-
1 наобіцяти
наобещать; насулить -
2 обіцяти
-
3 пообіцяти
= пообіця́тисяобеща́ть, пообеща́ть, пообеща́ться, посули́ть -
4 приобіцяти
см. приобіцювати -
5 квацати
= ква́цяти1) разма́зывать2) (при игре в пятнашки, в лапту) пятна́ть, са́лить -
6 обіцювати
-
7 обіщати
-
8 обквацати
= обква́цятиизма́зать -
9 пообіцятися
см. пообіцяти -
10 цятинка
-и; = цяти́ночка, -и1) то́чечка; пя́тнышко; кра́пинка2) ка́пля; ка́пелька
См. также в других словарях:
наобіцяти — я/ю, я/єш, док., перех., розм. Багато пообіцяти … Український тлумачний словник
обіцяти — я/ю, я/єш, недок., перех. і без додатка. 1) Давати обіцянку кому небудь; зобов язуватися зробити щось, діяти певним чином. || Запевняти кого небудь, що він одержить, матиме щось. 2) Подавати надії на що небудь; провіщати що небудь … Український тлумачний словник
пообіцяти — я/ю, я/єш, док., перех., з інфін. або спол. що і без додатка. Дати обіцянку кому небудь зробити щось або дати що небудь. || Запевнити когось у здійсненні чого небудь; висловити передбачення про здійснення чогось. || Висловити погрозу … Український тлумачний словник
приобіцяти — див. приобіцювати … Український тлумачний словник
обіцяти — [об іц’а/тие] ц а/йу, ц а/йеиш … Орфоепічний словник української мови
наобіцяти — дієслово доконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
обіцяти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
пообіцяти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
приобіцяти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
цятина — іменник жіночого роду розм … Орфографічний словник української мови
цятинка — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови