Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

корчить

  • 1 корчить

    скорчить
    1) (что) корчити, скорчити, (загибать, фамил.) коцюбити, скоцюбити, кандзюбити, скандзюбити, (о мн.) покорчити, покоцюбити, покандзюбити що. [Хлопці сиділи, постолики корчили (Грінч. III)];
    2) (безлично: сводить судорогой) корчити, скорчити, судомити, зсудомити, судити, зсудити, розсудити, коцюрбити, скоцюрбити, кандзюбити, скандзюбити, конозити, сконозити, (о мн.) покорчити, посудомити, покоцюрбити, покандзюбити, поконозити кого. [Відьму щоб корчило і ломило (Чуб. I). Щоб тобі ноги посудомило (Прилуцьк. п.). А бодай тебе розсудило (Звин.). Судорга судить руку (Борзенщ.)]. -чит его (в припадке) - його б'є, корчить (в нападі хвороби);
    3) (кого что из себя) удавати, удати, корчити, скорчити, строїти, ламати з себе кого, що. [Удає з себе пана (Сл. Ум.)]. -чить дитя - вдавати дитину, дитинитися. -чить старика - вдавати старого, старувати. -чить рожи - викривлятися, кривитися, викривитися, міни виробляти. -чить казанскую сироту - прибіднятися старця співати; біднитися - мов з татарської неволі втік. Скорченный - скорчений, скоцюблений, скандзюблений.
    * * *
    1) безл. ко́рчити, судо́мити, скру́чувати

    \корчить грима́сы (ро́жи, ми́ны) — криви́тися, викривля́тися, виробля́ти міни

    2) ( прикидываться) ко́рчити; удава́ти, стро́їти

    Русско-украинский словарь > корчить

  • 2 Перекорчивать

    -корчить
    1) кого (безл.) - перекорчувати, перекорчити, перекривляти, перекривити кого, що кому;
    2) см. Передразнивать. [Оце шибеник: діда перекривляє (Звин.)].

    Русско-украинский словарь > Перекорчивать

  • 3 вести

    или весть
    1) вести, провадити. [Дівчиноньку до вінця ведуть. Куди бог провадить? Провадити військо до бою];
    2) (направлять движение судна, экипажа и т. п.) провадити, керувати, кермувати, кочувати (гал.). [Се керманич молоденький, се дарабу він кочує (Федьк.)];
    3) (простираться, направляться) вести, провадити, прямувати, доводити. [Стежка веде до гаю. Сіни провадять до світлиці. Куди цей шлях прямує?];
    4) Вести дело, работу - провадити (справувати) діло, справу (справи), роботу. [Загад діло справує]. В. процесс, тяжбу с кем - позиватися з ким. Судья ведёт процесс, дело - судець провадить процес, справу. Вести борьбу, вести войну - точити (провадити) боротьбу, війну. Вести хоровод - вести танок. Вести разговор, -ти речь, -ти рассказ - провадити (вести) розмову, мову, речі, оповідання. Вести переговоры - вести пересправи, трактувати. [Король трактував з ханом про довічне замир'я (Куліш)]. Вести переписку - листуватися з ким. Вести дневник - вести щоденника. Вести торговые сношения - провадити (відбувати) торг, торгові зносини. Вести жизнь - провадити життя. Вести хозяйство - держати хазяйство, господарство, хазяйнувати, господарювати. Вести детей - провадити діти, виховувати діти. Вести свой род от кого-л. - вести свій родовід (родословную), походити від кого, бути з роду кого. Вести дело к тому (так), чтобы… - кермувати (гнути) на те, щоб…, хилити речі так, щоб… [Я тямлю, куди ти кермуєш (Кониськ.). Він гне на те, щоб потягти нас до суду]. Вести себя - поводитися (сов. повестися), держатися, справуватися (гал.). [Сестра навчає, як мені, малій, треба поводитися, як дядину любенько вітати (М. Вовч.). Справуйся добре, не пустуй (Франко)]. Вести себя по отношению к кому-л. - обходити коло кого, триматися супроти кого. [Лучче коли-б Яків тихенько обходив коло його (М. Вовч.)]. Вести себя хорошо, достойным образом - шануватися, чтитися. [Гляди-ж шануйся, стережись, робити так не вчись (Гліб.)]. Плохо вести себя - не шануватися, пусто йти;
    5) (корчить, коробить) судомити, жолобити, безл. [Пучки судомить. Дошку жолобить]. А он и ухом не ведёт - а він ані гадки, а він і гадки не має, а він ні кує, ні меле.
    * * *
    1) вести; (проводить, делать) прова́дити, прово́дити; ( иметь последствием) призво́дити

    \вести и [речь] к чему́ — вести́ [мо́ву] до чо́го; хили́ти (гну́ти) до чо́го

    2) ( сводить) зво́дити; ( корчить) ко́рчити, судо́мити

    Русско-украинский словарь > вести

  • 4 корёжить

    корчити, корючити, судомити. -жит (безл.) корчить, корчі (в мене), судомить.
    * * *
    1) (гнуть, ломать) трощи́ти; ( коробить) жолобити
    2) (сводить судорогами, корчить) ко́рчити, судо́мити, скру́чувати
    3) ( возмущать) обу́рювати; ( раздражать) дратува́ти

    Русско-украинский словарь > корёжить

  • 5 коробить

    -ся жолобити, -ся, корчити, -ся, дубити, -ся, корючити, -ся, коцюр(у)бити, -ся, кожушити, -ся, шкарубити, -ся; (гнуть, -ся) гнути, -ся; срвн. Покоробить, -ся. [Клепки роблять із матеріялу колотого, такий матеріял і жолобиться менше (Бондарне вироб.). Дошка на сонці дубиться (Сл. Ум.). Листя сохне й коцюрбиться (Липов.)]. Обечайки -бят на огне - оби[е]чайки гнуть на вогні. От жару доски -бит - від (з) жару (від (із) спеки) дошки жолобляться (дубляться). Меня от стужи так и -бит - мене з (від) холоду аж корчить (корючить). Его -бит от таких слов - його аж кидає (корчить, кривить) від таких слів. Коробленный - жолоблений, корчений.
    * * *
    1) жоло́бити
    2) ( сводить судорогами) ко́рчити, судо́мити, скру́чувати
    3) ( возмущать) обу́рювати

    Русско-украинский словарь > коробить

  • 6 дитя

    дитина, дитя (р. дитяти); (возвыш.) чадо, (насмешл. - отродье) вилупок. [Це-ж твої вилупки]; мн. діти; ум. дитинка, дитинонька, дитиночка, дитятко, дітонько, (чаще во мн. -ки), дитяточко, дитяте[о]нько, дитинча (р. -чати). Детки - дітки, діточки, дітоньки. Детишки - дітвора, дітлахи, дітваки, дитинчата, (насмешл.) бахурня. Малые дети - малеча, дріб'язок. [Там того дріб'язку повен запічок]; (в детск. яз.) ляля, лялечка. Дитя в зародыше - утроба; (ещё не говорящее, грудное) немовля (р. -ляти), немовлятко; (начинающее бегать) бігунець (р. -нця), бігунчик; (самое младшее в семье) мізинець (р. -нця), мізинчик, мізинне дитя, (шутливо) - вис[ш]крібок; (сводное) зведенюк (ж. р. зведенючка), зведеня (р. -няти, мн. зведенята); (родное) рідна дитина, порідня (ж. р.). [Він її порідня, - то хіба-ж вона його одкинеться? (Звиног.)]; (от первого брака) пасербиня (р. -няти); (подаренное) подарунча (р. -чати); (внебрачное) нешлюбна дитина; (незаконнорождённое) байстря (р. -ряти), байструк, (о девочке) байстручка, (общ.) байструченя, (деликатно) бастард, падалишне [Андрій з падалишних], падалишна (самосійна) дитина; (зачатое до брака) безкоровайний, безкоровайчук; (родившееся после смерти отца) посмертна дитина; (балованное) пестя (р. - ті); (резвое) кокот, кокотень (р. -тня); (крикливое, пискливое) пискавка, верескля (р. -лі); (неуклюжее, толстое) опецьок (р. -цька), оклецьок; (запачканное, неопрятное) мазя, замурзеня (р. -яти); (уродливое, больное английской болезнью) відмінок, відмінча (р. -чати), відміна; (умершее без крещения) потерча (р. -чати), потерчук. Корчить из себя дитя - дитинитися, сов. здитинитися. [Не дитинься та приймай гроші на теля. А Семен здитинився, наче він ніколи не чув і не бачив]. Родить дитя - знайти дитину, привести дитину, породити. Родить дитя вне брака - нарядити дитину, (грубее) привести байструка.
    * * *
    1) ( ребёнок) дити́на, дитя́, -тя́ти; дітва́к, -а
    2) ( чего) дитя́

    \дитя приро́ды — дитя́ приро́ди

    Русско-украинский словарь > дитя

  • 7 ёжить

    1) (корчить) корчити;
    2) (о глазах) щулити, жмурити, мружити (очі и очима).
    * * *
    щу́лити; ( морщить) мо́рщити

    \ёжитьть пле́чи — зни́зувати плечи́ма, щу́лити пле́чі

    Русско-украинский словарь > ёжить

  • 8 искорёживать

    несов.; сов. - искорёжить
    1) крути́ти (кручу́, кру́тиш), покрути́ти; ( корчить) ко́рчити, поко́рчити; ( кривить) криви́ти, покриви́ти
    2) (перен.: портить, уродовать) спотво́рювати, спотво́рити

    Русско-украинский словарь > искорёживать

  • 9 коверкать

    и Коверкивать
    1) гнути, ламати, нівечити, трощити, псувати що; (корчить) корчити, кривити що;
    2) (слова, язык) перекручувати, перековерс[з]увати, перевертати, вивертати, ламати, (калечить) калічити, нівечити (слова, мову). [Як він українське слово перековерзує (Куліш). Його (ім'я) ніхто не може вимовити і страшенно переверта (Грінч.). По хаті розносились ламані уривки ламаних чудних фраз (Н.-Лев.)].
    * * *
    1) (портить, ломать) псува́ти, лама́ти; ( уродовать) ні́вечити, калі́чити
    2) (перен.: извращать) перекру́чувати; ( искажать) спотво́рювати; ( калечить) калічити

    Русско-украинский словарь > коверкать

  • 10 конвульсия

    конвульсія, (судорога, корчи) корчі (-чів), (у детей) мимохід (-ходу), (особ. у животн.) перелоги (-гів). [Нові корчі вхопили його (Грінч.). Перелоги бувають і в людей і у скотини (Звин.)]. У него -сии - його корчить (судомить). [Відразу його скорчило всього (Грінч.)].
    * * *
    конву́льсія; ( судорога) судо́ма, ко́рчі, -чів; ( при родах) пере́йми, -мів; ( у скота) перело́ги, -гів

    Русско-украинский словарь > конвульсия

  • 11 косить

    Кашивать
    I. (срезывать косой) косити (кошу, косиш), (скашивать) скошувати, (резать) тнути, тяти (тну, тнеш, тнемо). [Ой там по-над яром косар сіно косить (Пісня). Чоловік скошує отаву (Рудан.). Було брати косу да травиченьку тяти (Рудч.). Тне косар, не спочиває (Шевч.)]. -сить у самой земли - косити при землі; закладом косити. -сить на крюк - косити на грабки, (без крюка) косити на голу косу. -сить в прислон - косити на стінку, (на покос) косити на покіс, на поліг. Кося найти что-либо - викосити кого, що. [Викосили солов'я (Пісня)]. -сить, отрабатывая за что-либо - відкошувати (за) що. Кошенный и Кошёный - кошений.
    II. Косить -
    1) (линию) кривити, косити, скошувати, на косяка (навкоси, нав(с)кіс) класти (проводити, вести, робити) що. -сить лицо, губы, рот - кривити лице, губи, рота. -сить глазами - косим бути, скошувати очі, зизом дивитися. Он -сит - він косий (косоокий);
    2) (ср. зал.) кривити, -ся, на косяка, навкоси йти, піти, (о глазах) косити; срвн.
    II. Коситься. [Опускалися й лукаво косили очі (Ніков.)]. Его -сит (безл.) - його зводить, корчить, судомить, судить. Отсюда начало -сить - відси пішло на косяка.
    * * *
    I
    (косой, косилкой, перен.) коси́ти
    II
    1) (направлять вкось, кривить) переко́шувати, коси́ти, криви́ти
    2) (смотреть искоса, сбоку) коси́ти, ско́шувати
    3) ( страдать косоглазием) коси́ти; диал. зи́зом диви́тися

    он коси́т на оди́н глаз — він ко́сить (ко́сий) на одне́ о́ко

    Русско-украинский словарь > косить

  • 12 ломить

    1) ломити, ламати; Срв. Ломать 1. [Вітер віє, гілля ломить (Грінч. III)];
    2) (о ломоте в костях, безл.) ломити, крутити, (корчить) судомити що, в чому, ломотіти в чому. [Спину мені ломить (Київщ.). На негоду у кістках мені крутить (Київщ.). У матері судомить руку (Н.-Лев.). Ломотить у костях (Верхр.)];
    3) -мить цену - ломити, гнути, загинати, гилити, загилювати (запрашивать) правити, заправляти ціну. [Куме! кажіть менше - ломіть менше (Мирн.). Таку ціну загинає, що ніхто такої не дасть (Брацлавщ.). А скільки він з нас гилить? Хіба не сто карбованців? (Звин.)];
    4) (налегать) налягати, (напирать) напирати, натискати и натискувати; (натуживаться) натужуватися. Ветер так и -мит - вітер так (з ніг) і валить;
    5) перти (пру, преш), пертися, пхатися, лізти, сунути(ся); срв. Ломиться 2. Он -мит прямо в комнату - він преться, пхається, лізе прямо (просто) до кімнати (до хати), в кімнату (в хату).
    * * *
    1) ломи́ти, лама́ти
    2) ( лезть напролом) су́нути; ( стремительно двигаться вперёд) посува́тися, вульг. пе́рти, пе́ртися
    3) (безл.: о болезненном ощущении) ломи́ти, лама́ти; ( крутить) крути́ти (кру́тить)
    4) ( запрашивать непомерную цену) ломи́ти, загина́ти

    Русско-украинский словарь > ломить

  • 13 мозжить

    1) міжчити, товкти (доки не розтовчеться), (дробить) дробити, кришити, (плющить) плющити, плескати, чавити що; (колотить кого) товкмачити, мотлошити кого. [Можчили голови і спини (Котл.). Міжчив мене (Звягельщ.)]. -жить голову кому, перен. - гризти (міжчити) голову кому, золити кого, дозоляти кому. -жить кого (просьбами о чём) - канючити в кого чого, жебрати в кого що и чого, циганити;
    2) (безл.: ломить) ломити, крутити що, ломотіти в чому, (корчить) судомити що в кого и кому. [На негоду кості в мене крутить (Київ)]. У меня голову -жит - мені голову ломить, у мене голова тріщить.
    * * *
    1) (ныть, ломить) ни́ти, ломи́ти
    2) (кого) перен. золи́ти (кого), дозоля́ти (кому), гризти (кого)

    Русско-украинский словарь > мозжить

  • 14 поводить

    повести или повесть
    1) кого, куда - поводити, повести кого, куди, (силой) провадити, попровадити кого куди. [Коли-б мене молодий хоч по хаті поводив. Повела його за руку до хати];
    2) повести (повесть) дело - повести справу. [Він так повів справи, що кооператив загинув (збанкрутував)]; (начать) почати, розпочати. -сти борьбу - почати (зчинити, сточити) боротьбу з ким, з чим;
    3) повести себя - повестися, повести себе, (хорошо) пошануватися, застаткувати. [Перше все по корчмах вештався, а як оженився, так і застаткував];
    4) чем - поводити, повести, рушати, рушити чим. Срв. Двигать. [Очима поводять. Повела рукою у той бік. Пальцями повела себе по виду (по лицу) (Г. Барв.)];
    5) повести к чему (привести) - привести, призвести до чого. Это ни к чему не приведёт - з цього нічого не буде (не вийде);
    6) поводить кого (задерживать) - поповодити, поволоводити. [І поволоводили мене позичальники, поки гроші повертали];
    7) безл. поводить, повело - (коробить) пачити, спачити, жолобити, зжолобити, (о мн.) попачити, пожолобити; (корчить) корчити, скорчити, покорчити. [Дошку спачило. Дошки попачило. Мені руку скорчило (повело)]. Срв. Поваживать, Поводить.
    * * *
    I несов.; сов. - повест`и
    1) пово́дити, повести́

    \поводитьть глаза́ми — пово́дити очи́ма (оча́ми)

    2) (сводить, передёргивать) безл. ко́рчити, ско́рчити, судо́мити, зсудо́мити, зво́дити, звести́
    II
    ( водить некоторое время) поводи́ти; (долго, много) поповоди́ти; ( канителя) поволоводити

    Русско-украинский словарь > поводить

  • 15 подёргивать

    подёргать
    I. сіпати, посіпати, смикати, посмикати, торсати, поторсати; (окно, дверь, ставню) торгати, поторгати. См. Дёргать. -нуть плечами - стенути (знизнути) плечима. Судорога -ет лицо - мишка бігає по обличчю (тіпає обличчя), обличчя сіпається, обличчя пересмикує. Судорога -ет ему руку - йому сіпає руку, злегка корчить руку. Подёрганный - посіпаний, посмиканий, поторсаний; поторганий.
    II. Подёргивать, подернуть - (покрывать тонким слоем что) затягати, затягнути, затягти, заволікати, заволокти, повивати, повити, понимати, поняти що. Дым -нул деревья - димом затягло злегка дерева. Туман -нул всё - туман поняв (повив) усе. Реку -ло тонким льдом - річку затягло, річка взялася тонкою кригою, р. зашерхла. Подёрнутый чем - затягнений, заволочений, повитий, понятий (чим).
    * * *
    I
    1) [зле́гка] сми́кати, посми́кувати, [зле́гка] ша́рпати, поша́рпувати, [зле́гка] сі́пати, посі́пувати; (окно, дверь) [зле́гка] то́ргати (то́рсати)
    2) ( о судорожных движениях) [ча́сом, час від ча́су] сі́пати, сми́кати, посі́пувати, посми́кувати
    II несов.; сов. - подёрнуть
    ( затягивать плёнкой) затяга́ти и затя́гувати, затягти́ и затягну́ти и позатяга́ти и позатя́гувати; ( окутывать) оповива́ти, опови́ти, повива́ти, пови́ти; ( заволакивать) заволіка́ти, заволокти́; ( покрывать) укрива́ти, укри́ти, покрива́ти, покри́ти, пойма́ти, пойня́ти; ( затуманивать) затума́нювати, затума́нити, несов. тума́нити и тумани́ти

    Русско-украинский словарь > подёргивать

  • 16 представлять

    представить
    1) кого, что куда, к чему (доставить, поставить) - приставляти, приставити и пристановити кого, що, поставляти, поставити, виставляти, виставити кого (напр., свідків), подавати, подати (напр., пояснення, докази). -вить кого на суд - поставити кого перед судом, припровадити кого на суд. -вить свидетелей, виновного на суд - поставити (виставити) свідків, винуватого перед суд. -вить поручителя - поставити поручника. Отыскать виноватого и -вить кому - знайти (розшукати) винного (винуватого) і поставити перед кого. -вьте доказательства своей невиновности - подайте доводи (докази), що ви невинні. -вить об'яснения - подати пояснення. -вить извинения - попрохати пробачення;
    2) кого кому - рекомендувати, відрекомендувати, представляти, представити (руссизм) кого кому ким, (гал.) запрезентувати кого кому, (знакомить) зазнайомлювати, зазнайомити кого з ким. [Ходімо, я тебе представлю тим, що вволять твою усяку волю (Куліш). Я в простий одяг уберусь, а ти рекомендуй мене вітцю старому вчителем (Куліш)]. Он был мне -лен - його мені було представлено (відрекомендовано);
    3) кого к чему (к награде, чину), в кого (в полковники) - виставляти, виставити кого (на нагороду, на чин), на кого (на полковника). -вить к производству в полковники - виставити кого на полковника;
    4) что или о чём кому (подавать, доносить, докладывать) - подавати, подати що, кому про що, здавати, здати, (вносить) вносити, внести. [Здавати рапорти комісарові (Фр.)]. -вить отчёт, проект закона - подати звіт (звідомлення), проєкт закону. -вить об этом об'яснения секретарю - подати пояснення про це секретареві. -вить на заключение, решение комиссии - подати на висновок, на вирішення (розвязання) комісії. -влять, -вить на чьё-л. усмотрение - подавати, подати на волю чию, виставляти, виставити перед очі чиї. -вьте о нём сведения - подайте про його відомості. -вьте свои соображения по этому вопросу - подайте свої міркування (думки) в цій справі. -вить свои документы в секретариат - подати свої документи до секретаріяту. -вить дело для пересмотра - подати справу на перегляд. -вляя при сем - подаючи при цьому;
    5) кого, что (изображать словами, описанием, в картине) - малювати, змалювати, (резцом) різьбити, вирізьбити кого, що. Писатель в своём произведении -вил сельский пролетариат - письменник у своїм творі змалював сільський пролетаріят. Картина -ет морское сражение - на картині намальовано морський бій. -лять (изображать) дело (вопрос) - ставити, поставити, становити, постановити, виставляти, виставити, подавати, подати справу. [Ця гіпотеза ставить справу так, ніби в Київі до татарського лихоліття сиділи великороси (Єфр.)];
    6) кого (быть представителем кого) - заступати, репрезентувати кого. [Ми тут усю громаду заступаєм, то й радити старим звичаєм будем (Грінч.). Маємо чимало письменників, що репрезентують різні сторони новішої української поезії (Єфр.). Посли заступають (репрезентують) (собою) уряд своєї держави];
    7) -лять, -вить собою - являти, явити собою, становити (собою) що. [Що являв собою Коцюбинський тоді, на переломі свого життя… (Єфр.). Тут немає в'їзду, берег становить сторчову стіну (Корол.). Пореволюційні часи становлять немов другу фазу розвитку Винниченкової творчости (Єфр.)]. Что -ет он из себя теперь? - що являє він собою тепер? Это -ет большие неудобства - це становить великі незручності, в цьому є великі незручності. -влять исключение - становити, давати виняток. Что он собой -вляет? - що він (вона) за людина?
    8) кого что (показывать) - виявляти, виявити, виставляти, виставити кого, що. [Це виявляло його в найкращому світлі (О. Пчілка). Цю подію виставлено не такою, як вона справді була];
    9) кого, что из себя (корчить, копировать) - удавати, удати кого, що з себе. [Не вдавай із себе дурня. Одна сторона (дітей) удавала татар, друга якутів (Єфр.)];
    10) (в театре) виставляти, виставити що. [Виставлено було «Ревізора» з участю М. Садовського в головній ролі];
    11) (воображением) уявляти, уявити, (редко) виявляти, виявити, привиджувати, привидіти, (в мыслях) здумувати, здумати (думкою здумувати, здумати), (умом) змірковувати, зміркувати. [Не таким вона собі уявляла його (Н.- Лев.). Важко уявити собі ту творчу силу, що є в народі (Крим.). Я просто й здумати собі не можу (Л. Укр.). Легко зміркувати, що перетерпів він (Єфр.). Я привиджував, як увійде, як заговорить (М. В.)]. -влять, -вить себе - уявляти собі, уявити собі, здумувати собі, здумати собі. -вьте себе - уявіть собі, здумайте собі, майте собі, маєте собі. [Уявіть собі моє здивування]. Вы и -вить себе этого не можете - ви і уявити собі цього не можете. -вьте себя на моём месте - уявіть себе на моєму місці. Представленный - приставлений; (кому) рекомендований, представлений, (поданный) поданий; змальований, поставлений; заступлений, репрезентований; виявлений; уданий; (о пьесе) виставлений; уявлений, здуманий, зміркований. Законопроект -лен на утверждение в Совнарком - законопроєкта подано на затвердження до Раднаркому. Представляемый - (подаваемый) подаваний (кому); (воображаемый) уявлюваний. [Уявлювані речі. Уявлюваний світ]. -емые отчёты - подавані звіти.
    * * *
    несов.; сов. - предст`авить
    1) ( подавать) подава́ти, пода́ти; представля́ти, предста́вити; ( предъявлять) пока́зувати, показа́ти; ( приводить) наво́дити, навести́
    2) ( доставлять), приставля́ти, приста́вити и поприставля́ти
    3) ( кого кому - знакомить) знайо́мити, познайо́мити (кого з ким); ( рекомендовать) рекомендува́ти сов., несов., відрекомендо́вувати, відрекомендува́ти, несов. порекомендува́ти (кого кому); представля́ти, предста́вити (кого кому)
    4) ( к чему - возбуждать ходатайство) представля́ти, предста́вити (до чого)
    5) ( изображать) зобража́ти и зобра́жувати, зобрази́ти; ( в литературном произведении) виво́дити, ви́вести, пока́зувати, показа́ти; (словом, красками) змальо́вувати, змалюва́ти
    6) ( воспроизводить на сцене) зобража́ти и зобра́жувати, зобрази́ти; ( играть) гра́ти, зігра́ти; ( давать представление) виставля́ти, ви́ставити, ста́вити, поста́вити
    7) (кого-что - копировать, принимать на себя личину) удава́ти [з се́бе], уда́ти [з се́бе] (кого-що); представля́ти, предста́вити (кого-що); прикида́тися, прики́нутися (ким-чим)
    8) (что - вызывать, причинять) виклика́ти, ви́кликати (що), завдава́ти, завда́ти (чого)
    9) (понимать, осознавать, воображать) уявля́ти [собі́], уяви́ти [собі́]
    10) (несов.: являться) явля́ти [собо́ю], станови́ти; ( быть) бу́ти; 1
    11) (несов.: быть представителем) представля́ти, репрезентува́ти

    Русско-украинский словарь > представлять

  • 17 скрючивать

    несов.; сов. - скр`ючить
    1) ( корчить) ко́рчити, ско́рчити и мног. поко́рчити и поско́рчувати, -чую, -чуєш; ( искривлять) скру́чувати, -чую, -чуєш, скрути́ти (скручу́, скру́тиш); ( сгибать крюком) карлю́чити, скарлю́чити и мног. покарлю́чити; (сводить судорогой) судо́мити, -мить, зсудо́мити, мног. диал. поку́лити
    2) ( сцеплять крюками) техн. скрю́чувати, -чую, -чуєш, скрю́чити

    Русско-украинский словарь > скрючивать

  • 18 Покорчивать

    судомити, корчити иноді, часом. [Ноги мені судомить уночі]. Срв. Корчить.

    Русско-украинский словарь > Покорчивать

  • 19 Покорчить

    посудомити, покорчити, поскорчувати, покулити. [Пальці мені посудомило і не розгинаються]. Покорченный - посудомлений, покорчений, поскорчуваний, покулений. Срв. Корчить.

    Русско-украинский словарь > Покорчить

См. также в других словарях:

  • КОРЧИТЬ — что, гнуть, перегибать, мять; кого. балч. сводить, стягивать судорогами; | кого, передразнивать, представлять; подражать кому неудачно. Хороша укладка: корчить да тискает как ни попало! Вот тебе село да вотчина, чтоб тебя вело да корчило! злая… …   Толковый словарь Даля

  • корчить — носить маску, сводить, прикидываться, выдавать, разыгрывать, представляться, придуриваться, играть комедию, показывать вид, разыгрывать комедию, надевать личину, разыгрывать из себя, изображать из себя, перекрашиваться, изображать, симулировать,… …   Словарь синонимов

  • КОРЧИТЬ — КОРЧИТЬ, корчу, корчишь, несовер., кого что. 1. (совер. скорчить) чаще безл. Сводить судорогами. Его всего корчило от боли. «Нас и корчит и томит болезнь пред роковой могилой.» Вяземский. 2. (совер. скорчить), безл. Причинять кому нибудь крайне… …   Толковый словарь Ушакова

  • КОРЧИТЬ — КОРЧИТЬ, чу, чишь; несовер., кого (что). 1. (1 ое лицо и 2 е лицо не употр.). Сводить корчами, судорогой (разг.). Корчит (безл.) от боли кого н. 2. Прикидываться кем н., представлять из себя кого н. (прост. неод.). К. из себя знатока. • Корчить… …   Толковый словарь Ожегова

  • корчить —     КОРЧИТЬ/СКОРЧИТЬ     КОРЧИТЬ/СКОРЧИТЬ, корежить/скорежить, коробить/покоробить, крючить/скрючить     КОРЧИТЬСЯ/СКОРЧИТЬСЯ, гримасничать, извиваться, корежиться/скорежиться, коробиться/покоробиться, крючиться/скрючиться …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • корчить —   Корчить рожу, гримасу, мину (состроить; разг.) гримасничать.     Он иногда любил корчить розку перед зеркалом …   Фразеологический словарь русского языка

  • Корчить — (иноск.) передразнивать (иногда неудачно). Ср. Всякій маменькинъ сынокъ,    Всякій обирала, Модныхъ бредней дурачекъ    Корчитъ либерала. Д. В. Давыдовъ. Современная исторія (въ 30 хъ годахъ). Ср. Все тотъ же ль онъ, иль усмирился? Иль корчитъ… …   Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)

  • корчить — рожи • действие …   Глагольной сочетаемости непредметных имён

  • корчить — корчить, корчу, корчит; повел. корчь и корчи …   Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке

  • корчить рожи — См …   Словарь синонимов

  • Корчить рожу (рожи) — КОРЧИТЬ РОЖУ (РОЖИ). СКОРЧИТЬ РОЖУ (РОЖИ). Прост. Экспрес. Гримасничать. Сержант с ефрейтором опять переглянулись и, как показалось Сане, усмехнулись нарочито оскорбительно. Сержант Домешек, прекратите корчить рожу и отвечайте на вопрос, почему… …   Фразеологический словарь русского литературного языка

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»