-
121 неиссякаемый
1) (невысыхаемый) несхнучий, невисиханий. [Твій образ чистий несхнучі сльози туманять (Самійл.)];2) (неисчерпаемый) невичерпний, невичерпанний, (редко) незсякний, незсяклий (неистощимый) безпереводний, невиводний; срв. Неисчерпаемый. [Невичерпний запас енергії (Київ). Невичерпна любов (А. Любч.). Плита та примус, - невичерпні джерела колотнечі (В. Підмог.). Невичерпанний запас потенціяльної сили (Крим.). Незсякле джерело веселости (Н.-Лев.)].* * *невиче́рпний -
122 неувядаемый
1) (о цветах) невідцвітний, неоцвітний, нев'янущий, (зап.) нев'ядущий, нев'ялий;2) (перен.) нев'янущий, (зап.) нев'ядущий, (неумирающий) невмирущий, (негибнущий) непропащий, (непреходящий) неминущий. [Краса моя нев'януща (Свидн.). Нев'янущі зразки літературної творчости (Рада). Невмирущий образ борця (Рада). Непропащі цінності великої культури (М. Калин.). В цьому його неминуща заслуга (Рада)].* * *1) неувяда́ющий2) нев'я́нучий3) перен. нев'я́нучий, нев'яну́щий, невмиру́щий; поэз. неув'я́дний -
123 неясный
1) (несветлый, нечистый) неясний, (тусклый) тьмяний, (сумрачный) темрявий; ((с)мутный) каламутний, мутний. [Неясний день (Брацл.). Неясне світло (Київ). Темрявий світ зимового дня (Грінч.). Лінива пам'ять, важка й каламутна (Коцюб.)];2) (неотчётливый, невнятный) невиразний, (неразборчивый) нерозбірний, (неопределённый) неясний; (неверный, безотчётный) непевний. [Образ людей, блідих, невиразних, як з гобеленів (Коцюб.). Їй мулило серце якесь невиразне почуття (Л. Укр.). Чути було якісь невиразні співи (Грінч.). Глухі, невиразні чутки (Грінч.). Невиразні хотіння та неоформлені прагнення (В. Підмог.). Неясні обриси яруги (Велз). Неясний шепіт (Едґ. По). Пливуть якісь неясні сни (Сосюра)]. -ные мечты - невиразні (непевні) мрії. [Стою я у мріях непевних (Л. Укр.)];3) (непонятный) неясний, невиразний, незрозумілий. -ное выражение - неясний (непевний) вислів. -ное значение слова - неясне (невиразне) значення слова.* * *нея́сний и неясни́й; (неотчётливый, неопределённый) невира́зний; ( тусклый) тьмя́ний -
124 никой
-коим образом жадним (ніяким) способом (чином, побутом, робом), (ні) жадною мірою; срв. Никак 1. Ни в коем случае - в жадном разі, ні в якому разі, (никогда) (ні) зроду- (з)віку. [Щоб з натури своєї люди були лихі, - ні в якому разі! (Кінець Неволі). «Чи то-ж пустити з рук такий шматок землі?» - «Ні зроду звіку!» (Грінч.)].* * *мест.\никой ко́им о́бразом — см. образ I 5)
-
125 носить
1) носити кого, що. [Катерина по садочку ходить, на рученьках носить сина (Шевч.). Хто-ж тобі, моє серденько, обідати носив? (Пісня). Чуже ярмо народи инші носять (Грінч.). Його знають люди, бо носить земля (Шевч.). На собі носив ти (, Дніпре,) легкими човнами славетного Святослава (М. Вербицьк.)]. -сить на руках кого (в прямом и перен. знач.) - носити на руках кого;2) см. Нести 2;3) (о волосах, предм. туалета, очках и т. п.) носити що; (одеваться ещё) о[в]дягатися, вбиратися в що, (об одежде и одуви ещё) ходити в чому. [Одна його доля - чорні бровенята, та й тих люди заздрі не дають носить (Шевч.). Носи створено для окулярів - і тому ми носимо окуляри; ноги, очевидячки, призначено для того, щоб їх узувати, і от ми носимо черевики (Кандід). Куртку мою шкіряную носить якийсь спекулянт (Сосюра). Капітан ніколи не носив модних коркових шоломів (Кінець Неволі)]. -сить траур по ком - носити жалобу, ходити в жалобі по кому. -сить чёрное - о[в]дягатися (убиратися) в чорне, ходити в чорному;4) (перен.: имя, характер и т. п.) мати, носити що. -сить имя - зватися, мати (реже носити) ім'я. -сить славное имя - мати (носити) славетне ім'я. -сить название - зватися, мати (реже носити) назву. -сить звание - мати звання (ступінь, гідність); срв. Звание. -сить печать, отпечаток чего - мати на собі печать, познаку чого, бути позначеним чим. Его наружность -сила отпечаток той самоуверенности, которая… - на його зовнішності (зовнішньому вигляді) познача[и]лася та самовпевненість, що… -сить характер - мати характер чого;5) (быть беременной) носити (дитину), на дитину заходити, ходити дитиною, ходити важкою (непорожньою); срв. Беременная (Быть -ой) и Беременеть;6) (о лошадях: нести) носити. [Мене коні не раз носили (Звин.)];7) безл. - носити. Корабль долго -сило по волнам - корабель довго носило на (по) хвилях. -сить кого - носити кого. [Стільки років вони не бачились: де, справді, його носило? (Кінець Неволі)]. Где его нелёгкая -сит? - де його лиха (тяжка) година (нечиста сила, нечистий) носить? Носимый - що його носить (носив) и т. п.; ношений. Корабль, бурею -мый - корабель, що буря кидає всюди; корабель, що буря скрізь (його) бурхає. Ношенный -1) ношений;2) прлг. - см. отдельно Ношеный. -ться -1) (стр. з.) носитися, бути ношеним. Провизия -тся в корзине - харч (харчі, живність) носять у кошику;2) носитися; (гоняться) ганяти, вганяти, (метаться) га(й)сати, (слоняться) микатися, віятися; (летать в прям. и перен. знач.) літати, (шумно) шугати, (о ветре ещё) гуляти, (вихрем) вихрити, (парить) буяти, ширяти, (кружиться в воздухе) кружляти (в повітрі); (витать) витати. [Мошка хмарами носилась (Мирний). По шляхах носилися цілі хмари куряви (Коцюб.). Перед ним носився образ Галі (Васильч.). Ті інтелігентні люди, що мають матеріяльну змогу носитися в емпіреях абстрактности (Крим.). Ганяє сірим вовком через гори, яри (Рудан.). Вона ганяла по світах за пророком (Л. Укр.). Хмари так і ганяли по небу (Теол.). А вітер ганяє, а вітер гасає (Васильч.). Вганяв по лісах (Франко). Гасав по полю, мов навіжений (Звин.). (Маруся) микалась то в кімнату, то в хату (Квітка). Вітер, веселий і дужий, шугав між блакитним небом і зеленим морем (Грінч.). Мисль космополіта вільна, як птиця: шугає над морями, над горами (Н.-Лев.). Він шугав вулицями, мов Тамерлан той (Корол.). По діброві вітер віє, гуляє по полю (Шевч.). Серце прагне буять на просторі (Л. Укр.). Вітерець долиною легесенько витає (Філян.)]. В воздухе -тся испарения - в повітрі носяться випари. -ться на коне - ганяти на коні (конем). Корабель -тся по волнам - корабель носиться на (по) хвилях. Собака -тся по двору - собака ганяє (га(й)сає) по подвір'ї. -тся слухи, что… - ширяться (йдуть) чутки (шириться, йде чутка), що…;3) (о предм. туалета) носитися. Эта материя долго -тся - ця матерія (тканина) довго носиться;4) с кем, с чем - носитися з ким, чим, (ирон.: няньчиться с кем) панькатися, цяцькатися з ким. [Носиться, як дурень з ступою (Номис). А вб'є в голову слово яке, - де й треба, де й не треба носиться з ним (Тесл.). Цяцькається з ним (Сл. Ум.)]. -тся, как курица с яйцом - см. Курица.* * *1) носи́ти (ношу́, но́сиш)едва́ (е́ле, наси́лу) но́ги \носить сят — ле́две (наси́лу) но́ги но́сять
\носитьть на рука́х кого́ — перен. носи́ти на руках кого́
\носитьть ору́жие — носи́ти збро́ю
2) ( иметь) ма́ти, носи́ти\носитьть и́мя — ма́ти (носи́ти) ім'я́, зва́тися (зву́ся, зве́шся), назива́тися
\носитьть хара́ктер чего́ — ма́ти хара́ктер чого́
-
126 образователь
-ница1) засновник, -ниця, фундатор, -торка;2) навчитель, -телька.* * *I образ`ователь1) ( основоположник) засно́вник, фунда́тор2) хим. и пр. утво́рювачII образов`атель( воспитатель) вихова́тель, -ля; ( просветитель) просві́тник, просвіти́тель -
127 образумливать
образумить напоумляти, напоумити кого, хаменити, оханути кого. Образумленный - напоумлений.* * *несов.; сов. - образ`умитьнаво́дити на ро́зум, наве́сти на ро́зум, напоумля́ти, напоу́мити -
128 образумливаться
образумиться до розуму (до глузду) приходити, прийти, хаменутися, схаменутися, оханутися, с[о]тямитися, опам'ятатися.* * *несов.; сов. - образ`умитьсяприхо́дити до ро́зуму, прийти́ до ро́зуму, бра́тися за ро́зум, узя́тися за ро́зум; несов. прийти́ до глу́зду; ( одумываться) опам'ято́вуватися, опам'ята́тися, несов. схамену́тися
См. также в других словарях:
Образ — 1. Постановка вопроса. 2. О. как явление классовой идеологии. 3. Индивидуализация действительности в О.. 4. Типизация действительности в О. 5. Художественный вымысел в О. 6. О. и образность; система О. 7. Содержательность О. 8. Общественная… … Литературная энциклопедия
Образ — Образ: В Викисловаре есть статья «образ» Образ визуальный образ, зрительный образ, изображение. Художес … Википедия
ОБРАЗ — в философии, результат отражения объекта в сознании человека. На чувств. ступени познания образами являются ощущения, восприятия и представления, на уровне мышления понятия, суждения и умозаключения. О. объективен по своему источнику… … Философская энциклопедия
образ — субъективная картина мира или его фрагментов, включающая самого субъекта, других людей, пространственное окружение и временную последовательность событий. В психологии понятие О. используется в нескольких значениях. Наряду с расширительным… … Большая психологическая энциклопедия
ОБРАЗ — 1. ОБРАЗ1, образа, мн. образы, муж. 1. Облик, вид, подобие (книжн.). «Захар не тарался изменить не только данного ему богом образа, но и своего костюма.» Гончаров. «Напьется он там до звериного образа, что хорошего?» А.Островский. Потерять образ… … Толковый словарь Ушакова
ОБРАЗ — 1. ОБРАЗ1, образа, мн. образы, муж. 1. Облик, вид, подобие (книжн.). «Захар не тарался изменить не только данного ему богом образа, но и своего костюма.» Гончаров. «Напьется он там до звериного образа, что хорошего?» А.Островский. Потерять образ… … Толковый словарь Ушакова
образ — Икона, лик. Образ складень. .. См. вид, изображение, икона, способ, стиль главным образом, другим образом, коренным образом, никоим образом, по образу, по образу и подобию, принять ангельский образ, равным образом... Словарь русских синонимов и… … Словарь синонимов
ОБРАЗ — явление, возникающее как рез т запечатления одного объекта в другом, выступающем в качестве воспринимающей формации духовной или физической; О. есть претворение первичного бытия в бытие вторичное, отраженное и заключенное в чувственно… … Энциклопедия культурологии
ОБРАЗ — ВООБРАЖАТЬ, ВООБРАЖЕНИЕ, ОБРАЗ. Воображать, воображение слова, унаследованные русским литературным языком от языка старославянского. Морфологический состав слова вообразить показывает, что его первоначальным значением было дать образ чему нибудь … История слов
Образ — ОБРАЗ (в поэзии). Вопрос о природе поэтического образа принадлежит к наиболее сложным вопросам поэтики, ибо в нем пересекаются несколько доселе еще не разрешенных проблем эстетики. Прежде всего следует отбросить те узкие и поверхностные… … Словарь литературных терминов
образ — 1. ОБРАЗ, а; мн. образы; м. 1. Внешний вид, облик; наружность, внешность. Бог сотворил человека по своему образу и подобию. Мне часто вспоминается её нежный о. О. молодого Чехова запечатлён на фотографиях. Это был настоящий дьявол в образе… … Энциклопедический словарь
