-
1 отлучать
отлучить что, кого от чего відлучувати и відлучати, відлучити кого, що від кого, від чого, вилучати, вилучити що, кого з (редко від) чого, від кого, (о мног.) повідлучати, повилучати. -чать телят - відлучати телята. -чить ребёнка (от груди) - відлучити дитину (від грудей, цицьки). -чить от церкви - відлучити від церкви, вилучити з церкви. Отличаемый - від[ви]лучуваний. Отлучённый - відлучений, вилучений, (отречённый) відречений.* * *несов.; сов. - отлуч`итьвідлуча́ти, відлучи́ти -
2 отделять
отделить1) (часть от целого) відділяти, відділити, (отрешать, разделять) відлучати, відлучити, різнити, відрізняти, відрізнити, відокре[о]млювати, відокре[о]мити кого, що від кого, від чого. Он -лил ему половину своего состояния - він відділив йому половину свого статку. От Украины насильственно -лили Галицию и Волынь - від України силоміць відділено (відлучено) Галичину та Волинь. -лять свой скот (овец, коров) от чужих (из стада) - відлучати свою худобу (вівці, корови) від чужих, вилучати свою худобу з (з-поміж) чужих (з отари, з череди). -лять добрых от злых - відлучати добрих від злих. -лять (отличать) себя от прочих народов - відрізняти (відмежовувати) себе від инших народів. -лить сына, сыновей (дав надел) - відрізнити (відділити, відселити) сина, повідрізняти (повідділяти, повідселяти) синів;2) (отграничивать) відмежовувати, відмежувати, ділити, відділяти, відділити що від чого;3) физиол. и4) хим. - см. Выделять 5. Отделённый - відділений, відлучений, відрізнений, відокре[о]млений; відмежований.* * *несов.; сов. - отдел`ить1) відділя́ти, відділи́ти; (изолировать, обособлять, отграничивать) відокре́млювати, відокре́мити, відмежо́вувати, відмежува́ти; (отъединять, обособлять) відрізня́ти, відрізни́ти; ( отлучать) відлуча́ти, відлучи́ти; ( выделять из стада) вилуча́ти, ви́лучити; (несов.: отхватить) відпаюва́ти2) ( выделять из имущества) відділя́ти, відділи́ти, відрізня́ти, відрізни́ти -
3 отлучить
см. отлучать -
4 отторгать
отторгнуть відривати, відірвати, відсмикувати, відсмикнути що від чого. [Одірвав дошку від паркана]; (перен.) відривати, відірвати, відчахнути що, кого від чого, від кого. Срв. Отлучать. Отторженный, отторгнутый - відірваний. Земли, -тые от Украйны - землі, відірвані від України.* * *несов.; сов. - отт`оргнутьвідрива́ти, відірва́ти, відторга́ти, відто́ргнути
См. также в других словарях:
ОТЛУЧАТЬ — ОТЛУЧАТЬ, отлучить что, б. употр. кого от чего; отторгать, отрешать, отделять; отдалять, у(от)странять; исключать, ставить на окроме. Яблоню надо разводить шире, отлучая ветви от лесины. На Украйне, телят не отлучают, а корова доится с припуском … Толковый словарь Даля
отлучать — См … Словарь синонимов
ОТЛУЧАТЬ — ОТЛУЧАТЬ, отлучаю, отлучаешь (книжн. устар. и церк.). несовер. к отлучить. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
отлучать — ОТЛУЧИТЬ, чу, чишь; чённый ( ён, ена); сов., кого (что) от кого чего (книжн.). Изгнать из какой н. среды; лишить возможности какой н. деятельности, общения с кем н. О. от церкви (официально отторгнуть из лона церкви, исключить из религиозной… … Толковый словарь Ожегова
Отлучать — несов. перех. 1. Лишать общения, связи с кем либо или с чем либо. 2. Запрещать участие в каких либо мероприятиях, отстранять от общественной деятельности по каким либо чаще идеологическим причинам. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
отлучать — отлуч ать, аю, ает … Русский орфографический словарь
отлучать — (I), отлуча/ю(сь), ча/ешь(ся), ча/ют(ся) … Орфографический словарь русского языка
отлучать — см. Отлучить … Энциклопедический словарь
отлучать — см. отлучить; а/ю, а/ешь; нсв … Словарь многих выражений
отлучать — ОТЛУЧАТЬ, несов. (сов. отлучить), кого что от чего. Объявлять (объявить) верующего вне церкви за преступления против веры [impf. to excommunicate, unchurch]. Папа Римский отлучал от Церкви куривших и нюхавших табак. Отец Олимпий проклял и отлучил … Большой толковый словарь русских глаголов
отлучать(ся) — от/луч/а/ть(ся) … Морфемно-орфографический словарь
