-
41 наклонный
1) похилий, похильний, похилистий, нахилий, схилистий, (реже) спохилий, схильнистий, (косой) укісний, скісний. [Нігде мені постояти під похильним тином (Мил.). Шапка чорна похилиста (ЗОЮР I). Верба стояла крива, схилиста на став (Грінч. II). Дощ де- далі частіш стукав по укісному дашку (Корол.). Сонце скісними проміннями зазирає йому в вічі (Загірня)]. -ная плоскость - похила площа (площина), похилість (-лости), (косогор) косогір (-гору). [Буйна фантазія тручає його по похилості в якусь чорну безодню (Коцюб.)]. Катиться по -ной плоскости - котитися по похилій площі (площині), котитися по похилості (похилом), (перен.) як з гори котитися. -ное положение - похилий стан, нахиленість, похиленість, похилість (-ости), нахилення (-ння). Работать, сидеть в -ном положении - нахилившися (насхил(ь)) працювати, сидіти, працювати, сидіти на[по]хиленим. [Він сидів, на[по]хилений над книжками (Київ)]. Башня в -ном положении - вежа (башта) в по[на]хиленій (похилій), постаті, по[на]хилена (похила) вежа (башта). [Дзвіниця довго, як Пізанська вежа, перебувала в похилій постаті, аж поки не розібрано її на цеглу (М. Зеров)]. -ная шахта - похідна шахта;2) (о почве) похилий, похилистий до чого, спадистий, скосистий, згористий, убочистий. [Гора похила до річки (Вовчанщ.). Претенсійність зводить цього поета на похилу стежку рискованих експериментів (Рада). Скосиста гора (Верхр.). Двір був згористий, і до ґанку треба було під'їжджати трошки під гору (Н.-Лев.)];3) (склонный к чему) що має нахил, нахильний, схильний, прихильний, охочий до чого; з уподобанням до чого. [Він має нахил до балачок (Звин.). Нахильний до меланхолії, він на людях силувавсь удавати веселого (Крим.). Він схильний до добра (Сл. Ум.)].* * *1) похи́лий, похи́листий; ( косой) скісни́й, диал. ско́систий\наклонныйая пло́скость — спец. похи́ла площина́
ка́титься по \наклонный ой пло́скости — коти́тися до похи́лій площині́ (по похи́лості, похи́лом); (перен.) як з гори́ коти́тися
2) см. склонный -
42 напыщенно
нрч.1) (спесиво) пихато, пишно, бундючно, пиндючно. Держать себя -но - поводитися згорда (зпишна, з-висока), поводитися бундючно (пиндючно);2) (высокопарно) пишномовно, високомовно, напушисто, напушено, звисока, високохмарно. Выражаться -но - висловлюватися пишномовно (високомовно, напушисто, високохмарно). Он любитель -но выражаться - він охочий до пишномовних (напушистих, напушених) висловів (до пишних слів), у його нахил говорити звисока (напушисто), (насм.) у його нахил говорити високим (високохмарним) штилем.* * *нареч.1) пиха́то, бундю́чно; пихли́во2) пишномо́вно, високомо́вно -
43 наянливый
нахабливий, (нахальный) нахабний; (назойливый) настирливий, настирний, причепливий, назолистий, (навязчивый) нав'язливий; охочий канючити, (сщ.) канюка (общ. р.) и т. п., срв. Наян.* * *диал.наха́бний; ( назойливый) насти́рливий, насти́рний, приче́пливий -
44 небольшой
1) (по протяжению, объёму) невеликий, (поменьше) невеличкий, (малый) малий, маленький, (мелкий) дрібний. [Невелика хата (Київщ.). Серед невеличкої міської світлички (Грінч.). Яка шия! а голова невеличка (М. Вовч.). Невеличкий ще я (Тесл.). Ще нема двох маленьких коробочок (Н.-Лев.). Дрібні речі (Київщ.)];2) (по числу, по стоимости) невеликий, невеличкий. [Хитро, мудро та невеликим коштом (Котл.). Зійшлося невелике товариство (Ґ. Шкур.). Невели(ч)ка кількість людей (Київ). Невеличка сума (Крим.)];3) (недолгий) недовгий. Сказать после -шого молчания - сказати (мовити) після недовгого мовчання (недовгої мовчанки);4) (незначительный) невеликий, невеличкий, малий, маленький, незначний. [Це біда невелика (Київщ.). Невеличка (незначна) розмова (Київ). Хоч він малий серед панів чоловік, та великий розум має (Сл. Гр.)]. -шой барин - невеликий пан. -шая барыня - невелика пані. -шой голос - невели(ч)кий голос. -шое дело - невели(ч)ка справа. -шим делом - трохи, тро[і]шки, потроху. -шой души человек - невеликої душі людина. -шой любитель - невеликий (несильний) аматор. -шой охотник до чего - не дуже охочий до чого, не дуже ласий на що. -шой праздник - невели(ч)ке свято, присвяток (- тка). -шая просьба - невеличке прохання. -шой ум - невеликий (малий, обмежений) розум. -шое усилие - невели(ч)ке зусилля. С -шим - з чимсь, (с лишним) з лишкою, з гаком; срв. Лишнее (С -ним). [Заплатив три карбованці з чимсь (Київ). Їй двадцять з чимсь років (Київ)]. С -шим три года - три роки з чимсь. Дело за -шим стало - справа за малим стала.* * *невеликий, мали́й; ( поменьше) разг. невеличкий, мале́нький; ( незначительный) незначни́й; ( непродолжительный) недовгий, нетрива́лий\небольшойая наде́жда — мала́ (невели́ка) наді́я
\небольшой о́го ро́ста — невели́чкий (мали́й) на зріст, невели́кого зро́сту
\небольшойое де́ло — незначна́ спра́ва
с \небольшой и́м в три го́да — за три ро́ки з чимсь (з чи́мось)
-
45 неповоротливый
(нерасторопный) немоторний, неметкий, неворушкий, неповоротний, неповороткий, неповоротливий, неповертайливий, немний, (неуклюжий) вайлуватий, макухуватий, хамулуватий, мамулуватий, макулуватий, лантухуватий, лемішкуватий, лемехуватий, глевтякуватий, ведмедкуватий, бандуруватий, валькуватий, завалькуватий, зателепуватий, завалий, заважуватий, (диал.) заглемездий. [Він не дуже охочий до розмови та якийсь неворушкий (Н.-Лев.). Неповоротний, як пень (Кониськ.). Таке неповоротке, ведмедкувате (Запоріжжя). Отакий неповороткий, та отак плава (Мирний). Неповороткі, як воли, мислі (Кирил.). Свирид неповертайливий, мов віл (Н.-Лев.). Яка ти немна! (Номис). Чоловік хамулуватий (Сл. Гр.). Кінь і добрий та якийсь хамулуватий (Н.-Лев.). Ото ще Андрій - лантухуватий (Черкащ.). Стала така лемехувата (Г. Барв.). Глевтякувата дитина (Сл. Гр.). Він хлопець-би й нічого, та дуже ведмедкуватий (Дніпропетр.). Хлопець несміливий, бандуруватий (Свидн.). Він якийсь валькуватий, неповороткий (Хорольщ.). Завалькуватий дід (Г. Барв.)].* * *неповоротки́й; ( неуклюжий) незгра́бний, хаму́луватий; ( нерасторопный) неметки́й -
46 неприятель
1) неприятель (-теля), супротивник, (обидчик) кривдник, напасник, (враг) ворог, ум. воріженько; срв. Недруг. [Не так тії вороги, як добрії люди (Шевч.). Щоб було так важко противникам, ненависникам і усім ворогам моїм (Чуб. I)];2) неохочий, неголінний до чого, що не має охоти до чого, що має відразу до чого, неприхильник чому. Он -тель книге, печатному слову - він не охочий (не має охоти) до книжки, до друкованого слова, він книжці неприхильник (не(с)прияє);3) (внешн. враг) неприятель, ворог. [Боронити нас від неприятеля (Квітка). Страшенна сила неприятеля (Куліш)]. -тель дрогнул - ворог похитнувся (подався). -тель налегает - ворог налягає (натискає).* * *1) ( вражеские войска) во́рог, непри́ятель, -ля; ( противник) проти́вник, супроти́вник2) (человек, враждебно настроенный к кому-л.) непри́ятель; ( недруг) не́друг -
47 обязательный
1) обов'язковий, доконечний, невідмінний. [Маю обов'язкову роботу. Той звичай не був доконечний. Красу маю за невідмінний складовий елемент усякої парости в мистецтві (Єфр.)]. -ная одновременная дляг всех работа - шарварок (-рку). [Як уся громада рушить шарварком, то і недовго триватиме та праця (Л. Укр.)];2) -ный человек - готовий, охочий до послуги кому, ладен до послуги кому. Обязательно -1) обов'язково, доконче, доконечне, невідмінно. [Доконче мушу в три години там бути];2) люб'язно. [Люб'язно пояснив мені все].* * *1) обов'язко́вий; ( непременный) неодмі́нний, доконе́чний, коне́чнийобяза́тельный экземпля́р — обов'язко́вий примі́рник (екземпля́р)
2) ( услужливый) послу́жливий; ( любезный) люб'я́зний3) ( обязательственный) зобов'яза́льнийобяза́тельное письмо́ — зобов'яза́льний лист
-
48 охотный
1) (доброхотный) добровільний. -ные услуги - добровільні послуги. -ный услужник - добровільний послуг[х]ач; (охочий) - см. Охотник 1;2) -ный ряд - базар, де продають дичину і птаство живе й стріляне чи різане.* * *диал. см. охотничий -
49 пенка
1) шумовина, пінка, шумовало, шумовальце, барма; (на молоке, сливках) плівка, шкурка, кожушок. Любит -ки снимать - охочий вершки знімати;2) зоол. Motacilla trochilus - трясихвістка, (зап.) єска, ілець (р. ільця), лозиняк, підсоловій;3) мин. Milleropa polymorpha - пінка морська.* * *Iпі́нка; ( при варке варенья) шумови́ння, шумови́на; (на молоке, сиропе) плі́вка, шку́рка, кожу́шок, -шка и кожушо́к, -шка́II мин.пі́нкаIII орн. см. пеночка I -
50 подслушивание
підслухування, підслухання, підслух, (обычно во множ.) підслухи (-хів). [Посилати на підслухи (для подслушивания). Охочий до підслухів (Грінч.)].* * *підслу́хування, пі́дслухи, -хів -
51 подслушивать
подслушать підслухувати и підслухати, підслухати, (о мног.) попідслухувати кого, що. Он любит -шивать - він охочий до підслухів. Он -шал наш разговор - він підслухав нашу розмову. Подслушанный - підслуханий. -ся - підслухуватися, бути підслуханим.* * *несов.; сов. - подсл`ушатьпідслу́хувати и підслухо́вувати и підслуха́ти, підслу́хати и попідслу́хувати -
52 подслушник
-ница охочий, охоча до підслухів.* * *підслу́хувач, підслу́хач -
53 пол
I. 1) пів (только в соед. с друг. словами). Делить на-полы - ділити наполи, наполовину, пополовині, навпіл, піл-на-піл. Срв. Пополам. Работать из-полу (исполу) - робити наспіл (навпіл), у-спіл. За-пол купить - запів-ціни купити. Пол-на-пол - піл-на-піл, по-половині;2) (сторона, бок, край) бік (р. боку). [По обидва боки дороги].II. Пол - (род муж. или жен.) стать (-ти), рід (р. роду), поле. [Жіночій статі не личить таке виробляти. Люди - тільки чоловіча стать (Свидн.). Заказано було привозити на Січ жіночий рід (Куліш). А з якого поля: з жіночого чи мужичого?]. Население обоего пола - людність обох родів. Женский пол (соб.) - жіноча стать (жіноцтво, жінота). Мужеский пол (в противопол. женскому) - чоловіча стать, чоловіцтво, парубоцтво. [Кому що ласе, а їй парубоцтво]. Падкий к женскому полу - охочий (ласий) до жіноцтва. Прекрасный пол - гарний (красний) рід, біла челядь. [Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти. Турки воювали, білу челядь забирали (А. Д.)]. Сильный пол - дужий рід, чоловіцтво. II.. Пол - (дощаной) поміст (-мосту), підлога; (паркетный) тафльована підлога; (земляной) долівка, діл (р. долу). На -лу - на помості, на підлозі, на долівці, долі. [Послались долі і полягали покотом]. На пол - додолу. [Пусти дитину додолу].* * *Iпідло́га; ( земляной) долі́вка, діл, род. п. до́лу; (деревянный диал.) помі́ст, род. п. помо́стуII биол.ста́ть, -тіпрекра́сный (сла́бый, не́жный) \пол — прекра́сна стать; жіно́цтво, жінки́
си́льный \пол — шутл. си́льна стать; чоловіки́
-
54 Дынник
1) (гряда с дынями) динник, динище;2) (любитель дынь) охочий до динь, диньолюб; (разводчик дынь) динник. -
55 Желатель
хотій, хтій (р. -тія), охочий до чого. -
56 Лепёшечник
1 (любитель лепёшек) охочий до коржиків, до балабушків, до балабушок и т. п.; срвн. Лепёшка 1;2) бот. - см. Кактус. -
57 Многоохочий
дуже (вельми) охочий до чого, дуже (вельми) ласий до чого и на що. -
58 Могарычник
могоричко, могоричний (-ного), охочий до могоричів. [Ох, який ти могоричний! (Сл. Гр.)]. -
59 Надоумчивый
порадливий, охочий (радий) напоумляти. [Ой, ти мати та порадлива! (Пісня)]. -
60 Накатистый
1) накотистий;2) (охочий накатывать гурьбой) навалистий.
См. также в других словарях:
охочий — См … Словарь синонимов
ОХОЧИЙ — ОХОЧИЙ, см. охота. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
охочий — ОХОЧИЙ: Охочие люди, истор., арх – Добровольцы, люди, по своей воле отправлявшиеся в Сибирь. – Охочие могут челобитную подать воеводе князю Ивану Самойловичу… Много ли охочих то в Тунгусы? (1. 210). Сл.РЯ XI XVII. 14. 86: охочий «добровольно… … Словарь трилогии «Государева вотчина»
ОХОЧИЙ — ОХОЧИЙ, охочая, охочее; чаще кратк. охоч, охоча, охоче (обл.). Имеющий сильную склонность к чему нибудь, крайне любящий что нибудь. «Охочи по магазинам бегать.» Салтыков Щедрин. «И выпить не дурак и пошутить охоч.» Салтыков Щедрин. «Охоча она до… … Толковый словарь Ушакова
ОХОЧИЙ — ОХОЧИЙ, ая, ее; оч, до чего, на что и с неопред. (прост.). Имеющий охоту 2 (в 1 знач.), пристрастие (в 1 знач.) к чему н. Охоч погулять. Охоч до сладкого. О. на работу. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
охочий — Охочий: в окр. значенні: доброволець [52] … Толковый украинский словарь
охочий — I. ОХОЧИЙ разг. ОХОЧИЙ, разг. охотливый II. охотно, охочий … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
охочий до вина — пьющий, пьяница, алкоголик, не дурак выпить, слабый на вино, любитель выпить Словарь русских синонимов. охочий до вина прил., кол во синонимов: 6 • алкоголик (84) • … Словарь синонимов
охочий до чужого добра — вороватый, нечистый на руку, на чужое добро прост Словарь русских синонимов. охочий до чужого добра прил., кол во синонимов: 3 • вороватый (16) • … Словарь синонимов
Охочий — прил. разг. сниж. 1. Изъявляющий желание, готовность к чему либо. отт. Добровольно берущийся за выполнение какого либо поручения, задания. 2. Имеющий склонность, особое расположение к чему либо. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
охочий — охочий, охочая, охочее, охочие, охочего, охочей, охочего, охочих, охочему, охочей, охочему, охочим, охочий, охочую, охочее, охочие, охочего, охочую, охочее, охочих, охочим, охочей, охочею, охочим, охочими, охочем, охочей, охочем, охочих, охоч,… … Формы слов
