о+земле

(о земле клее) липкий, масткий, беручкий, чіпкий; (химич. о жидкости) густий; (о дороге) грузький, грузний, глевкий, глейкий, глеюватий, розкислий. Вязкая глинистая почва - глеюватка, липарка, липоватиця, липковиця (Вхр.). Вязко - грузько, глеювато; шлях розкис; дороги порозкисали.

* * *

1) ( тягучий) в'язки́й, в'язу́чий; ( липкий) липки́й, гле́йкий, глеюва́тий; ( топкий) грузьки́й, гру́злий, драгли́стий; (о хлебе, каше) глевки́й, гли́зявий

2) см. вяжущий 2)

рінь (р. ріни), ріння (ср. р.) нарінок (р. -нка), жорства. Смешанный с гравием (о земле) - рінуватий. Покрытый гравием - рінистий. [Рінистий берег].

* * *

нечистий, занечищений, умазаний [В мене руки нечисті, умазані], брудний, забруднений, нехарний; (о белье) чорний. [Чорна сорочка = грязная рубашка]. Грязное бельё - чорна білизна, бруд. [Ці рушнички - вже в бруд положити?]; (о дороге, о растворённой дождём земле) грязький, калний, калкий, багнистий, болотяний, розкислий. Сделаться грязной (о дороге) - розбагнитися, розкиснути, (мног.) порозкисати. [Багато дощів було, всі шляхи порозкисали]. Грязная наслойка на голове у малых детей - тімениця. Возиться с грязной работой - бабратися, баблятися. [Остогидло мені оце бабрання; зранку й до вечора бабраюся в болоті]. Грязный (о человеке, деле) - брудний, паскудний. [Брудна то справа, - далі від неї! Паскудний з нього чоловік - на всяку гидоту піде].

* * *

на земле) болото, грязь (р. грязи), грязюка, грязиво, грязота, кал, калило, каля, калюка, (тинистая) твань (р. твани), тванюка, багно, багнюка. Растоптать, размесить грязь - розгрузити (болото); (вокруг чего) обгрузити що. Валяться, возиться в грязи - барложитися, бабратися. Запачканный грязью - заболочений, закаляний. Грязь, замёрзшая или присохшая комками на дороге - груддя, грудки, колоть (р. -ти), (реже) струпаки, храпа. Грязные и смрадные подонки при производстве - чвир, чмир (р. -рю). Грязь от неопрятности (нечистота) - бруд, бруднота, брудота, нечисть (р. -сти). нехар (р. -ри). Грязь давняя на теле - леп, туриця. Грязь на голове у малых детей - тімениця. Втоптать в грязь кого (принизить) - закаляти (обкидати) болотом, упосліднити. [Закаляють тебе болотом, як зрадницю їх кастових традицій (Коцюб.). Як угнівається, то знічев'я людину не те що упосліднить, а й занапастить навіки (М. Вовч.)].

* * *

1) грязь, -зі; грязю́ка; (нечистоты, сор) бруд, -у; (топкая, жидкая) твань, -ні, боло́то, багно́, тваню́ка, багню́ка, кал, -у

2) перен. бруд, брудно́та, грязь

гуливать

1) гуляти, прохожуватися, на прохід (на прохідку) ходити; (расхаживать) похожати, (детск.) гулі, гуліньки, таруті. [По садочку я гуляю. Похожаю коло хати];

2) бенькетувати, гуляти, пити-гуляти; (на свадьбе) веселувати; (напропалую) гульма гуляти;

3) см. Бездействовать (о земле) - вакувати, -ся.

* * *

(о камне соли и т. п.) дробіння, роздрібнювання, кришіння, розкришування; (о земле) переділювання; (рассеивание) розпорошування. [Отже не обійтися ще тут без деякого, скажу так, розпорошування загального питання на дрібні теми (Єфр.)].

* * *

1) дро́блення, дробі́ння, дрі́бнення, роздрі́бнювання, роздрі́бнення, подрі́бнення, подрі́бнювання, роздробля́ння, роздро́блювання, криші́ння

2) биол. дро́блення

живать

1) жити, (уменьш. житоньки), (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. [Поет живе в серцях свого народу (Самійл.). Житоньки треба. Або ви скажете мені всю правду, або вже вам не животіть на світі (Крим.). Так моїй Марусі не животіти? скрикнув Наум (Квітка). Не довго з того часу стара ряст топтала - за тиждень і переставилася]. Жил бы вечно кто - жив-би віки вічні, віку не було-б кому. Приказал долго жить - упокоївсь, зійшов з цього світу, казав довго жити, (реже) переставився;

2) Жить где, как - жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати. [Житимеш у тітки. Та буду без отця й без матері поживати. Не на те тільки мусимо працювати, щоб люди по людському пробували, їли, вдягалися і т. и. (Грінч.). Тимоха пробував собі молодиком (Грінч.). Проживай, моя ясочко, веселою (М. Вовч.). Як їхатиме вона додому, то під'їде до нашої хати,- я їй сказала, де ми, сидимо. Петро сидить над річкою коло кузень, та кіньми туди не заїдете. Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (Стеф.). Дак воно й Козлиха там мешка? Матрона римська у турмі домує! (Л. Укр.)]. Жить весь век - вікувати. [Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (Рудан.)]. Ж. лето, зиму - літувати, зимувати [Літуватимем на хуторі, зимуватимем у Київі]. Ж. богато, широко, припеваючи - розкошувати, жити в розкошах, у достатках. Ж. привольно, на просторе - буяти. [Молодіж кидала на все літо рідні курені і серед степового простору у дикій волі буяла (Куліш). Риба в морі і в ріках буяла]. Ж. в своё удовольствие (пользоваться жизнью) - заживати життя, світу. Ж. по барски - панувати. Стараться жить на барский лад - помазатися паном, гнути на панство. Ж. бедно, с бедой - бідувати, жити лиха прикупивши, горювати. Ж. в тяжёлых условиях - тяжко бідувати, поневірятися. Ж. в бедности - жити при злиднях, убого, при вбозтві. Ж. миролюбиво (ладить) - ладнати, згоджатися. [Німець з французом у Швайцарії ладнає, а лях з москалем гризеться. Невістки якось між собою добренько згоджаються]. Ж. смежно, в соседстве - сусідити, сусідувати, сидіти поруч кого. [Германці сусідили з слов'янами]. Ж. на счёт чужого века - заживати чужий вік. Ж. уединённо - самотіти, жити самотою, відлюдно. Ж. хорошо с кем - (гал.) тривати добре з ким. Ж. в семье жены - у приймах бути, жити. Ж. воинской ратной жизнью - воячити, (архаич.) воїнствувати. Ж. чем - жити з чого, за чим. [З літератури жити не можна було, жилося з служби (Єфр.). Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили]. Ж. трудами рук своих - жити з праці рук своїх, жити з пучок. Живмя жить где - невилазно десь сидіти, дуже вчащати куди, (шутл.) лягти і встати десь, ложки мити десь. [Вона в їх і лягла і встала, а додому не дуже й навідується. Він у неї й ложки миє]. На свете всяко живёт - на світі всякого буває. Здорово живёшь - з доброго дива, ні з того ні з сього, ні сіло ні пало, гарма-дарма. [Причепився гарма-дарма]. Живущий - той хто живе десь, той що живе десь, (поселившийся) оселений, осілий десь. (См. Жительствующий). Живущий дальше - дальший. [Наважилися попитати землі в дальших панів (Грінч.)]. -щий на земле - наземний. [Наземні істоти не можуть жити в воді].

* * *

1) жи́ти (живу́, живе́ш); ( существовать) животі́ти; (проводить всю жизнь, вековать) вікува́ти, -ку́ю, -ку́єш; (чувствовать себя, поживать) ма́тися

2) (пребывать, проживать где-л.) жи́ти, прожива́ти, пробува́ти, ме́шкати; сидіти, -джу́, -ди́ш

1) (о человеке) заклопотаний, (отвлекшийся) забавлений, (сущ.) працівник. [Він жив, заклопотаний власною думкою (Коцюб.) Владика, забавлений розмовою з князем- воєводою, не ввернув уваги на його ущипливість (Ор. Левиц.)]. Этой работой -то пять человек - на цій роботі стоять п'ятеро люду. Люди -тые на военном производстве - працівники в військовому виробництві (що стоять на військовому виробництві). -тые сельским хозяйством - працівники в сільському господарстві (що стоять на сільському господарстві). Быть -няту работой в хозяйстве - працювати в господарстві, поратися коло хазяйства (на господарстві). Все одним -няты - всі про одно думають; всі про одно клопочуться (дбають). -тый (о помещении и т. п.) - замешканий, залюднений, заселений. Быть не -тому - (о земле, помещении) гуляти, вакувати, галювати. [Чого в тебе город галює, - хіба нема чого посадити?]. -тый чем (предмет) - запорожнений чим, непорожній, в роботі. [Мішок запорожнений житом. Висип у миску. - Не можна: не порожня. А де друга миска? - Так само в роботі (Звин.). У мене руки непорожні - не можу більше взяти];

2) см. под I,

I. Занимать.

* * *

1) прич. за́йнятий; захо́плений; за́браний; за́йнятий; заціка́влений, за́йнятий; захо́плений; запо́внений; заполо́нений; за́йнятий; розва́жений

2) (в знач. прил.: несвободный) за́йнятий

засохнуть засихати, засохнути и засхнути, усихати, усох(ну)ти, посихати, посох(ну)ти, посхти, (о мног.) позасихати, пос(о)хнути, повсихати, (о губах) посмагнути. [Засох, зів'яв як билина, тільки світять очі (Рудан.). Не принялись три явори, калина всихала (Шевч.). Ой у степу на долині трава посихає (Чуб.). Як та билина засихала (Шевч.). Дерево инше цвіте, друге-ж на скелі засхло (Самійл.). Бадилля на картоплі посхло (Звин.). Повсихали сади зелені (Шевч.). Посмагли губи від гарячки]. -нуть в виде коры - зачерепіти, прикоріти. [От як каша прикоріла - і не оддереш (Черн.)]. -нуть (заскорузнуть) - зашкарубнути, зашкарупіти. [Земля зашкарубла (Сл. Гр.). Як нападе нежит, то й у носі зашкарубне (Сл. Гр.). Чоботи зашкарубли]. Засохший - засохлий, усохлий, посохлий, (диал.) зісхлий; зашкарублий, зачерепілий, (о губах) посмаглі, смажні. [Тут лежав засохлий віночок (Крим.). Верби кидають зісхлим листєм (Стефаник). Ой дай палець умочити, смажні уста покропити (Пісня)]. -шее в колосе зерно - морхле зерно.

* * *

несов.; сов. - зас`охнуть

затвердлий, затверділий, задубілий, (о земле) затужавілий, забучавілий.

* * *

землепис (-су).

* * *

землеустрій (-трою), землевпорядження, земле(в)порядкування, впорядкування землі, упорядження землі.

* * *

зело, зілля, (один) зелина, (слав.) злак; (овощи) городина. [І град стане зілля ваші в нивах побивати (Руданськ.) Радуйся, земле, не повитая квітчастим злаком (Шевч.)]. -ки, бот. - зела (р. зіл). Хлебные -ки - хліб (-бу), хліба (-бів), пашня, пашниця.

* * *

1) бот. злак; -ки мн. зла́ки, -ків

2) ( травянистые растения как пища) зі́лля, уменьш.-ласк. зі́ллячко; поэз. зело́

(р. земле) навпільний, на(в)спіл (з половини) взятий або відданий, спільний. Эта нива у нас -ная - цю ниву ми з половини держимо.

* * *

несов.; сов. - истощ`иться

1) висна́жуватися, -жуюся, -жуєшся, ви́снажитися; виробля́тися и виро́блюватися, -лююся, -люєшся, ви́робитися, -блюся, -бишся; ( о земле) виро́джуватися, ви́родитися, пісні́ти, спісні́ти, сов. диал. сплоди́тися

2) виче́рпуватися, ви́черпатися, висна́жуватися, ви́снажитися

1) бот. Brassica oleracea - капуста, ум.-ласк. капустонька, капусточка, капустиця. [Ростуть як та капуста на городі (Шевч.). Поливайте капустицю, то буде родити (Чуб. V). Щоб моя капусточка була із кореня коренистая, і із листу головистая (Номис)]. Брюссельская -та - брусельська (зелена) капуста. Кочанная (вилковая) -та - качанна капуста, обычно просто капуста. Синяя, красная -та - синя, червона капуста. Огородная, парниковая -та - городня, парникова капуста. Цветная -та - кучерява, квітна капуста, цвітуха. Кочерыжка -ты - качан (-на). Кочень (вилок) -ты - головка капусти, качан (-на), ум.-ласк. качанчик (-ка). [І межи капустою доброю буває багацько гнилих качанів (Номис). Були три синки, мов три качанчики (Основа)]. -та с большим кочнем - головата, головиста, качаниста капуста. [Капуста моя качанистая (Грінч. III)]. -та с кочнем, сидящим низко при земле - низькостеблиця. -та не завившаяся в кочень - шуляк (-ка), шулик. [Шуляки будуть, а не капуста (Липов.)]. -та голенастая - голіната капуста. -та свивается в кочень - капуста в'яжеться в головки. Шинковать, крошить -ту - шаткувати, кришити капусту. Шинкованная, рубленная, крошеная -та - шаткована, січена, кришена капуста. Сечь -ту - сікти капусту. Рубленная, сеченная -та - січена капуста, сіканка. Кислая -та - квашена, кисла капуста. Щи из кислой -ты - капуста, капустка, капусниця, капусняк (-ку). Тушенная - та с колбасой (свин. мясом, салом) - біґос (-су). Горшок для варки -ты - капустіник (Гол. II). Место, где росла -та - капустище, капусник (-ку), капустянка (Вхр.). Рубить в -ту кого (врага) - на капусту сікти кого (ворога). [Як узяв ляхів, як узяв панів на капусту сікти (Лукаш.)];

2) бот., заячья -та - (Sedum Telephium) заяча капуста; (Bupleurum) ласкавець (- вцю); (Oxalis Acetosella) заячий щавель (-влю) или просто щавух (-ху). -та татарская (башкирская), Polygonum polymorphum - татарська гречка.

* * *

катывать, катнуть

1) котити, котнути, покотити, качати, покачати, точити, поточити що или чим по чому; срвн. Катить. [Котити колоду (Сл. Ум.). Скаже вона мені робити: під гору камінь точити (Пісня)]. -тают и катят большой камень - котять великий камінь. Катни ещё разок - котни ще хоч раз. -тать шаром - котити кулею. Шары -тать - котити кулі. -тать колесом - котити колесом. -тать по земле, по полу - качати по землі, по підлозі. [Вони і ну його качати та вертіти, поки аж прочунявся він (Рудч.)];

2) (кого: возить) катати, возити кого. -тать в бричке - катати бричкою. -тать на лошадях - катати кіньми. -тать в лодке - катати човном. -тать саночки (взад и вперёд) - возити саночки. -тать кого по окрестностям - возити кого по околицях;

3) (быстро, много ездить) (непереходн. знач.) катати, гонити, ганяти(ся). -тай-валяй! - жени на всю! гайда та й гайда! -тать во всю (ивановскую) - гонити на всі заставки, що-духу, скільки духу. Катнуть - покотити, покатати, махнути, податися куди; см. Покатить 2;

4) (двигаться во всю, делать что во всю) катати, валити, парити, чесати; см. Жарить 2. [Сліпому нема гори: куди попав, туди й вали (Номис). Мати парить по селу, а ми собі киснем (Рудан.). Чоботи в руках несеш, а до мене босий чешеш (Чуб.). Матюшо! катай «Гуси»! (Тобіл.)];

5) (придавать округлённую форму) катати, качати, валяти. -тать свечи - качати свічки. -тать хлебные шарики - качати кульки з хліба;

6) (что: придавать гладкость ими плоскость) качати що. [Хомиха качала корж (Н.-Лев.).]; (о белье) качати, маґлювати (о металлах) качати, вальцювати, (о шерсти) бити, валяти, валити, (о сене) громадити сіно;

7) (бить кого) чесати, пірчити, періщити кого; см. Бить, Лупить. [Явтух Рябка все знай по жижках чеше (Г. Арт.). Меч самобієць чесав уже його військо (Грінч. I). Народ як зсадив вовка, як почав пірчить (Казка). Періщили, періщили, аж пір'я летіло (Шевч.). Дощ цілий день періщить (Київ.)]. И пошёл -тать (бить) - і давай чесати. Катанный - катаний; (о белье) качаний, маґльований; (о металле) качаний, вальцьований; (о шерсти) битий, валяний; (о тесте) качаний.

* * *

1) кача́ти

2) (возить; много ездить) ката́ти

3) (плющить, вытягивать) техн. ката́ти

4) ( выделывать из битой шерсти) валя́ти

5) (перен.: стремительно, энергично действовать) ката́ти

1) (валяться перекатываясь) качатися, бути качаним. [Серед хати качалась пляшка, звалена з стола (Н.-Лев.). І внучечка качається по садку білим клубочком (М. Вовч.)]. -тается по полу, по земле - качається долі. Как сыр в масле -ется - розкошує; царство й панство має;

2) (переваливаться с боку на бок) (о животн.) качатися, викочуватися, (о людях) качатися. [Качавсь колесом і виробляв такі викрутаси (Куліш). Пес качається, щоб спину вичухати (Херсонщ.)]. -лся от боли - качався з болю. -ться клубком - качатися як клубок, клубком. -ется с пеной у рта - качається (звивається) запінений. -ться со смеху - качатися (заходитися, лягати, розлягатися) зо сміху;

3) (ездить) кататися, їздити, проїжджатися, прокатуватися, поїзденьки справляти. [І зробимо санчата, запряжемо коня та будемо кататися (Рудч.). Кататися на автомобілі (и автомобілем) (Крим.). Будемо заводити вечори з танцями, будемо прокатуватись кіньми (Н.-Лев.)]. -ться верхом - їздити, проїжджатися верхи. -ться с горки на салазках - спускатися (з гори) на санчатах (санчатами). -ться на коньках - бігати на ковзаня[а]х. -ться по льду - ковзатися, совгатися, (с)кобзатися (на льоду). [Роман ідучи до школи ковзався на льоду й увалився (Васильч.)]. -ться по Днепру - кататися (човном) на Дніпрі. Любишь -ться, люби и саночки возить - любиш яблучко, люби й оскомочку, (с иным оттенком) не терши, не мнявши, не їсти калачів.

* * *

1) кача́тися

2) ( ездить) ката́тися; ( на коньках) ко́взатися

3) страд. кача́тися; ката́тися; валя́тися

1) (вниз) донизу, вниз; (к земле) додолу; срвн. Вниз 1 и 2. Тяните -зу - тягніть донизу (додолу, вниз);

2) (внизу) внизу, нанизу; (в низине) долі, долом, низом, долиною, на долині; срвн. Внизу 1 и 2. -зу дорога становится ровнее - внизу (долом, низом) дорога рівнішає.

* * *

техн. копань (-ни).

* * *