кинулась

-ся, кинуть, -ся кидати, -ся, кинути, -ся; см. Бросать, -ся. Куда ни кинься - куди не зарви. [Куди не зарви - скрізь коня треба, да й немає (Переясл.)]. -нуться с испугу - жахнутися, кинутися (з ляку). [Пані так і жахнулась, аж одскочила, ніби вкололась, або опеклась (Н.-Лев.) Аж кинулась, зачувши його голос (Богодух. п.)]. -нуться врассыпную - кинутися врозтіч (у розпорошку), розсипатися, сипнути хто куди. [Люди з жаху сипнули хто куди (Київ.)].

* * *

несов.; сов. - к`инуть

1) нрч. вопрос. - коли? -да вы придёте? - коли ви прийдете? -да же? - коли-ж? Да и - да же работать? - та й коли-ж (та й коли його) працювати? -да бы? - коли-б?

2) нрч. врем. указат. и неопредел. - коли. Вот -да - от (ось) коли, аж от (ось) коли. [Аж ось коли довідався, а то все не знав (Сл. Гр.)]. -да есть, а -да и нет - коли є, а коли й нема. -да-то - колись, колись-то. [Було колись - в Україні ревіли гармати (Шевч.). Колись-то було, та тепер загуло (Приказка)]. Бывший -да-то - колишній. -да-либо, -да-нибудь - коли, колись, коли- небудь, будь-коли, (редко) либонь-коли. [Зосмілюсь вас спитати: ви бачили коли дочку Баптиста? (Куліш). Люби, кого знаєш, та не смійся надо мною, як коли згадаєш (Шевч.)]. Зайдите ко мне -да-нибудь - зайдіть до мене коли(сь), коли-небудь. -да-нибудь вы пожалеете об этом - колись ви пожалуєте за цим. Если вы -да-либо осмелитесь это сделать - якщо (як) ви насмілитесь коли зробити це. Когда прислать вам эту книгу? -да- нибудь; -да-нибудь пришлёте - коли прислати вам цю книжку? - коли-небудь; колись пришлете. Более чем -да-либо - більш ніж коли (будь-коли). -да бы то ни было, -да ни есть, -да-угодно, -да-попало - аби-коли (будь-коли), хоч коли, коли припаде, коли трапиться. [Такі розмови однаково були-б велися не тільки тепер, але й будь-коли (Крим.)]. Кое-когда - см. отдельно;

3) нрч. относит., союз врем. - як, коли, (редко) що, де. [Були золотії віки, як пісня і слово були у шанобі (Л. Укр.). Як побачив він дівчину, спинивсь (Крим.). Прийде час, коли з білих дівочих рук спадуть кайдани (Грінч.). Робочої доби, що людей в селі нікого немає, - він сам собі ходить (М. Вовч.). Де Христос родився, той день празднуємо (Чуб. III)]. -да - тогда - коли - тоді, як - тоді. [Коли хліб, тоді й розум (Номис). Наш край кохали ми й тоді, як ви ще кашку їли (Самійл.)]. -да - то - коли - то, як - то. [Як іде, то під нею аж земля стугонить (Н.-Лев.)]. А -да, -да же - а коли, коли-ж. В ту минуту, -да я выходил - в ту хвилину (тої хвилини), як (коли) я виходив. Настанет день, -да мы увидимся - настане день (днина), коли (що тоді) ми побачимось. Вы должны слушаться, -да вам приказывают - ви повинні слухатися, коли вам наказують. -да вам угодно - коли вам охота. -да ни - хоч коли, (реже) коли не. -да к вам ни зайдёшь, вас нет дома - хоч коли зайдеш до вас (коли до вас не зайдеш), вас нема вдома (то все немає вас удома). -да бы ни - хоч-би коли, хоч коли-б, коли-б не. Примите его, -да бы он ни пришёл - прийміть його, хоч-би коли (хоч коли-б) він прийшов. -да бы - коли-б. Не было такого случая, -да бы я не был рад видеть вас - не було такого випадку, щоб я не був радий бачити вас;

4) союз условн. - коли, як, якщо, (ведь) що; см. Если. [Чи-ж варто було жалкувати за минулим, коли воно виявило себе банкрутом? (Єфр.). Як поділимось ми працею й наукою, то аж тоді буде на світі добре всім (Н.-Лев.). Де вже ти мені поможеш, що у мене нема нічого (Рудч.)]. А -да так, то - а коли (як, якщо) так, то. В случае, -да он придёт - якби він прийшов; у тому разі, як він прийде. -да бы - якби, коли-б, щоб, якби-що, (зап.) коби, коб. [Якби я хоч на хвилину скинув цей залізний панцер, кров-би кинулась потоком (Л. Укр.)]. -да бы вы знали, как он зол - якби (коли-б) ви знали, який він злий. -да бы не - якби не, коли-б не, якби-що не, щоб не, (зап.) коби не. [Якби не ті літа важкої муки, то я сам присяг-би нині, що се був сон (Франко). Коли-б не він - надгробок укрив-би двох панів (М. Рильськ.). Може воно було-б і гарніш, якби-що я зовсім не родилася (Крим.). Ви хіба забули, що, коб не ми, то вам-би був кінець (Вороний)]. О -да бы! - о, якби! о, коли-б! щоб! бодай!

* * *

1) нареч. коли́

2) (нареч.: когда-нибудь) коли-не́будь, коли́сь, коли

3) союз коли́, якщо́

1) (инертность) нерухомість, млявість (-ости). [Так Україна і волею, і неволею з нерухомости вийшла, на всі сторони свіжими силами кинулась (Куліш)];

2) (медлительность) забарливість, забарність, баріння, гаяння; срвн. Коснение 2.

* * *

голубити, пестувати и пестити (пещу, пестиш), (преимущ. о любовных ласках) милувати, любувати, (с оттенком сожаленья) жалувати, (особ. животных и при неодушевл. субъекте) ластити (лащу, ластиш) и лащити (лащу, лащиш) кого, що. [Оксамитні тони мелодії голубили його серце (Крим.). Як дитина пестує старого (Шевч.). Яринка обіймала щенят, цілувала, пестила (Коцюб.). Хлопці дівчат голублять і милують (Рудан.). Він її цілує, він її любує (Чуб.). Кинулась нас цілувати, жалувати Катря (М. Вовч.). Так ніжпо й пух не лащить лебединий (Куліш)]. -кать слух, взор, воображенье - тішити (голубити) (в)ухо (слух), око (очі, зір), уяву. [Якось не тішили око моє розлогі, яро-зелені плавні (Коцюб.). Багато здрібнілих слів (у вірші Глібова «Журба») голублять вухо якимись журливими пестощами (Єфр.)]. -кать себя мечтой, надеждой - голубити (пестити, живити) мрію, надію, тішити себе мрією, надією. [Читаючи давні ті записи, бачимо, як жили тоді люди, які надії голубили в душі (Єфр.)].

* * *

1) (проявлять ласку к кому-л.) пе́стити и пести́ти, пе́стувати; (преим. животных) ла́щити; ( миловать) поэз. милува́ти; ( голубить) голу́бити, приголу́блювати; диал. жа́лувати

2) (перен.: доставлять приятное ощущение) ті́шити, милува́ти

3) (перен.: оказывать милости, благодеяния) жа́лувати; роби́ти ла́ску

мить (-ти, ж. р.), момент, (народн.) мент (-ту), (не только секунда, минута) хвилина, хвилька, мінута; срв. Миг 1 и Момент. [Життя - то мить одна, і смерть є також тільки мить (Грінч.). Хай я умру! бо смерть - одна хвилина (Грінч.)]. В одно -ние - в одну мить, в один мент, одним ментом, миттю, умить, умент, в мінуті, як стій; срв. Мгновенно. [Сполохались пташки і в одну мить ущухли (Коцюб.). В один мент одно за одним переміняється (Г. Барв.). Одним ментом замішу й спечу (Сл. Ум.). Галя миттю кинулась, знайшла кожух і вдягла брата (Грінч.). «Ніколи мені!» - Наталка щезла вмить (Гр. Григор.). І в мінуті той іщезнув в морі під водою (Рудан.). Як стій відламав від стола одну ногу (Франко)]. В несколько -ний - в (за) (де)кілька моментів, ментів. [Уся ця подія скоїлася в декілька ментів (Крим.)]. В то, в это -ние - на (в) ту, цю мить, тієї, цієї мити, ту, цю мить, на (в) той, цей мент, на (в) ту, цю хвилину. [Забув на ту мить про все (Грінч.). В той мент, як Гафійка нагнулась (Коцюб.)]. В то же -ние - (в) ту-ж мить, в ту саму мить, тієї-ж (тієї самої) мити, в той-же (в той самий) мент, тієї-ж (тієї самої) хвилини, в мінуті. [Впав і ту-ж мить захріп (Грінч.). Тієї-ж мити він помітив, що… (Грінч.)]. Во -ние ока - як оком змигнути, як «га» сказати, (шутл.) за одним махом-пахом. [Наумиха, як оком змигнути, схопила граматку та вкинула її у піч (Коцюб.)]. Каждое -ние - кожну мить, кожної мити, що-мити, що-мить. [Зрада надо мною що-мить в'ється, б'ється (Вороний)]. На (одно) -ние - на (одну) мить, на (один) мент, на мінуту, на-млі-ока. [Він на мить справді забуває, де він (Крим.). Блискавка, що на мент осіяла (мене) (Крим.). На мінуту чорне небо запалахкотіло і погасло (Рудан.). Иноді вона (пітьма) немов підноситься на-млі-ока і ми бачимо проблиски великих рухів (Павлик)]. Ни на одно -ние не - і на одну мить не, і на один мент не. [І на одну мить не забуваю про своє лихо (М. Грінч.)].

* * *