песчаный

пісочаний, піщаний, пісковий; піскуватий и пісковатий, рінуватий, рінистий. -ная дорога - пісочаний (піскуватий) шлях. -ный берег - пісочаний (пісковатий, рінистий) берег, (низкий, отлогий) коса. -ная пустыня, степь - піскова пустиня, пісочаний (піскуватий) степ. -ная земля - піщана (пісковата и -увата) земля, піщанець (-нця), піскуватиця. [Тут у нас земля не родюча на хліб, бо все піщанець]. -ное пространство, из которого во время ветра засыпает песком ближайшие места - видма. -ная мель в реке - рінь (р. ріни). -ное золото - пісковате (піскове) золото.

* * *

глинясто-пісковатий.

- насыпной грунт

- насыпной грунт

горб, бурта (и бурт), (некрутой) згірок (р. -рка), узгірок. Б. снежный и песчаный - кучугура, купа, стіс (р. стосу) снігу.

* * *

1) ( горка) горб, -а; ( поменьше) па́горок, -рка, пагорб, па́горбок, -бка, згірок, -рка, узгі́рок, суго́рбок, -бка, суго́рбик

2) (выпуклость на чём-л.) горб, го́рбик, горбо́к, -бка́

3) жарг. бригади́р; ста́рший у банді

1) ґрунт. Нетронутый грунт (почва) - саморосла земля, материк, нерушена земля. [Тут нема вже чого далі й копати: пішла саморосла земля]. Грунт песчаный - піскуватий ґ., піскун. Г. песковатый - супісок; (чернозёмный) чорноземля;

2) (у красильщиков и художников) ґрунт, (фон) тло.

* * *

1) камінь (р. каменю и -меня), ум. камінець (-нця), камінчик (-ка), ув. каменюка (м. р.), каменище (м. р.). [Сидить сестра на камені, рученьки ламає (Рудан.). Бодай пани при дорозі камінчики били (Пісня)]. Камень и Камни (соб.) - каміння (-ння), ув. камінюччя, каміняччя (-ччя). [Ухо ледве зачуває плескіт хвилі об каміння (Ворон.). Вгорі теж камінюччя стирчало і обдирало спину (Загірня)]. Адский, прижигательный -мень - ляпіс (- су), пекельний камінь. Аспидный -мень - писарський лупак. Бутовый -мень - груз (-зу), бутор (-ру), буторіння (-ння). Винный -мень - винник (-ка). Воздушный -мень - аероліт, метеороліт (-ту). Гороховый -мень - гороховик. Горшечный -мень - горшківець (-вця). Гремучий, орлиный -мень, мин. - см. Орлец 1 и 2. Дикий -мень - дикар (-ря), камінь-дикар. [Як закладають стіжка перший раз, то на самий спід кладуть каменя-дикаря (Звиног.)]. Драгоценный, самоцветный -мень - самоцвіт (-ту); соб. самоцвітне каміння. [Срібло, злото, самоцвіти (Крим.). На довгих листочках грає і сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса (Мирн.)]. Едкий -мень - їдке калі, їдкий потас. Жерновой, мельничный -мень - жорновий (млиновий) камінь; камінь, жорно; срвн. Жёрнов. [Млин на два камені (Желех.)]. Замочный -мень, архит. - замковий камінь. Краеугольный -мень - наріжний камінь. Мелкий -мень, соб. - дрібне каміння, (речной) рінь (-ни), ріння, (песчаный) жорства, (щебень) груз (-зу); см. Камешек и Щебень. Надгробный -мень - надгробок (-бка), надгробний камінь. [Гарний надгробок, з золотим хрестом (Звиног.)]. Оловянный -мень - циняк, циновий камінь. Плитный -мень - плитняковий камінь, плитняк. Подводный -мень - підводний камінь, риф (-фу), клипень (-пня), соб. підводне каміння, (гряда подводных камней) лава, лавиця; срвн. Риф и Порог 2. -мень преткновения - камінь спотикання, притика, притичина, перешкода; см. Преткновение. Пробирный, пробный -мень - спробний камінь. Пробный -мень, перен. - спробний камінь, (с)пробний брусок (-ска) до чого (Куліш). Растирочный -мень - розтиральний камінь, камінь для розтирання (розтирати). Самоцветный -мень - самоцвіт (- ту). Сводный -мень, архит. - дужний (склепінний, перемичний) камінь. Синий -мень - а) (берлинская лазурь) берлінська блакить (-ти); б) (медный купорос) синій камінь, синяк, мідяний вітріоль (-лю). Смоляной -мень - смоляний камінь, смолич, обсидіян. Сточный -мень - камінний риштак. Строительный -мень - будівельний камінь. Точильный -мень - брус (-са), брусок (-ска). Угловой -мень - наріжний камінь (-меня). Философский -мень - філософський камінь. Цедильный -мень - цідильний (фільтрувальний) камінь. Вымостить улицу -мнем - вибрукувати (вульг. вибуркувати) вулицю. Побивать -мнями - побивати (сов. побити) камінням, каменувати (сов. скаменувати, покаменувати) кого. [Народ покаменує нас (Св. П.)]. Превращать превратить в -мень - обертати, обернути в камінь, кам'янити, скам'янити, каменити, скаменити кого, що. [Мороз тіло каменить (Рудан.). І очима-гадюками доню скаменила (Куліш)]. Превращаться, превратиться в -мень - обертатися, обернутися в камінь, кам'я[ме]ніти, скам'я[ме]ніти, закам'я[ме]ніти, (о многих) покам'я[ме]ніти, каменем стати (сісти), (худож.) камінням скаменіти. [І камінням скаменіла ціла Україна (Рудан.)]. Строить, построить из -мня что - мурувати, вимурувати и змурувати, (о многом) пови[поз]муровувати що. -мни возопиют - каміння заголосить. Держать -мень за пазухой - ховати (держати) камінь у пазусі (за пазухою). [З москалем знайся, а каменюку за пазухою держи (Приказка)]. Как -мень в воду, пропал, как -мень на дно упал - як камінь у воду, як водою вмило, як вода вмила кого, що; як у воду впав; пропав, як з мосту упав. Как -мень ко дну - як камінь на дно (на спід). Капля по капле и -мень долбит - крапля по краплі і камінь (скелю) продовбує, вода і камінь довбе (довба). Деньга и -мень долбит - гроші і камінь кують. Нашла коса на -мень - трапила (наскочила) коса на камінь. -мня на -мне не оставить - каменя на камені не покинути, знищити до-щенту (до дна) що. Падать -мнем - опукою (грудкою) падати. Под сим -мнем лежит тело такого- то - тут похований такий-то, тут поховано такого-то. Сердце не -мень - серце не камінь. Словно -мень на сердце налёг - наче камінь на серце впав. Словно -мень спал с сердца - наче камінь від серця відпав. Это мне как -мень на шее - це мені як камінь на шию;

2) мед. - камінь, ум. камінець (-нця). Мочевой -мень - сечний (сечовий, мочовий) камінь.

* * *

(природный холм, гора) шпиль-гора, шпиль (-ля), горб (-ба), (песчаный, снежный) кучугура; (насыпной) могила, курган (-ну), (на возвышен. месте, обыкнов. со сторожевым постом) могила-верховина, верховинна могила, (с кратерообразной вершиной, пров.) кугум (-ма). [Ой, вийду я на шпиль-гору (Чуб.). Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого на Вкраїні милій (Шевч.). Горять могили-верховини в полі (Куліш). У нас оці могили, що як кругом насипано, а всередині яма, - кугумами звуть (Переясл.)].

* * *

(природный холм, гора) шпиль-гора, шпиль (-ля), горб (-ба), (песчаный, снежный) кучугура; (насыпной) могила, курган (-ну), (на возвышен. месте, обыкнов. со сторожевым постом) могила-верховина, верховинна могила, (с кратерообразной вершиной, пров.) кугум (-ма). [Ой, вийду я на шпиль-гору (Чуб.). Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого на Вкраїні милій (Шевч.). Горять могили-верховини в полі (Куліш). У нас оці могили, що як кругом насипано, а всередині яма, - кугумами звуть (Переясл.)].

* * *

геол. лес (-су), жовта глина, мамутова глина, опока. Лёсс наземный - лес суходільний (сухоземний). Лёсс песчаный - підсівка.

* * *

Пещаный см. Песчаник, Песчаный.

•

- вяленый стержень