молча

нрч. мовчки, (диал. умовчки), (молчком) мовчком, мовчуком, мовчака, мовчана, німо, без мови; срв. Молчаливо, Безмолвно. [Ні вголос, ні мовчки (Куліш). Взувається, вдягається, вбирається вмовчки (Звин.). Степан пішов і мовчком сів у свою лавку (Франко). Знову всі сидять мовчаком (Крим.). Нехай лежать там мовчака в сирій землі мертві (Гулак). Сидить вона мовчана собі, наче її і в хаті немає (Кониськ.). Вони слухали, сидячи німо, нерухомо (Грінч.)]. -ча снести обиду - мовчки знести (перетерпіти) образу, змовчати (вимовчати) образу.

* * *

мовчання, (пауза) мовчанка, (безмолвие) німота, тиша, мовчазність (-ности). [Минуло кілька хвилин у мовчанні (Л. Укр.). Ніби хтів своїм мовчанням сказати: цього бути не може (Крим.). Пройшло у мовчанці кілька хвилин (Коцюб.). Після довгої мовчанки знов обізвався до нього (Васильч.). Аби не бачити тих стін, у котрих гула колись бучна розмова, чувся веселий регіт, а тепер така нудна німота їх окривала (Мирн.)]. Глубокое -ние - глибоке мовчання. [У глибокім мовчанню сю річ вухом ловлять гебреї (Франко)]. Тяжёлое -ние - важке мовчання, важка мовчанка. Угрюмое, мрачное -ние - похмуре мовчання, похмура мовчанка. Гробовое -ние - могильна тиша, гробове мовчання. Гробовое -ние воцарилось среди присутствующих - могильна тиша запанувала (гробове мовчання запанувало) серед присутніх, поняла (поняло) присутніх. Пребывать в -нии - пробувати в мовчанні, німувати. [Де німують-недугують, гинуть без пуття (Грінч.)]. Хранить упорное -ние - уперто мовчати, затятися й мовчати. Погрузиться в -ние - поринути в мовчання. Принудить кого к -нию - змусити кого мовчати (до мовчання), (образно) заціпити (замкнути, затулити) уста (рота) кому, зав'язати язик(а) кому. [Сила може заціпити уста, може скувати вільне слово (Єфр.)]. Накладывать на уста печать -ния - замуровувати уста. [Ненастаннії наруги замуровують уста (Франко)]. Обходить, обойти, проходить, пройти -нием что - збувати, збути мовчанням що. Прервать -ние - перервати мовчання (мовчанку). [Перший перервав важку мовчанку Бовдур (Франко)]. Ваше -ние вызывает подозрение - ваше мовчання викликає підозру. -ние - знак согласия - хто мовчить, той не перечить; мовчання - знак згоди. В -нии - у мовчанні, мовчки, тихцем; срв. Молча. [Міщани тихцем розходяться (Куліш)].

* * *

мовчанка, мовчан (-на), мовчук (-ка), мовчок (-чка). Играть в -ку - у мовчана (у мовчанку) грати(ся); уперто мовчати. [Давайте гратись у мовчана (Сл. Ум.)].

* * *

нрч. мовчазно, мовчазливо, мовчки, (безмолвно) німо, німотно, безмовно; срв. Молча. [Лиш тихі води все стоять мовчазно (Л. Укр.). У хаті сумно, німо (Мирн.)].

* * *

втиши тишком, тихцем, нишком, тишком-нишком, нищечком, мовчком. Срв. Втайне.

* * *

1) (стекл. или метал. вещь с пустотой внутри, пузырь) видуток, дутик, дуток (р. -тка). [Бджоли кусали її і тим робили часом із любенького личенька якийсь дутик (М. Вовч.)];

2) (полный в лице) пухтик, мазепка, повновидий, пикатий, (о ребёнке) опецьок (р. -цька);

3) (кто сердится молча) дутий, надутий, насуплений, понура (р. -ри), похнюпа (р. -пи);

4) (спесивый) надутий, чванько;

5) (воздушн. пирог) духовий пиріг (р. -рога).

* * *

1) спец. ду́тик

2) (перен.: тот, кто сердится, дуется) наду́тий, -ого, насу́плений; презр. пону́ра; диал. похню́па

3) (перен.: с полным лицом) повнови́дий, -ого, повноли́ций; вульг. морда́тий, морда́нь, -ня, пика́тий; ( о ребёнке) опе́цьок, -цька, теле́сик

1) (надуваться) дутися, (дмуся, дмешся,), надиматися, сов. надутися (надмуся, -дмешся). [А жаба дметься, дметься (Гліб.)];

2) (сердиться молча) дутися, дути [Певно, він і досі дметься. Він на тебе дме (Мирн.)], супитися, (полон.) дусатися [Він налаяв, то вона й дусається тепер (Звиног.)], (иронически) мурмоситися, губи копилити;

3) (гордиться, спесивиться) дутися [Багатая, губатая, вона к чорту дметься], пизитися, пиндючитися;

4) (играть в карты) в карти тнутися, різатися. Продуться - програтися, спектися, (всі) кешені видмухати.

* * *

1) ( раздуваться) ду́тися

2) ( сердиться) ду́тися

3) (с азартом играть во что-л.) рі́затися, тну́тися, ду́тися

1) змова, змовини (-вин). Составлять (составить) -вор - учиняти (учинити) змову (змовини), змовлятися (змовитися) на кого и проти кого;

2) (заклинание) замова, замовини, нашепт (-ту); (действие) замовляння, відмовляння, шептання. [Він проти того скарбу знає замову (Квітка). Знає замовини. Не хотів він брати відьомського нашепту (Г. Барв.)].

* * *

нрч. мовчки, мовчком, мовчуком, мовчака, мовчана; (тихомолком) нишком, тишком, тишком-нишком; срв. Молча.

* * *

недомисленний; (непонятный) непорозумілий, недорозумований. [Серед товариства запанувала поважна тиша, під якою почувається так виразно недомисленний ляк (Корол.)]. -ный вопрос - недорозумоване (непорозуміле, нерозв'язне) питання.

* * *

см. недоумевающий

пігулка. Позолотить -лю - підсолодити що. Проглотить -лю молча (переносн.) - мовчки проковтнути, мовчки стерпіти, ковтнути й облизатися.

* * *

несов.; сов. - разреш`ить

1) ( позволять) дозволя́ти, дозво́лити; позволя́ти, позво́лити

2) (вопрос, задачу) розв'я́зувати, -зую, -зуєш, розв'яза́ти, -в'яжу́, -в'я́жеш; ( решать) вирі́шувати, -шую, -шуєш и виріша́ти, ви́рішити

3) (освобождать от чего-л.) звільня́ти, звільни́ти; церк. розріша́ти, розріши́ти

4) ( развязывать) розв'я́зувати, розв'яза́ти

1) зго́да; (лад, миролюбие) зла́года, лад, -у, ла́года, диал. зла́да; ( единодушие) односта́йність, -ності; (соглашение, взаимная договорённость) порозумі́ння

2) ( гармония) гармоні́йність, гармоні́чність; (звуков) суголо́сся, суголо́сність

3) ( секта) рел. се́кта; ( течение) течія́

1) прич., в знач. прил. зосере́джений; ску́пчений, ску́плений

2) в знач. прил. зосере́джений; ( внимательный) ува́жний

1) ( беречь) берегти́, хорони́ти; ( сохранять) зберіга́ти, трима́ти, держа́ти

2) ( прятать) хова́ти

3) ( что - соблюдать) дотри́мувати, доде́ржувати (чого), зберіга́ти (що)

4) (оберегать, охранять) охороня́ти, схороня́ти, оберіга́ти; ( защищать) борони́ти

нрч. мовчки, мовчком, мовчака; см. Молча.