-
1 обрубувати
техн. обруба́ть (отсекать, отрубать) -
2 обрубать
-
3 обкалывать
обколоть1) обколювати, обколоти, обрубувати, обрубати, (о мног.) пообколювати, пообрубувати;2) обшпилювати, обшпилити, (о мног.) пообшпилювати. Обколотый - обколений, обшпилений.* * *I несов.; сов. - обкол`оть(скалывать снаружи, сверху) обко́лювати, обколо́тиII несов.; сов. - обкол`оть( наносить повреждения уколами) обко́лювати, обколо́ти -
4 обрубать
обрубить обрубувати, обрубати, обтинати, обтяти, обсікати, обсікти. [Обтяли всі гілки на тополі. Треба обрубати кригу на колодязі]. -бать, -бить от мелких ветвей, сучьев - обчухрувати, обчухрати, (во множ.) почухрати. -бить только нижние ветви - підчухрати, (во множ.) попідчухрувати. [Попідчухрував дубочки, - які рівненькі стоять]. -бить лёд вокруг чего-либо вмёрзшего в лёд - ополонити що. Обрубленный - обрубаний, обтятий; обчухраний.* * *I несов.; сов. - обруб`ить(отсекать, отрубать) обру́бувати и обру́блювати, обруба́ти и пообру́бувати и пообру́блюватиII несов.; сов. - обруб`ить( подшивать) підру́блювати, підруби́ти и попідру́блювати, несов. руби́ти -
5 Ко[а]рнать
обко[а]рнать об[від]тинати, об[від]тяти, обчухрувати, обчухрати, обчикрижувати, обчикрижити. [Щоб крилець хтось не обчухрав (Греб.)]; (только о крыльях) боркати, приборкувати, приборкати, (слегка) підборкувати, підборкати кого, крила кому; (уши, хвост) обрубувати, обрубати, урізувати, урізати (вуха, хвіст (хвоста)). -
6 Обка[о]рнать
обчикрижувати, обчикрижити, (во множестве) пообчикрижувати. [Рукава трохи обчикрижу (Гліб.)]; (о крыльях) приборкувати, приборкати. [Приборкаю усім орлятам крила (Куліш)]; (уши, хвост) обрубувати, обрубати.
См. также в других словарях:
обрубувати — ую, уєш, недок., обруба/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Відокремлювати щось одне за одним від чого небудь ударами гострого знаряддя; відтинати, відрубувати. || Укорочувати, відтинаючи частину, кінець чого небудь ударом гострого знаряддя. ||… … Український тлумачний словник
обрубувати — 1) = обрубати (очищати дерево від гілок, сучків, кори), обчухрувати, обчухрати, чухрати, обтісувати, обтесати (перев. кору) 2) див. відрубати … Словник синонімів української мови
обрубувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
обрубати — див. обрубувати … Український тлумачний словник
обрубка — I и, ж. Дія за знач. обрубувати. II и, ж., крав. Опушка, оздоблення кожуха … Український тлумачний словник
обрубування — я, с. Дія за знач. обрубувати … Український тлумачний словник
обрубуватися — I ується, недок., обруба/тися, а/ється, док. 1) Відокремлюватися, відпадати внаслідок удару (про шар, шматок чого небудь). 2) тільки недок. Пас. до обрубувати. II уюся, уєшся, недок., обруба/тися, а/юся, а/єшся, док., заст. Ставити з усіх боків… … Український тлумачний словник
обчухрувати — ую, уєш, недок., обчухра/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Обдирати, оббивати, обламувати, обрубувати (гілля, листя і т. ін.). || безос. 2) тільки док., перен., розм. Дуже побити. 3) перев. док., перен. Обманом, хитрощами відібрати майно, гроші … Український тлумачний словник
окирковувати — ую, уєш, недок., окиркува/ти, у/ю, у/єш, док., перех., буд. Обколювати, обрубувати, оббивати киркою поверхню чого небудь … Український тлумачний словник
присікати — а/ю, а/єш, недок., присікти/, січу/, січе/ш, док., перех., рідко. Обрубувати, обсікати … Український тлумачний словник
чухрати — а/ю, а/єш, недок. 1) перех. Обламувати, обрубувати гілля на дереві, стовбурі; очищати від листя, кори. 2) перех. Чесати, очищати вовну від домішок, сміття. 3) перех., розм. Завдавати ударів кому небудь, сильно бити, шмагати кого небудь; дубасити … Український тлумачний словник
