кажу

наладить

1) (исправлять) лагодити, полагодити, налагоджувати, налагодити, ладнати, наладнати, поладнати, направляти, направити, (о мног.) поналагоджувати, понаправляти що. [Спинився годинник, - треба до майстра нести, щоб полагодив (направив) (Київ). Віз поламався, - треба налагодити (Сл. Гр.)];

2) (приготовлять к работе, приводить в порядок) налагоджувати, лагодити, налагодити, злагоджувати, злагодити, наладновувати, ладнати, ладнувати, наладн(ув)ати, ладити, наладити, (пров.) напосуджувати, напосудити, (преимущ. снаряжать) нарих[ш]товувати, рих[ш]тувати, нарих[ш]тувати, (о мног.) поналагоджувати, поналадновувати, понарих[ш]товувати що. [Налагодив пилку, - ходімо пиляти (Київщ.). Наладнала машинку, - сідай, ший (Київщ.). Наладив дід хижу для бабки (Номис). Напосудив млина таки як треба, а вітру нема (Канівщ.). Я вже тобі напосудила, - сідай та тчи (Канівщ.). Нариштував воза (Канівщ.)]. -ть дело - налагоджувати, лагодити, налагодити, наладновувати, ладнати, наладнати, наладити справу (діло), дати лад справі. [Чи не налагодить він того діла? (Стор.). Справу вже були зовсім наладнали, а він приїхав і все нам попсував (М. Грінч.). Я всякій справі дам лад (Звин.)]. -ть жизнь, отношения с кем - налагоджувати, налагодити, наладнати, наладити, впорядковувати, впорядкувати життя, відносини (взаємини) з ким, (сделать благополучной жизнь, редко) згараздити життя. [Він добре впорядкував відносини між цими двома установами (Київ). Може собі чоловік усе здобувати, та не згараздить собі життя силою (М. Вовч.)];

3) (настраивать музик. инструмент) настроювати, настроїти, (о мног.) понастроювати що (в лад, до ладу);

4) (подучать кого) навчати, навчити, (о мног.) понавчати кого. [Навчив його, що треба говорити (Київщ.)];

5) -дить своё - заторочити своє, завести своєї, правити (торочити) своє. [Я йому кажу одно, а він своє править (Радом.). Хоч ти йому що кажи, а він своє торочить (Черкащ.)]. -дила сорока Якова, - одно про всякова; -дила песню, так хоть тресни - наш дяк що співа, та все на осьмий глас, (грубее) говорила бабусенька до самої смерти, та все чорт-зна-що. Налаженный -

1) полагоджений, налагоджений, злагоджений, наладнаний, поладнаний, направлений, поналагоджуваний, понаправляний;

2) налагоджений, злагоджений, наладнований, наладнаний, наладжений, напосуджений, нарих[ш]тований, поналагоджуваний, поналаджуваний, понарих[ш]товуваний; впорядкований. [На току стояла зовсім налагоджена (нарихтована) до праці війка (Київщ.). Наладнані підприємства (Азб. Ком.). Доводилося робити добре вже впорядковане й звичне діло (Рада)];

3) настроєний, понастроюваний;

4) навчений.

* * *

несов.; сов. - нал`адить

1) нала́годжувати, нала́годити, -джу, -диш и мног. понала́годжувати, сов. нала́дити, -джу, -диш, наладна́ти; ( приводить в порядок) упорядко́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, упорядкува́ти, упоряджа́ти, упоряди́ти, -джу́, -ди́ш

2) (сов.: заладить) завести́, -веду́, -веде́ш; заторо́чити, заряди́ти, -ряджу́, -ря́диш

намекнуть на кого, на что, о чём натякати и (редко) натякувати, натякнути на кого, на що, про що, закидати, закинути (на(з)догад, слова) про кого, про що, казати, накидати проти чого, (пров.) наменути на що, (шутл.) стригти куди, ключку закидати куди, загинати куди, (тонко -кать на толстые обстоятельства, шутл.) говорити на(з)догад (навманики) буряків, щоб дали капусти (Номис), говорити, питати и т. п. наздогад буряків. [Дозвольте спитаться, - на кого ви натякаєте? (Грінч.). Він оце про гроші йому натякував (Канівщ.). Натякнув батькові, що батько любить ходити до корчми (Н.-Лев.). Почервоніла, як я їй став закидати, що її полюбив (Квітка). Закинув Марусі наздогад, що се він її любить (Квітка). Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити (М. Вовч.). «Проти чого це він каже?» - «А проти того, що, може, в вас залишилося дещо з його добра» (Звин.). Не розберу, проти чого він мені накидає (Чигиринщ.). Далі вже й наменути на сю річ боявсь (М. Вовч.). Христя знає, куди це Грицько стриже, та мовчить (Мирний). «Ба, може-ж, їхня мова краща за нашу?» - спитав я наздогад буряків (Крим.)]. Тот, на кого -кали - той, на кого натякали (натякувано); натякнений. [Міщани брацлавські, натякнені при сій нагоді (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - намекнуть

нрч. навмисне[о], умисне[о], зумисне[о], (пров.) знарошна, знарошне, назнарошне, назнарошки, нарочито; (в шутку) жартом, жартома, жартуючи, так. [Мені хтілося допомогти їм, а тут, наче навмисне, грошей у мене не було (Крим.). Оксана була певна, що він зробив це навмисне (Васильч.). Читала вона навмисне повільно (В. Підмог.). Навмисно підсувався Германові перед очі (Франко). Щоб вам сказати це, умисне поспішився наперед (Грінч.). Умисно широко дихаючи, перейшов він клаптик безлісного шляху (Грінч.). Наче зумисне спиняє мене на дорозі (Н.-Лев.). На лови і хорти було зумисне взято (М. Рильськ.). Я знарошна так кажу (Звин.). Се він знарошне їх налякав (Квітка). Такої другої пицюри не можна й знарошне вигадати (Яворн.). Це назнарошне таке виплели, щоб мене обдурити (Мирний). Виговський подався назад та й почав назнарошки тікати (Грінч.). Це вони нарочито так кажуть, аби дражнитися (Звин.)].

* * *

1) навми́сно, навми́сне, уми́сно, уми́сне; наро́ком

2) (для вида, в шутку) жарто́ма, жа́ртом, жарту́ючи

насказать

1) кому - наказувати, наказати, наговорювати, наговорити, набалакувати, набалакати, (о мног.) понаказувати, понаговорювати, понабалакувати чого кому. [Ти тільки слухай, - він тобі набалакає такого! (Брацл.)]. -зал с три короба - наказав (наговорив, набалакав) три мішки гречаної вовни (Приказка);

2) на кого - набріхувати, набрехати, наклепувати, наклепати, наплітати, наплести, (о мног.) понабріхувати, понаклепувати, понаплітати на кого; срв. Наговаривать 2. Насказанный -

1) наказаний, наговорений, набалаканий, понаказуваний и т. п.;

2) набреханий, наклепаний, наплетений, понабріхуваний и т. п. -ться - наказуватися, бути наказуваним, наказаним, понаказуваним и т. п.

* * *

несов.; сов. - насказ`ать

1) (говорить много, рассказывать) нагово́рювати, -рюю, -рюєш, наговори́ти, -ворю́, -во́риш и мног. понагово́рювати, сов. наказа́ти, -кажу́, -ка́жеш; набала́кувати, набала́кати; ( городить) напліта́ти, наплести́, -плету́, -плете́ш и мног. понапліта́ти

2) см. наговаривать 2)

чутка (-ки) и (мн.) чутки (-ток), поговір (-вору). По -ке - з чутки, з чуток, як від людей чув (чула, чули), з людського поговору. [Видко, що й Платон і Діоген лишилися для Хафиза відомі хіба з чутки, та й край (Крим.)]. Говорю об этом только по -ке - кажу (говорю) про (за) це тільки з чуток (так, як від людей чув). Рассказы по -ке - оповідання з людського переказу (з людської поголоски, з чуток). Петь, играть по -ке - співати, грати з голосу (на слух).

* * *

1) (наделать хозяйничая) нагосподарювати, нахазяї[й]нувати, (гал.) наґаздувати. [Отак, кажу, нахазяйнував синочок! (Тесл.)];

2) (заработать хозяйничая) загосподарювати и загосподарити, пригосподарювати и пригосподарити що. Нахозяйничанный -

1) нагосподарьований, нахазяї[й]нований, наґаздований;

2) за[при]господарьований, за[при]господарений. -ться - нагосподарюватися нахазяї[й]нуватися, наґаздуватися, попогосподарювати (досхочу) и т. п.

* * *

недоговорить недоговорювати, недоговорити, недо(с)казувати, недо(с)казати, недомовляти, недомовити, недобалакувати, недобалакати що, чого. [«А там… а там… сину, сину!» - та й не доказала (Шевч.)]. Недоговорённый - недоговорений, недо(с)казаний, недомовлений. -ться - недоговорюватися, бути недоговорюваним, недоговореним и т. п.

* * *

несов.; сов. - недоговор`ить

незвичайний, (чрезвычайный, выдающийся) надзвичайний, видатний, неординарний, непересічний, (необычный) незвичний, (сверхъестественный) надприродни[і]й, (неслыханный) нечуваний, несвітський, несвітній, (от'явленный) несосвітенний, (странный) дивний, чудний, химерний, (особенный) особливий, (необыденный) нещоденний, небувалий. [Та королем коверзує, - не кажу Степаном або Яном Собієським, ті два незвичайні, а иншими (Шевч.). Якась незвичайна сміливість і духова міць (Мирний). Честь надзвичайна (Р. Край). При комуні буде надзвичайна техніка (Кирил.). Вона чула все з надприродньою вразливістю (Виннич.). Самому Кулішеві сяєво Шевченкового духа було чимсь надприроднім (Грінч.). Це визначає тільки, що обличчя в тії людини розумне або видатне (Крим.). Це вже несвітський сором сидіти в острозі (Харк.). Ото ще дурень несосвітенний! (Звин.). Кость засміявся, але якимсь особливим, чудним сміхом (Крим.)]. -ный талант - надзвичайний (видатний) талант. -ный человек - незвичайна (непересічна) людина. -ное явление - незвичайне явище, надприродне[є] явище, феноменальне явище. [Бачимо в Шевченкові феноменальне, може єдине явище у всесвітній історії (Грінч.)]. Случилось что-то -ное - сталося щось надзвичайне (незвичайне).

* * *

неґрунтовний, (необоснованный) необґрунтований, (несостоятельный) нестійний, (беспочвенный) безґрунтовний, безпідставний, безосновний, (несправедливый) неправдивий, неслушний, (непрочный) нетривалий, нетривкий, неміцний, несталий, (неустойчивый) хиткий, (шаткий) хибкий, (слабый) слабкий, (несолидный) неповажний, (о челов.) нестате[о]чний, недоладни[і]й; срв. Легкомысленный, Неосмотрительный, Поверхностный. [Не треба багато доводити, яка ця теорія безпідставна, ненаукова та нелогічна (Грінч.). Я не кажу, що авторова гіпотеза безпідставна (Грінч.). Зовсім нестійна теорія (Крим.). Неслушний закид (Київ). Неміцна робота (Лубенщ.). Хибка підстава до таких широких узагальнень (Київ). Час заміж, та все якісь недоладні люди трапляються (Н.- Лев.)]. -ные предположения - безпідставні (неслушні) припущення (здогади). -ные претензии - безпідставні претенсії (вимоги).

* * *

1) ( малообоснованный) необгрунто́ваний, безпідста́вний; (несправедливый - о замечаниях, требованиях) неслу́шний; ( о причине) непова́жний; ( поверхностный) неґрунто́вний, поверхо́вий

2) (несерьёзный) несерйо́зний; ( легкомысленный) легкова́жний; ( несолидный) несолі́дний; ( о человеке) непова́жний, нестате́чний

безперечний, безсумнівний, несумнівний, (совершенно определённый) (зовсім, цілком) певний; (очевидный) очевидний, видимий. [У тому, що казав Куліш, була безперечна правда (Грінч.). Безперечна перевага розуму над надхненням (Грінч.). Безсумнівна істина (Р. Край.). Для мене тепер зовсім певна річ, що я був тоді причинний (Крим.). Це в неї, кажу, тиф, видимий тиф (Борзенщ.)].

* * *

1) (характер) вдача, (натура) натура, (норов) норов (-ва) и (мн.) норови (-вів); (у животных) натура; срв. Норов 2. [Ти-ж знаєш мою вдачу; ніяк не всидю, щоб не поговорити з ким (Васильч.). Хоч і царем зробиться, однаково своєї вдачі не позбудеться (Крим.). Панглос був оракулом дому, і малий Кандід слухав його лекції з повним довір'ям, властивим вікові і вдачі (Кандід). То вже в мене така натура, щоб з усього кепкувати (Брацл.). З лютим та скаженим норовом (людина) (Яворн.). Та й норови-ж у тебе! (Н.-Лев.). А в його норови такі ставали, що от було причепиться до ратника якогось, та й візьме вб'є (Крим.)]. Буйный, весёлый, вспыльчивый, кроткий, крутой, тихий нрав - буйна, весела, гаряча (палахка, запальна, запальчаста), лагідна (сумирна), крута (сувора), тиха (мирна, спокійна) вдача. -вом какой, -ва какого - на вдачу який, (реже) вдачі якої. [Васька була на вдачу залякана та заштовхана (М. Левиц.)]. Крутого -ва - крутий (-та, -те, -ті) или суворий (-ра, -ре, -рі) на вдачу, крутої (суворої) вдачі. -вом хорош, да норовом негож - на вдачу добрячий, та норов ледачий. Нрав на нрав не приходится - вдача на вдачу (норов на норов) не прийдеться. Моему -ву не препятствуй - натуру мою не спиняй; моїй натурі дорогу не заступай; (иногда) гуляй душа без кунтуша! У оленя нрав кроткий - олень має натуру лагідну;

2) по -ву кому - до вподоби (до сподоби, по сердцу: до серця, до любости, до любови, до мисли, під мислі, по душе: до душі, по вкусу: до смаку) кому, до вподоби (до сподоби) чиєї; срв. Вкус 4. [«Ох, дитино моя! чи то-ж до пари?» - кажу. - «До пари, до любої вподоби!» (М. Вовч.). Дружини шукають, дружини такої, до сподоби мої (Чуб. V). Не до мисли жону взяв (Гнід.)]. Быть по -ву кому - бути до вподоби (до сподоби) кому (чиєї) и т. п., бути вподібним (сподібним, в уподобі) кому, (нравиться) подобатися кому. [З тим життя своє діли, хто серденьку до вподоби (Чупр.). Що-йно тільки покаже, все то цариці до сподоби (Рудан.). Мені й самому, не все однаково до любости з того, що попереду писалося (Грінч.). Тільки-ж мені до любови, що чорнії брови (Метл.). Скажіть-же ви про його, що він до мисли вам (Самійл.). Вибирай, молода дівчино, котрий під мислі (Метл.). Тобі, невісточко, така балаканина, видимо, до смаку (Самійл.). Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. (Г. Барв.)]. Быть более по -ву кому - бути вподібнішим (сподібнішим) кому, (реже) бути більш(е) до в[с]подоби (до любости) кому (чиєї) и т. п., (более нравиться) більш(е) подобатися кому. [Приймаючи життя, вирізняв, він те, що йому більш було до любости (Рада)]. Быть не по -ву кому - бути не до в[с]подоби (не до любови) кому (чиєї) и т. п., бути невподібним (несподібним) кому, (не нравиться) не подобатися кому. [Я з нею не можу жити, вона мені не до любови (Коцюб.). Онисі та гордовита поза чомусь була несподібна (Н.-Лев.)]. Приходиться, приттись по -ву кому - припадати, припасти до вподоби (до сподоби и т. п.) кому, підходити, підійти під мислі (до думки) кому, (нравиться, понравиться) подобатися, сподобатися кому; срв. Приходиться 1. [Моя мова, вимірена проти аристократизму, дуже їй припала до вподоби (Крим.). Хорошая дочка твоя під мислі підходить (Чуб. V)]. Приходящийся, пришедшийся по -ву - уподібний, сподібний. Неприходящийся, непришедшийся по -ву - невподібний, несподібний;

3) -вы (обычаи) - звичаї (-чаїв), (реже) норови (-вів); (привычки) звички; (быт) побут (-ту). [Який народ! які люди! які звичаї! (Кандід). Нуньєс вчився побуту та звичаїв Країни Сліпих (Країна Сліпих). У нас нові люди, нові норови (М. Вовч.). Задержали чорногорці давню суворість норовів (Калит.). Ну, й звички тутешні! (Звин.)]. Добрые -вы - добрі звичаї. Зверские -вы - звірячі звичаї. Современные -вы - сучасні (сьогочасні) звичаї; як тепер ведеться. Старинные -вы - старовинні (старосвітські) звичаї, старосвітчина; як воно велося (поводилося) за давніх часів. [Держався старосвітчини (Свидн.)]. Испорченность -вов - зіпсутість (зіпсуття) звичаїв. Простота -вов - простість (простота) звичаїв. Растление -вов - розтління звичаїв. Обычаи и -вы - звичаї і побут. -вы животных - побут тварин.

* * *

1) вда́ча, нату́ра; ( норов) но́ров, -у но́рови, -вів

2)

I. безл. Погодит негода, негодяно, негода стоїть.

II. згодити, перегодити, перечасувати; зачекати, почекати, заждати, підождати. Срв. Перегодить, Переждать, Подождать, Повременить. [Ой, синочку, згоди годиночку (Чуб.). Обіцяв дати, тільки казав заждати. Рано трохи, треба перегодити]. Погоди (же) - (с)тривай(-же), по(с)тривай(-же), почекай(-же), зажди(-ж), пожди(-ж), підожди(-ж), погуляй(-же). [Постривай-бо, не сунься поперед батька в пекло! (Неч.-Лев.). Пождіть, кажу, потривайте! (М. Вовч.). Зачекай, не йди! Зажди (пожди, погуляй) годиночку]. (Немного) -дя - (трохи) згодом, (трохи) згодя, (трохи) перегодом, (трохи) перегодя, сперегодом. [Приходь трохи згодом. Хлопці трохи помовчали, але перегодя знов почали балакати (Неч.-Лев.)].

* * *

положиться

1) кластися, покластися, бути покладеним. [На підбійку бавовна кладеться];

2) належати(ся). -лагается на каждого по одному фунту хлеба - кожному належиться по одному фунтові хліба. -лагается выдавать пищу - належить видавати харчі;

3) (предполагаться) матися. [Тут малося стежку прорізати];

4) (на кого, на что) звірятися, звіритися на кого, на що, кому, здаватися, здатися, спускатися, спуститися, покладатися, покластися, впевнятися, впевнитися на кого, на що, убезпечатися, убезпечитися на кого, чим, дуфати (духвати) на кого. [Звіритись не можна ні на кого (Грінч.). На посвідчення сучасників звірилися (Корол.). Мали пани на Україні добрі оборонці, звірилися сотникові уманському Гонті (Макс.). Я тобі кажу: ти на мене здайся (Л. Укр.). Пішли тайгою, на ласку божу спустившись (Корол.). На своє певне право надію кладу (покладаюся). Не впевняйся, сизий орле, на лейстрових дуже (Куліш). Не вбезпечившись на козаків, гетьманове коронні поспіль з ними і німецьку піхоту в човни посадили (Куліш). Та й на дядька не дуже духвайте (Свид.)]. -гаться на чей-л. авторитет - здаватися, здатися на чий авторитет. -гаюсь на вас, на ваше слово - здаюся (звіряюся) на вас, на ваше слово. -гаюсь во всём на вас - у всьому на вас здаюся (спускаюся). На его слова нельзя -житься - на його слова не можна звіритися (спуститися, здатися). -гаться на свои силы - на свою силу покладатися, покластися;

5) -гаться согласно обычаю, закону - годитися. -гается (по обычаю) - годиться, заведено. [У гостях годиться поводитися чемно. На весілля заведено пекти коровай]. По закону -гается, чтобы - закон велить (наказує), щоб… Так поступать (делать) не -гается (законом) - так чинити (робити) не вільно, не дозволено (закон не велить); (обычаем) так чинити не годиться, не заведено;

6) (взаимно условиться) поєднатися, постановити, покласти. [Поєдналися, щоб завтра й роботу почати. Поклали більше не сваритися].

* * *

несов.; сов. - полож`иться

1) ( на кого-что) поклада́тися, покла́стися; ( доверяться) звіря́тися и зві́рюватися, зві́ритися, здава́тися, зда́тися, спуска́тися, спусти́тися, упевня́тися, упе́внитися, склада́тися, скла́стися

2) (несов.: причитаться) нале́жати

3) (несов.: приличествовать) годи́тися; ( следует) слід; ( надо) тре́ба; ( в обычае) заве́дено; ( надлежать) нале́жати

4) (несов.: усматриваться) убача́тися; ( считаться) уважа́тися

5) страд. (несов.) кла́стися, поклада́тися; уклада́тися

поправить

1) поправляти, поправити, лагодити, полагодити, (реже) ладнати, поладнати, ладити, поладити, (несколько) підправляти, підправити, підлагоджувати, підлагодити що, (исправлять) направляти, направити, налагоджувати, налагодити, налаштовувати, налаштувати, (кругом, со всех сторон) облагоджувати, облагодити, обладжувати, обладити що, (о мног.) попідправляти, попідлагоджувати, понаправляти, поналагоджувати, поналаштовувати, пооблагоджувати, пообладжувати; (зачинить) залагоджувати, залагодити, заладнати, залаштовувати, залаштувати, (о мног.) позалагоджувати, позалаштовувати що. [Оці дощі хлібець підправлять (Харк.). А ну направ каганець, щось він погано світить (Берд.). Старі неряти понаправляв і почав в'язати новий (М. Вовч.). Та біди тим не поправив (Франко). На се літо Ворона ледві встиг налагодити будинок (Кониськ.). Стріха в його добре попрогнивала і мохом пообростала: треба заладнати (Г. Барв.)]. -вить дом, стену, изгородь, крышу - полагодити, поправити, підлагодити, підправити, (кругом, со всех сторон) облагодити будинок, стіну, горожу, дах (стріху). -вить запруду, плотину - полагодити, підправити, підгатити гать, греблю. -вить поломанную телегу, машину - полагодити, налагодити, направити, обладити поламаного воза, машину. [Віз поламався, - треба налагодити (Грінч.). Чабан з наймитом обладжували воза (М. Вовч.). А хату все-ж-таки треба було якось підправити (Григ.)]. -вить свои дела, своё хозяйство - підправити, поліпшити свої справи, своє господарство, підмогтися, піджити(ся), призаможніти. [Після пожежі трохи піджився. Запрацюю щось, підможуся, та візьму таки Наталю (М. Вовч.)]. -вить дело - поправити, направити справу, діло. -вить здоровье - поправити, підправити здоров'я, нагнати здоров'я. [А здоров'я вже не нажену: не ті годи (Звин.)]. Употребление молока -вило его здоровье - споживання молока поправило його (йому) здоров'я. -влять, -вить кого (подкормить) - відмачулювати, відмачулити кого. [Воли такі погані були, - я й кажу: «дай сюди, я їх одмачулю трохи», - бо паші в мене було таки (Липовеч.)]. -вить свою причёску, платок, шапку - причепурити, поправити свою зачіску, поправити на собі хустку, шапку. -вить ошибку - поправити, направити помилку;

2) (выпрямить) виправляти, виправити, випростувати, випростати, (о мног.) повиправляти, повипростувати що. Поправленный - поправлений, полагоджений, підправлений, підлагоджений, направлений и т. д.

* * *

несов.; сов. - попр`авить

1) поправля́ти, попра́вити; ( чинить) ла́годити, пола́годити, ладна́ти, поладна́ти, ла́дити, пола́дити, зала́годжувати, зала́годити, несов. заладна́ти

2) ( устранять ошибки) виправля́ти, ви́правити

3) ( вправлять) вправля́ти, впра́вити

роздумати(ся), розміркувати(ся), поміркувати(ся), помізкувати, пометикувати, погадати; срв. Размыслить. [Роздумайтеся й побачите, що наша правда (Звин.). Та ще тобі оце кажу: розміркуйся, дочко (Федьк.)]. -лить так и этак - поміркувати туди й сюди.

* * *

приказать

1) кому что - наказувати, наказати, казати, сказати, розказувати, розказати, загадувати, загадати, заказувати, заказати, (велеть) веліти, звеліти (звеліти часто употр. в знач. приказать), (о мн.) понаказувати, позагадувати кому що, що робити. [Він щось наказував різким голосом, коротко й владно (Коцюб.). І наказала взяти камінь (Л. Укр.). Що загадаєш - геть-усе зроблю (Крим.). Я так розказую (кажу), так має бути. Казав собі насипати високу могилу (Пісня). Умираючи батько сказав мені не кидати вчитися. Звелів йому прийти завтра (Звин.)]. Строго -зать - гостро (прикро) наказати. Что -жете? - що звелите? що скажете? який наказ буде? Как -жете - як звелите, як скажете, як схочете. -зал вам кланяться - казав (велів) вам кланятися, казав вас вітати. -казал доложить о себе - казав доповісти про себе;

2) -зывать где, кем - верховодити ким и над ким, старшинувати над ким, орудувати ким, чим, де; см. Верховодить, Управлять, Начальствовать;

3) что кому - см. Поручать;

4) см. Завещать;

5) -зать (позволить) - дозволити кому що. -жите мне сесть - дозвольте мені сісти. -жете мне продолжать - дозволите мені далі вести. -зал долго жить (умер) - (на)казав довго жити. Приказанный, -зан - наказаний, загаданий, звелений. [Наказано (звелено) їхати негайно]. -ться - наказуватися, загадуватися, бути наказаним, загаданим кому від кого.

* * *

несов.; сов. - приказ`ать

1) нака́зувати, наказа́ти; зага́дувати, загада́ти, прика́зувати, приказа́ти; диал. зака́зувати, заказа́ти; ( велеть) велі́ти несов., сов. звелі́ти, каза́ти, сказа́ти

2) ( поручать) доруча́ти, доручи́ти; ( завещать) заповіда́ти, заповісти́, ( имущество) відка́зувати, відказа́ти, відпи́сувати, відписа́ти

1) (пристойный) звичайний, пристойний, гожий, (вежливый) ґречний. Сделаться более -ным - позвичайнішати. -ный костюм - пристойне вбрання. -ный вид - пристойний, порядний вигляд. -ный молодой человек - пристойний, ґречний юнак;

2) (соответственный, приличествующей кому чему) пристойний кому, чому и для кого, для чого, належний, слушний для кого, для чого. [Нема, кажу, пари мені пристойної (Г. Барв.). До плуга треба слушного погонича, щоб проворний був (Борз.)]. Девушке -на скромность - дівчині пристойна соромливість. -ная пенсия - чимала, значна пенсія. -ный подарок - значний подарунок. -ное вознаграждение - відповідна, належна, (значительное) значна винагорода.

* * *

1) присто́йний; ( порядочный) поря́дний

2) ( вполне удовлетворительный) [цілко́м] задові́льний; ( хороший) присто́йний; ( изрядный) неаби́який, чима́лий и чимали́й, чимале́нький; ( солидный) солі́дний

3) ( кому-чему - подобающий) яки́й (що) ли́чить (кому-чему); ( надлежащий) нале́жний (кому-чому); ( соответствующий) відпові́дний (до чого, чому); ( уместный) доре́чний (для чого)

прикмета, приміта, признака, познака, призначка, знак (-ку), (пометка) зазначка; (отличит. признак) прикмета, ознака, відзнака; срв. Признак. [Дорогу пізнав він по всяких прикметах (М. Лев.). Зоря ясна, ясная приміта (Рудан.). Меншому брату приміту покидає (Дума). Я свої гроші впізнаю, на них зазначку я зробив]. Делать, сделать -ту на чём - робити, зробити прикмету, приміту и т. д. на чому, позначити що, класти карб на чому. -ту, на -ту оставлять - лишати, залишати, давати, дати на признаку кому що. Делать, сделать - ту на камыше, на дереве и т. п. - клячити, поклячити що (очерет, дерево). [Оце поклячили усі дерева, - тепер уже не буде крадіжки (Мирг. п.)]. -ты (в паспорте) - прикмети, ознаки, відзнаки (в пашпорті). Описание -мет - опис прикмет, ознак. На -те - на прикметі, на призначці, на знаку. [Є, кажу, в мене на прикметі (М. В.). У своїх приятелів і навіть ворогів на призначці він був (Куліш)]. Не в -ту - не по знаку, невкміту. [Невкміту мені, чи вони били його чи ні; чув тільки, що кричало щось, а нічого не бачив (Новомоск. пов.)]. Хорошая, дурная -та - добра, погана (лиха) прикмета, признака, примітка, примха, добрий, лихий знак. [Погана прикмета, що курка півнем заспівала. В селах ведеться примха, що як стрінеш попа або ченця в дорозі, то без пригоди тобі не минеться (Куліш)]. Суеверная -та (предрассудок) - забобон (-ну).

* * *

1) (о человеке) порядний, пристойний, доладни[і]й, звичайний; срв. Приличный. [Він собі чоловік порядний (Г. Барв.). Раніше трохи негарна слава про Миколу йшла, хоч тепер він і був доладній парубок (Грінч.)]. -ная компания - порядне (пристойне) товариство;

2) (приличествующий кому) пристойний кому. [Нема, кажу, пари мені пристойної (Г. Барв.)]. -ное обращенье, обхожденье - пристойне поводження (поводіння). -ное жалование - пристойна (порядна, путяща) платня.

* * *

притискать и притиснуть

1) что - притискувати и притискати, притиснути и притисти, (пригнести) пригнічувати и пригнітати, пригнітити, (припирать) припирати, приперти, (о мн.) попритискати, попригнічувати, поприпирати кого, що до чого; срв. Придавливать, Прижимать. [Щось притисло їй шию до рейки (Грінч.). Цить, кажу тобі, бо я тебе до землі пригнічу (Мова)];

2) кого - притискувати и притискати, притис(ну)ти, утискувати и утискати, утис(ну)ти кого чим; срв. Притеснять 2. [Як притиснуть було чоловіка, то він зараз через Дністер, та й шукай, пане, вітра в полі (Камен. п.)]. Притисканный и притиснутый - притиснутий и притиснений, пригнічений, припертий. -ться - притискуватися и притискатися, притис(ну)тися, бути притиснутим (притисненим); срв. Прижиматься.

* * *

несов.; сов. - прит`иснуть