Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

от+себя

  • 121 лгать

    1) неправду казати, брехати, (иногда) побріхувати, (шутл.) москаля везти (підпускати), смаленого луба плести, в брехунівку заїздити; см. Врать. [Брехати не ціпом махати (Номис). Бреше, як шовком шиє (Номис). Підвезе він вам москаля (Куліш)]. -ать на исповеди - на сповіді неправду казати, (шутл.) попа в решеті возити. -ать в глаза - в живі очі брехати. Он лжёт, как по писанному - бреше, як із книги чита (вичитує). Кто лжёт, тот и крадет - хто уміє красти, той уміє й брехеньку скласти (Номис);
    2) см. Обманывать;
    3) (на кого, перед кем, кому, в чём-л., на что-л.) неправду казати, брехати на кого, перед ким, кому, в чому, набріхувати на кого; срвн. Облыгать. Он нагло лжёт на меня - він нахабно бреше (набріхує) на мене. Зачем ты лжёшь на себя? - нащо ти на себе набріхуєш (клеплеш, пеню зводиш)?
    * * *
    бреха́ти

    Русско-украинский словарь > лгать

  • 122 ловко

    нрч.
    1) спритно, моторно, метко, жваво, проворно, в'юнко, звинно, зручно, вправно, промітно, дотепно, змисно, імкливо; срв. Ловкий. [Тихенько, але спритно вкладається на лаву (Л. Укр.). Ластівки зручно хапали всяких комашок (М. Грінч.). Прудко та звинно зіскакує з рундука (Л. Укр.). Снопи кладу метко (Г. Барв.)]. -ко танцовать - зграбно (звинно) танцювати; (умело) вправно танцювати. Он всё делает -ко - він усе робить (у його все робиться) спритно (моторно, метко, вправно, зручно, з руки), у його є вітер у руках. -ко лгать - гладко брехати. Он -ко выпутался из беды - він спритно позбувся халепи. Я его -ко провёл - я його спритно (хитро) одурив;
    2) (удобно) зручно, вигідно; імко, похватно; (мётко) замашно. [Чи тобі зручно нести? (Мирг.). Похватно склав рядно (Полт.). Цією гилкою замашно бити (Луб.)]. -ко сшитое платье, -ко пошитая обувь - доладно (до ладу) пошите вбрання, взуття. -ко (по мерке, по ноге) сделанный - як улитий. [Як улиті чоботи (Золотон.)]. Платье -ко сидит - вбрання гарно (доладно, до ладу) лежить. Мне в этом платье не совсем -ко - мені в цьому вбранні не зовсім вигідно (вільно, зручно). -ко ли мне итти туда? - чи яково, чи випадає мені йти туди? Он чувствовал себя не совсем -ко - йому було трохи ніяково; срв. Неловко;
    3) (метко) влучливо, влучно. Он -ко стреляет из ружья - він улучливо б'є з рушниці. Он -ко попал в цель - він влучно поцілив до мети. -ко сказано - влучно, дотепно сказано. Ловче - спритніше, моторніше и пр.
    * * *
    1) нареч. спри́тно, згра́бно, ме́тко, уда́тно; зуга́рно; впра́вно; влу́чно; вда́ло; зру́чно, вигідно
    2) (в знач. сказ.: удобно кому) зру́чно, вигі́дно
    3) (нареч.: хорошо) до́бре, гара́зд; ( красиво) га́рно

    Русско-украинский словарь > ловко

  • 123 ложь

    неправда, (грубее) брехня, (вульг., диал.) брех (-ху), (редко, устар.) лжа, олжа, лож (р. лжи), (фальшь) ф[хв]альш (-шу, м. р.); ум. неправдонька, брехенька. [Всяка неправда - гріх (Номис). А неправда-ж! я того не казав (Сл. Гр.). Що правда, то не брехня (Грінч.). Обіцяла гостинця, дак оце й принесла, щоб не буть у бреху (Переясл.)]. Ложь о ком - брехня про кого, (действие) набріхування на кого. Это похоже больше на ложь, чем на правду - це більше на брехню скидається, ніж на правду; це може й правда, та щербата (щербатенька). Сплетение лжи - клубок брехень. У него что ни слово, то ложь - він з брехнею не розминається; віц що не скаже, то збреше. Он ни на шаг без лжи - він що ступне, то й (з)брехне. Это явная ложь - це видима (очевидна) неправда (брехня). Чистейшая ложь - справжнісінька брехня. Уличать, (из)обличать во лжи кого - виявляти (виводити, виказувати) брехню чиюсь, когось. Обвинять во лжи кого - винуватити, обвинувачувати в брехні кого, брехню завдавати кому. [Мені старій та брехню завдала (Грінч.)]. Приобретать, приобрести -жью что - здобувати, здобути брехнею, (вульг.) вибріхувати, вибрехати що. [Циган що вибреше, те й його (Рудч.)]. Оправдываться, оправдаться, отделываться, отделаться -жью - вибріхуватися, вибрехатися, відбріхуватися, відбрехатися. [Брехнею не вибрешешся (не відбрешешся) (Номис)]. Оправдывание себя посредством лжи - вибріхування, відбріхування.
    * * *
    непра́вда, ви́гадки, -док; брехня́

    Русско-украинский словарь > ложь

  • 124 лощить

    1) (наводить лоск) лощити, налощувати, вилощувати, ґлянсувати, ґлянцювати; (у сапожников) клесувати що;
    2) (ткань, бумагу) налощувати, (галом) галити що;
    3) судостр. - дранкувати (корабельні фуги);
    4) (бельё: бить вальком) прачити, прачувати; (катать вальком) качати (білизну), (на станке) маґлювати;
    5) (орехи) лузати, лущити (горіхи);
    6) кого - чистити, дуба[о]сити, дубцювати, лупцювати кого; см. Дубасить;
    7) (о птице, ср. зал.) буяти, ширяти, пливти, плисти в повітрі. Лощён(н)ый, нрч. -
    1) лощений, налощенний, вилощений, ґлянсований, виґлянсуваний; клесований, виклесуваний;
    2) налощений, галений, вигалений. -ться -
    1) (быть лощимым) лощитися, налощуватися, вилощуватися, ґлянсуватися, ґлянцюватися; бути налощуваним, ґлянсованим и т. п.;
    2) (лощить себя) при[ви]гладжуватися, за[при]чісуватися.
    * * *
    лощи́ти

    Русско-украинский словарь > лощить

  • 125 любить

    -бливать
    1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) кохати, любити кого, кохатися, любитися в кому. [Ой, знаю, знаю, кого кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю (Пісня). Ой, знати, знати, хто кого любить: горне до серденька, ще й приголубить (Пісня). Любиш батька, матір, а кохаєш милого (Мирн.). Нема тії дівчиноньки, що я в ній кохався (Метл.)]. -бить сильно, крепко - дуже, тяжко, рідно, рідненько кохати, любити кого. [Я люблю тебе рідненько (М. Вовч.)]. Он её -бил безумно - він її шалено кохав. -бить пылко, страстно - палко, жагуче кохати, любити кого. -бить искренно - щиро кохати, любити кого. Кого -лю того и бью - хто кого любить, той того й губить. -бить друг друга - кохати, любити одно одного, кохатися, любитися; срв. Любиться. [Любімося, кохаймося, як ті голубочки (Пісня). Ой, коли ми кохалися, сухі дуби розвивалися (Пісня)];
    2) (питать расположение к кому, к чему) любити, полюбляти, залюблювати и -ляти кого. [Усі його в нас любили, - балакливий був чоловік, веселий, громадський (М. Вовч.). Всі сусіда полюбляють (Пісня). Вовки, бачте, вовкулаку не залюблюють (Г. Барв.)]. -бить друг друга - любитися, мати любов між собою. [Любітеся, брати мої! (Шевч.)]. Он -бит родителей - він любить батьків. Я тебя -лю как самого себя - я тебе люблю як себе самого. -бить родину - любити батьківщину, рідний (свій) край. -бить больше всего на свете - любити над усе в світі. [Над усе в світі любив ті деревця (М. Вовч.)];
    3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) любити, полюбляти, бути охочим, ласим до чого, любитися, кохатися в чому. [Люблю розмовляти (Шевч.). Не полюбляю я цього (Зміївщ.)]. Он -бит труд - він любить працювати, він охочий до праці. Я -лю фрукты - я люблю садовину, мені садовина до смаку (смакує). Я -лю жизнь в деревне - я люблю (мені до вподоби) жити на селі. Я больше -лю это блюдо - мені смакує більше ця страва. Я -лю больше эту работу - мені ця робота більше до вподоби, я волію цю роботу; срв. Предпочитать. Он -бит свободу - він любить волю. Он -бит гулять - він любить (охочий, ласий) гуляти. Она -бит пение - вона любить співи, охоча до співів. Он -бит выпить - він любить чарку, він ласий (голінний) до чарки, (шутл.) до скляного бога. Это растение -бит тень - ця рослина любить холодок. Сосна -бит песчаную почву - сосна любить піскуватий ґрунт. Деньги -бят счёт - гроші лічбу люблять. -бишь кататься, -би и саночки возить - любиш узяток, люби й даток; заїздив конячку - неси сам кульбачку. -бить науку, искусство, театр - любити науку, мистецтво, театр, кохатися в науці, у мистецтві, в театрі, бути охочим до науки, до мистецтва, до театру;
    4) (жалеть) жалувати. [Чи добре тобі тут, сину, чи жалують тебе? (Н.- Лев.)]. Любящий - що любить, що кохає; (полный любви) люблячий, люб'ячий, прихильний. [Люблячою рукою списує Бордуляк (Єфр.). Такий він люб'ячий до мене (М. Вовч.). Прихильним оком подививсь на сина (Крим.)]. -щий что (любитель чего) - охочий, щирий, голінний, ласий до чого, на що; срв. Любитель. -щий детей - дітолюбний.
    * * *
    (кого-что) люби́ти, полюбля́ти (кого-що); подо́бати (кого-що); ( питать любовь к чему) коха́тися, милува́тися (в чому); (преим. быть влюблённым) коха́ти

    Русско-украинский словарь > любить

  • 126 люди

    I. 1) люди (-дей, -дям, -дьми), ласк. людоньки, людочки, (мир, общество) мир (-ру), громада; срв. Люд, Народ. [Бог богом, а люди людьми (Номис). Узяв роздав горілку людям (Март.). Ой, людоньки! Ой, людоньки, пустіте! (Л. Укр.). Людочки добрі, побіжіть за ним (Мирн.). Миру-миру до їх приходило (Гнід.)]. Молодые -ди - молоді люди, (молодёжь) молодь (-ди), (парни) парубоцтво. Старые -ди - старі люди. Окольные -ди - околичні люди. Сведущие -ди - досвідчені (тямущі) люди. Рабочие -ди - робітні (робочі) люди, робітники, соб. робітництво. Он не умеет обращаться с -ми - він не вміє поводитись із людьми. Все -ди смертны - всі люди вмирущі, смерти не відперти, всім нам там бути. Что вы за -ди? - Що ви за люди? Хто ви такі? Що ви таке? Порядочные -ди - порядні (пристойні) люди. Это очень опасные -ди - це дуже (з їх дуже) небезпечні люди. Он выходит из ряда обыкновенных -дей - з його непересічна людина. Все мы -ди, да не все человеки - всі ми люди, та не всі людський образ маємо. -ди говорят - люди кажуть, (поговаривают) дейкають, подейкують, плещуть. Добрые, злые -ди - добрі, лихі люди. [Не так тії вороги, як добрії люди (Шевч.)]. На -дях и смерть красна - на людях і смерть не страшна, гуртом і вмерти не страшно. -дей много, а человека нет - людей сила, а людини немає. Народу-то, народу - ровно -дей - миру-миру, як людей. На свете не без добрых -дей - в світі не без добрих людей. За -ми говорю - за людьми кажу; коли люди брешуть, то й я з їми. Вывести в -ди - вивести в люди, (о мн.) повиводити в люди. Выйти в -ди - вибитися в люди, вилюдніти. Что -дям, то и нам - що людям, те й нам; що громаді, те й бабі. И мы не хуже - дей - і ми не гірші за людей, і ми як люди, і ми по-при люди. В чужих -дях - між чужими людьми. Вас же за -дей считают - вас же за людей мають. На -дях - прилюдно, на людях; срв. Публично. Пойти в -ди - піти (по)між люди, піти на люди. [Не йди між люди (Шевч.)]. -дей посмотреть и себя показать - себе показати і на людей подивитися. На собрании было много -дей - на зборах було багато людей, сила людей (люду), на збори зійшлася велика громада. Покрыться -ми - укритися людьми, залюднитися. [Майдан на хвилину ожив, залюднився (Коцюб.)];
    2) (слуги) люди, челядь (-ди), наймити, наймиття (-тя), слуги. [Дворова челядь (Сторож.). В тебе наймиття лихе (Пісня)]. Ваши -ди хорошо служат - ваші слуги (люди) добре служать. Он отпустил всех своих -дей - він повідпускав (з дому) всіх своїх слуг (людей).
    II. Люди (назв. буквы Л в ц.-сл. азб.) - люди.
    * * *
    лю́ди, -дей

    в лю́дях — на лю́дях, при лю́дях; ( публично) прилю́дно

    Русско-украинский словарь > люди

  • 127 лямка

    1) (ремень чересплечн.) лям(к)а, тягло. [Сюди ходили запорожці на заробітки до лями (Сторож.)]. Тянуть -кой, идти -кой - лямувати, вести тягом (на тяглі), тягти на тяглі. [Ведуть за кодоли на тяглі галеру (Дн. Ч.). Невід на тяглі тягнуть до одмілу (Черкащ.)]. Тянуть -ку - тягти лям(к)у, тягти тягло, (перен.) тягти ярмо, біду тягти. [Доведеться до кінця віку біду тягти (М. Гр.). З дня на день тягти ярмо буденної праці (Єфр.)]. Надевать -ку, запрягать в -ку - залямовувати, запрягати у лям(к)у, лямувати кого. [Запрягають у лямку, лямують волів (Сл. Гр.)]. На себя надевать -ку, запрягаться в -ку - залямовуватися, запрягатися у лям(к)у. [Два чоловіки залямовуються і тягнуть невід до берега (Яворн.)]. Надел -ку, так тяни - коли взявся за гуж, не кажи, що не дуж (Номис); сидиш у ряду, то й тягни біду (Приказка). Тяни -ку, пока не выкопают ямку - тягни ярмо, доки віку; на тім світі спочинеш;
    2) (шлея) шлея, шлейка;
    3) (ошейник) нашийник.
    * * *
    лямка; ( в одежде) шле́йка

    тяну́ть (тере́ть) ля́мку — перен. тягти́ (тягнути, те́рти) ля́мку (ярмо́)

    Русско-украинский словарь > лямка

  • 128 маленький

    малий, маленький, маненький, дрібний, дрібненький, невеликий, невеличкий. [З малої іскри великий огонь буває (Номис.). Голова велика, а шапочка маленька (М. Вовч.). Заганяла дрібні пташки до бору (Пісня). Жінка маненька, коротесенька (М. Вовч.). Одна тільки дрібненька увага (Грінч.). Сини мої невеликі, нерозумні діти (Шевч.). Тече річка невеличка (Пісня)]. Вот такой -кий - отакий маленький (дрібненький), тіленький, оттіленький, тілесенький, оттілесенький. -кий ребёнок, -кие дети - мала (маленька) дитина, маленькі, дрібні (дрібненькі) діти. [Хто зна, як би прожила з дрібними дітьми (Л. Укр.). Ви мене посиротили і дрібненькі діти (Милорад.)]. -кие ручки - маленькі (маненькі, малесенькі) ручки (ручечки), малі (дрібні, дрібненькі) рученята, ручиці. -кий да удаленький - маленький та сміленький. -кая птичка, да ноготок остёр - мала іскра, а поле спалить. Когда был -ким - як був малим (маленьким), малим, маленьким бувши. Вести себя как -кий, уподобиться -кому - змалитися, умалитися. [Ото змалилася - зазмагалася з дитиною (Харк.)]. -кого роста - маленький (малий, низький) на зріст, малорослий, низькорослий. -кая лошадь - маленький (невеличкий) коник. -кое состояние - невеличкі гроші, грошенята. -кий доход - невеликий прибуток. Играть по -кой - грати на малі гроші. См. ещё Малёхонький, Малёшенький.
    * * *
    мале́нький

    Русско-украинский словарь > маленький

Страницы

См. также в других словарях:

  • себя — себе, собой и собою, о себе. местоим. сущ. Указывает на отношение действия к самому производителю действия (подлежащему), соответствуя по смыслу личным местоимениям любого лица и числа. Бояться за себя. Испытать на себе. Жить только для себя.… …   Энциклопедический словарь

  • СЕБЯ — СЕБЯ, себе, собою и собой, о себе, им. нет, мест. возвратное. 1. Указывает направленность действия на самого производителя действия (подлежащее), заменяя по смыслу личные местоимения любого лица и числа. «Я Сам себя знаю, сам.» Гоголь. «И ты с… …   Толковый словарь Ушакова

  • себя — местоимение, употр. наиб. часто Морфология: (нет) кого? себя, кому? себе, (вижу) кого? себя, кем? собой, о ком? о себе 1. Если кто либо думает о себе, говорит о себе, любит себя, то это означает, что действия или намерения этого человека… …   Толковый словарь Дмитриева

  • СЕБЯ — СЕБЯ, себе, собой (собою), о себе, мест. возвр. 1. Указывает на обращённость действия на самого производителя действия, заменяя по смыслу личные местоимения. Знать самого с. (свой характер или свои силы, возможности). Поставить себе какую н. цель …   Толковый словарь Ожегова

  • СЕБЯ — СЕБЯ, мест., ·возвр. взамен личному, при ·возвр. действи; им. нет: себя, себе, себя, собою, о себе, всех лиц, родов и чисел одинаково. Знай всяк сам себя, или заботься о себе. Всяк себе норовит. Всякое дело само по себе, особо, отдельно. Себя бы… …   Толковый словарь Даля

  • Себя-Режу-Без-Ножа Достабль — Себя Режу Без Ножа (С. Р. Б. Н.) Достабль (англ. Cut Me Own Throat (C.M.O.T) Dibbler)  персонаж книг серии «Плоский мир» Терри Пратчетта. Уроженец Анк Морпорка. Уличный торговец товарами вразнос. Содержание 1 Персонаж 2 Внешность …   Википедия

  • себя — (10) А. Возвр. местоим. 1. Указывает направленность действия на того, кто производит это действие, заменяя по смыслу личное местоимение: Сами (Куряни) скачють, акы сѣрыи вълци въ полѣ, ищучи себе чти, а князю славѣ. 8. Русичи великая поля… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

  • Себя не слышать от радости — СЕБЯ НЕ СЛЫШАТЬ от радости. Устар. Экспрес. Полностью отдаваться радости, восторгу. Когда сын примет, бывало, отца хорошо, то старик себя не слышит от радости (Достоевский. Бедные люди). А сестра её Ефросинья и себя не слышит от радости (Лесков.… …   Фразеологический словарь русского литературного языка

  • себя — укр., блр. себе, др. русск., ст. слав. себе, болг. себе (Младенов 576), сербохорв. сѐбе, словен. sеbе, чеш. sеbе, польск. siebie, в. луж. sebje, н. луж. sеb᾽е. Праслав. *sеbе, в то время как русск. я возникло или фонетическим путем (Шахматов),… …   Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

  • Себя — мест. 1. Употребляется при указании на обращенность действия на самого производителя действия. 2. Относительно себя, о себе. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • Себя... — себя... Начальная часть сложных слов, вносящая значение: действие, названное во второй части слова, направлено на самого себя (себябичевание, себяобвинение, себяобольщение и т.п.). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»