мамо

• мамона

* * *

1. ♀ уст. мамона;

+

bogactwo, majątek, złoto, pieniądze

* * *

1) ж, уст. мамо́на

2) жарг. де́ньги lm

1. n

1) годинник (кишеньковий, наручний)

2) мор. корабельний хронометр

3) спостереження; нагляд; догляд (за — over)

4) стеження, назирання

5) мор. вахта

6) шотл. спостережний пункт на горі; сторожовий пагорб

7) вартування, чергування

8) іст. сторожа, варта, караул; (нічний) дозір

9) сторож, вартовий

10) неспання; пильнування

11) пильність

2. v

1) спостерігати, стежити; наглядати

2) розм. дивитися

3) стерегти, сторожити; вартувати; охороняти

4) очікувати, чатувати; виглядати; підстерігати, вистерігати (щось, когось — for)

5) бути насторожі; бути обачним

6) чергувати (особл. вночі)

7) стояти на варті; бути в караулі (дозорі)

8) пильнувати

* * *

1) годинник (наручний, кишеньковий)

2) мop. корабельний хронометр

1) ( over) пильне спостереження, нагляд; догляд

2) мop. вахта

3) спостережний пункт на горі

4) icт. варта; караул, ( нічний) дозор

5) icт. варта ( частина ночі)

1) спостерігати, слідкувати; дивитися, спостерігати

2) ( over) стерегти, охороняти; вартувати; ( for) чекати, вичікувати, очікувати; видивлятися; чатувати, підкараулювати

3) бути напоготові, насторожі; проявляти обережність ( watch out)

4) чергувати ( вночі)

5) стояти на вахті; бути в караулі, дозорі

орнит. мамо (Macrocephalon)

орнит. мамо (Macrocephalon)

Mammon

прен. mammon

* * *

Мамо̀н,

м. собств. библ. Mammon; прен. mammon.

* * *

mammon

* * *

1. out, outside, without

(за посока) out (wards)

(на открито) out-of-doors, outdoors

навън! out! get out! out with you! излизам навън go/get out

* * *

навъ̀н,

и навъ̀нка нареч. out, outside, without; (за посока) out(wards); (на открито) out-of-doors; outdoors; излизам \навън go/get out; \навън! out! get out! out with you!

* * *

out: Mom, I'm going навън. - Мамо, излизам навън.; outdoor; outside; outwardly

* * *

lieb adj 1. мил; скъп; драг; 2. любим, желан; 3. приятен; 4. любезен; liebe Mutter! мила мамо!; Das ist sehr lieb von Ihnen Много мило (любезно) от Вас; es ist mir sehr lieb, dass... много ми е приятно, че...; Sich bei jmdm. lieb Kind machen Подмилквам се някому, подмазвам се на някого; du liebe Zeit!, Du lieber Himmel!, Du lieber Gott! Боже мили!, Боже господи!; Seine liebe Not mit jmdm./etw. (Dat) haben Взел съм си белята с някого (Блъскам си главата с нещо).

* * *

das noem либе;

m; Кол., П.-Р.; инд.; бот.

змога, спромога, спроможність, можливість, можність, зможність, мога, (только о физич. -ности) снага, (средство) спосіб. [Робимо, мамо, до кривавого поту і вже снаги не стає (Квітка). Не було способу через Біг переправитися (Свидн.)]; беспрепятственная -ность - добра змога. По возможности (по мере возможности, в меру возможности) - по змозі, по спромозі, по можливості, яко мога. Нет -ности - не змога, не спромога, не сила, ані способу, ніяк [Ніяк мені тебе взяти (Грінч.)], нема ходу. Не было -ности - не було змоги, не було спромоги, не було можливости, не було як, не сила була. Иметь -ность - мати спромогу, здужати, спромагатися; получить -ность чего - спромогтися, спомогтися на що; давать, дать -ность - спомагати, спомогти на що. Предвидится, возникает -ность чего-л. - заноситься на що-небудь. [Це-ж був тоді 1890-ий рік; заносилося на війну між Росією й Австрією (Крим.)]. Имеющий -ность - спроможний; не имеющий -ности - неспроможний.

* * *

1) (чего и с неопр.) можли́вість, -вості (чого и с неопр.), змо́га (с неопр.); (способность осуществить что-л.) спромо́жність, -ності, спромо́га (с неопр.)

2)

гаркнуть гаркати, гаркнути, кричати, крикнути, гукати, гукнути; (сердито) гарикати, гарикнути. [Одчепіться, мамо! - сердито гарикнув Денис (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - г`аркнуть

-ся робити, -ся; а отвлечённее - діяти, -ся, продіяти, -ся, чинити, -ся; виробляти, -ся. [Що він, старий, тепер діятиме за світі? (Грінч.). Мати дуже турбувалася: що таке продіється з її сином? (Крим.). Ой, боже, що чинити? Благословіть нас, мамо, коровай виробляти]. Делать плохое что-либо - коїти, витворяти. [Спусти їм, то таке закоють! (Котл.)]. Делать своё дело исправно - справляти, -ся, правити. [Ат собі чоловічок був; а проте - своє діло правив (Конис.)]. Делать усердно - робити щиро, припадати до роботи, пильнувати. Делать лениво - робити як не своїми. Делать плохо, неаккуратно, нерачительно, нетщательно, кое-как, неумело - партачити, партол[р]ити, базграти, поганити, паскудити, (реже) капарити, кремсати, глемуздати. [Роби добре, не паскудь]. Изо всех сил делает - як не перерветься! Делать очень энергично (шутл.) - перцювати. Делать медленно, мешкотно - длубатися, марудитися, мацатися, момсатися, робити як мокре горить, як через пень колоду тягти. Делать легко, как бы играя - за играшки робити. [Та це вона за играшки зробить!]. Делать иначе - иначити, переиначувати, переинакшувати. Делать не спеша, с толком - покладаючи робити. Делать с оглядкой (шутл.) - позирати на задні колеса. [Позирай, дівко, на задні колеса (Конис.)]. Делать по своему - чинити свою волю, своїм робом (ладом) ходити, своїм богом робити (піти), узяти свою волю, робити по- вподобі. Делать кому приятное - догоджати, чинити кому втіху. Делать наперекор - насупереки йти з ким, бороздити кому, що. Делать по примеру - у слід іти. [У слід старої попаді йде (Конис.)]. Он может делать, что хочет - йому вільний світ (вільно) робити що хоче. Что будешь делать? - що маєш робити? Ничего не делать - байдики бити, лежня (лежники) справляти, посиденьки справляти, ханьки м'яти, бимбувати. [Бимбує, як жид у шабаш]. Решительно ничего не делает - і за холодну воду не береться (не візьметься), ані до холодної води, ні кує, ні меле. От нечего делать - знічев'я, від нічого робити. Делать кого чем - наставляти, настановити кого за [на] кого. [Настановлено його за соцького]. Делать, -ся, сделать, -ся - ставати, -ся, стати, -ся (о многих - постати). [Хто стається вівцею, того вовк з'їсть (Ном.). Ходім, сестро, лугами та постанем квітками (Чуб.)]. Делаться каким-л. - …ішати, …-шати (от сравн. степ.), напр. дурнішати - делаться глупым, гладшати - д. жирным, гіршати - д. хуже. Делающий, -щая всё по своему - своєумець, -мка. [Така вона своєумка, непокірлива (М. Вовч.)]. Делающий, -щая за раз несколько дел - семидільник, -ниця.

* * *

1) частка (ум. часточка), пайка, (реже) пай (ум. пайок, пайочок), (гал.) уділ (р. -лу); (при дележе) - діл (р. ділу), ділениця. [І десятої частки тих книжок не прочитав. Домішується вже й добра пайка народньої мови (Єфр.). В діл Матвієві пішла пасіка]. Третья доля - третина. Пятая доля - п'ятина. Десятая доля - десятина. Известная доля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр. - ді[е]жма. Доля зерна за помол - розмір, вимір. Принимать в долю - приймати до спілки. Вступать в долю - приставати до спілки. Делить на доли - паювати. Прийтись, пасть на долю - припасти, упасти кому, припадати (припасти) на пайку. [Як ділилися батьківщиною, мені припав оцей-о садок. Поділили те борошно, і впало нам по два пуди];

2) (судьба) - доля, талан (ум. доленька, таланочок). [Шука козак свою долю, а долі немає (Шевч.). Добре, мамо, що ти зарані спать лягла, а то-б і бога прокляла за мій талан (Шевч.)]. Горькая, злая, несчастная доля - лиха (нещасна) година, щербата доля. Роковая доля - фатальна (загибельна) доля, судьбина. [Таке вже йому судилося, така йому судьбина (Звин.)]. Иметь чью долю - мати чию долю, (итти стезею) - топтати стежку чию. [Вона вже знала, яка доля чигала на її дитину: доведеться їй топтати материну стежку (Коцюб.)]. Выпасть на долю - судитися, присудитися кому, спіткала кого. [Судилося мені отут загинути. Чужі дівки, та рано встали, по щасливій долі взяли, я, молода, опізнилася, гірка доля присудилася. Українство в Росії спіткали репресії].

* * *

1) ( часть) ча́стка, до́ля; ( пай) пай, род. п. па́ю; ( полученное при распределении) па́йка, ділени́ця

2) (участь, судьба) до́ля; тала́н, -у

3) бот., анат. ча́стка

4) муз. до́ля

5) ( мера веса) ист. до́ля

I. (3 л. ед. ч. н. вр. от быть) є, (реже) єсть. (См. Быть). Каков, какой ни есть - хоч який (є), хоч який-би був, будь-який. Сколько ни на есть - хоч скільки є, хоч скільки-б було. Как есть (совсем, вполне) - чисто, геть, (вульг.) настояще. [Той геть увесь спалахнув (Крим.)]. Ну как есть - ну чисто тобі. [Лежав він у труні ну чисто тобі живий (Еварн.)]. То есть - цеб- то, себ-то, тоб-то.

II. едать 1) їсти (наст. вр. їм, їси, їсть, їмо, їсте, їдать; пов. н.: їж, їжмо, їжте); неопр. н-ние, ум. (неспряг.) - їстоньки, їдусі, їдусеньки, їсточки. [Твої діти плачуть, їстоньки хочуть], (потреблять) споживати (сов. спожити), поживати (пожити). [ІЦе й половини з миски не спожили, а він уже поклав ложку. Його розум протестував проти церковних слів: «Прийдіть, споживайте, це - тіло моє». Стали ми хліба-соли поживати]; (при обращении к детям) - гамати [Гамай, гамай, моя дитино, орішок! - Я вже, мамо, згамав], (неспряг., ум.) гамці. [Не плач, дитино, зараз будем гам. I сам не гам і другому не дам]. Есть один раз в сутки - їсти раз на добу, разувати. Есть с кем за одним столом - столувати стіл з ким. Есть до сыта - їсти вдосить, досита, доситости. Есть глазами - їсти очима кого. [Їсть Оленку очима];

2) (признавать годным в пищу, съедобным, употреблять) їсти, вживати [Ми не вживаємо конини], заживати;

3) (о насекомых) кусати, їсти, тяти. [Комарі нас тнуть];

4) (об едкой жидкости, веществе) їсти, кусати, гризти. [Вапна (известь) гризе пальці]. Есть кого - їсти кого, уїдатися на кого. [Почали вони на його уїдатися]. Поедом есть - їдом (їдьма, їдцем) їсти, жерцем пожирати. [Ти, як та гадюка, - їдом їси (Гліб.). Невістка їдьма їсть бабу й діда (Г. Барв.). Ненавидять, гонять, б'ють, жерцем пожирають]. Даром едящий - дармоїжний, дармоїд. Есть с жадностью и т. п.; см. Жрать, Лопать, Трескать, Убирать, Уминать, Уписывать, Уплетать.

* * *

ї́сти (їм, їси́, їсть, їмо́, їсте́, їдя́ть); ласк. дет. ї́стки, ї́стоньки, ї́сточки; ( употреблять) спожива́ти, ужива́ти, зажива́ти, пожива́ти

(3 л. ед. ч. наст., от "быть") є, єсть

1) (плодов, овщей) шкурка, лушпайка, лушпина, лушпелина, (диал.) шалупайка, лущина, соб. лушпиння, лушпа, лушпайя (ср. р.), (только твёрдая: арбуза и пр.). шкаралупа, шкарлупа, скоринка; (на поверхности земли) шка[о]рупа. [З кавуна лушпина (Васильч.). По хаті шкаралуп (кавунових), як на баштані коло куреня (Свидн.). Земля взялася шкорупою (Сл. Гр.)]. Апельсинная, лимонная -ка - помаранчова, цитринова шкурка (лушпайка, скоринка). Покрываться, покрыться -кой (от тепла, преимущ. о почве) - шкарубнути, зашкарубнути, шкаруб[п]іти, зашкаруб[п]іти, зашкарупитися, братися, взятися шка[о]рупою. [Земля взялася шкорупою (Богодух)];

2) (хлеба) шку[о]рина, шку[о]ринка, скорина, скоринка, (диал.) оскірок (-рка). [Такий, мамо, хліб удавсь, - під шкуринку хоч сховайсь (Грін. III). Жувала скоринку хліба (Мирний). Два мішки сухарів насушила з оскірків (Борзен.)]. Верхняя -ка - (верхня) шку[о]ринка, скоринка. Нижняя -ка - спідка, спідушка, підспідок (-дка), підошва. -ка отстаёт, отстала у хлеба - хліб відсідається, відсівся. Отодрать, отдуть, выпороть кого на обе -ки - від[ви]шмагати (відчухрати, ви(ш)парити) кого на всі боки;

3) физиол., бот, техн. - корина, скорин(к)а; (плавающий слой) шкарубиння. -ка защитная - захисна шкарупа;

4) (ум. от Кора) кірка.

* * *

1) кі́рка; (плодов, овощей) шку́рка, шкі́рка, шкаралу́па, шкаралу́пина, шкаралу́ща, шкаралу́щина, шкаралю́ща; ( шелуха) лушпа́йка, лушпи́на, собир. лушпи́ння

2) (хлеба, пирога) скори́на, скори́нка, шкури́нка; диал. шкори́на, шкори́нка

шнурівка, шнуровиці (-виць), корсет (-та). [Жіноцтво з тілом і душею зав'язане в шнурівки (Н.-Лев.). Продай, мамо, дві телиці, купи мені шнуровиці (Пісня). Кров з її повного тіла з-під шнуровиць полилась до голови (Н.-Лев.)]. Затягивать, -ся, затянуть, -ся в -сет - зашнуровувати, -ся, зашнурувати, -ся в корсет. Затянутый в -сет - зашнурований (фамил. засупонений) в корсет.

* * *

лепётывать, лепетнуть

1) (о ребёнке) лепетати, (реже лепотати), лепетнути, белькотати (-кочу, -чеш), белькотнути, жебоніти; (о листьях) лопотати (-почу, -чеш) и лопотіти (-почу, -потиш), лопотнути. [Дитинка в колисці лепече (Харківщ.). Дитина белькоче: «мамо»! (Квітка). Будемо жебоніти, як маленькі діти (Чуб. V). Листя на осиці завше лопоче (Брацлавщ.)];

2) (говорить непонятно, болтать вздор, лопотать) лепетати (- печу, -чеш) и лепетіти (-печу, -петиш) лепетнути, лопота[і]ти, лопотнути лепота[і]ти, белькотати и белькотіти (-кочу, -котиш), белькотнути. [Не тямить голова, що язик лепече (Номис). Ти чого лепетиш, як дзвоник? (Черкащ.). Гожа двохлітня дівчинка вже добре лопотіла по-німецькому (М. Лев.). Пейсах белькотав щось невиразне (М. Левиц.). Іволги з лип щось белькотали на весь садок (Мирний). «Його голос!» - белькотіла Зінька (Стор.)]. -ться - лепетатися, лопотатися, белькотатися.

* * *

1) ( говорить невнятно) белькота́ти, белькоті́ти; жебоні́ти; ( о детях) лепета́ти; ( бормотать) бубоні́ти

2) перен. лепета́ти; ( о листьях) лопота́ти, лопоті́ти

1) промінь (-меня, мн. промені), соб. проміння, ум. промінчик, промінець (-нця), (пробивающийся, напр. сквозь тучи) парус и парос (-са). [Промінь сонячний наче золотом червоним його обсипав (М. Вовч.). Сонце сипнуло промінням по росяних травах (Куліш). Промінчик ясної надії (Франко). У скісному парусі сонця грає роєм мушва (Коцюб.). Як легенькі блискавочки забігали по землі пароси (Мирн.)]. Луч света, надежды - промінь світла, надії. Бросить луч - кинути промінь. [Сонце кине промінь (Звин.). Мамо, кинь промінь ласки на твого сина (Крим.)]. Брызнул луч - вдарив, стрілив промінь. [Стрілив промінь золотистий (Франко)]. Сноп лучей - пасмо проміння. Лучи веером - паруси. [Дивись, які паруси попускало сонце (Сумщ.)]. Луч световой - світловий промінь. -чи рассеянные - розсіяне проміння. -чи рентгеновские - рентгенове (-нівське) проміння. -чи ультра-фиолетовые - ультра-фіялкове проміння. -чи испускать - см. Лучиться;

2) см. Радиус;

3) (рыбацк. приспособл.) присвітач (-ча), світильце, лучниця.

* * *

1) про́мінь, -меня

2) анат. про́мінь, промене́ва кі́стка