-
1 колоть
техн.коло́ти -
2 колоть
техн.коло́ти -
3 колоть
I. груда, груддя (ср. р.), хра[я]па, струпа, струпаки, гостра дорога. [На Семена-Юди (1-го сентября) боїться кінь груди (Приказка). На струпаках чоботи збив (Харк.). Гостра дорога, не можна їхати (Кам'янеччина)].II. кольнуть1) (раскалывать) колоти (-лю, -леш, -лють). [Тріски колоти (Сл. Гр.). Лід колоти]. -ть (раскалывать) дрова - дрова колоти. -ть камень - лупати. [Почали скелю лупати (Звин.). Оставсь він у Криму, лупає сіль вагову (Пісня)]. -ть лучину - скі[и]пати скалку (скіпку). [Скіпки скіпає з дровини (Тесл.)]. -ть сахар - бити, рубати, грудкувати цукор;2) (вонзать острие) колоти, (сов.) кольнути, заколоти, шпорнути, шпигати, шпигнути, штиркати, штиркнути, ш[с]трикати, ш[с]трикнути, (о мн.) поколоти, поштиркати. [Де ступнем ступаю, тернина коле (Руд.). Голкою колов (Сл. Гр.). В серце коле (Шевч.)]. В боку -лет - у бік штрикає, коле. В груди -лет - у грудях коле. Кольнуло (безл.) - закололо, кольнуло, шпорнуло, штиркнуло (щось). -лет иглами, мурашками - мов голками коле, мов приском обсипає. В ноги -лет (босого) - колько (и коле) в ноги. -ть скот - різати, зарізати, бити, забити (скотину), колоти, заколоти (свиню, порося). Хоть глаз коли - хоч у(в) око стрель. -лет в ухе - штрикає в усі;3) (переносно: -ть глаза кому, попрекать) пекти, випікати очі кому, цвенькати в очі, викидати на очі, вибивати очі кому, шуркати до ока. [Треба-ж хоч трохи познайомитись із народом, щоб усяке дрантя, таке як отець Кирило, не цвенькало в очі (Крим.). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Т. Барв.). Перший хазяйський син тебе візьме? А потім буде докоряти та паничем очі вибивати? (Мирний)]. -ть булавками (переносно) - шпичками, шпильками, остючками колоти, пускати шпильки кому. Это ему глаза -лет (от зависти или злости) - це йому сіль в оці. Правда глаза -лет - правда очі коле. -ть прямо в глаз - до живого (місця) ціляти, поцілити, ліпити;4) (задевать за живое кого) шпигати, шпигнути, дотикати, діткнути, діймати, дійняти кого. [Тоді не було моди пащикувати про людей і шпигати їх язиками (Квітка)]. Всегда меня -лет - все мене шпигає. Это возражение его -нуло - цей вислів його діткнув, шпорнув, уколов. -ть в сердце - шпигати, колоти в серце. -нуло самолюбие - укололо, вразило амбіцію. -нуть (сказать колкость кому) - шпигнути, шпорнути, уразити, (пров.) штирк[х]нути, штегнути, дюґнути кого. Колотый - колений, рубаний, (о щепках) скіпаний. -тая посудина (насм. о женщине или девушке) - щербата миска. -тая рана - колена рана. -тый сахар - битий, грудкуватий цукор, цукор груд(оч)ками. Колющий - що коле; колький, колющ[ч]ий. -щие глаза - колючі очі. -щее орудие - колюще знаряддя. -щая трава - колька трава.* * *несов.; сов. - кольн`утьколо́ти, кольну́ти; (перен.: язвить) підко́лювати, підколо́ти, шпига́ти, шпигну́ти и усилит. шпигону́ти, штрика́ти, штрикну́ти и усилит. штрикону́ти, щипа́ти, щипну́ти, шпиня́ти несов., диал. дотика́ти, діткну́ти и доткну́ти -
4 коль
нрч.I. см. Сколько, Сколь.II. Коль, сз. - як, коли; см. Если, Коли. Коль-скоро - скоро, скоро-тільки, скоро-но, (редко) чи. [Се зараз видно, скоро ми критично на неї поглянемо (Грінч.). Скоро-но прийде, зараз скажіть мені (Крим.). Чи нехай, то й нехай (Кониськ.)]. II.. Коль, сщ. -1) см. Колоть;2) см. Колотьё.* * *см. коли -
5 кольнуть
-
6 Зарезывать
зарезать1) різати, зарізати, (насм.) закацапити, (о мн.) порізати, позарізувати кого. [Товариша зарізати хоче (Шевч.)]. Хоть зарежъ (хоть убей, во что бы то ни стало) - хоч заріж. [Хоч заріж, то не хоче (Номис)];2) (бить, колоть птицу, скот на пищу) різати, зарізати (курку), колоти, заколоти (свиню, кабана) (о мн.) поколоти; (провинц., о курице, цыплёнке и т. д.) зачикирижити, зачикати, чикнути, зачавити; см. Бить 2, Колоть. [Ми ці кабани поколем та попродаєм (Рудч.)];3) (делать зарезки) карбувати, закарбовувати, закарбувати, зарізувати, зарізати що. [Зміряв купу буряків та й зарізав на ціпку маленького карбика: скільки зміряє куп, то стільки й на палиці заріже карбиків (Звин.)];4) (перен.: погубить) різати, зарізати кого. Зарезанный - зарізаний; заколений и заколотий; закарбований. -
7 Колотьба
I. 1) (от Колотить) биття, лупцювання;2) (от Колотиться4) бідування, злиднювання и пр.;3) см. Колоть.II. Колотьба (от Колоть) - коління, (камня) лупання, (дров) коління, (лучины) скіпання, (сахару) биття на грудки, грудкування; (уколы) шпигання, штрикання. -
8 грязь
на земле) болото, грязь (р. грязи), грязюка, грязиво, грязота, кал, калило, каля, калюка, (тинистая) твань (р. твани), тванюка, багно, багнюка. Растоптать, размесить грязь - розгрузити (болото); (вокруг чего) обгрузити що. Валяться, возиться в грязи - барложитися, бабратися. Запачканный грязью - заболочений, закаляний. Грязь, замёрзшая или присохшая комками на дороге - груддя, грудки, колоть (р. -ти), (реже) струпаки, храпа. Грязные и смрадные подонки при производстве - чвир, чмир (р. -рю). Грязь от неопрятности (нечистота) - бруд, бруднота, брудота, нечисть (р. -сти). нехар (р. -ри). Грязь давняя на теле - леп, туриця. Грязь на голове у малых детей - тімениця. Втоптать в грязь кого (принизить) - закаляти (обкидати) болотом, упосліднити. [Закаляють тебе болотом, як зрадницю їх кастових традицій (Коцюб.). Як угнівається, то знічев'я людину не те що упосліднить, а й занапастить навіки (М. Вовч.)].* * *1) грязь, -зі; грязю́ка; (нечистоты, сор) бруд, -у; (топкая, жидкая) твань, -ні, боло́то, багно́, тваню́ка, багню́ка, кал, -у2) перен. бруд, брудно́та, грязь -
9 закалывать
заколоть1) заколювати, колоти, заколоти, сколоти, (о мног.) поколоти, позаколювати. [Тупу-тупу ногами сколю тебе рогами];2) -ть булавкой - зашпилювати, зашпилити, (о мног.) позашпилювати. [Зашпилила хустку на грудях];3) безл. -лоло в боку - закололо в боку, в боці. [Занудило коло серця, закололо в боку (Шевч.)]. Заколотый - заколений и заколотий; зашпилений.* * *несов.; сов. - закол`оть1) зако́лювати, заколо́ти, -колю́, -ко́леш; (мног.: убить) поколо́ти; (несов.: резать животных) коло́ти; ( зашпиливать) зашпи́лювати, зашпили́ти и мног. позашпи́лювати2) (сов.: начать колоть) заколо́ти; заштрика́ти, зашпига́ти -
10 клин
1) клин (-на), ум. клинок (-нка), клинець (-нця), клинчик, соб. клиння. [Клин клином виганяють (вибивають) (Приказка). Рубай, сину яворину, - добре клиння буде (Пісня). Тупий клинок твердого сука коле (Куліш)]. Клин деревянный для глухой заклинки - плішка, заплішка. Клин железный - клинець залізний, глоба. Забивать клин, -нья во что - вганяти (забивати) клина, клиння в що, клинцювати що. Сбивать, сбить -ньями - склинцьовувати, склинцювати що, приганяти, пригнати клинцями що. Колоть дрова -ньями - колоти дрова клинцями. Укреплять, -пить деревянным -ном - плішити, заплішувати, заплішити що. [Заплішив сокиру]. Плужный клин - заборозник, заборозенник, хвостовик, захватич. Клин в мельничном валу - металь (-ля), метальня. Клин для укрепления косы на косовище - пасклин (-на), пасклинь (-ня), (железный) глобок (-бка). Хоть клин на голове теши - хоч кілок на голові теши (Приказка). Свет -ном сошёлся - світ мов зав'язаний (Звин.). Свет не -ном сошёлся - не тільки світа, що в вікні (Приказка). Борода -ном - цапина борода, борода клинцем (Тесл.). Как ни кинь, а все клин - як не мостись, а все мулько; і сюди гаряче, і туди боляче (Приказки);2) (кусок ткани) клин, ум. клинок (-нка), клинець (-нця), клинчик, соб. клиння; косяк, ум. косячок (-чка). [Вирізав клинчик (Март.). Вшито клиння (Шухев.)];3) (остроугольный участок земли) клин, заріжок (-жка), ум. заріжечок (-чка), зазубник, закло, (оврага) клин. [Яр входив у ліс вузьким клином (Н.-Лев.). Отой заріжечок скопай на квітки (Борзенщ.). Під житом на заклі лежав (Кон.)];4) (участок севооборота) рука, клин. [У трьох руках поле (Полтавщ.). Яровий клин. У мене по одній десятині на кожну руку (Звиног.)].* * *( предмет) клин; ( участок земли) клин, -у -
11 колотый
см. под Колоть.* * *1) прич. ко́лений, ко́лотий2) в знач. прил. ко́лений, ко́лотий, поко́лений, поко́лотийко́лотая ра́на — ко́лота ра́на
\колотый са́хар — ко́лотий (поко́лотий, ко́лений, поко́лений) цу́кор
-
12 колотье
1) колоття (-ття);2) (внутр. боли) колька, колючка. [Марині неначе колька заколе в саме серце (Н.-Лев.)];3) (убой скота) різання, бій (р. бою) (скотини), коління (свиней).* * *тж. колотьёко́лька -
13 колющий
см. под Колоть.* * *1) прич. яки́й (що) ко́ле2) в знач. прил. колю́чий, кілки́й -
14 кочка
1) (затвердевшая кучка земли, колоть) струпак (-ка), (соб.) груда. -ки - струпаки, груддя (ср. р.), груда. [Ви, пане, так заторохтіли, наче колесо по груді (Кон.). Не дорога, а струпаки (Канівщ.)];2) (болотная, островком) купина, (обыкнов. уменьш.) купинка, соб. куп'я (ср. р.), купиння. [Пнеться, як жаба на купину (Номис). Заріс той шлях куп'ям та болотом (Вірша 1791 р.)];3) (комок) грудка;4) см. Кротовина.* * *1) (на лугу, на болоте) ку́пина и купина́ко́чки — мн. ку́пини, -пин и купи́ни, -пи́н, собир. купи́ння, ку́п'я и куп'я́
2) (неровность земли, дороги) гру́дкако́чки — мн. грудки́, -док, собир. гру́ддя и груддя́, гру́да
-
15 лёд
лід (р. льоду, зап. леду, мн. ч. льоди) крига. [По-під льодом геть загуркотіло (Шевч.). Ой не стій на льоду, бо провалишся (Пісня). Тричі крига замерзала, тричі розтавала (Шевч.). Холодний, як крига (Приказка)]. Тонкий лёд - тонкий лід, прильодок (-дку). Лёд бесснежный - голощік (-щоку). [На Дніпрі голощік, - волами не проїдеш, хіба конякою (Золотон.)]. Лёд из слежавшегося снега - натоптень (-тня) (Сл. Гр.). Лёд прибрежный (забережник) - забережень (-жня) [Річка ще не замерзла, а забережні вже є (Міуськ.)]. Лёд на ветвях (при гололедице) - ожеледець (-дця). Лёд искусственный - роблений лід, роблена крига. Лёд наносный - крига нагінна (прибула). Лёд тронулся - крига скресла, лід скрес. [Скоро оце крига скресла, Катря вже й веснянки заспівала (М. Вовч.)]. Лёд ломается, взломался - зламало кригу, тріснула крига. Лёд идёт, пошёл - лід рушає (рушив), крига йде (пішла). Лёд встал на реке - річка замерзла, річка взялася кригою. Покрываться, -крыться -дом - братися (взятися) кригою, (слегка) зашерхати, зашерхнути, (о мн.) позашерхати, (едва) пришерхати, пришерхнути, (о мн.) попришерхати, (без снега) братися (взятися) голощоком; срвн. Замерзать, Обмерзать. [Морозець маленький був, - надворі трохи пришерхло (Лохв.). Земля у цю осінь узялася голощоком (Полт.)]. Окованный льдом - кригою окутий. [І вам слава, сині гори, кригою окуті (Шевч.)]. Лёд тает - крига (лід) тане (розтає). [Крига на Дунаї розтала так, що рушила вже йти (Мартин.). Незабаром у льодовні ввесь лід розтане (Полт.)]. Колоть лёд для ледника - рубати лід для (до) льодовні. Провалиться на льду - провалитися, завалитися, заломитися на льоду. [Серед ставу заломився на тонкім леду (Руданськ.). Ой не ходи по льоду, бо завалишся (Пісня)]. Вода со льдом - вода з льодом. Воды на льду - води на льоду. Бьётся как рыба об лёд - б'ється як риба об лід. Идёт точно по льду - іде як неживий. На языке мёд, а в сердце лёд - на язиці мід, а під язиком лід (Номис). У скупого и в крещенье льду не выпросить - щедрий, - серед зими снігу не випросиш! (Номис). Злоба что лёд, до тепла живёт - і лихе серце на сонці тане. Под кем лёд трещит, а под нами ломится - кому лиха вщерть, а нам з наспою. Схватилась мачеха о пасынке, когда лёд прошёл - згадала баба дівера, що хороший був; згадала баба, як дівувала (Приказки). Надейся на него, как на вешний лёд - покладайся на його, як на торішній сніг. Кататься по льду на коньках - бігати (кататися) по льоду на ковзанах (лижвах). Разбить (сломать) лёд - проломити кригу, зробити перший крок. Страна вечных льдов - країна вічних льодів, пральодів. Льды материковые, пловучие - льоди суходільні, льоди мандрівні.* * *лід, род. п. льо́ду, кри́га\лёд тро́нулся — кри́га пішла́ (ру́шила, скре́сла), лід пішо́в (ру́шив)
-
16 наколоть
-
17 подкалывать
подколоть1) підколювати, підколоти; (ножём) підколоти, шпортонути ножем. [Підколола голкою під ніготь. Його на вулиці хтось шпортонув ножем під ребра];2) (булавкой) підшпилювати, підшпилити. [Підшпили спідницю, бо забовтаєш];3) (дров) підрубувати, підрубати. [Підрубай дровець ще, бо не стане піч витопити]. Подколотый - підколений, підшпилений, підрубаний.* * *I несов.; сов. - подкол`оть(колоть, обкалывать) підко́лювати, підколо́ти и попідко́люватиII несов.; сов. - подкол`оть1) (прикалывать, закалывать) підко́лювати, підколо́ти и попідко́лювати; (шпилькой, булавкой) підшпи́лювати, підшпили́ти2) (ранить; уязвлять) підко́лювати, підколо́ти, підштри́кувати, підштрикну́ти; ( колкими замечаниями) щипа́ти, щипну́ти -
18 пороть
1) пороти, (смётанное) розживляти; срв. Распарывать. [Де шиють, там і порють (Приказка)]. -роть рыбу - розчиняти рибу;2) (сов. Выпороть и Отпороть) (ш)парити, ви(ш)парити, бити, вибити, сікти, висікти кого, шмагати, відшмагати, батожити, відбатожити, шмарувати, відшмарувати, періщити, відперіщити кого, хлосту (и хлости) (зав)давати, (зав)дати кому, (о мн.) по(ш)парити, побити, посікти, пошмагати и т. д. кого. [Яка тобі користь з того, що Походенка виб'ють різками? (Кониськ.)];3) -роть дичь, вздор, чушь - дурницю (и -ці) плести, верзти, теревені, нісенітниці правити и т. п.; см. Вздор. -роть горячку - парка парити, гарячкувати. Поротый -1) поротий и порений;2) (ш)парений, битий, січений, шмаганий и т. д.* * *I1) ( распарывать) поро́ти, розпо́рювати2) (наносить рану, вспарывать) поро́ти; ( колоть) коло́ти3) ( болтать несуразное) верзти́, плести́\пороть чушь (вздор, ерунду́) — плести́ (верзти́) нісені́тницю, плести́ (пра́вити) сухо́го (сма́леного) ду́ба
4) ( о дожде - лить) поро́ти, шпа́рити, па́ритиII(сечь, бить) сікти́, шмага́ти; па́рити, шпа́рити, поро́ти -
19 резать
1) рі́зати (рі́жу, рі́жеш); (о продуктах, ткани) кра́яти; (на куски, на части тело, что-л. твёрдое) карбува́ти, -бу́ю, -бу́єш; (кромсать) чикри́жити, ( большими кусками) батува́ти, -ту́ю, -ту́єш; (подсекая, рассекая) тя́ти (тну́, тне́ш)но́ж нет — ні́ж не рі́же
\резатьть мета́лл — рі́зати мета́л
\резатьть хлеб — рі́зати (кра́яти) хліб
\резатьть курс — мор. рі́зати ку́рс
\резатьть глаз (глаза́) — перен. рі́зати о́ко (о́чі)
\резатьть слух — перен. рі́зати слух (ву́хо, ву́ха)
\резатьть кого́ — (перен.: ставить в затруднительное положение) рі́зати кого́
2) (убивать чем-л. острым) рі́зати; ( колоть) коло́ти, -лю́, -леш3) ( о резной работе) різьби́ти, -блю́, -би́ш; ( вырезать) вирі́зувати, -зую, -зуєш\резатьть по дере́ву — різьби́ти по де́реву
4) (говорить прямо, резко) рі́зати, чеса́ти (чешу́, че́шеш), стригти́ (стрижу́, стриже́ш)5) (усиленно, с азартом делать что-л.) рі́зати, чеса́ти; см. жарить 4)6) спорт., карт. рі́зати -
20 стрекать
несов.; сов. - стрекн`уть1) (обжигать чем-л. жгучим) жали́ти (жалю́, жа́лиш), ужа́лити, сов. пожали́ти; (несов.: стрекаться) жали́тися; ( колоть) штрика́ти, штрикну́ти иусилит. штрикону́ти2) ( быстро убегать) дря́пати, дряпну́ти иусилит. дряпону́ти, дава́ти (даю́, дає́ш) чо́су (дра́ла), да́ти (дам, даси́) чо́су (дра́ла), лупи́ти, -плю́, -пиш, улупи́ти, сов. дремену́ти, чкурну́ти, накива́ти (закива́ти) п'я́тами, да́ти дра́чки, сви́снути3) ( с силой ударять) лупи́ти, улупи́ти, сов. сви́снути
- 1
- 2
См. также в других словарях:
КОЛОТЬ — КОЛОТЬ, колю, колешь, несов. 1. что. Раздроблять, расщеплять что н. твердое ударом (топора, ножа, лома и т. п.). Колоть дрова. Колоть лед. Колоть сахар ножом. || Раздроблять, размельчать сжатием щипцов, расплющиванием. Колоть сахар щипцами.… … Толковый словарь Ушакова
КОЛОТЬ — КОЛОТЬ, калывать что, раскалывать, щепить, щелить, разделять надвое, колоть дрова, переполенивать. | безл. щелить. Сырой лес рвет и колет. ся, раскалываться, расседаться, трескаться; | быть раскалываему, разделяему, расщепляему. Моряна всколола… … Толковый словарь Даля
КОЛОТЬ — КОЛОТЬ, калывать что, раскалывать, щепить, щелить, разделять надвое, колоть дрова, переполенивать. | безл. щелить. Сырой лес рвет и колет. ся, раскалываться, расседаться, трескаться; | быть раскалываему, разделяему, расщепляему. Моряна всколола… … Толковый словарь Даля
колоть — См. упрекать... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. колоть обижать, упрекать; раскалывать, расщеплять, жалить, наступать на любимую мозоль, двигать, резать, ширять,… … Словарь синонимов
КОЛОТЬ — Колоть во сне дрова предвещает начало борьбы за успех, которая завершится блистательно для вас. Колоть орехи – временное разногласие с женихом или с мужем по непринципиальным вопросам. Колоть кого то иглой – понести денежные убытки. Если… … Сонник Мельникова
КОЛОТЬЁ — КОЛОТЬЁ, колотья, мн. нет, ср. (разг.). Колики, ощущение укола. Колотье в боку. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
КОЛОТЬЁ — КОЛОТЬЁ, я, КОЛОТЬЕ, я и КОЛОТЬЕ, я, ср. (прост.). Колющая боль. К. в груди. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
колоть — КОЛОТЬ, колю, колешь; колотый; несовер., что. Раздроблять, рассекать, делить на куски. К. дрова. К. сахар. К. орехи. | совер. расколоть, олю, олешь; олотый. | сущ. колка, и, жен., расколка, и, жен. и раскалывание, я, ср. II. КОЛОТЬ, колю, колешь; … Толковый словарь Ожегова
колоть — 1. КОЛОТЬ, колю, колешь; колотый; лот, а, о; нсв. 1. (св. уколоть). что. Касаясь чем л. острым, причинять боль, вызывать ощущение укола. Хвоя колет босые ноги. Мелкий снег колет, как иголками. 2. (св. заколоть). что, в чём. безл. Об ощущении… … Энциклопедический словарь
колоть — КОЛОТЬ/РАСКОЛОТЬ КОЛОТЬ/РАСКОЛОТЬ, раскалывать/расколоть … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
колоть — Колоть глаза кому чем (разг.) 1) попрекать, стыдить кого н., вызывать чем н. неприятное чувство у кого н. Дайте честное слово, что вы предадите вечному забвению мои глупости и перестанете колоть мне ими глаза. ончаров. 2) вызывать… … Фразеологический словарь русского языка
