незадовільність

незадовільність (-ности). -ность упаковки - незадовільність (у)пакування ((у)паковання).

* * *

1) короткість

2) стислість, короткість

3) незадовільність, слабкість

4) недостача, брак, дефіцит

* * *

1) короткість; нетривалість; стислість

2) незадовільність, слабкість

3) брак, нестача

4) cпeц. ламкість, крихкість

1) бідність, недостатність

2) скудність, убогість

3) невдоволеність

4) слабість, кволість

* * *

1) бідність, недостатність

2) убогість, бідність

3) незадовільність

4) слабість ( здоров'я)

1) короткість; нетривалість; стислість

2) незадовільність, слабкість

3) брак, нестача

4) cпeц. ламкість, крихкість

Артюх, Анатолій Тимофійович (1939, Переяслав-Хмельницький - 1968) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ їм. Т. Шевченка (1962). Канд. філософських наук. Працював у ДУ "Львівська політехніка" на кафедрі філософії, після аспірантури Ін-ту філософії їм. Г. Сковороди НАНУ - наук, співр. цього ін-ту. Досліджував проблеми гносеології та філософії науки. В дослідженні смислової (понятійної) структури теоретичного знання А. спирався на ідеї Канта, показуючи незадовільність гегелівської та наївно-матеріалістичної традиції для пояснення походження принципів наукових теорій. Виходячи з кантівських уявлень про категоріальні схеми, що лежать в основі знання, А. проаналізував особливості схем класичної фізики від Ньютона до Ейнштейна і спільність їх із схемами класичної політичної економії, включаючи Марксову. В працях А. формулюється підхід до аналізу смислової структури теорій, аналогічний до концепції парадигм.

[br]

Осн. тв.: "Категоріальний синтез теорій" (1967).

1) бідність, недостатність

2) убогість, бідність

3) незадовільність

4) слабість ( здоров'я)

1) незадоволення, невдоволення, незадовільність; прикрість

2) неприємність; образа

* * *

Гартман, Едуард (1842, Берлін - 1896) - нім. філософ, засновник філософії позасвідомого. Основою всього існуючого Г. вважав позасвідоме духовне начало, універсальний осередок логічного і нелогічного. В обґрунтуванні цієї ідеї спирався на синтез філософських систем Гегеля і Шопенгауера, панлогізму і волюнтаризму, а також на уявлення про несвідоме Шеллінга. Певний вплив на нього мала також еволюційна теорія Дарвіна. Якщо існують у світі такі явища, які непояснювані з самих лише матеріальних причин і можливі лише як дії духовного начала (волі, що уявляє), і якщо, з іншого боку, в цих явищах відсутній індивідуально-свідомий чинник (тобто воля і уявлення окремих осіб), то, на думку Г., необхідно визнати ці явища діями певної універсальної волі, яка уявляє і знаходиться за межами індивідуальної свідомості. Це і є несвідоме. Відчуваючи незадовільність цього чисто негативного визначення (можна застосувати і до каменю, і до абсолютного начала світу), Г. припускає його заміну терміном "позасвідоме". Несвідоме постає у Г. як всеохоплююча одинична істота, яка є всім існуючим; воно абсолютно неподільне, і всі множинні явища реального світу є лише дії і сукупності дій всеєдиної істоти. Якщо спочатку Г. визначає несвідоме як безумовну єдність волі і уявлення (ідеї), то в дослідженні розвитку світу він не лише відокремлює і протиставляє їх, а й тлумачить як чоловіче і жіноче начала В. оля сама по собі має лише силу реальності, але сліпа і нерозумна; ідея ж, хоч світла і розумна, але абсолютно безсила, позбавлена будь-якої активності. Спочатку обидва ці начала знаходилися у стані чистої потенції (небуття), але потім воля перейшла з потенції в акт і долучила до нього пасивну ідею. Дійсне буття, яке покладається волею як нерозумним началом, саме є нерозумним і неминуче терпить біди і страждання. Розумна ідея негативно ставиться до такого буття, але не може нічого вдіяти через свою пасивність. Та завдяки свідомості вона звільняється від світової волі і створює всьому існуючому можливість свідомого заперечення життєвого хотіння і повернення знову до стану чистої потенції А. налізуючи проблематику феноменології моральної свідомості, Г. вважав, що емпіричні факти виявлення моральної свідомості мають передувати моральним принципам. Він був одним із тих, хто вперше застосував термін "аксіологія" у царині філософського аналізу проблеми цінностей.

[br]

Осн. тв.: "Філософія позасвідомого". В З т. (1869); "Феноменологія моральної свідомості" (1879); "Теорія категорій" (1898)та ін.

 ж

 1. недостатність;

 2. незадовільність

 с невдоволення, незадоволення, незадовільність

несмак, незадовільність К.