из+страха

застынуть и застыть (от холода, страха и т. п.) застигати, застигнути, застигти, холодіти и холонути, (пров. захолоняти), захолонути, похолонути, дубіти, задубіти, задубнути, (коченеть) заклякати, клякнути, заклякнути, кацубнути, закацубнути, закоценіти, закоціліти, заков'язнути, заковизнути, (о мног.) позаклякати, поклякнути, позастигати, похолонути, подубіти. [Цей вираз застиг на обличчю (Грінч.). Чує, що він холоне в напруженій тиші (Коцюб.). Всі так і похололи: от уб'є (Грінч.). Мороз великий - ноги в мене позаклякали (Київщ.). Обхопила руками кущ, і її тонкі маленькі пальці так і заклякли на цівці (Грінч.). Смалець уже захолов. Самовар уже задубів. Іди обідать, а то вже вся страва на столі задубла (Київщ.). Присипало його снігом, і він заков'язнув не встаючи (Чигиринщ.). Так його корчило, бідного хлопця, перед смертю, - так він і заковиз (Сл. Гр.)]. -тыть на месте - прикипіти до місця, на місці. [Стояв наче стовп і немов прикипів на місці (Крим.)]. Душа у него -ла - аж у душі йому похололо, (насмешл.) аж йому в литках застигло (Номис). Застывший - застиглий, захололий, задубілий, закляклий, закоценілий.

* * *

несов.; сов. - заст`ыть

1) холо́нути, захоло́нути, застига́ти, засти́гти, -гну, -гнеш и засти́гнути

2) (замерзать, зябнуть) замерза́ти, заме́рзнути и заме́рзти, -зну, -знеш и мног. позамерза́ти; ( коченеть) кля́кнути и закляка́ти, закля́кнути и закля́кти, -кну, -кнеш и мног. позакляка́ти и покля́кнути, дубі́ти, задубі́ти и мног. подубі́ти, колі́ти, заколі́ти

3) ( коченеть - о трупе) закляка́ти, закля́кнути и закля́кти; дубі́ти, задубі́ти

4) (перен.: становиться неподвижным) застига́ти, засти́гти и засти́гнути и мног. позастига́ти, холо́нути, захоло́нути; ( замирать) завмира́ти, завме́рти, -мру́, -мре́ш и мног. позавмира́ти; (цепенеть от страха, изумления) закляка́ти, закля́кнути и закля́кти и мног. позакляка́ти

несов.; сов. - устраш`иться

1) ляка́тися, зляка́тися и наляка́тися, страши́тися, настраши́тися, несов. устраша́тися; ( страшиться) страха́тися, настраха́тися

2) строит. (несов.) ляка́тися, устраша́тися; страха́тися; заля́куватися

баиваться боятися кого-чого, страхатися к.-чого, страшитися к.-чого, (с жуткостью) - потерпати за кого, за що. [Я потерпаю за свою дитину]. Дело мастера боится - діло майстра величає.

* * *

1) великий, величезний, величенний; величний. [Великий піст. Велика руїна. Такі великі люди, як Шевченко. Величезні наслідки. Величні заміри]. Великий четверг - великий, чистий четвер;

2) Велик, -ка, -ко - см. Большой. Велика Федора, да дура - великий виріс, та ума не виніс; великий до неба, та дурний як не треба. У страха глаза 1 велики - хто боїться, тому в очах двоїться.

* * *

-ся грозити, загрожувати, погрожати, погрожувати кому, нахвалятися, похвалятися перед ким, страхати кого, сваритися, насварятися на кого. [І будуть більшого ще допевнятися та бунтами грозити (Куліш). Насварялися мовчки кулаками (Васильч.). Поклавши руку на меч, очима сваряться вони один на одного (Грін.)].

* * *

1) (кому-чему) грози́ти (кому-чому); ( угрожать) погро́жувати, загро́жувати, пригро́жувати (кому-чому); ( устрашать) страха́ти (кого-що); (делать угрожающий жест и перен.) свари́тися (на кого-що)

2) (предстоять - о чём-л. плохом) загро́жувати

1) душа (ум. душка, душечка, душиця). [Людина з великою душею. Це чоловік без душі. Він був душею нашого товариства. В його творах багато душі]; (обращение к любим. человеку) душа (ум. душечка, дуся), серце (ум. серденько). [Жінко-душечко! Марусю- дусю!];

2) (особа, кто-нибудь) душа, (иногда) дух. [Забере з собою приятелів душ трицять (Куліш)]. Ни души - ані душі, ані душечки, ні духа[у], ні хуху ні духу, нікогісінько. Ни -ши живой - ні духу[а] живого, ні живого духу[а], ані живої душечки. Нет ни -ши - нема ні духа[у]. [У цілому замку немає ні духа (Л. Укр.)]. Село Корчовате - чимале село, але з панів - ні духа (Кониськ.)];

3) (передняя часть шеи у челов., самая ямочка) душа. [Застебнеться під саму душу (Квітка)]. Без души - не тямлячи себе, не тямлячись. [Не тямлячись з радощів]. Быть без -ши от кого, -ши не слышать (не чаять) в ком - коло кого всією душею упадати, дух за ким ронити. [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Грінч.)]. Отвести -шу - спочити душею, (поэтич.) душу відволожити. Отдать богу -шу (умереть) - богу душу віддати. До глубины -ши - до живого, до самого серця, аж до дна душі. Душа в -шу - як одна душа, як один (їден) дух. [Років з три жили, як одна душа (Васильч.)]. За милую душу - залюбки, з дорогою душею. От -ши - з душі, від [з] щирого серця. От всей - ши - з усієї душі, від [з] щирої душі. [З душі бажаю (Кул.)]. Дякую тобі з усієї душі (Крим.). Від щирої душі готовий я віддати (Сам.)]. Всей -шой - від [з] душі (щирого серця), з дорогою душею, з цілого серця. [Люблю тебе з цілого серця]. По -ше - до душі, до серця, до в[с]подоби, до мисли. Приттись (приходиться) по -ше - припасти (припадати) до душі, до серця, до в[с]подоби, пристати (прийтися) до душі. Сколько -ше (-шеньке) угодно - скільки душа (душечка) забажає, досхочу. Трогать -шу - порушувати душу, доходити до душі, до серця. Хватать за -шу - брати (хапати, торкати) за душу. [Так і бере тебе за душу]. Чего -ше угодно - чого душа забажає. В душу не идёт - в душу не лізе. На душе мутит - з душі верне, нудить, млосно. Душа в пятки ушла - на [у] душі похололо, душа не на місці. Чуть душа держится - тільки душа в тілі, (фамил.) тільки живий та теплий.

* * *

страхання, застрашування, залякування, (угроза) похвалка, нахвалка, пострах (-ху), пострашка. [Страхання пеклом та Сибіром, немов вода з цебра, лилося з Миколиних уст (Кониськ.). Всі ті похвалки падали на громаду, як довбня волові на голову (Грінч.)].

* * *

застращать (кого) застрашувати, страшити, застрашити, страхати, за[на]страхати, залякувати, залякати кого, нахвалятися на кого. [Мене не застрахаєте, бо я страханий. Настрахали хлопця, то він і додому не приходив (Звиног.)]. Застращенный - за[на]страшений, за[на]страханий, заляканий.

* * *

несов.; сов. - застращ`ать

захватить

1) (схватывать) захоплювати, захопити, захапувати, захапати, займати, зайняти, (переносно) обгортати, обгорнути, обіймати, обняти, понімати, поняти кого, що; см. Охватывать 2; (доставать) засягати, засяг(ну)ти, запосягати, запосягти. [Вітер захапує пару й односить її (Ком.). Сміливість обгорнула душу (Леонт.). Не вільний я. Кохання обняло (Грінч.). Заняв волів у спашу. Скільки оком засягнеш (Свидн.)]. Вода -тила и унесла - вода поняла й забрала, водою зайняло й занесло. Всех -тила радость - усіх поняла, обняла радість;

2) (присваивать) захоплювати, захопити, забирати, забрати, загарбувати, гарбати, загарбати, загортати, загорнути, поривати, пі[о]рвати, запоривати, запірвати, зажирати, зажерти, заїсти, до рук прибирати, прибрати що. [Захопив царську скарбівницю (Руданськ.). Що можеш, запоривай, а я не дам (Звиног.). Ховай, невісточко, в свою скриню, що запорвеш (Н.-Лев.). Загарбав мішок грошей (Федьк,). Місто Ямпіль загорнув Міняйло (Руданськ.) Жадоба несита: все-б зажер собі (Грінч.). Заїла мого карбованця. Прибрав до рук касу];

3) (забирать, уносить с собой) забирати, забрати, зохоплювати, захопити кого, що, (зап.) імати, імити (о мн. поімати, поімити), поняти, займати, зайняти;

4) (застигать) захоплювати, захопити, схопити, застукати, заскочити, злапати. [Уже зоря; розійдемось, щоб нас усіх не захопив тут день (Грінч.). Застукав, як сотника в горосі (Номис). Листа Виговського злапали і до царя послали (Куліш)]. -тить по горячим следам, на месте преступления кого - с[за]хопити, піймати, запопасти, злапати на гарячому вчинку кого, спостигти, (зап.) імити кого. [Його спостигли, як він утікав (Борзенщ.). Імив злодія в коморі (Стеф.)];

5) (схватывать) запопадати, запопасти, попасти, допадати(ся), доп'ясти, діпнути чого. [Кашлю діп'яла (Борзенщ.). Запопав у руки];

6) (останавливать дыхание, дух) перехоплювати, перехопити, спиняти, спинити, спирати, сперти, затамовувати, затамувати кому дух(а). [Семенові затамувало дух у грудях (Коцюб.). Марусі перехопило дух (Грінч.). У Лаговського сперло духа (Крим.). Аж духи сперло Луценкові (Тесл.)]. Дыхание -ло - дух перехопило, дух занявся кому. [Дух занявсь, а сама ні з місця (Квітка)]. От страха дух -ло - з переляку дух перехопило кому. Захваченный - захоплений, захапаний, зайнятий; загарбаний; застуканий; спинений, спертий, затамований. Захватывающий - а) прич. - хто захоплює, що захоплює, забирає и т. д.; б) прил. - захватний, забирущий. [З захватними деталями (Єфр.)]. -щий интерес - захватний, поривний інтерес.

* * *

1) захо́плювати, захопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш и мног. позахо́плювати; ( насильственно присваивать) зага́рбувати, зага́рбати, га́рбати, зга́рбати; ( забирать) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш и мног. позабира́ти; ( брать с собой) бра́ти, узя́ти (візьму́, ві́зьмеш), прихо́плювати, прихопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш; ( доставать) засяга́ти, засягну́ти и засягти́, -сягну́, -ся́гнеш; ( увлекать за собой) підбира́ти, підібра́ти, -беру́, -бере́ш; ( заполучать) запопада́ти, запопа́сти, -паду́, -паде́ш

2) (сильно увлекать, возбуждать) захо́плювати, захопи́ти и мног. позахо́плювати; ( заставать) застава́ти, -стаю́, -стає́ш, заста́ти, -ста́ну, -ста́неш и мног. позастава́ти, захо́плювати, захопи́ти и мног. позахо́плювати; (сов.: успеть найти, застать) попа́сти; ( застигать) застига́ти, засти́гнути ( врасплох) засту́кати, сов. заско́чити

и Изо предл. с род. пад.

1) (на вопросы: а) откуда; б) из какого материала) з (перед группою согласных із) чого. [Вийшов з води (Єв.). А тин часом із діброви козак виїжджає (Шевч.). Не дай, Боже, з Івана пана, з кози кожуха, з свині чобіт (Номис)]. Смотреть из окна - дивитися, виглядати з вікна. Из какого он звания - з якого він стану, з кого він, з яких він. Её вырвали из его рук - її вирвали (видерли) з його рук или йому з рук. У него из носу кровь идёт - у його (йому) з носа кров іде. Вычитать из жалованья - вивертати з платні. Черпать воду из источника - черпати воду з джерела. Цитата из Шевченка - цитата з Шевченка. Выйти из себя - знесамовитіти, знетямитися. Из года в год - від року до року. Из рода в род - від роду до роду. Из конца в конец - від краю до краю. Так что ж из этого? - то що ж (і)з того? Что из того, что… - що з того, що…; що по тому, що… [Що-ж по тому, що кохаю, коли в неї не буваю (Грін. III)]. Он хорошо отвечал из географии - він добре відказував з географії. Изо всех сил - з усієї сили (снаги), що-сили, що було сили (снаги), чим дуж, як тільки мога. Из вас (из них, из всех), из среды вас (их, всех) - з вас (з них, з усіх), з-поміж (з-проміж, з-між, з-межи) вас (їх, усіх). [Хто з вас не грішний, нехай перший кине на неї камінь (Єв.). Хто з-поміж нас городян тепер не нервовий? (Крим.). З- межи всіх найкраща (Свидн.)]. Большая часть из них, из среды их - (най)більша частина, більшість із них, з-поміж (з-проміж, з-між) них, з-межи їх. Из средины, из среды чего - з середини чого, (і)з-серед, (і)з-посеред чого. [Озвавсь до нас із-посеред чужини знакомий голос (Куліш)]. Посуда из чистого золота, серебра - посуд із чистого (щирого) золота, срібла. Дом построенный из брёвен, из кирпича - будинок збудований з дерева, з[ви ]мурований з цегли. Обед из пяти блюд - обід на п'ять страв. Эскадра из семи кораблей - ескадра на сім кораблів;

2) (на вопрос: вследствие чего, по какой причине) з чого. Из страха, из боязни, из ненависти, из чувства самосохранения - із страху, з боясти, з ненависти, з почуття самоохорони. Из милости, из сострадания, из сочувствия к нам - з милости, з жалю, із співчуття до нас. Из своекорыстных побуждений - з своєкористовних мотивів.

* * *

предл. с род. п.; тж. изо

надрижатися, натремтітися, натруситися, (сотрясаясь) надриготітися (- гочуся, -готишся) и надриготатися (-гочуся, -чешся), надвижітися, надвигтітися; (о струнах, слезах) набринітися; (о свете) намиг(о)тітися, намиготатися. -ться от холода, страха и т. п. - натремтітися, натруситися, попотруситися, попотрястися, перетрястися, (пров.) поподриготати, надригонітися з холоду, з остраху и т. п. [Яке лихо в дорозі, що перетрясешся на лютім морозі (Грінч. III). Поподриготала я цю ніч - так холодно було (Переясл.). Та й надригонівся-ж я, як почали на наше село стріляти! (Брацлавщ.)].

* * *

натріпотітися (-почуся, -потишся) и натріпотатися (-почуся, -чешся); (от страха) натремтітися, надрижатися, натруситися (із страху); срв. Надрожаться.

* * *

1) с.-х. натіпа́тися

2) ( наговориться вдоволь) наговори́тися, -ворю́ся, -во́ришся, наплеска́тися, -плещу́ся, -пле́щешся, наторохті́тися, -хчу́ся, -хти́шся, намоло́тися, -мелю́ся, -ме́лешся

3) см. натрепать 3)

натрясывать, натрясти

1) чего - натрушувати, натрусити, (о мног.) понатрушувати чого. [Натрусив трохи груш та кислиць (Грінч.)];

2) кого, что - натрясати, натрясти кого, що. [Натряс його за чуба (Сл. Гр.)]. Натрясённый -

1) натрушений, понатрушуваний;

2) натрясений. -саться, -стись -

1) (стр. з.) натрушуватися, бути натрушуваним, натрушеним, понатрушуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) натрястися, (добре) попотрястися; (от холода, страха и т. п. ещё) натруситися, надрижатися, натремтітися, (добре) попотруситися, поподрижати, попотремтіти (з холоду, із страху и т. п.); см. Надрожаться. [Та й натрясся-ж я, їдучи до міста літерняком! (Брацл.). Натрусився на морозі (Гайсинщ.)].

* * *

несов.; сов. - натряст`и

1) ( насыпать) натру́шувати, -шую, -шуєш, натруси́ти, -трушу́, -тру́сиш и мног. понатру́шувати

2) (тряся, добывать, получать) натру́шувати, натруси́ти и мног. понатру́шувати, натряса́ти, натрясти́; ( некоторое количество) утру́шувати, утруси́ти

1) ( много потрястись) натрясти́ся; натруси́тися, -трушу́ся, -тру́сишся; ( от страха) натремті́тися, -мчу́ся, -мти́шся

2) ( насыпаться) натруси́тися, мног. понатру́шуватися

обомлеть

1) (падать в обморок) зомлівати, мліти, зомліти, у[о]млівати, у[о]мліти. См. Обморок;

2) (обомлевать, замирать от горя, страха…) мліти, омлівати, омліти (о мн. поомлівати, помліти), обімлівати, обімліти, потерпати, терпнути, отерпнути, стерпнути, отетеріти з чого. [Я так і обімлів зо страху. Аж потерпаю, як згадаю, що могло статися. Я отерп зо страху];

3) (тёрпнуть) мліти, зомліти, терпнути, о[с]терпнути, затерпнути, (о мног.) помліти, потерп(ну)ти. См. Тёрпнуть. Обомлелый, обомлевший - зомлілий, у[о]млілий, помлілий, обімлілий, отерплий, потерплий, стерплий, затерплий з чого.

* * *

несов.; сов. - обомл`еть

1) ( ослабевать) диал. обімліва́ти, обімлі́ти, обомліва́ти, обомлі́ти, умліва́ти, умлі́ти, омліва́ти, омлі́ти; ( разомлевать) розімліва́ти, розімлі́ти

2) ( цепенеть) обімліва́ти, обімлі́ти, обомліва́ти, обомлі́ти, зомліва́ти, зомлі́ти и позомліва́ти, замліва́ти, замлі́ти и позамліва́ти, умліва́ти, умлі́ти

3) (затекать, неметь) зомліва́ти, зомлі́ти и позомліва́ти, замліва́ти, замлі́ти и позамліва́ти; умліва́ти, умлі́ти

остаться (з)оставатися, (з)остатися, лишатися, лишитися, залишатися, залишитися, (о многих) позоставатися, позалишатися. Все уехали, я -тался один - усі поїхали, я сам зостався. Это -лось у меня в памяти - це впало мені в пам'ятку, це далося мені в помку (в помки). Не -талось и следа - і сліду не стало (не зосталося, не лишилося). - ётся счётом - ліком (з)остається. [Усе сім'я з конопель визбирали горобці - ліком осталось]. -ться на лето, на зиму - залітувати, зазимувати. -ться на веки, навсегда кем, чем, где - на вік зостатися ким, чим, завікувати де. [Не вернуся в свій край, тут завікую]. -ться на праздник -засвяткувати. -ться на праздник недоделанным - засвяткуватися. [В пилипівку під Варвару пір'я драла, щоб не засвяткувало (Конис.)]. -ться в живых - зостатися живим, позоставатися (позалишатися) живими, вижити, (о многих) повиживати. После него -лись жена и дети - він покинув жінку і дітей. Победа -талась за нами - перемога була наша, перемога належала нам. Это -нется на вашей совести - це зостанеться на вашій совісті (на вашому сумлінню). Мне только и -таётся, что…, мне ничего больше не -валось, как… - тільки й лишається мені, що…, нічого иншого не лишалося мені, як…, нічого иншого не мав я робити, як… Что -валось делать в подобном случае? - що мав я робити в такому разі? -ётся знать… - лишається знати… -ться кому должным - завинити кому, заборгувати кому. За вами -таётся десять рублей - за вами лишається десять карбованців, за вами зайшлося десять карбованців. -ться неоплаченным (о долге, подати) - зависати зависнути, зайтися. [Борг зависа на мені. Спішать оддати, щоб не зайшлося]. Он в долгу не -нется, отомстит - він свого не подарує (не попустить), помститься. -немтесь при этом - покладім на цьому край. -ваться, -таться при своём мнении - держатися, додержувати своєї думки, обстоювати свою думку, не відмінити своєї думки, стати на своєму. -ваться верным кому - додержувати вірности кому. Он -ётся всё в одном положении - він пробуває все в тому самому стані. До станции -талось десять вёрст - до станції лишилося десять верстов. Он -тался очень недоволен этим - він був дуже з цього незадоволений. -ться в накладе - утратити. Не -ться в накладе - утрати (шкоди) не мати. -ться в дураках (на бобах, с носом) - пошитися в дурні, опинитися в дурнях, облизня піймати (з'їсти), вхопити ометиці, вхопити шилом патоки, маком сісти, дзьобом сісти. -ться в стороне, непричастным - зостатися у боці, в боку, виметним бути. -ться безнаказанным для кого - минутися безкарно кому. -ться без последствий - не мати наслідків, (шутл.) присохнути, присхнути. -ться в тайне - утаїтися. -ться в одной рубашке - звестися ні на що (на нівець), перевестися на злидні. -ться без обработки (о земле) - залагати, облягати, облогом лежати, вакувати. -ться на второй год в том же классе - попасати, попас бити. [У кожному класі попасав. Був-би він попас (Свидн.)]. -ться неподвижным (от страха) - прикипіти на місці (до землі), застигнути. -ться позади всех - пасти задніх (задню, задньої). -ться за штатом - залишитися по-за штатом. -ться без упряжных животных - спішити. [Мирон зовсім спішив, послідню парку воликів виведено (Квіт.)]. Вперёд не вылезай и сзади не -вайся - поперед не виривайся і ззаду не лишайся. Счастливо -ться - зоставайтесь (бувайте) здорові, щасливі.

* * *

несов.; сов. - ост`аться

и Остановляться остановиться спинятися, спинитися, зупинятися, зупинитися, ставати, стати, запинятися, запинитися, впинятися, впинитися, припинятися, припинитися, перепинятися, перепинитися, переставати, перестати, (внезапно) затинатися, затнутися, (о многих) поспинятися, позупинятися, поставати и т. д. Он шёл, не -вался - він ішов, не спинявся (не ставав). Велите кучеру -виться - накажіть візникові спинитися (зупинитися, стати). Говори, не -вайся - говори, не зупиняйся. Не -ваясь - не спиняючись (не зупиняючись), без відпочинку, без перерви. Он работает не -ваясь - він працює (робить) не спиняючись (без упину). Сердце (дыхание) в груди -вилось - серце (віддих) у грудях запинилося, дух забило. Часы -вились - годинник став. Я -вился здесь на несколько дней - я спинився тут на (де)кілька днів. Я -вился в гостинице - я став у готелі. -виться на ночлег - стати на ніч, стати ночувати. -виться лагерем, биваком - отаборитися, оташуватися, отакомитися, отокуватися, окошитися, кошем, табором стати. Войско получило приказание -виться - військо здобуло наказ стати (спинитися). -виться со стадом - отирлуватися. Работа -вилась - робота припинилася (запинилася, стала). Мельница -вилась, не работает - млин став, не меле (не працює). Разговор -вился - розмова стала (припинилася, перепинилася), (внезапно) затнулася, урвалася. Он -вился, не договорив слова - він затнувся (запинився), не доказавши слова. На чём мы -вились? - на чому ми спинилися (стали)? -вимся на этом подробнее - спинімося на цьому докладніше. Барометр -вился на хорошей погоде - барометр став на годині. Он на этом не -вится - на цьому він не стане. Он ни перед чем не -вится - він ні перед чим не спиниться (нічим не впиниться). [Шляхта не впинялася ні вірою, ні мовою (Куліш)]. -виться, наткнувшись на препятствие - затинатися, затнутися. -виться неподвижным (от страха) - прикипіти до місця. Остановись! остановитесь! - спинись! спиніться! стій! стійте! Остановленный - спинений, зупинений, запинений и т. д.

* * *

несов.; сов. - останов`иться