мысль

думка, гадка, мисль и (реже) мисля (-лі), дума, дум (-му), погадка, (фамил.) погаданка, (помысл) помисл, умисел (-слу), ум.-ласк. думонька, гадонька, мислонька, думочка. [А думка край світа на хмарі гуля (Шевч.). Напрямки філософської думки (Основа 1915). Що хатка, то й инша гадка (Номис). Між ученими людьми пронеслася тоді гадка (Куліш). Мислі до суду не позивають (Номис). Серця не давлять понурії думи (Грінч.). В моїх чуттях, у помислах і мові (Франко). Стали умисли козацьку голову розбивати (Ант.- Драг.). І думу в мене, думу, як на морі шуму (М. Вовч.). Виорала дівчинонька мислоньками поле (Чуб. V). Усе їй той козаченько з мислоньків не сходить (Л. Укр.). Голос як сурмонька, але-ж чортова думонька (Номис). Думки-гадоньки не мають (Шевч.)]. -ль благодарная, высокая, низкая, благородная - вдячна, висока, низька (ниця), шляхетна думка (дума). [Творець високих дум (Самійл.) Гніздо думок високих (Франко)]. -ль светлая, остроумная блестящая - світла (ясна), бистра (дотепна), блискуча думка. -ль грустная, печальная, тяжёлая - смутна, сумна, важка думка. -ль предвзятая, задняя, преступная - упередня, потаєнна, злочинна думка. Делать что с предвзятою -лью - робити що з упередньою думкою (з упередженням). Говорить с задней -лью - говорити (казати) з потаєнною думкою (знарошна), (намекать, перен.) говорити (казати) на здогад буряків, щоб дали капусти. Иметь заднюю -ль на кого - закидати на кого, мати на кого потаєнну думку. -ль мрачная, чёрная - понура, чорна дум(к)а. -ль пылкая (горячая) - палка думка (гадка). [В- останнє згадати палкії гадки (Л. Укр.)]. -ль сокровенная, заветная - таємна, заповітна дум(к)а. Руководящая, главная -ль сочинения - провідна, головна думка (ідея) твору. Без -лей - без думок, бездумно. [Бездумно дивлячись (Л. Укр., Крим.)]. В -лях - на думці, у думці; срв. Мысленно. [Мовив собі на думці (Кониськ.). Виправдував він себе в думці (Васильч.)]. Иметь в -лях - мати на думці, покладати в думках, в голові класти, в голову собі класти. [Не мав на думці (Коцюб.). І в голову собі не клала (Сторож.)]. И в -лях не было, и в -лях не имел - і думки (гадки) не було, і на думці не було, і думки не мав, і думкою не вів, і в голові (в головах) не покладав про що, за що. [За вдачу її він тоді й не думав і гадки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові собі по покладав (Н.-Лев.). Ти собі і в головах не покладай! (Квітка). Полягали спати, навіть думкою не ведучи про ніж (Франко)]. Мне это не по -ли (не по нраву) - це мені не до мислі (не до мислоньки, не до вподоби). [Як-же її любити, коли не до мислі? (Метл.). І не до любови, і не до розмови, і не до мислоньки моєї (Чуб. V)]. По -ли автора - на думку (на гадку) авторову, як гадає автор. При одной -ли об этом - на саму думку (згадку) про це. Материне серце обіллялося жалем на саму думку, що дитина мерзла-б (Коцюб.)]. С такими -лями - у таких думках, з такими думками. Вертится -ль - роїться (крутиться) думка (гадка). Взвешивать в -лях - розважати в думках (в мислях). Высказывать -ль (мнение) - висловлювати думку (гадку). Не допускать и -ли - і в думці не мати, і в голові не покладати, і в головах не покладати, і думки не припускати. Навести на -ль кого - на думку навернути кого. Наводить на -ль (намекать) - давати на розум, казати на здогад. Обратить все свои -ли на что - звернути (обернути) усі свої думки на що. Одна -ль опережает (обгоняет) другую - дум(к)а дум(к)у поганяє (пошибає, пошиває), (поэт.) за думою дума роєм вилітає (Шевч.). Обуревают меня -ли - беруть мене гадки (думки), облягають гадки (думки) голову, обсідають мене думи (думки), (поэт.) мислоньки заносять (Метл.). Осенила -ль - зринула (в голові) (осияла) думка, (фамил.) стрельнула, (шибнула) думка. [Якась надзвичайна думка стрельнула йому до голови (Грінч.)]. Ошрешиться от -ли - зректися думки, покинути думку. Потерять -ль - спустити з думки. Избавиться от -ли - позбутися думки. Притти на -ль - спасти (впасти, прийти) на думку, навернутися на думку. [На думку мені спало (Звин.). Досі мені й на думку ні разу не впало про заміжжя (Кониськ.)]. Приходить к -ли (к заключению) - приходити до думки (до висновку). Постичь -ль чью - збагнути думку чию. Подать, дать -ль - подати думку, на розум послати кому (Квітка). Вот так дельная -ль! - от так розумна (путяща) думка! Пугать (разгонять) -ли - полохати думки. [Немов яке страхіття полохає думки (Вороний)]. Меня пугает -ль, мне страшно при -ли - мене лякає думка, мені страшно (лячно) на саму думку. Собираться с -ми - збирати (докупи) думки, змірковуватися, (перен.) розуму збирати. [Хочуть говорити, не зміркуються (М. Вовч.)]. У него явилась -ль - з'явилася в його думка (Грінч.). От -лей ум за разум заходит - за думками, за гадками аж голова туманіє (Грінч.). Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли - можна втратити розум (збожеволіти) з однієї гадки (на саму гадку). Я относительно этого одних с вами -лей - я про це (книжн. що-до цього) таких самих думок, як і (що й) ви, у мене однакові з вами думки про це (що-до цього). Я сказал это без всякой дурной -ли - я це сказав без усякої лихої думки (без усякого лихого наміру). Образ -лей - напрям думок, спосіб думання (мислення) (Франко). Хорошей -лью не грешно воспользоваться - з доброї думки не гріх і скористуватися. Книга эта богата -лями - ця книжка багата на думки. Эта -ль запала мне на сердце - ця думка припала мені до мислі (до душі, до серця). Одна -ль об этой опасности ужасает меня - сама гадка про цю небезпеку жахає мене. Узнавать образ -лей - вивідувати напрям думок, (перен.) ума вивідувати. Он хорошо выражает (свои) -ли - він добре висловлює (вимовляє) свої думки, у його хист до вислову думок (висловляти думки). Пьяного речи - трезвого -ли - що в п'яного на язиці, те в тверезого на умі. -лям тесно, словам просторно - мало слів, багато змісту; думок багато, аж слів не стає.

* * *

1) (мысль) дума [Думи мої, думи мої, лихо мені з вами! (Шевч.)], гадка, погадка. Думать -му - думу гадати (думати). Без дум - бездумно. [Бездумно дивлячись у простір (Л. Укр.)]. Тяжёлые -мы - важкі думи. Тяжёлые -мы теснят меня - важкі думи обсідають мене;

2) (собрание) дума. [Державна дума. Міська (городская) дума]. Здание городской думы - ратуша, ратуш (р. -шу) (м. р.), дума;

3) (лир.-эпич. стих.) дума. [Українські історичні думи].

* * *

1) ( мысль) ду́ма, ду́мка, га́дка

2) лит. ду́ма

3) полит. ист. ду́ма

смотреть)

I. дивитися, глядіти, на кого, на що, (в поэзии) з(д)ріти (зрю, зриш) на що, на кого, кого, що, (созерцать) споглядати на що и що; см. Глядеть. [Не зрять Бога над собою (Шевч.). Предки наші зріли, як кров'ю плинули річки (Самійл.)].

II. Зреть -

1) (спеть) стигнути, достигати, доходити, спіти, до[по]співати, виспівати, (редко, в песнях) зріти; см. Спеть, Дозревать. [Ой з-за гори вітер віє - калина не спіє (Чуб. V). І вітер не віє, сонце не гріє, калина не зріє (Метл.)]. Хлеб -ет - хліб стигне, доспіває. Яблоки - ют - яблука достигають, доходять;

2) (достигать развития) доспівати, (о человеке) доходити зросту, розуму, доспілого розуму. Нарыв -ет - болячка набирає. Мысль, ум -ет - думка, розум доходить розвитку, виспіває. У меня давно -ет одна мысль - в мене давно зростає (наспіває) одна думка.

* * *

1) ( видеть) ба́чити; зріти, здрі́ти

2) ( смотреть) диви́тися, -влю́ся, -вишся; зрі́ти

навести и навесть

1) кого на что, что на кого - наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаводити, понапроваджувати кого на що, що на кого. [Напровадив його на п'яну дорогу (Закр.)]. Он -вёл нас на засаду - він навів (напровадив) нас на засідку. -дить кого на след - наводити (напроваджувати) кого на слід. -дить, -сти кого на мысль - наводити, навести, напроваджувати, напровадити кого на думку (на гадку), давати, дати на розум кому, насувати кому думку. [Чи не читання, бува, й напровадило вас на оці гадки? (Крим.). Коб йому бог на розум дав, щоб ударив кого (Звягельщ.)]. -дить, -сти на путь - направляти, направити, напроваджувати, напровадити кого на шлях, давати, дати навід кому. -дить на кого подозрение - накидати на кого підозру. Это -вело меня на подозрение - це викликало в мені підозру, це насунуло мені підозру. Не - води меня на грех - не призводь мене до гріха. -дить разговор на какой-л. предмет - справляти (спроваджувати) розмову на яку тему;

2) (об аппарате, орудии: направлять) направляти, направити, справляти, справити, наставляти, наставити, накеровувати, накерувати, скеровувати, скерувати, (целить, метить) націлювати, націлити, нарихтовувати, нарихтувати и нариштовувати, нариштувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, вимірити, (о мног.) понаправляти, посправляти, понакеровувати, поскеровувати, понацілювати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати що на кого, на що. [Направив на його рушницю (Сл. Ум.)]. -дить, -сти телескоп - направляти, направити, справляти, справити телескоп(а). [Галілей, справивши свій телескоп на сю планету, відкрив, що сподівані фази справді існують (Павлик)]. -дить, -сти пушку, пушки на что - націлювати и націляти, націляти, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, виміряти гармату, гармати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати гармати на що. [Велів гармати нарихтувати, на Вирвин город стріли пускати (Ант.-Драг.). Нариштуйте джерела огняні на Чорне море (Куліш). Сто гармат на нас вимірили (Маковей)];

3) (насылать) наводити, навести, насилати, наслати; (нагонять) нагонити, нагнати на кого що; (причинять) завдавати, завдати кому чого. [Простягни руку твою і наведи жаби на Єгипетську землю (Куліш). Наслав бог на людей кару (Сл. Ум.)]. -дить на кого тоску (скуку), грусть - наводити (нагонити) нудьгу, смуток (сум) на кого, завдавати нудьги, смутку (суму) кому, сов. занудити, засмутити кого. [Та згадка навела сум на всіх (Н.-Лев.). Засмутив я тебе, мою ясочку (Грінч.)]. Эта книга -дит на меня сон - ця книга (книжка) нагонить на мене сон. -дить страх, ужас на кого - завдавати страху, жаху кому. [Просте козацтво завдає жаху не то комісарам, та й усьому козацькому панству (Куліш)]. -вести порчу на кого - причину зробити кому. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)];

4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наводити, навести, (о мног.) понаводити що. -дить на что лак - наводити лаком що, лакувати, покощувати що. -дить узор чернилами - наводити узір чорнилом. -дить брови - наводити (підводити) брови. -дить зеркальные стекла - вилощувати (вигладжувати) дзеркальні стекла. -дить лоск, бронзу на что - наводити лиск (полиск, ґлянс[ц]; вигладу), брон(д)зу на що, лощити (ґлянсувати), наброн(д)зовувати що; срв. Лощить 1. -дить тень - затінювати що; ману (на)пускати. -дить мост через реку - ставити (наводити, перекидати, наста(но)вляти) міст, (пловучий) наплавляти міст через ріку (річку);

5) (настаивать) доводити, довести (свого), повертати, повернути (на своє). Я -веду на своё - я доведу свого, я таки поверну на своє;

6) (приводить кого во множестве) наводити, навести, понаводити, напроваджувати, напровадити, понапроваджувати кого куди. [Або сам ходиш то до Васюти, то до Грицька, то до себе наведеш їх повну хату (Грінч.). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, - понаводив уже! (Чуб. I)]. Он -вёл ко мне гостей - він навів (напровадив) до мене гостей. [Напровадив гостей повну хату (Сл. Гр.)];

7) (справку о ком, о чём) робити, зробити довідку, брати, взяти довідку про (за) кого, про (за) що, (диал.) забирати, забрати справу про що (Звин.). Наведённый -

1) наведений, напроваджений, понаводжений, понапроваджуваний;

2) направлений, справлений, наставлений, накерований, скерований, націлений, нарих[ш]тований, вирихтуваний, вимірений, понаправляний и т. п.;

3) наведений, насланий, нагнаний, завданий. -ный (индуктивный) ток, физ. - навідний (індуктивний) струм.

* * *

несов.; сов. - навест`и

1) (действие) припускання, оконч. припущення;

2) (мысль) гадка, припущення, гадання, здогад, догад (-ду), здогадка, домисел (-слу), допуст (-сту); (проект) проєкт (-ту). [Кониський висловлював гадку, що поему цю написав Шевченко ще 1846 року (Доман.). Страшний здогад спав їй на думку. Се-ж тільки гадання, що так воно діялося]. Теряться в -ниях - губитися в гадках. В этом -нии я обратился к вам - це гадаючи (маючи таку думку), я й удався (звернувся) до вас. По -нию - з припущення чийого. Сметное -ние - кошторисне припущення.

* * *

1) припу́щення; ( догадка) здо́гад, -у, здо́гадка и здога́дка, дога́дка и до́гадка; ( домысел) до́мисел, -слу; ( предвидение) передба́чення

2) ( проект) прое́кт, -у; ( замысел) за́дум, -у, за́мисел, -слу; ( намерение) на́мір, -у; (мысль, соображение) га́дка; ( план) план, -у

исковеркать нівечити, знівечити, калічити, скалічити, (мысль, слова) перекручувати, перекрутити, (о мног.) понівечити, покалічити, поперекручувати, покрутити; срвн. Искажать. [І знівечили ви заповідь Божу ради звичаю вашого (Єванг.). Дороге, гарне поламала, понівечила й зіпсувала його рівновагу (Черкас.). Він перекручував історію так, як її й досі перекручують (Куліш)]. -кать мысль (чью), цитату - перекрутити (чию) думку, цитату (цитоване). -кивать язык - калічити мову. Исковерканный - знівечений, скалічений, перекручений, покручений. -ная жизнь - знівечене життя. -ный французский язык - калічена французька мова. -ться - нівечитися, знівечитися, калічитися, скалічитися и т. д.

1) вірний, певний, незрадний, надійний. [Двох що-найвірніших слуг кличе. Він певна людина. Маю певну схованку, там ніхто не знайде]. В. слову - на слово вірний. Верным оставаться кому - держатися кого;

2) (точный, правильный) певний, справедливий, правдивий. [Справедлива увага. У кооперативній крамниці вага справедлива (правдива)]. Указать верный путь - показати правдивий шлях. Верный оригиналу - згідний з первописом;

3) (обеспеченный) безпечний, безпечен. [Приїдеш звечора - вечеронька безпечная. Його шанси були вже безпечні].

* * *

1) ( преданный) ві́рний, ві́дданий, незрадли́вий; ( искренний) щи́рий

2) ( надёжный) ві́рний, наді́йний, пе́вний

3) ( соответствующий истине) пра́вильний

4) (меткий, безошибочный) ві́рний, несхи́бний, нехи́бний

5) ( неизбежный) немину́чий, ві́рний

вертітися, крутитися, обертатися. кружити(ся), снуватися, дзиґати(ся); (увиваться) звиватися. [Вертиться, як муха в окропі. Крутився серед людей. Звиваються коло покупців, як ті в'юни (Неч.-Лев.). Що ти тут дзиґаєшся - геть відсіля, годі тобі дзиґати]. Разговор вертелся - розмова в'язалася (біля чогось), крутилася, точилася. В. как веретено - веретенитися. В. в голове - снувати(ся), роїтися в голові. [Усякі думки снувалися в голові (Грінч.)]. Вертится на уме - на умі мотається, на думці крутиться. Вертится мысль - гадка роїться (Кримськ.).

* * *

возбудить

1) збуджувати, будити кого, збудити. См. Пробуждать;

2) зворушувати кого, що, зворушити, розворушувати, розворушити [Вино розворушило обох (Неч.-Лев.)], дратувати, роздратувати кого, що [Уся природа, пишна й зелена, дратувала мрії в молодої дівчини (Неч.-Лев.)], збуджувати, будити, сов. збудити [Будить правий гнів (Сам.). Збуджує солодкі почуття], розбурхувати, розбурхати, збаламучувати, збаламутити, викликати, викликати. [Викликати ненависть] дражнити, здіймати, сов. зрушити кого, на що [Зрушив їх на боротьбу (Єфр.)], підганяти (підгонити), підігнати (кого до праці). -ждать, -дить кого против кого - бурити [Бурити народ], обурювати, сов. обурити [Дуже вже проти себе обурювала слухачів (Грінч.)], збурювати, збурити [Кого не збурював він проти себе (Грінч.)], підбурювати кого проти кого, чого і кого на кого, підбуряти, сов. підбурити [Підбурює людей проти школи (Грінч.). Вони його підбуряли на Турчина (Куліш). Хтіли підбурити народ та перерізати дворян (Доман.)], наструнчувати, наструнчити, настренчити кого проти кого [Не наструнчуй других проти мене (Мирн.)], дратувати, піднімати кого на кого, на що [Вони протестували проти унії і піднімали на неї міщанство (Куліш)], піді[о]грівати кого на кого [Ченці та попи людей на ляхів іще більше підогрівали (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збуджувати жагу, жадобу, дрочити, роздрочити, ятрити, роз'ятрити, дратувати, роздратувати. Возбуждать, -будить охоту, желание в ком - заохочувати кого до чого, заохотити, підохочувати, підохотити. -ать отвращение, омерзение - викликати огиду, мерзити (безл.). -ать гнев - гнівити кого, будити в кім гнів. -ать негодование в ком - обурювати, обурити кого. -ать чью-либо жизнен. энергию - підживляти, підживити кого. Возбуждать, возбудить вопрос, речь - піднімати (знімати, порушувати) питання, річ, сов. підняти (зняти, порушити) питання, річ. -дать, -дить дело - порушувати (розпочинати, заводити) справу, діло, сов. порушити (розпочати, завести) справу, діло. Возбуждать, -дить сомнение, подозрение, удивление - викликати (сов. викликати) сумнів, підозріння, здивування.

* * *

несов.; сов. - возбуд`ить

1) (пробуждать мысль, чувство) збу́джувати, збуди́ти; ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати; ( распалять) розпа́лювати и розпаля́ти, розпали́ти; (служить причиной чего-л.) поро́джувати, породи́ти

2) (предлагать что-л. на обсуждение) пору́шувати, пору́шити

3) ( волновать) хвилюва́ти, схвилюва́ти, звору́шувати, зворуши́ти; збу́джувати, збуди́ти

4) ( подстрекать) підбу́рювати, підбу́рити, збу́рювати, збу́рити, під'ю́джувати, під'ю́дити; настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити

что-л. здобути що, здобутися на що; (желание) забажати; (мысль) здумати, надумати, здобутися на думку. -меть намерение - см. Вознамериться.

* * *

несов.; сов. - в`ыразиться

1) ( обнаруживаться) виявля́тися, ви́явитися, виража́тися, виразитися; ( отражаться) відбива́тися, відби́тися; ( передаваться) передава́тися, переда́тися

2) ( передавать мысль словами) висло́влюватися, ви́словитися

3) (обозначаться, исчисляться) виража́тися, ви́разитися

4) (несов.: браниться) ла́ятися

1) нерозум, дурний розум, недоумство, дур (р. дуру), дурість (р. -рости), дурощі (р. -щів), дурування. [З великого розуму у дур заходить. Не боже карання, а своє дурування]. По глупости - з дурного розуму. Делать глупости - см. Глупить;

2) (мелочь, пустяк) дурниця. [Що там, врешті, сон? Дурниця (Коцюб.)]. Вот глупости! - дурниця!

* * *

1) ( свойство) ду́рість, -рості, глупота, глу́пство; ( бессмысленность) безглу́здість, -дості, нісені́тність, -ності

2) (глупый поступок, глупая мысль, речь) дурни́ці, -ни́ць, дурни́ця

задній, позадній, затильний. -ние колёса - задні колеса. -няя сторона, часть (строения, двора) - затильна сторона, тил (-лу), затилок (-два), затилля. -ние двери - затильні, задвіркові двері. -ний двор - задвірок (-рку). -ние комнаты (окнами во двор) - затильні кімнати, хати очима в двір. -няя часть тела, туши - зад (-ду), озаддя, озадок (- дка); срвн. Задница. -ний проход - відхідник (-ка). -няя часть головы - позадня частина голови, затилля голови. -няя мысль - потайна (задня) думка. -ний ход - задній хід (ходу), хід назад. -нее число - задня (попередня), минула дата. -ним числом - минулою датою, минулим числом. -ним умом крепок - мудрий по шкоді.

* * *

заменить (кого, что) заміняти, замінити, переміняти, перемінити, заступати, заступити кого, що, ставати, стати за кого, замість кого; (служить чем) відбувати за що, за кого. [Це слово треба замінити иншим. Старий нездужа, а перемінити нікому: у його не було синів (Чуб. II). А на господарстві заступити мене нікому (Мова). У залі містечкового клубу, що заступала театр, було повно народу (М. Левиц.). Вона мені замість матери стала. Та воно не піч, а тільки за піч тут одбува (М. Вовч.)]. -нить чем - замінити, об[д]мінити що на що. [Досить тільки одмінити деякі старі слова на наші теперішні (Єфр.)]. -нить тюремное заключение денежным штрафом - замінити ув'язнення на грошову пеню. Одна мысль быстро -няет другую - думка думку побиває. Не могу уйти из дому, некому меня -нить - не можу піти з хати (з дому), бо нема кому заступити мене; ні від кого мені піти з дому, бо сама-одна. Он -нён новым лицом - його замінила (заступила) нова людина. Заменённый - замінений, перемінений (на кого, на що), заступлений.

* * *

несов.; сов. - замен`ить

зародиться зароджуватися, зародитися, зачинатися, зачатися, запленятися, запленитися, заплоджуватися, заплодитися, законятися, законитися, закльовуватися, заклюнутися, наклюнутися, заснічуватися, заснітитися, в'язатися, зав'язуватися, зав'язатися; (только отвлечённо) по(в)ставати, по(в)стати, зродитися (срвн. Возникать). [Кажуть-же: поки ще не зачався чоловік, доти він душа без тіла (Мирн.)]. Бог його знає, як воно дитина законяється у жінки (Сл. Гр.). То воно вже таке запленилося крикливе (Козелецьк. п.). Несмілива радість закльовувалась у душі (Короленко). Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавить (Номис). Мстивість та зависть наклюнулись у серці (Н.-Лев.). На Русі зав'язались добрі початки свого письменства (Єфр.). І в серці повстане єдине бажання (Самійл.)]. -лось чувство, мысль - по(в)стало (зродилось) почуття, -да (зродилась) думка. Зарождённый - зароджений, зачатий; по(в)сталий.

* * *

несов.; сов. - зарод`иться

засесть

1) (в засаде) засідати засісти, (о мн.) позасідати на кого; (залегать) залягати, залягти. [Засідали на вовка. Твої зяті на нас позасідали (Куліш)]. -сесть окопавшись валом - ошанцюватися. -сесть где - засісти де. -сесть в гостях - засісти в гостях, загостюватися. [Засів у корчмі, то сидітиме хто й зна поки. Пішла до тітки на годинку, а засіла на всю днинку (Приказка)]. -сесть в голове - запасти в голову, на думку, уроїтися в голову. [Все сидить, рукою підпершися, все думає… наче думка яка важка запала їй у голову (Основа). Вроївся мені в голову Семен небіжчик (М. Вовч.)]. Давно -севшая в голову мысль - задавнена (давно засілая) думка. -сесть за работу - сісти до праці;

2) Заседать (в суде и т. п.) - засідати (в сейме) засідати в се[о]ймі, сеймувати (Куліш)]. Заседающий - присутній на засіданні;

3) см. Застревать.

* * *

затащить кого, что куда

I. затягати, затягти, заволікати, заволокти, затаскувати, затаскати, затирювати, затирити, сов. затарабанити, затарганити, заперти, (вульг. задеть) забухторити, (о мног.) позатягати, позаволікати и т. д. кого, що куди. [Козаченька вбито, затягнено в жито (Пісня). Собаки вже десь і ягня затаскали (Мнж.). Коні як поперли сани, то й не знаю, куди-б заперли, якби люди не зупинили (Сл. Гр.)]. Затащённый - затягнений, заволочений, затасканий и т. д. -ться - затягатися, затягтися, заволікатися, заволоктися, затаскуватися, затаскатися, бути затягненим, заволоченим, затасканим и т. д., (забресть) заплентатися куди.

II. Затаскивать, затаскать (одёжу) - затягувати, затягати, затаскувати, затаскати, заношувати, заносити, завожувати, завозити (одежу); срвн. ещё Занашивать. Затасканный - затяганий, затасканий, заношений, завожений. -ная мысль, -ное выражение - затягана (заношена) думка, затяганий (заяложений) вислов, (гал.) утертий, оклепаний вислов. -ться - затягуватися, затягатися, затаскуватися, затаскатися и т. д.

* * *

1) (истрёпывать, изнашивать) зата́скувати, затаска́ти и мног. позата́скувати, сов. затяга́ти; зано́шувати, заноси́ти, -ношу́, -но́сиш; ( загрязнять) заяло́жувати, -жую, -жуєш, заяло́зити, -яло́жу, -яло́зиш

2) (перен.: опошлять) заяло́жувати, заяло́зити

3) (сов.: измучить, таская из одного места в другое) затяга́ти

ідея, (мысль) гадка, думка. [Все, що мав у життю, він віддав для одної ідеї, і горів, і яснів, і страждав, і трудився для неї (Франко). Між ученими людьми пронеслась тоді гадка: чи не була-б українська мова згідна до літературної роботи (Куліш). І ся його проповідь у великій мірі привертала його сучасників до визвольної думки (О. Пчілка)]. Руководящая идея - провідна ідея. Неотступная, навязчивая идея - невідступна (непозбутна), настирлива ідея.

* * *