Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

не-лицо

  • 21 чоло

    техн. лицо́ ( лицевая сторона), фаса́д

    Українсько-російський політехнічний словник > чоло

  • 22 агент

    агент. -ство - агентство.
    * * *
    I
    ( лицо) аге́нт, представни́к, -а
    II
    ( действующая причина) аге́нт; причи́на, умо́ва, фа́ктор

    Русско-украинский словарь > агент

  • 23 белиться

    беливаться білитися, вибілюватися. [На траві білиться три шматки полотна. Не вибілюйся так, бо сороки вхоплять: подумають, що сир (жарт)].
    * * *
    2) страд. біли́тися; вибі́люватися, ма́затися, масти́тися; біли́тися, вибі́люватися

    Русско-украинский словарь > белиться

  • 24 выгрязнить

    покаляти, побруднити, виваляти.
    * * *
    ви́бруднити, забрудни́ти, побрудни́ти; (преим. лицо) заму́рзати, обму́рзати

    Русско-украинский словарь > выгрязнить

  • 25 выпачкать

    -ся чем умазати, -ся в що, вимазати, -ся, обмазати, -ся, забруднити, -ся, закаляти, -ся, укаляти, -ся, вбрати, -ся. [Ви в глину вбралися]; специальнее: (на лице) - замурзати, -ся; (мукой) уборошнити, -ся; (грязью) задрипати, -ся, забрьохати, -ся, обталапати, -ся; (нечистотами) уробити, -ся; (травою) визеленити, -ся, позеленити -ся; (дёгтем, салом и т. п.) засмальцювати, -ся, заялозити, -ся; (валяясь) укачати, -ся; (блевотинами) заблювати, -ся, ублювати, -ся. Выпачканный - умазаний, вимазаний, забруднений, и т. д. [В мене руки - вмазані]. См. Вымазаться.
    * * *
    забрудни́ти и мног. позабру́днювати, побрудни́ти, ви́бруднити, зама́зати и мног. позама́зувати, замасти́ти; закаля́ти, покаля́ти, скаля́ти, зароби́ти; (преим. лицо) заму́рзати, обму́рзати, замазу́рити; ( забрызгать одежду) забрьо́хати; ( загадить) запаску́дити, спаску́дити и мног. попаску́дити

    Русско-украинский словарь > выпачкать

  • 26 глава

    голова, глава, а теснее -
    1) господар (р. -ря), хазяїн;
    2) см. Главарь;
    3) (на церкви) верх, (купол) баня, (макушка) маківка;
    4) (в книге) розділ, (торж.) голова. [Том перший, розділ третій]. Во главе - на чолі. [На чолі війська]. Быть во главе - вести перед, стояти на чолі.
    * * *
    I
    1) ( голова) голова́; глава́
    2) ( главное лицо) голова́, глава́; ( предводитель) проводи́р, -я; ( хозяин) госпо́дар, -я, хазя́їн

    \глава прави́тельства — голова́ (глава́) у́ряду

    3) ( купол церкви) ба́ня, верх, -у
    4) (вершина горы, дерева) верши́на, верх, верхі́в'я, верхови́на, шпиль, -ля

    во главе́ с кем — на чолі́ з ким

    быть (идти́, стоя́ть) во главе́ кого́-чего́ — бу́ти (іти́, стоя́ти) на чолі́ кого́-чого́

    ста́вить (класть) что во главу́ угла́ — кла́сти (ста́вити) що в осно́ву (в осно́ву осно́в), бра́ти що за осно́ву

    II
    (раздел книги, статьи) ро́зділ, -у, глава

    Русско-украинский словарь > глава

  • 27 гореть

    горіти, (реже) горітися, палитися. [Без підпалу й дрова не горять. От як золото горить! Рана горить. До горілки душа горить]. В печи горит - у печі (грубі) горить(ся), палиться. А специальнее -
    1) -еть (без пламени) - жевріти, жеврітися [Безліччю жарин жевріла велетенська пожарина (Васильч.)];
    2) (светиться) - світити, світитися. [І досі ще в їх світиться, все не лягають]. Слабо -еть (мерцать) - блимати;
    3) (пылать) палати, паленіти [Аж паленіє з сорому], п(о)ломеніти, палахкотіти, пашіти. [Щока йому пашіла (Крим.)]. Горит во рту - пече в роті. Гореть со стыда - паленіти від сорому, (шутл.) пекти раків. Дело так и горит у кого - руки жаром так і горять у кого. Дело горит (крайне спешно) - пильно кому, пильно припадає кому, пильне діло. Горящий - горящий [Перед хрестом лампадочка горяща (М. Вовч.)], спаленілий [Спаленілий соромом її вид (= лицо)], розгорілий, (диал.) розгорений. [Вкинув у розгорені дрова].
    * * *
    горі́ти; (давать свет, пламя) світи́тися

    Русско-украинский словарь > гореть

  • 28 грязнить

    -ся, загрязнить, -ся занечищати, -ся; занечистити, -ся, умазувати, -ся, умазати -ся, бруднити, -ся, брудніти, забруднити, -ся, каляти, -ся, закаляти, -ся, багнити, -ся. [У цьому ставку мити - тільки шмаття багнити]. Грязнить кого - паскудити кого, обкидати кого калом. Этот ребёнок часто грязнится (испражнениями) - ця дитина часто уробляється.
    * * *
    брудни́ти; ( пачкать руками) ба́брати; (преим. лицо) му́рзати

    Русско-украинский словарь > грязнить

  • 29 духовный

    1) (бестелесный, душевный) духовий, духовний. [Янголи - істоти духові (духовні). Завсіди українська нація почувала духовну потребу виявити своє духове життя в письменстві (Грінч.)]. -ховный отец - духов(н)ий батько. [Духовим батьком і привідцею цього руху був Драгоманов (Єфр.)]. -ные книги - божественні (духовні) книги. -ные стихи - духовні, побожні пісні. -ное пение - духовні, побожні співи. -ное завещание, духовная - духівниця, духовниця, духовна (Куліш), (редко) духівня, тестамент (р. -та);
    2) (относящийся к духовенству) духовний, духі[о]вницький. -ное звание - духовний стан. -ное происхождение - духовницький рід (р. роду). [Він духовницького роду]. -ное лицо, особа - духовна особа, духовник. [Вийшов до нас якийсь духовник, чи піп, чи чернець (Звин.)]. -ное училище - духовна школа. Духовные - духовні, духівництво. [На кого ни глянь, хоч на панів, хоч на духовних (Основа)].
    * * *
    духо́вний

    Русско-украинский словарь > духовный

  • 30 заинтересовывать

    -ся, -совать, -ся зацікавлювати, -ся, зацікавити, -ся, заінтересовувати, - ся, заінтересувати, -ся чим, (увлекать, -ся) захоплювати, -ся, захопити, -ся. Заинтересованный - зацікавлений чим, (в чём) у чому, (увлечённый) захоплений чим. Он -сован чем - його цікавить (інтересує) що. -ное в деле лицо - зацікавлена в справі особа.
    * * *
    несов.; сов. - заинтересов`ать
    заціка́влювати, заціка́вити, заінтересо́вуватиш, заінтересува́ти

    Русско-украинский словарь > заинтересовывать

  • 31 закрывать

    закрыть
    1) (окна, двери и т. п.) зачиняти, зачинити, захиляти, захилити, (о мн.) позачиняти и позачинювати (вікна, двері); (отверстие) затуляти, затулити, затикати, заткнути и заткати, (о мног.) позатуляти, позатикати, (заслонкой) заслоняти, заслонити, (о мног.) позаслоняти, (запоной и т. п.) запинати, запнути, зап'ясти, заслоняти, заслонити, (о мн.) позапинати, позаслоняти що чим; (что-либо плотно) затушковувати, затушкувати, (пров.) заштурмовувати, заштурмувати. [Без мене й дірочки малої нікому затулити (Номис). Укинув її в піч і заслонив (Рудч. П.). А я вже й піч заслонила (Кониськ.). Робили вони, позаслонявши вікна од двору (Н.-Лев.). Запинає вікно хусткою (Сл. Гр.)]. -крой сундук, крышку - зачини скриню, причини віко, кришку. -крой бутылку - заткни пляшку. -крой кран - закрути кран. -ть уши - затикати, заткнути, заткати (в)уха, защулювати, защулити (в)уха, (о мног.) позатикати, позащулювати (в)уха. [Він сів у куті, скулився, заткав вуха (Франко). Та й мимоволі з одчаєм защулив вуха (Крим.)];
    2) (складывать) згортати, згорнути, стуляти, стулити. -ть книжку - згортати, згорнути книжку, стуляти, стулити книжку. [Книжку згорнув, сховав у свою шаховку (Грінч.)]. -ть зонтик - згортати, згорнути парасольку. -рыть рот - стулити рота, (насм.) зашити губи; (презрительно) замкнути (стулити) писок, заткнутися, заткати каглу. -ть рот кому (заставить замолчать) - заціплювати, заціпити уста, замикати, замкнути губу (уста) кому, зав'язувати, зав'язати язик(а) кому. -крыть рот кому чем - затулити рота кому чим. [Десятник затулив їй уста шапкою (М. Вовч.)]. -ть глаза (веками) - заплющувати (заплющати и плющити), заплющити, сплющувати, сплющити, закривати, закрити, стулювати и стуляти, стулити очі; заплющуватися, заплющитися, (о мног.) позаплющувати, посплющувати, постулювати очі, позаплющуватися; (смежить) склепати, склепити (очі). [Олеся заплющила очі й знов стала як мертва (Н.-Лев.). Плющить він очі (Мирн.). Сплющу очі (Кониськ.). Не дивіться, позаплющуйте очі (Харк. п.). Не стулю ні на хвильку очей (Л. Укр.). Впасти на лаву, як камінь у воду - і вмить склепити очі (Коцюб.)]. -ть глаза умершему - затуляти, затулити, закривати, закрити очі помершому. [Не сумуй, що прийдеться самій у гріб лягать, що не буде кому очей затулить (Франко)]. -крыть глаза (умереть) - с[за]плющити, (смежить) склепити очі. -крыть глаза кому (убить, погубить) - замкнути очі кому. -вать, -крыть глаза на что - заплющувати, заплющити очі на що, не мати очей на що. [Навмисне заплющуючи на правду очі (Єфр.)];
    3) (накрывать) закривати, закрити, накривати, накрити, покривати, покрити, укривати, укрити, (о мног.) позакривати, понакривати, повкривати; (сплошь) крийма крити (укривати, укрити) що. [Зострілася чумаками, закрила дитину (Шевч.)]. -крой крышкой - за[на]крий кришкою. -ть лицо руками - затуляти, затулити обличчя руками, затулятися и затулюватися, затулитися руками, утуляти, утулити лице в долоні. [Він затулив обличчя руками (Крим.). Спустився на лавку і затуливсь руками (Крим.)]. -ть голову платком - запинати, запнути, зап'ясти голову хусткою. -ть глаза чем - затуляти, затулити очі чим. [Зінька затулила хусткою очі і гірко заплакала (Стор.)];
    4) чем (скрывать от глаз, заграждать) - затуляти, затулити, заслоняти, заслонити, заступати, заступити, покривати, крити, покрити кого, що; (застить) застувати; (о тумане: заволакивать) застилати, заслати (-стелю, -стелеш), застеляти, застелити (-стелю; -стелиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгортати, обгорнути, оповивати, оповити що. [Затуляючи собою мало не все вікно (Васильч.). Чорні хмари непрозорі затулили ясні зорі (Чупр.). Рада- б зірка зійти, чорна хмара заступає (Мет.). І дим хмарою заступить сонце перед вами (Шевч.). Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє (Шевч.). Неначе якийсь туман застилав йому очі (Грінч.). Не застуй вікна (Київщ.). Одійди, не застуй, бо нічого не видно (Звин.)]. - ть что чем (завешивая) - запинати, запнути и зап'ясти, (о мног.) позапинати, (со всех сторон) обпинати, обіпнути, обіп'ясти що. -вать что чем, заставляя - заставляти, заставити що чим. [Двері заставлено шахвою];
    5) см. Скрывать, Укрывать;
    6) (прекращать, запрещать) закривати, закрити (засідання), припиняти, припинити (засідання, газету, журнал, товариство, приймання вантажу), (счета) замикати, замкнути (рахунки). -крыть кредиты - закрити кредити. -крыть лавку (временно, совсем) зачинити крамницю. Закрытый - зачинений, захилений; затулений, заткнутий, заткнений и затканий, заслонений, запнутий и запнений; згорнений и згорнутий; (о глазах) стулений, заплющений, сплющений, (плотно) засклеплений, склеплений; закритий, по[на]критий; заступлений; застелений; закритий, припинений (журнал), (о лавке) зачинений. -тое учебное заведение - закрита школа, інтернат. -тое заседание - неприлюдне (закрите) засідання. -тое представление - закрита (неприлюдна) вистава. -тое голосование - таємне голосування. -тое платье - закрита сукня. -тое письмо - закритий лист; (заклеиваемое по краям) закритка. -тое море - закрите море. -тый слог - закритий склад. -тый экипаж, вагон - закритий екіпаж (повіз), вагон. Вход, проезд -крыт - вхід, проїзд закрито. Книжный магазин -крыт - книгарня зачинена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книгарню зачинено. Магазины по понедельникам -крыты - крамниці понеділками зачинені. Окно -то - вікно зачинено. С -тыми глазами - з заплющеними очима. С плотно -той крышкой - щільно зачинений. Свет -рыт для кого (перен.) - світ зав'язано кому.
    * * *
    несов.; сов. - закр`ыть
    1) закрива́ти, закри́ти и мног. позакрива́ти; (загораживать, заслонять что-л.) затуля́ти и зату́лювати, затули́ти и мног. позатуля́ти и позату́лювати, заслоня́ти, заслони́ти, -слоню́, -сло́ниш и мног. позаслоня́ти; (дверь, окно, ворота; кого-л. в помещении) зачиня́ти, зачини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. позачиня́ти и позачи́нювати; (застилать, завешивать) запина́ти, запну́ти и зап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. позапина́ти; (книгу, тетрадь) згорта́ти и зго́ртувати, згорну́ти, -ну́, -неш и мног. позгорта́ти и позго́ртувати

    \закрыватьть буты́лку — затика́ти, заткну́ти (закрива́ти, закри́ти) пля́шку

    \закрыватьть кран — закру́чувати, закрути́ти (закрива́ти, закри́ти) кран

    \закрыватьть рот кому́ — (перен.: заставлять замолчать) затика́ти, заткну́ти (закрива́ти, закри́ти, зама́зувати, зама́зати, затуля́ти, затули́ти) ро́та (рот) кому́, замика́ти, замкну́ти ро́та (рот, вуста́, уста́) кому́, зав'я́зувати, зав'яза́ти (заці́плювати, заці́пити) ро́та (рот, вуста́, уста́, язи́к) кому́; вульг. замика́ти, замкну́ти пи́сок кому́

    2) ( смыкать глаза) заплю́щувати, -щую, -щуєш и плю́щити, заплю́щити и мног. позаплю́щувати, сплю́щувати, сплющити, закрива́ти, закри́ти и мног. позакрива́ти

    Русско-украинский словарь > закрывать

  • 32 замазывать

    замазать
    1) (покрывать глиной, краской, заделывать) замазувати, замазати, замащувати, замастити, помастити що чим, (о мног.) позамазувати, позамащувати; (покрывать краской) замальовувати, замалювати, (как-нибудь) замазюкувати, замазюкати, заґідзювати, заґідзяти; (щели глиной) шпарувати и зашпаровувати, зашпарувати, (о мн.) позашпаровувати (щілини), пошпарувати; (окна замазкой) китувати и закитовувати, закитувати, позакитовувати що (вікна);
    2) (залепливать во что) замазувати, замазати, заліплювати, заліпити кого, що в що;
    3) (замарывать) замазувати, замазати, замащувати, замастити що, (о мн.) позамазувати, позамащувати; (марать краской, чем-л. жидким) захвиськувати, захвиськати, убирати, убрати в фарбу; (чем-л. жирным) заяложувати, заялозити, засмальцьовувати, засмальцювати що; (о лице) замурзувати, замурзати; см. Замарывать;
    4) (скрывать) замазувати, замазати, затушковувати, затушкувати. [Що там замазувать? Кажімо правду (Л. Укр.). Якось затушкували тую справу];
    5) -вать рот кому - замикати, замкнути губу (уста) кому, замурувати рот кому, зав'язувати, зав'язати язик(а) кому. Людям уст не -жешь - людям губи не замкнеш (Приказка). Замазанный - замазаний, замащений, помащений чим; замальований; заліплений у що; зашпарований; закитований; замурзаний, заялож[з]ений.
    * * *
    несов.; сов. - зам`азать
    зама́зувати, зама́зати, -ма́жу, -ма́жеш и мног. позама́зувати; (прям.) зама́щувати, замасти́ти, -мащу́, -ма́стиш; (пачкать - преим. лицо) заму́рзувати, заму́рзати; (заделывать трещины, щели) шпарува́ти, пошпарува́ти, зашпаро́вувати, зашпарува́ти и мног. позашпаро́вувати; ( окна замазкой) китува́ти, покитува́ти, закито́вувати, закитува́ти

    \замазыватьть глаза́ кому́ — перен. зами́лювати, зами́лити о́чі кому́

    Русско-украинский словарь > замазывать

  • 33 запачкать

    1) забрудни́ти и мног. позабру́днювати, побрудни́ти, зама́зати, -ма́жу, -ма́жеш и мног. позама́зувати; закаля́ти, покаля́ти, скаля́ти, зароби́ти, -роблю́, -ро́биш, уроби́ти; (преим. лицо) замурзати, обму́рзати, замазу́рити; ( жидкой грязью) задри́пати и мног. позадри́пувати, забо́втати и мног. позабо́втувати; ( забродить) заброди́ти, -броджу́, -бро́диш и мног. позабро́джувати; ( вывалять в грязи) поваля́ти, заваля́ти, диал. зашурува́ти
    2) (перен.: опорочить) забрудни́ти; закаля́ти, покаля́ти, скаля́ти

    Русско-украинский словарь > запачкать

  • 34 затуманиваться

    затуманиться
    1) затуманюватися, затуманитися, туманитися, потуманитися, затуманіти, потуманіти, (отчасти) притуманюватися, притуманитися, притуманіти, (омрачаться) затьмарюватися, затьмаритися, тьмаритися, потьмаритися, захмарюватися, захмаритися, захмарніти, похмарніти. [Затуманився туман, край доріженьки припав (Чуб. V). Од вина потуманіли ясні очі в його (Св. Пис.). Стоїть понурий, вид (лицо) його затуманів (Щог.)];
    2) (от потери сознания), безл. запаморочуватися, запаморочитися. В голове -нилось - в голові запаморочилося, голова задурилася (сильно) я очемерів. -вшийся - затуманений, затуманілий и т. д.
    * * *
    несов.; сов. - затум`аниться
    затума́нюватися, -нююся, -нюєшся, затума́нитися, сов. затумані́ти, стуманіти; ( о сознании) запа́морочуватися, -чується, запа́морочитися

    Русско-украинский словарь > затуманиваться

  • 35 заштукатуривать

    -ся, -турить, -ся
    1) затиньковувати, -ся, затинькувати, -ся, завапнувати, -ся;
    2) (лицо гримом) зашмінковувати, -ся, зашмінкувати, -ся, підмазувати, -ся, підмазати, -ся, підмастити, -ся. Заштукатуренный - затинькований; зашмінкований, підмазаний.
    * * *
    несов.; сов. - заштукат`урить
    тинькува́ти, потинькува́ти; заштукатурити

    Русско-украинский словарь > заштукатуривать

  • 36 знать

    I. сущ.
    1) (знатные люди) значне панство, велике панство, вельможне панство, старшина, вельможество (Куліш);
    2) (знатность) значність, вельможність (-ности).
    II. гл.
    1) знати, (ведать) відати що, про що, (буд. в смысле н. вр.) зазнати (-наю, наєш) (с оттен. помнить, ведать) кого, чого. [Хто-ж в світі знає, що Бог гадає (Номис). Секретар нічого не відав про цю справу (Кониськ.). Я батька й матери не зазнаю (Квітка)]. Не знаю, на что решиться - не знаю, на що зважитися. Если бы знать - якби знати, якби знаття. [Якби знаття, що в неділю буде година (Васильч.)]. По чём знать, как знать - хто теє знає! хто зна! Бог знает - бог зна(є), бог вість, святий зна(є). [Але святий теє знає, чи багато в нас таких найдеться (Руданськ.)]. Чорт знает что, откуда - ка-зна, кат-зна, чорт-віть, морока зна(є) що, звідки. Не знаю - не знаю, не скажу, (я не сведом) я не вістен про що, в чому. [А за який мій гріх - того не скажу (Кониськ.). Я про те не вістен (Кониськ.)]. Не знаю что делать - не знаю що робити, не дам собі ради, не знаю на яку ступити. Не зная - не знаючи чого, про що, несвідомо. Знать не знать (ведать не ведать) - сном і духом не знати. Знайте же - так знайте; щоб (аби) ви знали. [Аби ви знали, я вже й сам про це подбав (Крим.)]. Как дам тебе, будешь знать - як дам тобі, (то) будеш знати, буде про що розказувати. Знай наших - отакі наші! Знать в лицо (в глаза), по имени - знати на обличчя, на йм'я кого. Дать знать кому - дати знати, (известить) сповістити, подати звістку кому. [Як мене не буде, то я пришлю свого товариша дати тобі знати, що мене нема (Чуб.)]. Дать знать о себе - об'явитися, оповіститися, дати (подати) звістку про себе. Дать себя знать - датися (дати себе) в знаки, датися знати, датися в тямки кому. [Ще життя не далося в знаки (Мирн.). Дамся-ж я їм у знаки (Стор.). Чи ще-ж тобі не далася тяжкая неволя знати (Дума)];
    2) (уметь, понимать что) знати що, тямити що, чого, вміти чого, знатися на чому, могти чого. [Вона уміла єдину забавку - плести вінки (Л. Укр.). Як паскудно наша молода генерація вміє рідної мови (Кониськ.). Він докладно тямив церковних служб і кохався в церковних співах (Черк.). А цієї пісні можете? (Звин.)]. Он -ет дело - він знає, тямить справу, діло. Делайте, как -ете - робіть, як знаєте, як тямите; чиніть (поступайте), як знаєте. Знать грамоте - вміти читати, вміти письма. Знать по немецки - знати німецької мови, могти по-німецькому. Знать толк в чём (смыслить) - знатися на чому, знати до чого, розумітися на чому, смак знати в чому. [Знався за пасіці добре (Сим.). Він знає до худоби (Берд. п.). Він на тому розуміється (Сл. Гр.)]. Знать совесть, стыд - мати сумління, сором (лице). Знай, нрч. - см. Знай.
    III. нрч.
    1) (видно, заметно) знати, видн[к]о, значно, слідно. [З ким стояла, говорила - підківоньки знати (Чуб. III). Та знать на вітерець збиралось (Свидн.). Значно, що господар (Федьк.). Красот твоїх (природо) у мене ані слідно (Крим.)];
    2) (вероятно) мабуть, десь, десь-то, відай; см. Вероятно.
    * * *
    I
    (что) глаг. зна́ти (що); ( ведать) ві́дати (що); (смыслить в чём-л.) зна́тися (на чому); (сказку, песню) умі́ти
    II вводн. сл. жарг.
    зна́ти, знать; ( вероятно) ма́буть и мабу́ть; ( должно быть) пе́вно, пе́вне; ( видно) ви́дно
    III сущ.
    зна́ть, -ті; ист. вельмо́жне (вели́ке) па́нство, вельмо́жество

    Русско-украинский словарь > знать

  • 37 знобить

    морозити, холодити кого, що; срвн. Морозить, Холодить. [Зима вид (лицо) морозить, сонце припаляє (Грінч.)]. -бит кого, безл. - холодом бере, морозом бере, студить, морозить кого. [Студить мене (Кам. п.). Мене аж морозило з тих гістеричних викриків (Крим.)]. Его -бит лихорадка - лихоманка, трясця його трясе.
    * * *
    1) (безл.: лихорадить) моро́зити, -ро́зить, труси́ти, -сить, зноби́ти, -би́ть
    2) ( подвергать действию холода) моро́зити, -ро́зить

    Русско-украинский словарь > знобить

  • 38 измятый

    см. под Изминать.
    * * *
    зім'я́тий, пом'я́тий, перем'я́тий; зі́бганий, по́бганий, зжу́жмлений, пожма́каний, пожмако́ваний, зжма́каний, зіжма́каний; потоло́чений

    \измятыйое лицо́ — пом'я́те обли́ччя (лице́)

    Русско-украинский словарь > измятый

  • 39 изнашивать

    износить что (одежду и т. п.) зношувати, зносити, поносити, сходжувати, сходити, (о мн.) позношувати, поносити, посходжувати, походити що (одежу), (об обуви ещё) стоптувати, стоптати, потоптати, постоптувати що (взуття), (много изнашивать) виношувати, виносити, (обувь) витоптувати, витоптати, повитоптувати що. [І в жупанах не ходила, доброї свити не зносила (Метл.). Без розкоші, без любови зношу свої чорні брови (Шевч.). Не берім цієї матерії, що це я сходив, бо бачиш: один місяць походив та й порвав (Звин.). Що матка дала, поносила усе чисто (Рудч.)]. -сить сапоги - сходити, стоптати чоботи. -ться - зношуватися, зноситися (о мн. поноситися) виношуватися, виноситися сходжуватися, сходитися, (об обуви) стоптуватися, стоптатися, (о мн.) потоптатися; бути зношеним, поношеним, сходженим, стоптаним, потоптаним; (об организме) виснажуватися, виснажитися, знесилюватися, знесилитися; (о машинах и т. п.) спрацьовуватися, спрацюватися, вироблятися, виробитися. [Зносилася свита (Сл. Гр.). Це сукно швидко зношується (Київщ.)]. Совсем -сился - геть обносився, обідрався; см. Обнашиваться 2. -ситься (похилеть) - виснажитися, змарніти. Изношенный - зношений, поношений, сходжений, стоптаний, (об организме) виснажений, знесилений, (о машине, механизме и т. п.) спрацьований. -ное платье - зношене (сходжене) вбрання. -ное лицо - виснажене, змарніле лице (обличчя).
    * * *
    несов.; сов. - износ`ить
    зно́шувати, зноси́ти (зношу́, зно́сиш) и поноси́ти и мног. позно́шувати, вино́шувати, ви́носити, -ношу, -носиш; сов. сходи́ти, уходи́ти; ( обувь) сто́птувати, стопта́ти, -пчу́, -пчеш и потопта́ти; (машину, орудие) спрацьо́вувати, -вую, -вуєш, спрацюва́ти, -цю́ю, -цю́єш; ( организм) висна́жувати, ви́снажити

    Русско-украинский словарь > изнашивать

  • 40 изрывать

    изорвать
    I. 1) дерти, подерти, драти, подрати, роздирати, роздерти, (на клочки) шматувати, пошматувати, (о мн.) порозривати, подерти, пороздирати. [Сад вирубали, книжки синів подерли (Коцюб.). Коралів не порвала (Метл.). В одній сорочці, та й ту табунники пошматували (Д. Марков.)]. Собака -ла (человека, одежду) - собака порвав (людину, одежу). [Оцей собака мене вчора порвав (Звин.)]. -вать на себе одежду обо что- нб. - пошарпатися об що, на чому. [Пошарпався ввесь об шипшину (Котл.)]. -рвал всё на себе - усе на собі подер;
    2) (из чьих рук) видирати, видерти, вихоплювати, вихопити в кого, (зап.) кому. Изорванный - роздертий, дертий, драний, подертий, пошматований. -ный зипун - подерта, драна свита. -ная одежда - подерта одіж, дранка. -ный в клочья, изветшалый - дрантивий. [У дрантивих наметах своїх весь Ізраїль дрімає (Франко). Дрантива свита (Сл. Гр.)]. -ться - дертися, подертися, бути подертим и т. д.
    II. Изрывать, изрыть -
    1) рити (рию, риєш), порити, зривати, зрити, скопувати, скопати, (заровненную землю) пороти, попороти (землю, стежку), (о мн.) порити, позривати, поскопувати, попороти; (слегка) копирсати, покопирсати, сколупувати, сколупати, подзюбати. [Ще прождавши дві годині, ізрив землю по коліні (Пісня)];
    2) (норами, ходами) кротити, покротити, норити, понорити. Изрытый - зритий, скопаний, попоротий, покопирсаний, сколупаний, подзюбаний, понорений. -тый оспой - подзюбаний, дзюба, дзюбатий, таранкуватий. -тое морщинами лицо - покопане, пооране зморшками лице. -ться - ритися, поритися, бути поритим и т. д.
    * * *
    I несов.; сов. - изорв`ать
    рва́ти, порва́ти; ( драть) де́рти, -ру́, -ре́ш, поде́рти, дра́ти (деру́, дере́ш), подра́ти; ( обдирать) обдира́ти, обде́рти и обідра́ти и мног. пообдира́ти; ( изнашивать) ша́рпати, поша́рпати, обша́рпувати, обша́рпати и мног. пообша́рпувати; ( в клочья) шматува́ти, пошматува́ти и мног. перешматува́ти
    II несов.; сов. - изр`ыть
    1) зрива́ти, зри́ти (зри́ю, зри́єш) и пори́ти; ( искапывать) ско́пувати и копа́ти, скопа́ти и мног. поско́пувати, сов. покопа́ти; (перерывать вещи, бумаги) перерива́ти, перери́ти; (сов.: о морщинах) зора́ти
    2) ( выкапывать) уст. вико́пувати, ви́копати

    Русско-украинский словарь > изрывать

Страницы

См. также в других словарях:

  • ЛИЦО — ЛИЦО, лице ср. личико, личишко, личище; в возвышенном ·знач. лик, в бранном рожа, харя; передняя часть головы человека (редко говорят о животном), от рубежа головных волос, до ушей и нижнего края исподней скулы: лоб, глаза, нос, щеки со скулами,… …   Толковый словарь Даля

  • лицо — сущ., с., употр. наиб. часто Морфология: (нет) чего/кого? лица, чему/кому? лицу, (вижу) что? лицо, (вижу) кого? лицо, чем/кем? лицом, о чём/ком? о лице; мн. что/кто? лица, (нет) чего/кого? лиц, чему/кому? лицам, (вижу) что? лица, (вижу) кого? лиц …   Толковый словарь Дмитриева

  • ЛИЦО — ЛИЦО, лица, мн. лица, ср. 1. Передняя часть головы человека. Лицо круглое, продолговатое, бледное, румяное, красивое, безобразное. «Лицо чиновника было бледно, как снег, и глядело совершенным мертвецом.» Гоголь. «Ба, знакомые всё лица!» Грибоедов …   Толковый словарь Ушакова

  • Лицо в окне — (англ. The Face at the Window): Лицо в окне (пьеса) (The Face at the Window (1897 play)) Лицо в окне (фильм, 1910) (The Face at the Window (1910 film)) Лицо в окне (фильм, 1912) (The Face at the Window (1912 film)) Лицо в окне (фильм, 1913)… …   Википедия

  • Лицо — Лицо  грамматическая словоизменительная категория глагола (в некоторых языках также имени в позиции сказуемого), обозначающая отношение субъекта действия (процесса, качества) (иногда и объекта) к говорящему лицу. Категория лица присуща также… …   Лингвистический энциклопедический словарь

  • Лицо (значения) — Лицо: В Викисловаре есть статья «лицо» Лицо  передняя часть головы человека. Лицо (лингвистика)  грамматическая категория. Юридическое лицо, физическое лицо  субъекты права. Должностное лицо  персона, осущест …   Википедия

  • лицо — а; мн. лица; ср. 1. Передняя часть головы человека. Черты лица. Приятное л. Румяное л. Напудрить л. На лице сияли глаза. Вытянутое л. Повернуться лицом к собеседнику. Стоять лицом к лицу (один против другого, в непосредственной близости). Знать в …   Энциклопедический словарь

  • ЛИЦО — У него было типично британское лицо. Такое лицо, стоит его однажды увидеть, потом уже не запомнишь. Оскар Уайльд В пятьдесят каждый из нас имеет такое лицо, какого заслуживает. Джордж Оруэлл Ничто так не старит, как лицо. Семен Альтов Мужчина… …   Сводная энциклопедия афоризмов

  • Лицо кавказской национальности — Этнолингвистическая карта современного Кавказа Лицо кавказской национальности (во множ. ч. Лица кавказской национальности)  бюрократическое клише для обозначения представителей коренных народов Кавказа …   Википедия

  • Лицо со шрамом (фильм — Лицо со шрамом (фильм, 1983) Лицо со шрамом Scarface Жанр криминальная драма,боевик Режиссёр Брайан ДеПальма Продюсер Мартин Брегман Питер Сафер Льюис А.Строллер …   Википедия

  • лицо — Лик, физиономия, личико, мордочка, рожа, харя, образина. У нее хорошенькая мордочка. Ср. См. вид, единица, изнанка, человек авторитетное лицо, действующее лицо, за правду бог лица набавляет, кинуть в лицо, к лицу, компетентное лицо, краска… …   Словарь синонимов

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»