пана

святий Г; беңзер панайа подібний до святого Г.

панамський. -ский перешеек - панамський ушийок.

* * *

1) (шляпа) панама, панамський бриль;

2) (мошенничество) панама.

* * *

1) безгосподарний; без хазяїна, без господаря; що не має господаря (пана)

2) яка не має чоловіка; без чоловіка

* * *

a; міф.

n (pl syrinxes, syringes)

1) міф. сопілка Пана

2) анат. нижня гортань співочих птахів

3) анат. євстахієва труба

4) мед. фістула, свищ, нориця

* * *

1) мiф. Сирінга, Сирінкс (наяда, переслідувана Паном)

2) ( syrinx) сирінкс, сопілка Пана

a; міф.

1) ім'я (р. ім'я и архаич. імени, им. мн. імена), й[і]мення, (диал.) імено, (название) назва, назвисько, наймення; ум. іменнячко, найменнячко. Собственное, крестное имя - власне, хрещене ім'я (ймення). Имя предмета, животного - назва речи (предмета), тварини. Имя отца, друга - батькове, приятелеве ім'я (ймення). Полное имя - повне ім'я, ймення. [Хіба не можна назвати повним іменням: Герасим? (Мова)]. Имя, отчество, фамилия - ім'я, по батькові та прізвище. Дать имя - дати кому ім'я, ймення; срвн. Нарекать, Наречь 1. Носить имя - зватися. Об'явить своё имя - назвати, об'явити своє ім'я (ймення). По имени - на ім'я (на м'я), на ймення, на назвисько, [Був чоловік на ім'я Захарія (Св. П.). На назвисько Ялина (Липов. п.)]. Быть кем только по имени - бути ким тільки (лиш) на ймення, ім'ям. Назвать кого по имени - назвати кого на ймення. Как ваше имя? - як вас на ім'я, на ймення? яке вам ім'я? як ваше ім'я (ймення)? [Не знаю, хто ви єсть і як вас на ім'я (Самійл.)]. Как его имя? - як він (його) на ім'я (на ймення)? як йому ім'я (ймення)? [А як він на ім'я? Іван? (Звин.). Як на ім'я того пана? (М. Вовч.)]. По его имени - його ім'ям, за його ім'ям, (по нём) по йому. Школа -ни Франка - школа імени Франка. Именем кого, чего, чьим -нем - в ім'я кого, чого, в ім'я чиє (чиїм ім'ям) (гал.) в імени кого. [В ім'я народу беру тебе, ворога громадського порядку (Куліш)]. Именем закона, короля, императора - в ім'я закону, ім'ям короля, імператора, (гал.) в імени цісаря. Умоляю вас именем нашей дружбы - благаю вас в ім'я нашої приязни. Во имя чего - в ім'я чого. [В ім'я моїх заслуг (Куліш)]. Во имя Бога - в ім'я боже. На имя кого - на кого, на ім'я кого (чиє). Купить усадьбу на имя жены - купити садибу на жінчине ім'я, на жінку. Письмо на имя такого-то - лист на адресу такого-то. От имени кого, от чьего имени - від кого, на ім'я кого, чиїм ім'ям, (гал.) в імени кого. [Орудували замість самого пана і на його ім'я залюдняли неміряні пустині (Куліш). Моїм ім'ям дав Девісон його (смертний присуд) (Грінч.)]. От моего имени - від мене, від мого імени, (фам.) моєю губою. [Так і скажіть йому моєю губою, що він дурень (Звин.)]. Не иметь другого имени, как - не мати иншого ім'я, як; не виходити з чого. [Просвітку йому не буде від посмішища; з байстрюка не виходитиме (Квітка)]. Имя же им легион - їм же ім'я - легіон;

2) (репутация, слава) слава, ім'я. Доброе, честное имя - добра слава, добре ім'я. [Їм зосталась добра слава (Шевч.). Моє все багатство єсть моє добре ім'я (Котл.)]. Худое имя - недобра слава, неслава. Приобрести имя, сделать себе имя - (з)добути, придбати (собі) ім'я, славу (и слави). Замарать своё доброе имя - заплямувати (закаляти) своє добре ім'я, свою добру славу. Человек с именем - людина з ім'ям;

3) грам. - ім'я. Имя существительное, прилагательное, числительное - іменник (речівник), прикметник, числівник (-ка). Имя собственное, нарицательное, собирательное - ім'я власне, загальне, збірне.

* * *

1) ім'я́, род. п. і́мені и ім'я́; (преим. о личном названии человека, о названии предметов, явлений) іме́ння, йме́ння

2) грам. ім'я́

истрепать

1) (избить в мохры) - см. Исхлестать. -пать рукава - обстріпати, пообстріпувати рукави. -пать юбку (внизу) - оббити спідницю;

2) (об одёже) шарпати, пошарпати, потріпати, халястати, схалястати; см. Истаскивать 2;

3) (лён, посконь) витіпувати, витіпати, потіпати (льон, плоскінь). См. Трепать. Истрёпанный - (об одёже: поношенный) пошарпаний, потріпаний, схалястаний. -ная книга - пошарпана, потріпана, (извне) обшарпана, об(с)тріпана книга. [Темніють оберемки школярських букварів: старі, розбиті, обтріпані (Васильч.). Обшарпані палятурки (Васильч.)]. -ное лицо - потріпане обличчя. -ться -

1) см. Исхлёстываться;

2) шарпатися, пошарпатися, зношуватися, зноситися; см. Истаскиваться 1, Изнашиваться.

* * *

несов.; сов. - истреп`ать

1) ша́рпати, поша́рпати, тріпа́ти, потріпа́ти; ( обтрёпывать) обтрі́пувати, обтріпа́ти и мног. пообтрі́пувати, обша́рпувати, обша́рпати и мног. пообша́рпувати, обстрі́пувати, обстрі́пати; ( растрёпывать) розтрі́пувати, розтріпа́ти и мног. порозтрі́пувати, розша́рпувати, розша́рпати и мног. порозша́рпувати; (одежду, обувь) зно́шувати, зноси́ти (зношу́, зно́сиш) и мног. позно́шувати, сов. поноси́ти; ( рвать) де́рти, -ру, -ре́ш и драти (деру́, дере́ш), поде́рти и подра́ти, рва́ти, порва́ти

2) (перен.: утомлять, измучивать) ша́рпати, поша́рпати; тріпа́ти, потріпа́ти; ( выматывать) вимо́тувати, ви́мотати, висо́тувати, ви́сотати; ( изнурять) висна́жувати, ви́снажити

1) прич., прил. розтрі́паний; розкуйо́вджений, розко́шланий, розкошла́чений, розті́паний; скуйо́вджений, розпа́тланий, попа́тланий, розчу́храний, розку́дланий, розкудо́вчений; (в знач. прил.: непричёсанный) розкудла́чений; (в знач. прил.: небрежно одетый) розхри́станий

2) прич., прил. розша́рпаний; розтрі́паний, потрі́паний

3) прич. поті́паний; розчу́храний

4) прич. розпле́сканий

нарости

1) на ком, на чём - наростати, нарости, (о мног.) понаростати на кому, на чому. [Стрижи пана як вівцю, - на йому шерсть наросте (Сл. Гр.). У хаті вогко, аж на стінах цвіль понаростала (Канівщ.)];

2) (выростать во множестве) наростати, нарости, виростати, вирости, (о мног.) пона[пови]ростати. [І коли ці дівчата понаростали? (Чернігівщ.)];

3) (возростать) рости, зростати, зрости, наростати, нарости; ( увеличиваться) збільшуватися, збільшитися. [Зло проти пана Бржозовського росте серед слухачів (Грінч.)];

4) (накопляться) - а) (о процентах, пене и т. п.) наростати, нарости, (диал.) привершуватися, привершитися. [Не спроможен я виплатити боргу: відсотків наросло багато (Київ). Платіть швидше, бо пеня-ж наростає (Київ). Що-року по рублеві привершується (Звягельщ.)]; б) (о капитале) наростати, нарости, нагромаджуватися, нагромадитися, акумулюватися, закумулюватися. [Нас тут не цікавить питання, чи акумулюється ціла надвартість, чи лише частина її (Екон. Наука)]. Наросший - що наріс и т. п., нарослий. [Російська дійсність не давала иншого виходу, иншої підпори нарослому тим часом незадоволенню мас (Рада)].