-
1 кваліфікувати
qualify, ( в колізійному праві) characterizatione, classify -
2 кваліфікувати
1) ( визначати ступінь придатності) to test, to check2) ( оцінювати) to qualify (as) -
3 оцінювати
= оцінити1) (визначати вартість, встановлювати ціну) to appraise, to evaluate, to estimate, to rate, to value, to put value on; to price, to fix the price; (давати оцінку, висловлювати думку) to assess, to estimate, to judge, to appreciateоцінювати надто високо — to overestimate, to overvalue
оцінювати надто низько — to underestimate, to undervalue
оцінювати стан (ситуацію) — to appraise ( to size up) the situation
2) ( кваліфікувати) to qualify; ( на екзамені) to mark; to score; амер. to grade -
4 розцінювати
= розцінити1) ( визначати вартість) to estimate, to value, to appraise, to assess; ( визначати ціну) to price2) (кваліфікувати, вважати, давати оцінку) to qualify, to consider, to regard
См. также в других словарях:
кваліфікувати — дієслово недоконаного і доконаного виду … Орфографічний словник української мови
кваліфікувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. 1) книжн. Оцінювати, визначати якість чого небудь; характеризувати предмет, відносити його до певної групи, певного класу, розряду тощо. 2) Визначати ступінь придатності, підготовленості до якого небудь виду праці … Український тлумачний словник
кваліфікований — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до кваліфікувати 1), 2). 2) Який має високу кваліфікацію (у 2 знач.). || Який вимагає спеціальних знань, доброї кваліфікації. •• Кваліфіко/ваний зло/чин злочин, який скоєний за обтяжуючих відповідальність обставин… … Український тлумачний словник
кваліфікація — ї, ж. 1) Дія за знач. кваліфікувати. Кваліфікація праці. 2) Рівень спеціальних знань та практичних навичок, який дозволяє працівникові виконувати роботу певного ступеня складності. 3) Ступінь придатності, підготовленості до якого небудь виду… … Український тлумачний словник
кваліфікуватися — у/юся, у/єшся, недок. і док. 1) Набувати кваліфікації (у 3 знач.). 2) тільки недок. Пас. до кваліфікувати 1), 2) … Український тлумачний словник
дискваліфікувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех., книжн. Піддавати дискваліфікації, позбавляти кваліфікації … Український тлумачний словник
перекваліфіковувати — ую, уєш, недок., перекваліфікува/ти, у/ю, у/єш, док., перех. 1) Надавати нової кваліфікації, навчати іншої професії. 2) Кваліфікувати, визначати ступінь підготовленості до якої небудь праці, обізнаності в якійсь галузі ще раз, повторно … Український тлумачний словник
поставити — I влю, виш; мн. поста/влять; док., перех. 1) Примусити когось або допомогти кому небудь стати на ноги, набути вертикального (стоячого) положення. || безос. || Наказати або допомогти комусь, примусити або попросити когось стати де небудь. || у… … Український тлумачний словник
розуміти — і/ю, і/єш, недок., перех. 1) також без додатка і з підрядним реченням. Сприймати, осягати розумом (у 1, 2 знач.). || Сприймати інформацію, передану жестами, знаками і т. ін. || що. Осягати, схоплювати розумом, усвідомлювати ідею, зміст, значення… … Український тлумачний словник
ставити — влю, виш; мн. ста/влять; недок., перех. 1) Примушувати кого небудь або допомагати комусь стати на ноги, набути вертикального (стоячого) положення. || Примушувати або просити когось стати де небудь. || у сполуч. з деякими присл. Примушувати кого… … Український тлумачний словник
трактувати — I у/ю, у/єш, недок. 1) перех. Витлумачувати, розглядати якусь проблему, висловлювати свої погляди з приводу певного питання. || Характеризувати, зображувати образ, сюжет, тему тощо згідно зі своїми поглядами, розумінням. 2) перех., рідко.… … Український тлумачний словник
