-
1 konfiskere
конфіскувати -
2 konfiskować
конфіскувати -
3 skonfiskować
конфіскувати -
4 конфисковать
конфіскувати, сов. сконфіскувати що. [Усе добро вам сконфіскують (Куліш)]. Конфискованный - конфіскований, сконфіскований.* * *конфіскува́ти; ( изымать) вилуча́ти, ви́лучити, відбира́ти, відібрати; диал. ви́власнити -
5 конфискация
(конфіскація, конфіскування, (гал. и стар.) конфіската, (оконч.) сконфіскування чого. [Маєтності вилученого (від церкви) підлягали конфіскаті (Ор. Левиц.)]. Подвергать -ции - конфіскувати що. Подвергаться -ции - підпадати конфіскаті.* * *конфіска́ція; ( изъятие собственности) експропріа́ція; ( печатних зданий) ви́лучення; диал. ви́власнення -
6 konfiskować
[конфісковачь]v.dk -
7 კონფისკაცია
конфіскація; конфіскувати -
8 ჩამორთმევა
конфіскація; конфіскувати; позбавлення; позбавляти -
9 beslaglægge
конфіскувати; позбавляти -
10 confiscate
1. adj1) конфіскований; реквізований2) позбавлений майна (за конфіскацією)2. vконфіскувати, реквізувати* * *I a1) конфіскований; реквізованийII vконфіскувати, реквізувати -
11 escheat
1. n1) безгосподарне (конфісковане) майно2) конфіскація майна3) юр. перехід до казни безгосподарного майна2. v1) конфіскувати безгосподарне майно2) ставати безгосподарним (про майно)* * *I n; юр.2) дiaл. конфіскація майнаII v; юр.2) ставати виморочним ( про майно) -
12 condemn
v1) гудити; осуджувати2) засуджувати, визнавати винним3) (звич. pass.) бути приреченим4) бракувати, визнавати непридатним5) конфіскувати; накладати арешт (на щось)6) викривати, зраджувати7) наглухо забивати (двері тощо)* * *v1) засуджувати, гудити2) юp. визнати винним; засудити, присудити3) pass прирікати4) бракувати, визнавати непридатним для вживання або використання; конфіскувати як недоброякісне ( харчові продукти)5) конфіскувати, накладати арешт ( на судно); відчужувати ( у примусовому порядку)6) викривати, видавати -
13 seize
v1) хапати, схопитиto seize smb. by the arm — схопити когось за руку
2) спіймати, арештувати3) захопити; заволодіти4) конфіскувати, накладати арешт6) зрозуміти; збагнути7) охопити (про страх тощо)8) юр. уводити у володіння (майном)9) тех. заїдати, застрявати10) мор. найтовити* * *[siːz]v1) хапати, схопити; піймати, заарештувати2) захоплювати, привласнювати3) конфіскувати, накласти арешт4) скористатися5) розуміти6) pass охопити7) юp. вводити у володіння ( майном)8) тex. заїдати ( про тертьові деталі); застрявати ( seize up) -
14 embargo
1. n (pl embargoes)1) ембарго; заборонаto lay (to place) an embargo on (upon) — накладати ембарго (заборону) на
to take off (to lift) the embargo — знімати ембарго (заборону)
2) накладення арешту на судно (вантаж)3) заборона; перешкодаembargo list — список товарів, які забороняється ввозити (вивозити)
2. v1) накладати ембарго2) накладати арешт на судно (вантаж)3) реквізувати; конфіскувати; відчужувати (відбирати) для потреб держави4) накладати заборону* * *I n; (pl- oes)1) ембарго; заборона (ввезення, вивезення, заходу в порти)2) накладення арешту на судно або його вантаж3) заборона; перешкодаII v2) накладати арешт на судно або його вантаж3) реквізувати; відчужувати для потреб держави; конфіскувати -
15 expropriate
v1) експропріювати2) конфіскувати, відбирати, відчужувати3) юр. позбавляти права власності на майно* * *v2) конфіскувати; відчужувати ( на громадські потреби)3) юp. позбавляти ( кого-небудь) права власності на майно -
16 sequester
1. n1) юр. секвестр2) особа, якій ті, що судяться, передають на зберігання предмет суперечки3) самітність, ізоляція2. v1) секвеструвати; накладати арешт (на щось)3) усамітнювати; відокремлювати; ізолювати* * *v; юр.секвестувати; накладати арешт ( на що-небудь); заволодівати ( чим-небудь); конфіскувати ( що-небудь) -
17 sequestrate
v юр.1) секвеструвати; описувати майно2) конфіскувати3) брати майно неспроможного боржника у ведення суду4) відмовлятися від майна чоловіка-небіжчика* * *[si'kwestreit]v; юр.1) секвестувати; описувати майно; конфіскувати; брати майно неспроможного боржника у відання суду -
18 suppress
v1) стримувати; покласти край; припинити2) придушувати (повстання тощо)5) мед. зупинити (кровотечу)* * *v1) придушувати ( повстання)2) стримувати, придушувати4) приховувати, замовчувати, приховувати ( правду)5) мeд. зупинити ( кровотечу) -
19 condemn
v1) засуджувати, гудити2) юp. визнати винним; засудити, присудити3) pass прирікати4) бракувати, визнавати непридатним для вживання або використання; конфіскувати як недоброякісне ( харчові продукти)5) конфіскувати, накладати арешт ( на судно); відчужувати ( у примусовому порядку)6) викривати, видавати -
20 seizure
См. также в других словарях:
конфіскувати — дієслово недоконаного і доконаного виду … Орфографічний словник української мови
конфіскувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. Здійснювати конфіскацію чогось … Український тлумачний словник
конфіскований — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до конфіскувати. || конфіско/вано, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
конфіскування — я, с. Дія за знач. конфіскувати; конфіскація … Український тлумачний словник
конфіскуватися — у/ється, недок. Пас. до конфіскувати … Український тлумачний словник
сконфіскувати — у/ю, у/єш, док., перех. Здійснити конфіскацію чого небудь … Український тлумачний словник
вилучати — а/ю, а/єш, недок., ви/лучити, чу, чиш, док., перех. 1) Вибирати, видаляти що небудь звідкись, зі складу чогось і т. ін. || Забирати що небудь у когось, конфіскувати. || Виводити з числа членів якоїсь організації, колективу і т. ін. || Викидати,… … Український тлумачний словник
