кольори

1) (красящее вещество) фарба, краска. [Віконниці помальовані ясно-синьою фарбою (Н.-Лев.). Краски мені подарували (Комар.)]. -ка акварельная - акварельна (акварельова) фарба. -ка белая - біла фарба, білило, біль (р. білю). -ка декоративная - оздобна фарба. Естественная -ка - природна фарба. Жёлтая -ка - жовта фарба, жовтило, жовтка. Зелёная -ка - зелена фарба, зелінка. Искусственная -ка - штучна фарба. Керамическая -ка - машляк (-ку). Клеевая -ка - фарба клейова, кольфарба. Красная -ка - червона фарба, червінка, червоне красило. Малярная -ка - фарбарська (красильна) фарба. Масляная -ка - олійна фарба. Огнеупорная -ка - вогнетривала фарба. Типографская -ка - друкарська фарба. Растительная -ка - рослинна фарба. Сухая -ка - суха фарба. Скоровысыхающая -ка - скоросохла фарба. Синяя -ка - синя фарба, синило. Эмалевая -ка - емальова (склицювата) фарба. -ка для позолоты - золотило. -ка яичная - яєчна фарба, темпера. Писать, написать -ми - малювати, намалювати. -ми вырисовывать - вимальовувати, вималювати, (о мног.) повимальовувати. Расписывать, расписать -ми - обмальовувати, обмалювати, помалювати, (о мног.) пообмальовувати;

2) (цвет) барва, колір (-льору). [Де ти береш такі пишнії барви, кольори блискучі (Мирн.)]. Светлые, тёмные -ки - ясні, темні кольори;

3) (румянец) краска, рум'янець (-нця). [Краска сорому кинулася в обличчя Лаговському (Крим.)];

4) см. Крашение. Отдать платье в -ку - віддати вбрання красити (фарбувати).

* * *

1) фа́рба, кра́ска

2)

3)

4) ( румянец) рум'янець, -нця, кра́ска

5) ( действие) фарбува́ння, кра́шення, красі́ння

додатковий. [Додаткові відомості. Те, що граматика зве «додатковими словами». В оптиці зелена барва - додаткова до червоної]. -ный налог - додатковий податок. Дополнительно - додатково, в додаток, додатком.

* * *

1) ( добавочный) додатко́вий

2) физ., мат. доповня́льний

3) грам. додатко́вий

барвисто, кольористо, красовито, (ярко) яскраво. [Рай земний, едем барвисто- пишний (Куліш). Кольористо блищить (Грінч.). В цій старій пам'яті ховалася сила побутових подробиць з минулого, які красовито розгорталися перед зачарованим слухачем (Єфр.)].

* * *

барвистість, кольористість, красовитість, (яркость) яскравість (-ости). [Радіють люди й звірі, а рослини з'являються в барвистості новій (Самійл.). Могли підкупати художника своєрідною красовитістю (Єфр.)].

* * *

1) фарбовий, фарбляний. [Чумарка у нього, як звичайно бути їй у богомаза, завжди була замасльонена олією і заплямлена фарбовими плямами (Яворн.)]. -ная фабрика - фарбарня. -ная (лавка) - фарбарня (-ні). -ное дело - фарбарство;

2) (цветистый) барвистий, барвний, пишнобарвний, кольористий, красовитий, квітчастий, (яркий) яскравий. [Сни барвисті (Вороний). Під твердою шкаралющею у неї виростають барвні крила (Коцюб.). Рідний степ широкий, вільний, пишнобарвний (Вороний). Яка се пишна картина буде! Які кольористі ефекти! (Грінч.). В надзвичайно яскравій формі (Єфр.)]. Владеющий -ной речью - красномовний; срвн. Красноречивый.

* * *

1) фарбо́вий

2) перен. барви́стий, ба́рвний, строкатий, кольоро́вий, кольори́стий, пишноба́рвний; ( яркий) яскра́вий; ( живописный) мальовни́чий

1) (тёмный, сумрачный) похмурий, хмурий, хмарний, тьмяний, темний, темрявий, чорний. -ная погода - хмарна (тьмяна, смутна) погода. -ное небо - хмарне (тьмяне, темряве, похмуре, понуре, смутне) небо. [У Москві, кажуть, і сонце холодне, і небо понуре (Морд.)]. -ный день, -ное утро - похмурий (хмурий, хмарний, тьмяний, темний, темрявий, смутний) день, ранок. [Прийшов ранок похмурий, сірий, з косим холодним дощем (Грінч.)]. -ная ночь - темна ніч. -ные цвета - темні (тьмяні) кольори. -ный лес - темний (темрявий, похмурий) ліс (гай). -ный уголок - темний (темрявий) закуток;

2) (о людях и предметах: угрюмый, невесёлый) похмурий, хмурий, (редко охмурий), похмурний, хмурний, понурий, (образно) хмарний, охмарений, темний, чорний; срв. Угрюмый. [Марко вернувся у свою хату похмурий та замислений (Грінч.). Будинки були похмурі, всі в тінях (Коцюб.). Сили темряви й неволі, сили похмурого деспотизму були дужчі за нашу молоду новорождену волю (Грінч.). Яснішає душа смутна й понура (Самійл.). Чого-ж ти, мила, такая і вдень, і вночі хмурная? (Чуб. V). Чому не їси? чого така хмарна? кажи! (Кониськ.). Молодиці повновиді і трохи охмурі (М. Вовч.). Такий він суворий, такий охмарений та страшний (Кониськ.). Темний, пригнічений ходить (Грінч.). Такі будуть ходити чорні та невеселі (Стеф.)]. -ное лицо - похмуре (хмуре, понуре) обличчя (лице). [Обличчя збіліле, хмуре (М. Вовч.). Скрізь мовчання, сірий одяг, хід повільний і худі, понурі лиця (Франко)]. - ный взгляд - похмурий (понурий) погляд. [Він поглядів понурих не любив (Л. Укр.)]. -ный голос - понурий голос. [Відповів якось так злісно, гризко, таким понурим голосом, що аж самому стало погано (Франко)]. -ный вид - похмурий (понурий) вигляд. [Хоть тіни білі і вікна ясні, та вигляд навкруги сумний, понурий (Франко)]. -ная комната - похмура (понура) кімната (хатина). [У понурій, кімнаті з трьома невеличкими вікнами (М. Левиц.). Самотний умирав він у своїй похмурій маленькій хатині (Грінч.)]. -ная зала - похмура (хмурна) заля. [Хмурна заля. У їй за столами сидить суддів ряд (Грінч.)]. -ный край - похмурий (понурий) край. [Прощай, похмурий, непривітний краю! (Вороний). Чого ти йшла від нас у край понурий? (Л. Укр.)]. -ная тюрьма - похмура (понура) в'язниця. -ные стены - похмурі (понурі) мури. [Просто віконець другі такі-ж самі товсті й понурі мури (Грінч.)]. -ная тишина - похмура (понура, тьмяна) тиша. [Панувала тьмяна тиша, наче всі дожидалися чогось страшного (Леонт.)]. -ные времена - похмурі (понурі) часи. [Понурі часи Татарщини (Куліш)]. -ные думы, мысли - чорні (понурі) думи, думки. [Дума по думі минали в Петровій голові, все чорні, непривітні думи (Грінч.). Понурі думки (Куліш)]. -ные демоны - похмурі (темні) демони. -ное отчаяние - чорна (понура) безнадійність (безнадія). [Безнадійність тяжка, понура обгорне його наче хмара осіння (Л. Укр.)]. -ная тоска - чорна журба. [В чорній журбі малодушно хилиться ниць голова (Черняв.)].

* * *

отлить

1) чего, откуда (отбавить) - відливати, відлити (віділлю, -ллєш), віділляти, надливати, надлити, наділляти чого звідки, від[над]сипати, від[над]сипати чого. - лить воды из стакана - надлити (наділляти) води з шклянки. -лей мне немного своих чернил - надлий мені трохи свого чорнила. -лей супу - відсип юшки;

2) (воду, судно) відливати, відлити;

3) кого (для приведения в чувство) - відливати, відлити. [Стали дівчину водою відливати];

4) (из металла) виливати, вилити (виллю, виллєш), злити, топити, стопити, (гал.) сипати, усипати, у[з]сипати що з чого. -вать пушки, статуи, колокола, свечи - виливати гармати, статуї, дзвони, свічки. -вать воск (гадая) - виливати воском;

5) (играть разноцв. блеском) відбивати(ся), відбити(ся) чим, мінитися чим; у що (в різні кольори), вилискувати, полискуватись, мигтіти. Эта материя -вает в красный цвет - ця матерія відбиває (міниться) червоно, или ця матерія міниться червоним кольором, у червоний колі[ьо]р, или ця матерія вилискує (мигтить) червоно. Где-нибудь колокол -вают (о вздорной молве) - десь дзвін великий ллють (Ном.). Отлитый - відлитий, надлитий, надсипаний, вилитий, злитий. [Як з криці (стали) з[ви]литий].

* * *

несов.; сов. - отл`ить

1) відлива́ти, відли́ти и віділля́ти; ( небольшую часть жидкости) надлива́ти, надли́ти и понадлива́ти; ( пищу) відсипа́ти, відси́пати

2) (несов.: иметь оттенок, отлив), вили́скувати, вили́скуватися, поли́скувати, поли́скуватися, міни́тися, лелі́ти

3) ( изготовлять литьём) мет. вилива́ти, ви́лити и повилива́ти, відлива́ти, відли́ти

подобрать

1) (подымать) підбирати, підібрати, підіймати, підняти що, (собирая с полу, с земли) збирати, зібрати, (по одному) визбирувати, (во множ.) попідбирати, позбирати, визбирати, (сплошь) повизбирувати що. [В того доля ходить полем, колоски збирає (Шевч.). Дивись, як ловко курятко пшінце визбирує (Хорол.). Визбирай (повизбируй) скло, щоб хто ногу не заскабив]. Прольёшь, не -рёшь - розіллєш, не збереш. -брать платье, юбку - підібрати сукню, спідницю, (подоткнуть) підсмикати, підтикати, підкуцати, під[за]касати спідницю. Срв. Подбираться 2. -бирать полы - підгинати поли. [А я поли підгинаю сідати на лаві (Гол.)]. -брать волосы, косу - підібрати, забрати волосся, косу. [Вона одною рукою миттю зірвала з голови хустку, другою підібрала довгу і чорну, як гайворон, косу (Стор.). Заберу собі волосся так, як жовнір, та й буде мені ліпше йти (Стеф.)]. Сидеть, -бравши ноги под себя - сидіти, під себе ноги підібгавши (підгорнувши, підкорчивши). -рать парус - звивати, звинути вітрило;

2) (брать чужое) забирати, забрати, підчеплювати, підчепити. Не оставляй тут ничего, как раз -берут - не кидай тут нічого, а то миттю підчеплять;

3) (о животном: съесть) поїсти, виїсти, визбирати. Лошадь -брала овёс до зерна - кінь овес до зернятка (до зернинки) поїв (виїв, визбирав);

4) добирати, ді[о]брати (доберу, -реш…), прибирати, прибрати, (во множ.), подобирати, поприбирати кого, що до чого. -рать лошадей под стать, под масть, под цвет - добирати, добрати коней до пари, до масти, до кольору. -рать по образчику - добирати на зразок. -бирать подкладку под цвет материи - підбивку до кольору добирати. -бирать цвета - добирати (прибирати) кольори. -бирать пару кому - добирати (добрати), прибирати (прибрати) пару кому (до кого) и до пари кому, допаровувати (допарувати), підпаровувати, (підпарувати) кого до кого. -рать что-л. лицом к лицу, лучшее к лучшему - личкувати що. -брать карты, чтобы обыграть кого наверняка - підкладати (попідкладати) карти, щоб когось напевне обіграти. -брать ключ к чему - добирати (добрати), прибирати (прибрати) ключа до чого. [Добрав ключа до батьківської скрині (Грінч.). Добираю ключа до комори, бо той загубився (Крим.). І кожен прибере ключа до її пісень (Куліш)]. И слова (выражения, названия) подходящего не -беру - і слова (виразу) підхідного (підхожого), назви підхідної (підхожої) не приберу (не доберу).

* * *

несов.; сов. - подобр`ать