Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

кара

  • 81 мучение

    I. мучення, катування, мордування, нівечення; срв. Мучить. Вынуждать, -дить -ниями что - вимучувати, вимучити що.
    II.
    I. каламучення, с[за]каламучування, сколочування, бовтання; срв. Мутить.
    III. Мучение - (боль, страдание) мука, мучення, біль (р. болю), катування, мордування, терпіння; (перен.) (за)морока; срв. Мука, Мучить. [Він терпів муку од свого кохання (Н.- Лев.). Оце мені чиста заморока з тими дітьми (Поділля)]. Место -ний - катівня. Это не учение, а -ние - це мука, а не наука. Иному горе - учение, иному - -ние - розумному лихо - наука, а дурному мука. Бьют не ради -ния, а ради учения - б'ють не для муки, а для науки. Предавать -ниям - давати (завдавати, віддавати) на муки. Подвергать -ниям - брати на муки. Он перенёс жестокие -ния во время этой операции - під час ції операції він витерпів люті муки. -ния совести - муки сумління. -ния ревности - муки ревнощів. Для меня -ние слушать его болтовню - мені мука (кара) слухати його базікання (балаканину). Терпеть жесточайшие -ния - терпіти найлютіші муки.
    * * *
    муче́ння; ( мука) му́ка; диал., поэз. кату́ша; ( истязание) мордува́ння, катува́ння; ( о нравственном терзании) гризо́та, торту́ри, -ту́р, торту́ра

    Русско-украинский словарь > мучение

  • 82 награждать

    наградить кого, за что чем нагороджати и нагороджувати, нагородити, (зап.) надгороджати и надгороджувати, надгородити кого, за що и що чим, (иногда) кому що, (вознаграждать) винагороджати и винагороджувати, винагородити кого, за що и що чим, давати заплату, заплачувати, віддячувати, віддячити кому чим, дарувати кого чим, (одарять) в[об]даровувати, в[об]дарувати кого чим, (иронич.) відважувати, відважити кому що, шанувати, вшанувати кого чим (о мног.) пона(д)городжувати, повинагороджувати, пов[пооб]даровувати. [Гей ви, раби, візьміть сього співця, нагородіть його! (Л. Укр.). Нагородити службу того, хто так стояв за край свій рідний (Куліш). Тобі доля нагородила пару волів (Гнідич). Най вам бог, бабусю, стократне надгородить (Франко). Чим-же тебе за твою службу винагородити? (Г. Барв.). Царівну оддав, щастям дарував (Голов.). Коли твоя велика ласка чим слугу свойого вдарувати (Франко). Перетерпівши все, що доля одважувала у нас кріпакові (Рада)]. -дить по заслугам - нагородити, як заробив. Природа -дила его крепким здоровьем, выдающимися способностями - природа вдарувала його міцним здоров'ям, надзвичайними здібностями. Мать -дила детей поровну - мати вдарувала (нагородила) діти (дітей) рівно. Да -дит тебя судьба за твою доброту, милость - хай тебе (тобі) доля нагородить (хай тебе доля вдарує) за твою добрість, ласку. Кто -дает, тот и карает - яка рука жалує, тая й карає. Его хорошо -дили - його добре нагородили (винагородили). Он -дил меня батожьём - він ушанував мене (подякував мені) канчуками. -дить (пожаловать) его достоинством - надати йому гідність;
    2) (подавать милостыню) подавати, подати, дарувати, подарувати кому що. -дите хоть копеечку! - подайте (подаруйте) хоч копієчку! Награждённый -
    1) на(д)городжений, винагороджений, в[об]дарований, пона(д)городжуваний и т. п.;
    2) поданий, подарований. -ться - на(д)городжуватися, на(д)городитися; бути на(д)городжуваним, на(д)городженим и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - наград`ить
    нагоро́джувати, нагороди́ти, -роджу, -родиш и мног. понагоро́джувати; ( вознаграждать) винагоро́джувати, ви́нагородити, -джу, -диш; ( одарять) обдаро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш, обдарува́ти, -ру́ю, -ру́єш и обдари́ти, -дарю́, -да́риш и мног. пообдаро́вувати, сов. одарува́ти, одари́ти; ( наделять) наділя́ти, наділи́ти, -ділю́, -ді́лиш и мног. понаділя́ти

    Русско-украинский словарь > награждать

  • 83 наказывать

    наказать
    1) кого кем, чем, за что - карати, покарати, накарати кого ким, чим, за що, скарати, укарати кого на що, завдавати, завдати кару кому за що. [Дома його не карали за жадні пакості (Франко). Коли я знехтую закон природи, то природа покарає мене головною слабістю (Наш). Проти того, щоб накарати хлопця, я нічого не маю (Крим.). Ой, накарав мене бог таким чоловіком! (Г. Барв.). Чия кривда, нехай того бог скарає (Номис). Ви сами собі кару завдаєте (Крим.)]. -вать, -зать плетьми - карати, покарати канчуками (батогами, нагаями, шпицрутенами: киями). -вать, -зать через палача - катувати, с[від]катувати. [Суд присудив одкатувати прилюдно (Кониськ.)]. -вать, -зать розгами - карати (бити), покарати (вибити) різками кого, (ирон.) (зав)давати, (зав)дати хлости (и хлосту) кому. [Дивися, хлопче Валер'яне, щоб не дали тобі там хлосту (В. Еллан.)]. -вать, -зать смертью - карати, скарати на горло (на смерть, горлом), карати, покарати смертю, завдавати, завдати на смерть кого. -вать, -зать так, чтобы помнил - (шутл.) пам'яткового (пам'ятного) давати, дати. -жи меня бог! - скарай мене, боже! [Люблю тебе вірно, - скарай мене, боже! - буду тебе цілувать, поки сон ізможе (Пісня)];
    2) (приказывать кому) наказувати, наказати, заказувати, заказати, загадувати, загадати, веліти, звеліти, (о мног.) понаказувати, позаказувати, позагадувати кому що или що (з)робити. [Чи я-ж тобі не казала, не наказувала, щоб ти хлопців не водила, не принаджувала? (Пісня). Поховали його, як він заказав (Манж.). Загадали йому хорошенько грати (Метл.). Звеліла мені мати ячменю жати (Чуб. III)]. Наказанный -
    1) покараний, накараний, скараний; катований, с[від]катований; битий. [«Холодна» за-для накараних (Крим.)];
    2) наказаний, заказаний, загаданий, звелений, понаказуваний, позаказуваний, позагадуваний. [Загадану роботу я вже доробив (Київщ.)]. -ться -
    1) каратися, бути караним, покараним и т. п. [Розбійники ті були покарані смертю (Л. Укр.). Я-ж за те найбільш і буду покараний (Крим.)]. Смертоубийство -вается (-зуется) смертной казнью - за душогубство карають на горло (смертю). Воровство -ется тюрьмой - за злодійство карають ув'язненням (в'язницею);
    2) наказуватися, бути наказуваним, наказаним, понаказуваним и т. п. [Ой, заказано і загадано всім козаченькам у військо йти (Маркев.)]. -ется вам - наказується вам, дається вам наказ(а).
    * * *
    I несов.; сов. - наказ`ать
    ( подвергать наказанию) кара́ти, покара́ти и накара́ти и скара́ти; сов. диал. укара́ти
    II несов.; сов. - наказ`ать
    (давать наказ, наставление), нака́зувати, наказа́ти; прика́зувати, приказа́ти; ( велеть) велі́ти, звелі́ти, зага́дувати, загада́ти

    Русско-украинский словарь > наказывать

  • 84 наслаждаться

    насладиться чем тішитися, натішитися, утішатися, навтішатися, розкошувати, порозкошувати, розкошуватися, нарозкошуватися чим и з чого, втіхи (насолоди, розкоши и розкошів) зазнавати, зазнати з чого, кохатися в чому, насолоджуватися, насолодитися з чого и чим, усолодитися чим, (преимущ. о зрительн. впечатл.) милувати(ся), любуватися чим, в чому и з чого, (преимущ. о вкусовых ощущениях) смакувати що, насмакувати чого, ласувати(ся), поласувати з чого и чим, (упиваться) упиватися, упитися чим. [Душа його життєвою гармонією тішиться що-найповніше (Крим.). Чи довго-ж тішився він тим щастям? (Коцюб.). Втішаюся письменство та музикою (Крим.). Не дала фортуна навтішатись (Куліш). О, живіте, кохайтеся, первістки зривайте, розкошуйте, танцюйте, вино наливайте! (Л. Укр.). Всіх більше розкошувала нею (оперою) «молода княгиня» (Куліш). Розкошуючи після смачного обіду, спокійно пихкав цигаркою (Грінч.). Обідав швидко, не смакуючи та не розкошуючись (Франко). Нарозкошувався я за свій вік і коханням і всіма втіхами життьовими (М. Грінч.). Не можу, як ви, кохатися в цій мертвій природі (Грінч.). Моє життя складається з того, що я насолоджуюся наукою та поезією (Крим.). Улакомимось, усолодимось (ягодами) донехочу (М. Вовч.). Він (Котляревський) милується в описах оцієї животної сторони, малюючи здебільшого пияцтво, розпусту та чвари (Рада). Ніхто не міг любуватися вільними думками, бо його ждала кара (Павлик). Я смакував науку (Крим.). Ми й сами всього того доволі поначитувались і насмакувались (Куліш). Пан ласував з переваги своєї над убогим чоловіком (Куліш). Ласуйся, мов чистим медом, солодкою росою сну (Куліш). Хотів довше поласувати і почав крутити бублик у руках, нюхати, як він пахне (Грінч.). Лежав у холодку під деревом, упиваючися свіжим запашним повітрям (Грінч.)]. -диться жизнью - натішитися життям (з життя), (диал.) нажитися. [Ціле літо така гарна погода, - можна нажитись! (Звин.)].
    * * *
    несов.; сов. - наслад`иться
    (кем-чем) утіша́тися, навтіша́тися, тішитися, натішитися (ким-чим, з кого-чого), потіша́тися, потішитися (ким-чим), зазнава́ти (-знаю́, -знає́ш) насоло́ди (вті́хи), зазна́ти насоло́ди (вті́хи) (від кого-чого), усоло́джуватися, -джуюся, -джуєшся, усолоди́тися, -джу́ся, -ди́шся (ким-чим); ( роскошествовать) розкошува́ти, -шу́ю, -шу́єш, порозкошува́ти, раюва́ти (раю́ю, раю́єш), пораюва́ти

    Русско-украинский словарь > наслаждаться

  • 85 насмешливо

    нрч. глузливо, глумливо, насмішкувато, (гал.) смішковато. [Подивиться на його згорда або глузливо (Мова). «А що, Охріме?» - спитався глузливо Петренко (Грінч.). Глумливо усміхнулася (Кониськ.). «Вас усе карає», - сказав Карпо насмішкувато (Н.-Лев.). Явдоха насмішкувато перекривила його (Крим.). Його очі спокійно, трохи навіть смішковато дивилися на нового арештанта (Франко)].
    * * *
    нареч.
    насмі́шкувато, глузли́во; ( глумливо) глумли́во

    Русско-украинский словарь > насмешливо

  • 86 непочтение

    1) (действие) непошанування, невшанування;
    2) (отсутствие чувства уважения) непошана, нешаноба, неповага, не(по)шану[о]вання, неповажання до кого, до чого, зневага до кого, до чого и (реже) кому, чому. [Скарати вчителя за його непошану до свого начальства (Грінч.). Щоб за неповагу до старших була зараз кара (Грінч.). Побачив Турн собі зневагу (Котл.)]. С -нием относиться к кому - ставитися без пошани (поваги, шани, (по)шану[о]вання, поважання) до кого, не шанувати, не поважати кого, ставитися зневажливо до кого. Оказать кому -ние - виявити до кого (вчинити кому) непошану и т. п., не пошанувати кого.
    * * *
    (к кому-чему) непова́га, непоша́на (до кого-чого), неповажа́ння (кого-чого); ( пренебрежение) знева́га (до кого-чого)

    Русско-украинский словарь > непочтение

  • 87 нерадивец

    недба(й)лиця, недбальниця, недбалець льця), недбаха, недбайло, ледащиця, негляд (-да), ум.-ласк. недбайличка, недбайличок (-чка), ледащиченька, ледащичка. [Ой, наші хлопці недбайлиці (Пісня). Оддала заміж за п'яницю, за недбальницю (Чуб. V). Я вас, молодь, знаю - недбальці ви. За що візьметеся, все в вас так, як мокре горить (М. Вовч.). Бідою й голодом недбах вона карає (Куліш). Наші багатирі ославили його недбахою (Кониськ.). Ничипорів батько та був собі великий ледащичка: спився і звівся ні на що (Квітка). Аж він самий п'яниченька й великая ледащиченька (Грінч. III)].
    * * *
    недба́йло

    Русско-украинский словарь > нерадивец

  • 88 неряха

    неохайний (-ного), неохайна (-ної), неохая (ж. р.), нечупара, нечепура, (диал.) нечупайда (общ. р.), нехлюй (-люя, м. р.), нехлюя (-люї, ж. р.), нетіпаха, нетьопуха, нетіпанка, підтіпанка, (замарашка) таляпалка, таляпало, зателепа (общ. р.), зателепанка (ж. р.), затьопа, задрипа (общ. р.), задрипанець (-нця, м. р.), задрипанка (ж. р.), дрипавка, захвойдаха, замазура, замазуха, замурза, жмайло, шльондра, шлюндра, шлинда, розстьоба (общ. р.), (растрёпа) патлань, пелехань (м. р.), пелеханя (ж. р.), патлач (-ча), -лачка, кудлань, пелех, космач (-ча, м. р.), -мачка, косматій (-тія), -тійка, коструб, кострубань; срв. Замарашка, Космач. [Кара божа, не дівка! Ти як голову вичесала? Хто тебе візьме таку нечупару? (Коцюб.). Та то, каже, така нетіпаха; нечепура - куди їй! (Рудч.). Я не бачив її в будень дома, але казали, що вона ходить великою нехлюєю (Грінч.). Топи, нетіпахо! (Рудч.). Там дівчина нетьопуха запаску згубила (Милор.). Нетіпанка - одежу на себе начепить та вивозить-виялозить так, що й свого доброго не пізнаєш! (Мирний). Оце ще зателепа, все в неї чорт знає як: сорочка от-от опаде, пояс аж по землі волочиться (Брацл.). Уже й вечір минає, зателепи немає, а як вечір проминув, зателепа прилинув (Грінч. III). Не розуміла Мотря сама себе, як вона могла полюбити ото такого нехлюя, задрипу, затьопу (Гр. Григор.). І хто її візьме, таку задрипанку? - на вулиці як приберуться, та й то на їй скрізь висить, а вже коли дома порається, то й глянути гидко (Бердянщ.). Дрипавко, ти! (Липовеч.). Де це ти так зателіпалася, як свиня закалюжена? от захвойдаха! (Зміївщ.). Хоч у неділю причепурилася-б, замазуро! (Хорольщ.). Мені тільки досадно, що він мене застав такою шлиндою, - в капоті, нечесану (Л. Укр.). Відібрала пелеханя сокола від мене (Голов. IV). Бач, яка космачка! ти хоч-би пальцями пригладила свою голову! (Новомоск.)].
    * * *
    м., ж.
    неоха́йний, -ого (м.), неоха́йна, -ої (ж.); нечепу́ра, нечепуру́ха (ж.), нехлю́й (м.), нехлю́я (ж.), хво́йда (ж.), неті́панка (ж.), нетіпа́ха (ж.), задри́панка (ж.); диал. нечупа́ра

    Русско-украинский словарь > неряха

  • 89 неуважение

    неповага, непошана, (невнимание) неувага, (не только пренебрежение) зневага до кого, до чого. [За неповагу до старшин була кара (Грінч.). Непошана до будь-яких авторитетів (Крим.). Зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Коцюб.)]. Оказывать, оказать -ние кому - чинити, вчинити зневагу кому, зневажати, зневажити кого. [Горе тому, хто вдову зневажить (Франко)]. Относиться, отнестись с -нием к кому, чему - ставитися, поставитися з неповагою (з непошаною) до кого, до чого, зневажати, зневажити кого, що. [Він узяв зневажати всяке decorum (Крим.)].
    * * *
    непова́га, непоша́на, неповажа́ння; ( пренебрежение) знева́га

    Русско-украинский словарь > неуважение

  • 90 Никарагуа

    Нікара́гуа (нескл.)

    Русско-украинский словарь > Никарагуа

  • 91 понести

    1) понести - см. Нести. [Баба понесла молоко на базар. Чорти його туди понесли. Коні понесли воза];
    2) (забеременеть) понести. [Будь проклята мати, і день, і година, коли понесла, коли породила (Шевч.)];
    3) потерпіти, прийняти. -сти убытки - потерпіти втрати (збитки); зазнати збитків. -сти труд - прийняти труд. -сти наказание - прийняти кару;
    4) почати верзти. Он -нёс вздор - він почав верзти нісенітницю. Понесённый -
    1) понесений;
    2) прийнятий. -сённые труды - прийняті труди. -сённое наказание - прийнята кара. -сённые им убытки - ті, що він потерпів, втрати (збитки).
    * * *
    1) (кого-что) понести́ (кого-що); (наказание, убытки, утрату) зазна́ти (чого), (убытки, утрату) ма́ти (що); ( отбыть) відбу́ти
    2) (безл.: повеять - о струе холода, ветра) потягну́ти и потягти́, -тя́гне; ( о запахе) понести́; ( подуть) поду́ти, поду́нути
    3) (перен.: начать говорить что-л. вздорное, неразумное) понести́, поча́ти верзти́, поча́ти плести́
    4) ( забеременеть) понести́

    Русско-украинский словарь > понести

  • 92 предавать

    предать
    1) см. Передавать;
    2) віддавати, віддати; срв. Отдавать, Предоставлять, Подвергать. -вать суду кого-л. - ставити (поставити) на суд кого, віддавати (віддати) до суду (під суд) кого. [Стережіться-ж людей, бо вони ставитимуть вас на суд (Єв.)]. -вать забвению что-л. - пускати (пустити) в непам'ять (у запомин) що. [Все те пускають наші земляки в непам'ять (Куліш)]. -вать огню что-л. - спускати (спустити) на пожар що, пускати, пустити за димом що. -вать смерти, мукам, казни кого-л. - віддавати (віддати), завдавати (завдати) на смерть, на муки, на страту кого. -дать смертной казни кого - на смертну кару завдати кого, стратити кого. -дать кого смертной казни через повешение - на горлі (и на горло) скарати, покарати кого. -даю себя на суд и волю вашу - віддаю себе (здаюся, спускаюся) на суд і волю вашу. -дать себя воле божией - здатися на бога, здатися, спуститися на волю (ласку) божу. -дать кого проклятию - клятьбу (прокляття) покласти на кого, проклясти кого. -дать себя на жертву - віддати себе на жертву. -дать богу дух - богові душу (дух) віддати. [А сам припав к сирій землі, віддав богу дух (Пісня)]. -дать тело земле - сховати в сиру землю кого;
    3) видавати, видати, зраджувати, зрадити кого, що, (признанием) виказувати, виказати на кого и кого. Он -дал нас неприятелю - він видав нас ворогові. Преданный -
    1) переданий;
    2) відданий, завданий и т. д.;
    3) виданий, зраджений, виказаний;
    4) см. Проданный.
    * * *
    несов.; сов. - пред`ать
    1) віддава́ти, відда́ти

    \предавать земле́ кого́ — похова́ти (похорони́ти) кого́

    \предавать ка́зни — стра́чувати, стра́тити, кара́ти, покара́ти (скара́ти) на сме́рть (сме́ртю; на го́рло)

    \предавать огню́ — и

    мечу́ — зни́щувати, зни́щити вогне́м (огне́м) і мече́м, віддава́ти, відда́ти на зни́щення вогне́м (огне́м) і мече́м

    \предавать на посмея́ние — виставля́ти, ви́ставити на по́сміх (на сміх, на глум)

    \предавать прокля́тию — проклина́ти, проклясти́, несов. клясти́

    \предавать суду́ — віддава́ти, відда́ти під суд (до су́ду)

    2) ( изменять) зра́джувати, зра́дити; ( выдавать) видава́ти, ви́дати и повидава́ти

    Русско-украинский словарь > предавать

  • 93 преступление

    1) (действ.) - см. Преступание. -ние закона - переступ права (закону), (нарушение) (з)ламання (порушення) права;
    2) (проступок) злочин (-ну), злочинство, переступ (-пу), переступство, кримінал (-лу), (стар.) злий вчинок (-нку), лиходійство (-ва), (вина) провина, провинність (-ности). [Його обвинувачено в страшному злочинстві (Грінч.). І стався опівночі лютий злочин: мов кат, витяв серце у матери син (Ворон.). Се все переступи такі страшенні, що лютої заслугує він кари (Куліш). Тяжкі переступи (П. Мирн.)]. Уголовное, политическое -ние - карне (кримінальне), політичне злочинство, -ний злочин. -ние против нравственности - злочин проти морали. -ние и наказание - злочин і кара. Совершить -ние - вчинити, зробити злочин. Вовлекать в -ние - втягати в злочин кого. Обвинять в -нии - обвинувачувати в злочинстві кого. Вменять в -ние - ставити за вину, за провину кому що, привиняти кому що; см. Вменять (в вину). Сознаться в -нии - признатися до злочинства и в злочинстві, повинитися в злочинстві, повинуватитися. Поймать, застать на месте -ния - піймати, застати на гарячому вчинку. Место -ния - місце злочину. [Агенти карного розшуку оглянули місце злочину].
    * * *
    1) зло́чин, -у; ( злодеяние) злочи́нство

    пойма́ть на ме́сте преступле́ния — спійма́ти (пійма́ти) на мі́сці зло́чину (на гаря́чому [вчи́нку])

    \преступление по до́лжности — юр. службо́вий зло́чин

    2) пору́шення, злама́ння, пору́шування, лама́ння

    Русско-украинский словарь > преступление

  • 94 проступок

    провина (ум. провинка, провинонька), провинність (-ности), (реже) переступ (- пу), переступок (-пку), проступок, (стар.) виступок (Куліш), (поступок) вчинок (-нку). [За всякі мужичі провини були зараз кара (Грінч.). Ти сама признала свою провину (Л. Укр.). От вам моя провинність (Куліш)].
    * * *
    прови́на, просту́пок, -пку и про́ступок

    Русско-украинский словарь > проступок

  • 95 Прут

    прут (-та), (хворостина) хворостина, хмизина, хвойдина, різка, дубець (-бця), (лозы) лозина, (обычно орешника) ліска, (тальника) шелюжина, (о железном) прут, (жел. решетки) ґрата, (для прожигания отверстий в дереве) жигало, (для вязания) (железн.) дротик, (деревян.) прутик. [Бог не карає прутом (Номис). Взяв прут підскакуючи погнав гуси з обори (Грінч. III). Треба назламувати дубців з усякого дерева (Грінч. I). Поплели ще кошики з хвойдинок (М. Грінч.). Чухрає різки з берізки (МУЕ)]. Прутья, соб. - пруття, хворостиння, троща, (тонкий мелкий валежник) хмиз (-зу). [Да помостила мости з кленової трощі (Радом. п.)]. Обильный -тьями (о дереве) - прутнястий. [Нова хата виглядала з-за рядка прутнястих верб (Мирн.)].
    * * *
    геогр.
    Прут, -у

    Русско-украинский словарь > Прут

  • 96 прут

    прут (-та), (хворостина) хворостина, хмизина, хвойдина, різка, дубець (-бця), (лозы) лозина, (обычно орешника) ліска, (тальника) шелюжина, (о железном) прут, (жел. решетки) ґрата, (для прожигания отверстий в дереве) жигало, (для вязания) (железн.) дротик, (деревян.) прутик. [Бог не карає прутом (Номис). Взяв прут підскакуючи погнав гуси з обори (Грінч. III). Треба назламувати дубців з усякого дерева (Грінч. I). Поплели ще кошики з хвойдинок (М. Грінч.). Чухрає різки з берізки (МУЕ)]. Прутья, соб. - пруття, хворостиння, троща, (тонкий мелкий валежник) хмиз (-зу). [Да помостила мости з кленової трощі (Радом. п.)]. Обильный -тьями (о дереве) - прутнястий. [Нова хата виглядала з-за рядка прутнястих верб (Мирн.)].
    * * *
    прут, -а; прути́на; (из лозы, ивы) лози́на; ( розга) рі́зка, дубе́ць, -бця

    Русско-украинский словарь > прут

  • 97 публичный

    1) (открытый) публічний, прилюдний, привселюдний, принародни[і]й, уселюдний. [Урочисті зібрання Академії - завсігди прилюдні (Стат. Акад.). Без жадних прикрас виставлено на привселюдне позорище болячки сучасного громадського ладу (Єфр.)]. -ная казнь - прилюдна кара. -ная продажа - прилюдний продаж. Продать с -чных торгов - продати з прилюдного торгу, з ліцитації (зап.). Назначить к продаже с -ных торгов - пустити на прилюдний торг, (зап.) на ліцитацію;
    2) (для публики устроенный) публічний, (всенародный) всенародній, (общественный) громадський, (народный) народній. -ное гулянье - громадська гулянка;
    3) (принадлежащий обществу) громадський. [Громадські будинки, лікарні, землі]. -чный дом - дім розпусти, (грубо) бардак (-ка), бурдей. -чная женщина - повія, бахурка, розпусниця; см. Проститутка.
    * * *
    публі́чний; (совершающийся при. всех, для всех) прилю́дний, привселю́дний

    Русско-украинский словарь > публичный

  • 98 решить

    I см. решать II
    розв'я́зувати, -зую, -зуєш; ( распутывать) розплу́тувати, -тую, -туєш

    [вла́сть] вяза́ть — и

    \решитьть — [вла́да] кара́ти й ми́лувати

    Русско-украинский словарь > решить

  • 99 терзаться

    1) му́читися; терза́тися; ( нравственно) гри́зтися, диал. з'їда́тися; ( раскаянием) кара́тися; (о сердце, душе) кра́ятися, розкра́юватися
    2) страд. роздира́тися, шматува́тися; му́читися; терза́тися; гри́зтися

    Русско-украинский словарь > терзаться

  • 100 усмиритель

    прибо́ркувач; ( каратель) кара́тель, -ля

    Русско-украинский словарь > усмиритель

Страницы

См. также в других словарях:

  • кара́сь — карась, я …   Русское словесное ударение

  • Кара-Тэ — Кара Тэ …   Википедия

  • КАРА — жен. казнь, наказанье, строгое взысканье. Кара Божеская не людская. Худая жена кара Господня. Карать кого, казнить, наказывать. Покарали его за дело. Докарала его судьба, искарала вконец. Накаралась над ним. В неправд Бог карает (запинает).… …   Толковый словарь Даля

  • КАРА — жен. казнь, наказанье, строгое взысканье. Кара Божеская не людская. Худая жена кара Господня. Карать кого, казнить, наказывать. Покарали его за дело. Докарала его судьба, искарала вконец. Накаралась над ним. В неправд Бог карает (запинает).… …   Толковый словарь Даля

  • кара — См. воздаяние, наказание понести заслуженную кару... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. кара см. наказание …   Словарь синонимов

  • кара́т — карат, а; р. мн. каратов и карат(единица массы, применяющаяся в ювелирном деле) …   Русское словесное ударение

  • КАРА — В древнетюркском языке слово кара имело следующие значения: Черный цвет. Грозный, сильный, мощный. Обильный, богатый. Главный, великий. Простой народ, простолюдины. Земля, почва. Посмотри, взгляни (в значении: появись на свет, родись ).… …   Словарь личных имен

  • КАРА — КАРА, кары, жен. (книжн.). Наказание за проступки, преступления. «Врагов постигла злая кара.» Демьян Бедный. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • КАРА — Линейная мера в Хиве и Бухаре = 4,5 арш. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. КАРА по турецки черный. Полный словарь иностранных слов, вошедших в употребление в русском языке. Попов М., 1907 …   Словарь иностранных слов русского языка

  • кара-е — сущ., кол во синонимов: 1 • кара ё (1) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 …   Словарь синонимов

  • кара-ё — сущ., кол во синонимов: 1 • кара е (1) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 …   Словарь синонимов

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»