круто...

1) (свить, ссучить, замесить, сварить) круто, ум. крутенько. [Нитки зсукані дуже круто (Харківщ.). Тісто замісила круто (Київщ.)];

2) (о наклоне) круто; (очень -то) стрімко, прикро, круто. [Драбина стоїть круто (стрімко, прикро). Круто спускалася гора (Стор.). Круто з'їздити сюдою (Сл. Гр.). Стрімко крокви поставив (Канівщ.)];

3) -то повернуть, свернуть в сторону - круто (прикро) повернути, звернути вбік. [Круто звернув з шляху. Круто (прикро) повернув коня (М. Грінч.)]. Он повернул -то этим делом - він круто повернув цюю справу. -то поворачивающий (о повороте) - залі[о]мний, заломистий. [Залімний берег];

4) -то приходится (пришлось) кому - сутужно, круто, скрутно, до скруту приходить (прийшлося, довелося) кому; круто було з ким; (насм.) урвався бас кому. -то добыть что - сутужно з чим. [Сутужно з грішми тепер. В Звиногородці сутужно з землею (Звиног.)]. -то обходиться с кем - суворо (круто) поводитися з ким; суворим бути до кого.

* * *

круто. [Яйце круто зварене].

* * *

круто, густо (про яйця).

* * *

(круто) стрімко, прямовісно, (стоймя) прямцем, сторчем, навсторч, сторчки, сторч(ма). Скала -сно падала в море - скеля стрімко спадала в море. -сно как стена - стрімко наче стіна.

* * *

1) (круто свитый, сваренный, замешенный) крутий. [Крута пряжа. Крута каша Крутий хліб];

2) (о горе, береге, скале, лестнице, дороге) крутий, прикрий, (очень) стрімкий, стрімчастий, кручуватий, прикро-крутий; (о повороте) крутий, раптовий. [Такі круті сходи, що насилу вийшла на їх (Київ). Мов серні по стрімких скалах тікать їй довелося (Крим.). Стрімчасті скелі (Тичина). Пішов швидко, деручися кручуватою стежкою вгору (Грінч.). Прошу злізти під гору, бо прикра, та всіх не витягнуть бички (Гнат.). Прикрий берег (Сл. Гр.)]. Дорога делает -той поворот вправо - шлях круто (раптово) повертає праворуч. Уходили сивку -тые горки - був кінь та з'їздився (Приказка);

3) (тяжёлый) сутужний, прикрий, (о характере) крутий, суворий. -тые обстоятельства - сутужні (прикрі) обставини. У него очень -тые обстоятельства - йому дуже круто, йому дуже сутужно. -той характер, нрав - крута, сувора, (пров.) сукриста вдача. Человек -того характера, нрава - людина крутої вдачі; людина крута. -тая мера - суворий захід. Придётся принять -тые меры - доведеться вжити суворих заходів. -той мороз - лютий мороз.

* * *

нрч. дуже круто, прекруто, крутісінько; (вкрутую: о яйцах) круто, крутісінько, густо, густісінько.

закрутиться

1) (завиваясь) закручуватися, закрутитися, завиватися, завитися, (о мн.) позакручуватися, позавиватися. [Закрутилася круто зелена хмелина, звившись на тичину (Куліш)];

2) (завёртываться) замотуватися, замотатися, умотуватися, умотатися, укручуватися, укрутитися в що, (о мн.) поза[пов]мотуватися, повкручуватися.

* * *

несов.; сов. - закрут`иться

нрч. похило, похилисто, нахило, похилом, насхил(ь), схилисто, (покато) спохова, спухова, (в меньшей мере) спо[у]ховато, (в одну сторону) набокувато, (косо) скісно. [Стовп стоїть похило (Київщ.). Пускайте-бо сторч, а не похилом (Звин.). Треба, щоб було тут не круто, а спохова (Звин.). Вашгерд ставлять скісно, насипають у короб піску й пускають у нього воду (Троян.)].

* * *

нрч. (на вопрос: где) ліворуч, (по левую руку) по ліву руку; (на вопр.: куда, в каком направлении) ліворуч, вліворуч, в ліву руку, на ліву руч, вліво, (редко) наліво; (восклиц., которым погоняют -во волов, и перен. - шутл.) соб, цоб; (то же - к лошадям) вістя, (гал.) вісьта. [Двері просто глядача, праворуч і ліворуч (Грінч.). Я кидаю стріли праворуч, ліворуч (Л. Укр.). Ввесь час його навскісна тінь ішла по ліву його руку (Кінець Неволі). Метнувся вліворуч (Країна Сліпих). Тихенько одчинив двері в ліву руку (Н.-Лев.). І куди їм скаже йти, чи направо, чи наліво (Квітка). Повертай цабе (направо) бо соб нікуди (Н.-Лев.). Їдьте, серденько, навпрямець, а там живе Андрій Швець; а там круто соб - живе Кулина Вакуленкова (ЗОЮР I). Я вас до хреста довів та й пішов вісьта домів (домой) (Франко)]. -во от кого, чего - ліворуч (вліворуч, вліво, на ліву руч) від кого, від чого. [Ліворуч від озера (Грінч.). Вліво од Андрія грав на сонці срібними брижами ставок (Коцюб.). На ліву руч від бурти розіслався степ (Мирний)]. Поворачивать -во - повертати (завертати, брати) (в)ліворуч (в ліву руку). [Завернув ліворуч у другу вулицю (Грінч.). Бачить, як його брати завертають стежкою вліворуч (Крим.)]. -во кругом, шагом марш! - ліворуч (наліво) навкруг, кроком руш! (Київ).

* * *

некрутий; срв. Крутой.

* * *

1) нрч. - невигідно, (чаще несподручно) незручно;

2) (сказ. безл. предл.) - а) невигідно и (редко) (є) невигода, неспосібно, (чаще несподручно) незручно, (зап. ненаручно), не з руки, не від руки, (неприятно) прикро, (плохо, круто) мулько. [Одному легше тікати тими лісами, а двом невигідно (Франко). Мені є невигода тут сидіти (Л. Укр.). Їхати цим возом неспосібно (Звин.). Лівою рукою незручно робити (Київ). Ненаручно йому вертатися дорогою, котрою прийшов (Маковей). Сидіти було прикро, бо скринька була перев'язана гудзоватим мотузком (М. Левиц.). І в того (сина) старому хутко стало мулько (Драг.)]. Сидеть в этом кресле -но - сидіти в цьому кріслі невигідно. Нести это ведро -но - нести це відро незручно; б) (неловко) незручно, ніяково, (диал.) яковось; (не пристало) не випадає. [Тепер їй незручно було зустрічатися з цим учителем (Васильч.). Незручно було нагадувати начальникові про його обов'язки (М. Левиц.). Мені чогось ніяково було просити його про це (Крим.). І не хотілось-би йти в гості, та яковось, бач (Кобеляч.). Якось-то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.)].

* * *

1) (характер) вдача, (натура) натура, (норов) норов (-ва) и (мн.) норови (-вів); (у животных) натура; срв. Норов 2. [Ти-ж знаєш мою вдачу; ніяк не всидю, щоб не поговорити з ким (Васильч.). Хоч і царем зробиться, однаково своєї вдачі не позбудеться (Крим.). Панглос був оракулом дому, і малий Кандід слухав його лекції з повним довір'ям, властивим вікові і вдачі (Кандід). То вже в мене така натура, щоб з усього кепкувати (Брацл.). З лютим та скаженим норовом (людина) (Яворн.). Та й норови-ж у тебе! (Н.-Лев.). А в його норови такі ставали, що от було причепиться до ратника якогось, та й візьме вб'є (Крим.)]. Буйный, весёлый, вспыльчивый, кроткий, крутой, тихий нрав - буйна, весела, гаряча (палахка, запальна, запальчаста), лагідна (сумирна), крута (сувора), тиха (мирна, спокійна) вдача. -вом какой, -ва какого - на вдачу який, (реже) вдачі якої. [Васька була на вдачу залякана та заштовхана (М. Левиц.)]. Крутого -ва - крутий (-та, -те, -ті) или суворий (-ра, -ре, -рі) на вдачу, крутої (суворої) вдачі. -вом хорош, да норовом негож - на вдачу добрячий, та норов ледачий. Нрав на нрав не приходится - вдача на вдачу (норов на норов) не прийдеться. Моему -ву не препятствуй - натуру мою не спиняй; моїй натурі дорогу не заступай; (иногда) гуляй душа без кунтуша! У оленя нрав кроткий - олень має натуру лагідну;

2) по -ву кому - до вподоби (до сподоби, по сердцу: до серця, до любости, до любови, до мисли, під мислі, по душе: до душі, по вкусу: до смаку) кому, до вподоби (до сподоби) чиєї; срв. Вкус 4. [«Ох, дитино моя! чи то-ж до пари?» - кажу. - «До пари, до любої вподоби!» (М. Вовч.). Дружини шукають, дружини такої, до сподоби мої (Чуб. V). Не до мисли жону взяв (Гнід.)]. Быть по -ву кому - бути до вподоби (до сподоби) кому (чиєї) и т. п., бути вподібним (сподібним, в уподобі) кому, (нравиться) подобатися кому. [З тим життя своє діли, хто серденьку до вподоби (Чупр.). Що-йно тільки покаже, все то цариці до сподоби (Рудан.). Мені й самому, не все однаково до любости з того, що попереду писалося (Грінч.). Тільки-ж мені до любови, що чорнії брови (Метл.). Скажіть-же ви про його, що він до мисли вам (Самійл.). Вибирай, молода дівчино, котрий під мислі (Метл.). Тобі, невісточко, така балаканина, видимо, до смаку (Самійл.). Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. (Г. Барв.)]. Быть более по -ву кому - бути вподібнішим (сподібнішим) кому, (реже) бути більш(е) до в[с]подоби (до любости) кому (чиєї) и т. п., (более нравиться) більш(е) подобатися кому. [Приймаючи життя, вирізняв, він те, що йому більш було до любости (Рада)]. Быть не по -ву кому - бути не до в[с]подоби (не до любови) кому (чиєї) и т. п., бути невподібним (несподібним) кому, (не нравиться) не подобатися кому. [Я з нею не можу жити, вона мені не до любови (Коцюб.). Онисі та гордовита поза чомусь була несподібна (Н.-Лев.)]. Приходиться, приттись по -ву кому - припадати, припасти до вподоби (до сподоби и т. п.) кому, підходити, підійти під мислі (до думки) кому, (нравиться, понравиться) подобатися, сподобатися кому; срв. Приходиться 1. [Моя мова, вимірена проти аристократизму, дуже їй припала до вподоби (Крим.). Хорошая дочка твоя під мислі підходить (Чуб. V)]. Приходящийся, пришедшийся по -ву - уподібний, сподібний. Неприходящийся, непришедшийся по -ву - невподібний, несподібний;

3) -вы (обычаи) - звичаї (-чаїв), (реже) норови (-вів); (привычки) звички; (быт) побут (-ту). [Який народ! які люди! які звичаї! (Кандід). Нуньєс вчився побуту та звичаїв Країни Сліпих (Країна Сліпих). У нас нові люди, нові норови (М. Вовч.). Задержали чорногорці давню суворість норовів (Калит.). Ну, й звички тутешні! (Звин.)]. Добрые -вы - добрі звичаї. Зверские -вы - звірячі звичаї. Современные -вы - сучасні (сьогочасні) звичаї; як тепер ведеться. Старинные -вы - старовинні (старосвітські) звичаї, старосвітчина; як воно велося (поводилося) за давніх часів. [Держався старосвітчини (Свидн.)]. Испорченность -вов - зіпсутість (зіпсуття) звичаїв. Простота -вов - простість (простота) звичаїв. Растление -вов - розтління звичаїв. Обычаи и -вы - звичаї і побут. -вы животных - побут тварин.

* * *

1) вда́ча, нату́ра; ( норов) но́ров, -у но́рови, -вів

2)

скотисто, покотисто, згористо, знижчано, нахило, спохова, спухово, спуском [Покрівля з двох боків спуском (Тесл.). Треба тут землю трохи підрівняти, щоб було не круто, а згористо (Звин.)].

* * *

поламати, поломити; (на мелкие части) потрощити. -мать голову над чем - попоморочити собі голову чим. [Попоморочиш собі голову, покіль ладу добереш]. Поломанный - поламаний. Всё поломанное - (ветви, вещи) лім (р. лому). [Накупив усякого лому: столів, стільців: може складу собі з лому щось ціле].

* * *

1) полама́ти; поломи́ти; ( обычно в щепки) потрощи́ти

2) (перен.: круто изменить) полама́ти

3) ( ломать некоторое время) полама́ти; (долго, многое) пополама́ти

нрч. дуже густо, дуже круто. Густым -то - густо-прегусто, як[що]-найгустіше, як[що]-найкрутіше.

нрч. незговірливо, незговірно; незгідливо; непіддатливо, несхильчиво; уперто, затято, туго; круто; срв. Несговорчивый.

Просол (свежий засол) просіл (-солу). Посолить пищу впросоль (не круто) - посолити в міру. Рыба просоль - просіл (-солу), малосолена риба.