мінливість

матем.; физ. изме́нчивость, побежа́лость, теку́честь

матем. равноизме́нчивость

ІДЕНТИЧНІСТЬ, ідентифікація (від лат. identicus - тотожний; facio - роблю) - термін, що у повсякденному, науковому та філософському мовленні означає (букв.) - те саме; дію встановлення ідентичності називають ідентифікацією. Існує багато різновидів ідентифікації, класифікація яких здійснюється на підставі того, пр ми ідентифікуємо, або, як ми ідентифікуємо. Досить часто доводиться мати справу з ідентифікацією поодиноких явищ, які у філософії прийнято позначати словом "індивіди" (партикулярії). Спосіб ідентифікації індивідів значною мірою залежить від того, з якими різновидами індивідів ми маємо справу. Якщо їх класифікувати за ознакою "сталість - мінливість", то маємо поділ: а) сталі утворення, або сталості; б) події; в) процеси. До сталостей належать індивіди з більшменш чіткими просторовими межами, які можуть мати відповідну структуру або перебувати у деякому стані. Сталими ми їх вважаємо тому, що нехтуємо тими змінами, які в них відбуваються у межах деякого часового відрізку: ці зміни не виходять поза допустимі межі, визначені у вибраному нами критерії ідентичності С. посіб ідентифікації індивідів залежить також від їх поділу на види буття - тобто від прийнятої онтологічної концепції, на основі якої ми класифікуємо об'єкти (див. онтологія). Окрім індивідуальної ідентичності та відповідної ідентифікації часто доводиться вдаватися до видової ідентифікації, тобто встановлювати належність даного індивіда до множини чи "сімейства" індивідів. У повсякденному мовленні видову ідентифікацію, як правило, здійснюють з допомогою висловів типу: "це таке (-а, -ий) саме (-а, -ий)". Будь-яка повсякденна мова містить у собі цілий набір різноманітних засобів для індивідуальної та видової ідентифікації: таку роль, напр., виконують власні імена (людей, країн, націй, місцевостей, установ, подій, історичних періодів тощо), вказівні займенники (як правило, у супроводі жестів або - як у випадку слова "таке, -а, -ий" - у супроводі деяких зразків), загальні імена (поняття) - разом з відповідними засобами співвіднесення цих імен з індивідами (напр., фраза "це - дерево" у супроводі жесту) і т.д. У філософії способи ідентифікації пов'язані з онтологічними та методологічними концепціями. У сучасній філософії розуміння способів ідентифікації поєднують, як правило, з підходами, які позначають термінами "концептуалізм" та "операціоналізм" Н. авіть якщо техніка ідентифікації, яку ми застосовуємо, прямо не вказує на своє концептуальне походження (як, скажімо, застосування лакмусового папірця в хімічних лабораторіях), то все ж, як правило, за цією технікою стоять деякі концепти, деяка теорія; за висловом Поппера, наші лабораторії "заряджені" теоріями. Критерії ідентичності та техніки ідентифікації у різних галузях людської діяльності мають між собою мало спільного - їх окремо встановлюють у кожній галузі. Напр., для того, щоб сказати, що щось залишається "тим самим" або є "таким самим", ми повинні співвідносити свої концепти і критерії з тим, як окремі люди, людські колективи та установи ідентифікують самі себе. Важливою особливістю гуманітарних наук є взаємозалежність та взаємовплив ідентифікації та самоідентифікації.

ВЛАСТИВІСТЬ - філософська категорія, яка позначає таку особливість об'єкта, способу його буття, що притаманна об'єкту як самототожній цілісності, дозволяє його ідентифікувати і відрізняти від інших об'єктів або встановлювати його схожість (тотожність) з іншими об'єктами. В. слід відрізняти від ознаки, яка виконує функцію певного знака, що співвідноситься з об'єктом і який вказує на те, чим є даний об'єкт, які його властивості. Ознака може бути проявом В., тоді цей прояв сприймається як знак, що несе інформацію про об'єкт. Проте ознака, як носій деякої інформації про об'єкт для суб'єкта, може бути фальсифікацією, лише імітувати певні В. Водночас В. пов'язана із самим буттям об'єкта, його визначеністю як даного предмета, невіддільна від цієї визначеності. Категорія В. є однією з фундаментальних в онтології. Особливий онтологічний смисл категорії В. пов'язаний із тим, що попри існування поряд з інваріантними, незмінними В. для кожного об'єкта є В. мінливі, минущі, тимчасові (різноманітні стани об'єкта), але врешті-решт саме категорія В. дозволяє мислити світ як універсум, в якому є впорядкованість, системність, раціональність, закономірність. В абсолютно плинному світі неможливі предмети, що мають певні В., а тому не існують і самі предмети, неможливі регулярність і закономірність. В історії філософії проблема В. дискутувалась уже за часів Античності (Аристотель, Порфирій) у зв'язку із розрізненням атрибутів (необхідних, суттєвих, невіддільних В. предмета) і акциденцій (випадкових, мінливих, тимчасових В.), а також у Середньовіччі і в Новий час у зв'язку із проблемою субстанцій і співвідношенням субстанції, її атрибутів, акциденцій (Тома Аквінський, Декарт, Гоббс) та модусів (Спінова). Особливе місце посідає питання про т. зв. первинні і вторинні якості, витоки якого сягають Античності (Демокрит), але яке особливої ваги набуло в XVII ст. (Галілей, Локк). Поділ на первинні і вторинні якості відбивав проблему виявлення у предметах (об'єктах) тих В., які не мають суто феноменального характеру, не пов'язані із чуттєвістю суб'єкта. З точки зору сучасної філософії можливі різноманітні класифікації чи типології В. Відповідно до типу тих об'єктів (сутностей), які є предметом мислення, можна розрізняти В. реальних (емпіричних) об'єктів, В. логіко-концептуальних (теоретичних) об'єктів і В. уявних (створених художньою чи релігійною фантазією) об'єктів. Наукове пізнання, вичленовуючи сфери дослідження, що відповідають окремим наукам та науковим дисциплінам, водночас вичленовує і відповідні типи В., притаманних об'єктам певної науки чи наукової дисципліни О. собливе значення має розрізнення В. класифікаційних або якісних (дають можливість віднести об'єкт до певного класу об'єктів), В. порівняльних (дозволяють ввести між об'єктами відношення порядку, порівняти за інтенсивністю) і В. кількісних (співвідносяться із поняттям вимірної величини).

мінливість

1) (изменчивость) мінливість, змінливість, непостійність (-ости). -ность судьбы, счастья - мінливість, змінливість, зрадливість долі, щастя. Полный -стей - змінливо-бурхливий. Жизнь полная -стей - змінливо-бурхливе життя;

2) (извращённость) фальшивість, облудність.

* * *

1) мінли́вість, -вості, зрадли́вість; неста́лість, -лості; перекру́ченість, -ності; неправди́вість, фальши́вість; помилко́вість, хи́бність; непра́вильність

2) превра́тности (мн.: злоключения) зли́годні, -нів

1) невпевненість; нерішучість

2) невідомість, непевність; невизначеність

3) мінливість

* * *

1) невпевненість, нерішучість

2) мінливість

3) невідомість, невизначеність

4) фiз. невизначеність

1) (переменность) мінливість, змінливість, змінність, перемінність (-ости), (шаткость) хиткість (-кости). -вость погоды - мінливість погоди;

2) (неверность) зрадливість, зрадність (-ости).

* * *

1) нерівність; різниця; невідповідність

2) несхожість, відмінність, неоднаковість

3) нерівність (поверхні)

4) мінливість (клімату)

5) нерівномірність (пульсу тощо)

6) неспроможність, нездатність (зробити щось)

* * *

1) нерівність; різниця невідповідність; мaт. нерівність

2) відмінність, розходження; неоднаковість, несхожість

3) мінливість (клімату, характеру); нерівномірність ( биття пульсу)

4) неспроможність, нездатність ( зробити що-небудь)

1) рухливість; мобільність; маневреність

2) мінливість, несталість

3) збудливість

* * *

1) рухомість, мобільність; маневреність

2) рухливість, мобільність, легкість; рухливість, жвавість

3) мінливість

4) соціол. рухливість, мобільність

1) різносторонність, різнобічність, багатосторонність

2) непостійність, несталість; мінливість

3) тех. універсальність, маневреність

4) рухливість

* * *

1) різнобічність, багатосторонність

2) мінливість, нестійкість

3) тех. універсальність, маневреність; versatility traіnіng навчання суміжним професіям

4) бот., зоол. рухливість

1) рідкий стан

2) текучість, плинність

3) ступінь густоти

4) вільність; гладкість, плавність (мови)

5) рухливість; мінливість

6) мет. рідкоплавність

* * *

1) текучий стан; текучість, плинність

2) ступінь густоти

3) гладкість, плавність ( мови)

4) рухливість, мінливість

1) мінливість; несталість; непостійність

2) здатність (можливість) змінитися

* * *

1) непостійність, мінливість; нестійкість, рухливість

2) здатність змінитися

3) тex. можливість заміни ( деталі); замінність

1) нестійкість, несталість, хиткість, мінливість, нестабільність

2) непостійність; неврівноваженість

* * *

1) смугастість; помережаність

2) розм. непостійність, мінливість

3) дратівливість

* * *

1) смугастість, поцяткованість

2) мінливість, нестабільність

3) дратівливість

1) зміна; коливання

2) розбіжність, розходження, невідповідність; суперечливість

3) суперечка; сварка

4) біол. відхилення від виду

5) ступінь свободи

* * *

1) зміна; коливання; variances іn temperature коливання температури; fortune’s variance поет. мінливість долі

2) юр. розбіжність, невідповідність; протиріччя (у показаннях); to be at variance розходитися в думках, не погоджуватися; hіstorіans arc at variance on thіs poіnt думки істориків з цього питання розходяться; суперечити, не збігатися; the wіtnesses are at variance показання свідків розходяться /не збігаються/ [див. тж. 3]

3) розбіжність; суперечка; конфлікт: сварка; (to be) at variance у сварці [див. тж. 2]; famіly at variance недружня родина; states at variance держави, між якими виник “конфлікт /спір/; to set at - посварити, викликати конфлікт

4) біол. відхилення від виду, типу

спец. ступінь свободи

1) каприз, примха

2) мінливість, несталість, непостійність; норовливість

* * *

1) каприз, примха

2) нестійкість, мінливість; норовливість

3) = capriccio

1. n

1) (the reverse) протилежне; протилежність; зворотне

2) зворотний бік (медалі тощо)

3) поворот у протилежний бік (у танці)

4) поразка, провал

5) зрадливість, мінливість (долі)

6) зміна (на гірше)

7) задній (зворотний) хід

8) тех. реверс

9) тех. реверсування

10) ел. перемикання

11) тил

2. adj

1) зворотний; протилежний; перевернутий

2) спрямований у зворотний (протилежний) бік

3) розташований ззаду

4) військ. тильний

3. adv

протилежним чином

4. v

1) міняти на протилежний; повністю змінювати

2) перевертати; вивертати; перекидати; переставляти

3) повертати назад

4) дати задній хід

5) обертатися у протилежному напрямі

6) юр. відміняти, анулювати, скасовувати

* * *

1) зворотне, протилежне, обернене ( чому-небудь); протилежність

2) зворотна сторона (медалі, монети); реверс; зворотний бік аркуша; протилежна сторона ( гори)

3) поворот у протилежну сторону ( у танці)

4) поразка, провал; невдача

5) тex. реверс; реверсування

6) eл. переполюсування, зміна полярності

1) зворотний; протилежний; обернений; перевернутий

2) розташований ззаду

3) вiйcьк. тильний

1) міняти ( на протилежний); повністю змінювати

2) перевертати, вивертати; переставляти; перекидати

3) повертати назад; давати зворотний хід ( двигуну), реверсувати; давати задній хід

4) обертатися в протилежному напрямку; танцювати, вальсувати, кружляючись у ліву сторону

5) юp. скасовувати, анулювати

6) eл. переполюсовувати, міняти полярність

1) невпевненість, нерішучість

2) мінливість

3) невідомість, невизначеність

4) фiз. невизначеність

1) несталість, непостійність; мінливість

2) нерегулярність

* * *