лишь

I. 1) (только, только лишь, всего лишь, всего только) тільки, лиш, лишень, (зап.) лише, но, іно, йно, оно, тільки-но, (единственно, исключительно) єдино, саме. [Живуть там тільки пацюки та миші (Грінч.). Нашому маляті лиш слинку ковтати (Номис). Браму відмикали лишень із сходом сонця (Кониськ.). Один лише не спав (Франко). Не буду казати, йно буду мовчати (Грінч. III). Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій (Грінч. III). В хаті тихо, оно діти сопуть (Драг. Пред.). Молоді сили тільки-но починають свою літературну діяльність (Єфр.). Мене судити могли-б єдино-тільки королі (Грінч.). Саме він був у хаті, більш нікогісінько не було (Сл. Йог.)];

2) (сейчас только, вот только что) допіро[у], (зап.) доперва, лиш, тільки, тільки-но. [Ми оце допіро приїхали (Гуманщ.). Безвість віків, що тільки-но одкривається перед нашими очима (Єфр.)]. Лишь теперь - тепер тільки, допіро тепер. [Тепер тільки я дізнав, яка в тебе правда (Полт.)]. Лишь тогда - аж тоді, допіро тоді;

3) (едва, чуть, как только) ледві и ледве; заледві и заледве, тільки(-но), зараз(-но), скоро(-но); срв. Едва. [Ледві ми ввійшли, він почав сміятись (М. Вовч.). Заледве вітер набіжить - і зникне в гущині (Вороний). Скоро жених і гості з двора, панночка в плач (М. Вовч.). Зараз-но я в хату, вона й напалася на мене (Липовечч.)];

4) Лишь бы, лишь бы только - аби, аби б, аби-тільки, тільки б, аби-но, аби-лиш, аби-лишень, коли б тільки, (зап.) коби. [Аби люди, а піп буде (Приказка). Аби-тільки допекти, то ще й не те скаже (Рудан.). Такі сухі дрова: аби-но до вогню, то вже й горять (Проскурівщ.). Аби лиш гроші, - все буде (Хотинщ.). Коби зуби, то хліб буде (Приказка)]. Лишь бы где, лишь бы когда, лишь бы что, кто - аби-де, аби-коли, аби-що, аби-хто; см. Где попало и т. д. Лишь бы как-нибудь - аби-як, аби-то, аби-аби. [Він усе робить аби-то (Сл. Гр.). Він робить так, - аби-аби]. Лишь бы как-нибудь отделаться - аби якось збути. Лишь бы сладить (осилить) - аби подужати. Лишь бы мне не опоздать - аби (коли б) тільки мені не спізнитись. Лишь бы было угодно - аби була ласка.

II. Лишь - см. Лишек, Избыток.

* * *

1) част. ті́льки, лише́, лиш

2) союз ті́льки, лише́, лиш

1) нареч. ті́льки; ( лишь) лише́, лиш

2) част. ті́льки

3) союз ті́льки; ( с временным значением) ско́ро; ( с противительным значением) але́

I. одна, одно, числ. один, одна, одно и одне (мн. одні, одних), їден, їдна, їдно и їдне (мн. їдні, їдних). Одним пирогом не наешься - одним пирогом не наїсися. Одним словом - одно слово. [Одно слово, робітник повинен жити в достатку (Єфр.)]. Семь бед, один ответ - чи раз, чи два - їдна біда. Не один десяток песен - не однодесять пісень. Все его в один голос осуждают - всі в одно (за одно, всі як один) його судять. Один раз куда ни шло - раз мати породила. Одна беда не ходит - біда не ходить сама, нещастя ніколи само не приходить.

II. одна, одно, прил. и мест. один, одна, одно и одне, їден, їдна, їдно и їдне (ум. одненький, їдненький); сам, сама, само, самий, сама, саме (ум. - саменький). [Був собі на світі їден чоловік і була в нього їдна дитина]. Одно из двух - одно з двох. Сосредоточение власти в одних руках - зосередження влади в одній руці. Один-единственный - одним- один, одним-одна, одним-одне, один-одніський (однісінький) и т. д. [Одніське добре слово часом примирить лютих ворогів (Млака)]. Вот я и один, кругом ни души - от я і сам, навкруги ні душі (ні лялечки). Дети остались дома одни - діти зосталися вдома сами. Не я одна, а все это говорят - не я сама, а всі це кажуть (говорять). При одной мысли об этом… - на саму згадку про це… Уже одно то, что он это сделал, доказывает - вже саме те, що він це зробив, доводить… Только ты один, только он один и т. п. - сам тільки ти, сам тільки він и т. д. Один только, один лишь - один тільки, одна тільки, одно тільки, однісінький, однісінька, однісіньке; самий (тільки), сама (тільки), саме (тільки), самісінький, самісінька, самісіньке. В одном только окне и виднелся свет - в одному тільки вікні й світилося. Одно только и беспокоит меня, это… - одна річ тільки й турбує мене, це… В одной только рубахе - у самій сорочці. Это одни лишь слова - це самі тільки слова (самісінькі слова). Не одно только богатство составляет счастье, но и спокойная совесть - не саме багатство становить (дає) щастя, а ще й чисте сумління. Совершенно один - сам- один, сам-самісінький. [Зосталась я сама-самісінька]. Один-одинёшенек - сам (сама, само) душею. Исключительно один (одни), как есть один (одни) - сам за себе, самі за себе, самий, сама, саме. Хлеба нет, едим исключительно один картофель - хліба нема, їмо саму (за себе) картоплю. Все, как один, все один в один, один к одному - всі як один, всі один в одного, всі голова в голову, всі одним лицем, всі як перемиті. [Військо у лаву стало як перемите. Герої його оповіданнів теж одним лицем безпорадна, темна сірома (Єфр.)]. Все до одного - всі до одного. Один на один - сам-на-сам, віч-на-віч. Мы остались с ним один на один - ми зосталися з ним віч-на-віч (сам-на-сам). Один по одному, один за одним, один за другим - один по одному, один за одним и один за одним. [Варяги, Литва, Ляхи, Москва - один за одним накидали Українській Русі свої порядки (Куліш)]. Один за другим присутствующие оставляли зал - один по одному присутні залишали залю. Подходите по одному - підходьте по-одинці. Шли узкою тропинкою один за другим - йшли вузенькою стежечкою один за одним. Хвастаются один перед другим - вихваляються один перед одним, один поперед одного. Спрашивают один другого (одни других) - питають один одного (одні одних), питаються один в одного (одні в одних). Один другого стоит - один одного варт. Поставь тарелки одну на другую - поставляй тарілки одну на одну. Выходит одно на другое - виходить одно на одно (на одно). Дело всегда есть: не одно, так другое - діло завсігди знайдеться: не те, так те (так инше). То одно, то другое - то те, то те. Один другой, одни другие (из двух или определённого числа лиц, предметов или групп как двух противоположностей) один - другий, одні - другі, (из неопределённого числа или предметов) який - який, кот(о)рий - кот(о)рий, той-той, инший - инший. Один брат был богат, а другой беден - один брат був багатий, а другий бідний. Одни люди живут в роскоши, а другие изнывают в бедности - одні люди в розкошах кохаються, а другі в злиднях пропадають. Одни учёные разделяют это мнение, а другие нет - одні вчені поділяють цю думку, а другі не поділяють. [Дивлюся - в могилі усе козаки: який безголовий, який без руки, а хто по коліна неначе одтятий (Шевч.)]. Одни сели на скамье, а другие стоят - які (котрі) посідали на лаві, а які (котрі) стоять. Говорит одно, а думает, другое - на язиці одно, а на думці инше. Переходить от одной мысли к другой - від однієї думки до другої переходити. Один и тот же - один, їден, той(-же) самий. [Не одні права всі мають]. В одно и то же время - в один час, в той самий час, в о[ї]дних часах. Срв. Одновремённо. Жить в одном доме - жити в тому самому будинку. Это одно и то же - це те саме. Твердить одно и то же - після тієї та й знов тієї(-ж) співати. Всё одно и то же (делать, говорить) - як те-ж, так те (робити, говорити). В одно из воскресений - котроїсь неділі, одної неділі. Срв. Однажды. Один раз - раз. [Раз людина родиться, раз і вмирає]. За одно - см. Заодно. Слиться в одно - до купи зіллятися (злитися). Ни один не… - жаден, жадний (жадна, жадне) не…, жоден, жодний (жодна, жодне) не…, ні жоден, ні жодна и т. д. не…, нікоторий, -а, -е не… [Лаври стоять зачаровані, жаден листок не тремтить (Л. Укр.)]. У неё двенадцать детей, и ни одно не умерло - у неї дванацятеро дітей і жадне не вмерло. Решительно (положительно) ни одного - жаднісінького, ні однісінького, ніже єдиного. [Жаднісінької кривди я тобі не заподіяла. Звікувала-б я за ним, не зазнавши ніже єдиної хмарної години (Конис.)]. Ни на одного (ни на одну) не взгляну - на жадного (на жадну) не гляну.

* * *

1) оди́н

2) (в знач. прил.: без других, в отдельности, в одиночестве) сам, один, сам оди́н

3) в знач. сущ. оди́н

4) (в знач. неопределённого мест.) оди́н; ( какой-то) яки́йсь

биття, бій, калатання, стукання, стукотіння, (обыкновенно лишь о сердце) тьохкання. [Биття, калатання живого серця. Київ робиться центром українського життя, тим живцем, що його стукання розноситься по всій Україні].

* * *

1) биття́, по́стук, -у, сту́кання, стукоті́ння, стукота́ння; калата́ння, тьо́хкання, то́кіт, -коту

2) физ. биття́

впору, вчас, вчасно, в свій час, саме в час, до речи. Быть впору (об одежде, обуви) - бути в міру, до міри, як улипнути.

* * *

1) ( по мерке) у мі́ру, до мі́ри

2) (в знач. сказ. с неопр.: можно) мо́жна; ( остаётся лишь) лиша́ється ті́льки, мо́жна ті́льки (лише́)

3) (в знач. сказ. с неопр.: пора, своевременно) пора́, впо́ру, вча́сно, са́ме в час, са́ме

1) о времени (как только, только что) - ледве [-і, -о, -и], заледве. [Ледве ми ввійшли, він почав сміятися (М. Вовч.)]. Едва лишь (коль скоро) - тільки-но, тільки-що, скоро, скоро-но. [Скоро заблаговістять до церкви, Явдоха зараз у себе в хаті лямпадку засвітить (Кониськ.)];

2) (ограничивает понятие, выражен. глаголом, прилагат. и т. д.): а) едва (почти не, почти что не, чуть, только-только, еле-еле) - ледве (-і, -о), заледве, ледь- що. [Ледве мріється. Ледве чутно. Заледві пам'ятаю. Ледь-що вибрався живий на берег (Л. Укр.)]. Едва-едва - ледве-ледве, тільки-тільки, тільки-що, тіль-тіль що, (с прохладцей) лельом-полельом (Франко), лелю-полелю. [Місяць тільки-тільки мріє (Боров.). Тіль-тіль що пам'ятаю се. Тільки-що жива]. Едва не (чуть не, почти) - ледве не, ледь не, мало не, трохи не, мало що не, трохи що не, замалим не (Коц.), як не, тіль не. [Ледве я не збожеволів. Ледь не сконала тоді за тобою (Л. Укр.). Зігнувсь мало не до землі. Трохи не плакав. Сміюся як не лусну. Тіль не впав]. Едва-едва не - ледве-ледве не, трохи-трохи не, мало-мало не, тіль-тіль не; б) едва (с трудом, насилу, еле, еле-еле) - ледве, заледве, насилу, всилу, через силу, від сили. [Ледве ноги доволік. Насилу встигали йти за нею (Неч.-Лев.). Кінь всилу йде. Через силу ноги волоче (Квітка)]. Едва-едва (с трудом, с трудом) - ледве-ледве, ледь-не-ледь, ледве-не-ледве, силу-в-силу, всилу-всилу, насилу-силу, на превелику силу, туж-туж. [Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Шевч.). Ледво-не-ледво додому дійшов (Кам. п.). Такий мішок важкий, що всилу-силу підніс (Київщ.). Насилу-силу ми вибилися на гору. На плечах одежа туж-туж держиться (Квітка)];

3) едва ли, едва (выраж. сомнение: вряд ли) - ледве чи, (реже) ледве, навряд чи, навряд, троха лиш, троха лишень, троха чи, заледве, навдак, навдаку, навдаку чи. [Ледве чи буде що з цього. Сьогодні ледві прийде, бо свято (Кам. п.). Навряд чи й сокира врубає той лід. Чи по знаку кому сей Оглав білохатий? Троха лиш (Шевч.). Навдаку можна туди доскочити (Грінч.)]. Едва ли не (чуть ли не, почти) - ледве не, мало не, чи не, трохи чи не, мабуть чи не. [Кулішів роман «Чорна Рада» і досі лишається у нас мало не єдиним історичним романом. Історична белетристика у нас чи не найслабше розоране поле в письменстві (Єфр.). Балачка була трохи чи не останньою (Крим.)].

* * *

1) нареч. ле́две, ледь; зале́две; ( только что) ті́льки що, ті́льки-но; ( с трудом) наси́лу

2) союз ле́две, ледь, ті́льки, як ті́льки, ті́льки що, ті́льки-но, ско́ро ті́льки, ско́ро, що́йно, ті́льки що́йно; зале́две

I. см. Жив.

II. 1) живий, (редко) живущий. [Казали помер, а він живісінький. Вона й живуща була наче мертва (М. Вовч.)]. Живой элемент (и всё живое, живущее) - живло. [За сонцем усе живло прокинулось (Мирн.)]. Остаться в живых - вижити, (о многих) повиживати. [Мої діти таки повиживали, а сестриних троє померло з обкладу]. Оставлятсь в живых - лишати живого, лишати при життю. [Лишали при життю хлоп'яток. (Св. Письмо)]. Стать живым - відживитися, оживіти. [І дихнув господь на нього, то він відживився (Рудан.)]. Стать живой действительностью, воспринять живой образ - вживитися. [Бачу його, віри не йму: се, кажу, моя думка щоденна, щочасна вживилася (М. Вовч.)]. В живой действительности - в живій дійсності, живцем. [Події в драмі проходять перед нашими очима, показуються живцем, а не в самому тільки оповіданні про них (Єфр.)]. Принимать живое участие - брати пильну (жваву) участь. Задеть кого-либо за живое - дозолити, допекти кому, упекти кого; см. Допечь, Доехать. Ни живой души - ні живого духа (Неч.- Лев.). Живой язык - жива мова. [Словник української живої мови]. Живой человеческий дух - живущий дух людський. Живая вода - вода джерельна, текуча, біжуча. Живая и мёртвая вода (в сказках) - вода живуща й зцілюща, живляща і жертвляща. Живая изгородь - живопліт (р. -плоту). На живую руку - на швидку руч, (на) швидкоруч. [Ніколи було - на швидкоруч зробила];

2) (ясный) живий, виразний, ясний. [Усе проминуло, а в споминку - живісіньке, аж сяє (М. Вовч.). Таке виразне стоїть воно перед очима];

3) жвавий, моторний, меткий, швидкий. [І натуру маю жваву (Самійл.). Такий жвавий, як рак на греблі (насмешка). Моторна дівчина]; см. Бойкий, Подвижный, Разбитной. Живая женщина, девушка - моторуха. [Там така моторуха - як на шрубах уся]. Слишком живой (о ребёнке) - вертун, вертунчик. [Такий вертун, що й на місці не всидить; так і крутиться, як тая дзиґа]. Делаться живее - жвавішати, моторнішати;

4) (лишь о музыке) доскочистий. [А ну йому марш! - і вдали такого доскочистого, аж волосся їжиться (Свидн.)].

* * *

нрч. виключно, виїмково, ви(й)нятково, (только) єдино, одиноко, (только лишь) само, само-но, (только кто, что) сам (сама) за себе, сами за себе, сам-но (сама-но). [Ті виключно-тяжкі обставини, серед яких довелося животіти в Росії українському письменству (Єфр.). Мене судити могли-б єдино тільки королі (Грінч.). Добрі яблука покупили, і там лишилась сама за себе падалиця (Липовеч.). З 1894-го року Коцюбинський віддає себе вже самій-но розповідній, повістевій літературі (Єфр.)].

* * *

1) (нареч.: насть) винятко́во; ( чрезвычайно) надзвича́йно

2) (в знач. част.: только) ви́ключно, ті́льки, лише́, лиш

3) (нареч.: за исключением, кроме) ви́ключно

1) (являться) являтися, з'являтися, показуватися; срвн. Показываться 2. И на глаза не -жись - і на очі мені не навертайся. Стыдно людям -заться - сором і на люди вийти (перед люди стати);

2) (иметь вид) показуватися, видаватися за що, на що, чим; срвн. Представляться 7 (чем) и Показываться 4. [Він як народивсь, то показувався дуже слабкого здоров'я (Крим.). Оддалеки все видається меншим (Комар). Дядькові закиди видаються йому надто слабими (Борд.). Ця річ тільки видається на велику];

3) (кому чем, являться в виде чего кому, мниться) здаватися, видаватися, увижатися, удаватися кому, для кого за що, чим; срвн. Показываться 4. [Кожна хвилина здавалась за цілі роки (Коцюб.). Цей простий звичай здавався для неї комедією (Н.-Лев.). Світ йому здавався чудний і непевний (Ніков.). Школа видавалась їй иноді домовиною (Коцюб.)]. -ться на вид - показувати. [Хліб з весни показував нічого (Звин.)]. -жется на вид - показує кому. [З обличчя більш двадцяти літ їй не показувало (Свидн.)]. -зался (каким) - виглядав на кого, ким, немов хто, подавав на кого. [Син виглядав немов винний (Крим.)]. -ться странным, удивительным (что) - дивно здаватися кому. [Дивно тільки здалось йому, що Черевань про те ані гадки (Куліш)]. Как вам -жется? - як вам здається? як на вас? як вам видається? як гадаєте? -жется, он вздорлив - здається, (що) він колотливий. Он мне -жется вздорным - він мені здається людиною недоладною; про мене (для мене) він виглядає на людину недоладну. Как мне -жется - як на мене. -жется молодым - виглядає на молодого, молодо глядиться. При заходе солнце -жется больше - навзаході сонце здається більшим;

4) (мерещиться) здаватися, увижатися, увиджуватися, видітися, убачатися, видаватися, маритися, верзтися, уздріватися, виглядати, придаватися кому чим, на що; срвн. Показываться 3. [Йому все ввижається, що до хати злодій лізе, - то він спати не може (Звин.). А він усе перед моїми очима увиджується (Г. Барв.). Хоч видиться, що гусак промовляє тихо, а може то й не гусак (Рудан.). Все йому батько покійний убачається (ЗОЮР). Все йому виглядало, що він тоті діти носить (Стеф.). Як надивилася я на те страхіття, то й тут мені придається (Звин.)]. Как -жется (кому) - як здається (кому, для кого). -жется мне - видається, бачиться, видиться мені. Это только с первого взгляда так - жется - то тільки на перший погляд так (таке) увижається (видається). Это вам только так -жется - то вам так тільки здається (увижається);

5) кажется (безлично) - здається, бачиться, виглядає. [Здається так-же само гуляють, як і в нас, да не так (М. Вовч.). Бачиться, в тиші глибокій крилами має весна (Вороний)]. -залось - здавалося, бачилося. -жется, верно - здається, вірно. -жется (утвердительно) - (та) здається!;

6) -жется, как нрч. - см. Кажись 2, 3. Кажущийся - на погляд, на око, ніби-то такий, ніби-то справжній, гаданий, позірний, на позір, (гал.) ілюзоричний. Ошибка лишь -щаяся - помилка лиш на око така. -щийся результат - ілюзоричний наслідок. -щийся сильным - на позір сильний (дужий).

* * *

1) криво, нерівно. [Написав криво (нерівно). Стіл стоїть криво. Криво всміхнувся (Крим.)];

2) (несправедливо) криво, не по правді. -во судить - судити криво, неправдиво, неправедно, не по правді.

* * *

день) будній (буденний) (день). Лишь бы в -ный день - аби не в неділю, аби в будень.

* * *

ограничиться чем

1) бути обмежованим чим. С двух сторон поле -валось лесом - з двох боків поле було обмежоване лісом;

2) бути обмеженим, обмежуватися, обмежитися чим и на чому. Власть короля была ограничена сеймом - влада короля була обмежена (и обмежована) сеймом. Я ограничусь лишь краткими замечаниями - я обмежуся на самі-но коротенькі уваги или самими коротенькими увагами. Я -ваюсь половиною этой суммы - я обмежуюсь на половині цієї суми, я задовольняюся половиною цієї суми. Он этим не -чился - на цьому він не обмежився, на цьому він не став. Этим дело и -чилось - на цьому все й стало (скінчилося).

* * *

несов.; сов. - огран`ичиться

1) (удовлетворяться чем-л.) обме́жуватися, обме́житися

2) ( оканчиваться) кінча́тися, кінчи́тися и скінчи́тися, закі́нчуватися, -чується, закінчи́тися; (сводиться к чему-л.) зво́дитися, -диться, звести́ся (зведе́ться) (до чого)

3) строит. (несов.) обме́жуватися; обмежо́вуватися, обме́жуватися, ото́чуватися

протянуть

1) (простирать) простягати, простягти и простягнути, протягати, протягти, простирати, простерти що до чого, що куди, (вытягивать) вистягати, вистягти що, (во мн.) попростягати и т. д. [Верба вже розбуркалася і скрізь простягала до сонця блідо-зелене листячко (Грінч.). Він простяг руку та й поблагословив мене (М. Вовч.). Як безсильна дитина протягнув до неї руки (Стеф.). Руці свої простираєте (Франко, Етн. Зб. V). Кучеряві в'язи попростягали зелені лапи над річкою (ЗОЮР. II.)]. -вать, -нуть руку, руки к кому, к чему - простягати; простягти руку, руки, (о мног.) попростягати руки до кого, до чого, сягати, сягнути, посягнути рукою за чим. [Тай посягнув за рожею стрілець молоденький (Федьк.)]. -нуть руку кому - простягти, подати руку кому. Не -вай руки, не дам - не простягай руки, не дам. -нуть ногу, ноги (расправить, вытянуть) - простягти, вистягти ногу, ноги, (о мног.) попростягати, повистягати ноги. [Не лежиться мені, ногу то простягну, то підкорчу (Тесл.)]. -вай ножки по одёжке - по своєму ліжку простягай ніжку. - нуть ноги (умереть) - випростатися, простягтися, дуба дати, ґиґнути, освіжитися. [Я побіг, так ще жива була; а може вже досі й простяглась (Кониськ.). Я дам, дак тут і освіжиться (Борз.) Ґиґнув старий (Липовеч.)]. -вать, -нуть верёвку поперёк улицы, двора - перепинати, переп'ясти и перепнути мотузку уперек вулиці, двора. -нуть межу к самой реке - протягти межу до самої річки;

2) что во что, через что, сквозь что - протягати, протягти, промикати, промкнути що в що, крізь що. [Ой протягну я волоконце крізь віконце (Чуб.)];

3) (дело, время) продляти, протягти, проволокти, проволоводити (діло, час); (прожить, перебиваясь) перетягти, прокалантати, перебідувати. [Продляли цілий день (Черк.). Як- небудь ще цей тиждень перетягнемо (Зміїв.)]. Лишь-бы -нуть время - аби протягти, загаяти час; аби день до вечора. Больной до вечера не -нет - хорий до вечора не дотягне, не витягне, не доживе;

4) (голосом) протягати, протягти. [Так? - якось злякано протяг поет (Л. Укр.)]. Говорить -вая слова - говорити з протягом, на-розтяг. Протянутый - простягнутий и простягнений, протягнутий и -тягнений и т. д.

* * *

несов.; сов. - протян`уть

1) протяга́ти и протя́гувати, протягти́ и протягну́ти; (руку, ногу) простяга́ти, простягти́ и простягну́ти и попростяга́ти

2) ( затягивать) протяга́ти и протя́гувати, протягти́ и протягну́ти, затяга́ти и затя́гувати, затягти́ и затягну́ти; (несов.: медлить) зволіка́ти

3) ( подвергать критике) протяга́ти и протя́гувати, протягти́ и протягну́ти

1) става́ти (стаю́, стає́ш), ста́ти и мног. постава́ти; ( останавливаться) спиня́тися, спини́тися, -ню́ся, -нишся; (сов.: возникнуть) поста́ти, -ста́не

2) (сов.: обойтись, стоить) ко́штувати, -тую, -туєш; обійти́ся, -йдеться

1) (сов.: начать) поча́ти, -чну́, -чне́ш; ( приняться) ста́ти (ста́ну, ста́неш), (в буд. вр.) бу́ти (бу́ду, бу́деш)

2) ( делаться) става́ти, ста́ти и мног. постава́ти, роби́тися, -блю́ся, -бишся, зроби́тися и мног. пороби́тися

3) (сов.: произойти, случиться); ста́тися, тра́питися

4) (безл.: оказываться в наличии; с отрицанием-исчезать, умирать) става́ти, ста́ти

5) (сов. безл.: хватить) ви́стачити, ста́ти

1) ( иметь цену) ко́штувати, -тую, -туєш; (обходиться в какую-л. сумму) обійти́ся, -йду́ся, -йдешся, диал. вихо́дити, -дить

2) (обладать стоимостью, значимостью; быть достойным) бу́ти ва́ртим; ( заслуживать) заслуго́вувати, -го́вую, -го́вуєш

3) (безл.: имеет смысл, следует) варт, ва́рто; ( нужно) тре́ба

тж. чтоб

1) союз щоб, що́би; ( со значением цели) неха́й, хай, диал. аби́, нех

2) част. щоб, що́би; ( для выражения пожелания) бода́й, неха́й, хай, диал. нех; чтоб

1) (нареч.: едва, еле) ле́две, ледь; ( немного) тро́хи, тро́шки, трі́шки

2) союз ті́льки, як ті́льки, ско́ро ті́льки

имеющий лишь избёнку) халупник.