крим

изжить

1) (где) проживати, прожити де. -жить век еде - звікувати (вік) де, життя зжити де. [У неволі вік звікує (Грінч.). У цій хаті зросла я, звікувала, зазнала добра й лиха (Коцюб.). Життя зжити - не поле перейти (П. Мирн.)];

2) (что) переживати, пережити що, перебувати, перебути що, збувати, збути що, зживати, зжити що. [Ті забобони ми вже пережили (Київ). Перебули одно лихо, перебудем друге (Крим.). Давні наші погляди на власність ми потроху збуваємо, але ще не збули (Крим.)]. -ть себя - см. Изживаться. Изжитый - прожитий, пережитий, перебутий, збутий, геть вижитий. [Хапається за старі, цілком перебуті форми життя (Крим.). Недовіра до нас, колись дуже сильна, тепер справа збута (Крим.). Це вже вижитий настрій (Крим.)].

* * *

несов.; сов. - изж`ить

1) (избавляться от чего-л.) зжива́ти, зжи́ти (зживу́, зживе́ш) и мног. позжива́ти, збува́ти, збу́ти (збу́ду, збу́деш) (що); ( искоренять) викорі́нювати и викоріня́ти, ви́коренити и мног. повикорі́нювати и повикоріня́ти (що), збува́тися, збу́тися (чого), позбува́тися, позбу́тися (чого)

2) ( переживать) пережива́ти, пережи́ти (що); ( проживать) прожива́ти, прожи́ти (що); ( переносить) перебува́ти, перебу́ти (що)

3) (сов.: истратить, израсходовать) диал. прожи́ти, ви́тратити; ( издержаться) ви́тратитися, прожи́тися

1) (предел в пространстве) кінець (-нця), край (р. краю), ум. кінчик, кінчичок (-чка), краєчок (-чка). [Попустила низько кінці стрічок (Сл. Гр.). Кінцем ножа копирсає (Сл. Гр.). Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (- ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]сок (-ска); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гузка; (пальца на руке) пучка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. рогу), (ум.) ріжок (-жка); (загнутый: полоза в санях) скорс (- са); (кнута, арапника) приконечник, хвостик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околичник (Шух.). -нец аллеи, поля - кінець (край) алеї, поля. -цы города - кінці (краї) міста; (части) дільниці (частини) міста. Палка о двух -цах - у палиці два кінці; палиця на два кінці. Всякая вещь о двух -цах - кожна річ має два кінці. В -нец чего - на кінець, на край чого. [Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Окуляри йому зсунулися аж на край носа (Єфр.)]. Из -ца в -нец - від (з) краю до краю, з кінця в кінець. [Там (в Україні) широко, там весело од краю до краю (Шевч.). Хай вона (пісня) з краю до краю гуляє (Грінч.)]. Со всех -цов - з усіх усюд(ів), звідусіль. В -це, на -це чего - кінець, край, в (на) кінці, на край, навзкрай, по кінець, по край, на краю, з краю чого. [Сидить батько кінець стола (Шевч.). Сіла кінець столу (Тесл.). Росте вона край чистого поля (Рудан.). В кінці хуторця буде будиночок біленький (М. Вовч.). Жила вдова на край села (Пісня). Навзкрай ниви курився димок (Сл. Гр.). Десь там, по край села, гука якась-то мати (Яворн.). На краю ліса (Франко)]. Ударение во французском языке стоит на -це слова - наголос у французькій мові стоїть на кінці (наприкінці) слова. В самом -це, на самом -це - в (на) самому кінці, на самому краю, наостанці. [А наостанці, під сьогоднішньою дниною було записано (у щоденнику) усю пригоду (Крим.)]. Находящийся в -це, на -це - кінцевий, прикінцевий. Без -ца, нет -ца - без кінця, без краю, без кінця-краю, нема краю, нема кінця- краю. [Нема краю тихому Дунаю (Мет.)]. Не имеющий -ца - безкраїй; срвн. Бесконечный. Точить -нец ножа - гострити кінець ножа. Соединить два -ца - сполучити два (обидва) кінці. -нец к -цу - кінець (кінцем) до кінця, край до краю. Прятать, хоронить -цы - ховати кінці. И -цы в воду - і кінці у воду. Сводить -цы - добре орудувати (своїми) справами, викручуватися, крутити-вертіти. Сводить -цы с -цами - зводити кінці з кінцями, жити ощадливо. Еле сводить -цы с -цами - ледве перебуватися (перемагатися). -цы с -цами не сходятся - кінці з кінцями не сходяться. -нец глухой, техн. - кінець сліпий;

2) (отрезок ч.- л.) кінець, край чого. Бросить -нец с лодки - кинути кінець (кінець мотуза, мотуз) з човна;

3) (торговая единица) шматок (-тка), сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). -нец пряжи - пуд пряжі. -нец снасти - сто сажнів снасти. Хазовый (казовый) -нец - показний кінець (край);

4) швальный -нец (верва) - дратва;

5) (доля) частина, частка, пайка. У нас подать на два -ца разводят - у нас податок (подать) розписують (розкладають) на два півріччя;

6) (о расстоянии) кінець, перехід (-ходу), переїзд (-ду). Большой, порядочный, добрый -нец - довгий (далекий, здоровий, добрий) кінець (перехід, переїзд), не блигомий світ, добра промашка. [Такі переходи здорові од вокзалів до тюрми (Теел.). Од нас до вас не блигомий світ - за годину не дійдеш (Київщ.). До лісу добра промашка (Звиног.)]. Нанять извозчика в один -нец - найняти візника на один кінець. Оба -ца - обидва кінці; туди й назад. В оба -ца - на обидва кінці; туди й назад;

7) (предел времени и действия) кінець, край, приконеччя. [Надіходив кінець лекції (Крим.). Всьому під сонцем край один, всьому земному - тлін і тлін (Філян.). Сиджу в кімнаті, жду краю ночі (Черняв.). Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. Начало и -нец - початок і кінець. Не иметь ни начала, ни -ца - не мати ні початку, ні кінця (ні краю, ні кінця-краю). От начала до -ца - від (з) початку до кінця. Нет ни -ца, ни краю - нема кінця-краю. -ца-краю не видно - кінця- краю не видк[н]о. В -це, на -це - в кінці, наприкінці, наостанці, наостан[т]ку, на приостанку, на остан[т]ок, на скінчанні, на скінчу, на скінчі (Куліш); (напоследок) напослідок, напослідку. [Наприкінці того-ж року поїхав він на Херсонщину (Єфр.). Дякую вам за вашу прихильність, що хоч наостанці виявилась (Крим.). Лаговському бажалося, хоч наостатку, на прощання, надивитися на них (Крим.). Що це він на приостанку розказував? (Борзен.) Криваві чвари, що почались на скінчанню 15-го віку (Куліш). На скінчу схопила себе обіруч за лиця (Свидниц.)]. В -це месяца, года - в кінці, наприкінці, під кінець, в кінець, наостанку місяця, року; з кінцем місяця, року. [Якось я вже в кінець літа прийшла (Грінч.)]. В самом -це, в -це всего - наостанці, наостан[т]ку, наостан[т]ок, насамкінець, на(при)послідку; срвн. Напоследок. В -це-концов - кінець-кінцем, нарешті, врешті, наостанку, наостанці, насамкінець. [Кінець-кінцем ніхто не знав, що можна, чого не можна (Єфр.). Він слухав усього пильно, радувався, а все-таки нарешті осмутнів і задумався (М. Вовч.). Покинувши чесну працю, руйнував своє село і врешті підпалив клуню (Грінч.). Наступництво політичної й духовної власти наостанці переходить з Візантії на Русь (Єфр.)]. Под -нец - наприкінці, на кінці, під кінець, при остан[т]ку, наостан[т]ку, на остан[т]ок, при послідку; срвн. В конце. [Навіть в душі нам залізти забажали на кінці (Франко). При остатку козачка заграли (Житом. п.). Розмови наші, співи й на останок уривчаста, палка, завзята річ (Л. Укр.). Тепер я при послідку своєї служби і під суд попав (Звиног.)]. К -цу - під кінець, на кінці, наприкінці. К -цу лета - під кінець (наприкінці) літа. Дело близится к -цу - справа доходить кінця (краю). В -нец, до -ца - вкрай, до краю, до решти, до остан[т]ку, до останнього, до-щенту, геть, геть-чисто. [Збавив своє здоров'я вкрай (Звиног.)]. Разбранить в -нец - вилаяти на всі боки (на всі заставки) кого. До -ца - до кінця, до краю, до останку, до послідку; (всё до капли, решительно всё) до щерця, до ґрунту, до щаду, (вульг.) до канцура, до шниру. [До кінця там досидів (Сл. Гр.). Будуть захищатись до краю (Коцюб.). Як не дасть бог талану змалку, то й не буде до останку (Номис). Кажи всю правду до щерця (Мова). Очі, шию, голос твій буду пить до щаду (Пачов.)]. До -ца жизни, дней - довіку, довічно, повік, до смерти, віку, до суду-віку, до віку й до суду, до кончини (до скінчання) віку, поки живота. [Гуляла-б довіку дівчиною молодою (Мет.). Не взнать тому весни повік, хто серцем холодний (Самійл.). Будеш у мене до смерти-віку хліб-сіль уживати (Дума)]. При -це жизни - наприкінці життя, на скінчанні (на сході) віку. Не без -ца же - не довіку-ж, не доки. [Пора була молодих за стіл сажати, не доки тут стояти їм (Сл. Гр.)]. Достигнуть желаемого -ца - дійти бажаного (жаданого) кінця. Положить -нец чему - зробити (покласти, дати) кінець (край) чому, берега дати чому. [Треба рішуче цій практиці зробити кінець (Н. Рада). Цьому процесові край вже покладено (Єфр.)]. Чтобы положить -нец этим толкам - щоб покласти край цим пересудам, поговорам. Приводить, привести, доводить, довести до -ца что - доводити, довести до кінця, (до) краю що, доходити, дійти краю у чому, довершити що. [Тепер, щоб ви знали, треба краю доводити, коли й де вінчати (Шевч.). Він не вміє нічого довершити (Л. Укр.)]. Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -цу - доходити, дійти краю (до краю, до кінця), кінча[и]тися, (с)кінчитися, бути на скінчу (Свидн.), вийти на кінець; срвн. Приходить 1. [Третя зима його життя доходила краю (Короленко). Екзамени дійшли до краю (Крим.)]. Дело приближается к -цу - справа доходить кінця. Приходило к -цу что у кого - став (почав) вибиватися з чого хто. [От і стали ми з харчів вибиватись (Короленко)]. Пришло к -цу что - (с)кінчилося що, завершився кінець чого, в чого. [У денної бійки кінець завершився (Рудан.)]. Водка приходит к -цу (шутл.) - горілці видко денце. Расследовать, узнать дело до -ца - розслідити (розвідати, дізнати) справу до кінця (до краю), дійти кінця справи. [Не дійшли ми кінця сеї справи (Куліш)]. -нец света (мира) - кінець (кончина) світу (світові). Вот и -нец всему - от і край усьому; от і все (с)кінчилося; от і по всьому. Всему есть -нец, всё имеет свой -нец - всьому (на все) є (єсть) кінець (край). -нец слезам, заботам - кінець (край) сльозам, турботам. -нец службы - кінець служби[і]; (завершение) відслуга. Ещё не настал -нец его несчастьям - ще не настав (не прийшов) кінець його нещастю. -нец делу; дело с -цом; да и -нец - скінчено справу; та й по всій справі; та й край! та й уже! та й квит! та й конт! по цей дуб миля. -нец чему - по чому. [Вже по дощеві (Звиног.)]. -нец был бы мне, будет нам - було-б по мені, буде по нас. Пришёл кому -нец - прийшов кінець кому, прийшла на кого остан[т]ня година, (перен.) урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому, (фам.) сів маком хто. Тут тебе и -нец (капут, аминь) - тут тобі й край, капут, амінь, рішенець, решта, (провинц.) рехт, гак, хата, ярмиз, саксаган, амба, капець, капурис, каюк. -нец - делу венец, -нец дело венчает (красит) - кінець - ділу вінець (Номис). Не смотри начала, смотри -ца - не вважай на цвіт, бо чи буде ще плід. Не хвались началом, похвались - цом - не хвались починаючи, а похвались кінчаючи. На худой -нец - в найгіршому разі. Всему бывает -нец (о терпении) - на всякий терпець буває кінець;

8) (цель) мета, ціль (-лі). На какой -нец ты это делаешь? - нащо (навіщо) ти робиш це?

* * *

1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), котрий, (в литературе реже) которий. [Той питається (вовків): «Котрий коня ззів?» (Поділля, Дим.). Од котрого це часу ви мене не бачите? (Н.-Лев.). «Підіть-же в ліс, - которий лучче свисне?» (Рудч.)]. -рый (теперь) час? - котра (тепер) година? В -ром часу? - в котрій годині, (зап.) о котрій годині? (когда) коли? Когда вы уезжаете? В -ром часу, то есть? (Турген.) - коли ви їдете? О котрій годині, себ-то? -рое (какое) число сегодня? - котре число сьогодні? В -ром (каком) году это было? - якого року це було? До -рых (каких) же пор? - доки-ж? до якого-ж часу? -рый ей год? - котрий їй рік? -рым ты по списку? - котрим ти в реєстрі (в списку)? -рую из них вы более любите? - котру з них (з їх) ви більше кохаєте? -рого котёнка берёшь? - котре котеня береш? А в -рые двери нужно выходить - в те или в эти? (Гоголь) - а на котрі двері треба виходити - в ті чи в ці? -рый Чацкий тут? (Гриб.) - котрий тут Чацький? Скажи, в -рую ты влюблён? - скажи, в котру ти закоханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! - кот(о)рий день тебе не видк[н]о!;

2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) - котрий, (в литературе реже) которий. [Коні йому говорять: «ти вирви з кожного з нас по три волосині, і як треба буде тобі котрого з нас, то присмалиш ту волосину, которого тобі треба» (Рудч.). Один із їх - котрий, то тільки Господь відає - упаде мертвий (М. Рильськ.). Розказує їм (вовкам), котрий що має ззісти (Поділля. Дим.). По улиці йшов Василь і не знав, на котру улицю йти (Н.-Лев.). А в Марусі аж два віночки - которий - возьме, плаче (Пісня). Вже у дівчат така натура, що котора якого парубка полюбить, то знарошне стане корити, щоб другі його похваляли (Квітка)]. Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) - вона оповідала, в (о) котрій годині (или коли: когда) государиня звичайно просипалась (прокидалась), пила каву. Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот - він розповідає не знаю, котрий раз ту саму анекдоту. Ни -рого яблока не беру: плохи - ні котрого яблука не беру: погані. [Ні на кого і не дивиться і дівчат ні которої не заньме (Квітка)]. -рый лучший, -рый больший - котрий кращий, котрий більший, (получше) де- кращий, (побольше) де-більший. [Де-кращого шукає (Сл. Гр.)]. Не толпитесь! Которые лишние, уходите! (Чехов) - не товптеся! котрі зайві, йдіть собі;

3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) котрий, которий, (литер.) що, який, котрий, (реже) которий. [Панич, що вкрав бич (Приказка). Приходь до коня, що з мідною гривою (Рудч.). Ізнайшла вже я чоловіка, що мене визволить (М. Вовч.). А де-ж тая дівчинонька, що сонна блудила (Шевч.). Отож тая дівчинонька, що мене любила (Пісня). І це була перша хмара, що лягла на хлопцеву душу (Грінч.). І молодиці молоденькі, що вийшли замуж за старих (Котл.). За степи та за могили, що на Україні (Шевч.). З давніх давен, чути було про збройних людей, що звались козаками (Куліш). Його розпитували про знайомих офіцерів, що там служили (Франко). А нещаслива та дівчинонька, котра любить козака (Пісня). Смерть вільшанського титаря - правдива, бо ще є люди, котрі його знали (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедератів так розказують люди, котрі їх бачили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Один дід, которий увійшов з нами в церкву… (Стор.). Це ті розбійники, которі хотіли убити (Рудч.). Піднявшись історію України написати, мушу я догодити землякам, которі Україну свою кохають і шанують (Куліш). До кого-ж я пригорнуся і хто приголубить, коли тепер нема того, який мене любить? (Котл.). Но це були все осужденні, які померли не тепер (Котл.). Потім мушу видати книжку про порядки, які завелись на Україні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, який, котрий, которий. [Червонець, що дав Залізняк хлопцеві і досі єсть у сина того хлопця, котрому був даний; я сам його бачив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я багато разів чула від моєї матери, що та жінка не любить свого мужа, котра не любить його кревних (М. Рильськ.). Але й тут стрінемо у Левицького просто блискучі сторінки, які доводять, що він добре знав життя цих наших сусідів (Єфр.)]. -рый, -рая, -рое, -рые - (иногда, для ясности согласования) що він, що вона, що вони (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда тому пачкареві (контрабандисту), що він (который) пачки перевозить (Чуб.). Знайшли Ентелла сіромаху, що він під тином гарно спав (Котл.). От у мене була собачка, що вони (которая) ніколи не гризлась із сією кішкою, а тільки грались (Грінч. I). Пішли кликати тую кобіту (женщину), що вона має вмерти (Поділля. Дим.)]. Человек, -рый вас любит - людина, що вас кохає (любить). Берег, -рый виднелся вдали - берег, що мрів (манячив) далеко. Море, -рое окружает нас - море, що оточує нас. Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево - є одно видання цієї книжки, що (или для ясности согласов що воно) продається дуже дешево. -рого, -рой, - рому, -рой, -рым, -рой, -торых, -рым, -рыми и др. косв. п.ед. и мн. ч. - що його, що її, що йому, що їй, що ним, що нею, що них (їх), що ним (їм), що ними (їми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), якого, якої, якому, якій, яким, якою, яких, яким и т. д., кот(о)рого, кот(о)рої, кот(о)рому, кот(о)рій, кот(о)рих, кот(о)рим и т. д. [Ой чия то хата з краю, що я її (которой) не знаю? (Чуб. V). Ото пішов, найшов іще такого чоловіка, що наймита йому треба було (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживеш царицю, що їй (которой) служиш (Куліш). У його є висока мета, є святиня, що він їй служить (Грінч.). Піди ще достань мені цілющої води, що стереже її (которую стережёт) баба-яга (Рудч.). В Катерині вже обурювалась гордість, що її мала вона спадщиною від матери (Грінч.). Чи справді є тут якась тайна, що її (которую) ховають від мене? (Франко). Праця, що її подаю тут читачеві… (Єфр.). І отой шлях, що ним (которым) проходить чесна, талановита селянська дівчина (Єфр.). Гущавина ся тяглася аж до муру, що ним обгороджено було сад (Грінч.). А то в його така сопілка була, що він нею звірів своїх скликав (Рудч.). Стоять верби по-над воду, що я їх (которые я) садила (Пісня). Не з гнівом і зневагою обернемось ми до панів, що кості їх (кости которых) взялись уже прахом (Куліш). Про що життя тим, що їм (которым) на душі гірко? (Куліш). Оті забивні шляхи, що ними (которыми) простувала Рудченкова муза (Єфр.). Що-б то такого, коли й жінку не бере (чорт), котру я зоставив на останок? (Рудч.). Задивляючись на невідомі місця, котрі приходилось переходити (Мирний). Це такі докази, котрих показати тобі не можу (Франко). Жий вже собі а вже з тою, котору кохаєш (Чуб. V). Він умовляє, щоб ти сплатив нарешті данину, котору йому винен (М. Рильськ.). Заплатив я великим смутком за ті розмови щирії, которі необачно посилав до вас на папері (Куліш). Хіба-ж є пани, яким гроші не милі? (Номис). З того самого Ромоданового шляху, яким ішов парубок… (Мирний). Почування, яким пронято сі вірші, вразило її надзвичайно (Грінч.). Того протесту, якого повно розлито по всьому творові (Єфр.). Ті нові почуття, яких він досі не знав, зовсім заполонили його (Крим.)]. -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) - (обычно) що, вм. що його, що її, що їх; иногда и в др. косв. п. - що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали мати того зятя, що я полюбила (Пісня). В кінці греблі шумлять верби, що я насадила; нема мого миленького, що я полюбила (Пісня). Все за того п'ятака що вкрав маленьким у дяка (Шевч.). Зайду до тієї кринички, що я чистила, то може там нап'юся (Рудч.). І намітку, що держала на смерть… (Н.-Лев.). Рушниками, що придбала, спусти мене в яму (Шевч.). На ті шляхи, що я міряв малими ногами (Шевч.). Приколень, що (вм. що ним: которым) припинають (Чуб. I). Осиковий прикілок, що (которым) на Ордані дірку у хресті забивають (Грінч. III)]. Книга, - рую я читаю - книга (книжка), що я читаю или що я її читаю. Надежды, -рые мы на него возлагали - надії, що ми на нього покладали (що ми на нього їх покладали). Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены - через якийсь релігійний катаклізм, що його причини ще не вияснено гаразд (Крим.). Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был - він (Нечуй-Левицький) не мало вніс нового в скарбницю самої нашої літературної мови, якої добрим знавцем і майстром він безперечно був (Єфр.) или (можно было сказать) що добрим знавцем і майстром її він безперечно був. Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались - великі письменники, що на їх творах (на творах яких) ми виховувалвсь. Изменил тем, в верности -рым клялся - зрадив тих, що на вірність їм клявся (яким на вірність клявся). С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. - що з ним (з нею), що до його (до нього, до неї), що в його (в нього, в неї), що в йому (в ньому, в ній), що в них (їх), що на йому (на ньому, на ній), що через його (через неї), що про (за) них (їх) и т. д. - з кот(о)рим (з кот(о)рою), до кот(о)рого (до кот(о)рої), в кот(о)рого (в кот(о)рої), в кот(о)рих, на кот(о)рому (на кот(о)рій), через кот(о)рий (через кот(о)ру), про кот(о)рих и т. д., з яким (з якою), до якого (до якої), в якого (в якої), в якім (в якій), на якому (на якій), через який (через яку), в яких, про яких и т. д. [Тоді взяв тую, що з нею шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті люди, де-ж ті добрі, що серце збиралось з ними жити (с которыми сердце собиралось жить), їх любити? (Шевч.). Що-то за пан, що в його ніщо не гниє (Номис). От виходе баба того чоловіка, що він купив у його (у которого купил) кабана (Грінч. I). Козаками в Татарщині звано таке військо, що в йому були самі улани, князі та козаки (Куліш). Бачить багато гадюк, що у їх на голові немає золотих ріг (рогів) (Грінч. I). А це сап'янці-самоходи, що в них ходив іще Адам (Котл.). Далека подорож, що ти в неї збирався вирушить уранці (М. Рильськ.). А то про яку (дівчину) ти кажеш, що до неї тобі далеко? (Квітка). Се колесо, що зверху пада на його (на которое) вода (Номис). Нема тії дівчиноньки, що я в їй кохався (Пісня). Вхопилась руками за дошку ту, що він на їй сидів (Рудч.). Картини природи, що на їх такий із Мирного митець (Єфр.). Романи «Голодні годи» та «Палій» (П. Мирного), що про їх маємо відомості… (Єфр.). Дивиться в вікно - ліс: може той, що він через його йшов? (Рудч.). Там був узенький такий волок, суходіл такий, що через його хижаки свої човни переволікали (Куліш). Лиха та радість, по котрій смуток наступає (Номис). Візьму собі молоду дівчину, із котрою я люблюсь (Грінч. III). А парубки, а дівчата, з котрими я гуляв! (Н.-Лев.). Став на гілляці да й рубає ту саму гілляку, на которій стоїть (Рудч.). Побачила, що він бере не тою рукою, на которій перстінь, та й випила сама ту чарку (Рудч.). В ту давнину, до которої не сягає наша писана пам'ять (Куліш). Дивувалися Миколиній енергії, з якою він поспішається до громадського діла (Грінч.). Він (пан) знов був сильний та хитрий ворог, з яким трудно було боротись, який все переможе (Коцюб.). Опріч юнацьких спроб, про які маємо згадки в щоденнику, але які до нас не дійшли (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в його (у -рого), що з неї (из -рой), що на йому (на -ром), що про неї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішов до того коня, що (вм. що в його: у которого) золота грива (Рудч.). Хто мені дістане коня, що (вм. що в його: у которого) буде одна шерстина золота, друга срібна, то за того оддам дочку (Рудч.). А де-ж тая криниченька, що (вм. що з неї: из которой) голубка пила? (Чуб. V). Чи це тая криниченька, що я воду брав? (Пісня). Дождавшись ранку, помазала собі очі росою з того дерева, що (вм. що на йому: на котором) сиділа, і стала бачить (Рудч.). Хотів він було заснуть у тій хаті, що (вм. що в ній или де: в которой) вечеряли (Грінч. I). Чи се тая криниченька, що голуб купався? (Пісня). У той день, що (вм. що в його или коли: в который) буде війна, прийдеш раненько та розбудиш мене (Рудч.). А тим часом сестра його пішла в ту комору, що брат казав їй не ходити туди (Рудч.) (вм. що в неї (в которую) брат казав їй не ходити) (Грінч.). Одвези мене в ту нору, що ти лежав там (вм. що в ній (в которой) ти лежав) (Грінч. I). Він пішов до тих людей, що (вм. що в них: у которых) води немає (Грінч. I)]. Это человек, за -рого я ручаюсь - це людина, що я за неї (или сокращенно що я) ручуся; це людина, за котру (за яку) я ручуся. Это условие, от -рого я не могу отказаться - це умова, що від неї я не можу відмовитися (від якої я не можу відмовитися). Материя, из -рой сделано это пальто - матерія, що з неї пошито це пальто. Дело, о -ром, говорил я вам - справа, що я про неї (що про неї я) говорив вам; справа, про яку я вам говорив. Цель, к -рой он стремится - мета, що до неї він (що він до неї) прагне. У вас есть привычки, от -рых следует отказаться - у вас є завички, що (їх) слід позбутися (кинутися). Король, при -ром это произошло - король, що за нього це сталося; король, за якого це сталося. Обстоятельства, при -рых он погиб - обставини, що за них він загинув; обставини, за яких він загинув. Условия, при -рых происходила работа - умови, що за них (за яких) відбувалася праця. Люди, среди -рых он вырос - люди, що серед них він виріс. Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться - численні труднощі, що з ними доводиться змагатися. В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (- рой) и т. п. (о месте) - (обычно) де, куди, звідки, (о времени) коли, вм. що в (на) йому (в ній), що в них, що в нього (в ній), що з нього (з неї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [Довго вона йшла у той город, де (вм. що в йому: в котором) жив сам цар із сліпою дочкою (Рудч.). Указуючи на те дерево, де (вм. що на йому) сиділа Правда (Рудч.). Високії ті могили, де (вм. що в них) лягло спочити козацькеє біле тіло в китайку повите (Шевч.). В Гадячому Панас (Мирний) вступив до повітової школи, де і провчився чотири роки (Єфр.). Ось і зачервоніло на тій дорозі, де (вм. що нею: по которой) йому треба йти (Квітка). Напровадила Христю саме на той шлях, куди (вм. що на його: на который) пхали її соціяльні умови (Єфр.). Проклятий день, коли я народився (Крим.). Хай буде проклятий той день, коли я вродилася, і той день, коли я ступила на цей корабль (М. Рильськ.)]. Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин - красноярська в'язниця, де сидів т. Ленін («Глобус»). Дом, в -ром я жил - (обычно) дім, де я жив, (можно) дім, що я (там) жив. Река, в -рой мы купались - річка, де ми купались; річка, що (вм. що в ній) ми купались. В том самом письме, в -ром он пищет - у тому самому листі, де він пише (вм. що в йому він пише; в якому він пише (Єфр.)). Страна, в -рую мы направляемся - країна, куди (вм. що до неї) ми простуємо. Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения - джерело, звідки ми засягнули наші відомості. Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода - становище, де (или що, що з ним) важко дати собі раду, становище, де (или що) нема ради. Постановление, в -рой… - постанова, де… Принято резолюцию, в -рой… - ухвалено резолюцію, де… Произведение, в -ром изображено… - твір, де змальовано. Картина народной жизни, в -рой автором затронута… - картина народнього життя, де (в якій) автор торкнувся… Общество, в -ром… - суспільство, де… В том году, в -ром это произошло - того року, коли це сталось. В тот день, в -рый будет война - того дня, коли буде війна; того дня, що буде війна (Рудч.). Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны - сторіччя, коли (що тоді, що протягом них) точилися безнастанні війни. Эпоха, в продолжение -рой… - доба, що за неї (що тоді, що протягом неї); доба, коли… Эпоха, во время -рой - доба, коли; доба, що за неї, що тоді. Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось - але найбільше, звичайно, впливав той самий час, за якого все те діялось (Єфр.) или (можно сказать) коли все те діялось. Война, во время -рой погибло так много людей - війна, коли (що під час неї, що за неї, що тоді) загинуло так багато людей (загинула така сила людей). Зима, во время -рой было так холодно, миновала - зима, коли було так холодно, минула. Тот - который - той - що, той - який, той - кот(о)рий. [А той чоловік, що найшов у морі дитину, сказав йому (Грінч. I). Нема того, що любила (Пісня). Два змії б'ють одного змія, того, що в його (у которого) була Олена Прекрасна (Грінч. I). Силкувався не злетіти з того щабля, на який пощастило видряпатись (Єфр.). Щоб догодити вам, я візьму собі жінку, якщо ви найдете ту, котру я вибрав (М. Рильськ.)]. Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) - я той, що в тиші опівнічній до нього прислухалась ти (Крим.). Такой - который - такий - що, такий - який (кот(о)рий). [Коли такий чоловік і з такими довгими усами, що ними (которыми) він ловив рибу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. - котрий, которий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани, а єдні штани: котрий раньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі були по селу красивіші і багатіші дівчата, ті все ждали - от-от прийдуть від Костя старости (Квітка). Котрі земляки особисто були знайомі з Димінським, тих Академія дуже просить писати спомини за нього (Крим.). Котрий (чумак) корчму минає, той дома буває, котрий корчми не минає, той у степу пропадає (Чум. Пісня). Которий чоловік отця-матір шанує-поважає, бог йому милосердний помагає, которий чоловік отця-матері не шанує, не поважає, нещасливий той чоловік буває (Дума). Дивись, котора гуска тобі показується красна, ту й лови (Грінч. I). Котра дівчина чорнобривая, то чарівниця справедливая (Чуб. V). Которая сиротина, гине (Чуб. V) (вм. которая сиротина, та гине)]. -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать - котра пташка рано заспівала, тій цілий день мовчати. -рый бог вымочит, тот и высушит - який (котрий) бог змочив, такий і висушить (Номис);

4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) котрий, которий декотрий, кот(о)рийсь, який(сь); см. Иной 2. [А вб'є котрий у голову слово яке, - де й треба, де й не треба носиться з ним (Тесл.). Як доживе було которий запорожець до великої старости… (Куліш). Живе до котрогось часу (Звин.)]. -рые меня и знают - котрі (декотрі) мене і знають. Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) - слід-би голуби порахувати, не пропали-б котрі;

5) который - который, которые - которые (один - другой, одни - другие: из неопределен. числа) - кот(о)рий - кот(о)рий, кот(о)рі - кот(о)рі, який - який, які - які. [А єсть такі гадюки, що мають їх (роги): у котрої гадюки бувають вони більші, а в котрих менші (Грінч. I). І чоловіки коло їх, і діточки: которий - коником грається, которий - орішки пересипає (М. Вовч.). Которих дівчат - то матері й не пустили в дружки, которі - й сами не пішли, а як й ідуть, то все зідхаючи та жалуючи Олесі (М. Вовч.). Дивлюся - в могилі усе козаки: який безголовий, який без руки, а хто по коліна неначе одтятий (Шевч.). Які - посідали на лаві, а які - стоять (Март.)].

* * *

1) ( вопросительное) котри́й; ( какой) яки́й

2) ( относительное - в придаточном предложении) яки́й, що, котри́й

3) ( неопределённое) котри́й, яки́й; ( некоторый) де́котрий, де́який

I. 1) (любый, любимый, дорогой) любий, милий, коханий. [Доню моя, дитя моє любе! (Шевч.). Прости мені, мій голубе, мій соколе милий! (Шевч.). Добри-вечір, милий сину! (Рудан.). Вибачай, невісточко кохана! (Самійл.)]. -лый друг - любий (милий, коханий) друг. [Друзі кохані! (Грінч.)]. -лый дружок - любчик (любий), любко, милий, миленький, коханий (-ого); срв.

II. Милый. Мой -лый! - а) (ласк.) мій милий! (мій) любоньку (им. любонько)! мій любцю! (моє) серденько! б) (пренебр., снисход.) (мій) голубе! (мій) голубе милий! (мій) лебедику! чоловіче (добрий)! дядечку! [А чого тобі треба тут, голубе? Іди собі, звідки прийшов (Брацлавщ.). Не баріться, чоловіче, як хочете жити (Кінець Неволі)]; срв. Милейший 2. Моя -лая! - а) (ласк.) моя люба! (моя) любонько (им. любонька)! (моє) серденько! небого! [«Сховайте мене!» - «Де-ж я тебе, любонько, сховаю?» (Франко)]; б) (пренебр.) моя люба! небого! [Чого це ви, небого, плюєтеся? Плюнуть і я вмію (Крим.)]. Мои -лые! - мої любі! люб'ята! (пренебр.) голуби (голуб'ята) мої! лебедики! Более -лый - см. Милее 1. Самый -лый - см. Милейший 1. Чрезвычайно -лый - надзвичайно любий (милий), любісінький, милісінький. Насильно мил не будешь - на милування нема силування (Крим.). Не по-хорошу мил, а по-милу хорош - не тим любий, що хороший, а тим хороший, що любий;

2) (привлекательный) любий, милий, (доставляющий приятность) утішний, утішливий; (любезный) люб'язний, ґречний; (благосклонный) ласкавий, прихильний; (красивый, хороший) гарний, гожий. -лое дитя - люба (мила, втішна, втішлива) дитина. [Що то за люба дитина мій Карпо! (Н.-Лев.). Учителі аж нарадуватися не могли на втішну дитину (Крим.)]. -лый человек - мила людина. Она очень - ла - вона дуже мила. [Дівчата такі милі, скромні (Ол. Пчілка)]. -лый взгляд, голос, -лая улыбка - милий (любий) погляд, голос, усміх. Как это -ло! - як це гарно! як це любо! як це гоже!

3) (приятный кому) любий, милий, приємний, люб'язний, (редко) коханий кому. [Працюю над любою мені наукою (Крим.). Кожній матері своя дитина мила (Квітка). Хоч за самого біднішого, аби тобі люб'язний (Квітка). Оця сорочка така мені люб'язна (Борзенщ.). Валерова сестра така мені кохана (Самійл.)]. Ему ничто не -ло - йому ніщо (в світі) не миле. [Усім людям тепер не дуже що миле (Чигиринщ.). Як злучаться по любові, то все миле буде (Чуб. V)]. Свет мне стал не мил - світ мені не милий став, світ мені знемилився (и не змилився).

II. Милый, сщ. - милий (-лого), любий (-бого), люб (-ба), любко, (редко) любець (-бця), коханий, коханок (-нка), ласк. миленький, любенький, любонько, любцьо, любчик, коханочок (-чка). [(Море) знає, де мій милий, бо його носило (Шевч.). Піду шукать миленького, втоплю своє горе (Шевч.). А без любого сама горе я горюю (Боров.). На що люба любувала? (ЗОЮР. II). Прощалася зі своїм любком (Франко)]. Милая, сщ. - мила (- лої), люба (-бої и -би), любка (-ки), кохана (-ної), ласк. миленька, любенька, любочка, любонька, любця. [Милий милу покидає (Пісян). Підійшов під двері милої (Крим.). Тепер свою любу я везу до шлюбу (Рудан.). Моя далека любка (Вороний). Прощатися прийшов я, кохана, з тобою (Л. Укр.)]. Милые, сщ. - коханці (-ців), коханки (-ків), закохані (-них), люб'ята (-б'ят). -лые бранятся, только тешатся - милі посваряться - ще краще помиряться. -лого побои не долго болят - милого друга мила й пуга.

* * *

1) прил. ми́лий; (дорогой, любимый) лю́бий, коха́ний; ( любезный) люб'язний, ласка́вий; ( красивый) га́рний; ( доставляющий удовольствие) уті́шний

2) (в знач. сущ.: возлюбленный) милий, -ого, лю́бий, коха́ний

1) (тщетно, бесполезно) даремно[е], марно[е], надаремно[е], дарма, дурно, задурно, даром, задаром, по[за]даремно[е], дармо, надармо; срв. Понапрасну. [Даремно Драгоманов так нападав на сервілізм у Костомарова (Грінч.). Отак я сидів і даремне крутив мозком (Крим.). Літа мої молодії марно пропадають (Шевч.). Марно від мене ти думи ховаєш, - бачу всю душу твою (Крим.). Ой, плачу я, плачу, свої літа марне трачу (Метл.). Не марне говорять люди: до щасливого всяк лине (Кониськ.). Надаремно намагавсь я розважити себе (Коцюб.). Надаремне бідні люди плугом землю рили (Руданськ.). Дарма що- ніч дівчинонька його виглядає (Шевч.). Я вірив, що жив не дарма (Черняв.). Дурно ждала, а він не приходив (Н.-Лев.). Та й не дурно старий плаче: його дружина у холодній ямі (Грінч.). Я тільки громадський хліб дурно заїдатиму (М. Вовч.). Позирнула на його і відразу вгадала, що дурно він ходив (Грінч.). Вже не даром Левко каже (Квітка). Нехай таки я не даром житиму на світі (Квітка). Лихо, згину я задаром! (Самійл.). Але дармо стара ненька сватам відмовляла (Рудан.). Твоєю дивною красою надармо всіх маниш ти к собі (Франко)]. Совершенно -но - даремнісінько, марнісінько, дурнісінько. [Даремнісінько ви, панночко, боялися (К. Старина). Дяки дурнісінько їздитимуть до мене (Н.-Лев.)]. -но тратить что - марнувати, гайнувати що. [Тільки час вона гайнує (Крим.)]. -но утруждать себя - завдавати собі даремної праці (роботи), (беспокоить) марно (дурно) турбувати себе, (фамил.) завдавати собі праці на вітер;

2) несправедливо, безвинно, безневинно, даремно[е], марно[е], дарма, дармо. [Покривдити сильнішого, хоча й безвинно, то буде знак самостійности (Крим.). Здаватиметься мені, ніби я його марне скривдив (Крим.). Тоді-б не сердився дарма (Комар.). Зненавиділи мене дармо (Куліш)]. Совершенно -но - даремнісінько, дурнісінько (фамил.) гарма-дарма. [Так дурнісінько вилаяла мене (Харківщ.). Ти дурнісінько на мене сердишся (Н.-Лев.). Гарма-дарма заарештували (Липовеч.). Причепився гарма-дарма, задивився, що я гарна (Пісня)].

* * *

1) (тщетно, бесполезно) даре́мно, даре́мне, ма́рно, ма́рне; ду́рно, заду́рно, задаре́мно, надаре́мно, надаре́мне, нада́рмо; ( зря) да́ром; (в знач. сказ.) да́рма, шкода́, шко́да за́ходу

2) ( несправедливо) несправедли́во, даре́мно, даре́мне; надаре́мно, надаре́мне

над кем) насміх, насмішка, посміх (-ху), посмішка, глум, поглум (-му), поглумка, глузування, глумування, кепкування (-ння) (з кого). [З очей твоїх мигне злий насміх, гордість, глум (Франко). З посміху люди бувають (Номис). Його слова він узяв за посміх із себе і обуривсь (Крим.). Це посмішка з мене (Грінч. I). Щаслива я, ти кажеш? хіба не глум, не сором на всі люди, що ми в руках усі в нікчемної приблуди? (Самійл.). З болізним глумом вглядається в мене (Крим.). Його поглумка гірш не те лайки, - бійки (М. Вовч.)]. -ки - насміхи, посміхи (-хів) и насміх, посміх (-ху), насмішки, посмішки (-шок), поглумки (-мок), глузи (-зів), глум, поглум, глузування, глумування, кепкування (-ння, соб. и (мн.) -вання, -вань и -ваннів), (пров.) кпини (р. кпин). [Вчора ви балакали без насміхів (Крим.). Не боячись поспіхів (Крим.). Мов горох сипалися насмішки на (його) голову (Франко). Остигло й глузи людські терпіти (Грінч. II). Веселий глум (Крим.). Жарт веселий, повний глуму (Чупр.). Почали з нас сміятися; ми терпіли їх глузування довго (Грінч.). Посипались кепкування і нарікання (Стор.). Доведеться зазнати і перешкод, і кпин, і ворожнечі (Стебн.)]. В -ку - на глум, на сміх (насміх); срв. Насмех. [Сказати-б, що це на сміх написано, так ні (Грінч.)]. Делать в -ку что - робити на глум (на сміх, на посміх) що. С -кой - глузливо, глузуючи; см. Насмешливо. Это -ка судьбы над ним - це доля глузує (поглузувала) з його. Не давать, не дать проходу -ками - висміювати и висмівати, висміяти очі кому. Подвергать -кам - см. Насмехаться.

* * *

начать

1) починати, почати, розпочинати, розпочати, зачинати, зачати, (редко) начинати, начати, (редко, диал.) розчинати, розчати, започинати, започати що и що робити, (очень редко) вчинати, вчати що робити; (ставать) ставати, стати що робити, (приниматься) братися, взяти и (реже) взятися, піти що робити, заходжуватися и заходитися, (сов.) заходитися що робити и коло чого, (о мног.) поропочинати, позачинати, позаходжуватися. [Я знав кінець, іще й не починавши (Самійл.). Життя свого я не почну як діти (Грінч.). Гості почали прощатися (Коцюб.). Сонце почало повертати на вечірній пруг (Н.-Лев.). Киньмо жереб, хто резпочинати мусить (Куліш). Трохи оддихавши, знову розпочинає (Мирний). Тепер-би нам з ворогами бійку розпочати (Рудан.). Партія визнала за потрібне розпочати рішучу боротьбу з правим ухилом (Пр. Правда). Старий розпочав нову хату будувати (Мирний). Кардинал казання зачинає (Самійл.). Кашель зачинає душити його слабі груди (Франко). Зачинає із ним розмовляти (Рудан.). Добре зачав, лихо скінчив (Франко). Зачав був його соромити (Грінч.). Зачне кричати (Звин.). Як начнеш постить, то нічого буде хрестить (Номис). Співали гарні пісні, а далі й казки розчали (Біл.-Нос.). Розчали робити хату (Червоногр.). Заходитись коло тієї праці, що започали наші предки (Куліш). Прибіг до нас та й стає нам розказувати, що йому трапилося (Звин.). Став до мене ходити (М. Вовч.). Брався він голосити (Крим.). Взяв він лаятися (Звин.). Погладить по головці, а сам візьме ходить по садку (М. Вовч.). Учора взяла за щось суперечитися зо мною (Крим.). Взялися стреляти (Гол. I). Пішли старі про Кам'янець розпитуватись (Свидн.). Пообідав і робити заходився (Грінч.)]. -ть говорить - починати, почати говорити, здіймати (знімати), зняти мову, заговорити про (за) кого, про (за) що. Ребёнок -нает говорить (впервые) - дитина починає говорити (лепетіти), (диал.) дитина нарікає. [«А що малий, ще не говорить?» - «Та ні, потроху вже наріка» (Бердянщ.)]. -ть год, день - починати (розпочинати), почати (розпочати) рік, день. -ть дело - а) (судебное) починати (розпочинати, заводити), почати (розпочати, завести) справу (діло). [Я тобі й коні подарую і діла ніякого не заведу (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) закладати, закласти (реже заложити) позов; в) (предприятие) починати (розпочинати), почати (розпочати) діло; закладати, закласти підприємство, (зап.) підніматися, піднятися (якоїсь справи). -ть драку, ссору и т. п. с кем - починати, почати бійку, сварку и т. п. з ким, заводитися, завестися (битися, сваритися и т. п.) з ким. [Нащо ти з дітьми заводишся? знов почнуть плакати через тебе (Звин.). Завелися, як той казав: багатий за багатство, а вбогий - бо-зна й за віщо вже (Номис). Завелись князі поміж собою битись (Куліш)]. -ть жизнь - починати (розпочинати), почати (розпочати) життя. [Можна було нове життя по-кращому розпочати (Доман.)]. -ть от (с) Адама - починати, почати від Адама (від батькового батька). -ть переговоры - починати (розпочинати), почати (розпочати) перемови (пересправи). -ть (затягивать) песню - заводить, завести пісні и пісню. [Вночі заводив своїх чарівних пісень (Гр. Григор.). Без мене не знаєш, як і пісню завести (Стор.)]. -ть пирог, хлеб - починати, почати, (слегка) надпочинати, надпочати пиріг (пирога), хліб. -ть (заводить) разговор - починати (розпочинати), почати (розпочати) розмову, здіймати (знімати), зняти розмову (бесіду, балачку, мову, (диал.) річ, заводити, завести (мову), забалакувати, забалакати про (за) кого, про (за) що. [Ти даремно сам знов розпочинаєш ту розмову (Л. Укр.). Не здіймаймо журливих розмов! (Л. Укр.). Сама вона таких розмов не знімала, - все він починав (Грінч.). Коли-б не хотів, то-б і бесіди оцієї не здіймав (Кониськ.). «Братіки мої!» - здіймає річ один (Коцюб.). Не здіймала більше речи про свою думку (Кониськ.). Не хтів їй казати всього про себе одразу і завів про друге (Гр. Григор.)]. -ть сначала - починати, почати спочатку. [Почніть спочатку, а то я вас перебила (Л. Укр.)]. -чать поддакивать - почати притакувати (підтакувати), затакати. -ть разглагольствовать - починати, почати (зачати) просторік(ув)ати, запросторікати, розпускати, розпустити патяки. -ть танец - починати (заводити), почати (завести) танець (танок). -чать читать - почати читати, зачитати. [Письма принесли і всі тихенько зачитали (Шевч.)]. Как -чал, как -нёт читать! и т. п. - як почав (зачав), як (не) почне (зачне) читати! и т. п. Опять -чал своё - знову завів своєї. Не с чем -чать - нема з чим (ні з чим) почати (піднятися), (образно) нема за що рук зачепити. Не знаю, что и -чать - не знаю, що й почати (що його й робити). [Я не знаю, що мені робити, що мені почати (Сл. Гр.)]. Не торопись -нать, спеши кончать - не швидко починай, а швидко кінчай. -най, да о конце помышляй - починай, та про кінець дбай. Ни -чать, ни кончать пришло - ані сюди, ані туди, Микито! (Приказка);

2) безл. - починати, почати, (становиться) ставати, стати. [Починало ставати душно (Грінч.). Почало йому згадуватися все, що тоді було (Грінч.). Стало на світ займатися (Квітка)]. -нает идти дождь - починає йти дощ, зривається дощ (іти). [Зривається дощик іти (Звин.)]. -нает теплеть - починає тепліти, (больше прежнего: теплішати), забирається на тепло. Начиная -

1) починаючи, розпочинаючи и т. п.;

2) нрч. - починаючи, почавши з (від) кого, з (від) чого. -ная с этого времени - починаючи з цього часу, з цього часу почавши. -ная с этого места - починаючи від цього місця, від цього місця почавши. Начатый - початий, розпочатий, зачатий, начатий, розчатий, започатий, вчатий, порозпочинаний, позачинаний; заведений; надпочатий; знятий. [Початі в дев'ятнадцятому віці спроби (Крим.). Кінчали розпочату бесіду (Коцюб.). Надпочатий хліб (Франко)]. -ться -

1) (стр. з.) починатися, розпочинатися, бути починаним, розпочинаним, початим, розпочатим, порозпочинаним и т. п. [Працю тільки розпочато (Самійл.)]. -чат судебный процесс - почато (розпочато) судовий процес (судову справу);

2) (в пространстве) починатися, початися, (реже) зачинатися, зачатися. [Там, де гори вкриті туманами, мій рідний краю, - там, почався ти (Грінч.). Обидва яри зачинаються коло ліса (Звин.)];

3) (во времени) починатися, початися, розпочинатися, розпочатися, зачинатися, зачатися, (редко) начинатися, начатися, (редко, диал.) починати, почати, розчинатися, розчатися, зачинати, зачати; (наступать; появляться; возникать) заходити, зайти; (возникать, брать начало) ставати, стати, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати, іти, піти з чого, від кого; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчинятися, зчинитися, учинятися, учинитися, зчинатися, зчатися, (также о разговоре) здійматися и зніматися, знятися. [Дія починається з того, що… (О. Пчілка). Незабаром почнеться діло (Рудан.). Коли воно (небо) почалось, того ми не знаєм (Рудан.). Коли розпочиналося на Україні яке добре діло, то завжди… (Рада). Розпочавшися р. 1901 боротьбою за український університет, ця тенденція невпинно йде вперед (Рада). Бенкет розпочавсь (Самійл.). Розпочалася нудьга за Україною (Крим.). Небавом розпочнеться наука в школі (Кониськ.). Нове життя зачалося (Мирний). Закінчити ту справу, що зачалась у березолі (Куліш). Рожа одцвілася, а калина началася (Метл.). На Чорному морі все недобре починає (Пісня). Як зачинає звада, не поможе й рада (Номис). Прийшли морози, випав сніг; зайшла инша робота (Васильч.). Сварка зайшла із-за якихось виплат (Франко). Стала слава, стали й поговори, ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови (Метл.). Встає життя нове (Грінч.). Повстала боротьба національности за своє національне «я» (Грінч.). Все воно з сварки постало (Грінч.). Така дружба, таке товариство пішло між ними! (Мирний). Зав'язалася балачка, пішла обміна думками (Крим.). Зчиняється досить палка спірка (Грінч.). Вчинився нараз крик (Франко)]. - ется день - починається (настає) день. -ется жатва - починаються (заходять) жнива. -лось ненастье - почалася негода, занепогодилося. -ется ночь - починається (настає, заступає, западає) ніч. -ется осень - починається осінь, осеніє. -ется праздник - починається (заходить) свято. -лось с пустяков - почалося (зайшло) з дурниці. -ется, -чался разговор - починається (здіймається), почалася (знялася) розмова (бесіда). [Розмова на який час затнулася, а там знову знялась (Мирний). Знялася в нас бесіда про книжки (Кониськ.)]. -ется рассвет - починає світати (розвиднюватися, на світ благословлятися, дніти). Список - ется его именем - список починається його ім'ям (з його ім'я). Не нами -лось, не нами и окончится - не від нас повелося - не з нами й минеться; не від нас стало, не нами й скінчиться (Приказки).

* * *

несов.; сов. - нач`ать

1) безл. глаг. - нема, немає (ум. немаєчки), (очень редко, зап.) ніт, (в детск. языке) ма; (нет и в помине, народн.) біг-ма(є), (грубо: нет ни черта) чорт-ма(є), кат-ма(є), біс-ма(є), дідько має. [Нема в саду соловейка, нема щебетання; нема мого миленького, - не буде й гуляння (Пісня). Багато є людей, нема людей-братів (Грінч.). Смерти нема для творців (Сосюра). Шука козак свою долю, - а долі немає (Шевч.). Нема очей, що бачити хотіли, немає розуму, що знання прагнув, немає навіть самого бажання (Самійл.). Там люди добрі, де мене ніт (Гол. III). Де сніг упаде, квіточок вже ніт (Пісня). Грошей біг-ма (Рудан.). Землі власної у його біг-ма (Кониськ.). «Є гроші?» - «Чорт-ма й копійки» (Сл. Гр.). Всі ми тут б'ємось, а діла все чорт-має (Грінч.). Багато ума, та в кешені кат-ма (Номис). Своєї землі кат-ма (Васильч.)]. У меня, у него и т. п. нет - я не маю, в мене нема(є), (иногда, преимущ. о членах тела и психич. явлениях: мені нема), він не має, в його нема(є), (иногда: йому нема) и т. п. [В мене батька немає (Пісня). Придивилися: аж одного вуха йому нема (Звин.). Стида тобі нема! (Звин.)]. Его нет дома - його нема(є) вдома. Нет ли у тебя денег? - чи нема в тебе грошей? чи ти (часом) не маєш грошей? Нет ничего - нема(є) нічого. Нет решительно ничего - нічогісінько нема. Совершенно нет чего - зовсім нема(є) чого, нема й крихти чого, і звання (заводу) нема чого, (диал.) нема ані гич, (зап.) і на позір нема чого. Нет ни души - см. Душа 2. и Ни 1 (Ни души). Нет времени - нема(є) часу, нема(є) коли, ніколи. У меня нет времени - я не маю часу, мені ніколи, мені нема коли. Дела нет кому до чего - байдуже кому про що. [(Пташки) цвірінькають так, мов їм про зиму байдуже (Л. Укр.)]. Дня нет, чтобы я об этом не думал - дня (такого) (или днини такої) не буває, щоб я не думав про це. Нет сил (с)делать что - не сила (нема(є) сили) (з)робити що. [Не сила ту кривду словом розбити (Рада)]. Нет ничего легче, как… - нема(є) нічого легшого, як… Нет ничего выше, лучше и т. п., как… - нема(є) нічого вищого, кращого и т. п., як…; нема в світі, як…; нема (в світі) над що; срв. Лучше 1. [Нема в світі, як у злагоді жити (Сл. Гр.). Нема цвіту більшого та над ожиноньку, нема роду ріднішого та над дружиноньку (Пісня)]. Где только его нет - де тільки його нема, (везде он вмешается) де не посій, то вродиться (Приказка). Нет как (да) нет - нема та й нема; як нема, так (диал. дак) нема; як відрізано. [А в неділеньку по- раненьку козочки як нема, дак нема (Метл.). То було що-дня вчащає, а тепер і не побачиш: як одрізано (Сл. Гр.)]. Слова нет - нема що казати, шкода й слова, ані слова, про те й мови нема, (конечно) звичайно, певна річ, звісно, (правда) правда. [Мужик аж міниться: - «Та то, пане, ані слова! - що кому годиться!» (Рудан.)]. На нет и суда нет - на нема й суду нема. Нет-нет да и - коли-не-коли (та й); коли-не-коли, а; вряди-годи (та й); а колись-інколи; нема-нема, та й, (в прошлом) нема-було, нема, та й; було-не-було (,та й); байдуже-байдуже, та й; ні, ні, та й. [Він коли-не-коли та й скаже щось дуже путнє (Звин.). Він уже був заспокоївся, але часом виникали сумніви: коли-не-коли, а набіжить думка, що він хворий (М. Зеров). А вона вряди-годи та й зазирне до його (Крим.). А в голові нема-нема, та й майне якась розумна гадка (Крим.). Нема-нема, та й щось дадуть (Гуманщ.). Він нема-було, нема, та й навідається до своїх родичів (Звин.). І брат тоді ще не вмер, і тітка було-не-було (,та й) заскочить до нас і пособить (Звин.). Не лащіть цього собаку, бо він байдуже-байдуже, та й кусне за палець (Звин.). А він ні, ні, та й бовкне таке, що купи не держиться (Крим.)];

2) нрч. отриц. - ні, (зап., нелитер.) нє, (очень редко) ніт. [Люблю тебе, доба переходова, за владне «так» і непокірне «ні» (Сосюра). «Підеш ти до його?» - «Ні» (Сл. Гр.). Скажи правду ти мені, а чи любиш мене, чи ні (Пісня). Може син мій буде у комуні, а як ні, то, може, мій онук (Сосюра). «Хочеш?» - «Нє, не хочу» (Брацл.). Оден брат був багатий, а другий нє (Звин.). Може вийде, а може й ніт (Свидн.). Казав, дурню, мовчи; ніт, патякає? (Мирний)]. Да или нет? - так чи ні? Ни да, ни нет - ні так і не ні; ні так, ні сяк. Ан нет! - ба ні! Да нет - та ні, ба ні. [«Здається, дзвонять». - «Та ні, то люди гомонять» (Шевч.). «А що се галас наче?» - «Ба ні, се спів» (Грінч.). Ти смієшся, а я плачу; ба ні, не плачу - регочусь (Шевч.)]. Да нет же - та ні-ж, та-ж ні, так (диал. дак) ні; (ни в каком случае) аніже, аніж, аж ніяк, (диал.) аж нікуди. [«Хіба тобі такого батька?» - «Аніже! Аніже! не такого» (Грінч.)]. Ну, нет! - е, ні! ба ні! ну, ні! Е, ні! цього я тобі не дам (Брацл.). «Ходім погуляймо!» - «Ба ні! треба працювати» (Липовеч.)]. Так нет же - т[д]ак ні(-ж). Нет ещё - ні ще, (эллиптич.) ще. [«А ви його ще не бачили?» - «Ще!» (Звин.)]. А почему (бы) и нет? - а чом би й ні? а чом(у) не так? Может быть да, может быть нет - може так, а може (й) ні; або так (воно), або ні. [«Може так, а може ні» - пам'ятаєте є такий роман д'Аннунціо (В. Підмог.)]. Никак нет - ні, аніже, аж ніяк, (диал.) аж нікуди;

3) на -нет, нрч. - а) клином, скісно, спохова. [Візьми лопату та підстругай отут землю, щоб було спохова (сведено на -нет) (Звин.)]. Стёсывать на -нет - стісувати скісно (спохова). Жила (горная) сходит, сошла на -нет - жила виклиновується, виклинувалася; б) (перен.) на нівець, на ніщо, ні на що. Сводить, свести на -нет что - зводити, звести що на нівець (на ніщо). [Ти звів на ніщо всю нашу справу (Остр. Скарбів)]; см. Ничто (Обращать в -то). Сходить, сойти на -нет - сходити, зійти на нівець, зводитися (переводитися), звестися (перевестися) ні на що (на ніщо), переводитися, перевестися, (итти прахом) іти, піти в нівець; (исчезать) зникати, зникнути. [Двоєдушницька тактика ППС довела, що вплив ППС'ців зійшов на нівець (Пр. Правда). Під лядським пануванням звелась би ні на що наша народність (Куліш). Бувають такі часи, коли письменство занепадає й переводиться (Крим.). Пішло все багатство в нівець (Крим.)]. Конкуренция сошла на -нет - конкуренція зійшла на нівець;

4) сщ. - ні (нескл.). Пироги с -том - пироги з таком (Поділля), нізчимні пироги (Сосн.). Есть лучше -та - «є» краще ніж (за, від) «нема(є)», так краще за ні. -ты считать - недоліки лічити.

* * *

1) (предик.: не имеется) нема́є, нема́; катма́; бі́гма

2) част. ні

3) в знач. союза ні

4) в знач. сущ. нема́є, нема́

возвратить

1) вертати кого до чого, що, вернути [Вернути полонених до рідного краю. Минулого не вернеш. Щастя розум відбирає, а нещастя назад вертає], повертати кого до чого, що кому, повернути [І хто зна, коли мене поверне до своєї господи (Лев.). Права вам давні повертає (Руд.)], завертати, звертати, завернути кого, що кому [Звертаю вам сей документ (Франко). Хочуть пани завернути старий лад], привертати, привернути кого до чого (к чему), кому що [Потроху знов привертає вас до кріпацтва (Крим.). Назад до життя привернув (Сл. Грінч.). Приверни мені знов дитячі дні (Крим.)]. -щать, -тить при помощи колдовства к прежнему состоянию - відвертати, відвернути, відроблювати, відробляти, відробити. -щать, -тить, забраковавши что-н. сделанное, купленное по заказу, просьбе - прикидати що кому, прикинути [Не так пошиєш, - грошей не заплатять, а прикинуть тобі твоє шитво];

2) (отдавать назад полученное) вертати, вернути що кому [Верну вам усенькі ваші трати (Крим.). Вернути борг], повертати, повернути що кому [Швидко зможу вам усе ваше повернути (Крим.)], завертати, звертати, звернути що кому [Заверну все твоє]. В-тить друг другу обратно вещи, которыми раньше поменялись - розмінятися [Поміняймось!.. Я візьму твоє, а ти моє; а у год і розміняємось на сім самім місці].

* * *

несов.; сов. - возврат`ить

поверта́ти, поверну́ти и мног. поповерта́ти, верта́ти, верну́ти; (заставлять возвращаться) заверта́ти, заверну́ти; несов., фольк. вороча́ти

1) (смысл) значіння и значення, розуміння. [Брати слова в тому розумінні, яке вкладає в них автор (Єфр.). Слово «лахудра» має первісне значіння: «обдерта», «обідранка» (Крим.). Хіба суспільність у широкім розумінні того слова… (Крим.)]. В полном, прямом -нии слова - у цілім, у власнім розумінні слова;

2) (важность значительность, вес) вага, сила, значіння и значення, значність, важність (-ности). [Це для мене не має жадної ваги (никакого -ния) (Сл. Гр.). Справа се великої ваги (Грінч.). Матимуть першорядне значіння (Н. Гром.)]. Иметь -ние - важити, мати вагу, силу. Иметь первостепенное -ние - мати першорядне значіння (значення), першорядну вагу. Иметь большое -ние - мати велику, значну вагу, велико, багато важити, (сов. заважити). [З инших оглядів велико важать для нас праці: Ів. Франка та Грінченка (Єфр.). Багато заважив той факт, що…(Крим.)]. Возыметь -ние - заважити, набути ваги, здобути вагу. Иметь преобладающее -ние - мати переважне значіння, переважати. Получить большое, малое -ние в чём-л., для чего-л. - заважити багато, мало у чому. [Ледве чи можна сподіватися, щоб ця справа багато заважила тепер у нашому житті (Н. Рада)]. Не лишено -ния - не без ваги. Придавать, -дать чему -ние - надавати, надати ваги чому, давати, дати вагу чому, вагу класти, покласти на що. Не придавать -ния - не (на)давати ваги чому, не багато собі робити з чого. [Великої ваги цьому не надали (Крим.). Я не багато собі роблю з того сміху (Франко)]. Придавать, придать мало -ния - легковажити, злегковажити що, важити, зважити легко чого, що. [Не годилось так легко важити тієї сили (Куліш). Він забував або легковажив те, що Шевченко казав про народ (Грінч.)]. Не следует придавать большого -ния этому случаю - не слід надавати великої ваги цьому випадкові (цій пригоді). Приобретать, -бресть -ние - набувати, набути ваги, сили, важности, забирати, забрати силу, узяти силу, увіходити, увійти в значність. [Таку силу забрали запорожці (Сторож.)]. Имеющий -ние (важный) - важний, важливий. Событие большого -ния - подія великої ваги.

* * *

исчезнуть

1) (пропадать без вести, мгновенно, обращаться в ничто, скрываться) зникати, (иногда никнути), зникнути и зникти, щ[зч]езати, (иногда чезнути), щезнути, (з)слизати, (з)слизнути, гинути, згинути, (пропадать) пропадати, пропасти, (о мн.) позникати, пощезати и почезнути, по(з)слизати, послизнути, (понемногу) заникати, заникнути. [Туман почав розходитись, бліднути й зникати (Грінч.). Але зараз таке бажання зникало (Крим.). Немов кажани никнуть перед сонечком раннім (Манж.). Обережно ступає босими ногами і никне врешті за причілковою стіною (Коцюб.). І зникла (Марія) в темному гаю (Шевч.). Зникли радощі, втіха, принада (Ворон.). Привид щез (Коцюб.). Вилися прудко золоті гадючки і чезли (Л. Укр.). Куди-ж вони почезли? (Куліш). Ніби гинуть (хмари) у прозорій глибині (Вороний). Ізгинь, мано, що так мене дурила! (Грінч.). Молодчина з його грішми десь як вітер згинув (Рудан.). Згинула вся поетичність (Крим.). Слиз, наче крізь землю пішов (Сл. Гр.). Зашипів (Сатанаїл) і з-перед Бога слизнув під землею (Рудан.). Злії духи, так як мухи, всі уже послизли (Велик. вірша.). Як пропав сніг до каплі, тоді вже справжня весна (Звин.)]. Эти слова -зли у меня из памяти - ці слова зникли у мене з пам'яти. [І все, що давно було, з пам'яти зникло (Л. Укр.)]. Всё -зает, как тень - усе зникає, мов тінь. -чез он бесследно - і сліду його не стало, загув і слід за ним, як за водою пішов, як вода вмила його, наче (мов) корова язиком його злизала, як віл його лизнув, щез як здимів. - чезло воспоминание, память о ком - і слід загув за ким. [Навіть пізніш, коли Інджуїдів давно на світі не було і слід за ними загув, Хафиз елегічно згадує за ті минулі часи (Крим.)]. -нуть из виду - зникнути, щезнути з очей. -чез из горизонта - зник з обрію. -знуть как дым - здиміти и здимніти. [Неначе вона крізь землю пішла або здиміла (Мирг. п.)]. -зни (прочь с глаз) - згинь! пропади;

2) (гибнуть, пропадать, переводиться) гинути, згинути, никнути, зникнути, (з)слизнути, переводитися, перевестися, (о мн.) погинути, вищезати, почезнути, попереводитися; см. Погибать, Переводиться 3. [Сам собою марний трутень із світу зникне (Крим.). Вищезає жито (М. У. Е.). І він, як муха в зіму, слиз (Котл.). Бодай його кодло з накорінком перевелось (Номис)]. Исчезающий -

1) (прич.) хто (що) зникає, щезає и т. д.;

2) (прил.) зникливий, щезливий, зслизливий. Исчезнувший - зниклий, щезлий, згиблий, (з)слизлий, пропалий и пропащий.

* * *

несов.; сов. - исч`езнуть

1) (физиономия) обличчя (-ччя), лице (-ця), вид (-ду), твар (-ри), образ (-зу), (персона, часто иронич.) парсуна, (морда) писок (-ску). [Звичайна маса людська має обличчя не типові (Крим.). Гарна, хоч з лиця води напитися (Номис). В його на делікатному виду зайнявся рум'янець (Н.-Лев.). Дзеркало, що об'єктивно показує скривлену твар (Єфр.). Парсуна розпухла (Борзенщ.). От вітер! так і смалить писок (Проскурівщ.)]. Большое -цо - велике (здорове) обличчя (лице), великий (здоровий) вид, -ка (-ва) твар. Здоровое -цо - здорове обличчя (лице). Красивое -цо - гарне (вродливе) обличчя (лице). Открытое -цо - відкрите обличчя (лице). Полное -цо - повне обличчя (лице), повний вид, -на твар. [Твар у діда Євмена була повна (Кониськ.)]. Светлое, чистое -цо - ясне, чисте обличчя (лице), ясний, чистий вид. [З ясним видом випустив останнє дихання (Франко)]. Убитое -цо - сумне обличчя (лице), сумний (приголомшений) вид. Умное, интеллигентное -цо - розумне, інтелігентне обличчя (лице), розумний, інтелігентний вид. [Розум проймав кожну риску на інтелігентному видові (Грінч.)]. Выражение -ца - вираз (-зу), вираз обличчя, вираз на лиці (на обличчі, на виду). [Супротивність у всьому, - в убраннях, у виразі обличчів, у поглядах (О. Пчілка)]. -цо его мне знакомо, незнакомо - його обличчя мені відоме, невідоме, по знаку, не по знаку. В -цо знать, помнить кого - в обличчя, в лице, в образ, у твар знати, пам'ятати (тямити) кого. [Хоч не бачила вас в образ, та чула й знала вас (Харківщ.). А козака ні однісінького у твар не знав і не тямив (Квітка)]. -цом, с -ца - з лиця, з виду, на виду, на лиці, на обличчя, на вроду, образом, в образ; (по виду) лицем, обличчям, видом. [Непоганий з лиця (Н.-Лев.). Висока й огрядна, повна на виду (Н.-Лев.). Моя мила миленька, на личеньку біленька! (Пісня). Бридкий на обличчя (Крим.) Хороша на вроду (Глібов). А який же він в образ? (Короленко). Він мені одразу не сподобався, перш усього обличчям (Крим.)]. -цом к кому, к чему - обличчям (лицем) до кого, до чого, очима до чого, куди, проти кого, чого. [Стояла вона очима до порога, коло вікон (Свидниц.)]. -цом к селу - обличчям (лицем) до села. -цом к -цу с кем - лицем до лиця, лицем (лице) в лице, віч-на-віч, очі-на-очі, око-на- око з ким, перед віччю в кого. [В писанні (М. Вовчка) сам народ, лицем до лиця, промовляє до нас (Куліш). Ми стали мовчки, лице в лице, око в око (Кониськ.). Вони стояли одна проти одної, віч-на-віч (Єфр.). Перед віччю в хижої орди (Куліш)]. -цом к -цу с чем - віч-на-віч, на-віч, лицем в лице з чим. [Віч-на-віч з неосяжним видовищем вічности (М. Зеров)]. Встретиться -цом к -цу - зустрітися (стрітися) лицем до лиця, лицем в лице, віч-на-віч. [Лицем в лице зустрівся з отим страхом (Кониськ.)]. Говорить с кем с -ца на -цо - розмовляти з ким віч-на-віч. Ставить, поставить кого -цом к -цу, с -ца на -цо - зводити, звести кого віч-на-віч (очі-на-очі, на-віч) з ким, з чим. [Нехай же я вас віч-на-віч зведу; тоді побачимо, хто бреше (Сл. Гр.). Письменник звів тих людей на-віч з обставинами, які вимагали жертв (Єфр.)]. Перед -цом кого, чего - перед лицем кого, чого, перед чолом чого, перед очима чиїми. Перед -цом всех присутствующих, всего света - перед лицем (перед очима) усіх присутніх, усього світу. По -цу - з лиця, з обличчя, з виду, з твари. [Видно це було з його лиця (Франко). З твари знати було, що Явдосі справді не гаразд (Кон.)]. Быть к - цу, не к -цу кому - бути до лиця (редко до твари), не до лиця, личити, не личити, лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) подібно, не подібно кому, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому и до кого, (подобать) випадати, не випадати, впадати, не впадати кому; срв. Идти 7. [Тобі яка (шапка) до лиця: сива чи чорна? (Кониськ.). Червона гарасівка тобі до твари (Шейк.). Ці бинди їй дуже личать (Поділля). Так говорить не личить пуританам (Л. Укр.). Це сантименти, які не лицюють нам тепер (Єфр.). Дивися, ненько, чи хорошенько і подібненько (Чуб. III). Сидіти дома не пристало козакові (Бороз.). Землею владати не випадало людям не гербованим (Куліш)]. Она одета к -цу - вона вдягнена (вбрана) до лиця, її вбрання личить (лицює, до лиця, пристає) їй. Изменяться, измениться на -це - мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на лиці, на виду, (реже) з лиця. [Затремтів, аж на лиці змінився (Мирний). Вона, бідна, й з лиця змінилась та труситься (Тесл.)]. На нём -ца нет, не было - на йому образу нема(є), не було, він на себе не похожий (зробився, став), був. [На жадному не було свого образу: всі білі, аж зелені (Свидниц.)]. Вверх -цом - догори обличчям, горілиць, (диал.) горізнач. [Ниць лежить, рука під головою; повернув його Олекса горілиць (М. Левиц.)]. Вниз -цом - обличчям до землі, долілиць. Написано на -це у кого - написано (намальовано) на виду (на обличчі) у кого. Спадать, спасть с -ца - спадати, спасти з лиця, охлявати, охлянути на обличчі. Ударить в -цо, по -цу - ударити в лице (у твар, грубо у писок), ударити по лицю (по виду). [Як ударить у писок, так кров'ю й заллявся (Проскурівщ.). Вдарив конокрада по виду (Дм. Марков.)]. Не ударить -цом в грязь - і на слизькому не спотикнутися. С -ца не воду пить - байдуже врода, аби була робота;

2) обличчя, образ (-зу); срв. Облик. [Куліш каже, що москаль хоче загладити наше обличчя серед народів (Грінч.)];

3) (особа) особа, персона, (устар. или иронич.) парсуна. [Ач, яка висока парсуна! Харк.)]. Это что за -цо? - це що за особа (персона, людина)? (иронич.) що це за парсуна? Аппеллирующее -цо - особа, що апелює. Важное -цо - важна (поважна, велика) особа, велика персона (ирон. парсуна, моція). Видное -цо - видатна (поважна, значна, більша) особа. Видные -ца - видатні (більші) люди (особи), високі голови. Это одно из самых видных лиц в городе - це один з найвидатніших (найзначніших) людей в (цьому) місті. Действующее -цо - дійова (чинна) особа; (в драм., литер. произв.) дійова особа, діяч (-ча), (персонаж) персонаж (-жа). Главное действующее -цо - головна дійова особа; головний діяч, головний персонаж, герой, героїня. Доверенное -цо - (м. р.) вірник, повірник, (ж. р.) вірниця, повірниця. [Пан Дзерон, мій повірник, перший купець з Молдави (Маков.)]. Должностное -цо - урядова особа, урядовець (-вця), особа на (офіційнім) уряді. [Пильнував перейнятися видом значної урядової особи (Кониськ.)]. Должностные -ца - урядові люди (особи), урядовці. Духовное - цо, -цо духовного звания - духовна особа, духовник, особа духовного стану. Знатное -цо - значна (вельможна, висока) особа. Оффицальное -цо - офіційна особа. Подставное -цо - підставна особа. Постороннее -цо - стороння (чужа) особа. Посторонним -цам вход воспрещён - стороннім (особам) входити заборонено. Сведущее -цо - тямуща особа, (осведомленное) обізнана особа. Сведущие -ца - тямущі (обізнані) люди, (стар.) свідомі люди, досвідні особи (люди). Физическое, частное, юридическое -цо - фізична, приватна, юридична особа. -цо, принимающее участие в деле - особа, що бере участь у справі, учасник у справі. Три -ца Тройцы, церк. - три особи Трійці (торж. Тройці). Бог один, но троичен в -цах, церк. - бог один, але має три особи. В -це кого - в особі, в образі кого, (о двух или нескольких) в особах, в образі кого. [В його особі виправдано увесь єврейський народ (О. Пчілка). Такого він знайшов собі в образі Юрія Немирича (Грінч.). Українська нація в особах кращих заступників своїх (Єфр.). Голос народу, в образі кількох баб (Єфр.)]. От чьего -ца - від кого, від імення, від імени, (гал.) в імени кого. От своего -ца - від себе, від свого ймення. Торговать от своего -ца - торгувати від себе, держати крамницю на себе. От -ца всех присутствующих - від імени (в імени) всіх присутніх; від усіх присутніх. Представлять чьё -цо - репрезентувати (заступати) кого, чию особу. Смотреть на -цо - уважати на кого, на чию особу, сприяти чиїй особі, (возвыш.) дивитися на чиє лице. [Ти не догоджаєш нікому, бо не дивишся на лице людей (Єв. Мор.)]. Правосудие не должно смотреть на -ца - правосуддя не повинно вважати ні на чию особу, сприяти чиїйсь особі. Служить делу, а не -цам - служити ділу (справі), а не окремим особам (а не людям);

4) грам. - особа. Первое, второе, третье -цо - перша, друга, третя особа;

5) (поверхность) поверх (-ху), поверхня. -цо земли - поверхня (лице) землі. Стереть с -ца земли - см. Земля 7. Исчезнуть с -ца земли - зникнути (щезнути, зійти) із світу, з лиця землі. По -цу земли - по світах. [Пішла по світах чутка, що у пустелі… (Коцюб.)]. По -цу земли русской - по лицю землі руської. Сровнять что под -цо, запод -цо - зрівняти що врівень з чим, пустити що за-під лице. -цо наковальни - верх (-ху) ковадла;

6) (лицевая сторона) лице, личко, перед (-ду), правий (лицьовий, добрий, горішній, зверхній) бік (р. боку); срв. Лицевой 2. [Дав спід із золота, лице - з алмазів (Крим.). У ваших чоботях шкура на личко поставлена (Лебединщ.)]. -цом, на -цо - лицем на лице, з-переду, на добрий (на правий, на горішній) бік. [Хоч на лице, хоч навиворот, то все однаково (Кобеляч.). Не показуй з вивороту, покажи на лице (Кониськ.). На виворот сукно ще добре, а з-переду зовсім витерлося (Сл. Ум.). Та як бо ти дивишся? Подивись на добрий бік! (Звин.)]. Подбирать под -цо что - личкувати що. Показывать, показать товар -цом - з доброго кінця крам показувати, показати. Товар -цом продают - кота в мішку не торгують. Человек ни с -ца, ни с изнанки - ні з очей, ні з плечей; ні з переду, ні з заду нема складу. -цо карты, монеты - см. Лицевой 2;

7) (фасад здания) чоло, лице, перед. [Наняв великий двір і хату чолом на базар (М. Макаров.). Хата у його лицем на вулицю (Кониськ)]. Обращённый -цом к чему - повернутий (чолом) до чого. [Всі повернуті до моря будинки були зачинені (Кінець Неволі)]. Это здание имеет двадцать сажен по -цу - ця будівля має з чола двадцять сажнів;

8) лице; см. Поличное;

9) быть, состоять на -цо - (об одушевл.) бути присутнім; (о неодушевл.) бути наявним, бути в наявності, наявно; срв. В наличности (под Наличность). По списку сто человек, на -цо восемьдесят - за списком (за реєстром) сто чоловік(а), присутніх вісімдесят. Все ли служащие на -цо? - чи всі службовці тут? (є тут? присутні? тут присутні?). По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо ничего - за рахунком збіжжя багато, а в наявності (наявно) нема нічого. По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо только десять - за касовою книгою є (лічиться) сто карбованців, а в наявності (наявних, готових грошей, готівки) тільки десять. Вывести на -цо кого - вивести (витягти) на світ, на сонце (на сонечко), на чисту воду кого; (дать личную ставку) звести кого на очі з ким.

* * *

1) обли́ччя, лице́; вид, -у

2) (перен.: облик) обли́ччя, лице́

3) ( личность) осо́ба

4) ( лицевая сторона) лице́

5) грам. осо́ба

мелькнуть

1) (появляясь исчезать, показываться на миг) мигтіти, миготіти (- гочу, -готиш), миготати (-гочу, -гочеш), мигати, мигкати, мигнути, (сильнее) мигонути, (развеваясь) маяти, майнути, змайнути, (особ. о ногах, хвосте) мелькати, (редко) мелькнути; (мерцать) мерехтіти, блимати, блимнути, бликати, бликнути, миг(о)тіти, (сверкать) блискати, блиснути; (не только шмыгать) шмигати, шмигнути, (быстрее) шмигонути, (быстро пробежать) шаснути. [По дворі почали мигтіти ченці (М. Вовч.). Миготіли в повітрі палиці (Франко). Заяць лише мигнув, та й полетів (Яворськ.). Стріла майнула (Куліш). Де хвиля, що майнула? де звук, що нісся і погас? (Олесь). Круг мене звідусіль мелькали українські обличчя (Крим.)]. Зарница -кает, молния -нула - мигавка блимає (бликає), блискавка блиснула. Звёзды -кают - зорі блимають (мигтять, миготять, мерехтять). Огонёк -нул и погас - огник блиснув (блимнув, мигнув) і по[з]гас. Он (человек) -нул и исчез - він майнув і зник (щез). -кает, -нула мысль у кого - мигтить (миготить, блискає, блискотить), майнула (мигнула, мигонула, блиснула, шаснула) думка (гадка) кому или у кого; срв. Мелькать 3. [В голові Грицьковій десь далеко миготить думка: може це сон? (Васильч.). Певно, він не винен в убивстві, - блискає думка в вашій голові (Наш). Я досі любив тільки мову, - майнула Олесеві швидка думка в голові (Крим.). У мене зараз таки мигнула думка (Кониськ.). Хоч коли й шаснула їй по душі така думка, - вона на неї рукою навіки махнула (М. Вовч.)]. -кать, -нуть в глазах, перед глазами у кого - миг(о)тіти, мерехтіти, мигнути, майнути в очах, в очу, перед очима, шмигонути перед очима в кого или кому; срв. Мелькать 4. [Міль мигтить мені в очах (Дніпр. Ч.). Миготіла в очах дорога горорізьба (Куліш). Тінь її всюди в очах мерехтить (Пачов.). Мигнула в очах воскова свічечка (М. Вовч.). Певність перемоги майнула в його очах (Крим.). Хлопець шмигонув перед очима (Сл. пр. м.)]. -кает перед кем (в мыслях) что - миг(о)тить кому и в кого (в думці, в уяві) що. [Вже й на сон клонить, а все мигтить мені його обличчя (М. Вовч.)];

2) (виднеться там и сям, изредка, проносясь) майоріти, маяти, линути. [Не вродила овощ: то там, то там майорить слива й груша (Вовчанщ.). Орися маяла то сям, то там по господі (Куліш)];

3) (маячить, стоять перед глазами) маячіти, манячити, мигатися. [Маячіла невиразна думка, що може-б варто… (Л. Укр.). На її плечах манячили довгі кінці стрічок (Н.-Лев.). Мигається мені та Орлиха, мов у тумані (М. Вовч.)];

4) (рябить в глазах) миг(о)тіти, мерехтіти, рябіти, мріти (сов. замріти) в очах (в очу). [Аж в очах мигтить (М. Вовч.). В очу замріє (Крим.)].

* * *

несов.; сов. - мелькн`уть

1) мигті́ти и миготі́ти и мига́ти, мигну́ти, бли́скати, бли́снути; (несов.: виднеясь вдали) майорі́ти, мая́чити и маячити; (сов.: показаться на миг, пронестись) майну́ти, промайну́ти

2) ( прерывисто светить) бли́скати, бли́снути; ( мерцать) мерехті́ти несов., бли́мати, бли́мнути, несов. мигті́ти, миготі́ти

1) (всё мерзкое, гадость) мерзота, гидота, бридота, мерзенство, паскудство, (гнусность) плюгавство, мерза, гид (-ду), гидь (-ди), огида, огидь (-ди), брид (-ду), бридь (- ди), гижа, погань (-ни). [Я все своє життя кохався в мерзоті (Самійл.). Яка гидота це! за віщо він мене образив? (Грінч.). Тьху, бридота! (Крим.). Несеш до мене свої страждання? своє мерзенство? (Коцюб.). Пхе, яке паскудство! (Н.-Лев.). Отаке плюгавство вчинив (Л. Укр.). Таку мерзу пустити! (Липовеч.). Ця погань мені органічно противна, мені про таку гидь соромно і помислити! (Крим.)]. -сти (мн. ч.) - мерзоти (-зот), всяка мерзота (гидота и т. п.). [Співає про мерзоти, про які апостол радить людям навіть не розмовляти (Крим.)]. -зость запустения - гидота (мерзота, торжеств. мерзість) запустіння. -зость из -стей - гидка гидота; (о человеке) гид-гидом. [Такий поганий - гид-гидом (Сл. Гр.)]. Устроить -зость кому - гидоту (мерзоту) учинити кому (Крим.). Погрязнуть, коснеть в -сти - мерзіти (Шевч.);

2) (мерзкое существо) мерзота, гидота, огида (общ. р.), гид (-да; м. р.), паскуда (общ. р.). [Чи ісправник, чи асесор, чи друга огида (Рудан.)];

3) (мерзкость) мерзенність, гидкість, огидність, бридкість, паскудність (-ости) чого; см. Мерзостность. -зость преступления - огидність злочину.

* * *

1) (качество, свойство) мерзе́нність, -ності, мерзо́тність; паску́дність

2) (то, что вызывает омерзение) мерзо́та; паску́да; ( гадость) гидо́та; паскудство

1) багато, багацько, велико, (устар.) много, (во множестве) густо, тісно, (пров.) дуже, гук, гуком. [Багато сліз, а щастя в світі мало (Грінч.). Вишень не було, зате грушок буде багацько (Звин.). Багацько є рож у садочку (Крим.). Прислужився своєму краєві велико (Куліш). Треба много вчитися (Франко). Нечистих місців на землі дуже густо (Звин.). Людей тісно і людям тісно (Чигиринщ.). В їх дуже живе і столується людей (М. Вовч.). У мене гуком свиней (Г. Барв.)]. -го ли? - чи багато? чи багацько? (сколько?) як забагато? скільки? Как -го? - як забагато? скільки? Как -го людей, которые - як багато людей, що; скільки людей, які. Довольно -го - доволі (досить) багато (багацько), багатенько, чимало, чималенько, величко, густенько. [Цікавого там можна знайти багатенько (Крим.). Маруся вже чимало читала (Грінч.). Стрільців у нас густенько (Звин.)]. Не -го - не багато, не багацько. [Не багацько тих у нас, в кого святий огонь не згас (Самійл.)]. Не очень -го - не дуже багато (багацько, густо). [Людей було не дуже густо (Сл. Гр.)]. Не очень-то, не больно -го - не дуже-то багато, не гурт (-то), не велико (-то), не вельми, не гук, (не в числовом знач.) не гаразд. [У їх не гурт чого є (Грінч.). Щоб відтворити його життєпис, маємо не гурт-то матеріялу (Єфр.). Жіноцтво, звісно, логіки має не гурт (Крим.). Заробітку не вельми було і в неї (Кониськ.). Тут новин не гук (Франко). Вона й сама не гаразд тямила в правилах віри (Крим.)]. Не особенно -го - не надто багато, не як багато. Так -го - так багато, так багацько, такого, тако-о, тако-го. [Як запалиш світло вночі, то кульці впасти ніде, такого їх (тарганів) навилазить (Проскурівщ.). І такого-ж тих ксьондзів за тиждень прибуло, що… (Рудан.)]. Так ли -го у вас денег? - чи так-то багато у вас грошей? чи стільки у вас грошей? Не так уже и - го - не з-так і (не так-то й) багато. [Ідеали, принципи, цілі, основи - їх не з-так і багато мала людськість, щоб ними кидатися (Ніков.)]. Так же -го, как - так само багато, як; стільки-ж, як. Слишком -го - надто багато, надто, занадто, забагато. [Їден надто має, а другий нічого (Кам'янеч.). Аж надто щастя! (Куліш). Занадто вже хочеш знати (Звин.). Для поеми в прозі (в цьому творі) забагато наукових гіпотез (Л. Укр.)]. Он слишком -го о себе думает - він надто високо гадає про себе, він надто високо несеться. -го ли - мало ли, -го - мало - чи багато, чи мало; (сколько-нибудь) скількись. -го (если), -го-много - що-найбільше, (в крайнем случае) в крайньому разі. -го шуму из ничего, -го грому попустому - багато галасу з нічев'я; за онучу збили бучу (Приказка);

2) (при сравн. степ.: гораздо) багато, багацько, далеко, значно, геть, дуже. [Цей кінь багато кращий за вашого (Чигиринщ.). Моя спідниця далеко довша од вашої (Хорольщ.). Своя хата дуже більша за цю землянку (Грінч.)]. Он -го счастливее меня - він багато (далеко) щасливіший від (за) мене. Больному сегодня -го лучше - слабому (х(в)орому) сьогодні багато (далеко, значно) краще, багато (значно) покращало.

* * *

1) бага́то; бага́цько

2) (при сравн. ст.: значительно, гораздо) бага́то, далеко, значно

надорвать

I. 1) надривати, надірвати, (слегка) наривати, нарвати (редко), (наддирать) наддирати, наддерти и (реже) надідрати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понаддирати що. [Маруся косу чеше, а що начеше, то на Дунай однесе, а що надриває, то й на Дунай пускає (К. Старина). З краєчків трохи понаддирали газету (Київщ.)];

2) (перен.: надсаживать) надривати, надірвати, підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (о мног.) понадривати, попідривати, понадсаджувати. -ть голос - надривати, надірвати, рвати, порвати, зривати, зірвати голос. [Надривати мій чистий голос диким голосінням (Куліш)]. -рывать горло криком - надривати (надсаджувати) горло криком (кричучи). -ть грудь, живот (непосильной работой) - надсаджувати, надсадити груди, живіт, порушувати и порушати, порушити, надрушувати, надрушити що у грудях, у животі, уривати, під[у]вереджувати, під[у]вередити живіт (надсильною працею), підвереджуватися, підвередитися (з надсильної праці). [Вона любила свою роботу, при якій утрачала голос, надсаджувала груди (Коцюб.). Підняла важко та й порушила в животі щось (Чернігівщ.). Нехай степу ногами не зміряє, живота не вриває. (Лукаш.)]. -ть животы, животики от смеха - рвати, порвати кишки (боки) з реготу. -ть здоровье - підривати, підірвати здоров'я, надвереджати и надвереджувати, надвередити себе, занепадати, занепасти; срв. Подрывать 3. [Ти так занепав, синку, своєю чумачкою (чумаченьем), що й не пізнаєш тебе (Харківщ.)]. -ть лошадь - підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (быстрой ездой) переганяти, перегнати, запалювати, запалити коня; срв. Загонять 2. -рвать память - надірвати (надвередити) пам'ять. -рывать сердце, душу кому - надривати (краяти, рвати, шматувати) серце, душу, (зап.) уривати серце кому. [А мені журба серце надриває (Черн.). Дівчино, не плач, не рви мого серця (М. Грінч.). «Ооой!» - голосом, що аж душу шматував, кричав Захар (Крим.)]. Надрывающий сердце, душу - надсадливий. [Щось жалісно квилить, чується якесь ридання, якийсь надсадливий, нервовий плач (Крим.)]. Надорванный -

1) надірваний, наддертий и надідраний, понадриваний, понаддираний. [Наддерті записочки (Крим.)];

2) надірваний, підірваний, надсаджений, понадриваний, попідриваний, понадсаджуваний; зірваний; порушений, надрушений, під[у]вереджений; надвереджений, занепалий; перегнаний, запалений. [Надірваний роками тяжкої праці організм (Пр. Правда). Порушений живіт (Борзенщ.)]. -ный голос - надірваний (зірваний, надсілий, ирон. драний) голос. [Почав верещати тонким і надірваним голосом (Коцюб.). У писаря хрипкий і драний голос (Проскурівна)]. -ное здоровье - підірване (занепале) здоров'я. С -ным здоровьем кто - з підірваним здоров'ям, занепалий хто. [Я убогий, занепалий од самої молодости (Куліш)]. -ться -

1) надриватися, надірватися, (слегка) нариватися, нарватися, (наддираться) наддиратися, наддертися, (о мног. или во мн. местах) понадриватися, понаддиратися; бути надриваним, наддираним, надірваним, наддертим, понадриваним, понаддираним. [Град побив буряки, - листя понадривалося (Брацлавщ.). Як нарвалося трохи, то й далі буде дратися (Богодух.). Сіпнула за папірець, а він наддерся (Київщ.)];

2) (перен.: надрывать себя) надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, (о мног.) понадриватися, попідриватися, понадсаджуватися. У меня сердце, душа -ется от чего (от жалости и т. п.) - серце, душа мені надривається (крається, рветься) з чого (з жалю и т. п.). [Страхіття й дивитися (як він гірко плакав)! аж серце краялося (Крим.)]. Моё здоровье -рвалось - моє здоров'я занепало (підірвалося, підтялося). Мои силы -ваны - мої сили підірвані (підтяті), моя сила занепала. -ться от крика - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з крику (кричучи), кричати аж розриватися (перериватися, роздиратися). -рываться от лая - валувати, ґвалтувати, гавкати аж перериватися (розсідатися). -ться от плача - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з плачу (плачучи). -рываться над работой - рватися (перериватися) коло (в) праці. [Плугач оре, і в праці рветься (Номис). Роблю - перериваюся, а все не догоджу (Київщ.)]. -ться от тяжёлой работы, поднимая тяжести и т. п. - надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, надсідатися, надсістися, надвереджуватися, надвередитися, під[у]вереджуватися, під[у]вередитися, порушитися, зрушитися, урватися, (о мног.) понадриватися, понадвереджуватися и т. п. з тяжкої праці (на тяжкій праці), підіймаючи вагу и т. п. [Не підриватимуться на тяжкій роботі (Рада). Хто переносить каміння, той може надсадитися (Куліш). Не надсівшися, не вмерти (Номис). Не піднімайте, бо надвередитеся! (Н.-Лев.). Не дуже греби, - увередишся (Стор.). Помалу, а то ще урвешся (Липовеч.)]. Хоть -вись, а дай - хоч надсядься, а дай. -рываться со смеху - кишки (боки) рвати (сов. порвати) із сміху (з реготу), перериватися з реготу, зсідатися. [Хлопці аж кишки порвали з реготу (Квітка). Аж боки рвав з сміху (Н.-Лев.). Аж переривається з реготу (Хорольщ.). Він було аж зсідається та регоче (Сл. Гр.)]. Лошадь -рвалась - кінь підірвався (надсадився).

II. Надрывать, надрыть - надривати, надрити, (надкапывать) надкопувати, надкопати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понадкопувати що. Надрытый - надритий, надкопаний, понадриваний, понадкопуваний. -ться - надриватися, бути надриваним, надритим, понадриваним и т. п.

* * *

несов.; сов. - надорв`ать

наказать

1) кого кем, чем, за что - карати, покарати, накарати кого ким, чим, за що, скарати, укарати кого на що, завдавати, завдати кару кому за що. [Дома його не карали за жадні пакості (Франко). Коли я знехтую закон природи, то природа покарає мене головною слабістю (Наш). Проти того, щоб накарати хлопця, я нічого не маю (Крим.). Ой, накарав мене бог таким чоловіком! (Г. Барв.). Чия кривда, нехай того бог скарає (Номис). Ви сами собі кару завдаєте (Крим.)]. -вать, -зать плетьми - карати, покарати канчуками (батогами, нагаями, шпицрутенами: киями). -вать, -зать через палача - катувати, с[від]катувати. [Суд присудив одкатувати прилюдно (Кониськ.)]. -вать, -зать розгами - карати (бити), покарати (вибити) різками кого, (ирон.) (зав)давати, (зав)дати хлости (и хлосту) кому. [Дивися, хлопче Валер'яне, щоб не дали тобі там хлосту (В. Еллан.)]. -вать, -зать смертью - карати, скарати на горло (на смерть, горлом), карати, покарати смертю, завдавати, завдати на смерть кого. -вать, -зать так, чтобы помнил - (шутл.) пам'яткового (пам'ятного) давати, дати. -жи меня бог! - скарай мене, боже! [Люблю тебе вірно, - скарай мене, боже! - буду тебе цілувать, поки сон ізможе (Пісня)];

2) (приказывать кому) наказувати, наказати, заказувати, заказати, загадувати, загадати, веліти, звеліти, (о мног.) понаказувати, позаказувати, позагадувати кому що или що (з)робити. [Чи я-ж тобі не казала, не наказувала, щоб ти хлопців не водила, не принаджувала? (Пісня). Поховали його, як він заказав (Манж.). Загадали йому хорошенько грати (Метл.). Звеліла мені мати ячменю жати (Чуб. III)]. Наказанный -

1) покараний, накараний, скараний; катований, с[від]катований; битий. [«Холодна» за-для накараних (Крим.)];

2) наказаний, заказаний, загаданий, звелений, понаказуваний, позаказуваний, позагадуваний. [Загадану роботу я вже доробив (Київщ.)]. -ться -

1) каратися, бути караним, покараним и т. п. [Розбійники ті були покарані смертю (Л. Укр.). Я-ж за те найбільш і буду покараний (Крим.)]. Смертоубийство -вается (-зуется) смертной казнью - за душогубство карають на горло (смертю). Воровство -ется тюрьмой - за злодійство карають ув'язненням (в'язницею);

2) наказуватися, бути наказуваним, наказаним, понаказуваним и т. п. [Ой, заказано і загадано всім козаченькам у військо йти (Маркев.)]. -ется вам - наказується вам, дається вам наказ(а).

* * *

( подвергать наказанию) кара́ти, покара́ти и накара́ти и скара́ти; сов. диал. укара́ти

направить

1) (давать направление) спрямовувати, спрямувати, напрямовувати, напрямувати, направляти, направити, напрямляти, напрямити, (указывать путь) справляти, справити, напроваджувати, напровадити кого, що на кого, на що, до кого, до чого, випрямовувати, випрямувати що проти кого, проти чого, на кого, на що, накеровувати, накерувати, скеровувати, керувати, скерувати, кермувати, скермувати кого, що на кого, на що, до кого, до чого и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) орудувати ким, чим, (о мног.) поспрямовувати, понапрямовувати, понаправляти, понапрямляти, понапроваджувати, повипрямовувати, понакеровувати, поскеровувати. [Ми направляли човен на тіні, бо там ясніше горіли вогні (Коцюб.). Направивши їх темними лісами (Сторож.). Направляв письменство на вільні простори (Корол.). Дозвілля вкупі з допитливим розумом напрямили дівчину на книжки (Коцюб.). Треба його напрямити на ту стежку (Мирн.). Справив його на битий шлях (Сл. Ум.). Девлет-Ґірей справив татарву на дорогу мирного побуту (Куліш). Справляють честь її на небезпечну путь (Самійл.). Прийдете оце до села, а там вас справлять до школи (Канівщ.). Сам горе до себе справлю (Франко). Накеровує їх до кращого життя (Рада). Провідник брався за ланцюг, щоб скерувати човен (Коцюб.). Скеруй половими (волами) добре, щоб часом не зачепитися (Н.- Лев.). Я тямлю, куди ти кермуєш (Кониськ.). Сказано: молода сила, тільки вміло орудуй нею, вона тобі й землю переверне (Кониськ.)]. Меня к вам -вили - мене до вас направили (справили, напровадили). [Там черничка мене до вас направила (Кониськ.). Напровадьте його до мене (Крим.)]. -ть корабль рулём и парусами - направляти (скеровувати), направити (скерувати) корабель кермою і вітрилами. -ть путь куда - простувати, попростувати, прямувати, попрямувати куди. Куда путь -ете? - куди простуєте? куди вам дорога?;

2) (устремлять, обращать) справляти, справити, направляти, направити, напрямовувати, напрямувати, напрямляти, напрямити, навертати, навернути, звертати, звернути, обертати, обернути, напроваджувати, напровадити, скеровувати, скерувати, накеровувати, накерувати що на кого, на що, до кого, до чого, (склонять) привертати, привернути кого до чого, (о мног.) понавертати и т. п., попривертати. [Направляючи свою увагу туди, куди потребує революційна стратегія (Еллан). Він силоміць напрямив свої думки на щоденну роботу (Коцюб.). Читання навертало її думки на новий шлях (Грінч.). Наверни мене на їх віру (Манж.). Звернути свою увагу в инший бік (Коцюб.). До тебе звертаю всі думи свої (Самійл.). Обертати всенькі свої сили на розвивання науки (Статут Ак. Н.). Така любов напроваджує всі наші заходи тільки на одну точку (Крим.). Всі сили накерували (Сл. Гр.)];

3) (наставлять) направляти, направити, напрямляти, напрямити, настановляти, настановити, навертати, навернути, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаправляти, понапрямляти и т. п. кого на що; (руководить) керувати, скерувати ким, водити кого. [Маючи думку на чесну працю і дітей напрямити (Мирн.). Потяг до світла водив письменника в його шуканнях правдивого життя (Корол.)]. -ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины - направляти (навертати), направити (поправити, навернути) до доброго (на все добре, на добро), на праву путь (на дорогу, на стежку), напучувати, напутити на путь спасенну, на путь істинну, наводити, навести на пуття (на добро, на добрий лад). [Сила, що змогла-б направляти всіх до доброго (Грінч.). Серце навернуть на праву, чесну путь (Самійл.). Поможіть синочкові моєму та напутіть його (Тесл.). Вона тебе, як мати рідна, напутить (Кониськ.). Чому й на пуття не навести? (Свидн.). Учителька розумна наведе на добро (Свидн.)]. -ть на ложный, на гибельный путь - справляти (напроваджувати), справити (напровадити) на хибну (помилкову, помильну) путь, на згубну путь; срв. Заблуждение (Вводить в -ние). [Напровадив його на згубний шлях (Київщ.)]. -ть на ум - см. Наставлять (4) на ум. -ть к лучшему - направляти, направити до кращого (на краще). -ть советами - напучувати, напутити, наставляти, наставити порадами на пуття;

4) (нацеливать) направляти, направити що на кого, на що, проти кого, проти чого, що кому в що, справляти, справити, націляти, націлити що на що, спрямовувати, спрямувати, випрямовувати, випрямувати що проти кого, проти чого, скеровувати, скерувати, накеровувати, накерувати, вимірювати и виміряти, вимірити що проти кого, проти чого, на кого, на що, налучати, налучити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тувати, вирих[ш]тувати, нарих[ш]тувати, (о мног.) понаправляти, посправляти и т. п.; срв. Наводить 2. [Тепер я знаю, куди свого кинджала направляти (Куліш). Не налучу ніяк ниткою у вушко (Червоногр.). А своє військо на Львів рихтує (Ант.-Драг.)]. -ть оружие, ружьё на кого, на что - направляти, направити зброю, рушницю на кого, на що, проти кого, проти чого, націляти, націлити зброю, рушницю на кого, на що. -ть шутку, насмешку на кого - виміряти, вимірити жарт, посміх проти кого;

5) (налаживать, исправлять) лагодити, полагодити, налагоджувати, налагодити, ладнати, наладнати, направляти, направити, налаштовувати, налаштувати, справляти, справити, (пров.) напосуджувати, напосудити, (о мног.) поналагоджувати, понаправляти и т. п. що; срв. Поправлять 1, Налаживать 2. [Взялися лагодити грубу (Кониськ.). Треба направити машину (Звин.)];

6) (наострять) направляти, направити, нагострювати, нагострити, (косу правилкой) мантачити, намантачити, (о мног.) понаправляти, понагострювати, помантачити що. -ть бритву - направляти (нагострювати), направити (нагострити) бритву. -ть нож, топор - нагострювати, нагострити ножа (ніж), сокиру;

7) (изглаживать) стирати, стерти, (о мног.) постирати що. [Чисто постирав зубки в борони (Лубенщ.)];

8) (только сов.) - а) (науправлять) накерувати ким, чим и кого, що, направити ким, чим и що и т. п.; б) (некоторое время) покерувати, поправити ким, чим и т. п. Срв. Править. [Недовго й поправив, - тільки виїхали, зараз і перекинув (Київщ.)]. Направленный -

1) с[на]прямований, направлений, напрямлений, справлений, напроваджений, випрямуваний, накерований, скер(м)ований, поспрямовуваний и т. п. [Ще дитиною напрямований по хліборобській дорозі (Мирн.). Інстинкти, направлені до однієї мети (Наш)];

2) справлений, направлений, напрямований, напрямлений, навернений, звернений, обернений, напроваджений, скерований, накерований, привернений, понавертаний и т. п. [Око ніби на тебе справлене, а само дивиться десь у глибінь безмірну (Стефаник). Всі думки напрямовані на добування більших достатків (Грінч.)];

3) направлений, напрямлений, настановлений, навернений, напроваджений, понаправляний и т. п.; скерований; напучений, наведений;

4) направлений, справлений, націлений, спрямований, випрямуваний, скерований, накерований, вимірений, налучений, вирих[ш]туваний, нарих[ш]тований, понаправляний и т. п. [У порівнянні з «Гартом», проти якого направлено вістря удару (Еллан). З обурливою статтею, спрямованою проти уряду (Пр. Правда). Багацько сатиричної кусливости, випрямуваної проти клерикалів і багатих клас (Крим.). Коли держава буржуазна, то вона скерована проти пролетаріяту (Азб. Ком.). Накази, скеровані на вивласнення великих книгозбірень (Азб. Ком.). Мова, вимірена проти аристократизму (Крим.)];

5) полагоджений, налагоджений, наладнаний, направлений, налаштований, справлений, напосуджений, поналагоджуваний и т. п.;

6) направлений, нагострений, намантачений, помантачений и т. п.;

7) стертий, постираний;

8) - а) накерований, направлений и т. п.; б) покерований, поправлений.

* * *

несов.; сов. - напр`авить

1) направля́ти, напра́вити, -влю, -виш и мног. понаправля́ти, напрямля́ти, напрями́ти, -млю́, -ми́ш; (давать направление, устремлять, сосредоточивать) спрямо́вувати, -мо́вую, -мо́вуєш, спрямува́ти, -му́ю, -му́єш, скеро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш, скерува́ти, -ру́ю, -ру́єш; (указывать направление кому-л., посылать куда-л.) справля́ти, спра́вити

2) ( лезвие режущего инструмента) направля́ти и пра́вити, напра́вити и мног. понаправля́ти; ( натачивать) наго́стрювати, -рюю, -рюєш, нагостри́ти, -гострю́, -го́стриш и мног. понаго́стрювати, сов. погостри́ти; ( косу) манта́чити, поманта́чити

3) (налаживать, организовывать) нала́годжувати, нала́годити, -джу, -диш

4) ( наставляя) наверта́ти, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш, направля́ти, напра́вити

5) мат. напрямля́ти, напрями́ти

насладиться чем тішитися, натішитися, утішатися, навтішатися, розкошувати, порозкошувати, розкошуватися, нарозкошуватися чим и з чого, втіхи (насолоди, розкоши и розкошів) зазнавати, зазнати з чого, кохатися в чому, насолоджуватися, насолодитися з чого и чим, усолодитися чим, (преимущ. о зрительн. впечатл.) милувати(ся), любуватися чим, в чому и з чого, (преимущ. о вкусовых ощущениях) смакувати що, насмакувати чого, ласувати(ся), поласувати з чого и чим, (упиваться) упиватися, упитися чим. [Душа його життєвою гармонією тішиться що-найповніше (Крим.). Чи довго-ж тішився він тим щастям? (Коцюб.). Втішаюся письменство та музикою (Крим.). Не дала фортуна навтішатись (Куліш). О, живіте, кохайтеся, первістки зривайте, розкошуйте, танцюйте, вино наливайте! (Л. Укр.). Всіх більше розкошувала нею (оперою) «молода княгиня» (Куліш). Розкошуючи після смачного обіду, спокійно пихкав цигаркою (Грінч.). Обідав швидко, не смакуючи та не розкошуючись (Франко). Нарозкошувався я за свій вік і коханням і всіма втіхами життьовими (М. Грінч.). Не можу, як ви, кохатися в цій мертвій природі (Грінч.). Моє життя складається з того, що я насолоджуюся наукою та поезією (Крим.). Улакомимось, усолодимось (ягодами) донехочу (М. Вовч.). Він (Котляревський) милується в описах оцієї животної сторони, малюючи здебільшого пияцтво, розпусту та чвари (Рада). Ніхто не міг любуватися вільними думками, бо його ждала кара (Павлик). Я смакував науку (Крим.). Ми й сами всього того доволі поначитувались і насмакувались (Куліш). Пан ласував з переваги своєї над убогим чоловіком (Куліш). Ласуйся, мов чистим медом, солодкою росою сну (Куліш). Хотів довше поласувати і почав крутити бублик у руках, нюхати, як він пахне (Грінч.). Лежав у холодку під деревом, упиваючися свіжим запашним повітрям (Грінч.)]. -диться жизнью - натішитися життям (з життя), (диал.) нажитися. [Ціле літо така гарна погода, - можна нажитись! (Звин.)].

* * *

несов.; сов. - наслад`иться

научить

1) (обучать кого чему) навчати, (реже) научати и научувати, навчити и (реже) научити, вивчати и (реже) виучувати, вивчити, (приучать) зучати и зучувати, зучити, (о мног.) понавчати и понаучувати; повивчати и повиучувати кого чого и що робити. [Навчає чужих мов (Київ). Я дурно гроші беру, а вас нічого не навчаю (Крим.). Звідки знаєш, чого там научають? (Л. Укр.). Ви, каже, дітей не научуєте страху (Стефаник). Хто мовчить, той двох навчить (Приказка). Він і сам читати вміє і дітей усіх понавчав (Пирят.). Всіх сама навчала пісень (Харківщ.). Важка робота в убозтві зучила їх труситися над кожною крихтою (Грінч.)];

2) (наставлять) нав[у]чати, навчити (на розум, на добрий розум) кого, давати, дати науку кому, настановляти, настановити (на розум, на добрий розум), напучувати и напучати, напутити, нарозумляти, нарозумити (диал.) нагрущати, нагрустити кого, (советовать) радити, нарадити, раяти, нараювати, нараяти кого и кому, порадити кого. [Як жити він повинен, його научає (Рудан.)]. -чить уму-разуму - навчити (настановити, навести) на (добрий) розум. [Нехай прийде, навчимо його на добрий розум (Звин.). Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе (Номис)];

3) (подучать) навчати, навчити, намовляти, намовити, наущати, наустити кого; см. Наущать. [Ви навчаєте його, щоб він мене лаяв (Крим.)]. Науче[ё]нный -

1) навчений и (реже) научений, вивчений, понаучуваний, повиучуваний. -ный горьким опытом - гірким досвідом навчений;

2) навчений, научений, настановлений (на розум, на добрий розум), напучений, нарозумлений, нагрущений;

3) навчений, научений, намовлений, наущений. -ться -

1) (стр. з.) навчатися, (реже) научатися и научуватися, бути навчаним и научуваним, навченим и (реже) наученим, понаучуваним чого и т. п.; срв. Научать;

2) (возвр. з.) навчатися, (реже) научатися и научуватися, навчитися, вивчатися и (реже) виучуватися, вивчитися, (о мног.) понавчатися и понаучуватися, повивчатися и повиучуватися чого и що робити. [В школі вони знання навчаються (Звин.). В кого ти навчився тієї пісні? (Грінч.). В панів навчались (Квітка). І від кого вони понавчались так робити! (Грінч.). Понаучувались вони усяку пашню сіяти (Дещо). Звідки люди виучуються пісень? (Крим.). Став усього вчитися і за рік усього вивчився (Рудч.)]; -читься уму-разуму - вивчитися на добрий розум (Крим.), навчитися розуму, настановитися на (добрий) розум;

3) (вдоволь, сов.) навчитися, поповчитися (досхочу).

* * *

несов.; сов. - науч`ить