-
1 надягати
-
2 надягати
= надягти́, надягнутинадева́ть, наде́ть; ( с трудом или что-нибудь неподходящее) напя́ливать, напя́лить -
3 надягати
техн. надева́ть -
4 надягати гамівну сорочку
( на когось) put into a straitjacketУкраїнсько-англійський юридичний словник > надягати гамівну сорочку
-
5 надягнути
= надягати -
6 надягти
= надягати -
7 put into a straitjacket
-
8 надевать
надёвывать, надеть1) (об одежде, предм. туалета) вдягати, вдягти и вдягнути, надягати, надяг(ну)ти, надівати, надіти що на кого, на що, (на себя) убирати, убрати на себе що, убиратися, убратися в що, (на кого-л. другого) убирати, убрати кого в що, (о мног.) повдягати, понадягати, понадівати, повбирати, повбиратися; (об обуви) взувати, взути, назувати, назути, обувати, обути що, (пров.) вступати(ся), вступити(ся) в що; (себе на ноги) узуватися, узутися, обуватися, обутися, вбуватися, вбутися в що, (о мног.) повзувати, поназувати, поо[пов]бувати, повзуватися, пообуватися. [Маланка вдягла кожушанку (Коцюб.). Ніч удягла з зірками пишні шати (Грінч.). Став він свиту надягати (Глібів). Жупан надівають (Шевч.). На вибранця свого надів плащ своєї любови (Франко). Понадівав на їх ксьондзівську одежу (Чуб. II). Скидай з себе свої лати, вбирай дорогії шати (Голов. I). Вибрав ризи що-найкращі, на себе вбирає (Рудан.). Калоші забула взути (Коцюб.). Назувай постоли (Коцюб.). Червоні чоботи обула (Котл.). Вступив я в чоботи, вийшов з хати (Липовеч.)]. -ть венок - накладати, накласти вінок. [Дівчата літом накладають на голови вінки (Звин.)]. -ть кольцо на палец - надівати, надіти каблучку (обручку) на палець, (с одного пальца на другой) передівати, передіти каблучку (обручку). [«А де перстінь?» - «Переділа на другий палець» (Звин.)]. -ть очки - накладати, накласти, надівати, надіти окуляри. [Не встиг накласти окуляри (Коцюб.). Надівши сині окуляри (Н.-Лев.)]. -ть передник - підв'язувати, підв'язати, обпинати, обіпнути и обіп'ясти хвартух (попередник), запинатися, запнутися и зап'ястися, обпинатися, обіпнутися и обіп'ястися хвартухом (попередником), заперізуватися, заперезатися хвартухом (попередником). [Ой, фартушок обіп'яла, чоботоньки взула (Гол. I)]. -ть перчатки - надівати, надіти рукавички. -ть чистое бельё - надягати, надяг(ну)ти, брати, взяти чисту білизну (чисте шмаття), брати, взяти білу сорочку, брати сорочки; срв. Менять (1) бельё. [Треба сорочку білу взяти (Г. Барв.)]. -ть шляпу, шапку - надівати, надіти, (реже) надягати, надягти, накладати, накласти капелюха, шапку, (о мног.) понадівати и т. п. капелюхи, шапки. Надёванный - (об одежде) вдяганий, надяганий, надіваний, убираний; (об обуви) взуваний, назуваний. [Черевички нові, ще не назувані (Свидниц.)];2) (накладывать, наволакивать оболочку) накладати, накласти, (натягивать, покрывать) напинати, напнути и нап'ясти, (нацеплять) начі[е]пляти и начі[е ]плювати, начепити, (насаживать) насаджувати, насадити, настромлювати, настромити, (о мног.) понакладати, понапинати, почі[е]пляти, поначі[е]плювати, понасаджувати, понастромлювати що на що. [Уздечки не напнуть на його (на коня) (Греб.). Почепив на плечі торбу (Коцюб.) Настромивши губку на тростину, піднесли до уст його (Біблія)]. -ть наволоку на подушку - убирати, убрати подушку (у пошивку), натягати, натяг(ну)ти, надівати, надіти, наволочувати, наволочити пошивку на подушку. [Вбери подушки! (Брацл.). Треба нову наволочити пошивку (Звягельщ.)]. Надетый -1) вдягнений, надягнений, надітий, убраний, повдяганий и т. п.; взутий, назутий, обутий, повзуваний и т. п.; накладений; передітий; підв'язаний, обіпнутий. [Сорочка на ньому біла, мов-би тільки нині рано вбрана (Франко)];2) накладений, напнутий и нап'ятий, начеплений, насаджений, настромлений, понакладаний и т. п. -ться - надягатися, надяг(ну)тися, понадягатися; бути надяганим, надягненим, понадяганим и т. п. [Ця суконька надягається через голову (М. Грінч.). Чобіт малий - не назувається (Київщ.), не набувається (Сл. Гр.)].* * *несов.; сов. - над`еть1) ( что - одежду) надяга́ти, надягну́ти и надягти́, -дягну, -дягнеш, удягати, удягну́ти и удягти́, надіва́ти, наді́ти (що); ( одеваться) убира́тися, убра́тися (уберу́ся, убере́шся) и мног. повбира́тися (в що), убира́ти, убра́ти и мног. повбира́ти (що); ( натягивать) напина́ти, напну́ти и нап'я́сти, -пну, -пне́ш и мног. понапина́ти (що), понапина́тися (чим); (сов.: нацепить) почепи́ти, -чеплю́, -че́пиш (що); ( фартук) обпина́ти, обп'я́сти (обіпну, обіпнеш) и обіп'я́сти и обіпну́ти (що)\надеватьть ша́пку — надівати, наді́ти ша́пку
2) ( что - обувь) взува́ти, взу́ти и мног. повзува́ти, назува́ти, назу́ти; озува́ти, озу́ти и мног. поозува́ти (що)\надеватьть сапоги́ — взува́ти, взу́ти и т. д. чо́боти; вступа́ти, вступи́ти в чо́боти
3) (вставлять, укреплять что-л. на чём-л.) надіва́ти, наді́ти, -ді́ну, -ді́неш и мног. понадіва́ти\надевать деть очки — надіти (почепи́ти) окуля́ри
\надевать деть рюкза́к — наді́ти (почепи́ти) рюкза́к
-
9 jacket
1. n1) жакет; куртка; френч, кітель2) широка шовкова блуза жокея3) іст. камзол4) шкура (тварини)5) лушпина (картоплі)6) папка; обкладинка, суперобкладинка (книги)7) тех. чохол, кожух; обшивка; оболонка; капот (двигуна)2. v1) надівати куртку (тужурку)2) тех. надівати чохол (кожух)* * *I n1) жакет; піджак; куртка; тужурка; icт. камзол4) суперобкладинка ( книги) папка; обкладинка5) тex. чохол, кожух, сорочка, оболонка; обшивка; капот ( двигуна)6) cпeц. маншон, чулка9) кoмп. джекетII v1) надягати куртку, піджак2) тex. надягати чохол, кожух -
10 jacket
I n1) жакет; піджак; куртка; тужурка; icт. камзол4) суперобкладинка ( книги) папка; обкладинка5) тex. чохол, кожух, сорочка, оболонка; обшивка; капот ( двигуна)6) cпeц. маншон, чулка9) кoмп. джекетII v1) надягати куртку, піджак2) тex. надягати чохол, кожух -
11 взувати
= взути1) ( надягати комусь взуття) to put shoes on smb's feet2) ( забезпечувати взуттям) to provide with shoes3) жарг. ( обдурювати) to trick, to take in, to dupe, to deceive -
12 надягнути
I надягну́ти= надягти́наде́ть; ( с трудом или что-нибудь неподходящее) напя́литьII см. надягати -
13 надягти
см. надягати -
14 blinker
1. n1) моргун2) pl шори, наочники3) pl захисні окуляри4) тупоголовий5) розм. око6) військ. світлосигнальний апарат2. v1) надівати шори2) обманювати, ошукувати* * *I n2) pl наочники, шори3) pl захисні окуляри4) тупиця5) cл. око; підбите око7) вiйcьк. світлосигнальний апарат8) тex. блінкерII v2) обманювати -
15 boot
1. n1) черевик; ботинок; чобіт (тж high boot)2) pl спорт. бутси3) розм. стусан ногою4) іст. колодки, диби (знаряддя тортур)5) амер. новобранець, новачок (про моряка)7) задня частина кузова легкової автомашини (для багажу)8) ав. контейнер9) багажник (у кареті)10) бот. оболонка (качана кукурудзи)11) вигода, користь12) розм. гроші, аванс зарплатиthe boot is on the other leg (foot) — становище змінилося; тепер відповідальність лежить на (комусь) іншому
to die in one's boots — померти наглою смертю; померти на своєму посту
to have one's heart in one's boots — злякатися, у п'ятах похололо
to be in smb's boots — бути на чиємусь місці, бути у чиїйсь шкурі
boot and saddle! — сідай! (команда в кавалерії); амер. сідлай!
to move (to start) one's boots — вирушати
2. v1) надівати черевики (ботинки)2) штурхнути чоботом (ногою)3) розм. увільняти4) допомагати, бути вигідним5) розм. брати гроші наперед, позичати (у когось)* * *I [buːt] n1) черевик; pl; cпopт. бутси; штурханець ногою2) icт. колодки ( знаряддя катування)3) aмep.; cл. новобранець, новачок ( про моряка)4) фартух ( екіпажа); ( шкіряний) чохол ( автомашини)5) багажник ( автомашини); aв. контейнер; відділення для багажу ( у кареті)7) pl; aв. проф. протектор засобу антиобмерзання8) обгортка ( качана кукурудзи); піхва ( листка)II [buːt] v1) надягати черевики, взуватися2) дати стусана, штовхнути; пнути ( ногою)3) cл. звільняти, прибирати (тж. boot out, boot round)4) aмep. крокувати, марширувати (звич. to boot it)5) дати неточний пас ( бейсбол)7) icт. катувати іспанським чоботомIII [buːt] n1) заст. вигода, користь2) cл. гроші, аванс ( зарплати)IV [buːt] v1) допомагати, бути вигідним2) cл. брати гроші в борг3) заст. збагачуватисяV [buːt]арх. = booty -
16 breech
n1) зад; сідниця2) військ. казенна частина; казенник* * *I n1) зад, сідниці2) вовна-обніжжя (із задніх ніг, стегон вівці)3) вiйcьк. казенна частинаII v2) бити по заду, по м'якому місцю -
17 cap
1. n1) шапка; кепка; картуз; кепі2) берет; ковпак; чепець, очіпокservice cap — військ. кашкет
3) ярмулка; тюбетейка4) каптур5) шолом; каска6) верхівка, шапка7) кришка, ковпачок; головка; наконечник8) шапка (гриба)9) чохол, футляр10) (тж pl) велика літера11) келих, чарка12) ел. цоколь (лампочки)13) капсуль; пістон14) папір великого формату15) спорт., розм. спортсмен, який представляє країну на міжнародних змаганнях2. v1) надівати шапку2) накривати чохлом (ковпаком)3) увінчувати; утворювати шапку (про сніг)4) завершувати, довершувати5) перевершити, взяти верх (гору)to cap the climax (the globe) — перевершити усі межі, побити рекорд
6) зняти шапку (на знак поваги)7) присуджувати учений ступінь8) вставляти капсуль (пістон)9) запечатувати (соти)10) шотл. відняти, силою заволодіти* * *I n1) шапка, головний убір; кепка, кепі; кашкетcap insignia — кокарда; формений головний убір
2) спортсмен, на міжнародному змаганні ( який носить кашкет з національним гербом)3) берет; ковпак; чепець; чепчик; наколка4) скуфія, камилавка (тж. black cap); forked cap митра єпископа5) = biretta7) каптур8) icт. шолом (тж. cap of fence); ківер; каска9) верхівка, шапкаcap rock — гeoл. покриваюча порода
10) кришка, ковпачок; чохол; футляр; тex. ковпачок; наконечник; насадка; грибок ( клапана)cap screw — гвинт з головкою; глуха гайка
11) мeд. протизаплідний ковпачок12) бyд. переклад; капітель ( колони)13) eл. цоколь ( електролампи); шапка ( ізолятора)14) чохлик ( на бруньці або бутоні); шапка гриба15) вiйcьк. наконечник снаряда; капсуль; пістон16) мop. езельгофт17) aмep.; eк. верхній рівень, межа, лімітII v1) надягати шапку та ін. [див. cap1]; покривати голову2) накривати чохлом, ковпаком, ковпачком; cпeц. насаджувати ( ковпачок); вставляти ( капсуль); запечатувати ( стільники)3) покривати, увінчувати; утворювати шапку4) завершувати; вінчати5) перевершити; заткнути за пояс7) зняти головний убір на знак поваги, з чемності8) cпopт. зарахувати до складу командиIII nчасто pl; пoлiгp.; cпeц. велика, прописна літераIV v; полігр.; спец.; скор. від capitalize II V n; діал. VI n; (скор. від capsule); сл. -
18 cowl
n1) сутана з капюшоном; ряса2) капюшон, каптур3) перен. чернець4) ковпак димаря5) тех. кожух (капот) двигуна6) тех. обтічник7) балія; цебер; шаплик* * *I = cowlingдефлектор; капот; кожухII [kaul] n1) ряса, сутана з каптуром; каптур (ряси, палъто)2) чернець3) зонт, ковпак над димарем4) aв. капот двигуна, торпедо кузова5) aв. обтічникIII [kaul] v1) накривати голову каптуром; надягати каптур -
19 cravat
n фр.1) краватка, галстук2) шарф* * *I n1) широка краватка; краватка-шарф; icт. ( будь-яка) краватка2) icт. шийна хусткаII vнадягати краватку; прикрашати краваткою, шарфом -
20 don
См. также в других словарях:
надягати — 1) = надягнути, надягти (що про одяг), одягати, одягнути, одягти, у[в]дягати, у[в]дягнути, у[в]дягти, надівати, надіти, у[в]бирати, у[в]брати; натягати, натягувати, натягнути, натягти, натаскувати, натаскати, нацуплювати, нацупити (зазв. з деяким … Словник синонімів української мови
надягати — а/ю, а/єш, недок., надягну/ти і надягти/, дягну/, дя/гнеш, док., перех. 1) Натягувати, насувати, накладати і т. ін. одяг на кого , що небудь. || Використовувати, носити який небудь одяг. 2) Приладновувати, прикріплювати на чому небудь … Український тлумачний словник
надягати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
оболокати — надягати, убирати … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
надівати — I = надіти 1) (приладжувати, прикріплювати щось на чому н.; надягати головний убір, окуляри, маску тощо), надягати, надягти, надягнути, одягати, одягти, одягнути, накладати, накласти, напинати, нап ясти, насаджувати, насадити, начіплювати,… … Словник синонімів української мови
одягати — I = одягти, одягнути 1) (кого у що покривати одягом кого н.), у[в]дягати, у[в]дягнути, у[в]дягти, у[в]бирати, у[в]брати; наряджати, нарядити (одягати кого н. у гарне, святкове вбрання); виряджати, вирядити, розряджати, розрядити, вичепурювати,… … Словник синонімів української мови
взувати — (узува/ти), а/ю, а/єш, недок., взу/ти (узу/ти), взу/ю, взу/єш, док., перех. 1) Надягати на ноги взуття. 2) Забезпечувати взуттям … Український тлумачний словник
взуватися — (узува/тися), а/юся, а/єшся, недок., взу/тися (узу/тися), взу/юся, взу/єшся, док. 1) Надягати собі на ноги взуття. 2) Забезпечувати себе взуттям … Український тлумачний словник
запрягатися — а/юся, а/єшся, недок., запрягти/ся, яжу/ся, яже/шся; мин. ч. запрі/гся, запрягла/ся, запрягло/ся; док. 1) Надягати на себе упряж або щось подібне, щоб тягнути який небудь вантаж. 2) перен., розм. Братися виконувати важку або тривалу роботу. 3)… … Український тлумачний словник
надягання — я, с. Дія за знач. надягати і надягатися … Український тлумачний словник
надягнути — див. надягати … Український тлумачний словник