о+земле

прочахнути, обсохнути.

* * *

произвести и произвесть

1) (творить, рождать) родити, зродити и породити, плодити, сплодити; (о земле) зрощати, зростити що; (создавать) творити, створити, витворяти, витворити що; (делать, совершать) робити, зробити, чинити, зчиняти, зчинити, учиняти, учинити, справляти, справити що; (служить причиной чего) спричиняти, спричинити що, спричинятися, спричинитися до чого. [Я-ж бо не своєю волею родивсь на світ, мене зродила природа (Крим.). Земля все була як камінь, хліба не родила (Рудан.). Де мерзлий ґрунт нічого не зроща (Грінч.). Нічого, опріч протесту та опозиції, система репресій не витворила (Єфр.)]. -сти на свет - зродити на світ, сплодити. [Та я-ж тебе зродила на світ. Я тебе годую (Крим.). Не той тато, що сплодив, а той, що вигодував (Номис). Та бодай тая річка риби не сплодила (Чуб. V)]. -сти из себя - вродити з себе, видати з себе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)]. Страна эта -водит золото - країна ця родить (видачі) золото. Эта земля -водит много овса - ця земля родить (видає, зрощає) багато вівса. Ничтожные причины -водят часто большие перевороты - незначні причини спричиняються часто до великих переворотів (спричиняють часто великі перевороти). Это -ведёт хорошее действие - це справить (зробить) добрий вплив, це добре подіє. -дить, -сти впечатление на кого - справляти, справити, робити, зробити, чинити, вчинити враже[і]ння на кого, вразити кого. [Доклад Лаговського справив велике вражіння на з'їзді (Крим.). Той сон таке на мене зробив вражіння, що й не знаю (Кониськ.). Вражіння, яке вони чинили, нагадало мені Шіллерову баладу (Грінч.)]. -сти неприятное впечатление на кого - справити, зробити, вчинити прикре враження на кого, прикро вразити кого. Это событие -вело на него сильное впечатление - ця подія справила (зробила, вчинила) на його велике враження, дуже його вразила. -дить эффект, фурор - робити, чинити ефект, фурор. [Темні очі, натхнуті коханням, робили великий ефект (Неч.-Лев.). Його проповідь чинила фурор (Крим.)]. -сти чудо - справити, зробити чудо. [І указ сей чудо справив (Франко)]. -дить шум, беспорядок сумятицу - чинити, зчиняти, робити шум (галас, ґвалт), чинити, робити нелад, колот, бунт. [Він чинить у громаді всякий нелад (Грінч.). Погляди Д. Куліша зчинили превеликий колот і в московській, і в українській пресі (Грінч.)]. -дить, -сти опустошение - чинити, зчинити и учинити спустошення в чому, пустошити, спустошити що. -дить сон, испарину - спричиняти сон, випар. -дить давление - робити тиснення, натискати на що. -дить опыты - робити досліди;

2) (изготовлять, выделывать) виробляти, робити, виробити що, продукувати, спродукувати и випродукувати що. [Робітник виробляє ті прегарні матерії, з яких другий пошиє одежу (Єфр.). Хто робить багатство, той і повинен з його користуватись (Єфр.). Робітникові повинно-б достатися все те, що він власною працею виробить (Єфр.)];

3) (дело) переводити, перевести, робити, зробити; (исполнять) відбувати, відбути що. [Мусила стародавня Русь байдаками плавати і торги свої, і войни водою відбувати (Куліш). Атмосфера, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Н.-Рада)]. -дить следствие, дознание - переводити, провадити, робити слідство, дізнання. -дить допрос - чинити, переводити допит. -дить суд - чинити, відправляти суд. -дить ревизию - переводити (робити) ревізію, відбувати ревізію. [Сьогодні в волості одбувають ревізію (Звин.)]. -дить работу, уплату - переводити, справляти, робити роботу, виплату. -дить раздел - переводити (робити) поділ. -дить торговлю - вести, провадити торг. -дить учёт - робити облік чому. Воен. -сти смотр - перевести, зробити, учинити огляд;

4) что из чего, от чего - виводити, вивести що з чого, від чого. Он -дит свой род от знаменитых предков - він виводить свій рід під славних предків. Это слово -дят от греческого корня - це слово виводять від грецького кореня;

5) кого во что - промувати, попромувати кого в що. -дить, -сти в следующий чин - промувати, попромувати кого в вищий чин, ранг. Произведённый -

1) зроджений, сплоджений, зрощений; створений, витворений; зроблений, зчинений, учинений, справлений, спричинений;

2) вироблений, спродукований;

3) переведений, зроблений, відбутий;

4) виведений з чого;

5) попромований в що. -ться -

1) родитися, бути зродженим, плодитися, бути сплодженим, зрощатися, бути зрощеним; творитися, бути створеним, витворятися, бути витвореним, чинитися, зчинятися, бути зчиненим, учиненим, справлятися, бути справленим, спричинятися, бути спричиненим;

2) вироблятися, бути виробленим, продукуватися, бути спродукованим;

3) переводитися, бути переведеним, робитися, бути зробленим, відбуватися, бути відбутим. [Вибори до 3-ої й 4-ої дум всюди в Росії, а найбільше на Україні, переводились силами духовенства (Н. Рада), Робота дружніше одбувається, коли йде плавним, рівним ходом (Єфр.)]. Продажа -дится - продаж провадиться, торг ведеться;

4) виводитися, бути виведеним з чого и від чого;

5) промуватися, бути попромованим.

* * *

1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) учиня́ти, учини́ти; (проводить, выполнять) прова́дити (несов.), прово́дити, провести́

2) (вырабатывать, изготовлять) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити и повиробля́ти и повиро́блювати, несов. продукува́ти

3) (вызывать, порождать) виклика́ти, ви́кликати, роби́ти, зроби́ти; ( впечатление) справля́ти, спра́вити; (причинять, становиться источником чего-л.) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти

4) (давать жизнь, рождать) роди́ти и поро́джувати, породи́ти

5) ( создавать) ство́рювати, створи́ти, утво́рювати, утвори́ти

6) (кого в кого-что, кем - присваивать звание, чин) підви́щувати, підви́щити, підви́шувати, підви́сити (кого в кого-що), надава́ти, нада́ти (кому що)

7) (несов.: устанавливать происхождение кого-чего-л.) виво́дити

I. Противу, нар. навпроти, навпроть, насупроти. [Сказав пан, що приїде, щоб виїхали навпроти (Козелец.). Безглуздо хочуть вас до шлюбу потягти, а ви не кажете ні слова навпроти (Самійл.). Та не йдіть бо навпроть (Київ.). А легенький насупроти вітер несе з холодком пахощі степової рослини (Мирн.)].

II. предл. с род. пад.

1) проти, навпроти, напроти(в), супроти(в), насупроти(в), (визави) просто, напросто кого, чого. [Хлопці стояли один проти одного (Н.-Лев.). Я сів на бульварі напроти будинку (Коцюб.). Супротив двора та твоя кума (Чуб.). Хата його стоїть просто церкви (Борз.). Просто Зінька сидів зовсім білий дід (Грінч.). Напросто Лаговського містився за столом грецький консул (Крим.)]. Я живу -тив - я живу просто церкви. Поставить что -тив огня - поставити що попри огонь, просто огню. -тив неба на земле - просто (проти) неба на землі;

2) проти, супроти(в) кого, чого; (вопреки) всупереч кому, чому; на кого, на що. [Проти насильства боронюся я (Грінч.). Супротив його ніхто не встоїть (ЗОЮР. І.). І досада уперше ворухнулась в мене в серці супроти нього (Л. Укр.). Добре нам відомо, як тобі Бог помагає на всякого ворога (Куліш)]. -тив воли, желания - проти волі, мимо волі, проти бажання, всупереч бажанню, нехотячи, наперекір, через силу. Делать против ч.-л. желания - іти на супереки а ким. -тив убеждения, совести, чести - проти переконання, совісти (сумління), чести, всупереч переконанню, совісті (сумлінню), честі. -тив течения - проти води, устріть води. [Чи легше тягти проти води, чи за водою (Гр. І.)]. - тив солнца - навпаки сонця. [Вулицями обходила навпаки сонця (Квітка)]. Ошибка -тив языка, грамматики - помилка проти (супроти) мови, проти (супроти) граматики. Я -тив этого - я проти цього, я противний цьому. Это -тив закона - це проти закону, це противно законові. Лекарство, средство -тив лихорадки, насморка - ліки проти пропасниці, проти нежитю и на пропасницю, на нежить. Помощь -тив кого - поміч проти кого и на кого. [Запобігав їх помочи на Шведа (Куліш)]. Выступить, идти -тив неприятеля, войной -тив кого - вирушити, іти проти ворога и на ворога, війною на кого. Болезнь ваша -тив его болезни ничего не значит - хвороба ваша проти (супроти) його хороби нічого не варта.

* * *

1) предл. с род. п. про́ти (кого-чого); ( напротив) навпро́ти, напро́ти, супроти́ и супро́ти (кого-чого)

2) (предл. с род. п.: вопреки) про́ти (кого-чого), всу́переч (кому-чому); (вопреки воле, желанию) ми́мо

3) в знач. сказ. про́ти

процвести и процвесть

1) процвітати, процвісти, проквітати, проквітнути, красуватися, пишатися и пишати, буяти. [А в серці роскішно цвіте-процвітає злотистая квітка - надія (Л. Укр.). Калина процвітає (Метл.). Друзі кохані! У нас хай пишає вільно і думка і віра (Грінч.). Робить чоловік, та не на себе, а на других; другі з його праці живуть та пишаються, а сам він дуже мало з чого користується (Єфр.) Радуйся, земле, неповитая квітчастим злаком! Розпустись, рожевим крином процвіти (Шевч.)];

2) (известное время) процвісти, проквітнути, прокрасуватися який час.

* * *

несов.; сов. - процвест`и

1) процвіта́ти, процвісти́; проквіта́ти, прокві́тнути; (несов.: цвести) кві́тнути; (несов.: буйно) буя́ти

2) ( расцветать) розквітати, розкві́тнути, розцвіта́ти, розцвісти́, процвіта́ти, процвісти́; проквіта́ти, прокві́тнути

пустувати, порожнювати, порожнем стояти, (о земле) ваканцювати, вакувати(ся), гуляти, галювати, облогувати. [Нехай двори і городи пустують (Куліш). Руїна ся пустує вже століття (Куліш). Хата цілу зиму порожнює (Гр.). Скрізь земля ваканцює (Житом.). Чого в тебе город галює, - хіба нема чого посадити? (Гр.). Оце поле вакується цього року (Звин.). Серед розрухів та боротьби багато ланів облогуватиме (Н. Рада)]. Пустующая земля - гуляща, ваканце[ьо]ва земля, ваканець (-нця), пустизна.

* * *

несов.; сов. - растр`ескаться

возвр. - растр`еснуться

несов.; сов. - расщел`иться

1) ( волочиться по земле) волочи́тися, волокти́ся, тягти́ся, тягну́тися

2) (двигаться, следовать; передвигаться с трудом) тягти́ся, тягну́тися, волочи́тися, волокти́ся, су́нутися, су́нути, тараба́нитися; диал. плуга́нитися, плуга́нити; ( с усилием) цу́питися; ( идти с трудом) пле́нтатися, пле́нтати, чвала́ти, ча́пати, тягти́, човпти́, теле́патися, телі́патися, пле́хатися, диал. тарга́нитися, бе́йкатися

3) страд. тягти́ся, тягну́тися, таска́тися; тараба́нитися; волокти́ся; нести́ся; тягти́ся, тягну́тися, витяга́тися, витя́гуватися; тягти́ся, тягну́тися, цу́питися

1) гладки́й, опа́систий; диал. тлу́стий; ( дородный) огря́дний и огрядни́й; ( полный) по́вний

2) ( о земле) си́тий

3) (о траве) бу́йний

1) тяжі́ти, -жі́ю, -жі́єш и -жу́, -жи́ш

2) ( испытывать влечение) пра́гнути, відчува́ти (почува́ти) по́тяг

1) ( желательный) ба́жаний и бажа́ний, уго́дний; ( приятный) приє́мний; ( по нраву) до вподо́би

2) см. угодливый

3) ( удобный) вигі́дний; ( о земле) прида́тний

1) зру́чний; (комфортабельный, уютный) вигі́дний; (об одежде, об обуви) похватни́й

2) ( подходящий) зру́чний; ( своевременный) слу́шний; ( благоприятный) прида́тний, приго́жий; ( выгодный) ви́гідний

3) ( о земле) с.-х. прида́тний

1) (непрочный, некрепкий) хистки́й, хитки́й

2) (перен.: слабый, хилый) кво́лий; ( о человеке) хи́рний, хирля́вий, хи́рявий, хи́рий, хире́нний, занепа́лий, недолу́гий, недолу́жний, млі́лий, хистки́й

3) (разжиженный - о почве, о земле) хлипки́й

пусткою. [Хата стоїть пусткою]. Впусте лежать (о земле) - вакувати, -ся.

голое неприкрытое ничем место на земле) голотеча (р. -чі), голина. [Крайня хата, ще й стоїть на такій голотечі без найменшого захисту].