исполнять+приказ

исполнить 1 а) что - виконувати, виконати, чинити, учинити, робити, зробити, сповняти (зап. повнити), сповнити, виповняти, виповнити, (точно) певнити, спевнити що, (до конца) (зап.) доконувати, доконати чого; б) (исправлять) правити, справляти, справити що (якесь діло); в) (отбывать) відбувати, відбути що (різні повинності); г) (осуществлять) здійснювати, здійснити, справджувати, справдити що; д) (держать, соблюдать) додержувати и держати, додержати що и чого (напр. закон, постанови и закону, постанов). [Цю величну ролю наше письменство і по сей день виконує (Єфр.). Перед цілим світом він не побоїться виконати присуд (Грінч.). Він спитав, чи я закон сповняю й не грішу? (Л. Укр.). Не зламати прийшов я, а сповнити (закон) (Єв.). Коли-б Господь сповнив моє жадання (Куліш). Своє діло правив: коли треба подзвонить, свічки посвітить (Кон.). Вони справляли незмірної ваги громадську функцію (Єфр.). Не можна не справити його наказу (Кон.). Співали дуже серйозно, наче одбували якусь святу повинність (Крим.). Отецький заповіт справдив я чесно (Куліш). Розказ (приказание) мій учиніте, вигубіть всі діти в мойому царстві (Чуб. III). Доконавши сего діла, робітники подалися геть (Франко)]. -нять, -нить приговор постановление, приказ, долг, поручение и т. д. - виконувати, виконати присуд, постанову, наказ, обов'язок, доручення и т. д. -нять служебные обязанности - виконувати службові обов'язки. -нять намерение - виконувати, здійснювати намір. -нять заповеди - виконувати, чинити, справляти, сповняти заповіді, заповіти. [Вони-ж твою заповідь чинили (Св. П.)]. -нять, -нить обещание, слово - виконувати, виконати, справляти, справити, справджувати, справдити обіцянку, слово, (сдержать) додержувати, додержати, доконати обіцянки, слова [Рабини справили свою обіцянку (Кон.). Вже де достав, то достав, а свого слова додержав (Н.-Лев.). Справдити обітницю поспішайсь (Грінч.)]. Не -нять обещания - не додержувати обіцянки, (насм.) робити з губи халяву. -нить пьесу - виконати п'єсу. -нить угрозу - здійснити, справдити погрозу. -нить условие - виконати умову. -нять обычай, обряды - виконувати, справляти звичаї, обряди, (с оттенк. сохранять, блюсти) додержувати, пильнувати звичаїв, обрядів. - нять, -нить чью-л. волю, желание - уволяти (-ляю, -ляєш), уволити (-лю, -лиш), чинити, учинити, робити, зробити, виконувати, виконати чию волю, бажання. [Мати й не подумала вволяти синову волю (Крим.). Вволіть мою волю в останній цей час (Грінч.). І він отсе тепер вволив мої бажання (Самійл.). Чини-ж мою волю (Шевч.). Вчиніть мою волю (Липовеч.). Ой, ви чумаченьки, ой, ви молоденькі, зробіть мою волю (Пісня)]. -нять, -нить повинности - відбувати, відбути повинності (відбутки);

2) чем (наполнять) сповняти, сповнити, виповняти и виповнювати, виповнити чого и (реже) чим; срвн. Наполнять. [Сповнив їх серце мудрощами (Св. П.). Смуток сповнив ваше серце (Св. П.)]. Исполняемый - виконуваний, справлюваний, здійснюваний, справджуваний, додержуваний. Исполненный -

1) виконаний, справлений, відбутий, здійснений, справджений, сповнений, спевнений; додержаний; (о воле, желании ещё) уволений, учинений. Это будет -нено в точности - це буде виконано достотно. Это не может быть -нено - цього не можна виконати, зробити; це не здійсненна річ;

2) чем - сповнений, виповнений, повний чого и (реже) чим. [Душа його була сповнена поезії (Крим.)]. -ный скорби, радости - сповнений скорботи, радости.

* * *

наказ, приказ, розказ (-зу), розказання; см. Приказ. [Ніколи приказу твого не переступив (Єванг.). Я волі й розказанню його королівської милости противен бути не хочу. (Ор. Левиц.)]. По -нию - з наказу чийого. Делать по чьёму-л. -нию - робити, чинити з чийогось наказу. Исполнять, -нить чьё -ние - виконувати, виконати чий наказ и т. д.; чинити, учинити волю чию. Впредь до -ния - аж до наказу.

* * *