-
1 манить
манитьнесов1. (звать) γνέφω, καλώ μέ νεύμα, φωνάζω νά ἔρθει·2. (привлекать) προσελκύω, τραβώ:\манить взор προσελκύω τά βλεμματα. -
2 манить
-
3 манить
имо кардан -
4 манить
-
5 манить
beckon глагол: -
6 манить
глаг. несов.1. (син. подзывать) йыхǎр, чĕн, илĕрт; манить рукой кǎчǎк турт; манить щенка йытǎ çурине йыхǎр; манить кур зерном чǎхсене тырǎпа илĕрт2. (син. привлекать) турт, илĕрт, ǎмсантар; меня манит музыка Чайковского мана Чайковский кĕвви илĕртет -
7 манить
манивать1) (подзывать кивками) манити кого, кивати на кого. [Манить як кота мишею (Номис)]. -нить кого (к себе) рукою - манити кого (до себе) рукою;2) манити, вабити, надити; срв. Влечь, Привлекать. [Хотів він прогнать з-перед очей ту мрію, а мрія все стояла і манила його (Н.-Лев.). Невеличка, метка і жвава, з веселою на виду усмішкою, вона так і вабила до себе (Мирн.). Рука, що геть тоді її штовхала, тепер-би надила її до себе (Куліш)]. -нить птицу привадою - вабити, надити птицю (принадою). [Ви вабите, сину, пташку золотим пшоном (Федьк.)]. Хорошая погода -нит на прогулку - добра година вабить (манить, тягне) на прогулку, на прохідку. -нить кого надеждой, обещаниями и т. п. - манити, надити, (обманывать) дурити кого надією, обіцянками и т. п. [А Хмельницький собі ляхів миром манив, а тим часом на весну новий поход обраховував (Куліш). Вони його манили всякими обіцянками-цяцянками (Грінч.)]. Маненный -1) манений;2) манений, ваблений, наджений. Манящий, прлг. - (з)вабливий, вабний, звабний, принадний. [Мовчки поглядала на Грицька, блискаючи на його своїми сміливими звабливими очима (Грінч.). Тремтять, летять вабливі звуки (Чупр.). Малював їм принадні картини їх майбутнього життя (М. Грінч.)]. Маняще - (в)вабливо, звабно, принадно. [Усміхається звабливо. Булка так принадно всміхалась (Коцюб.)].* * *( звать) мани́ти; перен. ва́бити, мани́ти, на́дити, зва́блювати; ( соблазнять) спокуша́ти; ( рукой) кли́кати, зва́ти, підклика́ти -
8 Манить
- vocare (ad vitam; in altum; ad quietem); allicere 3b; illicere; pellicere;• манить кратковременными наслаждениями - suadere brevem fructum;
• манить ложными надеждами - dolis ducere; aliquem frustra spe ductare; falsa spe producere;
-
9 манить
маню, манишь κ. παλ. манишь ρ.δ.μ.1. νεύω, κάνω νεύμα, γνέφω, κάνω νόημα•манить пальцем κάνω νεύμα με το δάχτυλο.
2. μτφ. ελκύω, έλκω, προσελκύω, τραβώ•хорошая погода -ит на прогулку ο καλός καιρός τραβάει για περίπατο.
|| βαυκαλίζω, παρηγορώ•манить кого надеждой, обещаниями βαυκαλίζω κάποιον με την ελπίδα, με υποσχέσεις.
-
10 манить
vb. lokke* * *vt ipf()1 pfпоманитьlokkeманить к себе kalde, lokke, vinke hen til sig2 р/вз- (forlokke; drage. -
11 манить
1) ( подзывать) richiamare2) ( прельщать) allettare, adescare* * *несов.1) chiamare con un cenno / gesto2) (привлекать, соблазнять) attirare vt, adescare vt, allettare vt••мани́ть как магнит — attirare come la calamita
* * *v1) gener. aantrekken2) obs. adescare3) liter. inescare, allettare -
12 манить
-
13 манить
(кого-л./что-л.)несовер. - манить; совер. - поманить1) ( звать)beckon; wave (to) (рукой)2) только несовер. (al)lure, entice, tempt; attract, draw ( привлекать) -
14 манить
[manít'] v.i. impf. (pf. поманить - поманю, поманишь + strum.)1)2) v.t. attirare, attrarre -
15 манить
1. несов. кого-что(ымлап) саҡырыу2. несов. кого-чтоперен.үҙенә тартыу (ылыҡтырыу), йәлеп итеү -
16 манить
несов. кого-что1. имо кардан, бо ишора ҷеғ задан; манить ребенка кӯдакро бо ишора ҷеғ задан2. перен. ҷалб (ҷазб) кардан, ба худ кашидан; его манили далекие края вай азми кишварҳои дур дошт -
17 манить
2) Makarov: draw on -
18 манить
-
19 манить
לאותתלקרוא -
20 манить
innby, lokke
См. также в других словарях:
МАНИТЬ — МАНИТЬ, манивать кого, чем, куда, мануть, манывать, звать знаком пальцев, кивая, мигая; | звать лестью, посулами; обнадеживать, обещать; | дразнить, обманывать, проводить, водить на посулах, дурачить: | кого, сев. ждать, дожидаться; | где,… … Толковый словарь Даля
манить — См. знак … Словарь синонимов
МАНИТЬ — МАНИТЬ, маню, манишь, несовер. (к поманить), кого что. 1. Звать, делая знаки рукой, взглядом и т.п. Незаметно манил его пальцем. «Она манит его рукой.» Пушкин. 2. перен. Влечь, прельщать, соблазнять (книжн., поэт.). « И пальма та жива ль поныне?… … Толковый словарь Ушакова
МАНИТЬ — МАНИТЬ, маню, манишь и (устар.) манишь; манящий; маненный и манённый ( ён, ена); несовер., кого (что). 1. Звать, подзывать, делая знаки рукой, взглядом. М. к себе щенка. 2. перен. Прельщать, привлекать, соблазнять. Юг манит теплом. | совер.… … Толковый словарь Ожегова
манить — манить, маню, манит и устаревающее манит; прич. манящий … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
манить — маню; мана приманка , обман, укр. манити, русск. цслав. манити, польск., в. луж. manic обманывать, манить . Ср. лтш. mãnît, u, ĩju вводить в заблуждение, обманывать . Судя по ударению и знач., скорее родственно, чем заимств. из слав. (см. М.–Э … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
манить — глагол манить образован с помощью суффикса « ити» от старославянского существительного мана – обман. Так что, если кто нибудь вас подманивает, то есть подзывает к себе, делая знаки рукой или взглядом, подумайте хорошенько, чтобы не попасться на… … Занимательный этимологический словарь
МАНИТЬ. — Вост. ел. Образовано от мана обман чувств , производного от исчезнувшего мати колебать, качать (ср. диал. маять с тем же значением, подобное сеять от скти, лит. moti кивать, манить ). Ср. марево, обман, махать, маяк … Этимологический словарь Ситникова
Манить — несов. перех. 1. Подзывать, делая какие либо знаки. отт. разг. Звать, приглашать куда либо. 2. перен. Привлекать, прельщать. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
манить — 1. манить, маню, маним, манишь, маните, манит, манят, маня, манил, манила, манило, манили, мани, маните, манящий, манящая, манящее, манящие, манящего, манящей, манящего, манящих, манящему, манящей, манящему, манящим, манящий, манящую, манящее,… … Формы слов
манить — отталкивать … Словарь антонимов