набегать

наскакать

I. 1) (набегать вскачь) наскакувати, наскочити на кого, на що, (подскакивать) прискакувати, прискакати и прискочити до кого, до чого; (о мног.) понаскакувати, поприскакувати. [Тут їм назустріч і коні наскочили (Стор.)]. -кать на мост - прискакати (прискочити) до мосту;

2) (во множестве) наскакувати, наскакати, (напрыгивать) настрибувати, настрибати, наплигувати, наплигати, (о мног.) понаскакувати, понастрибувати, понаплигувати. [Аби болото, а жаби наскачуть (Номис)]. -каться - наскакатися, настрибатися, наплигатися, попоскакати (досхочу) и т. п.

II. Наскакивать, наскочить, наскокнуть - наскакувати, наскочити, ско[і]кнути на що, (набегать) набігати, набігти, наганятися, нагнатися, (наталкиваться) нахоплюватися, нахопитися, натрапляти, натрапити, наражатися, наразитися на кого, на що, (о мног.) понаскакувати, понабігати, понаганятися, понахоплюватися, понаражатися на кого, на що. [«Мовчи!» - писнула пані, наскакуючи (М. Вовч.). Треба бути обережним, щоб не наскочити на ворога (Франко). Чого ти не дивишся? набіг на чоловіка! (Сл. Гр.). Розпитати… на яке безголов'я набіг він (Потебня). Задній віз нагнавсь на передній (Н.-Лев.). Степан якийсь час мовчав, нахопившись в оповіданні на несподівану перетику (Короленко)]. -чить на беду - наскочити (нахопитися) на лихо.

* * *

1) ( наезжать на кого-что) наска́кувати, наско́чити и мног. понаскакувати

2) ( наезжать с разных сторон) наска́кувати, наскака́ти; ( подскакивать) приска́кувати, прискака́ти и приско́чити и мног. поприска́кувати

1) ( наталкиваться) наска́кувати, наско́чити; ( натыкаться) нахопля́тися, нахопи́тися, -хоплю́ся, -хо́пишся

2) ( нападать) наска́кувати, наско́чити, нападати, напа́сти, -паду́, -паде́ш; напада́тися, напа́стися, -паду́ся, -паде́шся

сов. от набегать

сов. от набегать

сов., см. набегать

набегать

1 на + akk

løbe på, støde på ell. imod ngt; løbe ind i ngn

2 løbe på (renter o.l.)

3 f eks

сов см. набегать 1, 2· \набежатьло много народу μαζεύτηκε πολύ πλήθος· \набежатьло много воды μαζεύτηκε πολύ νερό.

* * *

••

* * *

gener. piattola, blatta, scarafaggio

(несов.) нанашивать, наносить (сов.), нанести и нанесть чего (натаскивать в большом количестве)

I. наносити, наношувати и (стар.) наношати, наносити, нанести, назношувати, назносити, (о мног.) понаносити, понаношувати, поназношувати чого. [Не мавши де заложити вощину, наносила бджола меду повні ямки в землі (Куліш). Соломи в сіни наносила (Шевч.). Люди нанесли породіллі м'яса, паски (Г. Барв.). Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку (Коцюб.). Понаносили на чоботях снігу в хату (Київщ.)]. - сить, -вать, -сти яиц (о птице) - наносити, наносити и нанести, (о мног.) понаносити яєць. Наношенный и Нанесе[ё]нный - наношений, нанесений, понаношений, понаношуваний, поназношуваний. [Наношена до печи солома зайнялася (Богодухівщ.). Сніг, нанесений у хату на чоботях, порозтавав (Канівщ.)].

II. Наносить, нанести и нанесть -

1) см. I. Наносить;

2) (о ветре: наметать) наносити, нанести, намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о мног. или во мн. местах) понаносити, понамітати, понавівати и понавіювати чого; (о воде: намывать) наносити, нанести, (преимущ. об иле) намулювати, намулити, (о мног.) понаносити, понамулювати чого; срв.

I. Наметать и Намывать 4. [Нанесло вітром піску на грядки (Канівщ.). Намело снігу в сіни (Київщ.)]. Река -сла илу на луг - ріка (річка) нанесла (намулила) мулу на луку, (занесла илом) замулила луку;

3) (заразу, болезнь) заносити, занести, (о мног.) позаносити що. [Коли-б наші заробітчани не занесли холери з Дону (Сл. Ум.)];

4) (надносить что на что) наносити, нанести, заносити, занести, (о мног.) понаносити, позаносити що на що. Корабль -сло на мель - корабель нанесло (н[з]агнало) на мілину (на мілке). Тучу -сло на лес - хмару нанесло (нагнало) над ліс. Бадью з землёю -сят на сруб - цебер з землею заносять на зруб (цям[б]рину). -сти руку на кого - зняти (піднести) руку над ким, заміритися, замахнутися на кого;

5) (о лошадях: набегать с разгону) набігати, набігти, наскакувати, наскочити, налітати, налетіти, намчати на що;

6) (о чертёжных работах) зазначати и зазначувати, зазначити, (о мног.) позазначати, позазначувати, позначити що на чому. -сти на план, на карту леса и горы - зазначити на плані, на мапі (на карті) ліси і гори;

7) техн. - накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понакидати що. -сить, -сти слой штукатурки - накидати, накидати шар тиньку на що, тинькувати, обтинькувати що. -сить, - сти лак на что - лакувати, полакувати що;

8) (причинять) завдавати, завдати чого и що, чинити, учиняти, учинити, спричиняти и спричинювати, спричинити, заподіювати, заподіяти що кому. -сить, -сти бесчестие кому - чинити, учинити безчестя кому, неславити, знеславити, ганьбити, зганьбити кого, завдавати, завдати неслави (ганьби) кому. -сить, -сти вред - робити, зробити, чинити, учинити, заподіювати, заподіяти шкоду, шкодити, нашкодити, пошкодити кому. -сти обиду, оскорбление кому - скривдити (покривдити), образити кого, кривду, образу заподіяти (вчинити) кому. [Почтивості моїй, чесноті ви як зважились таку вчинити кривду? (Грінч.). Єдиний спосіб загладити ту кривду, яку йому заподіяно (Крим.)]. -сить оскорбление на словах, действием - ображати (чинити образу) словом, вчинком. -сить, -сти побои кому - завдавати, завдати побою кому, бити, побити и (сильнее) набити кого. -сить, -сти поражение неприятелю - побивати, побити ворога, завдавати, завдати побою (поразки), учинити поразку ворогові. -сить, -сти раны кому - ранити, поранити кого, завдавати, завдати рану кому. [Забути недавнє минуле, що таких ран глибоких завдало було йому (Рада). То не спис козацький рану їй глибокую завдав (Франко)]. -сить, -сти удар кому - удар(у) кому завдавати, завдати, уражати, уразити, ударити кого. [Останнього удару завдав українському письменству Микола (Рада). Ніхто в Росії не завдав таких дужих ударів системі людовладства (Рада)]. -сти удар палкою, шпагою кому - ударити палицею, шпадою кого. -сти ущерб кому, чему - (материальный) учинити шкоду кому, чому, ущербити що кому, (диал.) забідити кого, (нравственный) ущербити, надвередити що; см. ещё -сти вред. [Він дуже ущербив моє багатство (Крим.). Моєї слави тим ви не вщербили (М. Грінч.). Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того (Дніпропетр.). Присуду перемінить не можна, хіба-б ми нашу честь надвередили (Куліш)];

9) -сить на кого - см. Наговаривать 2;

10) -сить цену - набивати (підбивати) ціну. Нанесе[ё]нный -

1) см. под

I. Наносить:

2) нанесений, наметений, навіяний, понаношений, понамітаний, понавіюваний; намулений, понамулюваний;

3) занесений, позаношений;

4) нанесений, занесений, понаношений, позаношений; знятий, піднесений над ким, замірений, замахнутий на кого;

5) зазначений, позазначуваний;

6) накиданий, понакид(ув)аний;

7) завданий, учинений, спричинений, заподіяний, зроблений;

8) набитий, підбитий.

* * *

1) нано́сити, -но́шу, -но́сиш, нанести́, мног. понано́сити, назно́сити, поназно́сити; ( наметать) намітати, намести́, -мете́ и мног. понаміта́ти, навіва́ти и навіювати, -ві́ює, наві́яти; ( намывать и) наму́лювати, -лює, наму́лити

2) ( причинять) завдава́ти, -да́ю, -дає́ш, завда́ти, -да́м, -даси́, заподі́ювати, -ді́юю, -ді́юєш, заподі́яти, нано́сити, нанести́; ( чинить) чини́ти, -ню́, -ниш и учиня́ти, учини́ти

вдоволь)

I. 1) (от Носить) - а) наноситися кого, чого, попоносити кого, що и чого, попоноситися з ким, з чим. [Попоносив по келійках води (Куліш)]. На вас воды не -шься - на вас води не наносишся; б) (об одежде, обуви) наноситися чого, находитися в чому. [І не наносилась я свого нового кожуха, а довелось продати (Канівщ.). Не находилася я в цих черевиках - скоро стопталися (Липовеч.)]. Не -шусь я этого платья - ношу - не наношуся цього вбрання (женского ещё: цієї сукні);

2) (от Носиться) - а) (об одежде, обуви: проноситься) поноситися, проноситися. [Не довго ці чоботи проносяться, бо товар зовсім поганий (Сл. Ум.)]; б) наноситися; на(в)ганятися, намикатися; налітатися, нашугатися; набуятися, наширятися, накружлятися; срв. Носиться 2; в) с кем, с чем - наноситися, (ирон.) напанькатися, нацяцькатися з ким, з чим.

II. Наноситься, нанестись и нанесться -

1) (натаскиваться в большом количестве) наноситися, наношуватися, назношуватися, бути наношеним, наношуваним, наношеним, понаношуваним и т. п.; срв.

I. Наносить. [Болото в хату за чобітьми наноситься (Київщ.)];

2) (ветром) наноситися, нанестися, намітатися, наместися, навіюватися, навіятися, (водою) наноситися, нанестися, намулюватися, намулитися; бути наношеним, наношуваним, нанесеним, понаношуваним и т. п.; срв.

II. Наносить 2;

3) (о заразе, болезни) заноситися, занестися, позаноситися; бути заношеним, занесеним, позаношеним;

4) наноситися, бути наношеним, наношуваним, нанесеним и т. п.; зазначатися и зазначуватися, бути зазначуваним, зазначеним, позазначуваним; накидатися, бути накид(ув)аним, накиданим, понакид(ув)аним; завдаватися, чинитися, учинятися, заподіюватися, бути завдаваним, завданим и т. п.; срв.

II. Наносить 4, 6, 8. Хутор -се[ё]н на карту - хутір зазначено на мапі (на карті). Мне -сено оскорбление - мене ображено, мені заподіяно (вчинено) образу;

5) (набегать на кого, на что) наганятися, нагнатися, набігати, набігти, (наскакивать) наскакувати, наскочити, (налетать) налітати, налетіти на кого, на що (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що;

6) -тись (о птице) - нанестися, нанести яєць.

* * *

1) нано́ситися, -носиться, нанести́ся

2) страд. (несов.) нано́ситися; наміта́тися, навіва́тися, навіюватися, -ві́юється; наму́люватися, -люється; завдаватися, -дає́ться, заподіюватися, -ді́юється, нано́ситися; чини́тися, -ниться, учиня́тися

натечь

1) (о жидкости) натікати, натекти, набігати, набігти, напливати, наплинути, наплисти и напливти, находити, найти, наливатися, налитися, (струёй, сов.) надзюрити, (о мног.) понатікати, понабігати, понапливати, понаходити, поналиватися. [Водиця сама в хату натече (Чуб. V). Як іде дощ, то набігає вода в сіни (Звин.). Неначе хвилі напливали (Шевч.). Вода находить у колодязь (Борзенщ.). Діжка тече, - глянь скільки надзюрило (Сл. Гр.)]. -кать, -течь кровью - запливати, заплисти (запливти) кров'ю. Тучи -кли - хмари набігли (наринули, насунули, надійшли, надтягли, наступили);

2) (о людях) набігати, набігти, наринати, наринути;

3) -течь (зверя, на зверя, охотн.) - доскочити кого. [Хорти доскочили звіра (Крим.)]

* * *

I. -ся (наговорить, -ся «ты»)

II. натикати, -ся, (шутл.) нагулятися в тички.

III. натыкать

1) (во множестве чего во что, куда) натикати и натикувати, натикати, настромлювати, настромляти, (гроздей, иголок и т. п.) наштрикувати, наштрикати, (о мног.) понатикати и понатикувати, понастромлювати, понаштрикувати чого в що, куди; (напихать) напихати, напхати, набигати, набгати, (о мног.) понапихати, понабигати чого в що, куди. [Натикує коло шляху тичок (Київщ.). Задумала вража баба молодою бути, натикала за намітку зеленої рути (Пісня). Настромляв паліччя в тин (Полтавщ.). Понастромлювали кілків, а плота не заплели (Брацл.). Наштрикає скрізь у стіну голок, а тоді й сам не знайде, де вони (Сл. Гр.). Треба більше моху понапихати в щілини, щоб було тепліше (Гайсинщ.)];

2) (наделывать дыр) наштрикувати, наштрикати, (накалывать) наколювати, наколоти, нашпигувати, нашпигати, (о мног.) понаштрикувати, понаколювати, поколоти, понашпигувати що. [Добре нашпигай гав'ядину, щоб краще вмліла (Брацл.)]. -тычь лунок в грядку - нароби (накопай) ямок (дучок, кубахів) у грядці;

3) -тыкать бока кому - нашпигати (наштурхати, наштовхати) кого, надавати штовханів (штурханів) кому, полатати боки кому. -тыкать зубы кому - дати зуботички, надавати в зуби кому, (фамил.) пополічити зуби кому или чиї. Натыканный -

1) натиканий, настромляний, наштриканий понатик(ув)аний, понастромлюваний, понаштрикуваний; напханий, набганий, понапих(ув)аний, понабиганий;

2) наштриканий, наколотий и наколений, нашпиганий, понаштрикуваний и т. п.; нароблений, накопирсаний. -ться -

1) натикатися и натикуватися, натикатися, понатикатися и понатикуватися; бути натикуваним, натиканим, понатик(ув)аним и т. п. [Понастромлювалось у волосся сіна (Канівщ.)];

2) (вдоволь, сов.) натикатися, настромлятися, (чем-л. острым) наштурхатися, наштрикатися, нашпигатися, попотикати (досхочу) и т. п.; срв. Тыкать.

IV. Натыкать, наткнуть -

1) что, кого на что - натикати, наткнути, (чаще) настромлювати, настромити, наштрикувати, наштрикнути, з[на]низувати, з[на]низати, (нашпиливать) нашпилювати, нашпилити, (о мног.) понатикати, понастромлювати, понаштрикувати, поз[пона]низувати, понашпилювати що, кого на що. [Діток малих на списи натикали (Київщ.). Рибалка удочку закинув, наткнувши на гачок чималий червячок (Боров.). Неначе мене хто настромив на вила (Н.-Лев.). Настромив на удочку рибу (Куліш). Понастромлюйте на щогли голови рандарські (Куліш). Наштрикнув картоплину на ціпок, а тоді як кине нею! (Сл. Гр.). Возьміте Байду, повісите і на острий гак знижіте (Ант.-Драг.). Метеликів нашпилюють на пришпильки (Київ)];

2) кого на кого, на что - наштовхувати, наштовхнути, (реже) натикати, наткнути, (наводить) наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаштовхувати и т. п. кого на кого, на що. [Цього кота хоч мордою наштовхни на мишу, все одно не спіймає (Брацл.)]. Наткнутый -

1) наткнутий, настромлений, наштрикнутий, з[на]низаний, нашпилений, понатиканий, понастромлюваний, понаштрикуваний, поз[пона]низуваний, понапшилюваний;

2) наштовхнутий, наткнутий, наведений, напроваджений, понатиканий и т. п. -ться -

1) натикатися, наткнутися, понатикатися; бути натиканим, наткнутим, понатиканим и т. п. Насекомые -ются на шпильки - комах нашпилюють на припшильки;

2) (наталкиваться) натикатися, наткнутися на кого, на що, натрапляти, натрапити на кого, на що и кого, що, нахоплюватися и нахоплятися, нахопитися, наганятися, нагнатися на кого, на що, (на что-л. острое и перен.) наражатися, наразитися на кого, на що, (только в прям. знач.) настромлюватися, настромитися, наштрикуватися, наштрикнутися на що, (напарываться) напорюватися, напоротися, нарізуватися, нарізатися на кого, на що, (накалываться) наколюватися, наколотися, (порезаться) натинатися, натятися чим (напр. ногою) на що, (о мног.) понатикатися и т. п.; (встречать, нападать) нападати, напасти на кого, на що, надибати и надибувати, надибати на кого, на що и кого, що, здибати, здибати, (диал.) нагибувати, нагибати кого, що, впадати, впасти на кого, (набегать) набігати, набігти на кого, на що и кого, що, (о мног.) понападати, понадибати, понабігати; срв. Наталкиваться 2 (под

II. Наталкивать). [Плентавсь важкими ногами по хаті, натикався на стіни (Коцюб.). Наткнувсь на таке погане, що… (Шевч.). Комуністичне перетворення суспільства натрапляє на скажену боротьбу (Азб. Комн.). Ми сміялись із радощів, що натрапили таких гарних людей (Г. Барв.). Нахопився в лісі на вовків (Сл. Гр.). Якийсь час мовчав, нахопившись в оповіданні на несподівану перетику (Корол.). (Слухалися його,) щоб не наразитися на прикрість (Остр. Скарбів). Настромився на ніж (Київщ.). Наштрикнувся на її (довгий) ніс (Н.-Лев.). Напоровся на вила (Сл. Гр.). З розбігу напоровся в дверях на кондуктора (Крим.). Инший (черкес) наріжеться на пластуна, то й амінь йому (Основа 1862). Натявся на косу (Сл. Гр.). По всіх книжках її очі надибували на слово «кохання» (В. Підмог.). Перегортаючи своє старе шпаргалля, я знов надибав на той рукопис (Крим.). Поки-що він не знаходив нічого цікавого, аж ось надибав таке… (Крим.). Лисиця набігла виноград (Біл.-Лос.)].

* * *

1) натика́ти, наткну́ти и мног. понатика́ти, настро́млювати, -люю, -люєш, настроми́ти, -ромлю, -ромиш и мног. понастро́млювати и понастромля́ти; наштри́кувати, наштри́кнути

2) ( наталкивать) нашто́вхувати, -штовхую, -штовхуєш, наштовхну́ти; (наводить на кого-что-л.) наводи́ти, -воджу, -водиш, навести, -веду, -веде́ш

1) ( втыкать) натика́ти, нати́кати и мног. понатика́ти

2) ( делать надколы) нако́лювати, -люю, -люєш, наколо́ти, -колю, -колеш и мног. понако́лювати

нахаживать, найти, действ. з.

I. 1) знаходити (в песнях и знаходжати) знайти, находити (в песнях и находжати), найти, (о мног.) познаходити, понаходити кого, що, (редко) повизнаходити що; специальнее: (отыскивать) нашукувати, нашукати, відшукувати, відшукати, вшукати що; (приискивать) винаходити, винайти що; (натыкаться) натрапляти, натрапити кого, що и на кого, на що, надибати и надибувати, надибати, (диал.) нагибувати, нагибати що. [Там втомлені знаходять опочивок (Куліш). Уміла ти матір покинути, умій-же й знайти її! (Квітка). Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Метл.). Блукав, дороги не знайшов (М. Вовч.). Я знайшов будинок, де він живе (Коцюб.). Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.). У Назона теж ти про рибалку спогади знайдеш (М. Рильськ.). Не могла найти для мене слова потіхи (Франко). Стали тії сини до розуму доходжати, стали собі молоді подружжя знаходжати (Метл.). На труп побитий… шукали, та третього дні находжали (Март.). Однослуживців не можна було познаходити (Крим.). Де що було дідівське, - повизнаходила (Г. Барв.). Потім він нашукав свій портмонет і подивився, що в нім є (Крим.). Шукайте скільки хочете, не вшукаєте (Звин.). Коли-б нам слушну винайти годину, то ми поговорили-б про сю справу (Куліш). Не встиг винайти собі якийсь відповідний ґешефт (Франко). Шукає живущої води і не знає, де її натрапити (Мирний). Чув якесь незадоволення, мов не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Не міг надибать гарнішого собі зятя (Федьк.). Чудові були пущі, - тепер таких і не надибаєш (М. Вовч.). Якби ти скарб нагибав, то ходив-би ти в саєтах (тонких сукнах) (Грінч.)]. -дить, -ти вкус, приятность в чём - набирати, набрати смаку до чого, розбирати, розібрати смак у чому, знаходити, знайти приємність у чому; срв. Вкус 4. [Зачав набирати смаку до лінивства (Франко). Люди починають розбирати смак в инших промислах (Звин.). Дали мені щось скуштувати; не розібрав я смаку в тому (Звин.). Я не знаходжу приємности в цього роду спорті (В. Гжицьк.)]. -дить, -ти по вкусу кого, что - знаходити (добирати), знайти (добрати) (собі) до смаку (до вподоби), уподобати кого, що. -дить, -ти вновь (потерянное) - віднаходити, віднайти, (о мног.) повіднаходити (загублене). -дить, -ти для себя выражение в чём - знаходити, знайти собі вираз у чому, виливатися, вилитися в чому. [Цей настрій найкраще вилився в організації братства (Рада)]. -дить, -ти выход (исход) в чём - знаходити, знайти вихід (порятунок, раду) у чому, давати, дати собі раду (пораду) з чим; срв. Исход 2. [Знаходить собі раду зовсім реальну, життьову (О. Пчілка)]. -ти в ком друга - знайти в кому приятеля (друга). -дить, -ти себе место - знаходити, знайти собі місце; притикатися, приткнутися. [Молода не сідає за стіл, а де- небудь приткнеться (Полтавщ.)]. Он не -дит себе места - він не знаходить собі місця; він не знає, де приткнутися (де приткнути себе); він ходить, як неприкаяний; він марудиться, він попору не знайде. [Нудився, марудився; чогось хотілося - і сам не знав чого (Свидн.)]. -ти кого своими милостями - вдарувати (обдарувати) кого своєю ласкою. -дить, -ти ощупью - намацувати, намацати, налапувати, налапати, (о мног.) понамацувати, поналапувати кого, що. [Намацав свічку і встромив її в свічник (Велз)]. -дить, -ти приют кому, себе - знаходити, знайти притулок (захист, захисток) кому, собі, притуляти, притулити кого, (себе ещё) притулятися, притулитися. [Де сирота безрідний притулиться? де захисток собі знайде? (Сл. Гр.)]. -дить, -ти путём расспросов - напитувати, напитати кого, що, допитуватися, допитатися кого и до кого, чого. [Приїхали ми, напитали адвоката (Франко). Може-б ви - напитали мені пару курей? (Кролевеч.). Допитався до того багатого купця (Грінч. II)]. -дить, -ти в себе силу для чего - знаходити, знайти в собі силу на що, здобуватися, здобутися на що. [Не раз ми здобувалися колосальну руїнницьку енергію (Ніков.)]. Не -ду слов, чтобы выразить своё возмущение - слів не доберу, щоб висловити своє обурення. -дить, -ти удовольствие (наслаждение) в чём - знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому, кохатися (милуватися), закохатися (замилуватися) в чому, тішитися (втішатися), втішитися чим и з чого. -шёл у кого спрашивать! - знайшов, у кого (кого) питатися! було (мав, не мав) у кого (кого) питатися! Вот -шёл кого! - от знайшов кого! Не знаешь, где -дёшь, где потеряешь - не знаєш, де заробиш, де проробиш; хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. За чем пойдёшь, то и -дёшь - чого шукаєш, те й напитаєш. Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти - см. Потерять. Дай бог с умным -ти и потерять - дай боже з розумним загубити, а з дурним не найти; з дурнем ні найти, ні поділити; з дурнем знайдеш, то й не поділишся (Приказки). По лесу ходит, дров не -дёт - по лісі товчеться, а до дров не допадеться; по горло в воді, а шукав, де напитися;

2) (открывать) знаходити, знайти, відкривати, відкрити, відшукувати, відшукати що, (выявлять) віднаходити, віднайти що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винаходити, винайти що, (преступника, преступное) викривати, викрити кого, що. [Спроби віднайти манівці, якими відбувався перехід від багатобожжя Вед до пантеїзму Упанішад (М. Калин.). Порівнюючи опис Московського царства з твором Йовія, можна винайти деякі паралелі (Україна). Винайти таку мову, що-б була зрозуміла руському й українцеві (Ґ. Шкур.)]. -дить, -ти поличное - витрушувати, витрусити, (о мног.) повитрушувати крадене. -дить, -ти способ (средство) - знаходити (винаходити), знайти (винайти) спосіб, (в просторечии обычно) добирати (прибирати), добрати (прибрати) способу (розуму, ума). [Ви повинні добрати способу, щоб цього не було (Грінч.). Тамтешні мудреці не добрали способу попередити руїну (Кандід). Прибрали люди способу літати (Дещо). Отаман чумацький собі ума прибирає, що йому робить (ЗОЮР I)]. Русские мореплаватели -шли несколько неизвестных островов - російські мореплавці знайшли (відкрили) кілька (декілька) невідомих островів. Ревизор -шёл много упущений - ревізор знайшов (викрив) багато, недоглядів (хиб);

3) (определять) визначати и визначувати, визначити, (вычислять) обчисляти, обчислити, вираховувати, вирахувати що. По радиусу круга -дят длину його окружности - за радіюсом круга обчисляють довжину його кола;

4) (заставать) знаходити, знайти, заставати, застати, (встречать) зустрів[ч]ати, зустріти, стрічати, стрінути, стрівати, стріти кого, що. [Забрів до брата, знайшов його вдома (Звин.). Повернувшися з мандрівки додому, він застав усіх родичів живих і здорових (Київ). Застав його за обідом (Сл. Ум.). Застав дома цілковитий безлад (Брацл.). Прийшов до нього, зустрів його в садку (Київ). Рішучости такої не стрічав ніколи у дівчини (Франко)]. -шёл её в хлопотах - знайшов (застав) її заклопотану (в клопоті);

5) (видеть, усматривать) бачити, вбачати, добачати, побачити в чому що. [Не бачу в твоїй, синку, роботі ніякої користи (Сл. Ум.). Природа була велична і благодійна, - захват поета побачив у ній неперевершене (М. Калин.)]. Не -хожу в этом ничего остроумного - не бачу (не вбачаю, не добачаю) в цьому нічого дотепного;

6) (полагать) уважати (кого, що за кого, за що и (реже) ким, чим), (думать) гадати, думати, подумати (що), (считать) визнавати, визнати кого, що за кого, за що, (казаться кому) здаватися, здатися, видаватися, видатися кому; (называть) називати, назвати кого, що ким, чим; (приходить к заключению) приходити, прийти до висновку. [Я вважаю, що він має рацію (Київ). Я зовсім не вважаю, що мої одмітки були погані (Крим.). Уважаю тебе за людину розумну (Харківщ.). Він уважав мене дуже гарною (Кандід). Я подумав собі, що вона дуже змарніла (Київ). Він не визнав моїх аргументів за слушні (Київ). Ті шибеники, здається йому (-дит он), ненавиділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скільки він міг змалювати їм небо, воно видавалося їм (они -дили его) жахливою порожнечею (Країна Сліпих). Було в йому дещо таке, що ворог назвав-би фертівством (Кінець Неволі). Я переглянув його статтю і прийшов до висновку, що друкувати її не можна (Київ)]. -дить, -ти возможным, нужным - уважати (визнавати), визнати за можливе за потрібне. [Не вважала за потрібне крити своєї втіхи з того від'їзду (Л. Укр.). Вища сила визнала за потрібне не лишити йому нічого (Кінець Неволі)]. -дить, -ти кого невиновным - уважати (визнавати), визнати кого за невинуватого (за без(не)винного). -дить, -ти хорошим, плохим - визнавати, визнати за гарне (за добре), за погане (за кепське, за лихе). Я -хожу это странным - мені це здається (видається) дивним (чудним), я вважаю це за дивну річ. Находимый - що його (її, їх) знаходять и т. п.; знаходжений, находжений. Найденный -

1) знайдений, найдений, познаходжений, понаходжений; нашуканий, відшуканий; винайдений; натраплений, надибаний, нагибаний; намацаний, налапаний, понамацуваний, поналапуваний; напитаний; дібраний, прибраний;

2) знайдений, відкритий, відшуканий; винайдений; викритий; витрушений, повитрушуваний;

3) визначений, обчислений, вирахуваний;

4) зустрінутий, стрінутий;

5) побачений;

6) визнаний; названий.

II. Находить, нахаживать, найти, ср. з. -

1) (наталкиваться) находити, найти, натрапляти, натрапити, трапити, (наскакивать) наганятися, нагнатися, наскакувати, наскочити, (набегать) набігати, набігти, (нападать) нападати, напасти, (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що. [За наші гріхи находять ляхи (Номис). Бодай на тебе лиха година найшла! (Брань). Хто зна, щоб часом на якого ворога не (на)трапив (Брацл.). Трапила (Натрапила) коса на камінь (Приказка). Пароплав нагнався на мілину (Київ)]. Не на такого -шёл! - не на такого напав (натрапив, наскочив)!;

2) (о тучах, облаках) наступати, наступити, надходити, надійти, набігати, набігти; срв. Надвигаться 2. [Набігла хмара, мов чумацьке ряденце (Коцюб.)]. -шёл туман - запав (упав, насунув, наліг, наполіг) туман. -шёл шквал - зірвався (знявся, схопився) шквал, зірвалася (знялася, схопилася) буря; 3 (натекать) набиратися, набратися, набігати, набігти, натікати, натекти, находити, найти, (усилит.) понабиратися, понабігати, понатікати, понаходити. [В човен набралося (набігло) багато води (Київщ.)];

4) (о людях: собираться во множестве) находити, найти, понаходити, збиратися, зібратися, назбиратися, (наталпливаться) натовплюватися, натовпитися; понатовплюватися. [Найдуть купою у хату (М. Вовч.). Найшло до шинку багато людей (Сл. Ум.). На ярмарок багато людей понаходило з околишніх сіл (Київщ.). До зборні багато людей зібралося (Сл. Ум.)];

5) (перен.: нападать на кого) находити, найти на кого, нападати, напасти на кого и кого, опадати, опасти кого, спадати, спасти на кого; срв. Нападать 4. [На мене таке находить, що сам не тямлю, що чиню (Кониськ.). На мене находить щось, від чого все навкруги тьмариться (Країна Сліпих). Це на мене часом нападає, - ось нічого не хочу робити, та й вже! (Гр. Григор.). На нього спадала байдужість (Стефаник)]. На меня -шёл такой стих - такий стих на мене найшов (накатил: насунув, наринув), такий вітер на мене війнув, таке на мене найшло. II.. Находить - см. II. Нахаживать.

* * *

1) знахо́дити, -джу, -диш, знайти́, -йду, -йдеш и мног. познаходити, нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити, віднахо́дити, віднайти́; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти, -крию, -криєш и мног. повідкрива́ти; ( изобретать) винахо́дити, ви́найти, -йду, -йдеш; ( заставать) застава́ти, -стаю, -стаєш, заста́ти, -стану, -станеш и мног. позастава́ти; ( подыскивать) нашу́кувати, нашука́ти; ( при обыске) витру́шувати, -шую, -шуєш, витрусити, -трушу, -трусиш

2) ( приходить к заключению) ба́чити, поба́чити, знахо́дити, знайти́; ( усматривать) вбача́ти, вба́чити

3) (что каким - считать, признавать) визнавати, -знаю, -знаєш, визнати ( що яким и за яке), знаходити, знайти (що яким); (несов.: полагать) вважати ( що за яке и яким)

1) (наталкиваться на кого-что-л.) натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, нахо́дити, -джу, -диш, найти́, -йду́, -йдеш; надиба́ти и нади́бувати, -бую, -буєш, нади́бати

2) (надвигаясь, закрывать) насува́тися и насо́вуватися, -совуюся, -совуешся, насу́нутися, нахо́дити, найти́; ( приближаться) надхо́дити, надійти́

3) (на кого - охватывать, нападать) нахо́дити, найти́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого), опада́ти, опа́сти (кого)

4) (собираться в каком-л. количестве) нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити; (сов.: преим. о людях, животных) насхо́дитися, -диться, понасхо́дитися (мног.), настяга́тися

1) (покрыть расстояние; проложить дорогу) находи́ти, -ходжу́, -хо́диш; (походить много, вдоволь) попоходи́ти

2) (повредить себе что-л. ходьбой) находи́ти

1) набігання, наскакування. -ние судов на мель - набігання (наїжджання, наскакування) суден на мілину;

2) набігання, наринання. Срв. Набегать 1 и 2.

Schiff: садиться < сесть> на мель; Zinsen usw.: набегать <­бежать>

сов. от набегать II

1) (ср. тж. накатанный); (наезживать, утрамбовывать дорогу) make (d) smooth

2) (наносить катком, валиком) roll (d) on

1) (вн. на вн.; надвигать, катя) roll (d on, onto)

2) ( набегать - о волнах) roll in, coast in

3) ( наступать - о погоде) set in; ( о каких-л событиях) begin, break out

4) разг. (на вн.; внезапно охватить - о чувствах, настроении) come (over); тж. переводится выражениями be seized (with), have an attack (of)

несовер. - набегать; совер. - набежать

1) (на кого-л./что-л.; натолкнуться)

2) ( покрывать)

3) (собираться, скопляться)

4) ( сбегаться)

5) (о ветре)

face (сталкиваться, стоять лицом, наталкиваться, смело встречать, отделывать, полировать)

encounter (сталкиваться, наталкиваться, неожиданно встретить, неожиданно встретиться, иметь столкновение)

collide (сталкиваться, вступать в противоречие, сшибаться)

smash (разбивать, разгромить, громить, биться, бить, сталкиваться)

clash (конфликтовать, сталкиваться, дисгармонировать, расходиться, приходить в столкновение, звонить во все колокола)

interfere (вмешиваться, мешать, мешаться, интерферировать, сталкиваться, служить препятствием)

impinge (посягать, сталкиваться, ударяться, нарушать, вторгаться, покушаться)

impact (ударять, ударяться, сталкиваться, плотно сжимать, прочно укреплять)

hurtle (сталкиваться, бросать с силой, нестись с шумом, нестись со свистом, пролетать со свистом, швырять)

run against (набегать, наталкиваться на, напороться, перебегать, сталкиваться)

jar (раздражать, ссориться, сотрясать, сталкиваться, дисгармонировать, издавать неприятный звук)

shock (шокировать, потрясать, поражать, возмущать, сталкиваться, поражать электрошоком)

hurtle together (сталкиваться)

knock together (сколачивать, наспех сколачивать, сталкиваться)

tilt (наклонять, наклоняться, поворачивать, опрокидывать, опрокидываться, сталкиваться)

jar with (дисгармонировать, сталкиваться)

fall foul of (ссориться, нападать, сталкиваться)

run into debt (влезать в долги, залезть в долги, доходить до, налетать, наталкиваться, сталкиваться)

run against (набегать, наталкиваться на, напороться, перебегать, сталкиваться)

impale oneself upon (напороться, наколоться на)

cross (пересекаться, пересекать, переходить, скрещиваться, скрещивать, перебегать)

run against (набегать, наталкиваться на, напороться, перебегать, сталкиваться)