найвищий

См. также в других словарях:

• найвищий — а, е. Найвищ. ст. до високий …   Український тлумачний словник

• найвищий — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• патріарх — Найвищий сан, звання єпископа голови помісної Церкви …   Словник церковно-обрядової термінології

• везір — найвищий турецький урядовець, міністр [XI] …   Толковый украинский словарь

• візір — найвищий турецький урядовець, міністр [XI] …   Толковый украинский словарь

• мітрат — найвищий радник консисторії, вищий духовний чин, що має право носити на голові мітру під час церковної відправи [VII] …   Толковый украинский словарь

• екстаз — (найвищий ступінь захоплення), захват, збудження, піднесення …   Словник синонімів української мови

• схима — и, ж., церк. 1) Найвищий чернечий ступінь у православній церкві, що вимагає від посвяченого дотримання суворішого аскетизму, ніж від звичайного ченця. || Найвищий ступінь чернечого аскетизму в православній церкві. || Урочиста клятва православних… …   Український тлумачний словник

• повний — по/вен, вна, вне. 1) У якому немає вільного місця, заповнений до краю. || У якому є, міститься, вміщується порівняно багато кого , чого небудь. || У сполуч. з деякими ім. вживається на означення великої міри вияву дії, ознаки і т. ін. || Не… …   Український тлумачний словник

• архиєрей — 1. Перший, найвищий, ступінь духовної ієрархії, священства; єпископ; 2. Особа, що займає найвищий ступінь священства, яка через рукопокладення прийняла Божу благодать і право здійснювати всі без винятку богослужіння й таїнства; єпископ; ієрарх;… …   Словник церковно-обрядової термінології

• єпископ — 1. Перший, найвищий, ступінь духовної ієрархії, священства; архиєрей; 2. Особа, що займає найвищий ступінь священства, яка через рукопокладення прийняла Божу благодать і право здійснювати всі без винятку богослужіння й таїнства, у тому числі… …   Словник церковно-обрядової термінології