонять) -ли - полохати думки. [Немов яке страхіття полохає думки (Вороний)]. Меня пугает -ль, мне страшно при -ли - мене лякає думка, мені страшно (лячно) на саму думку. Собираться с -ми - збирати (докупи) думки, змірковуватися, (перен.) розуму збирати. [Хочуть говорити, не зміркуються (М. Вовч.)]. У него явилась -ль - з'явилася в його думка (Грінч.). От -лей ум за разум заходит - за думками, за гадками аж голова туманіє (Грінч.). Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли - можна втратити розум (збожеволіти) з однієї гадки (на саму гадку). Я относительно этого одних с вами -лей - я про це (книжн. що-до цього) таких самих думок, як і (що й) ви, у мене однакові з вами думки про це (що-до цього). Я сказал это без всякой дурной -ли - я це сказав без усякої лихої думки (без усякого лихого наміру). Образ -лей - напрям думок, спосіб думання (мислення) (Франко). Хорошей -лью не грешно воспользоваться - з доброї думки не гріх і скористуватися. Книга эта богата -лями - ця книжка багата на думки. Эта -ль запала мне на сердце - ця думка припала мені до мислі (до душі, до серця). Одна -ль об этой опасности ужасает меня - сама гадка про цю небезпеку жахає мене. Узнавать образ -лей - вивідувати напрям думок, (перен.) ума вивідувати. Он хорошо выражает (свои) -ли - він добре висловлює (вимовляє) свої думки, у його хист до вислову думок (висловляти думки). Пьяного речи - трезвого -ли - що в п'яного на язиці, те в тверезого на умі. -лям тесно, словам просторно - мало слів, багато змісту; думок багато, аж слів не стає.

* * *

наградить кого, за что чем нагороджати и нагороджувати, нагородити, (зап.) надгороджати и надгороджувати, надгородити кого, за що и що чим, (иногда) кому що, (вознаграждать) винагороджати и винагороджувати, винагородити кого, за що и що чим, давати заплату, заплачувати, віддячувати, віддячити кому чим, дарувати кого чим, (одарять) в[об]даровувати, в[об]дарувати кого чим, (иронич.) відважувати, відважити кому що, шанувати, вшанувати кого чим (о мног.) пона(д)городжувати, повинагороджувати, пов[пооб]даровувати. [Гей ви, раби, візьміть сього співця, нагородіть його! (Л. Укр.). Нагородити службу того, хто так стояв за край свій рідний (Куліш). Тобі доля нагородила пару волів (Гнідич). Най вам бог, бабусю, стократне надгородить (Франко). Чим-же тебе за твою службу винагородити? (Г. Барв.). Царівну оддав, щастям дарував (Голов.). Коли твоя велика ласка чим слугу свойого вдарувати (Франко). Перетерпівши все, що доля одважувала у нас кріпакові (Рада)]. -дить по заслугам - нагородити, як заробив. Природа -дила его крепким здоровьем, выдающимися способностями - природа вдарувала його міцним здоров'ям, надзвичайними здібностями. Мать -дила детей поровну - мати вдарувала (нагородила) діти (дітей) рівно. Да -дит тебя судьба за твою доброту, милость - хай тебе (тобі) доля нагородить (хай тебе доля вдарує) за твою добрість, ласку. Кто -дает, тот и карает - яка рука жалує, тая й карає. Его хорошо -дили - його добре нагородили (винагородили). Он -дил меня батожьём - він ушанував мене (подякував мені) канчуками. -дить (пожаловать) его достоинством - надати йому гідність;

2) (подавать милостыню) подавати, подати, дарувати, подарувати кому що. -дите хоть копеечку! - подайте (подаруйте) хоч копієчку! Награждённый -

1) на(д)городжений, винагороджений, в[об]дарований, пона(д)городжуваний и т. п.;

2) поданий, подарований. -ться - на(д)городжуватися, на(д)городитися; бути на(д)городжуваним, на(д)городженим и т. п.

* * *

несов.; сов. - наград`ить