-
61 подписываться
подписаться1) підписуватися, підписатися, (о мног. или во мног. местах) попідписуватися, бути підписаним. [Підписатися під відозвою, на заповіті]. -саться кое-как - підкумеґатися. [Аби вмів… сяк-так підкумеґатись, …то й святили на попа (Свид.)]. Все бумаги -ваются секретарём - усі папери підписує секретар. -саться на беспризорных детей - підписатися на безпритульних дітей;2) (на издание) передплачувати, передплатити, (устар.) пренумерувати, (на многое) попередплачувати. -саться на журнал, газету - передплатити журнал, часопис; см. Абонировать. -саться под чужую руку - підписатися під кого, підробити чий підпис.* * *несов.; сов. - подпис`аться1) підпи́суватися, підписа́тися и попідпи́суватися2) (на газету, журнал) передпла́чувати, передплати́ти и попередпла́чувати3) страд. несов. підпи́суватися; запи́суватися, відпи́суватися; розпи́суватися -
62 постановление
1) (действие) постановлення, установлення, поставлення, уставлення; срв. Постановка 1;2) постанова, ухвала, устава, (положение) установа, (приговор) присуд (-ду), прирада. [Писар сів писати постанову про те, щоб арештувати Зінька (Грінч.). Були-ж вони праведні обоє перед богом і жили по всіх заповідях і установах Господніх безпорочно (Єв.). Не ходив я своїм робом, шанував його встанови (Куліш). Скрізь по Україні все зоставалось по-давньому, наче не про неї була й писана грозюща сеймова устава (Куліш). Так і запишіть, така значить прирада громадська (Кониськ.)]. -ния общего собрания - постанови, ухвали загального зібрання. -ния закона - устави закону. Сделать, вынести -ние - ухвалити, зробити постанову, ухвалу. Ввести -ние в действие - завести постанову, ухвалу в життя; надати постанові, ухвалі сили. Обязательное -ние - обов'язкова постанова.* * *1) постано́ва; (решение собрания, заседания) ухва́ла2) ( действие) постано́влення, постановля́ння; ухва́лення, ухва́лювання -
63 предвещаться
1) передвіща́тися2) передвіща́тися; заповіда́тися -
64 предвозвещать
предвозвестить1) сповіщати, сповістити наперед (заздалегідь) кого про що; оголошувати, оголосити, оповіщати, оповістити що;2) віщувати, провіщати, провістити; см. Предвещать. Предвозвещённый -1) сповіщений наперед (заздалегідь) про що; оповіщений, оголошений;2) провіщений; см. Предвещённый. -ться -1) сповіщатися, бути сповіщеним наперед (заздалегідь) про що; оповіщатися, оголошуватися, бути оповіщеним, оголошеним;2) см. Предвещаться.* * *несов.; сов. - предвозвест`ить1) ( кому - заранее возвещать) звіща́ти [напере́д], звісти́ти [напере́д] (кому), сповіща́ти [напере́д], сповісти́ти [напере́д] (кого, кому)2) ( служить предзнаменованием) провіща́ти, провісти́ти, передвіща́ти, передвісти́ти, несов. віщува́ти, диал. вістува́ти, заповіда́ти -
65 предвозвещаться
1) сповіща́тися [напере́д]2) передвіща́тися; заповіда́тися -
66 предсказывать
предсказать казати, сказати наперед, віщувати, навіщувати (наперед), провіщати и провіщувати, провістити, проповідати, проповісти (зап.), пророкувати, напророкувати, пророчити, напророчити кому що; метеор. завбачати, завбачити що. [Віщує літа сива зозуля (Мирн.). Він пригадав, що колись йому оракул провістив смерть (Л. Укр.). Що з його буде - це і проповісти не тяжко (Фр.). Метеорологія завбачає погоду]. Предсказанный - провіщений, віщований, напророкований, напророчений, метеор. завбачений через кого. [Справдилось провіщене через пророків. Чи обминеш віщоване лихо? (Федьк.)]. -ться - провіщатися, віщуватися; бути провіщеним.* * *несов.; сов. - предсказ`ать1) ( пророчить) пророкува́ти, напророкува́ти, проро́чити, напроро́чити, передріка́ти, передректи́; ( прорицать) проріка́ти, проректи́, приріка́ти, приректи́; ( предвещать) провіща́ти, провісти́ти, передвіща́ти, передвісти́ти, несов. віщува́ти, диал. вістува́ти, заповіда́ти2) ( предвидеть) передбача́ти, передба́чити; ( говорить заранее) говори́ти, [напере́д] (несов.), каза́ти [напере́д], сказа́ти [напере́д]; метеор. завбача́ти, завба́чити -
67 предсказываться
1) передвіща́тися; заповіда́тися2) передбача́тися; завбача́тися -
68 преступать
преступить1) переступати, переступити що, через що; см. Переступать 1;2) что (нарушать) - переступати, переступити що и через що, ламати, зламати, порушувати, порушити що; см. Нарушать. [Для чого ученики твої переступають заповіти дідів? (Єванг.). Стародавні звичаї переступали (Куліш). Переступили через право (Куліш)]. -пить закон, присягу - переступити право (закон), присягу, зламати (порушити) право, присягу. -ться - переступатися, ламатися, порушуватися, бути переступленим, зламаним, порушеним від кого.* * *несов.; сов. - преступ`итьпереступа́ти, переступи́ти; (перен. нарушать) пору́шувати и диал. поруша́ти, пору́шити, лама́ти, злама́ти и полама́типреступи́ть зако́н — пору́шити (злама́ти, переступи́ти) зако́н
преступи́ть ме́ру — перейти́ мі́ру
-
69 приказанный
1) нака́заний; зага́даний, прика́заний; зака́заний2) дору́чений; запові́даний, відка́заний, відпи́саний -
70 пропеть
проспівати, переспівати, відспівати, (о мног.) попереспівувати, (всё) виспівати все. [Хор гарно відспівав Шевченків заповіт (Київ.). Усі пісні, які знала, виспівала (переспівала)]. -петь известное время - виспівати. [Таке співуче, що ввесь день тобі виспіває]. Пропетый - проспіваний, переспіваний, відспіваний, виспіваний. Оставшийся не -тым - непроспіваний, невиспіваний. [Невиспівані пісні (Франко)].* * *проспіва́ти, ви́співати -
71 сокровенный
-
72 Запретник
Запреток (запретная роща) заповідник, заказник (-ка). -
73 Засек
Засечка1) ветерин. - засічка;2) заказаний ліс, заказник, заповідник (-ка). -
74 Именье
1) (поместье) маєток (-тку), маєтність (-ности), добро, (чаще мн.) добра (р. дібр). [Панський маєток перейшов до народу (Коцюб.)]. -нья - маєтки, маєтності, добра. [Заможні волохи купували добра в Брацлавщині (Куліш)]. Собственное -нье - власний маєток. -нье наследственное, родовое, благоприобретенное - маєток спадковий (спадщина), родовий, набутий (придбаний). -нье (по)жалованное - наданий (дарований) маєток. -нье заповедное - заказний маєток, заповідник. -нье выморочное - відумерщина, безотчина. [Тут панок один жив, та замер, а наслідників нема, так безотчина піде у казну (Харк.)]. -нье, оставшееся от отца - батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от деда, от предков) дідизна, дідівщина, предківщина;2) (имущество) добро, майно, статок (-тку), маєток; см. Имущество. -нье его состоит из пожитков и денег - його добро (майно, статок, маєток) становлять пожитки та гроші. -
75 Исковеркивать
исковеркать нівечити, знівечити, калічити, скалічити, (мысль, слова) перекручувати, перекрутити, (о мног.) понівечити, покалічити, поперекручувати, покрутити; срвн. Искажать. [І знівечили ви заповідь Божу ради звичаю вашого (Єванг.). Дороге, гарне поламала, понівечила й зіпсувала його рівновагу (Черкас.). Він перекручував історію так, як її й досі перекручують (Куліш)]. -кать мысль (чью), цитату - перекрутити (чию) думку, цитату (цитоване). -кивать язык - калічити мову. Исковерканный - знівечений, скалічений, перекручений, покручений. -ная жизнь - знівечене життя. -ный французский язык - калічена французька мова. -ться - нівечитися, знівечитися, калічитися, скалічитися и т. д. -
76 Написывать
написать1) написувати чого, написати що и чого, списувати, списати про що, (начертывать) накреслювати, накреслити, (нацарапывать, намарывать) надряпувати чого, надряпати що и чого, нашкрябувати чого, нашкрябати що и чого, нариґлювати, нариґувати, набазграти, (о мног.) понаписувати, пописати, понакреслювати, понадряпувати, понашкрябувати, понариґльовувати що и чого. [Напиши оце слово (Сл. Гр.). Написав дечого на перший раз (Квітка). Вона взяла й понаписувала на всіх воротях (Рудч.). У книгах усе як- раз пописано (Основа 1862). Врадили про все в тім папері списати; як уміли так і списали (Грінч.). Та вирвемо по листочку, спишемо по письмочку (Гнід.). Коли й надряпає що по- вкраїнському, то се не великого важить (Грінч.). Це він сам нариґував, щоб нас піддурити (Богодух.)]. -сать письмо кому - написати листа кому, до кого, (диал.) налистувати кому, до кого, (о мног.) пописати, понаписувати листи. [Приведеш до мене, як попишу листи (Куліш)]. -сать в письме (уведомить) - написати, прописати, приписати (в листі). [У листі написав їй про все (Богодух.). Чому-ж ти мені зараз сього не прописала? (М. Вовч.). Наш москаль приписав, щоб йому хоч карбованців два подали (Київщ.)]. -сать в ответ кому - відписати кому. [Я відписав тобі того самого дня, як твого листа одібрав (Київщ.)]. -сать книгу, сочинение - написати (скласти) книгу, твір. -сать (составить) список, постановление, завещание - написати (списати, скласти) спис, ухвалу, духівницю (заповіт, тестамент). [Спишу папери всі по формі, як годиться (Самійл.). Списав Хмельницький на папері, чого козаки од короля бажають (Куліш). Списали постанову (Грінч.). І тестамент сама списала свій (Грінч.)];2) -сать красками, кистью, образами - змалювати, намалювати, вималювати фарбами, пензлем, образами), (устар.) написати, списати, виписати кого, що. [Була чорнява, в рум'янцях, - змалювати-б таку та дивитися (М. Вовч.). Твоє біле личко да й намалювати (Чуб.). Коли-б мені тії малярі, вималювала-б милого собі (Метл.). Ой ти, Оксано, паняночко, в тебе личко, як яблучко, - не так личко, як ти сама, як на картині написана: писав три дні ще й три годині, доки виписав як на картині; писав три дні ще й три ночі, доки виписував карії очі (Пісня). Типи в повісті змальовано майстерно (Київ)];3) см. Надписывать. Написанный -1) написаний, списаний, накреслений, надряпаний, нашкрябаний, нариґльований, набазграний, понаписуваний и т. п.;2) змальований, намальований, вималюваний, списаний, виписаний (на картині). [До того часу у нас не було докладної програми, списаної на папері (Азб. Ком.). Зовсім ніби картина намальована штучним пензлем (Н.-Лев.)]. Красиво -ный - гарно (красно) написаний; краснописний;3) см. Надписанный. -ться -1) написуватися, написатися, списатися, накреслитися, надряпатися, нашкрябатися, нариґлюватися, (о мног.) понаписуватися, пописатися и т. п.; бути написаним, списаним, понаписуваним и т. п. [Як що пописалося у Шевченка під надихом фальшованої історичньої традиції, так воно й заклякло навіки (Куліш). Глянь, як гарно написалося (Київщ.)]. Видно так ему на роду -сано - мабуть уже так йому судилося (на віку написано). Что -сано пером, того не вырубишь топором - що написано пером, того не вивезеш і волом (Номис);2) змалюватися, намалюватися, вималюватися; бути змальованим, намальованим; (устар.) написатися, списатися, виписатися;3) (записываться) записуватися, записатися, (о мног.) позаписуватися, пописатися. Он -сался купцом - він записався в крамарі;4) см. Надписываться;5) (вдоволь, сов.) написатися, (красками) намалюватися, (о мног.) понаписуватися, понамальовуватися. -
77 Заказъ
Заказъ прещенїе завҍтъ заповҍд -
78 Мандатъ
Мандатъ заповҍдь повелҍнїе -
79 Ѡбычай
Ѡбычай законъ правило нравъ заповҍдь предприятїе устроенїе съустроенїе -
80 Право
Право законъ, заповҍдь, доґма предҍлъ
См. также в других словарях:
заповіт — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
запов. — запов. заповедник Словарь: С. Фадеев. Словарь сокращений современного русского языка. С. Пб.: Политехника, 1997. 527 с … Словарь сокращений и аббревиатур
заповіт — у, ч. 1) Офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті. || Передсмертна воля. 2) перен. Настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам. || Те, що увійшло в традицію, встановилося з давніх часів. 3) … Український тлумачний словник
заповідь — «дати на заповіді»: проголошення в церкві прізвищ тих, що заявили бажання одружитися [VII] … Толковый украинский словарь
заповід — віди, ж. Ол. 1. Оголошення, оповіщення, об ява; провіщення, передвіщення, оповідь. В тоту неділю буде перша заповід. 2. Біблійне повчання морально побутового характеру … Словник лемківскої говірки
заповіт — віту, ч. Пт. Настанова, наказ дані нащадкам або послідовникам. Народ виконав Шевченків заповіт і поховав поета там, де він хотів … Словник лемківскої говірки
заповітрений — Заповітрений: заражений (недугою) заражений хворобою [VI,VII] заражений [23;II,IV,V,IX] неспокійний [XIX] [i]Наказ за наказом відходив із львівського намісництва до «заповітрених» повітів [XIX] … Толковый украинский словарь
заповідатися — Заповідатися: передбачатися, обіцяти бути [53] … Толковый украинский словарь
заповідати — заповісти (залишати що н. комусь у спадок), відказувати, відказати; відписувати, відписати, записувати, записати, переписувати, переписати (даючи письмове розпорядження) Пор. залишати I, 2) … Словник синонімів української мови
заповідальний — прикметник … Орфографічний словник української мови
заповіданий — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
