изгородь

и Загорода

1) (загорож. место) загорода, загорожа (-жі);

2) (изгородь) горожа (- жі).

* * *

1) ( изгородь) загоро́жа, загоро́да, горо́жа

2) ( загороженное место) за́города, загоро́жа

1) городіння;

2) (ограда) (о)горожа;

3) (запруда для рыбной ловли) яз (р. язу), ум. язок (р. язка), їз (р. їзу), ум. їзок (р. їзка).

* * *

1) ( действие) городі́ння

2) (ограда, изгородь) огоро́жа, горо́жа

городіння.

* * *

тж. горож`енье

I. см. Жив.

II. 1) живий, (редко) живущий. [Казали помер, а він живісінький. Вона й живуща була наче мертва (М. Вовч.)]. Живой элемент (и всё живое, живущее) - живло. [За сонцем усе живло прокинулось (Мирн.)]. Остаться в живых - вижити, (о многих) повиживати. [Мої діти таки повиживали, а сестриних троє померло з обкладу]. Оставлятсь в живых - лишати живого, лишати при життю. [Лишали при життю хлоп'яток. (Св. Письмо)]. Стать живым - відживитися, оживіти. [І дихнув господь на нього, то він відживився (Рудан.)]. Стать живой действительностью, воспринять живой образ - вживитися. [Бачу його, віри не йму: се, кажу, моя думка щоденна, щочасна вживилася (М. Вовч.)]. В живой действительности - в живій дійсності, живцем. [Події в драмі проходять перед нашими очима, показуються живцем, а не в самому тільки оповіданні про них (Єфр.)]. Принимать живое участие - брати пильну (жваву) участь. Задеть кого-либо за живое - дозолити, допекти кому, упекти кого; см. Допечь, Доехать. Ни живой души - ні живого духа (Неч.- Лев.). Живой язык - жива мова. [Словник української живої мови]. Живой человеческий дух - живущий дух людський. Живая вода - вода джерельна, текуча, біжуча. Живая и мёртвая вода (в сказках) - вода живуща й зцілюща, живляща і жертвляща. Живая изгородь - живопліт (р. -плоту). На живую руку - на швидку руч, (на) швидкоруч. [Ніколи було - на швидкоруч зробила];

2) (ясный) живий, виразний, ясний. [Усе проминуло, а в споминку - живісіньке, аж сяє (М. Вовч.). Таке виразне стоїть воно перед очима];

3) жвавий, моторний, меткий, швидкий. [І натуру маю жваву (Самійл.). Такий жвавий, як рак на греблі (насмешка). Моторна дівчина]; см. Бойкий, Подвижный, Разбитной. Живая женщина, девушка - моторуха. [Там така моторуха - як на шрубах уся]. Слишком живой (о ребёнке) - вертун, вертунчик. [Такий вертун, що й на місці не всидить; так і крутиться, як тая дзиґа]. Делаться живее - жвавішати, моторнішати;

4) (лишь о музыке) доскочистий. [А ну йому марш! - і вдали такого доскочистого, аж волосся їжиться (Свидн.)].

* * *

-дочка

1) загоро[і]дка;

2) перегоро[і]дка, невелика перегорожа.

* * *

1) загоро́дка; ( изгородь) загоро́да

2) ( загороженное место) загоро́дка, загоро́да; (место для отбора овец, свиней) розкі́л, -ко́лу

1) (умерший) мертвий, мерлий, умерлий, померлий, неживий. [Краще живий хорунжий, ніж мертвий сотник (Номис). Не поможе воронові мило, а мерлому кадило (Номис). Дер із живого і з умерлого (Свидн.). Живого-б любила, а до неживого у яму-б лягла (Шевч.)]. Прикинуться -вым - удати неживого, знеживитися. Делает, как -вый - робить (порається) як мертвий (як неживий, по-мертвому). [Мляво, по-мертвому порався (Григор.)]. Упал -вый - упав мертвий (неживий), упав без духу. [І без духу в синє море з берега звалився (Рудан.)]. Приказано привести живого или -вого - наказано (звелено) привести чи живого, чи мертвого. Ни жив, ни мёртв - ні живий, ні мертвий (Номис). -вое тело (труп) - мертве тіло, труп (-па), мертвяк, смертяк (-ка);

2) (перен.) мертвий. -вая бледность - мертвенна (смертельна) блідість (-дости). -вая вода - а) (стоячая) мертва вода, мертвовід (-воду), мертва нетеча. [Хмари стояли непорушно, неначе плавали в тихому мертвоводі (Н.-Лев.)]; б) (в сказках) мертвуща (мертвяща) вода. -вое волокно, текст. - мертве волокно. -вая голова, энтом. - а) (Sphinx Caput mortuum) адамова голова; б) (Acherontia Atropos) бульбяник мертвоголовий, цьмак (-ка). -вый груз - мертвий вантаж (- жу). -вые души - мертві душі. -вая заклёпка - а) (действие) сліпе заклепування (нютування); б) (предмет) сліпа заклепка (нюта). -вая изгородь - (о)горожа, сухопліт (- плоту), мертвопліт (-плоту). -вый инвентарь - мертвий інвентар (-ря). -вый капитал - мертвий капітал (-лу). -вый конец сети - зайвий кінець (-нця) мережі. -вый крест - мертвий (мертвечий) хрест (-ста), хрест з покійника. -вый лес - сухоліс (-су), сухолісся (- сся). -вое лицо - мертве (мертвенне) обличчя (лице). -вая петля - мертва петля. -вая пора - мертва доба. -вая пороша - перший глибокий сніг (-гу). -вая природа, живоп. - мертва (нежива) природа, тихе життя, натюрморт (-та). -вый сон - см. Мертвецкий (1) сон. -вая тишина - мертва тиша, гробова тиша. [Навкруги панує мертва тиша (Коцюб.)]. -вая точка - мертва точка. Сдвинуть с -вой точки - зрушити з мертвої точки, з мертвого місця. -вый цвет лица - мертвий (неживий) колір обличчя. -вый ход - мертвий хід (р. ходу). -вый шип, техн. - заплішений чіп (р. чопа). -вый штиль - мертве безвітря, мертва тиша, мертва штиля. -вый язык - мертва, нежива, вимерла мова. -вый якорь - мертва котва, мертвий якір (р. якора). Пить -вую (чашу) - пити не прохмеляючись, пити кухоль непрохмільний.

* * *

1) прил. ме́ртвий

2) в знач. сущ. ме́ртвий, -ого; ме́рлий

1) околиця, окіл (р. околу), округа (-ги, ж. р.), околотиця, околія;

2) об'їзд, об'їздка, манівець. Ехать -цею - їхати манівцями, в (на) об'їзд, в об'їздку, колувати, об'їжджати. Говорить -цу и -цею - говорити здалека, надогад, манівцем;

3) (вокруг села) царина, вигін (-гону), дільниця.

* * *

1) ( изгородь с воротами при въезде в деревню) ца́рина; коловоро́т

2) ( окрестность) око́лиця; окру́га, о́кіл, род. п. о́колу; диал. около́тиця: око́лія

3) ( окольная дорога) диал. манівці́, -ці́в, маніве́ць, -вця́

1) засі́ка; ( завал) зава́л, -у, зава́ла; ( изгородь) загоро́да; ( для скота) загі́н, -го́ну

2) ( пасека) па́сіка

поправить

1) поправляти, поправити, лагодити, полагодити, (реже) ладнати, поладнати, ладити, поладити, (несколько) підправляти, підправити, підлагоджувати, підлагодити що, (исправлять) направляти, направити, налагоджувати, налагодити, налаштовувати, налаштувати, (кругом, со всех сторон) облагоджувати, облагодити, обладжувати, обладити що, (о мног.) попідправляти, попідлагоджувати, понаправляти, поналагоджувати, поналаштовувати, пооблагоджувати, пообладжувати; (зачинить) залагоджувати, залагодити, заладнати, залаштовувати, залаштувати, (о мног.) позалагоджувати, позалаштовувати що. [Оці дощі хлібець підправлять (Харк.). А ну направ каганець, щось він погано світить (Берд.). Старі неряти понаправляв і почав в'язати новий (М. Вовч.). Та біди тим не поправив (Франко). На се літо Ворона ледві встиг налагодити будинок (Кониськ.). Стріха в його добре попрогнивала і мохом пообростала: треба заладнати (Г. Барв.)]. -вить дом, стену, изгородь, крышу - полагодити, поправити, підлагодити, підправити, (кругом, со всех сторон) облагодити будинок, стіну, горожу, дах (стріху). -вить запруду, плотину - полагодити, підправити, підгатити гать, греблю. -вить поломанную телегу, машину - полагодити, налагодити, направити, обладити поламаного воза, машину. [Віз поламався, - треба налагодити (Грінч.). Чабан з наймитом обладжували воза (М. Вовч.). А хату все-ж-таки треба було якось підправити (Григ.)]. -вить свои дела, своё хозяйство - підправити, поліпшити свої справи, своє господарство, підмогтися, піджити(ся), призаможніти. [Після пожежі трохи піджився. Запрацюю щось, підможуся, та візьму таки Наталю (М. Вовч.)]. -вить дело - поправити, направити справу, діло. -вить здоровье - поправити, підправити здоров'я, нагнати здоров'я. [А здоров'я вже не нажену: не ті годи (Звин.)]. Употребление молока -вило его здоровье - споживання молока поправило його (йому) здоров'я. -влять, -вить кого (подкормить) - відмачулювати, відмачулити кого. [Воли такі погані були, - я й кажу: «дай сюди, я їх одмачулю трохи», - бо паші в мене було таки (Липовеч.)]. -вить свою причёску, платок, шапку - причепурити, поправити свою зачіску, поправити на собі хустку, шапку. -вить ошибку - поправити, направити помилку;

2) (выпрямить) виправляти, виправити, випростувати, випростати, (о мног.) повиправляти, повипростувати що. Поправленный - поправлений, полагоджений, підправлений, підлагоджений, направлений и т. д.

* * *

несов.; сов. - попр`авить

1) поправля́ти, попра́вити; ( чинить) ла́годити, пола́годити, ладна́ти, поладна́ти, ла́дити, пола́дити, зала́годжувати, зала́годити, несов. заладна́ти

2) ( устранять ошибки) виправля́ти, ви́правити

3) ( вправлять) вправля́ти, впра́вити

1) (пастбище) вигін (-ону), толока;

2) (городьба) огорожа (-жі).

* * *

1) ( пастбище) ви́гін, -гону, толо́ка

2) ( изгородь) огоро́жа

и Изгородь горожа, огорожа, загорожа; (из хвороста) пліт (р. плоту), тин (-ну), ліса, опліт (-лоту); (из вертикально стоящих кольев) частокіл (-колу), пакілля (ср. р.); (из горизонтально лежащих жердей) ві[о]р'я (ср. р.), ворини (-рин); (деревянная решотчатая) штахети (-хет), штахетник (-ка); (живая) живопліт (-плоту), обсада; (колючая) колюча загорожа. -родь поперечная разделяющая на части ч.-л. - перегорожа, перетика, перетинок (-нку). Обносить, обнести -дью из хвороста - тинити, обтинити що.