кан

1) суходіл (-долу); срвн. Материк 2;

2) (дерева) колода, окорінок (-нка), кряж (-жа); (чурбан) оцупок (-пка), оцупалок (-лка). [А з того древа кряжі кряжа[у]ють, кряжі кряжа[у ]ють, церкви будують (Щедрівка)];

3) (горный) кряж, пасмо, хребет (-бта), стяга, стрілиця. [Їдемо кряжами Донецьких гір (Черняв.). Гряницю вести Кавказьким пасмом до Чорного моря (Н. Рада). Хребти гірськії віковим покриті лісом (Франко). Він не балкою, а стрілицею побіг (Канівщ.)]. Побочный кряж гор (отрог) - віднога. Кряж подводных камней - лава, лавиця, поріг (-рогу), пасмо (стяга) підвод(я)ного каміння (рифів);

4) (целина) цілина, цілинна земля; (твёрдая земля) ґ[г]рунт, материк (-ка). [Докопалися до ґрунту (Сл. Ум.)];

5) (слой) шар (-ру), верства, кряж. [Давно вже на його грудях лежить широкий кряж сирої землі (Стор.)];

6) (пчёл) колод(к)а;

7) пастка на великого звіра;

8) (грубое полотно) гребінне полотно, гребінка (Брацлавщ.);

9) (о человеке) кремезний, кремезна людина, кремезняк, моцак (-ка); срвн. Крепыш.

* * *

1) ( горная цепь) кряж, -а, па́смо

2) ( обрубок бревна) кряж, коло́да, оцу́пок, -пка

3) (крепкий, коренастый человек) кре́мез, оцу́пок

кущуватий, (зап.) корчуватий. [Рідка пшениця, але кущувата (Канівщ.). Корчувата голова (Тичина)].

* * *

см. кустовидный

-ся

1) (выглаживать, ровнять) личкувати, -ся, рівняти, -ся, вирівнювати, -ся; (полировать) лощити, -ся, ґлянсувати, -ся. [Личкує каміння мірошник (Канів.)];

2) (облицовывать) лицювати, -ся, облицьовувати, -ся;

3) (перелицовывать) лицювати, -ся, перелицьовувати, -ся. [Сім раз відрізали - довга, сім раз лицювали - нова (Номис)];

4) (товар) личкувати (крам);

5) (очерчивать) о(б)креслювати, -ся и о(б)креслити, -ся, обводити, -ся. Лицованный -

1) личкований;

2) (об одежде) лицьований, перелицьований.

* * *

1) ( одежду) лицюва́ти, перелицьо́вувати

2) ( облицовывать) облицьо́вувати

1) спритний, (живой, проворный) моторний, меткий, жвавий, проворний, (юркий) в'юнкий, (зап.) звинний, (умелый) зручний, ручий, вправний, (разбитной, сметливый) промітний, тямкий, дотепний, (зап.) змисний, імкливий, ум.-ласк. спритненький, моторненький и т. д. [Цей кіт дуже спритний, не впіймаєте (Звин.). З того ледачого парубка та став такий моторний козак, що ні здумати, ні сказати (Рудч.). Воно хоч і клишоноге, а метке (Кониськ.). На лихо здався він проворний (Котл.). А сам був хлопець ручий і на всі вигадки митець (Свидн.). В'юнкий хлопець (Яворн.). А промітний він: оце повернувся, купив горшків, продав та купив обіддя (Канівщ.)]. -кий танцор - зграбний (ручий, звинний) танцюрист(а), вправний танцюрист(а), (фам.) танцюра ручий. -кий делец - вправний (меткий) ділок, спритний ділок (р. -ока), митець; срвн. Ловкач. -кий плут мошенник - спритний (промітний, пронозуватий) пройдисвіт, шахрай, крутій. Он -кий малый (парень) - з його моторний хлопець (хлопчина, хлоп'яга), (насм.) з його моторяка, з його крутій хоч-куди. -кий дипломат - спритний дипломат. Вишь ты какой -кий! - ач (чи ти ба) який спритний! -кое движение - спритний (зручний) рух. [Спритним рухом видравшись із рук (Черкас.). Зручним рухом уловив собачку за спинку (Крим.)]. -кая женщина - спритниця, моторуха, (ласк.) моторушка;

2) (удобный, о вещи) зручний, вигідний, імкий, (сподручный) хваткий, похватний, (мёткий) замашний, кидкий. [Замашна коса (Чуб. III). Кидка грудка (Полт.)];

3) (меткий) влучливий, влучкий; влучний. -кий стрелок - влучливий (влучкий) стрілець. -кий удар, выстрел - влучний удар, постріл. -кий ответ - влучна відповідь.

* * *

1) (искусный, проворный) спри́тний, згра́бний, метки́й, уда́тний; зуга́рний, промітни́й; ( умелый) впра́вний; ( меткий) влу́чний; ( удачный) вда́лий

2) ( удобный) зру́чний, вигі́дний

1) (светило) місяць (-ця), ласк, місяченько, (метаф.) козацьке сонце, бурлацьке сонце, білолиций; срв. Месяц. [Ой, місяцю-місяченьку, і ти, зоре ясна, ой, світіть там на подвір'ї, де дівчина красна (Чуб. V). І ти, білолиций, по синьому небу вийдеш погулять (Шевч.)]. Серп -ны (полумесяц) - місяць-перекрій (-рою), місяць-перекруг, місяць-ріжок, ріжкатий місяць, серп місяця. [Ти місяцю-перекрою, зайди за комору, нехай же я з своїм милим трохи поговорю (Пісня). Ой, місяцю-ріжку, світи нам доріжку! Ой, місяцю ріжкатий, світи нам до хати (Вес. пісня)]. Фаза (четверть) -ны - кватира (квадра) місяцева. [Кватир місяцевих чотири: перша, друга, трутя (або гнила, гнилуша) та четверта (темна). Не можна трусити сажі з комина на першій кватирі (Звин.). На четвертій квадрі буває дощ, саме вже перед молодиком, - то кажуть, щоб молодик обмивавсь (Звин.)]. Фазисные названия -ны: в первой четверти т. е. новолуние - молодик, новак, новик, (во второй) підповня, повня, місяць у повні, повний місяць, (в третьей и отчасти четвёртой) щербатий місяць, (видимый поутру) старик. -на ущерблённая, на ущербе - місяць щербатий, місяць на скрузі (на сході), місяць-недобір (-бора). [Як підстригати коси на молодику, то швидко ростимуть (М. Грінч.). Світить молодик срібнорогий (Куліш). Зійшов місяць ще й новик (Чуб. V). Сіють на підповні (М. Грінч.). Повновида, як повний місяць (Н.-Лев.). Йому на скрузі голова болить (Канівщ.). Ой, місяцю-недобору, зайди за комору (Чуб. V)]. Делать что-л. при -не - робити щось до місяця, при місяці, за місяцем. [Жалую було світла, до місяця пряду (М. Грінч.). Так поспішалися, що й при місяці хліб убирали (Луб.)]. Затмение -ны - місяцева міна (затьмарення, затьма). Ничто не ново под -ною - нема нічого нового під місяцем і сонцем, усе старе на нашій бабусі-землі;

2) см. Лунация;

3) супутник (планети). [У Марса два супутники].

* * *

1) мі́сяць, -ця; ласк. поэз. місяче́нько

2) (спутник какой-л. планеты) супу́тник, мі́сяць

на что на кого ласитися, ласуватися, вабитися, надитися, квапитися на що, на кого; срв. Зариться. [Ласилися на її добро (Ор. Лев.). Попоб'ю, щоб не ласувався на мою дівчину (Полт.). Посполита людність надилась на пільгу, чи то волю українську (Куліш). Ти не квапся на мою дочку, бо вона хазяйського роду (Канівщ.)]. Он -тся получить это место - він має надію, сподівається дістати цю посаду. Я не -щусь на богатство - я не кваплюся на багатство, я не ласий до багатства (на багатство). -щусь надеждою - тішуся надією; маю сміливість сподіватися. -щийся на что - ласий, поквапливий до чого, на що; срв. Охотник до чего.

* * *

1) (на кого-что, кем-чем - соблазняться) спокуша́тися, на́дитися (на кого-що); ( зариться) ласува́тися и ла́суватися, ва́битися, ква́питися, ла́ситися, зазіха́ти (на кого-що)

2) ( надеяться) наді́ятися, сподіва́тися

марывать

1) (пачкать, грязнить) мазати, замазувати що чим и в що, умазувати що в що, мастити, бруднити, брудити (бруджу, -диш), каляти, (чем.-л. сыпучим, грязным) валяти, (грязью) багнити, багнітувати, (жирным) ялозити, смальцювати, (жидким) ляпати, (о лице ещё) мурзати що чим и в що; срв. Замарывать 1 и Пачкать 1. [Поганий крам - линяє, маже (бруднить) білизну (Брацлавщ.). Не талапайся в болоті, не брудни (не масти) ноги (Київщ.) Не хочеться чобіт каляти (Звин.). Я ноги помила, як же їх валяти? (Біблія)];

2) (сквернить, бесславить) каляти, поганити, мерзенити, плямувати, плямити, (грубо) паскудити кого, що. -рать себя, кого - поганити, паскудити себе, кого. [Хіба-ж ви думаєте, що я захтів-би поганити себе, крадучи чужі три карбованці? (Крим.). Нащо мене паскудиш? Хіба я злодій? (Бердичівщ.)]. Он -ет честных людей - він плямить (паскудить) чесних людей. -рать своё имя, репутацию (славу), честь - плямити, плямувати, каляти, поганити, паскудити своє ім'я, славу, честь. [Такими вчинками ти плямиш (поганиш) своє ім'я (Київщ.). Глядіть, діти, слави своєї не каляйте (Г. Барв.)]. -рать руки (перен.) - паскудити, поганити руки об кого, об що. [Рук паскудить не хочу (Тобіл.)];

3) (о плохом каллиграфе, живописце, писателе) мазати, ляпати, базграти, партачити, паскудити, (о живоп. и каллигр. ещё) квачем мазати, (выводить каракули) риґувати. [Ото риґує, - такі карлючки, що й не розбереш (Канівщ.)]. Он не пишет, а только бумагу -ет - він не пише, а тільки папір псує;

4) (вычёркивать) черкати, вимазувати, викреслювати що. [А цензура ліберальна все черкає, все черкає (Самійл.)]. Маранный -

1) мазаний, каляний, валяний; яложений, смальцьований, ляпаний, мурзаний;

2) каляний, поганений, плямований, паскуджений;

3) мазаний, ляпаний, базграний;

4) черканий, вимазаний, викреслений. Срв. Мараный, прлг.

* * *

1) ( пачкать) ма́зати, брудни́ти; каля́ти; ( пятнать) плямува́ти, плями́ти

2) (перен.: пятнать, порочить) плямува́ти; пога́нити

3) (плохо писать, рисовать) ма́зати, мазюкати, ля́пати, ба́зграти

4) ( вычёркивать) черка́ти, викре́слювати

1) прлг. - майстровий, майстерний, ремісний. [Ой, збирайтесь, хлопці, та все народ майстровий (Пісня). Майстровий чоловік з його (Канівщ.). Там у Рожеві народ усе майстерний (Київщ.). У нас ремісних людей на селі не гурт (Звин.)];

2) сущ. - майстровий (- вого), майстровик, ремісник (-ка). -вая - майстрова (-вої), майстровичка, ремісниця. Заводские -вые - завідські майстровики.

* * *

1) прил. майстрови́й

2) в знач. сущ. майстрови́й, -о́го

1) (сигнал, условный знак) гасло, знак (-ку);

2) (морской) маяк (-ка), морська ліхтарня. [Маяк, що освічував йому його трудовий шлях (Єфр.). Над кручею стоїть висока башта морської ліхтарні (Н.-Лев.)]. Плавучий -як - пливучий (плавний) маяк;

3) см. Поплавок 2;

4) (при работах землемерных и т. п. как примета) тичка, віха, маняк (-ка). [Маняк є шляхом, то потраплю (Канівщ.)];

5) (штукатурный) сторожок (-жка);

6) (сторожевая башня) дозірна башта (вежа), вартівня;

7) (старое дерево среди молодого леса) маяк. [Ворони сіли на маяку, що на горі посеред лісу (Шевч.)].

* * *

и Месть метать и мётывать, метнуть

1) мести, мітнути, замітати, (диал., редко) мітати, помітати. [Три дні хати не мела, не вмивалася (Чуб.). Сива пава літала, крилами двір мітала (Чуб. III). Будемо хату помітати (Сл. Гр.)]. Новая метла чисто -тёт - нова мітла чисто мете;

2) мести, безл. (о снеге, пыли и т. п.) - мести, курити, куйовдити, хурделити. [Така хуґа: світу не видно, - мете (Рудч.). Весь той тиждень курило снігом (Франко). Бач яка хуртовина! бач, як куйовдить! (Основа). Вітер хурделить (Канівщ.)].

* * *

мигивать, мигнуть

1) (хлопать веками) кліпати, кліпнути, блимати, блимнути, бликати, бликнути, моргати, (з)моргнути, мругнути, (г)липати, (г)липнути, (редко) мигати, (чаще) (з)мигнути, (грубовато) лупати, лупнути (очима). [Кліпають очі (Рудан.). Сидить та очима кліпає (Н.-Лев.). Малашка кліпала повіками, піднімаючи раз-у-раз очі на чоловіка (Григор.). Тільки очима блима (Основа). Блимнув якимись дикими очими (Васильч.). Чого ти своїми більмами так бликаєш? (Канівщ.). Князь іронічно глипнув (Франко). Маруся липнула на його очима (Н.-Лев.). Чабан їх зобачив, хоч оком не мигнув (М. Вовч.). Очі сухі і не змигнуть (Коцюб.). Він лупнув очима і застогнав (М. Левиц.)];

2) (подмигивать кому) моргати, моргнути кому, на кого или до кого. [Я на тебе моргала і очима і бровами (Н.-Лев.). Темний небозвід до мене моргав зорями-очима (Франко)];

3) (о молнии, звёздах, свете) блимати, блимнути, бликати, бликнути, мигати, мигнути, мигтіти, миготіти (-гочу, -готиш) и миготати (-гочу, -гочеш), моргати, моргнути, кліпати, кліпнути, (редко) лупати, лупнути. [Останняя искорка з попелу блима (Крим.). Зорі мигали і бризкали світлом (Н.-Лев.). Коли- не-коли моргне блискавка (Сл. Гр.). Сонце боялося навіть моргнуть (Коцюб.). Червоний жар (в печі) кліпав синявим оком (Коцюб.). Зорі на дощ дмуться та лупають (Номис)].

* * *

несов.; сов. - мигн`уть

1) ( о глазах) клі́пати, клі́пнути, морга́ти, моргнути, мига́ти, мигну́ти, бли́мати, бли́мнути; лу́пати, лу́пнути

2) ( давая знак) морга́ти, моргну́ти

3) ( о свете) мига́ти, мигну́ти, бли́мати, бли́мнути; лу́пати, лу́пнути; несов. мигтіти, миготі́ти, диал. мигкоті́ти

1) молоко, (детск.) моня. [Захотів молока від бика (Номис)]. Женское -ко - жіноче молоко, покорм (-му). [Мати занедужала, і в неї не стало покорму (Стор.)]. Коровье -ко - коров'яче молоко. -ко створожилось - молоко зсілося. Парное -ко - сиродій (-дою), свіже молоко, молоко з-під корови. Топлёное -ко - пряжене молоко. Снятое -ко - спідняк (-ку). [Вершки з глечиків позбирають, а спідняк позливають у сулії та ото й продають дешево (Канівщ.)]. Кипячёное -ко - (пере)киплене (парене) молоко. Кислое -ко - кисле молоко. Птичье -ко - пташаче (пташине) молоко. [Хіба пташачого (пташиного) молока нема (М. Грінч.)]. Миндальное -ко - миг[ґ]далеве молоко, оржат (-ту). Известковое -ко - вапняний розчин (-ну), (у штукатуров для побелки) вапняне молоко. Конопляное, маковое -ко - конопляне, макове молоко. У неё лицо кровь с -ком - з лиця вона біла та рум'яна. У него ещё -ко на губах не обсохло - у нього (йому) ще молоко на губах не обсохло. [Я стара, а ти ще блазень, в тебе ще на губах молоко не обсохло (Н.-Лев.)]. Утячье -ко, бот. Euphorbia Esula L. - молочай (-чаю) (гострий), молочняк (-ку); см. Молочай 1. Заведение (пункт) для переработки -ка - молочарня;

2) (у птиц - cera: жёлтая кожа у корня клюва) восковиця.

* * *

помір (-мору), помірок (-рку), помір'я (р'я), промір (-мору), промірок (-рку), помірщина, моровиця, мір и мор (р. мору), умирачка, мертвячка, (падёж) упадок (-дку), дох (р. доху). [Пущу помір, стануть люди мором умирати (Рудан.). Помірок на людей великий пішов (Липовеч.). Челядників їх вигубить помір'я, і вдови їх сльозами не заплачуть (Куліш). У Київі, кажуть, великий промір: по 70 чоловіка на день мре (Канівщ.). Як тоді був у нас промірок, померли й батько (Звин.). Будуть-же великі трясення по місцях, і голоди, і мори (Біблія). Тоді була мертвячка скрізь, люди здорово мерли (Сл. Гр.). На скотину моровиця буде (Грінч.). Як єсть упадок на свині, дак скрізь, не тільки у нас (Борз.). Дох був на курей, усі й й подохли (Борз.)].

* * *

1) (умерщвлять) морити, виморювати, вигубляти и вигублювати, вибавляти, (истреблять) нищити кого, що. [Чим ви мух морите (вигублюєте, вигубляєте, вибавляєте)? (М. Грінч.). Мороз нищить усяку нечисть (Київщ.)];

2) (томить) морити, зморювати, виморювати, уморювати, мучити кого. [Холодом мене морить (Канівщ.). Мучили нас тяжко роботою (Богодух.)]. -рить голодом - морити голодом, уголоджувати кого. [Морять довгим голодом у темниці (Куліш). Себе уголоджує, да годує нечисті душі (Борзенщ.)];

3) (тушить, запекать) тушкувати, парити що. -рить лук - тушкувати цибулю. -рить молоко - парити молоко. -ться -

1) (стр. з.) моритися, виморюватися, вигублюватися, вибавлятися; моритися, зморюватися, уморюватися, уголоджуватися; тушкуватися, паритися, мліти; бути мореним, виморюваним и т. п. [Нехай каша мліє (Звин.)];

2) (возвр. з.) моритися, мучитися. Не мало -лся над этим делом - попомучився коло цього діла (над цим ділом).

* * *

1) мори́ти; ( утомлять) томи́ти, сто́млювати

2) кул. тушкува́ти

3) спец. мори́ти

4) ( об угольях) диал. гаси́ти

мороз (-зу). [Мороз надворі, на шибках лисички гискряться (Звин.)]. Сильный, трескучий -роз - великий (цупкий, лютий) мороз, козацький мороз, мороз з очима, мороз- кипень (-пня), мороз аж рипить (скрипить), аж скалки (зорі, іскри) скачуть, аж шелестить, аж шкварчить, аж дим устає. [Там такий мороз-кипень, аж руки пограбіли (Липовеч.)]. Первые осенние -зы (утренние) - приморозки (-ків, ед. ч. приморозок, ум. приморозочок), заморозки (-ків, ед. ч. заморозок); срв. Заморозок и Утренник. [Почалися надворі приморозки (Н.-Лев.). Уранці так наче приморозочок був, а тепер уже розтає (Сквирщ.)]. Последние весенние -зы - відзимки, озимки (-ків). -зы начинаются, начались - морози починаються, почалися, морози беруться, взялися; (безлич.) стає, стало на холодах, приморозило. [На зиму тільки, як уже приморозить, вертався я в батьківську хату (Стор.)]. Были сильные -зы - були великі морози; морозами здоровими брало. [Зима того року страх яка велика була: морозами то воно здоровими не брало, а снігу навергало врівень з загатами (Кониськ.)]. Ударил -роз, ударили -зы - потис(нув) мороз, потисли (узялися) морози. -роз крепчает - мороз береться (тисне) ще дужче. На дворе -роз трещал - надворі мороз лускав (аж тріскав). [Було оце взимку, надворі мороз лускав (М. Вовч.)]. -роз уменьшается, уменьшился - мороз пересідається, пересівся. [Налічи дванадцятеро лисих, то мороз і пересядеться (Звин.). Мороз поресівся, то й потепліло трохи (Звин.)]. Придавить -зом непокрытую снегом землю - голощоком узяти землю. [Голощоком як візьме, то померзне картопля в землі (Канівщ.)]. К -зу - на мороз. [Та то мабуть двері на мороз лущать (Н.- Лев.)]. От -за - з морозу. [Мужчини сивими стали з морозу (Коцюб.)]. Смерть от -за - смерть з морозу, мерзла смерть. [Неминуча, «мерзла смерть»: сидітимеш, сидітимеш, та такечки не зчуєшся, як і замерзнеш (Еварн.)]. Обильный -ми - см. Морозный. Меня -роз подирает по коже - морозом проймає (переймає) мене, мороз іде по мені, морозом з-за спини бере мене, мороз ходить поза спиною мені и в мене, за спиною морозом сипнуло мені, з-за плечей бере мене, мороз перейшов у мене. [І тепер морозом проймає мене, як згадаю (Кониськ.). Ху, як-же й злякалася! аж мороз іде по мені (Тесл.). Як після чарки стануть вони виявляти темні свої діла, - мороз ходе за спиною (Васильч.). За спиною аж морозом сипнуло: піймають (Грінч.). Нащо-ж ви мені против ночи таке говорите? мене вже з-за плечей бере (Квітка)]. -роз по коже пробежал - мороз по-за шкурою пройшов (перейшов) у кого (кому). [Мороз перейшов у Целі при тих словах Франко)].

* * *

зморшкуватий, зморщений, поморщений, брижуватий, брижнастий, брижа(с)тий; (преимущ., о коже на концах пальцев после долгого пребыв., в воде) бабкуватий. [Почав гладити її своїми старими поморщеними руками (Грінч.). Серед них дідусь похилий, зморщений, сивобородий (Франко). Личенько те у неї таке чисто, хоч зморшкувате, наче печене яблучко (Кониськ.). Пальці бабкуваті від води стали (Канівщ.)].

* * *

1) (покрываться морщинами, складками) морщитися, зморщуватися, брижитися, набрижуватися; (о плодах) морхнути. [Лоб йому морщився (Київ). На спині брижиться, - треба перешити (Канівщ.)];

2) морщитися, (хмуриться) супитися, насуплюватися. [Дев'ять (діточок) здоровенькі край неї, потішають її, а одно морщиться кисне, недуже (Квітка)].

* * *

мохнатіти, волохатіти, кудлатіти, пелехатіти, пухнатіти. [Курчата як підростуть, то в їх ноги волохатіють (Канівщ.). Проти зими собака наш кудлатіє, - холод чує (М. Грінч.)].

* * *

1) (замысловато, хитро) мудро, мудерно, хитро, хитромудро, вигадливо, штукарно, мудрагельно, (морочливо) морокувато, (трудно) важко, тяжко, трудно. [Це занадто мудро для мене, не зможу такого зробити (Богод.). Дуже мудерно зроблено, не розбереш навіть, звідки воно його починало (Ніженщ.). Швидко цього не зробиш: морокувато дуже (Канівщ.)]. Это -но сделано - це мудро (мудерно, хитро, штукарно) зроблено. -но на всех угодить - важко (тяжко, трудно) всім догодити. -но ему помочь в этом деле - важко (нелегко, морокувато) йому допомогти в цій справі;

2) (удивительно) дивно. После этого не -но, что он разорился - після цього не дивно (не диво, не дивниця, нема нічого дивного), що він зруйнувався.

* * *

тж. мудрёно

1) нареч. му́дро; хи́тро; чу́дно; химе́рно

2) в знач. сказ. му́дра річ, ва́жко, тру́дно

наворотить

1) (наезжать) навертати, навернути, набігати, набігти, наїжджати, наїхати на кого, на що чим. [Коні набігли на паркан (Канівщ.)];

2) (наваливать) навертати, навернути, нагортати, нагорнути що на що. [Зима замети навертає (Мирний). Ач яку купу нагорнув! (Звин.)];

3) (приваливать) навертати, навернути, привалювати, привалити, накривати, накрити кого, що чим. [Хай мене наверне важка ця скеля, що на їй сиджу (Мирний)];

4) (сворачивать на кого) навертати, навернути, скидати, скинути що на кого. [На другого навертати не годиться: це не я, а він зробив (Чернігівщ.)];

5) (клонить, склонять) навертати, навернути, нахиляти, нахилити кого, що на що, до чого. [Наверни мене на їх віру (Манж.). «Причепа» навертає думку до побутової повісти (Рада)]. Навороченный - навернений и навернутий; нагорнений и нагорнутий; привалений, накритий; скинений и скинутий; нахилений. -ться - навертатися, навернутися; бути навертаним, наверненим, навернутим и т. п.

* * *

несов.; сов. - наворот`ить

1) наверта́ти, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш и мног. понавертати; ( нагребать) нагорта́ти, нагорну́ти, -горну́, -го́рнеш и мног. понагорта́ти

2) (несов. накручивать) накру́чувати, наві́рчувати, -чую, -чуєш

3) (чего - сов.: беспорядочно наговорить, написать), нагородити, -роджу́, -ро́диш (чого), наплести́, -плету́, -плете́ш (чого)

4) (несов.: управлять кем-чем-л.) заправляти

5) (несов.: есть с аппетитом) наверта́ти, наверну́ти