какой-то

котрий-небудь, которий-небудь, кот(о)рий, котрийсь, которийсь; (-рый бы ни было) будь-котрий, будь-которий, котрий-будь, которий-будь, (который из…) кот(о)рий; см. Который 2. [«На віщо ви силуєте?» казала котра-небудь з дочок батькові (Мирн.). Напишіть мені котра-небудь (Куліш). Той князь та до тих трьох сестер їздив гулять і думав котрусь із них сватать за себе (Рудч.). Поклав-би на місці, як пса, нехай-би зваживсь котрий, не побоявся-б гріха (Коцюб.)]. -рый-нибудь из братьев - котрий-небудь (котрий-будь) з братів. Который из них должен ехать? - Который-нибудь - котрий з них має їхати? - Котрий-небудь (котрий-будь). Если бы это было, то -рый-нибудь историк упоминал бы б этом - коли-б це було, то котрийсь історик був-би згадував про це.

* * *

мест.; тж. кот`орый-либо

покраснеть (становиться красным, алеть, багрянеть) червоніти, почервоніти, зчервоніти, шаріти(ся), зашарі[и]тися, паленіти, спаленіти, спа(ла)хнути, рум'яніти, зрум'яніти, (делаться сделаться краснее) червонішати, почервонішати, (до багрового цвета, фамил.) буряковіти, збуряковіти. [Небо почина червоніти (М. Вовч.). Що слово Улита промовить, так і зчервоніє (Г. Барв.). Так чудово рожі паленіли з кохання й радощі ясної (Л. Укр.). Сміялось сонце, гори й ліс, шаріючи, сміялись (Ворон.). Енея очі запалали, ввесь зашарівсь мов жар в печі (Котл.)]. -неть (на лице) - червоніти, почервоніти (спаленіти и т. д.) на виду. Вода -нела от крови - вода червоніла (по[з]червоніла) від крови. -неть от какой-либо причины - червоніти, почервоніти и т. д. з чого. [Почервоніла з радощів. Обличчя йому спаленіло (фамил. збуряковіло) з гніва (М. Грінч.)]. -неть от стыда - червоніти, почервоніти, паленіти, спаленіти з сорома (з сорому), (насм.) пекти рака (раків), сов. спекти рака, напекти раків. [Вона чинить се, паленіючи з сорому (Павлик). Спік він рака, як завдали брехню (Харківщ.)]. -неть до корня волос - червоніти, почервоніти по саме волосся. То -неть, то бледнеть - мінитися на виду; то червоніти, то біліти на виду. Врёт не -нея - бреше без сорома; бреше й оком не моргне. Покрасневший - почервонілий, зчервонілий, зашарілий, спаленілий, зрум'янілий, збуряковілий.

* * *

1) (сомкнутая линия и перен.) коло, круг (-га), обід (-бода) (ум. обідець), окіл (р. околу), колесо. [Начеркни циркулем великий круг, а всередині в йому малий кружок (М. Грінч.). Побравшися дівчата за руки, стали великим колом, а одна дівчина вступила в середину кола (М. Грінч.). І так що-дня все вужчає те коло, що в йому я все тихше ворушусь (Грінч.). У коло ставайте. Руками сплелися і колом гуляють (Київщ.). Вітряків окіл крилатий Бендери мов обгородив (Греб.)]. Площадь -га - площа кругу (кола). Начертить круг вокруг чего - накреслити круг навколо чого, обцирклювати, обкружляти що. Идти кругом (о телах небесных) - іти колом, колесом, колувати. [Споконвіку і до віку ходить колом без кінця (планета) (Самійл.). Ой колом, колом догори місяць іде (Пісня). Колесом сонечко, колесом вгору йде (Після)]. Садиться, ставать в круг (кружок), кругом - сідати, ставати колом, кружка, кружкома, кружалом. [Усі мовчали, стоячи колом біля однії парти (Грінч.). Сідайте-ж бо кружка та слухайте (М. Вовч.). Парубки обсіли кружалом її хату (М. Вовч.)]. Голова -гом идёт - голова обертом (обертнем) іде; у голові морочиться. Всё пошло -гом - усе пішло обертом, обертнем (М. Вовч.). Заколдованный круг - зачароване коло. Круги на воде - круги, кружки, жмурки (-ків). [Поскидали у воду трупи; ти дивилась, як розстелялися-стелились круги широкії над ним, над сином праведним твоїм (Шевч.). Шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (Коцюб.)]. Круг около луны - кружало. Тёмные -ги вокруг глаз - синці (темні ободи) попід очима. [Землистий колір обличчя, синці попід очима (Коцюб.)]. Круг семейный - родинне коло, родинне оточення. Круг (общество) людей - коло (гурт (-ту), громада) людей, товариство, (слой) верства. [Серед нашого кола (товариства) такого звичаю нема (М. Грінч.). Хто хоче бути ближчим і зрозумілішим якомусь гуртові людей, той його мовою повинен говорити (Єфр.). Письменство росло й розвивалося само і все більшу громаду людей до себе прихиляло (Єфр.). Старе письменство найдужче одбивало в собі потреби тієї вищої верстви, що його сплодила (Єфр.)]. Люди известного (своего) -га - люди певного (свого) кола (товариства), певної верстви громадської, певного (свого) гурту (кругу), певної (своєї) громади. В своём -гу - серед своїх, поміж своїми, серед свого гурту (товариства, громади), у своєму гурті (товаристві, громаді). Широкие -ги общества - широкі громадські кола, загал (-лу). [Загал російської інтелігенції (Грінч.). Загал так званого «українофільства» (Грінч.)]. Придворный круг - двірське коло. Круг гостей - товариство гостей, коло гостей. В -гу гостей - серед гостей, в гурті гостей. Круг (сфера) действий - коло (круг) діяльности. Он не ограничивается узким -гом своих дел - він не обмежується вузьким колом своїх справ. Круг обязанностей - обсяг обов'язків. Это входит в круг его обязанностей - це належить до його обов'язків. Круг (цикл) предметов рассмотрения - обсяг чого. [Що-б то за історія була українського письменства, коли-б вона викинула з свого обсягу мало не цілком усе старе наше письменство (Єфр.). Обсяг ідей, що посовують наперед людськість, не вичерпується межами минулого й сьогочасного життя рідного народу (Грінч.)]. Круг дороги - круг, кружина. [Хто кругу не боїться, той далі становиться (Приказка). А все-ж зайва кружина: ходи навкруги - через двір, вулицею, знов, двором (Конис.)]. Делать, сделать круг в дороге - кругу накидати, накинути, надати, окружляти. [Шлях ваш коротший; я-ж надати круга мушу: ви виграєте аж два дні над мене (Куліш). Довелось доброго кругу накинути, щоб небезпечне місце обминути (М. Грінч.). Замість іти напрямець, він окружляв до мене геть поза городами (Новомоск. п.)]. Тем путём ехать - большой круг делать - тудою їхати дуже обхідно (кружно). [Їхати на Вербки кружно, а на Скрипаки ще кружніш буде (Вовч. п.)]. Судный круг - судне[є] коло. [У раду, до суднього кола (Грінч.)]. Спиться с -га[у] - розпиячитися, розпитися вкрай, спитися з гурту. Продавать на круг - продавати на гурт;

2) (плоскость, ограниченная окружностью) кружало, круговина, коло. [Аж кружало витоптав, танцюючи (Свидн.). Перед домом у дворі було навіть кружало, засаджене кущами та квітками (Н.-Лев.). Просторе коло перед ґанком заросло бузком та шипшиною (Ор. Левиц.). Біліє пісок на круговині, що вирівняно перед верандою (Васильч.)];

3) (диск) кружало, коло, покоте[и]ло, покотьоло. [Наче те проміння, що ореолом розходиться з сонячного кружала (Крим.). Сонце пливло до спокою; над самою землею стоїть його іскристе коло (Мирний). Мов покотело червоніє, крізь хмару сонце зайнялось (Шевч.). Мов покотило з горба, стрибав я високо понад тропою (Куліш)]. Круги перед глазами - кружала, кола. [Зелені кружала перед заплющеними очима (Мирний). Заплющу очі: вогняні кола танцюють і сиплють іскри (Коцюб.)];

4) круг воска - кружало, (кругла) брила воску, воскове кружало. [У коморі воскові кружала (Сл. Гр.)]. Круг сыра - кружало, (гал.) плесканка. Круг проволоки - кружало, кружалок (-лка) (Липовеч.);

5) круг гончарный - круг ганчарський.

* * *

1) (плоскость, ограниченная окружностью) круг; ( окружность) ко́ло

2) (предмет, меющий округлую или овальную форму, форму кольца) круг, кільце́, кружа́ло

3) (замкнутая цепь действий, событий; перечень чего-л.) ко́ло

4) (перен.: область, сфера какой-л. деятельности) ко́ло

5) (перен.: группа людей, среда) ко́ло

1) спритний, (живой, проворный) моторний, меткий, жвавий, проворний, (юркий) в'юнкий, (зап.) звинний, (умелый) зручний, ручий, вправний, (разбитной, сметливый) промітний, тямкий, дотепний, (зап.) змисний, імкливий, ум.-ласк. спритненький, моторненький и т. д. [Цей кіт дуже спритний, не впіймаєте (Звин.). З того ледачого парубка та став такий моторний козак, що ні здумати, ні сказати (Рудч.). Воно хоч і клишоноге, а метке (Кониськ.). На лихо здався він проворний (Котл.). А сам був хлопець ручий і на всі вигадки митець (Свидн.). В'юнкий хлопець (Яворн.). А промітний він: оце повернувся, купив горшків, продав та купив обіддя (Канівщ.)]. -кий танцор - зграбний (ручий, звинний) танцюрист(а), вправний танцюрист(а), (фам.) танцюра ручий. -кий делец - вправний (меткий) ділок, спритний ділок (р. -ока), митець; срвн. Ловкач. -кий плут мошенник - спритний (промітний, пронозуватий) пройдисвіт, шахрай, крутій. Он -кий малый (парень) - з його моторний хлопець (хлопчина, хлоп'яга), (насм.) з його моторяка, з його крутій хоч-куди. -кий дипломат - спритний дипломат. Вишь ты какой -кий! - ач (чи ти ба) який спритний! -кое движение - спритний (зручний) рух. [Спритним рухом видравшись із рук (Черкас.). Зручним рухом уловив собачку за спинку (Крим.)]. -кая женщина - спритниця, моторуха, (ласк.) моторушка;

2) (удобный, о вещи) зручний, вигідний, імкий, (сподручный) хваткий, похватний, (мёткий) замашний, кидкий. [Замашна коса (Чуб. III). Кидка грудка (Полт.)];

3) (меткий) влучливий, влучкий; влучний. -кий стрелок - влучливий (влучкий) стрілець. -кий удар, выстрел - влучний удар, постріл. -кий ответ - влучна відповідь.

* * *

1) (искусный, проворный) спри́тний, згра́бний, метки́й, уда́тний; зуга́рний, промітни́й; ( умелый) впра́вний; ( меткий) влу́чний; ( удачный) вда́лий

2) ( удобный) зру́чний, вигі́дний

1) (светило) місяць (-ця), ласк, місяченько, (метаф.) козацьке сонце, бурлацьке сонце, білолиций; срв. Месяц. [Ой, місяцю-місяченьку, і ти, зоре ясна, ой, світіть там на подвір'ї, де дівчина красна (Чуб. V). І ти, білолиций, по синьому небу вийдеш погулять (Шевч.)]. Серп -ны (полумесяц) - місяць-перекрій (-рою), місяць-перекруг, місяць-ріжок, ріжкатий місяць, серп місяця. [Ти місяцю-перекрою, зайди за комору, нехай же я з своїм милим трохи поговорю (Пісня). Ой, місяцю-ріжку, світи нам доріжку! Ой, місяцю ріжкатий, світи нам до хати (Вес. пісня)]. Фаза (четверть) -ны - кватира (квадра) місяцева. [Кватир місяцевих чотири: перша, друга, трутя (або гнила, гнилуша) та четверта (темна). Не можна трусити сажі з комина на першій кватирі (Звин.). На четвертій квадрі буває дощ, саме вже перед молодиком, - то кажуть, щоб молодик обмивавсь (Звин.)]. Фазисные названия -ны: в первой четверти т. е. новолуние - молодик, новак, новик, (во второй) підповня, повня, місяць у повні, повний місяць, (в третьей и отчасти четвёртой) щербатий місяць, (видимый поутру) старик. -на ущерблённая, на ущербе - місяць щербатий, місяць на скрузі (на сході), місяць-недобір (-бора). [Як підстригати коси на молодику, то швидко ростимуть (М. Грінч.). Світить молодик срібнорогий (Куліш). Зійшов місяць ще й новик (Чуб. V). Сіють на підповні (М. Грінч.). Повновида, як повний місяць (Н.-Лев.). Йому на скрузі голова болить (Канівщ.). Ой, місяцю-недобору, зайди за комору (Чуб. V)]. Делать что-л. при -не - робити щось до місяця, при місяці, за місяцем. [Жалую було світла, до місяця пряду (М. Грінч.). Так поспішалися, що й при місяці хліб убирали (Луб.)]. Затмение -ны - місяцева міна (затьмарення, затьма). Ничто не ново под -ною - нема нічого нового під місяцем і сонцем, усе старе на нашій бабусі-землі;

2) см. Лунация;

3) супутник (планети). [У Марса два супутники].

* * *

1) мі́сяць, -ця; ласк. поэз. місяче́нько

2) (спутник какой-л. планеты) супу́тник, мі́сяць

1) с род. п. на вопрос: где? в каком направлении? и с твор. п. - а) на вопр.: где? - між, поміж, проміж, межи, помежи, промежи ким, чим и (реже) чого, поміж, межи, помежи кого, що, (редко) міждо, поміждо, проміждо ким, чим; (среди) серед, посеред кого, чого; (из-за, среди) з-поміж, з-проміж, з-помежи кого, чого. [І зразу встала стіна між мною й товаришами, між мною й життям (Коцюб.). Поміж небом і землею (Франко). Халупка стояла поміж закинутих, з забитими вікнами, осель (Коцюб.). Чутка, розійшлася поміж люди (М. Грінч.). Він залюбки попасає проміж ліліями (Біблія). Тихі пошепти розходились по селу межи жіноцтвом (Єфр.). Межи білих хаток (Основа). Межи гуси сірі орел сизокрилий вивівсь (М. Вовч.). Ой, літав я кожну нічку помежи горами (Рудан.). Ходив чумак з мазницею помежи крамниці (Рудан.). Отаке як завелось міждо старшими головами, то й козаки пішли один проти одного (Куліш). Хто стояв поміждо мужиком та паном (Грінч.). З-поміж садів видко церков (Федьк.)]. Речка течёт -ду гор - річка тече (по)між, (по)межи горами. Я нашёл -ду своими книгами вашу - я знайшов між (межи, поміж) своїми книжками вашу. Ударить -ду глаз - ударити межи очі. -ду ногами - проміж (поміж) ногами. [Йому пробіг собака проміж ногами (Номис)]. Он очутился -ду двух огней - він опинився межи (між) двома огнями; йому і звідси гаряче і звідти пече. Пройти -ду Сциллой и Харибдой - пройти між (проміж, межи, промежи) Сциллою і Харибдою. Находиться -ду страхом и надеждой - перебувати (бути, жити) між (межи) страхом і надією. Колебаться -ду кем, чем - см. Колебаться 2. Читать -ду строк - читати між (поміж) рядками. Бывать - ду людьми - бувати серед людей. Жить -ду добрыми людьми - жити серед добрих людей, між добрими людьми. Разделить что -ду кем - поділити що кому или між ким, поділити що на кого. Что за счёты -ду своими! - та які рахунки між своїми! та що там своїм рахуватися! -ду прочим - між иншим. [Між иншим, свою найкращу оду написав ибн-Сіна по-арабськи, а не по-перськи (Крим.)]. -ду тем -

1) (тем временем) тим часом. [Зінько тим часом протиснувся до рундука (Б. Грінч.). Тим часом кухарі дали вечерю (Крим.)]. А -ду тем (а) - а тим часом. Мы разговаривали, а -ду тем ночь наступала - ми розмовляли, а тим часом ніч надходила. -ду тем как - тим часом як. Он веселится, -ду тем как мы работаем - він розважається, тим часом як ми працюємо;

2) (однако) проте, одначе, однак, тимчасом, аж, (диал.) ажень. [Між людьми хоч і багато спочувало, проте ніхто не поквапився залучити чуженицю до себе (Єфр.). Я думав так, аж воно инакше (Сл. Гр.)]. А -ду тем (б) - а проте, а тимчасом, а отже. [Казали недобрий борщ, а проте увесь виїли (Сл. Гр.). Здається однакову ніби-то науку виносять (вони) перед люди, а тимчасом вражіння од них цілком протилежне (Єфр.). Освіти філологічної я жадної не здобув, а отже взяв пообгортавсь усякими словарями (Крим.)]. Знала, что он лгун, а -ду тем поверила - знала, що він брехун, а отже (а проте) поняла віри; б) с твор. п. для обозначения взаимн. действия - між (межи), поміж, проміж ким, проміж, поміж кого. [Розказала про сварку поміж нею та дідом (Грінч.)]. Говорить, шептаться и т. п. -ду собою - говорити проміж (поміж) себе, між, проміж, (редко) проміждо собою. [Вони до молодих промовляли підсолодженими голосами, але проміж себе напророкували молодим усякого лиха (Єфр.). Діти шептались поміж себе (Коцюб.). Вони говорять проміждо собою щирою українською мовою (Крим.)]. Дети совещались -ду собой - діти радилися поміж себе, між (проміж) собою. -ду ними начались ссоры - між ними (у них) пішли (почалися, зайшли) чвари. -ду нами будь сказано, пусть это останется -ду нами - між нами кажучи, хай це (за)лишиться між нами; в) с твор. п. на вопр.: из какой среды? из кого? - з-поміж, з-проміж, з-між, з-межи кого, з кого, з чийого гурту. [Цар обібрав з-поміж своїх вельмож людину мовну (Крим.). Хто зуміє з-проміж нас співати за тобою? (Самійл.). Найближчий до хана з-між радників (Леонт.). Хто з вас негрішний, нехай перший кине на неї камінь (Біблія). Ми оберемо гласних, а гласні з свого гурту оберуть голову (Крим.)]. Лучший -ду ними - найліпший (найкращий) з-поміж (з- проміж, з) них, з-поміж їхнього гурту. [Зінько з-проміж них був найрозумніший (Грінч.)]. Выбирать -ду кем - вибирати з-поміж, з-проміж кого. Выбирайте -ду мной и им - вибирайте з-поміж нас котрого;

2) с вин. п. на вопр.: куда? - між, межи, (реже) поміж, помежи, проміж, промежи кого, що. [Инше (зерно) упало між тернину (Біблія). Вліз межи молот і кова(д)ло (Номис)];

3) (в сложных словах) см. Меж 2.

* * *

предл. с твор., род. п.

1) (измерит. величина) міра (мн. міри, мір). [Міра довжини (Сл. Ум.). Золото, як міра вартости (Економ. Наука). Якою мірою міряєте, - відміряється вам (Біблія)]. -ры линейные (погонные), квадратные, кубические - міри лінійні, квадратові, кубічні. -ра времени - міра часу, (измерение) вимір часу. Палата мер и весов - палата мір і ваги. -рою (по счёту) выдавать что - видавцем давати (видавати) що. [Хліб видавцем дали (Н.-Лев.)];

2) (четверик хлеба) мірка, міра. [Він мірку гороху насипав (Рудч.)];

3) (сосуд для измерения) мірка; (убираемой свёклы) мірниця. [Висип борошно в мірку (Брацлавщ.). Своїми буряками досипає її мірниці (Коцюб.)];

4) (в стихосл.) міра, розмір (-ру), метр (-ру);

5) (степень, размер, предел и т. п.) міра. -ра наказания - міра (вимір) кари. -ра содеянного - міра заподіяного. В той, в такой -ре (степени) - тією (тою), такою мірою, в тій, в такій мірі. [Твори, що тією чи иншою мірою задовольняють естетичні вимагання (Єфр.). Річ це занадто коротка, щоб бути повною в такій мірі, якої треба (Грінч.)]. В какой -ре - якою мірою, в якій мірі, в яку міру. В большой, в значительной -ре (степени) - великою мірою. [Дещо з тих перспектив великою мірою і справдилося (Єфр.)]. В большей, в меньшей -ре - більшою, меншою мірою, в більшій, в меншій мірі. В одинаковой, в равной, в той же -ре (степени) - однаково, (а) так само, (зап.) зарівно. Не всі однаково своїй долі корились (Куліш). Стережіться зарівно батька, як і сина (Франко)]. В полной -ре - повною мірою, на повну (на цілу) міру, до повної повні (Куліш), ущерть, аж до краю, цілком. [Використати повною мірою (Єфр.). Не розгорнув свого хисту на повну (цілу) міру (Єфр.). Коцюбинський тягся до оригінальних країв і використовував їх ущерть (Єфр.). Почував себе аж до краю героєм (Крим.)]. По -ре чего - відповідно до чого, в міру чого. По -ре моих средств - відповідно до моїх коштів (засобів), в міру моїх коштів (засобів). По -ре трудов и награда - відповідно до праці (в міру праці) й нагорода. По -ре того как - в міру того як. [В міру того як ростуть суперечності (Азб. Ком.)]. По -ре получения, поступления чего - в міру того як одержується, надходить (вступає), (в прошлом) одержувано, надходило (вступало), (в будущем) одержуватиметься, надходитиме (вступатиме) що. По -ре возможности, по -ре сил - в міру спромоги, по змозі (по спромозі), що сила зможе. По -ре сил наших - як наша сила, як наше посилля. По крайней -ре - принаймні, (зап.) принайменше, (диал.) прейма (Свидниц.), (хотя бы) бодай; см. ниже - по меньшей мере. Кинувся миттю униз, щоб принаймні умерти з своїми вкупі (Дніпр. Ч.). Чи ти перестанеш брехати бодай собі самому? (Коцюб.)]. По меньшей (по крайней) -ре (минимум) - що-найменш(е), принайменше, принаймні, бодай. [Щоб здійснити цю програму, треба що-найменше (принаймні) три роки (Київ). Кругом кождої матері роїлося бодай по п'ятеро дітей. (Франко)]. Это по меньшей -ре странно - це, що-найменше, чудно (дивно). По большей -ре - що-найбільш(е); (по большей части) здебільшого, здебільша, побільше. В -ру (соответственно) - до міри, помірно; (об обуви, одежде) до міри, в міру. [Як п'єш до міри, то горілка панує чоловікові (Полтавщ.). У помірно натопленій хаті (Грінч.)]. Сделанный в -ру - зроблений до міри, помірний. Не в -ру - не до міри, (редко) невзаміру; (об обуви, одежде) не до міри, не в міру, не на мірку; (чересчур) занадто, через край, через лад; (неподсилу) не під силу. [Присмачає вона ласощі невзаміру (М. Вовч.)]. Без -ры - без міри, міри нема, незмірно; см. Сверх меры. [Се мук йому без міри завдало-б (Грінч.)]. Сверх, свыше -ры, через -ру - над міру, через лад, надто, занадто; (непосильно) над силу. [Через лад багато набрав, - от і не піднесе (Грінч.). Що надто - то погано (Приказка)]. Свыше всякой -ры - (по)над усяку міру. Всему есть -ра - всьому (на все) є міра (предел: край). Превышать, превысить -ру - переходити, перейти міру. Знать, соблюдать, наблюдать -ру, не знать -ры в чём - знати (держати) міру, додержувати(ся) міри, не знати міри в чому. [Жартуйте та й міру знайте (Н.-Лев.). Держи віру, держи й міру (Приказка)]. Душа -ру знает - душа міру знає. Подойти под -ру - см. Мерка 2. Выше -ры и конь не скачет (не прянет) - понад себе і кінь не цибне;

6) (мероприятие) захід (-ходу), (обычно во мн. ч.) заходи (-дів), (редко) запобіг, забіг (-гу), забіги (-гів), (средство) спосіб (-собу). [Репресивні (тактичні) заходи (Єфр.). Своїми школами і иншими забігами (єзуїти) поперевертали багацько руських патронів у латинство (Куліш)]. -ры воздействия - заходи (до) впливу, (щоб) вплинути. -ры к восстановлению - заходи до відновлення. -ры действительного наблюдения - засоби справжнього доглядання. -ра обеспечения - спосіб забезпечення. -ры предосторожности - застережні (пересторожні) заходи, заходи проти небезпеки; см. Предосторожность. -ры предупредительные - запобіжні (попередні) заходи, заходи попередити що. -ры пресечения - припинні (припиняльні) заходи, заходи до припинення. -ры принудительные - примусові заходи. Высшая -ра наказания - найвища кара, розстріл (-лу). Изыскивать -ры - добирати способу. Прибегать к -рам - вдаватися до заходів. Прибегнуть к иным -рам - вжити инших заходів, удатися до иншого способу. Принимать, принять, употреблять, употребить -ры по отношению к кому, к чему - вживати, вжити заходів, робити, зробити заходи (диал. захід) що-до кого, (що-)до чого, над ким, чим, коло чого, добрати способу. [Вам сорому нема всіх заходів ужити, щоб сей побожний пан не став у мене жити (Самійл.). Робити заходи, щоб його силоміць притягли до нас, я не хочу (Крим.)]. Принимать зависящие -ры - вживати належних заходів. Помогайте ему всеми -ми - (до)помагайте йому всяким способом, всіма способами.

* * *

1) мі́ра

2) ( мероприятие) за́хід, -ходу

3) ( единица ёмкости сыпучих тел) мі́ра, мі́рка; ( убираемой свёклы) мі́рниця

навести и навесть

1) кого на что, что на кого - наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаводити, понапроваджувати кого на що, що на кого. [Напровадив його на п'яну дорогу (Закр.)]. Он -вёл нас на засаду - він навів (напровадив) нас на засідку. -дить кого на след - наводити (напроваджувати) кого на слід. -дить, -сти кого на мысль - наводити, навести, напроваджувати, напровадити кого на думку (на гадку), давати, дати на розум кому, насувати кому думку. [Чи не читання, бува, й напровадило вас на оці гадки? (Крим.). Коб йому бог на розум дав, щоб ударив кого (Звягельщ.)]. -дить, -сти на путь - направляти, направити, напроваджувати, напровадити кого на шлях, давати, дати навід кому. -дить на кого подозрение - накидати на кого підозру. Это -вело меня на подозрение - це викликало в мені підозру, це насунуло мені підозру. Не - води меня на грех - не призводь мене до гріха. -дить разговор на какой-л. предмет - справляти (спроваджувати) розмову на яку тему;

2) (об аппарате, орудии: направлять) направляти, направити, справляти, справити, наставляти, наставити, накеровувати, накерувати, скеровувати, скерувати, (целить, метить) націлювати, націлити, нарихтовувати, нарихтувати и нариштовувати, нариштувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, вимірити, (о мног.) понаправляти, посправляти, понакеровувати, поскеровувати, понацілювати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати що на кого, на що. [Направив на його рушницю (Сл. Ум.)]. -дить, -сти телескоп - направляти, направити, справляти, справити телескоп(а). [Галілей, справивши свій телескоп на сю планету, відкрив, що сподівані фази справді існують (Павлик)]. -дить, -сти пушку, пушки на что - націлювати и націляти, націляти, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, виміряти гармату, гармати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати гармати на що. [Велів гармати нарихтувати, на Вирвин город стріли пускати (Ант.-Драг.). Нариштуйте джерела огняні на Чорне море (Куліш). Сто гармат на нас вимірили (Маковей)];

3) (насылать) наводити, навести, насилати, наслати; (нагонять) нагонити, нагнати на кого що; (причинять) завдавати, завдати кому чого. [Простягни руку твою і наведи жаби на Єгипетську землю (Куліш). Наслав бог на людей кару (Сл. Ум.)]. -дить на кого тоску (скуку), грусть - наводити (нагонити) нудьгу, смуток (сум) на кого, завдавати нудьги, смутку (суму) кому, сов. занудити, засмутити кого. [Та згадка навела сум на всіх (Н.-Лев.). Засмутив я тебе, мою ясочку (Грінч.)]. Эта книга -дит на меня сон - ця книга (книжка) нагонить на мене сон. -дить страх, ужас на кого - завдавати страху, жаху кому. [Просте козацтво завдає жаху не то комісарам, та й усьому козацькому панству (Куліш)]. -вести порчу на кого - причину зробити кому. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)];

4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наводити, навести, (о мног.) понаводити що. -дить на что лак - наводити лаком що, лакувати, покощувати що. -дить узор чернилами - наводити узір чорнилом. -дить брови - наводити (підводити) брови. -дить зеркальные стекла - вилощувати (вигладжувати) дзеркальні стекла. -дить лоск, бронзу на что - наводити лиск (полиск, ґлянс[ц]; вигладу), брон(д)зу на що, лощити (ґлянсувати), наброн(д)зовувати що; срв. Лощить 1. -дить тень - затінювати що; ману (на)пускати. -дить мост через реку - ставити (наводити, перекидати, наста(но)вляти) міст, (пловучий) наплавляти міст через ріку (річку);

5) (настаивать) доводити, довести (свого), повертати, повернути (на своє). Я -веду на своё - я доведу свого, я таки поверну на своє;

6) (приводить кого во множестве) наводити, навести, понаводити, напроваджувати, напровадити, понапроваджувати кого куди. [Або сам ходиш то до Васюти, то до Грицька, то до себе наведеш їх повну хату (Грінч.). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, - понаводив уже! (Чуб. I)]. Он -вёл ко мне гостей - він навів (напровадив) до мене гостей. [Напровадив гостей повну хату (Сл. Гр.)];

7) (справку о ком, о чём) робити, зробити довідку, брати, взяти довідку про (за) кого, про (за) що, (диал.) забирати, забрати справу про що (Звин.). Наведённый -

1) наведений, напроваджений, понаводжений, понапроваджуваний;

2) направлений, справлений, наставлений, накерований, скерований, націлений, нарих[ш]тований, вирихтуваний, вимірений, понаправляний и т. п.;

3) наведений, насланий, нагнаний, завданий. -ный (индуктивный) ток, физ. - навідний (індуктивний) струм.

* * *

несов.; сов. - навест`и

потреба, (потребность) потріб (-би), (ум. потрібка), треба (-би), потребина, (нужда) нужда, (польза, редко) пригода. [Їхати не треба було, але Корній вигадав потребу (Грінч.). Купив оце й я собі на потріб дерева (Сл. Гр.). У нас іде на потріб липа ціла, а не колена (Брацл.). Для своєї потрібки (Борзенщ.). Все продав, а пуд собі залишив на свою потрібку (Звин.). Мій дім обмислен (снабжён) сріблом-золотом про всяку требу (Куліш). На будову громадського намету і на всякі потребини його (Біблія). Нужди у всякого є: кому хліба, кому до хліба (Кониськ.). Годувала собі дочку для своєї пригоди, щоб принесла із криниці холодної води (Макс.)]. -ность в чём - потреба в чому и чого. -ность к кому - діло до кого. [Є дільце, дядечку, до вас (Глібів)]. Естественная -ность - а) природна[я] (натуральна) потреба; б) (испражнение) своя потреба (потріб). Крайняя, неотложная -ность - велика (конечна, пильна) потреба в чому, чого; конечність, доконечність (-ности). [Конечна є потреба, заміри ваші знать (Самійл.). Важливість і доконечність задуманої роботи (Н.-Лев.)]. Без -сти - без потреби, безпотрібно, (без дела) без діла. [Прошу без потреби не заходити до кабінету (Київ). Нікчемно й безпотрібно порубавши свій ліс (Основа 1862). Без діла не люблю я до його ходити (Київ)]. Для какой -сти? - за-для якої потреби? на (про) яку потребу? нащо? навіщо? про що? [«Дай я нап'юся мандрагори?» - «Про що, царице?» (Л. Укр.)]. По мере -сти - в міру потреби, як до потреби. [Вдається, як до потреби, до мови стислої (Рада)]. По встретившейся -сти - зважаючи на (таку) потребу; тому, що трапилася (виникла) потреба. По миновании -сти - а) (в будущем) коли (як) мине потреба; б) (в прошедшем) коли (як) минула потреба. Для своей, иной -сти - на свою потребу (потрібку), про свою потребу, (текущей: на свою обихідку), на иншу потребу. [Закупки на свою потрібку (Н.-Лев.). Про його потребу я дав йому (Звягельщ.)]. В случае -сти - в потребі; коли (як) буває (в наст. ещё: є, в прошл.: бувала, траплялася, в будущ.: буде, виникне, трапиться) потреба: коли що; як потреба вкаже (в будущ.); (книжный оборот) в разі потреби. [І грішми і худобою в потребі зазичить (Франко). До рідної мови може письменник докладати в потребі і чужих слів (Рада). Президент Академії скликає, коли бува потреба, спільні зібрання (Стат. Ак. Н.). Ми, коли що, і до царя не заблудимо (Кониськ.)]. Смотря по -сти - а) (когда, если надо) коли (як) треба; б) (сколько надо) скільки треба. Какая ему -ность знать это? - нащо (навіщо) йому знати це? Иметь -ность в чём - мати потребу в чому, потребувати чого. [Не потребуєм їй того казати, що ти рабиня (Л. Укр.)]. Нет -сти - нема на що, нема чого, нема потреби. [Нема на що тут це записувати (Грінч.). Нема чого похваляти се (Грінч.)]. В этом нет -сти - в цьому (на це) нема потреби. Мне в этом нет -сти - я цього не потребую; мені це без потреби. Явилась -ность - виникла (трапилася, зайшла, є) потреба.

* * *

назначить

1) (обозначать, отмечать что) значити, визначати и визначувати, визначити, зазначати и зазначувати, зазначити, на[по]значати и на[по]позначувати, на[по]значити, відзначати и відзначувати, відзначити, (о мног.) позначити, повизначати, повизначувати и т. п. що. [Визначує дорогу блискавицям (Куліш)]. -чить границы чему - визначити межі чого. -чить север и юг на карте - зазначити (позначити) північ і південь на мапі (на (географічній) карті). -начь верх на тюке - на[по]значи верх на паці;

2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) призначати и призначувати, призначити, визначати и визначувати, визначити, приділяти, приділити, (наметить) назнаменати, (о мног.) попризначати, попризначувати, повизначати, повизначувати, поприділяти що кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що. [Делегаціям від селян призначено ці місця, а від робітників - оці (Київ). Я призначив читання на один вечір (Грінч.). Шевченко, пишучи свої твори, не призначав їх за-для читання народові (Грінч.). Частину свого заробітку він призначив на певну мету (Київ). Я визначила розписання таке, що на російську мову йде небагато годин (Крим.). У ту башточку вкидали дівчат і замикали там чи на два тижні, чи на два роки, - то вже як пан приділить (М. Вовч.). Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть (М. Вовч.). Брахманізм обеззброїв стихійність цих поривів, назнаменавши, як час для їх здійснення, два останні перегони на життьовому шляху (М. Калин.)]. -чить заседание на пятницу - призначити засідання на п'ятницю. -чить награду - призначити нагороду. -чать наказание - визначати (призначати) кару. -чить опеку над кем - призначити опіку над ким. -чать, -чить плату - визначати, визначити, призначати, призначити, класти, покласти плату (платню). [Плату кладуть чималу їй за рік (Грінч.)]. -чить в продажу, к продаже что - призначити до продажу що. -чать работу кому - призначати (визначати) працю кому. -чить себе сделать что - призначити собі (сказати собі) зробити що. [Як чого не скінчить у тиждень, що казала собі скінчити, то… (М. Вовч.)]. -чить свидание кому - призначити побачення кому. Мне -чили притти в понедельник - мені призначено прийти в понеділок. -чать следствие - призначати слідство. -чать срок - призначати (визначати) термін (строк, речінець). -чать, - чить цену - визначати, визначити, класти, покласти, становити, постановити, нарядити ціну. [Ціну на землю визначали вони всі гуртом (Грінч.). Базар ціну становить (Богодух.). Взяли тому коню ціну нарядили - півтораста карбованців та й чотири (Пісня)];

3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) призначати, призначити, настановляти и настановлювати, настановити, наставляти, наставити, ставити, поставити, становити, постановити кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяти, приділити кого за кого, нарядити кого ким, (гал.) іменувати, на(й)менувати кого ким, на яку посаду, (о мног.) попризначати, понастановлювати, понастановляти, понаставляти, поприділяти; (только куда, кому, к кому) надавати, надати (о мног.) понадавати кого куди, кому, до кого. [Неписьменних не призначають на відповідальні посади (Київ). Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили (ЗОЮР I). Щоб воєводами настановити, того не буде зроду (Л. Укр.). Князями нас понастановляє (Куліш). Нас ніхто не обирав, нас настановили на парафії (Н.-Лев.). Його скинули з пристава й настановили на стражника (Васильч.). Вони його поставили собі лакеєм (Грінч. I). Соргія поставив пан за ключника (Основа 1862). Постановили на дяка (М. Вовч.). Постановили її за царинного (Кониськ.). Пан приділив батька за лісника (М. Вовч.). Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Приказка). Агрономів надають нам з Київа (Київщ.)]. -чить наследника - призначити спадкоємця. -чить кого опекуном над кем - призначити (настановити) кого опікуном (на опікуна, за опікуна) над ким. [Громада настановила над їми опікуном Панаса Момота (Грінч.)]. -чить себе преемника - призначити собі наступника. -чить сына в военную службу - призначити сина до військової служби. -чать, -чить кому какую-либо роль в чём - призначати, призначити, приділяти, приділити кому яку ролю в чому. [Салкові, що мав грати старшину, приділили роль свідка (Грінч.)];

4) (о судьбе: предопределять) судити, присудити, призначати, призначити, приділяти, приділити, надавати, надати, нарікати, наректи, назнаменувати кому що. [Мені літа тії доля присудила (Рудан.). Хто зможе ухилитись, що нам боги всесильні присудили? (Куліш)]. Назначаемый - визначуваний, зазначуваний; настановлюваний, призначуваний и т. п. Назначенный -

1) визначений, зазначений, на[по]значений, відзначений, повизначуваний и т. п.;

2) призначений, визначений, приділений, покладений, поприділяний и т. п. [Творчі сили, - ті гнатимуть вас у призначене місце (Франко). Заковане в залізні обручі письменство незабаром переросте призначену йому мірку (Рада). Гроші, від громади призначені на школу (Грінч.)]. -ная цена - визначена ціна. В -ный час, в -ное время - у призначену годину (призначеної години), у призначений час (призначеного часу);

3) призначений, настановлений, наставлений, поставлений, постановлений, приділений, наряджений, іменований, наданий, попризначуваний и т. п. Вновь -ный - новопризначений, новонаставлений ким, на кого, за кого, на яку посаду, новонаданий кому, до кого;

4) суджений, присуджений, призначений, приділений, наданий, наречений, назнаменований. [До своєї мети, назнаменованої йому од бога, дійде (Куліш)]. -ться -

1) визначатися и визначуватися, бути визначуваним, визначеним, повизначуваним и т. п.;

2) призначатися и призначуватися, бути призначуваним, призначеним, попризначуваним и т. п. [Речінця побутові на Запоріжжі не визначалося нікому (Куліш). Щоб полагодити спір, визначується губерніяльна комісія (Франко). Її ще здавна призначено мені (Грінч.). Почала лічити йому лінійкою в долоню, скільки було то вже йому призначено (Васильч.)]. Деньги -чались на одно, а пошли на другое - гроші призначено було на одно, а пішли на инше. Срок -чался длинный, а теперь его сократили - термін (строк, речінець) призначено (визначено) було довгий, а тепер скорочено. Срока не -чалось никому - терміну (строку, речінця) не становлено (не визначали, не визначалося) нікому;

3) призначатися, настановлятися и настановлюватися, бути призначуваним, настановлюваним, призначеним, настановленим, попризначуваним, понастановлюваним и т. п. ким, на кого, за кого, на яку посаду. [Панна настановляється на вчительку в село С. (Коцюб.). Ті батюшки, що вчилися в академії й були понастановлювані на парафії (Н.-Лев.). Інструктора від нас забрано, а нам надано иншого (Київщ.). Полковники і сотники надані теж із польського панства (Куліш)]. Он -ется инструктором - його призначено (настановлено, призначають, настановляють) на (за) інструктора. -ется комисия для рассмотрения дела - призначається комісія (призначають комісію), щоб розглянути справу. -ется следствие по этому делу - призначається (призначають) слідство в цій справі;

4) судитися, призначатися, приділятися, бути призначеним, приділеним, наданим, назнаменованим, нареченим. [Щоб не було одних, яким ніби призначено тільки працювати, і других, яким призначено з чужої праці живитися (Рада). Шлях без міри, вік без ліку їй надано від творця (Самійл.). Та вже коли наречено вмирати, і знахури не відшепчуть (ЗОЮР I)].

* * *

несов.; сов. - назначить

1) призначати и призначувати, призначити и призначити а мног. попризначати; ( определять) визначати и визна́чувати, ви́значити

2) (куда; кем - на должность, работу) признача́ти и призна́чувати, призна́чити и мног. попризначати (куди; ким, на кого, за кого); (ставить кем-л.) наставля́ти, наста́вити и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти и мног. понастановля́ти и понастано́влювати (ким, на кого, за кого); (направлять куда-л.) наряджа́ти, наряди́ти (куди)

наметить

1) (меткой, знаком) значити, позначати и позначувати, позначити, назначати и назначувати, назначити, зазначати и зазначувати, зазначити, відзначати и відзначувати, відзначити, намічати, намітити, (зарубками) карбувати, накарбувати, (клеймом) таврувати, натаврувати, клейн[м]ити, наклейн[м]ити, (товары) шта[е]мпувати, нашта[е]мпувати, (о мног.) поназначати и поназначувати, позначити, поза[повід]значати и поза[повід]значувати, понамічати, помітити, покарбувати, потаврувати, поклейн[м]ити, пошта[е]мпувати що. [Узяв заступ та лопату, пішов ямки значити (ЗОЮР II). Позначив сокирою дерева ті, що рубати (Богодух.). Позначив найкращі кавуни (Сл. Ум.). Зазначи сього дуба, щоб ізнайти потім (Сл. Гр.). Став кожний заробляти власний хліб, орати землю, зазначати межі (Крим.). Помітили всі рушники (Сл. Ум.)]. Он -тил это место карандашом - він за[від]значив це місце олівцем;

2) (перен.: в мыслях) намічати, намітити, накреслювати, накреслити, визначати и визначувати, визначити, назначати и назначувати, назначити що. [Молодий учений накреслив собі широкий план роботи (В. Підмог.)]. Он -тил себе эту цель - він визначив собі цю мету. -тить в общих чертах что - намітити (накреслити) в загальних рисах, (очертить) зачеркнути що. [Куліш пробував зачеркнути вже й межі української критики (Рада)]. -чать, -тить путь кому, чему - намічати, намітити, назначати, назначити, назнаменовувати, назнаменувати шлях (путь, стежку) кому, чому. [Намітити шляхи майбутньої роботи (Пр. Правда). Поставили на науковий грунт українське питання та назначили стежки, якими дальшим поколінням легше було йти (Доман.). (Квітка і Шевченко) познаменували нашій словесності правий і далекий шлях (Куліш)]. -чать ряд мероприятий - намічати (накреслювати) низку заходів. [Наша програма накреслює низку заходів (Азб. Комун.)];

3) (наглядывать кого, что) намічати, намітити, наглядати, нагля[е ]діти и наглянути, назирати, назирити, назорити, набачити, назнати кого, що, взяти на око, накинути оком кого, (для какой л. цели ещё) націляти, націлити кого, (упорно, диал.) наповратитися. [Я вже назирила теличку, - коли-б тільки на гроші збитися, зараз куплю (Кониськ.). Ота дівчина, що я назорив, - моя буде (Червоногр.). Виважив двері, щоб живосилом схопити дочку безталанних пожильців, яку назнав собі раніш (Крим.). Инші собаки взяли на око онучкаря - біжать попри віз, хапають зубами за колеса (Франко). Капітан накинув оком Оксану та й почав її хвалити (Квітка). Або забіжи куди-небудь, або- що, бо тебе націлили у привод (Квітка). Націлили мене обікрасти (Канівщ.). Вже коли наповратилися вкрасти мою телицю, то вкрадуть! (Звин.)];

4) (нацеливаться в кого, во что) націляти(ся) и націлювати(ся), націлити(ся) на (в) кого, в (на) що, поціляти, поцілити що, наміряти(ся), наміритися на (в) кого. Намеченный -

1) позначений, назначений, за[від]значений, намічений, накарбований, наклейн[мл]ений, нашта[е]мпований, поназначуваний, помічений и т. п. [Йду до своєї наміченої стежиночки (М. Вовч.)];

2) намічений, накреслений, визначений, назначений, зачеркнутий, назнаменований. Итти прямо к -ной цели - простувати до визначеної мети. -ный к исполнению - призначений (намічений) до виконання;

3) нагляджений, наглянутий, назирений, назорений, назнаний, взятий на око, наглянутий оком, націлений. -ться -

1) (стр. з.) значитися, назначатися, бути назначуваним, назначеним, поназначуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы - намічено розглянути (обміркувати) такі питання. -ются новые пути - намічено нові шляхи. -ются такие кандидаты - намічено таких кандидатів;

2) (возвр. з.) зазначатися, зазначитися, визначатися, визначитися, намічатися, намітитися. [На сході почало пробиватися крізь хмари сонце; спершу зазначилося блідим матовим кружалом (Грінч.). Те, що може визначитися на обрію нової доби (Рідний Край)];

3) (вдоволь, сов.) намітитися, (зарубками) накарбуватися, (целясь) націлятися и т. п.; срв. Метить.

* * *

несов.; сов. - нам`етить

1) наміча́ти, намітити, -мічу, -мітиш; ( план) накре́слювати, -люю, -люєш, накре́слити

2) (ставить метку, знак) значи́ти и познача́ти и позна́чувати, позна́чити, назначати и назна́чувати, назначи́ти и мног. поназнача́ти и поназна́чувати, наміча́ти и намі́чувати, намітити

3) (сов.: нацелить, нацелиться) націлити, націлитися

нрч. стільки, (при нрч. и глаг.) так, (при прлг.) такий (така, таке, такі), (канцел.) настільки, (постольку, зап.) остільки, (в такой мере) такою мірою, в такій мірі, так сильно; срв. Насколько. [Тут не така щира ляхва живе по селах, як на лівобережжі (Куліш). Вони такі відмінні (так різняться) між собою, що… (Київ). Корабель такий великий і так оздоблений радощами, що… (М. Зеров). Боротьба новітніх принципів з первісними посильнішала в нього настільки, що він… (Крим.)]. Он настолько ослабел что… - він так ослаб (знесилився, занепав на силах), що… Он не -ко беден, чтобы… - він не такий бідний, щоб… Не -ко уж - не так (не такий, не така, не таке, не такі) то вже, не з-так то вже. [Рим не таке то вже й принадне місто, як про нього кажуть люди (Країна Сліпих). Письменство чимале й не з-так то вже й бідне, як на наші обставини (Рада)]. -ко - насколько - стільки - скільки, (канцел.) настільки - наскільки, (зап.) остільки - оскільки, (в такой - в какой мере) так (такий, така, таке, такі) - як (який, яка, яке, які). Он -ко же добр, насколько и справедлив - він такий (-же) добрий як і справедливий. Она нравилась ему ровно -ко, насколько отталкивала - вона подобалася йому рівно стільки(-ж), скільки й (як і) відражала (так сильно, як і відражала).

* * *

настроить

1) (строение) - см. Надстраивать;

2) (строений) набудовувати, набудувати, наставити, (каменных, кирпичных) намуровувати, намурувати, (во множестве, о мног. или во мн. местах) понабудовувати, понамуровувати чого. [Будував, будував, - ото й набудував (Брацл.). Понабудовував комір повен двір (Сл. Ум.). Понабудовували і понамуровували собі пани замочків (Куліш)];

3) (проказ) нароблювати, наробити, накоювати, накоїти (фіґлів, вредных: збитків, шкоди; пакостей: капостів), наброювати, наброїти; срв. Напроказить;

4) (музык. инструмент) настроювати, строїти, настроїти (в лад, до ладу), наладжувати, ладити, наладити, налагоджувати, налагодити, наладновувати, наладнувати, вилагоджувати, вилагодити, направляти, направити, (о мног.) понастроювати и т. п. що. [Як дудку настроїш, так вона грає (Чуб. I). Настроїв ліру (Рудан.). Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! (Колядка). Ти теж (зозуле) строїла струни моєї душі (Коцюб.). Налагоджує свою скрипку (Васильч.). Вилагодить скрипку (Федьк.). Взяла гітару, направила її, натягуючи струни (Н.-Лев.)]. -ть радио-антенну - настроювати, настроїти радіо-антену;

5) (перен.) - а) кого, что как, на какой лад - настроювати, настроїти, наладжувати, наладити, направляти, направити кого, що як, на який лад (тон). [Се вже приятелі Виговського простих козаків так наладили (Куліш)]. -ить кого на враждебный лад - настроїти кого вороже; б) кого на что - (подговаривать) намовляти, намовити кого на що и (чаще) що (з)робити, підмовляти, підмовити, підбивати, підбити кого на що, до чого, що (з)робити, (направлять) направляти, направити кого на що, (насоветывать) нараювати, нараяти, (преимущ. на что- л. плохое) наструнчувати, наструнчити, настренчувати, настренчити кого на що, що (з)робити, (подстрекать) під'юджувати, під'юдити, підтроюджувати, підтроюдити, (наущать) наущати, наустити кого що (з)робити, призводити, призвести кого на що и що (з)робити, (науськивать) нацьковувати, нацькувати, підцьковувати, підцькувати кого що (з)робити. [То він намовив (підмовив, направив) її на це (Київщ.). Нараяли люд на святе діло (Стор.). То вони наструнчують та підшпиговують, то бо їх користь (Мирний). Все Васюту настренчує, щоб із тебе на вулиці знущався (Грінч.). Не хто й наустив Варку, як не Дмитрик (Кониськ.). То його панич підтроюдив (Харківщ.)]. -ить кого на тяжбу с кем - намовити (нараяти, настру[е]нчити, підбити) кого - позиватися з ким; в) кого против кого, чего - настроювати, настроїти, ставити, поставити кого проти кого, проти чого, (исподтишка) настру[е]нчувати, настру[е]нчити кого проти кого, (возбуждать) підбурювати, підбурити кого проти кого, проти чого. [Не наструнчуй других проти його (Мирний). Настренчила всіх дітей проти мене (Грінч.)]. Настроенный -

1) см. Надстроенный;

2) набудований, наставлений, намурований, понабудовуваний, понамуровуваний;

3) нароблений, накоєний, наброєний;

4) настроєний, наладжений, налагоджений, наладнований, вилагоджений, направлений, понастроюваний и т. п. [Струни тугі, наладжені (Коцюб.)];

5) - а) настроєний, наладжений, направлений. [Було тут багато молоди, настроєної романтично (В. Петров). Поетично направлена душа (Н.-Лев.)]; б) намовлений, підмовлений, підбитий, направлений, нараяний, наструнчений, настренчений, під'юджений, підтроюджений, наущений, нацькований, підцькований; в) настроєний, настру[е]нчений, підбурений. -ться -

1) см. Надстраиваться;

2) набудовуватися, набудуватися, понабудовуватися; бути набудовуваним, набудованим, повабудовуваним и т. п.;

3) (перен.) настроюватися, настроїтися, настру[е]нчуватися, настру[е]нчитися; бути настроюваним, настроєним, настру[е]нчуваним, настру[е]нченим и т. п.; (собираться) налагоджуватися, налагодитися, налаштовуватися, налаштуватися, збиратися, зібратися, (забрать себе в голову) навратитися, наповратитися. [Знаходити шлях до иншого серця, що й само настроюється в унісон до співця свого інтимного світа (Рада). Значні групи українського пролетаріяту, селянства та війська настроєні по-більшовицькому (Н. Рада). Коли думки наструнчилися так, то їх не легко збити з тієї стежки (Мирний). Уява у Василька настренчувалася вже заздалегідь (Корол.). Вже він навратився продати свою теличку, - нічим його не переконаєш (Звин.). Коли наповратилися вкрасти, то вкрадуть (Звин.)]. Вы сегодня хорошо -ны - ви сьогодні в гарному (доброму) настрої (в доброму гуморі), ви сьогодні гарно настроєні. [О! ви настроєні сьогодні гарно (Куліш)]. Всё общество явно было -но против этой авантюры - усе суспільство (громадянство) явно ((в)очевидячки) було настроєне (стояло) проти цієї аванту[ю]ри;

4) (вдоволь, сов.) - а) (строя здания) набудуватися, наставитися, понабудувати (досхочу), (каменные, кирпичные) намуруватися, попомурувати (досхочу), (о мног.) понабудовуватися, понамуровуватися; б) (настраивая музык. инстр.) настроїтися, наладитися, налагодитися, наладнуватися, нанаправлятися, попостроїти (досхочу) и т. п., (о мног.) понастроюватися и т. п.; в) (строя в ряды) нашикуватися и т. п. Срв. Строить.

* * *

1) (строить в каком-л. количестве) набудо́вувати, -довую, -довуєш, набудува́ти, -дую, -дуєш и мног. понабудо́вувати; (из камня, кирпича) намуро́вувати, -ровую, -ровуєш, намурува́ти, -рую, -руєш и мног. понамуро́вувати

2) ( надстраивать) надбудо́вувати, надбудува́ти и мног. понадбудо́вувати

3) (озорничать, проказничать) витворя́ти и витво́рюґвати, -рюю, -рюєш, навитворя́ти, сов. напроку́дити, -джу, -диш

1) муз., радио и пр. стро́їти и настро́ювати, -роюю, -роюєш, настроїти и мног. понастро́ювати, ла́дити, -джу, -диш, на́ладити, ла́днати, наладна́ти, наладно́вувати, -но́вую, -но́вуєш, нала́днувати, -ную, -нуеш, нала́годжувати, нала́годити, -джу, -диш; направля́ти, напра́вити, -влю, -виш и мног. понаправля́ти, настру́нчувати, настру́нчити

2) ( приводить в нужное для работы состояние) нала́годжувати, нала́годити, настро́ювати, настро́їти

3) перен. настро́ювати, настро́їти и мног. понастро́ювати; (возбуждать против кого-чего-л.) підбу́рювати, -рюю, -рюєш, підбурити; ( подговаривать) підмовля́ти, підмо́вити, -влю, -виш, намовля́ти, намо́вити, настре́нчувати, настре́нчити, настру́нчувати, настру́нчити

1) (как сказ. безл. предл.) невідомо, не знати. [Отак і невідомо, чого він хотів (Київ). Не знати, що рік дівчам скаже (Рудан.)]. -мо кто, что, какой, куда и т. п. - невідомо (не знати[ь]) хто, що, який, куди и т. п.; срв. Невесть;

2) невідомо, незнано; (непонятно) недовідомо; (бессознательно) несвідомо; (без ведома) без відома;

3) (в сложении) невідомо-, незнано-; недовідомо-; несвідомо-. Срв. Неведомый.

* * *

нрч. и знати и не знать, невідомо, невідь и (диал.) невіть, (пренебр.) бо-зна, ка-зна, кат-зна, чорт-зна, чорт-відь. -весть кто, что, какой, куда и т. п. - не знати[ь] (не зна-) хто, що, який, куди, невід[т]ь -хто, -що, -який, -куди, (пренебр.) бо-зна (ка-зна, кат-зна и т. п.) -хто, -що, -який, -куди; аби-хто, аби-що, аби-який, аби-куди и т. п. [Навів на гулянку не знати кого (Н.-Лев.). Та годі бо, верзе не знати що! (Гоголь). Не знати чим підперезаний (Квітка). Заберуться не знати куди та й видирайся до них! (Васильч.). Що вам з того прийде, як будете по-якомусь там, невідь-якому знати (чужі мови)? (Л. Укр.). Бур'ян, - таке невідь- що! (Борз.). Тільки язиком чорт-зна-що верзете (Н.-Лев.). Мов заяць той, полохається аби- чого (Коцюб.)].

* * *

1) (рабство, плен) неволя. [Бідні невольники у тяжкій неволі заплакали (Ант.- Драг.). Вивів ти мене з неволі сильною рукою (Рудан.). Ставок під кригою в неволі (Шевч.). Коли-б ти знала, коли-б собі ти уявляла тяжку неволю міст нудних! (Пушкін, перекл. М. Драй-Хмари)]. Быть (находиться) в -ле - бути в неволі (в кого, чиїй), (реже) бути під неволею (в кого), бути підневоленим кому. [Був у неволі турецькій (Грінч.). Не на те ми цареві присягали, щоб у своїх мужиків під неволею бути (Куліш)]. Отдавать, отдать в -лю кого - завдавати, завдати (реже віддавати, віддати) в неволю кого. [Знущались над нами, завдавали в неволю з жінками та дітьми (Л. Укр.)]. Попадать, попасть в -лю - попадати(ся), попасти(ся) (редко упасти) в неволю; срв. Попадать 1;

2) (власть обстоятельств, нужда) неволя, (принуждение) силування (-ння), примус (-су), принука. [Неволя примушує мене працювати з рання до смеркання (Київ). У нашій справі примусу (силування) не повинно бути (Київ)]. -лею[й], за -лю, по -ле, из-под -ли - (против воли) неволею; (по принуждению) з неволі, (чаще) з примусу, з принуки; (путём принуждения) силуванням, примусом; (невольно) мимоволі, несамохіть. [Хазяйка мусіла неволею годить (Біл.-Нос.). З неволі він не робить (Червоногр.). Все в них силою та примусом (Київщ.)]. Волею и (или) -лею - (своєю) волею та й (чи) неволею, по волі і (чи) з неволі, хотячи й (чи) не хотячи. От одного удара смычком музыканта всё обратилось, волею и -лею, к единству (Гоголь) - від одного змаху смичка музики, все навернулось, по волі і з неволі, до одностайности (А. Харченко). Волей -лей - а) волею-неволею, (фам. воленькою- неволенькою), по волі чи з неволі, самохіть чи несамохіть; б) (volens-nolens) хочеш-не- хочеш, (сокращ. хоч-не-хоч), хіть або й нехіть, (невольно) мимоволі. Какая -ля! что за -ля! была -ля! - (охота) яка охота!, (нужда) яка потреба! хто неволить (неволив)! хто силує (силував)!, (с какой стати) з якої речи! з якої неволі! Какая мне -ля итти за него замуж? - а хто (що) мене неволить (приневолює, силує, примушує) іти за його заміж? Охота пуще -ли - охота гірш від неволі, своя охота гірша за неволю (Приказки);

3) (неохота) неохота, нехіть (-хоти).

* * *

ніякий, жадний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жаден), (значительно реже) жодний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жоден), (ровно -кой, диал.) нікоторий, (ни малейший) найменший. [Не буде з цього пива ніякого дива (Номис). Ніякий цар не може дарувати того, що наше (Грінч.). Отже (не єсть він) ніякий фантастичний лицар, а звичайний… (О. Пчілка). Контівська соціологія ніякого серйозного впливу від Геґеля не зазнала (С. Оран.). Ніякої аналізи за ствердження цієї тези у т. Р. абсолютно нема (М. Скрипн.). Нема ніяких підстав не припускати, що… (В. Підмог.). Жадних прав! (Франко). Я не бачу жадних причин, щоб і в нас не було так само (Доман.). Не показували жадної ворожнечі (М. Рильськ.). Не почуєш від мене і жодного грубого слова (Квітка). Не потаю ні думоньки, ні руху жодного в собі (Олесь). Нікоторого пуття з нього не буде (Звин.)]. Не иметь -кого представления о чём - не мати найменшого уявлення (вульг. жадної или найменшої тями) про що, нічого не тямити в чому. Не обращать -кого внимания на кого, на что - не звертати жадної уваги на кого, на що, не надавати жадної уваги чому. [Вона не надавала цьому жадної уваги (Коцюб.)]. -ким образом - жадним (ніяким) способом (чином, побутом, робом), (ні) жадною мірою, аж ніяк, диал.) аж нікуди; срв. Никак 1. Ни за какой и т. п. - ні за який, за жадний и т. п. [Цю нішу не призначалося ні для яких завдань (Едґ. По). Дома його не карали за жадні пакості (Франко)]. Ни за -кие блага - ні за які блага, ні за що в світі, (никогда) зроду-(з)віку. Ни в -ком случае - см. Никой (Ни в коем случае). Без -них - без ніяких, без нікоторих, (да и всё тут) та й годі, та й край, (зап.) та й конт. Решительно -кой - жаднісінький, ніякісінький. [Немає жаднісінької роботи (Н.-Лев.). Привілеїв для себе я ніякісіньких не маю (Крим.)].

* * *

1) (характер) вдача, (натура) натура, (норов) норов (-ва) и (мн.) норови (-вів); (у животных) натура; срв. Норов 2. [Ти-ж знаєш мою вдачу; ніяк не всидю, щоб не поговорити з ким (Васильч.). Хоч і царем зробиться, однаково своєї вдачі не позбудеться (Крим.). Панглос був оракулом дому, і малий Кандід слухав його лекції з повним довір'ям, властивим вікові і вдачі (Кандід). То вже в мене така натура, щоб з усього кепкувати (Брацл.). З лютим та скаженим норовом (людина) (Яворн.). Та й норови-ж у тебе! (Н.-Лев.). А в його норови такі ставали, що от було причепиться до ратника якогось, та й візьме вб'є (Крим.)]. Буйный, весёлый, вспыльчивый, кроткий, крутой, тихий нрав - буйна, весела, гаряча (палахка, запальна, запальчаста), лагідна (сумирна), крута (сувора), тиха (мирна, спокійна) вдача. -вом какой, -ва какого - на вдачу який, (реже) вдачі якої. [Васька була на вдачу залякана та заштовхана (М. Левиц.)]. Крутого -ва - крутий (-та, -те, -ті) или суворий (-ра, -ре, -рі) на вдачу, крутої (суворої) вдачі. -вом хорош, да норовом негож - на вдачу добрячий, та норов ледачий. Нрав на нрав не приходится - вдача на вдачу (норов на норов) не прийдеться. Моему -ву не препятствуй - натуру мою не спиняй; моїй натурі дорогу не заступай; (иногда) гуляй душа без кунтуша! У оленя нрав кроткий - олень має натуру лагідну;

2) по -ву кому - до вподоби (до сподоби, по сердцу: до серця, до любости, до любови, до мисли, під мислі, по душе: до душі, по вкусу: до смаку) кому, до вподоби (до сподоби) чиєї; срв. Вкус 4. [«Ох, дитино моя! чи то-ж до пари?» - кажу. - «До пари, до любої вподоби!» (М. Вовч.). Дружини шукають, дружини такої, до сподоби мої (Чуб. V). Не до мисли жону взяв (Гнід.)]. Быть по -ву кому - бути до вподоби (до сподоби) кому (чиєї) и т. п., бути вподібним (сподібним, в уподобі) кому, (нравиться) подобатися кому. [З тим життя своє діли, хто серденьку до вподоби (Чупр.). Що-йно тільки покаже, все то цариці до сподоби (Рудан.). Мені й самому, не все однаково до любости з того, що попереду писалося (Грінч.). Тільки-ж мені до любови, що чорнії брови (Метл.). Скажіть-же ви про його, що він до мисли вам (Самійл.). Вибирай, молода дівчино, котрий під мислі (Метл.). Тобі, невісточко, така балаканина, видимо, до смаку (Самійл.). Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. (Г. Барв.)]. Быть более по -ву кому - бути вподібнішим (сподібнішим) кому, (реже) бути більш(е) до в[с]подоби (до любости) кому (чиєї) и т. п., (более нравиться) більш(е) подобатися кому. [Приймаючи життя, вирізняв, він те, що йому більш було до любости (Рада)]. Быть не по -ву кому - бути не до в[с]подоби (не до любови) кому (чиєї) и т. п., бути невподібним (несподібним) кому, (не нравиться) не подобатися кому. [Я з нею не можу жити, вона мені не до любови (Коцюб.). Онисі та гордовита поза чомусь була несподібна (Н.-Лев.)]. Приходиться, приттись по -ву кому - припадати, припасти до вподоби (до сподоби и т. п.) кому, підходити, підійти під мислі (до думки) кому, (нравиться, понравиться) подобатися, сподобатися кому; срв. Приходиться 1. [Моя мова, вимірена проти аристократизму, дуже їй припала до вподоби (Крим.). Хорошая дочка твоя під мислі підходить (Чуб. V)]. Приходящийся, пришедшийся по -ву - уподібний, сподібний. Неприходящийся, непришедшийся по -ву - невподібний, несподібний;

3) -вы (обычаи) - звичаї (-чаїв), (реже) норови (-вів); (привычки) звички; (быт) побут (-ту). [Який народ! які люди! які звичаї! (Кандід). Нуньєс вчився побуту та звичаїв Країни Сліпих (Країна Сліпих). У нас нові люди, нові норови (М. Вовч.). Задержали чорногорці давню суворість норовів (Калит.). Ну, й звички тутешні! (Звин.)]. Добрые -вы - добрі звичаї. Зверские -вы - звірячі звичаї. Современные -вы - сучасні (сьогочасні) звичаї; як тепер ведеться. Старинные -вы - старовинні (старосвітські) звичаї, старосвітчина; як воно велося (поводилося) за давніх часів. [Держався старосвітчини (Свидн.)]. Испорченность -вов - зіпсутість (зіпсуття) звичаїв. Простота -вов - простість (простота) звичаїв. Растление -вов - розтління звичаїв. Обычаи и -вы - звичаї і побут. -вы животных - побут тварин.

* * *

1) вда́ча, нату́ра; ( норов) но́ров, -у но́рови, -вів

2)

междом. и част.

1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) давай, (мн.: нуте) нуте, давайте, (при обращение в 1-м лице мн.) нумо, нум. [Ну, йди вже, годі баритися! (Брацл.). Чого-ж ти мовчиш? ну, скажи-ж, товаришу! (М. Хвильов.). «Ну, Галакточко, а що там узагалі говорять про мене?» - «Себ-то де говорять?» - «Ну, взагалі» (М. Хвильов.). Ну, Вакуло, ти-ж сам знаєш, що без контракту нічого не робиться (Гоголь). Ну що ж, Тарасе! - рад єси, не рад - дивись, який в господі нашій лад (П. Тичина). Ну, так що ж робити? (М. Хвильов.). Гей, нуте, косарі (Номис). Давайте йти! Ну, пойдём! (Сл. Гр.). Нумо в дорогу! (Дніпр. Ч.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Нум орать мерщій! (М. Терещ.)]. Ну, Солопий, вот, как видиш, я и дочка твоя полюбили друг друга так… (Гоголь) - от що, Солопію, ото, як бачиш, я й дочка твоя та й покохали одне одного так… (перекл. А. Харч.). Ну, говорите! - ну, кажіть! кажіть-бо! Нуте, рассказывайте! - ну, розповідайте! Ну, пожалуйста - ну, будь ласка (будьте ласкаві). Ну, полно тебе упрямиться - ну, годі тобі упиратися. Ну-с, что скажете? - ну, добродію (пане), що скажете? Вон он, ну его бить! - ось він, нумо (нум, давайте) його бити! Ну да ну, а всё на одном месте - ну та ну, а все на тім самім місці (а все ні з місця). А ну - ану; ануте, анумо; срв. Ну-ка. [Ану, заведи-но пісні! (Остр. Скарбів). Ану: гоп трала, гоп трала, гоп, гоп, гоп! (Гоголь)]. А ну, тебе говорят! - ану, тобі кажуть! Ну же - ну-бо, ну-ж. Да ну - ну-бо. [Ну-бо не пустуй! (Вороний)]. Да ну, иди, что ли! - та ну-бо йди, чи що! Да ну же - та ну-бо, (та) ну-ж бо;

2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну, (грозя пальцем) ну-ну-ну. [Ну, я-ж тобі, почекай! (Брацл.). Ну-ну-ну! я-ж тобі задам, будеш ти мене пам'ятати! (Вінниччина)]. Ну, смотри же! - ну, дивися! А ну - ану! [Ану вдар! (Сл. Гр.). Ану, виходь, котрий! (Остр. Скарбів)]. А ну-ну ударь! - ану-ну вдар!;

3) (в бранных выраж., проклятьях) - ну, ану. Ну тебя! - цур тобі! цур тобі, пек (тобі)! (а) бодай тебе! а йди ти (собі)!, (отвяжись) відчепись! [Цур тобі (бодай тебе), який ти дурний! (Номис). Цур тобі, пек! (Сл. Гр.)]. Ну его! - цур йому! цур йому, пек (йому)!; (нужды нет) дарма! [Цур-же йому з лісом! (Шевч.). Таке робили, що цур йому вже і казать! (Котл.)]. А ну его! - та цур- йому!, (пропади он пропадом) (та) хай-же він згине (зслизне)! Ну тебя к лешему - см. Леший. Ну вас! - цур вам! (а) бодай вас! [А бодай вас та цур-же вам! (Шевч.)]. Ну вас всех к чорту (к богу)! - ану вас усіх к чорту (к бісу, до дідька, к богу)! а йдіть ви всі до чорта (до біса, до дідька)! Ну вас всех к семи чертям! - а йдіть ви всі під три чорти!;

4) (в выраж. удивления) ну. [Ну, їсть! нівроку! (Номис). Ну, хлопче, та й утяв-же ти штуку! (Київщ.). «А от за давнього часу, коли…» - «Ну, свате, згадав часи!» (Гоголь). Ну, та й ніч же була! (Велз)]. Ну, кто-бы мог это подумать! - ну, хто-б міг це подумати! «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» - «Ну?» - «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) - «Ти чув, що подейкують люди?» - «Ну?» - «От тобі й ну!» (перекл. А Харч.). Ну что вы! - ну що ви! [Ну що ви, Ліно, я дуже вам вдячна (В. Підмог.)]. Да ну?! - та невже? та ну? Ну уж обед! - ну (та) й обід. Ну и - ну й, та й. [Ну й дивачка ви, Марто! (В. Підмог.). Та й тюхтій-же я підтоптаний! (Остр. Скарбів)]. Ну-ну, какой сердитый! - ну-ну, який сердитий! Такой, что ну! - такий, що ну-ну!, (зап.) такий що раз! [Вона така красна, така красна, що раз! (Стефаник)];

5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гаразд, добре. [Нема, ну, то й нема! (Л. Укр.). «Ну, там побачимо» - сказав він лагідно (В. Підмог.). А я був подумав, що ти й справді знаєш правила; ну, та коли ти їх не знаєш, то я знаю (Остр. Скарбів). Гаразд, дивись-же, ти заскочив мене (Остр. Скарбів)]. Ну что же, приходите - ну що-ж, приходьте. Ну, конечно, очевидно и т. п. - ну, звичайно (звісно); а звісно; ну, видима річ и т. п. [Сподіваєтесь, що уряд сплатить ваш борг, га? а звісно, сплатить (Кінець Неволі). «Я невільна!» - «Ну, видима річ!» (В. Підмог.)]. Ну да - авжеж; см. Конечно 2. Ну, ладно! - ну, добре! гаразд! ну-ну! Ну, и ладно - то й гаразд, то й добре. [«Народу багато, друже?» - Батько відповів, що ні, - людей, на жаль, дуже обмаль. - «То й гаразд» (Остр. Скарбів)];

6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну. [«За пораду все, що хочеш, дам тобі я в нагороду». - «Ну, на се» - поет відмовив - «не надіюся я зроду» (Л. Укр.)]. Ну, нет! - е, ні! ба ні! [Ба ні! не піду до нього (Липовеч.)]. Ну, вот ещё! - ну, от іще! (ну.) ще що (скажеш, скажете)!, (ах, оставь) ат! ет! [«Та ну-бо, розкажи!» - «Ат, одчепись!» (Сл. Гр.). «Посидьте, поки я хоч з жінкою та з дітьми попрощаюсь». - «Ет, ще вигадав прощаться! ходім» (Рудч.)]. Ну, вот, ещё что скажеш! - ну, от іще що скажеш! Ну, где таки! - де то вже таки! [Де то вже таки він так сказати може! (Рудан.)]. Ну, знаете - ну, знаєте. [Я ось який, а ви така ось - ну, знаєте, ні те, ні се (Влизько)];

7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо? [«Ну, чи не казав-же я?» - подумав собі Чуб (Гоголь). Ну, а все-ж таки, чим-же соціялізм відрізняється від комунізму? (М. Хвильов.). «А що ти думаєш запропонувати?» - «А як ти гадаєш? Ну?… от тобі й ребус!» (М. Хвильов.). «Від кого-ж лист?» - «Від гетьмана Ханенка?» - «Ханенка? йо?» (Стар.-Чернях.)]. Ну, а вы? - ну, а ви? Ну так что же? - ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з того? Ну что с ним делать? - ну що з ним робити?;

8) (в повествовании - как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото, отож, (ну) так от. [Був собі одважний лицар, нам його згадать до речи… Ну, та сей одважний лицар якось вибрався до бою (Л. Укр.). Багато слів було у нього в книжці, ну, й казав-би собі яке хотів (Л. Укр.). Урядники все робили справно; пашпорти там, ну й хто бунтівник - знали (Ледянко)]. Ну вот он говорит - ото(ж) він і каже;

9) (в выраж. многократного действия) давай, ну. [Зборов його та й давай бити (Київщ.). Пішла вона, - я давай паскудити Настуню (Крим.). Обнялися і давай цілуватися (Сл. Ум.). З переполоху ну втікать (Шевч.)]. Да и ну - та й давай, та й ну. [Зібрав шляхту всю докупи та й ну частувати (Шевч.)];

10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття (гал.) гайта, готьта, гайтта, герта (налево) вістя, (гал.) вісьта. [Но, булані! (Гайсинщ.). Ньо, ньо, урагова! (Костомар.)].

* * *

1) межд. ну; (при обращении в первом лице, мн.) ну́мо, нум, ну́мте; ( нуте) ну́те; (давай, давайте) дава́й, дава́йте, дава́ймо

2) (част.: неужели) ну

3) (част.: давай) ну, дава́й; и

и Нужда

1) потреба, (изредка, ц.-слав.) нужда, (потребность) потребина, (редко) потріб (-си), треба; срв. Надобность. [Вже яка потреба, - ні до кого не йду, - вона зарятує (Г. Барв.). Надумались збирати гроші про таку народню нужду (Куліш)]. -да в чём - потреба чого или в чому, на що, нужда в чому; срв. Потребность. Иметь -ду в чём - мати потребу (нужду) в чому, потребувати чого; срв. Нуждаться 1. А тебе какая -да до этого дела? - а тобі яке діло до цієї справи? а тобі що до цього (до того)?, (фам.) а тобі до цього якого батька горе? -да в ком - потреба в кому, на кого. Ему -да в нём - йому він потрібний (потрібен), він має діло (справу, зап. інтерес) до його. -да к кому, до кого - діло (справа, зап. інтерес) до кого. [Є в мене діло до вас (Київ)] Какая мне -да до тебя? - яке мені діло (яка мені нужда) до тебе? [Яка мені нужда до тебе? (Квітка)]. Мне до них -ды мало - мені про них (їх) малий клопіт (байдуже). Не твоя -да, не заботься - не твій клопіт, не турбуйся. Что нужды? - яка потреба?, (какой смысл?) яка рація?, (зачем?), нащо? навіщо?, (пустое!) дарма! Велика -да! - велика вага! овва! велике діло опеньки!, (пустое!) дарма. Что за -да (Какая -да) знать это? - яка потреба (нащо треба) знати це? Нет нужды говорить об этом - нема потреби говорити про це. Нет нужды (кому до чего) - байдуже (байдужки, байдужечки) (кому про (за) що), дарма (кому), (и горя жало) мале горе (кому), ні гадки (гадки мало) кому про (за) що, і гадки не має хто про (за) що, (шутл.) і за вухом не свербить кому. [Недоля жартує над старою головою, а йому байдуже (Шевч.) Дитина кричить, як не розірветься, а їй і байдуже (Сл. Ум.). «Байдуже!» - сказала: «не журись, коханий!» (Дніпр. Ч.). А мені про те й байдужечки (Кролевеч.). Хай світ завалиться, - дарма мені! (Грінч.). «Піду, тільки нехай об осени!» - «Дарма, й підождемо» (Квітка)]. Тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) - тобі, бачиться, й за вухом не свербить (перекл. М. Рильськ.). Нужды нет, что - дарма що. [Дарма що старий, аби багатий Приказка)]. Без видимой -ды - без видимої (явної, очевидної) потреби. В случае -ды, при -де - в потребі, під нужду; см. ещё Надобность (В случае -сти). [Що-ж, і горщик річ непогана в потребі (Рада). Ви постерегли що і під нужду, як вашої запобігав він ласки (Куліш)]. Крайняя (неотложная) -да в чём - велика (конечна, пильна) потреба в чому й чого; скрута на що. Я имею крайнюю -ду в деньгах - мені аж надто (конче, до скруту) треба грошей, мені аж надто (конче, до скруту) треба (потрібно) мати гроші. Я имею крайнюю -ду видеть его - см. Крайний 3. По -де от -ды - з потреби, через потребу. По крайней (неотложной) -де - з великої (конечної) потреби, через велику (конечну, пильну) потребу. Испытывать -ду в чём - зазнавати не достачі, (нужди) в чому, (нуждаться) потребувати чого, нуждатися чим. [Роздавати хліб не тільки своїм підданцям, а й иншим, хто його потребував (Ор. Левиц.). Злидар Максим поліном дров нуждавсь (Боров.)]. Он не испытывает -ды ни в чём - він не знає нужди ні в чому, він нічим не нуждається, йому нічого не бракує. -ды - потреби (-треб), нужди (р. нужд), (редко) потребини (-бин). [Устами письменників народ говорить про своє життя і потреби (Н. Громада). Се не може перешкодити нам писати про свої потреби (Грінч.). Нужди у всякого є: кому хліба, кому до хліба (Кониськ.). Оплачували податки, мита і инші рядові потребини (Куліш)]. Повседневные, текущие -ды - повсякденні (щоденні), поточні потреби, (фам.) потрібка. На все -ды не запасёшься - на всі потрібки не наста(р)чишся; і не треба, і те треба, і тому требові кінця немає (Приказка). Отправлять свои -ды - відбувати свої (природні) потреби. Удовлетворение нужд - задовол(ьн)ювання (заспокоювання), оконч. задовол(ьн)ення (заспокоєння) потреб. Большая, малая -да (естественная надобность) - велика, мала потреба, велике, мале діло. [Треба на часиночку спинитися, за малим ділом (Звин.)];

2) (недостаток) нужда, нестаток (-тку) и (чаще мн.) нестатки (-ків), (реже) недостаток и (чаще мн.) недостатки, недостача и недостачі (-тач), (нищета) злидні (-нів), убозтво, (реже) убожество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту, м. р.) и скрута (-ти, ж. р.). [Нужда закон зміняє (Приказка). Гнала козаків нужда і жадоба волі на Низ (земли войска запорожского) (Куліш). Поки був живий батько, ми нужди й не знали (Мирний). Він, як і всі, з хатин убогих, повитих мороком нужди (Сосюра). І голодом не раз намлівся і всякої нужди натерпівся (Свидн.). Прийшов нестаток, забрав і остаток (Приказка). Нестатки ймуть (-да одолевает) (М. Вовч.). А чи відаєш ти, що то недостатки, ти, що зросла в розкошах? (Коцюб.). Зістарена тяжкою працею та недостатками жінка (Грінч.). Її врода красна, змарніє у злиднях та недостачах (Мирний). Я побоялася злиднів, звичайного матеріяльного вбожества (Л. Укр.)]. -да всему научит - нужда (біда) всього навчить, нестатки (злидні) всього навчать, нужда-мука - добра наука (Приказка). По -де - через нужду (нестатки, злидні, убозство). Жить в -де, терпеть -ду - жити в нужді (в не(до)статках, в злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві, серед злиднів, серед нужди), жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно), терпіти нужду (злидні), (бедствовать) (дуже) бідувати, злиднювати. [Вони живуть скрутно (Звин.)]. Жить без -ды - жити без нужди (без недостатків, несутужно, безнуждно, невбого). Денег наживёшь, без -ды проживёшь - грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (или біду перебудеш). Крайняя -да - як-найбільша (крайня, остання) нужда, злидні злиденн, останні (великі) злидні, велике вбозтво. Быть, нах(о)диться в крайней -де - бути в як-найбільшій (крайній) нужді, терпіти як-найбільшу (крайню) нужду, жити у великих злиднях (недостатках, у великому вбозтві), сильно бідувати. Испытывать, испытать -ду - зазнавати, зазнати нужди (недостатків, злиднів, убозтва), (бедствовать) бідувати. [Змалечку зазнав нужди та бідування (Васильч.)]. Про -ду закон не писан - як нема нічого, то й закон ні до чого; на порожню кешеню й закон не важить. Он близок к -де - йому недалеко до злиднів. -да скачет, -да плачет, -да песенки поёт - злидні навчать співати й скакати. -да горемычная - злидні злиденні, (голь перекатная) голота нещадима. -да -птица - пугач (-ча). -да-хлеб - голодний хліб;

3) нужда, (затруднительное положение) скрут (-ту, м. р.) и скрута (-ти, ж. р.), скрутне становище, (стеснённое положение) сутуга, (реже притуга), сутужне становище, тіснота, (бедствие) біда, лихо, халепа, (горе) горе. Быть, находиться в -де - бути в нужді, бути в скрутному становищі, бути в скруті (в тісноті, в біді, в притузі), зазнавати (сов. зазнати) халепи. [Хіба ви ніколи не читали, що вчинив Давид, коли був у нужді і зголоднів? (Морач.)]. Кто в море не бывал, тот -ды не знал - хто на морі не і бував, той лиха не зазнав;

4) (неволя) неволя, (принуждение) сила, примус, мус (-су), принука. -дою - а) (поневоле) зневолі, мимоволі, несамохіть; б) (принудительно) силою, примусово, примусом; в) (по принуждению) з примусу, з мусу, з принуки, неволею.

* * *

диал. н`ужа

1) ( бедность) нужда́; ( недостаток) неста́ток, -тку, неста́тки, -ків; ( нищета) зли́дні, -нів

2) ( потребность) потре́ба, нужда́