мирской

1) світовий, мирський; (светский) світський. [Не прихилялося його серце до світового, людського (Грінч.). Зрікся світової порожнечі (Крим.)]. -кая жизнь - мирське життя. -кая суета - світова (земна) марнота (марність (-ности)). -кой человек - см. Мирянин 1;

2) (общинный) громадський, (редко) мирянський, (стар.) коповий, копний. [Громадська земля, громадська справа (Сл. Гр.). Всі мирянські знаєш лиха (Котл.). Коповий суд (Куліш)]. -кой голова - голова, староста. -кой захребетник - громадський дармоїд. -кая изба - зборня, розправа. -кое общество - громада; см. II. Мир 7. -кая сходка - сход (-ду), громада; см. II. Мир 8.

* * *

1) (людской; связанный с обыденной, "земной" жизнью) мирськи́й; лю́дський и людськи́й; ( светский) сві́тський

2) грома́дський, мирськи́й

1) (бобыль) нетяга, бурлака. [Муж мій нетяга і ледащо (Ор. Лев.)];

2) дармоїд. Мирской -ник - громадський дармоїд;

3) (батрак) наймит.

* * *

1) глитай (-тая), жмикрут, дерилюд, доюн (-на), жироїд, павук (-ка), (пров.) глитай- дуб, задавійко, товстоший (-шия), пузій (-зія); (кулак) куркуль (-ля); соб. глитайня, куркульня (-ні); срв. Кулак 5 и Кулачьё. [Гроші дали йому спроможність, не боявшися глитаїв, за громадську справу обстати (Грінч.). В його всі люди то нечесні, то ледарі, то жмикрути (Н.-Лев.). Бачу, які вони дерилюди, - за їми ніде правди не знайдеш (Грінч.). Глитаї-жироїди: шинкарі, лихварі (Азб. Ком.)];

2) см. Мирской (2) захребетник.

* * *

1) наземний, земний; (о лесе) суходільний;

2) (мирской) мирський, світський; (плотский) плотський.

* * *

піднебесний, піднебний; (мирской, земной) сьогосвітній, наземний; см. Земной.

* * *

1) присуд (-ду), вирок (-року), (рус.) приговор (-ру), (обвинительный) засуд, осуд, (постановление, решение) ріши[е]нець (-нця), декрет (-ту), (суждение) суд (-ду). [Суд читає присуд (Грінч.). Суди судили і вироки свої давали ляцькою мовою (Куліш). Всі уже знали той приговор (Коцюб.). Засуд тої комісії буде без апеляції (Франко). Побачимо, який рішинець вийде, а діло щось ялозне (Кобел. п.). Вважає себе коли не за справжнього лінгвіста, то хоч за таку людину, яка сміє авторитетно вирікати свій суд про філологічні й лінгвістичні справи (Крим.)]. Заочный -вор - позаочний присуд. Окончательный, условный - вор - остаточний, умовний присуд. Оправдательный -вор - виправдальний присуд (вирок). Обвинительный -вор - засуд, осуд, присуд вини. Смертный -вор - смертний присуд, смертний засуд, засуд на горло. -вор суда - присуд, вирок судовий. Составить -вор - скласти вирок, присуд. Постановлять -вор - давати, дати вирок. Выполнить, привести в исполнение -вор - виконати присуд. Приведение -вора в исполнение - виконування, виконання присуду. Отменить -вор - скасувати присуд. Об'явить -вор - виголосити вирок (присуд). Получить по -вору суда - дістати (одержати) за постановою суду, за вироком судовим. Мирской -вор - громадський присуд. Высказывать, произносить свой -вор над чем-нб. - давати свій суд над чим;

2) приказка, примовка, прикладка, приповістка, приговір (-вору); см. Прибаутка.

* * *

тж. пригов`ор

1) ( судебный) ви́рок, -у, при́суд, -у; рішене́ць, -нця́; при́говор, -у

2) ( постановление) ухва́ла, постано́ва

3) (мнение, суждение) ви́рок, при́суд; диал. за́суд, -у

4) (слова, сопровождающие действие) пригові́р, -во́ру; ( прибаутка) примо́вка и при́мовка, припові́дка, пригові́рка

світовий; срв. Мирской 1.